Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства
Аналізується раціональність як основа проведення модернізаційних реформ у контексті змін у розумінні самої раціональності, її суспільної ролі. Визначено, що раціоналізація електоральної поведінки громадян виступає передумовою раціональних реформ. Анализируется рациональность как основа проведения мо...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34897 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства / Д.В. Яковлев // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 654-659. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859739533933805568 |
|---|---|
| author | Яковлев, Д.В. |
| author_facet | Яковлев, Д.В. |
| citation_txt | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства / Д.В. Яковлев // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 654-659. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Аналізується раціональність як основа проведення модернізаційних реформ у контексті змін у розумінні самої раціональності, її суспільної ролі. Визначено, що раціоналізація електоральної поведінки громадян виступає передумовою раціональних реформ.
Анализируется рациональность как основа проведения модернизационных реформ в контексте изменений в понимании самой рациональности, ее общественной роли. Определено, что рационализация электорального поведения граждан выступает предпосылкой рациональных реформ.
The article examines the rationality as the basis of modernization reforms in the context of changes in the understanding of rationality itself, its social role. Determined that the rationalization of electoral behavior of citizens is a prerequisite for rational reforms.
|
| first_indexed | 2025-12-01T16:04:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
Д. В. ЯКОВЛЕВ. РАЦІОНАЛЬНІ РЕФОРМИ ЯК ЗАПОРУКА
ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА КОНСОЛІДАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Аналізується раціональність як ос но ва про ве ден ня мо дернізаційних ре форм у кон
тексті змін у ро зумінні са мої раціональ ності, її суспільної ролі. Виз на че но, що
раціоналізація елек то раль ної по ведінки гро ма дян ви с ту пає пе ре ду мо вою раціональ них
ре форм.
Клю чові сло ва: раціональність, мо дернізація, ре фор ми, кри за раціональ ності,
де мо кра ти зація.
Ана ли зи ру ет ся ра ци о наль ность как ос но ва про ве де ния мо дер ни за ци он ных ре форм в
кон тек с те из ме не ний в по ни ма нии са мой ра ци о наль но с ти, ее об ще ст вен ной ро ли.
Оп ре де ле но, что ра ци о на ли за ция элек то раль но го по ве де ния граж дан вы сту па ет пред
по сыл кой ра ци о наль ных ре форм.
Клю че вые сло ва: ра ци о наль ность, мо дер ни за ция, ре фор мы, кри зис ра ци о наль но с
ти, де мо кра ти за ция.
The article examines the rationality as the basis of modernization reforms in the context
of changes in the understanding of rationality itself, its social role. Determined that the ratio
nalization of electoral behavior of citizens is a prerequisite for rational reforms.
Key words: rationality, modernization, reform, the crisis of rationality, democracy.
Сучаснийстанполітичноїсистеминашоїкраїниактуалізуєпитаннянезворот
ності демократичних реформ та пошуку адекватних механізмів модернізації
політичнихінститутів.Важливимзавданнямзалишаєтьсяраціоналізаціяполітич
ноготаекономічногопростору.
Необхідністьреформунашійкраїнідавностала загальновизнаноюпробле
мою.Звичайнимявищемусуспільствізнестабільноюекономічноютаполітич
ноюситуацієюстаютьситуації,уякихдіїполітичнихакторівнедостатньоврегу
льовані з правової точки зору і не стандартизовані, що робить актуальним
дослідженнямеханізмівраціоналізаціїполітичноївзаємодії.
ПрицьомуможнапогодитисьізС.Телешуном,якийвважає,що«політичний
тадержавнийістеблішмент,декларуючизагальнодемократичніцінності,незміг
запропонуватисуспільствудієвийтаефективний,аголовнезрозумілиймеханізм
реалізаціїпоставленихзавдань»1.
На думку О. Антонової «В Україні взаємодія виробників державноуп
равлінськихрішеньмаєциклічнийхарактертавідрізняєтьсязміноюнеофіційних
акторівукожномуконкретномувипадку,створюючидинамічнімережіучасників
й підкреслюючи слабку структурованість середовища вироблення державної
політики. Урядові заходи щодо активної участі громадян у формуванні та
реалізаціїдержавноїполітикивУкраїні,якібуливиголошеніврядінормативно
правовихдокументів,напрактиціприйнялиформальнийхарактер»2.
Удемократичномусуспільстві,зйогопроцедурнимивимогамидополітично
говибору,самераціональністьєджереломкритичногомислення,якездатнедо
адекватноїоцінкитихкризовихявищ,зякимистикаєтьсясучасналюдина.
Дискусії стосовно ролі раціональності у функціонуванні політичних інсти
тутівдемократичнихкраїнособливоактивізуютьсявперехідніперіодисуспільно
654 Держава і право • Випуск 50
©ЯКОВ ЛЕВ Д. В.–докторполітичнихнаук,доцент,професоркафедриполітології
ОНУіменіІ.І.Мечникова
го розвитку, коли проблематизується здатність людини адекватно осягнути
суспільство(раціональністьзнання)таналежнимчиномупорядкуватитаперебу
дуватицейсвіт(раціональністьдії).
ЯксправедливовідзначаєВ.Швирьов,«кризаідеїраціональностівсучасній
свідомості,безумовно,пов’язаназрозмиваннямчіткихкритеріївраціональності
пізнання,упершучергунауковоїраціональності»3.Процесрозмиваннязазначе
нихкритеріївбагатовчомузв’язанийзформуваннямпарадигмимислення,яка
дозволяєлюдинісамостійнооцінюватижиттєвуситуацію,формулюватизавдан
ня,здійснюватипошукіоцінкунеобхідноїінформації,знаходитиефективнімето
диізасобиїївирішення.
Дезорієнтаціявцінніснихорієнтирахупосткомуністичномусуспільствізву
жує простір раціональності та не дозволяє говорити про ефективність
управлінськихрішень.
Упосткомуністичнихкраїнах,якіточнознаютьзвідкивониєтаяквониутво
рилися,алепитаннянапрямкурухутайогоефективності,утомучислійчерез
брак раціональності у прийнятті політичних рішень залишається відкритим,
обґрунтування мети суспільства стає принциповим як для громадянського
суспільствайекспертів,такідляполітичнихакторів.
Демократизація політичного простору передбачає залучення найрізно
манітнішихсуспільнихгрупупроцесприйняттярішень,щоактуалізуєпроблему
раціоналізаціїполітичнихвідносин.Процедуриузгодженнянеобхіднихрішеньз
багатьмаакторамиможутьзавадитираціональномуполітичномувибору,апроцес
медіатизаціїполітики(зїїмасовизацієютавідповідниммедіаформатом)призве
стидоімітаціїдемократизаціїполітичнихвідносин.Цестосуєтьсяякформування
альтернатив,таківиборуспособудійгромадянамийпредставникамивлади.
Данастаттямаєнаметіпроаналізуватираціональністьякосновупроведення
ефективнихполітичнихреформтаконсолідаціїсуспільства.
Колипочинаємоаналізуватираціональність,тостаєзрозумілоюскладністьта
неоднозначністьцьогофеномену.Історіяостанніхдекількохстоліттіпов’язанаіз
становленням,домінуваннямраціональностітаїїкризами,щовідбуваютьсячас
відчасу.Раціональністьпідпадаєпідкритикутрадиціоналістівтапредставників
постмодерну.
Концептуальна криза в інтерпретації поняття «раціональність», яка вияв
ляєтьсявсучаснихдискусіяхзцієїпроблеми,пов’язанаізконкретноюісторич
ною формою раціональності, а саме з тим класичним уявленням про раціо
нальність,якабересвійпочатоквідепохиНовогочасуйПросвітництва.Сучасна
кризаідеїраціональностівиступаєяксимптомбільшзагальноїіглибокоїкризи
світогляднихосновкласичноїзахідноєвропейськоїсвідомостійобумовленавтра
тоюяснихічіткихідейноконцептуальнихорієнтирів,якимихарактеризувалися
класичнасвідомістьвзагаліікласичнаінтерпретаціяраціональностізокрема.
Раціональнеставленнядосвітуобов’язковоприпускаєнаціленістьнаефек
тивність,науспішністьдії.Алесамапособіефективністьжоднимчиномнеможе
розглядатисяякдостатняспецифічнаознакараціональності.Неможерозглядати
ся в якості раціональної і творча імпровізаційна діяльність, що приводить до
успішнихрезультатівпривирішеннібудьякихіндивідуальнихзавдань.
Раціональність заснована на адекватному розумінні проблемної ситуації, у
якійзнаходитьсясуб’єктдії,свідомимкеруваннямвласнимповодженням.Вона
припускає дві обов’язкових умови: рефлексивний самоконтроль і облік вимог
655Юридичні і політичні науки
реальності. Власна відповідальність і рефлексивний самоконтроль визначають
волюсуб’єктадії,щопротистоїтьйогозалежностівідзовнішніхсил.Раціональ
ністьпередбачаєальтернативністьповедінки,можливістьвиборурізнихспособів
дії.
Особливаісторичнарольвідводитьсяраціональностіумодернізаційнихпро
цесах.Модернізаціюхарактеризуєрухвідміфотворчостітарелігійнихуявленьдо
науковоїраціональності,відколективізмудоперсоналізму,відавторитаризмудо
демократії, до панування інструментальних цінностей та ринкової організації
економічногоі,певнимчином,політичногопростору.Нараннійстадіїрозробки
теоріїмодернізаціїїїсутніснимирисамибулиуніверсалізм(еволюціясуспільства
розглядалася як загальний чи універсальний процес, що має однакові зако
номірностійетапидлявсіхцивілізацій,країнінародів)іуявленняпролінійно
поступальнийхарактерсуспільногорозвиткувцілому.
Концепціямодернувиходилаздомінуванняціле раціональ ності у сфері уря-
ду ван ня, впорядкувальниммеханізмомсуспільствавиступаладержава,вцентрі
якоїзнаходилась«економічна»людина.Нарівніполітичноїорганізаціїсуспільства
цеозначаловстановленняраціональнихбюрократичнихапаратів,нарівні ідео
логій–підтримкуобґрунтувань,яківідповідаютьтакимбюрократичнимапара
там.
Такимчином,раціоналізаціяхарактеризуєсуспільство,заснованенарозвитку
державноадміністративного контролю й бюрократичного апарату. Результатом
раціоналізації суспільного життя стає розчаклування людського світу, його
технізаціяйутилізація.
Раціональнірішенняухвалюютьсяврамкахпевної системираціональності,
яка,усвоючергу,пов’язаназпанівноюсвітоглядноюсистемою.
У посткомуністичних країнах відбувається черговий етап розвитку модер
нізаційнихтеорій,якітеперпов’язуютьсязпроцесамидемократизаціїтатехно
логічнимиінноваціями.
Політичнараціоналізаціявиступаєоднієюзхарактеристикполітичногороз
витку,вонаможеінтерпретуватисьякфункціональнадиференціаціяполітичних
інститутів,оцінка їхньоїдіяльності закритеріямиефективності тарезультатив
ності.
Внашійкраїніконцепціяполітичноїраціональностіможебутивикористана
дляпоясненняджерел,характерутанапрямківполітичноїмодернізаціїнашляху
відавторитаризмудодемократії.
Колийдетьсяпрореформи,уполітичномудискурсіУкраїниодниміздоміну
ючихтипіваргументаціївиступаєабодосвідіншихкраїн(уподібнихумовахХ,
країнаYздійснилатакіреформи),абозверненнядотрадицій,якісформувались
напевнихетапахстановленнядержави,утомучислі–зарадянськихчасів(при
проведенні реформ потрібно враховувати «історичну спадщину», «менталь
ність», «спадкоємність влади»). У посткомуністичній реальності складається
ситуація,коливідтвореннясоціальнихпрактик,щосталинормоюурадянському
суспільстві,заважаютьстановленнюстратегічноївзаємодіїдляреалізаціївсеохоп
нихінтересів.
Незаперечуючиевристичнийпотенціалтакихпідходів,далібудезосереджено
увагунаіншомутипіреформ,восновіякихлежитьраціональність.
Раціональністьрозумієтьсяяквідповідністьзасобівобранійметі(доцільність,
абоцілераціональність,заМ.Вебером),араціоналізація–яктенденціяполітич
656 Держава і право • Випуск 50
нихйекономічнихінститутівдомодернізації,здатністьобиратикращузнаявних
альтернатив.Раціоналізаціяхарактеризуєсуспільство,заснованенарозвиткудер
жавноадміністративного контролю й бюрократичного апарату, назвати раціо
нальним,значитьвизнатитаким,що«створюєсмисли»(Р.Карнап).
Дляпострадянськихсуспільствраціоналізаціяозначаєпротиставлення«істо
ричномукорінню»(С.Шайхітдінова).Уповсякденностіраціональністьототож
нюєтьсязрозумовимпізнаннямсвіту,вимогамиздоровогоглузду.Узагальному
виглядіраціональністьототожнюється ізпринципамилогічноїобґрунтованості,
теоретичної усвідомленості, систематизованості, несуперечності, критичності,
алецене тількипошукпродуманогой ефективногорішення, ай відповідність
такогорішеннянормамморалі.
Однимізнайважливішихпозитивнихрезультатівминулихдвохдесятилітьє
загальна раціоналізація електоральної поведінки громадян нашої країни, яка
виражається у наступному: сприйняття діяльності владних інститутів стало
звільнятисявідхарактернихдлятрадиціоналістськоїсвідомостіелементівміфо
творчості й завищених емоційноромантичних сподівань стосовно влади;
натомість поки що не відбувся перехід до логіки – «у влади своє життя, у
суспільствасвоє»,пануєрозуміннянеобхідностіствореннявкраїніефективноїй
дієздатноївлади;запитнаефективнувладуформуєтьсянезпостулатів«держав
ної ідеології»чиповерненнядоколективістськихцінностей(щоєхарактерним
длядеякихпосткомуністичнихсуспільств); раціоналістичнеусвідомлення того,
щоособистеблагополуччязалежитьвідсоціальнихтаполітичнихумов,обумов
ленихдіямивлади.
Посткомуністичну ситуацію можна інтерпретувати як переплетіння еко
номічнихтаполітичнихфакторів,якітакінезазналиструктурнихзмін,порівня
нозрадянськимперіодом,алемаютьінтенціюдолібералізації.
У результаті тривалих політичних та економічних трансформацій відбулась
«фрагментація» державних інституцій, існування яких вимагає відтворення
рівновагипіслякожноївиборчоїкампанії.Змінамеханізмівперерозподілувлас
ностітакапіталунепризвелодовиробленнянадійноготалегітимногомеханізму
їхньогозбереженнятазбільшенняпозавладою.
ВартопогодитисьізН.Буcовоюутому,що«установканаусвідомленепере
твореннясуспільнихінститутівсамимиучасникамисоціальнихвзаємодійвім’я
реалізації цінностей свободи особи, рівності, солідарності і демократії складає
суть сучасного суспільства, а не просто є однією з його характеристик. Зараз
зберігається центральна установка модерну на свідомий контроль людей над
суспільнимиінститутамизметоювивільненнялюдинивідусіхформпригноблен
ня, однак особливість нинішнього етапу (пізньої сучасності) полягає в необ
хідності контролювати екологічні і соціальні кризи, породжувані самою
раціональноюдіяльністюлюдей.Суспільнараціоналізаціянабуваєрефлексивно
гохарактеру»4.
ВУкраїнівідбуваютьсярізноманітніподії,уякихутіленітенденції,загальніу
своїйоснові.Найбільшочевиднатенденціядодемократизаціїполітичнихінсти
тутів.Вумовахсприятливоїситуаціївиникаютьновіпартії,новіелітиприходять
до влади. Розвивається парламентська демократія, в основі якої лежить плю
ралізмформвласностітакультурнарізноманітність.
Утойжечасскрізьбулиствореніпромисловікомплекси,щовимагаютьтех
нологічноїйекономічноїорганізації.Урезультаті індустріалізаціїйурбанізації
657Юридичні і політичні науки
якіснізмінивідбулисявсоціальнійбазіполітики.
Теорії раціонального вибору пояснюють раціональність як процес мак
симізаціїіндивідомвласнихвигод,зодночасноюмінімізацієюможливихвитрат.
Раціональнийвибірмаєсправузситуаціями,вякихакторивзаємозалежніодин
відодного,аотже–результатдлякожногоіндивідатакожзалежитьвіддійінших.
Акторирозуміютьівраховуютьвзаємозалежність,щоіснуєміжнимипривиборі
курсудії.Цеієстратегічнавзаємодія,колиіндивідуальнийакторпрагнеперед
бачити реакції інших на власні дії. Важливою формою стратегічної взаємодії
виступає колективнадія, де актори залежатьодин від одного такимчином,що
вониповиннікоординуватисвоїпланидійодинзоднимдлятого,щоботримати
колективніблагадлясебе.
Цейпідхідґрунтуєтьсянаприпущенні:те,щовигіднодлягрупи,вигідноідля
кожногоіндивідуальногочлена.
М.Ослон демонструє,що очевидно вигідно співпрацювати для досягнення
колективних цілей, проте, ще більш вигідно дотримуватися іншої стратегії –
оскількивприродіколективногоблагате,щовоновинагороджуєтих,хтозаньо
гонеплатить,раціональні акторимаксимізуютьвласнувигоду, зраджуючипри
цьомуколективність.Однакякщокожнийобереегоїстичнідії,колективнеблаго
небудереалізовано5.
Суттєвимиєтруднощі,яківиникаютьвпроцесіперетворенняраціональних
рішеньідійіндивідуумівуколективнірішенняідії.М.Олсонійогопослідовни
кистверджують,щотакийперехідвідіндивідуальноїдоколективноїраціональ
ності, по суті, неможливий. Тут криється теоретична основа для тверджень,
згіднозякимиполітичномужиттювнутрішньопритаманнаірраціональністьсаме
через необхідність перекладу індивідуальних переваг у колективні, щоб стали
можливимиколективнірішенняідії6.
Немаєсумнівів,щонайбільшефективнийполітичниймеханізмрішенняпро
блем — функціонуюча демократія, що надає можливість керувати балансом
різних,утомучислііпротилежних,інтересівнайбільшраціональнимспособом.
Демократична політика може привести до ряду розчарувань і перерости в
анархію, що підриває її основи. Прихильники точки зору про необхідність
підтримкизаконностііпорядкуможутьцимскористатисяіповернутиназадпро
цес демократизації, принаймні тимчасово. Такий сценарій малоймовірний, але
йогонеможнацілкомвиключати.
Мова сьогодні йде про здатність раціональності знайти способи вирішення
«конфліктуцінностей»уполітичнійсфері,смислулюдськоїдіяльностівцілому.
Питання, яке потребує вирішення – це не лише раціоналізація дії та взаємодії
відповідно до встановлених правил, а і раціоналізація самих правил та мети,
досягненнюякоїповиннеслужити їхвиконання:«Рольправавдолісучасності
стаєвирішальною,томущовоноєсполучноюланкоюміжсистемоюіжиттєвим
світомчерезсвоюдвоякуприроду.Зодногобоку,воноспираєтьсянасилудер
жавногопримусу,щопримушуєакторів,діючихцілеспрямованоумежахсисте
ми,рахуватисьзправовимиобмеженнями.З іншогобоку,легітимнийправовий
порядокспираєтьсянараціональномотивованудовірусуб’єктів,щодіютьурам
кахжиттєвогосвітузустановкоюнавзаєморозуміння.Усучасномусуспільстві
легітимністьправазабезпечуєтьсяпідставамиправовоїсистемивцілому,тобто
принципами,якіповиннібутиморальнообґрунтованими»7.
658 Держава і право • Випуск 50
Затакогорозумінняраціональноаргументованакомунікація,виробленнятра
диції відкритого політичного дискурсу стають необхідними для позитивної
динамікиполітичногопроцесу.
Політичні та економічні трансформації останніх двадцяти років довели як
актуальність та необхідність раціональності у відході від системи державного
планування та контролю й впровадження ринкових відносин, так і небезпеку
спрощеного розуміння процесу раціоналізації у політичному та економічному
просторах.
Урядуванняпотребуєраціоналізації,розвитокструктурраціональностівуря
дуванні та економіці, у праві та професійній діяльності сприятиме вирішенню
соціальних,економічнихіполітичнихпроблем.
1.Те ле шун С.КерованістьполітичнихісоціальноекономічнихпроцесіввУкраїні:
сучаснийвимір//Стратегіяреформуваннясистемидержавногоуправлінняназасадах
демократичного врядування: Матеріали наук.практ. конф. за міжнар. участю, Київ,
31трав.2007р.:У4т./Зазаг.ред.О.Ю.Оболенського,В.М.Князєва.–К.:ВидвоНАДУ,
2007.–Т.1.–280с.2. Ан то но ва О.В.Середовищевиробленнядержавноїполітики(тео
ретикометодологічніаспекти):Дис.…канд.наукздерж.упр.–Дніпропетровськ,2005.
3. Швы рев В.С. Рациональностьвспектрееевозможностей//Историческиетипыраци
ональности/Отв.ред.В.А.Лекторский.–М.:ИФРАН,1995.–Т.1.–С.7–29.4. Бусо ва
Н.А.Суспільнараціоналізаціяіправоупроцесімодернізації:Автореф.дис.…доктора
філософ. наук. – Х., 2005. – 32 с. 5. Ол сон М. Влада і процвітання. Подолання
комуністичних і капіталістичних диктатур / Пер. з англ. А.Іщенка. – К.: Вид. дім
«КиєвоМогилянськаакадемія»,2007.–174с.6. Тамсамо.7. Бу со ва Н.А.Цит.праця.
659Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
Д. В. Яковлев. РацІональнІ реформи Як запорука полІтиЧного розвитку та консолІдацІЇ суспІльства
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34897 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T16:04:52Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Яковлев, Д.В. 2012-06-09T16:25:23Z 2012-06-09T16:25:23Z 2010 Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства / Д.В. Яковлев // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 654-659. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34897 Аналізується раціональність як основа проведення модернізаційних реформ у контексті змін у розумінні самої раціональності, її суспільної ролі. Визначено, що раціоналізація електоральної поведінки громадян виступає передумовою раціональних реформ. Анализируется рациональность как основа проведения модернизационных реформ в контексте изменений в понимании самой рациональности, ее общественной роли. Определено, что рационализация электорального поведения граждан выступает предпосылкой рациональных реформ. The article examines the rationality as the basis of modernization reforms in the context of changes in the understanding of rationality itself, its social role. Determined that the rationalization of electoral behavior of citizens is a prerequisite for rational reforms. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства Article published earlier |
| spellingShingle | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства Яковлев, Д.В. Політичні науки |
| title | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства |
| title_full | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства |
| title_fullStr | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства |
| title_full_unstemmed | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства |
| title_short | Раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства |
| title_sort | раціональні реформи як запорука політичного розвитку та консолідації суспільства |
| topic | Політичні науки |
| topic_facet | Політичні науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34897 |
| work_keys_str_mv | AT âkovlevdv racíonalʹníreformiâkzaporukapolítičnogorozvitkutakonsolídacíísuspílʹstva |