Доступ до інформації як складова електронного уряду
Аналізується міжнародний досвід і українська практика забезпечення права громадян на доступ до інформації у контексті запровадження електронного уряду. Анализируется международный опыт и украинская практика обеспечения права граждан на доступ к информации в контексте внедрения электронного правител...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Держава і право |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35018 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Доступ до інформації як складова електронного уряду / А.В. Береза // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 719-725. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859462589527883776 |
|---|---|
| author | Береза, А.В. |
| author_facet | Береза, А.В. |
| citation_txt | Доступ до інформації як складова електронного уряду / А.В. Береза // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 719-725. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Аналізується міжнародний досвід і українська практика забезпечення права громадян на доступ до інформації у контексті запровадження електронного уряду.
Анализируется международный опыт и украинская практика обеспечения права граждан на доступ к информации в контексте внедрения электронного правительства.
The article analyses the world experience and the Ukrainian practice of ensuring the right of citizens to information in the context of introducing the e-government.
|
| first_indexed | 2025-11-24T05:27:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
А. В. БЕРЕЗА. ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЯК СКЛАДОВА
ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ
Аналізується міжна род ний досвід і ук раїнська прак ти ка за без пе чен ня пра ва гро ма
дян на до ступ до інфор мації у кон тексті за про ва д жен ня еле к трон но го уря ду.
Клю чові сло ва: пра ва і сво бо ди лю ди ни і гро ма дя ни на, дер жав не уп равління, еле к
трон ний уряд.
Ана ли зи ру ет ся меж ду на род ный опыт и ук ра ин ская прак ти ка обес пе че ния пра ва
граж дан на до ступ к ин фор ма ции в кон тек с те вне д ре ния эле к трон но го пра ви тель ст
ва.
Клю че вые сло ва: пра ва и сво бо ды че ло ве ка и граж да ни на, го су дар ст вен ное уп рав
ле ние, эле к трон ное пра ви тель ст во.
The article analyses the world experience and the Ukrainian practice of ensuring the right
of citizens to information in the context of introducing the egovernment.
Key words: human rights, public administration, egovernment.
ДоситьчастоконцепціязапровадженняелектронногоурядувУкраїніототож
нюєтьсялишезнаданнямгромадянамможливостіотримативідорганівдержав
ноївладиінформаціїзадопомогоюсучаснихінформаційнихтехнологій,такихяк
сайти відповідних органів, онлайн консультації тощо. Однак такий підхід є
помилковим, оскільки не відповідає світовому розумінню права громадян на
доступдоінформації.
Правошукатитаотримуватиінформаціюзакріпленевбагатьохміжнародних
документах.Міжнароднийстандартцьогоправавстановленоустатті19Загаль
ноїдеклараціїправлюдини(«Кожналюдинамаєправонасвободупереконаньі
навільнеїхвиявлення;цеправовключаєсвободубезперешкоднодотримуватися
своїх переконань та свободушукати, одержувати і поширювати інформацію та
ідеї будьякими засобами і незалежно від державних кордонів») і в частині 2
статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права («Кожна
людинамаєправонавільневираженнясвогопогляду;цеправовключаєсвободу
шукати, одержувати і поширювати будьяку інформацію та ідеї, незалежно від
державнихкордонів,усно,письмовочизадопомогоюдрукуабохудожніхформ
вираження чи іншими способами на свій вибір»)1. Обмеження на це право
можутьнакладатисялишенапідставі закону і за умов,щоцепотрібно: 1) для
повагиправ ірепутації іншихосібабо2)дляохоронидержавноїбезпеки, гро
мадськогопорядку,здоров’ячиморальностінаселення(ч.3ст.19Міжнародного
пактупрогромадянськітаполітичніправа).
Відповіднодоч.2статті10Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновополож
нихсвобод2,здійсненняправанасвободувираженняпоглядів(утомучисліправа
одержуватиінформацію),оскількивонопов’язанезобов’язкамиівідповідальністю,
може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що
«встановленізакономієнеобхіднимивдемократичномусуспільствівінтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для
719Юридичні і політичні науки
©БЕ РЕ ЗА Ана толій Ва лен ти но вич–кандидатполітичнихнаук,докторантІнститу
тудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни
захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню
конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності
суду».
Слідзазначити, зазначеніміжнароднідоговоригарантуютьмінімальністан
дартиправлюдини,утомучисліправанадоступдоінформації.Зокрема,ст.30
Загальної декларації прав людини встановлює правило, відповідно до якого
«ніщоуційДеклараціїнеможебутивитлумаченоякнаданнябудьякійдержаві,
групіосібабоокремимособамправазайматисябудьякоюдіяльністюабовчиня
тидії,спрямованіназнищенняправ ісвобод,викладенихуційДекларації».А
відповідно до статті 53Конвенції про захист прав людини та основоположних
свобод,якамаєназву«Гарантіявизнанихправлюдини»,«ніщовційКонвенціїне
можетлумачитисьяктаке,щообмежуєчиуневажнюєбудьякіправалюдинита
основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будьякої
ВисокоїДоговірноїСтороничибудьякоюіншоюугодою,стороноюякоївонає».
Іншимисловами,якщонаціональнезаконодавствовстановлюєпевнігарантії
правлюдини,тойогонеможнаобмежитилишенатійпідставі,щоміжнародні
договоритакихгарантійневстановлюють.Водночас,правовіпідставибудьякого
обмеження прав людини повинні бути обов’язково передбачені національним
закономздотриманняммінімальногорівнягарантій,визначеноговміжнародно
муправі.
Європейські стандартиправанадоступдо інформації ґрунтуютьсяпершза
всенаположенняхстатті10Конвенціїпрозахистправлюдинитаосновополож
нихсвободіЄвропейськийсудзправлюдиниприрозглядісправ,пов’язанихіз
реалізацієюцьогоправазазначав,щоправонасвободувираженняпоглядівозна
чає не лише специфічне завдання преси висвітлювати певну інформацію чи
погляди,алейправогромадськостіотримуватиінформацію3.
БільшдетальнопозиціюРадиЄвропизпитаньзабезпеченняправанадоступ
доінформаціївикладеновРекомендаціїRec(2002)2«Продоступдоофіційних
документів», ухваленій Комітетом міністрів 21 лютого 2002 року на 784му
засіданні заступників міністрів4. У Рекомендації зокрема йдеться про те,що в
плюралістичному й демократичному суспільстві відкритість органів державної
владитаїхготовністьнадаватиінформаціюзпитань,якістановлятьсуспільний
інтерес, є виключно важливою, оскільки широкий доступ до офіційних доку
ментівнаосновірівноправностітавідповіднодочіткихправил:даєгромадянам
можливістьвиробитиадекватнебаченнятасформуватикритичніпоглядищодо
станусуспільства,уякомувониживуть,тащодоорганіввлади,якінимикерують,
заохочуючитимсамимгромадяндопоінформованоїучастівпитаннях,щоєпред
метомзагальногоінтересу;сприяєбільшійдієвостітаефективностіадміністра
тивнихорганівідопомагаєпідтримуватиїхцілісність,усуваючиризиккорупції;
є чинником, що підтверджує легітимність органів управління як державних
службіпосилюєдовіругромадськостідоорганівдержавноївлади.
Отже, відповідно положень Рекомендації, державичлени Ради Європи
повиннігарантуватикожнійособіпісляздійсненнянеюзапитуправодоступудо
офіційних документів, які є в розпорядженні органів державної влади. Під
«офіційнимидокументами»вРекомендаціїрозумієтьсябудьякаінформація,що
зафіксованавбудьякомувигляді,розробленаабоотриманаорганамидержавної
влади і пов’язана з будьякою державною чи адміністративною функцією, за
виняткомдокументів,щоперебуваютьнастадіїпідготовки.Апід«органамидер
720 Держава і право • Випуск 50
жавноївлади»вРекомендаціїрозуміються:1)урядтаадміністраціянанаціональ
ному, регіональному або місцевому рівні; 2) фізична абоюридична особа, яка
виконує функції урядовця або наділена адміністративними повноваженнями
відповіднодонаціональногозаконодавства.
Варто звернути увагу і на те, що особа, яка звертається із запитом по
офіційнийдокумент,неповиннапояснюватипричини,черезяківонабажаєотри
матидоступдоофіційногодокумента,аформальностіпідчасздійсненнязапиту
маютьбутизведенідомінімуму.Запитпродоступдоофіційногодокументамає
бути розглянутий будьяким органом державної влади, в розпорядженні якого
перебуваєцейдокумент.Якщооргандержавноївладинемаєусвоємурозпоряд
женнізапитуваногоофіційногодокумента,вінповинен,наскількицевидається
можливим, вказати особі, що робить запит, на компетентний орган державної
влади.Кожензапитпродоступдоофіційногодокументамаєбутирозглянутийу
короткийтермін.Рішеннямаєбутиухвалене,повідомленетавиконаневпродовж
визначеногостроку,якийможебутивстановленийзаздалегідь.
Обмеження права на доступ до офіційних документів мають бути: 1) чітко
визначенимив законодавстві;2)необхіднимивдемократичномусуспільстві;3)
пропорційнимилегітимнійметі(забезпеченнянаціональноїбезпеки,оборонита
міжнародних зв’язків; охорона громадського порядку; запобігання, розшук та
розслідуваннякримінальноїдіяльності;захистприватногожиттятаіншихзакон
нихприватнихінтересів;забезпеченнякомерційнихтаіншихекономічнихінте
ресів, як приватних, так і державних; забезпечення рівності сторін у судовому
провадженні;охоронаприроди;належнездійсненняінспекцій,контролюйнагля
дузбокуорганівдержавноївлади;забезпеченнядержавноїекономічної,монетар
ної та обмінної політики; забезпечення конфіденційності обговорень усередині
органудержавноївладиабожміжкількомаорганами.
ВодночасРекомендаціяневиключаєможливостівідмовиудоступідоінфор
мації,якщооприлюдненнявміщеноївофіційномудокументіінформаціїпризво
дитьабоможепризвестидопорушеннялегітимноїмети,незважаючинаперева
жаючийінтересгромадськостівтакомуоприлюдненні.
Середпринципівдоступудоінформації,якимипослуговуютьсяєвропейські
країнислід зазначити:максимальнерозкриття інформації; обов’язковістьопри
люднення інформації державними органами; сприяння публічності інформації;
обмеження випадків закритості інформації; сприяння доступу до інформації;
доступнаплатазадоступдоінформації;захистінформаторівтаін.5
Крімтого,спеціальніположення,щопередбачаютьправонадоступдоінфор
мації про діяльність органів влади, міститься в Конституціях Бельгії (ст. 32),
Греції (ч.3ст.10),Естонії (ч.2ст.44),Польщі(ст.61),Македонії (ч.3ст.16),
Португалії(ст.48),Словенії(ч.2ст.39),Фінляндії(параграф12,ч.3)6.
УнайбільшзагальномувиглядіправодоступудоінформаціївУкраїніврегу
льованоКонституцієюУкраїни.Стаття34ОсновногоЗаконупередбачає,що«ко
женмаєправовільнозбирати,зберігати,використовуватиіпоширюватиінфор
мацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір». Здійснення цього
права може бути обмежене «законом в інтересах національної безпеки, тери
торіальноїцілісностіабогромадськогопорядкузметоюзапобіганнязаворушен
нямчизлочинам,дляохорониздоров’янаселення,длязахистурепутаціїабоправ
інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної
конфіденційно,абодляпідтриманняавторитетуінеупередженостіправосуддя».
721Юридичні і політичні науки
ДеяківченівідзначаютьнедосконалістьцієїнормиОсновногоЗакону,уякій,на
відмінувідЗагальної декларації правлюдини,Міжнародногопактупро грома
дянськітаполітичніправатаКонвенціїпрозахистправлюдинитаосновополож
них свобод, не вживається слово «одержувати».Отже, виходячи з буквального
сенсустатті34КонституціїУкраїни,вонагарантуєтількиправо«вільнозбирати
інформацію»,щонеєідентичнимправу«вільноодержуватиінформацію».Проте,
нанашудумку,ценеєсуттєвоюпрогалиною,
Основоюреалізації,передбаченогоКонституцієюУкраїниправанадоступдо
інформації,єйогодеталізаціявпоточномузаконодавстві.НинівУкраїніінфор
маційнадіяльністьрегламентуєтьсячисленниминормативноправовимиактами.
Однак,надумкувченихтафахівців,усферідоступудоінформаціїправоверегу
лювання інформаційних відносин, зокрема, законодавче забезпечення права на
доступдоінформаціїпотребуєсвогоподальшоговдосконалення.
У цій сфері основними нормативноправовими актами крім Конституції
УкраїниєЦивільнийкодексУкраїни(ст.302якогозакріплюєправофізичноїосо
бивільнозбирати,зберігати,використовуватиіпоширюватиінформацію),закони
України «Про інформацію», «Про Основні засади розвитку інформаційного
суспільствавУкраїніна20072015роки»,«Продержавнутаємницю»,«Прозвер
нення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до судових
рішень», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та
органівмісцевогосамоврядуваннявУкраїнізасобамимасовоїінформації»тощо.
Закон України «Про інформацію»7 визначає, що основними принципами
інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість,
доступність інформації та свобода її обміну; об’єктивність, вірогідність інфор
мації;повнотаіточністьінформації;законністьодержання,використання,поши
реннятазберіганняінформації.
Відповіднодо статті 9названогоЗакону«всі громадяниУкраїни,юридичні
особиідержавніорганимаютьправонаінформацію,щопередбачаєможливість
вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей,
необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів,
здійсненнязавданьіфункцій».Утойжечасреалізаціяправанаінформаціюгро
мадянами,юридичнимиособамиідержавоюнеповиннапорушуватигромадські,
політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і
законніінтересиіншихгромадян,праватаінтересиюридичнихосіб.
Правунаінформаціювідповідаєобов’язокорганівдержавноївлади,атакож
органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою
діяльністьтаприйнятірішення(ст.10Закону).Інформаціяцихорганівдоводить
сядовідомазацікавленихосібшляхом:опублікуванняїївофіційнихдрукованих
виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних
органівіорганізацій;опублікуванняїївдрукованихзасобахмасовоїінформації
абопублічногооголошеннячерез аудіо та аудіовізуальні засобимасової інфор
мації; безпосереднього доведення її до зацікавлених осіб (усно, письмово чи
іншимиспособами);наданняможливостіознайомленнязархівнимиматеріалами;
оголошенняїїпідчаспублічнихвиступівпосадовихосіб.
ОднакзастосуванняданогоЗаконунапрактицісвідчить,щовінзалишаєбага
томожливостейненадавативідповідейвзагалі,обійтисяформальноювідпискою,
абопослатисянаконфіденційністьінформації.Більшетого,такіорганидержав
ноївлади,якпрокуратура,Фонддержмайна,Антимонопольнийкомітет(органи
722 Держава і право • Випуск 50
зіспеціальнимстатусом)випализтогозаконувзагалі,томущоненалежатьнідо
законодавчої,нідовиконавчої,нідосудовоївлади.
ТомуЗакон«Проінформацію»справедливокритикуєтьсязахіднимифахівця
ми. Так, експерт Ради Європи Г. Єдерблом наголошує, що «Закон стосується
багатьохаспектіввусіхсферахінформації,цепризвелодоплутанинищодоправ
іобов’язківгромадяніорганіввлади,анадтовположеннях,уякихідетьсяпро
доступдоофіційноїінформації:вЗаконібракуєналежноговизначенняконцепції
офіційної інформації, тож важко вірно з’ясувати справжній обсяг цього права.
Положення щодо секретності не досить конкретні, що серйозно, оскільки дає
можливістьдовільноїінтерпретації»8.
Закон України «Про звернення громадян»9 регулює питання практичної
реалізаціїгромадянамиУкраїнинаданогоїмКонституцієюУкраїниправавноси
тиворганидержавноївлади,об’єднаннягромадянвідповіднодоїхстатутупро
позиціїпрополіпшенняїхдіяльності,викриватинедолікивроботі,оскаржувати
діїпосадовихосіб,державнихігромадськихорганів.ЦейЗаконзабезпечуєгро
мадянамУкраїниможливостідляучастівуправліннідержавнимиігромадськими
справами,длявпливунаполіпшенняроботиорганівдержавноївладиімісцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас
ності,длявідстоюваннясвоїхправізаконнихінтересівтавідновленняїхуразі
порушення.РежимдоступудотаємноїінформаціїрегулюєтьсяЗакономУкраїни
«Продержавнутаємницю»10,апорядокнаданняпевній інформаціїгрифу«Для
службового користування» визначається Інструкцією про порядок обліку,
зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних
носіївінформації,якімістятьконфіденційнуінформацію,щоєвласністюдержа
ви11.
Отже, цілком очевидною є застарілість інформаційноо законодавства,
відсутністьефективнихправовихмеханізмівреалізації закріпленогоустатті34
КонституціїУкраїниправакожногонадоступдоінформації,щоактуалізуєпро
блемуприйняттяновогозакону,якийрегулювавбицюсферусуспільнихвідно
син.НасьогоднінайбільшблизькимдоприйняттяєзаконопроектПродоступдо
публічної інформації» реєстраційний№2763, поданий народним депутатом А.
Шевченко. Доосновнихпозитивнихмоментівзаконопроектуслідвіднести:ско
рочення термінів надання відповідей на інформаційні запити.В ст. 21 проекту
Законувстановлюєтьсязагальнийстрокнаданняінформації,якийнеможепере
вищувати 5 робочих днів з моменту отримання запиту. Встановлюється також
скороченийстроку48годинзмоментуотриманнядлянаданнязапитунаінфор
мацію,яканеобхіднадлязахистужиттячисвободиособи,атакожякастосується
станудовкілля,якостіхарчовихпродуктівіпредметівпобуту,аварій,катастроф,
небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, які сталися або
можутьстатисяізагрожуютьбезпецігромадян.Якщозапитстосуєтьсянадання
великого обсягу інформації або вимагає пошуку інформації серед значної
кількостіданих,розпорядникінформаціїможеподовжитистрокрозглядузапиту
до20робочихднівзобґрунтуваннямтакогопродовження;розмежуванняпоняття
інформації ідокументу,зокрема,обмеженнюдоступупідлягає інформація,ане
документ.Якщодокументміститьінформаціюзобмеженимдоступом,дляознай
омленнянадаєтьсяінформація,доступдоякоїнеобмежений(ч.7ст.6);визначен
нявідповідальністьзавідмовучизатягуваннянаданняінформаціїтарозширено
коло суб’єктів, зобов’язаних надавати і оприлюднювати інформацію.Авторами
723Юридичні і політичні науки
законопроектузапропонованоінстанційнийпорядокрозглядусправщодооскар
женнявідмовитавідстрочкизадоволеннязапитуна інформацію,відповіднодо
якогозапитувачмаєправозвернутисяізтакоюскаргоюдоорганувищогорівня.
Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь,
запитувачмаєправооскаржитицювідмовудоуповноваженогоорганувиконавчої
влади, а у разі незадоволення його рішенням – до Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини. Відмову або відстрочку задоволення запиту на
інформаціюможебутиоскарженобезпосередньодосуду;встановленняобов’язку
надавати інформацію з обмеженим доступом, якщо вона становить суспільний
інтерес; розширено перелік різновидів інформаційних запитів. Запит може
здійснюватисяпоштою,факсом,телефоном,електронноюпоштою.
У проекті Закону встановлюється важливий принцип, відповідно до якого
інформація,щопрямоневизначена закритою,євідкритою.Зокрема,до інфор
мації з обмеженим доступом віднесено конфіденційну інформацію і таємну
інформацію.Основнимивидамиконфіденційноїінформаціїєкомерційнатаємни
ця, інформація профізичну особу, окрім загальнодоступної та загальновідомої
інформації.Таємноювизначаєтьсяінформація,якійнаданотакогостатусузгідно
іззаконом,атакожта,щоміститьдержавну,службову,професійну,банківськута
іншутаємницю,передбаченузаконом.
НововведеннямцьогоЗаконуєобов’язковийзведенийреєстрдокументівроз
порядників інформації,вякомуорганидержавноївлади імісцевогосамовряду
вання зобов’язані реєструвати документи, що знаходяться в названих органах.
Зведеніреєстринеможутьбутивіднесенідокатегорії інформації зобмеженим
доступом. Такий реєстр створюється і затверджується відповідними наказами
керівниківорганіввиконавчоївладитамісцевогосамоврядування.Розпорядники
інформаціївідповідаютьзазабезпеченнязагальнодоступностізведеногореєстру
документів.Уст.19проектуЗаконузазначається,щозведеніреєстримістятьтакі
блокиінформації:назвадокумента,датаствореннядокумента,датанадходження
документа, джерело інформації, класифікація інформації за режимом доступу,
причиназанесенняінформаціїдокатегоріїзобмеженимдоступом,підставиобме
женнядоступудоінформації,галузь,ключовіслова,тип,носій(текстовийдоку
мент;плівки;відеозаписитощо),вид(нормативніакти,угоди,рішення,протоко
ли, звіти, пресрелізи, проекти рішень, доповідні записки, звернення, заяви,
подання, пропозиції, листи тощо), форма та місце зберігання документа тощо.
Веденнязведеногореєструдокументівпокладаєтьсятакожнафізичнихіюридич
нихосіб,якієрозпорядникамиінформації.
Донедоліківданогозаконопроектуслідвіднестиневизначеністьсамостійного
предметаправогорегулювання,відсутністьсистемногохарактеруупропозиціях
щодовнесеннязміндодіючогозаконодавства,відсутністьположеньщодоврегу
люванняпитаньпровласністьнаінформаціютощо.
Альтернативний даному законопроекту проект під назвою «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до
публічноїінформації)»реєстраційний№7321,буввнесенийнарозгляднародни
мидепутатамиО.Бондаренко,В.Ландіком таЮ.Стецем.Як зазначаютьйого
автори, метою документу є покращення правового регулювання доступу до
інформації, чіткого дотримання статей 32 та 34 Конституції України в частині
забезпечення доступу до інформації, свободи думки і слова, права кожного на
вільневираженнясвоїхпоглядівіпереконань,удосконаленняправовогополядля
724 Держава і право • Випуск 50
провадження журналістської діяльності. Однак, у представленому документі є
низка слабких моментів (позбавлення органів державної влади умотивовувати
відмову у наданні інформації, відсутність чітких строків опублікування інфор
мації.
Отже, запровадження електронного уряду передбачає не лише полегшення
доступу до інформації шляхом використання сучасних інформаційних техно
логій, а, впершучергу,наданнядоступу громадянамдовсієї інформації, якою
володіютьорганидержавноївлади,окрімвинятків, зазначенихузаконодавстві.
Досягтипрогресууційсферіможналишешляхомприйняттяновогозаконупро
інформацію, який відповідає європейським нормам і максимально задовольняє
правагромадян.
1. За галь на декларація прав людини вiд 10.12.1948 // Голос України. – 2008. –
10грудня.№236.2.Кон венціяпрозахистправлюдини іосновоположнихсвободвiд
04.11.1950//ГолосУкраїни.–2001.–10січня.–№3. 3.ObserverandGuardianv.the
UnitedKingdom judgment of 26November 1991 (para. 59) / European Court of Human
Rights//EuropeanCourtofHumanRightsPortal.4.Ре ко мен даціїRec(2002)2Комітету
міністрівРадиЄвропивід21.02.2002«Продоступдоофіційнихдокументів»//Бюле
теньБюроінформаціїРадиЄвропивУкраїни10/Ред.КолегіяА.Дмитрук,Т.Іваненко,
О.Павличко.–К.:БюроінформаціїРадиЄвропивУкраїни.–С.8588.5.Кри виць ка Ю.
Особливостідоступудоінформації//Юридичнагазета.–2005.–№22(58).–28листо
пада.6.Не сте рен ко О.Конституційноправоверегулюванняправанадоступдоінфор
мації //Юридичнийжурнал.–2008.–№3.–С.90100. 7.За конУкраїни«Проінфор
мацію»№2657XIIвід2жовтня1992року //ГолосУкраїни.–1992.–13листопада.
8.Ма теріализасідання«круглогостола»заучастіКомітетуВерховноїРадиУкраїниз
питаньсвободисловатаінформації,РадиЄвропитаОБСЄ.Приведенняукраїнського
законодавствадоєвропейськихстандартів.ОбговореннязаконівУкраїни«Про інфор
мацію»та«ПорядоквисвітленнядіяльностіорганівмісцевогосамоврядуваннявУкраї
нізасобамимасовоїінформації».–К.:«АртЕК»,2003.–С.1516.9.ЗаконУкраїни«Про
зверненнягромадян»№393/96ВРвід02.10.1996//ГолосУкраїни.–1996.–22жовтня.
10.За кон України«Продержавнутаємницю»№3855XIIвід21січня1994року//Голос
України.1994.–10березня.11.По ста но ваКабінетуМіністрівУкраїни«Прозатверд
ження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ,
виданьтаіншихматеріальнихносіївінформації,якімістятьконфіденційнуінформацію,
щоєвласністюдержави»№1893від27листопада1998р.//Урядовийкур’єр.–1998.
–10грудня.
725Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
А. В. БЕРЕЗА. Доступ до ІнформацІЇ Як складова електронного урЯду
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35018 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T05:27:00Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Береза, А.В. 2012-06-14T20:49:57Z 2012-06-14T20:49:57Z 2010 Доступ до інформації як складова електронного уряду / А.В. Береза // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 719-725. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35018 Аналізується міжнародний досвід і українська практика забезпечення права громадян на доступ до інформації у контексті запровадження електронного уряду. Анализируется международный опыт и украинская практика обеспечения права граждан на доступ к информации в контексте внедрения электронного правительства. The article analyses the world experience and the Ukrainian practice of ensuring the right of citizens to information in the context of introducing the e-government. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Доступ до інформації як складова електронного уряду Article published earlier |
| spellingShingle | Доступ до інформації як складова електронного уряду Береза, А.В. Політичні науки |
| title | Доступ до інформації як складова електронного уряду |
| title_full | Доступ до інформації як складова електронного уряду |
| title_fullStr | Доступ до інформації як складова електронного уряду |
| title_full_unstemmed | Доступ до інформації як складова електронного уряду |
| title_short | Доступ до інформації як складова електронного уряду |
| title_sort | доступ до інформації як складова електронного уряду |
| topic | Політичні науки |
| topic_facet | Політичні науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35018 |
| work_keys_str_mv | AT berezaav dostupdoínformacííâkskladovaelektronnogourâdu |