Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук)
Розглядаючи виклики нового часу, що постають перед людством, автор формулює так звану проблему №1 сучасної цивілізації: «Чи є соціальне природним?». Від її розв’язання залежить адекватність відповіді на вказані виклики. Цю проблему запропоновано вирішити шляхом визнання соціального природним, тобто...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3487 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) / О.М. Костенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 68-75. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859597447309819904 |
|---|---|
| author | Костенко, О.М. |
| author_facet | Костенко, О.М. |
| citation_txt | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) / О.М. Костенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 68-75. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Розглядаючи виклики нового часу, що постають перед людством, автор формулює так звану проблему №1 сучасної цивілізації: «Чи є соціальне природним?». Від її розв’язання залежить адекватність відповіді на
вказані виклики. Цю проблему запропоновано вирішити шляхом визнання соціального природним, тобто таким, що існує за природними законами суспільного життя людей. Інший шлях, тобто штучне протиставлення «соціального» і «природного», автор вважає драматичною помилкою, яка породжує соціальне свавілля і соціальні ілюзії — основу будь-яких соціальних криз. Такий підхід має привести до реформування соціальних наук, виходячи з принципу природності соціального. Усі науки, у тому числі й соціальні, є природничими — неприродничих наук не існує. Зазначені ідеї викладені у формі тез, які можуть
слугувати основою для дискусії щодо реформи соціальних наук і обґрунтування доктрини пріоритетності соціальних наук над фізичними і біологічними.
Considering the modern mankind challenges an author states the so-called problem N 1 of the modern civilization: “Is the social natural?“. Adequacy of the answers to the above challenges depend upon their solution. The problem is proposed to be solved by assuming that social is natural i.e. it exists under the natural laws of the people social life. The other way, that is artificial contrasting of “social” аnd “natural” an author considers dramatic mistake that generates social self-will and social illusion — the basis of any
social crisis. Such approach will result in reformation of social sciences, based on the principle of naturalness of social. All sciences, including social are natural sciences — there are not any unnatural sciences. The above concepts stated in the form of thеses that can be used as the basis for discussion about the reform of social sciences and substantiation of the doctrine of social sciences priority as compared with
the physical and biological sciences.
|
| first_indexed | 2025-11-27T22:02:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
CВiТОГЛЯД
Те, що сьогодні відбувається у світі, викликає запитання: ми спостерігаємо
прогрес чи регрес сучасної цивілізації? Найдраматичніше те, що з кожним
днем стає дедалі важче розрізняти межу між добром і злом, правдою і дезін-
формацією, підприємництвом і спекуляцією, свободою і неволею, порядком і
анархією, правом і безправ’ям, демократією і вседозволеністю, моральністю
й аморальністю, дійсністю й ілюзією тощо. Одностатеві шлюби прирівню-
ють до шлюбів між чоловіками і жінками, політичне шахрайство цинічно
називають безневинною «політичною технологією», експлуатацією біологіч-
них властивостей (інстинктів) людини в літературі, музиці і на телебачен-
ні витісняють справжнє мистецтво, містикою намагаються «виправити»
реальність… І все це в сучасних суспільствах маскують під виглядом цивілі-
заційного прогресу.
О. КОСТЕНКО
ЯК ВИЙТИ НА ШЛЯХ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГРЕСУ
10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук
Сваволя й ілюзії вражають щоразу біль-
ше людей і проявляються в усіх сфе-
рах людського життя у вигляді амораль-
ності, злочинності, екстремізму, містициз-
му, волюнтаризму, утопізму, обскурантизму
тощо. Людям стає дедалі важче розуміти
одне одного. Зловживання, тобто застосу-
вання для здійснення злих намірів засобів,
що існують для творення добра, стає нор-
мою життя. Поняття честі і порядності ста-
ють непотрібним баластом. Усе це симпто-
ми кризи соціального порядку, яка позбав-
ляє людей можливості почуватися щас-
ливими... Українське суспільство тут не
виняток, а, ймовірніше, один із типових ви-
падків.
Здається, що ці та багато інших подібних
чинників є ознаками не соціального про-
гресу, а соціального регресу. Щоб змінити
цю згубну тенденцію, людству потрібно
звернутися до Новітнього Просвітництва,
яке здатне вивести його на шлях соціально-
го прогресу, як це було, зокрема, у ХVII—
XVIII століттях.
Саме Новітнє Просвітництво, пропагую-
чи вироблені наукою прогресивні соціаль-
ні ідеї, допоможе сформувати новий соці-
альний порядок, здатний стати основою
для нового життя людей. Для цього потріб-
на нова соціальна наука, яка освітлювала
б шлях до прогресу. Тому тут для дискусії
запропоновано таку гіпотезу: сучасна соці-
© КОСТЕНКО Олександр Миколайович. Доктор юридичних наук. Завідувач відділу Інституту держави
і права ім. В.М. Корецького НАН України. Академік Академії правових наук України (Київ). 2009.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 69
альна наука може забезпечити соціальний
прогрес, якщо буде реформована в природ-
ничу науку за допомогою «принципу при-
родності соціального», що випливає з ідеї
природної цілісності світу.
Наведені тези мають прислужитися по-
шуку розв’язання цієї проблеми.
Теза 1. Сьогодні достатньо симптомів, що
вказують на кризу соціального порядку як в
Україні, так і в інших сучасних суспільствах
Стан соціального порядку сьогодні в
Україні, як і в інших країнах, зокрема по-
ширеність: а) зловживань законодавством
представників влади (так зване «правове
свавілля», у тому числі, наприклад, ство-
рення законодавства, що сприяє експлуа-
тації людини людиною або політичним ма-
хінаціям, легалізація одностатевих шлю-
бів, що помилково трактують як реаліза-
цію прав людини) і б) правових ілюзій
громадян, що виявляється у вигляді соці-
альної безкультурності (наприклад, участь
громадян у корупції, економічних зло чи-
нах, псевдодемократичних виборах), є свід-
ченням кризи сучасної соціальної науки.
На загострення проблем соціального жит-
тя людей вказували, зокрема, К. Ясперс,
Е. Фромм, Ф. Хайєк, Хосе Ортега-і-Гассет,
Ф. Фукуяма, С. Капіца, релігійні діячі та ін-
ші. Викликом для цивілізації сьогодні ста-
ла проблема співвідношення свободи і без-
пеки людини, від розв’язання якої зале-
жить концепція нового соціального поряд-
ку в умовах глобалізації. Зокрема, сучасна
концепція прав людини веде до лібераліз-
му «без меж», що руйнує соціальний поря-
док. Свідченням актуальності потреби в
модернізації суспільного життя людей
може бути також вибір американського
народу на користь Барака Обами. Новий
президент США у відповідь на це мусить
шукати нові соціальні ідеї за допомогою
соціальних наук, які й самі потребують ре-
форм.
Теза 2. Соціальне свавілля і соціальні
ілюзії, що полягають в ігноруванні природ-
них законів суспільного життя людей, поро-
джують соціальну кризу
Причиною будь-якої соціальної кризи є
враженість людей соціальним свавіллям і
соціальними ілюзіями, що, зокрема, вияв-
ляється у вигляді ігнорування природних
законів соціального життя людей, у тому
числі в ігноруванні законів природного
права. Саме це породжує кризу соціально-
го порядку. Юридичне свавілля і юридичні
ілюзії (різновид соціального свавілля й со-
ціальних ілюзій), які полягають у визнанні
джерелом права лише волі й свідомості лю-
дей, стають панівними в суспільному жит-
ті тоді, коли це життя внаслідок кризового
стану суспільства не узгоджується із зако-
нами соціальної природи, зокрема при то-
талітаризмі або криміналізмі, який прихо-
дить на зміну тоталітаризму на шляху до
демократії. Правове свавілля і правові ілю-
зії — симптом соціального регресу, а нату-
ралістична соціальна наука — засіб усунен-
ня цієї патології.
Теза 3. Для подолання кризи соціального
порядку і виходу на шлях соціального про-
гресу потрібна нова соціальна теорія
Сучасна соціальна наука нездатна роз-
в’язати проблеми, пов’язані з кризою соці-
ального порядку. Зокрема, це стосується пи-
тання: чи існує в Україні сьогодні експлуата-
ція людини людиною? Якщо існує, то це со-
ціальна норма чи соціальна патологія? А
якщо це соціальна патологія, то як її слід лі-
кувати — шляхом революції, як пропонував
К. Маркс, чи є інший варіант? Для відповіді
на ці та подібні питання потрібні нові науко-
ві інструменти. Подоланню кризи в сучасно-
му соціальному житті покликана сприяти
нова соціальна наука, що має здатність від-
кривати природні закони суспільного життя
людей, які ігнорують ті, хто обмежується со-
ціальним волюнтаризмом і утопізмом. Нау-
кове дослідження, у тому числі й соціальне,
70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
неможливе без використання певної теорії,
що має своїм призначенням відкривати за-
кономірності, недоступні безпосередньому
сприйняттю. Криза практики завжди є на-
слідком кризи теорії. Що кращою теорією
користується дослідник, то практичнішим
буде результат його дослідження. Пізнання
без теорії «сліпе». Дослідник, який не має
теорії для свого наукового дослідження, —
це «вершник без голови». Лише за допомо-
гою нової теорії можна подолати кризу су-
часної соціальної науки.
Теза 4. Нова соціальна доктрина може
бути продуктивною, якщо ґрунтуватиметься
на принципі природності соціального (прин-
ципі соціального натуралізму), що є резуль-
татом розвитку ідей Просвітництва
Отже, вихід із кризи соціального життя
людей повинен здійснюватися шляхом за-
снування його на доктрині, яка усувала б
соціальне свавілля і соціальні ілюзії. Така
доктрина може бути розроблена на осно-
ві теорії соціального натуралізму, яка є ре-
зультатом розвитку, зокрема, ідей стоїків,
ідеологів епохи Просвітництва, Григорія
Сковороди, Еміля Дюркгейма, Ф. Хайєка
та інших мислителів. Для подолання кри-
зи юриспруденції, яку вважають «концен-
трованим вираженням» соціальних наук,
варто також звернутися до ідей юристів-
натуралістів минулого: Цицерона, Гуго Гро-
ція, Пуфендорфа, Локка, Радбруха та ін-
ших. Теорія соціального натуралізму ґрун-
тується на принципі природності соціаль-
ного, який полягає в тлумаченні соціальних
феноменів як таких, що мають існувати за
природними законами. Ці закони діють че-
рез волю і свідомість людей.
Теза 5. Для створення продуктивної док-
трини соціальної науки слід, виходячи з ідеї
природної цілісності світу, розв’язати про-
блему №1 сучасної цивілізації «Чи є соці-
альне природним?»
Для отримання такої доктрини слід роз-
в’язати проблему №1 сучасної цивіліза-
ції «Чи є соціальне природним? Або, інак-
ше кажучи, у чому полягає соціальна роль
людської волі й свідомості у світі, що існує
за законами Матері-Природи?». Виходячи
з ідеї природної цілісності світу, а також з
ідеї В.І. Вернадського про «планетарне зна-
чення розуму», пропонуємо таку відповідь
на зазначений виклик сучасності: «Соці-
альні феномени є не менш природними, ніж
фізичні і біологічні, а соціальна роль люд-
ської волі і свідомості полягає в тому, щоб
пристосовувати людське життя до законів
Матері-Природи!». Це підстава для теорії
соціального натуралізму, який не веде до
редукціонізму, тобто не означає фізикалі-
зацію або біологізацію соціальних феноме-
нів, бо соціальна природа не зводиться при
цьому до фізичної або біологічної природи.
Соціальну природу визнають третьою (по-
ряд із двома іншими — фізичною і біоло-
гічною) самостійною формою природи, ге-
нетично пов’язаною з фізичною і біологіч-
ною, але такою, що існує за своїми, власти-
вими лише їй, законами.
Теорія соціального натуралізму полягає
у визнанні соціального природним відпо-
відно до ідеї природної цілісності світу, яка
означає, що нічого у світі не може існува-
ти поза законами Матері-Природи, у тому
числі й соціальні явища, породжені волею і
свідомістю людей. Будь-яке інше уявлення
слід кваліфікувати як волюнтаризм і уто-
пізм, тобто таке, що визнає джерелом зако-
нів для соціальних феноменів волю і свідо-
мість людей, які можуть перебувати в стані
свавілля й ілюзій. Усяке соціальне зло — це
прояв комплексу сваволі й ілюзій, що вра-
жає людей у результаті неузгодженості їх-
ньої волі і свідомості з природними закона-
ми, властивими соціальному життю людей.
Згідно з теорією соціального натуралізму
дихотомія «природа і суспільство» помил-
кова, тому що суспільство — це теж приро-
да. З цієї теорії випливає таке твердження:
«Мати-Природа — найвищий Законода-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 71
вець для всього сущого на всі часи». Лише
Мати-Природа може запропонувати крите-
рії для розрізнення добра і зла, справедли-
вості й несправедливості, права і неправа,
істини й неістини, краси і некраси, підпри-
ємництва та псевдопідприємництва і так
далі. З цим твердженням повинна узгоджу-
ватись і нова соціологія, яку можна назва-
ти «натуралістичною» соціологією.
Перетворення сучасних соціальних наук
на природничі можливе, якщо соціальні на-
уки ґрунтуватимуться на принципі природ-
ності соціального, тобто на принципі соці-
ального натуралізму (цей підхід детальні-
ше викладено в кн.: Костенко О.М. Культу-
ра і закон у протидії злу. — К.: Атіка, 2008;
Костенко О.М. Проблема №1 сучасної ци-
вілізації (в українському контексті). — Чер-
каси. — 2008. — 112 с.).
Теза 6. Соціальна наука зможе забезпечи-
ти соціальний прогрес, якщо стане природ-
ничою наукою — галуззю природознавства,
тобто буде спрямована на пізнання законів
природи, за якими існує суспільне життя
людей (закони соціальної природи)
На необхідність використання досягнень
соціальних наук для соціального прогресу
вказано, зокрема, у Декларації соціально-
го прогресу і розвитку, проголошеній Гене-
ральною Асамблеєю ООН 11 грудня 1969
року. Проте сучасну соціальну науку ще не
використовують належним чином для со-
ціального прогресу, особливо це стосуєть-
ся України. Якщо тлумачити положення
зазначеної Декларації крізь призму нату-
ралістичної теорії, то під соціальним про-
гресом слід розуміти політичний, еконо-
мічний, правовий, моральний прогрес як
поступ у пристосуванні життя людей до
законів соціальної природи. Тому соціаль-
ний прогрес неможливий без розвитку со-
ціальних наук, які здатні були б відкрива-
ти нові закони соціальної природи для по-
літики, економіки, права, моралі та інших
сфер суспільного життя людей.
З теорії соціального натуралізму випли-
ває, що всі науки потрібно визнавати при-
родничими — неприродничих наук не може
існувати. Це стосується і наук про соціаль-
ні феномени — соціальні науки, а також
юриспруденції, яка є «концентрованим ви-
раженням» соціальних (і гуманітарних)
наук. Тому юриспруденція повинна стати
«натуралістичною» юриспруденцією, як і
соціальна наука взагалі. Вони повинні піз-
навати природні закони життя людей, за
якими існують соціальні та юридичні фе-
номени. «Натуралістична» юриспруденція
покликана сприяти формуванню узгодже-
ності волі і свідомості людей із законами
природного права, яка й утворює правову
культуру людини. Правова культура людей
вища за будь-які конституції, кодекси і за-
кони — вона визначає їхню дію як інстру-
ментів для забезпечення правопорядку в
суспільстві. Звідси формула: «Культура —
мати порядку!». Відповідно до неї основою
соціального порядку і соціальної держави є
соціальна культура громадян. Якщо це так,
то долю народів визначають не партії, уря-
ди і парламенти, а університети, що форму-
ють соціальну, тобто правову, а також еко-
номічну, політичну, моральну культуру гро-
мадян.
З принципу соціального натуралізму
випливає, що життя людей визначає міра
узгодженості їхньої волі і свідомості з при-
родними законами, за якими існує людське
суспільство. Цю узгодженість ми називає-
мо соціальною культурою людей, включа-
ючи до неї, зокрема, економічну, політичну,
правову, моральну культуру людей. Існує
така закономірність: «яка культура людей
— таке і їхнє життя». Криза соціальної куль-
тури громадян призводить до кризи сус-
пільного життя, яка виявляється, зокрема,
в тому, що правова держава перетворюєть-
ся на псевдоправову державу, права люди-
ни — на псевдоправа, демократія — у псев-
додемократію, підприємництво — у псевдо-
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
підприємництво (тобто в експлуатацію лю-
дини людиною), релігія — у псевдорелігію,
моральність — у псевдоморальність, мис-
тецтво — у псевдомистецтво, соціальний
(суспільний) прогрес — у псевдопрогрес
тощо. Наразі в Україні панує криза і у сфе-
рі права, яка полягає в тому, що гіпертро-
фія ролі законодавства в суспільному жит-
ті внаслідок атрофії правової культури гро-
мадян породжує процвітання фарисейства,
єзуїтства, корупції. Саме «натуралістич-
на» юриспруденція здатна запропонувати
розв’язок цієї проблему за допомогою фор-
мули «правова культура громадян плюс за-
конодавство», тобто усунувши гіпертрофію
законодавства і атрофію правової культури
громадян. Заснована на «натуралістичній»
юриспруденції доктрина прав людини до-
зволяє позбавитися лібералізму «без меж»,
замінивши його концепцією лібералізму,
обмеженого «природними обов’язками».
«Натуралістична» юриспруденція відкри-
ває «камінь, яким знехтували будівничі», а
саме «природні обов’язки» людини, що ма-
ють бути кореспондовані «природним пра-
вам» людини. За законами соціальної при-
роди люди наділені не лише «природни-
ми правами», але й відповідними «природ-
ними обов’язками», які й мають визначати
межі свободи поведінки людини в концеп-
ції лібералізму.
Отже, натуралістична концепція лібе ра-
лізму має ґрунтуватися на формулі: «при-
родні права людини плюс природні обо-
в’язки людини». Очевидно, лише така, «на-
туралістична», концепція лібералізму здат-
на сприяти соціальному прогресу. Вона дає
можливість відмежуватися від так званого
«дикого» лібералізму, який, будучи пору-
шенням єдності «природних прав» і «при-
родних обов’язків», є проявом безмежної
свободи людей, що має кризогенний харак-
тер. «Дикий» лібералізм перетворює, зо-
крема, демократію на псевдодемократію,
ознаки якої ми й маємо сьогодні в Україні.
Теза 7. Заснована на принципі соціально-
го натуралізму соціальна наука відкриває
шлях до нового соціального світогляду, що
базується на новому вирішенні «основного
питання соціології»
«Натуралістична» соціальна наука, яка
ґрунтується на принципі соціального нату-
ралізму, дає підстави для нового розв’язання
«основного питання соціології», яке форму-
люють таким чином: «Соціум — це витвір
Матері-Природи чи волі і свідомості Людей,
чи того й іншого?». Це нове вирішення
має вигляд уявлення, відповідно до якого:
а) «соціум — це продукт втілення в життя
законів тих природних законів, які дає Мати-
При рода для суспільного життя людей»;
б) «будь-яке порушення соціального поряд-
ку, зокрема правопорядку, як «концентрова-
ного вираження» соціального порядку — це
прояв комплексу сваволі й ілюзій людини у
вигляді порушення законів соціальної при-
роди (у тому числі законів «природного пра-
ва», втілених у чинному законодавстві)»;
в) «соціальний порядок — це стан, утворений
у результаті застосування людьми відповід-
но до їхньої соціальної, у тому числі право-
вої, культури законів соціальної природи
(включаючи застосування чинного законо-
давства, у якому втілені закони «природного
права»); г) «законодавство — це лише ін-
струмент у руках людей, який застосовують
відповідно до їхньої соціальної культури, а
не самодостатній чинник у забезпеченні со-
ціального порядку (і правопорядку)».
Зазначене соціальне уявлення цілком
придатне для вживання як у теорії, так і в
практиці всіх галузей суспільного життя
людей: в економіці, політиці, праві, моралі
тощо. Лише за допомогою «натуралістич-
ної» теорії соціальних феноменів можна
дати адекватні відповіді, наприклад, на такі
питання: експлуатація людини людиною —
це природне чи протиприродне; чим відріз-
няється демократія від псевдодемократії;
одностатевий шлюб — це соціальна норма
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 73
чи соціальна патологія; як відрізнити рів-
ність чоловіка і жінки від зрівнялівки; чи
поділ людей на еліту і масу протиприрод-
ний та інші. Зокрема, відповідно до «нату-
ралістичної» соціології прогрес супільства
можливий лише тоді, коли воно природ-
ним чином поділяєтся на еліту і масу — це
природний закон суспільного життя людей.
На ньому має ґрунтуватися соціальний по-
рядок, що забезпечує прогрес суспільства, а
не на свавільній соціальній зрівнялівці лю-
дей, яка призводить до регресу суспільства.
Зокрема, ця закономірність стосується і
України. Стосовно експлуатації людини
людиною, то, згідно з «натуралістичною»
соціологією, вона сьогодні існує в Україні,
але протидія їй має відбуватися не проти-
природним чином, тобто не свавільно, як
пропонував К. Маркс — шляхом революції,
а природним шляхом, сприяючи розвитку
справедливої конкуренції, яка має власти-
вість витісняти експлуатацію.
Теза 8. Теорія «натуралістичної» соціальної
науки відрізняється від інших соціальних те-
орій тим, що застосовує принцип соціального
натуралізму до інтерпретації соціальних явищ
«Натуралістична» соціологія відрізня-
ється від інших соціальних теорій (теоло-
гічних, позитивістських, історичних, ан-
тропологічних, психологічних, реалістич-
них, постмодерністських та ін.) тим, що
ґрунтується на принципі соціального нату-
ралізму, згідно з яким соціум зі всіма його
атрибутами (у тому числі політика, релігія,
економіка, право, мораль, мистецтво тощо)
повинен визнаватися «третьою природою»
поряд із двома іншими — фізичною («пер-
ша природа») і біологічною («друга приро-
да»). Тому юриспруденція (як і всі соціаль-
ні й гуманітарні науки) стане справжньою
наукою тоді, коли здобуде статус природ-
ничої науки (природознавства), як фізи-
ка і біологія. Штучна межа між так звани-
ми природничими і соціальними (гумані-
тарними) науками має бути усунена. Лише
в цьому разі соціальні (гуманітарні) науки
стануть справді науками, відкриваючи за-
кони соціальної природи так само, як сьо-
годні відкривають закони фізичної і біоло-
гічної природи. Тоді і в соціальних науках,
у тому числі в юриспруденції, будуть мож-
ливі відкриття законів соціальної природи
(зокрема законів природного права), як у
фізиці і біології фізичних і біологічних за-
конів. До речі, поняття «закон», яке тепер
використовують у природознавстві, впер-
ше ввів у юриспруденцію і запровадив у
природознавстві давньогрецький філософ
Анаксимандр.
Теза 9. Роль «натуралістичної» соціальної
науки полягає в тому, що вона сприяє подо-
ланню соціального свавілля і соціальних ілю-
зій, які є джерелом кризи соціального порядку
і призводять до соціального регресу, пропону-
ючи формулу «Культура — мати порядку!», що
створює імунітет проти зловживань досягнен-
нями фізичних і біологічних наук
Відповідно до теорії соціального нату-
ралізму жоден президент, уряд, парламент
або політичні партії та інші інститути
«громадянського суспільства» не можуть
вивести суспільство на шлях прогресу без
вирішальної ролі громадян, озброєних
розвиненою на основі ідеології соціально-
го натуралізму соціальною (економічною,
політичною, правовою, моральною) куль-
турою. Значення теорії соціального нату-
ралізму полягає в тому, що вона сприяє
розвитку соціальної культури людей, яка
здатна формувати імунітет проти соціаль-
ного свавілля і соціальних ілюзій у сус-
пільстві, у тому числі правового свавілля і
правових ілюзій, що є джерелом кризи со-
ціального порядку, зокрема кризи право-
порядку. Соціальна культура громадян по-
лягає в єдності «природних прав і
обов’язків», що усуває так званий «дикий»
лібералізм як форму зловживання свобо-
дою, а отже, і правами. На цьому і ґрунту-
ється «натуралістична» соціальна наука,
що призначена протидіяти соціальному
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
свавіллю і соціальним ілюзіям, які є дже-
релом кризи соціального (економічного,
політичного, правового, морального) по-
рядку. Відповідно до «натуралістичної»
соціальної науки пропонуємо нову док-
трину забезпечення соціального (еконо-
мічного, політичного, правового, мораль-
ного) порядку, що полягає у формулі «со-
ціальна культура громадян плюс законо-
давство». Як показує досвід людства, існує
така закономірність: сприятливий для до-
бробуту людей прогрес соціального життя
можна забезпечити прогресом соціальних
наук, які є фактором соціального порядку,
що вможливить отримання користі від до-
сягнень фізичних і біологічних наук і про-
тидіятиме зловживанням досягненнями
цих наук. Тому слід керуватися доктри-
ною пріоритетності соціальних (у тому
числі гуманітарних) щодо фізичних і біо-
логічних наук. Уявлення про те, що про-
грес людства зумовлений не розвитком со-
ціальних (зокрема гуманітарних) наук, а
лише досягненнями фізичних і біологіч-
них наук, має бути розвінчане як помил-
кове і шкідливе.
Теза 10. «Натуралістична» соціальна наука
дозволяє адекватно відповідати на нові викли-
ки часу, зокрема сприяє розв’язанню проблем,
які з’являються у зв'язку з процесом глобалі-
зації соціального життя людей
«Натуралістична» соціальна наука спо-
нукає розглядати глобалізацію соціального
життя людей як наближення всіх націо-
нальних соціумів до одного «спільного зна-
менника» природних законів суспільного
життя людей, що є загальними для всіх на-
родів. Виходячи з цього, і необ хідно вирі-
шувати проблеми, що виникли, зокрема, у
зв’язку з глобальною економічною кризою,
яку людство переживає сьогодні — тобто
через реформування економічної науки (а
завдяки цьому і еко номічної культури лю-
дей) на основі принципу природності со-
ціального.
* * *
Якщо припустити, що викладені тут тези
правильні, то це дає підстави для тако-
го висновку: соціальна наука, будучи док-
тринально реформованою в галузь приро-
дознавства за допомогою «принципу при-
родності соціального» (принципу соціаль-
ного натуралізму), сприятиме формуванню
нової соціальної культури громадян, яка є
основою нового соціального (тобто полі-
тичного, економічного, правового, мораль-
ного) порядку в сучасному суспільстві і
двигуном соціального прогресу. Існує, оче-
видно, така закономірність — те, як люд-
ство скористається з досягнень фізичних
і біологічних наук, залежить від розвитку
соціальних наук, котрі формують соціаль-
ну культуру людей: яка культура людей —
таке їхнє життя. Це означає, що для адек-
ватної відповіді на виклики, які постають
перед сучасним людством (зокрема викли-
ки, пов’язані з досягненнями фізичних і
біо логічних наук), слід дотримуватися док-
трини пріоритетності соціальних наук (у
тому числі гуманітарних) над науками фі-
зичними і біологічними. Розвиток людства
породжує потребу в науках, які б адекват-
но пояснювали нові соціальні феномени,
що виникають у результаті цього розвитку.
Тому, виходячи з «натуралістичної» соціо-
логії, сучасну глобальну економічну кризу
можна пояснити як прояв кризи соціальної
культури людей, породженої кризою соці-
альних (і гуманітарних) наук. Сьогодні ці
науки вже не відображають адекватно нові
соціальні реалії, зокрема закони нової со-
ціальної природи, що розвинулися у ХХI
столітті. Це теж є свідченням того, що вже
назріла потреба реформування соціальних
наук на основі «принципу природності со-
ціального» і започаткування Новітнього
Просвітництва, яке формуватиме нову со-
ціальну (політичну, економічну, правову,
моральну) культуру людей — основу соці-
ального прогресу в Україні.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 75
О.М. Костенко
ЯК ВИЙТИ НА ШЛЯХ СОЦІАЛЬНОГО ПРОГРЕСУ
10 тез до дискусії щодо антикризової реформи
соціальних наук
Р е з ю м е
Розглядаючи виклики нового часу, що постають перед
людством, автор формулює так звану проблему №1
сучасної цивілізації: «Чи є соціальне природним?».
Від її розв’язання залежить адекватність відповіді на
вказані виклики. Цю проблему запропоновано ви-
рішити шляхом визнання соціального природним,
тобто таким, що існує за природними законами сус-
пільного життя людей. Інший шлях, тобто штучне
протиставлення «соціального» і «природного», автор
вважає драматичною помилкою, яка породжує соці-
альне свавілля і соціальні ілюзії — основу будь-яких
соціальних криз. Такий підхід має привести до ре-
формування соціальних наук, виходячи з принципу
природності соціального. Усі науки, у тому числі й
соціальні, є природничими — неприродничих наук не
існує. Зазначені ідеї викладені у формі тез, які можуть
слугувати основою для дискусії щодо реформи соці-
альних наук і обґрунтування доктрини пріоритетнос-
ті соціальних наук над фізичними і біологічними.
O. Kostenko
THE WAY TO THE SOCIAL PROGRESS
10 theses for discussion about antirecessionary reform
of social sciences
S u m m a r y
Considering the modern mankind challenges an au-
thor states the so-called problem N 1 of the modern
civilization: “Is the social natural?“. Adequacy of the
answers to the above challenges depend upon their
solution. The problem is proposed to be solved by as-
suming that social is natural i.e. it exists under the
natural laws of the people social life. The other way,
that is artificial contrasting of “social” and “natural”
an author considers dramatic mistake that generates
social self-will and social illusion — the basis of any
social crisis. Such approach will result in reforma-
tion of social sciences, based on the principle of nat-
uralness of social. All sciences, including social are
natural sciences — there are not any unnatural sci-
ences. The above concepts stated in the form of the-
ses that can be used as the basis for discussion about
the reform of social sciences and substantiation of the
doctrine of social sciences priority as compared with
the physical and biological sciences.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3487 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T22:02:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костенко, О.М. 2009-07-07T14:05:54Z 2009-07-07T14:05:54Z 2009 Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) / О.М. Костенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 68-75. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3487 Розглядаючи виклики нового часу, що постають перед людством, автор формулює так звану проблему №1 сучасної цивілізації: «Чи є соціальне природним?». Від її розв’язання залежить адекватність відповіді на вказані виклики. Цю проблему запропоновано вирішити шляхом визнання соціального природним, тобто таким, що існує за природними законами суспільного життя людей. Інший шлях, тобто штучне протиставлення «соціального» і «природного», автор вважає драматичною помилкою, яка породжує соціальне свавілля і соціальні ілюзії — основу будь-яких соціальних криз. Такий підхід має привести до реформування соціальних наук, виходячи з принципу природності соціального. Усі науки, у тому числі й соціальні, є природничими — неприродничих наук не існує. Зазначені ідеї викладені у формі тез, які можуть слугувати основою для дискусії щодо реформи соціальних наук і обґрунтування доктрини пріоритетності соціальних наук над фізичними і біологічними. Considering the modern mankind challenges an author states the so-called problem N 1 of the modern civilization: “Is the social natural?“. Adequacy of the answers to the above challenges depend upon their solution. The problem is proposed to be solved by assuming that social is natural i.e. it exists under the natural laws of the people social life. The other way, that is artificial contrasting of “social” аnd “natural” an author considers dramatic mistake that generates social self-will and social illusion — the basis of any social crisis. Such approach will result in reformation of social sciences, based on the principle of naturalness of social. All sciences, including social are natural sciences — there are not any unnatural sciences. The above concepts stated in the form of thеses that can be used as the basis for discussion about the reform of social sciences and substantiation of the doctrine of social sciences priority as compared with the physical and biological sciences. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Світогляд Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) The way to the social progress. 10 theses for discussion about antirecessionary reform of social sciences Article published earlier |
| spellingShingle | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) Костенко, О.М. Світогляд |
| title | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) |
| title_alt | The way to the social progress. 10 theses for discussion about antirecessionary reform of social sciences |
| title_full | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) |
| title_fullStr | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) |
| title_full_unstemmed | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) |
| title_short | Як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) |
| title_sort | як вийти на шлях соцiального прогресу (10 тез до дискусії щодо антикризової реформи соціальних наук) |
| topic | Світогляд |
| topic_facet | Світогляд |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3487 |
| work_keys_str_mv | AT kostenkoom âkviitinašlâhsocialʹnogoprogresu10tezdodiskusííŝodoantikrizovoíreformisocíalʹnihnauk AT kostenkoom thewaytothesocialprogress10thesesfordiscussionaboutantirecessionaryreformofsocialsciences |