Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери
Розкрито сутність сталого розвитку, його складові. Особливу увагу зосереджено на необхідності подолання негативних соціально-економічних показників. При цьому головну увагу приділено соціальній складовій сталого розвитку, обґрунтовано шляхи вдосконалення соціогуманітарної сфери. Раскрыты сущность и...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35088 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери / В.І. Куценко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 79-88. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859462580770177024 |
|---|---|
| author | Куценко, В.І. |
| author_facet | Куценко, В.І. |
| citation_txt | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери / В.І. Куценко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 79-88. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Розкрито сутність сталого розвитку, його складові. Особливу увагу зосереджено на необхідності подолання негативних соціально-економічних показників. При цьому головну увагу приділено соціальній складовій сталого розвитку, обґрунтовано шляхи вдосконалення соціогуманітарної сфери.
Раскрыты сущность и составляющие устойчивого развития. Особое внимание сосредоточено на необходимости преодоления негативных социально-экономических показателей. При этом главное внимание уделено социальной составляющей устойчивого развития, обоснованы пути усовершенствования социогуманитарной сферы.
The essence of sustainable development, its components are clarified. Specific attention is focused on the necessity to overcome negative social and economy indicators. Main attention is paid to the social component of sustainable development. The ways of socio-humanitarian sphere optimizing are shown.
|
| first_indexed | 2025-11-24T05:27:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
79ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
УДК 316.3:330.342.146;332.12
В.І. КУЦЕНКО
Державна установа «Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку Національної академії наук України»
бульв. Тараса Шевченка, 60, Київ, 01032, Україна
СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
КРІЗЬ ПРИЗМУ СОЦІОГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ
Розкрито сутність сталого розвитку, його складові. Особливу увагу зосереджено на необхідності подолання не-
гативних соціально-економічних показників. При цьому головну увагу приділено соціальній складовій сталого розви-
тку, обґрунтовано шляхи вдосконалення соціогуманітарної сфери.
Ключові слова: економіка знань, франчайзинг, технопарки, професійно-технічна освіта.
© В.І. Куценко, 2012
Нові стратегії розвитку мають базуватись
на задоволенні скоріш базових людських
потреб, аніж на ринковому попиті.
МАХБУБ УЛЬ ХАК,
лауреат Нобелівської премії
Як зазначено в доповіді генерального ди-
ректора Міжнародної організації праці
(МОП) на конференції, що відбулася у
2010 р., через фінансову й економічну кри-
зи обсяг світового виробництва у 2009 р.
скоротився на 2,2%, а рівень безробіття зріс
на 0,9%. Така сама тенденція спостерігалась
і в наступному році. Не обійшли ці негатив-
ні процеси й Україну, яка нещодавно відзна-
чила 20-річчя незалежності. За останні
двадцять років населення України зменши-
лось на 6,27 млн осіб, а валовий внутрішній
продукт (ВВП) нині становить лише 70%
рівня 1990 р. Якщо Україна у 1980 р. видо-
бувала 27,5% союзного видобутку вугілля,
51,3% — залізної руди, виробляла 36,3% ста-
лі, 52,4% — цукру, 92,1% — доменного і ста-
леплавильного обладнання, 95,1% — магі-
стральних тепловозів, то нині вона за ви-
робництвом ВВП на душу населення, за
життєвим рівнем населення перебуває на
одному з останніх місць не лише в Європі, а
й у світі. Так, згідно з даними Всесвітнього
економічного форуму, у 2010 р. серед 139
країн Україна посіла: за конкурентоспро-
можністю — 89 місце, за рівнем інноваційно-
го розвитку — 62, за ефективністю ринку —
49, за рівнем розвитку вищої освіти та профе-
сійної підготовки — 46, за якістю життя — 73,
за індексом розвитку людського потенціалу —
69 місце. На жаль, ці показники мають тен-
денцію до погіршення.
Незважаючи на істотне скорочення вироб-
ництва (відповідно, зменшення викидів в
атмо сферу середовище), Україна і за станом
навколишнього середовища є однією з най-
проблемніших країн світу. Щороку в атмо-
сферне повітря викидається понад 10 т не-
безпечних для людини речовин на кожний
квадратний кілометр території нашої країни.
Із 163 країн Україна посідає 87 позицію в
рейтингу екологічних досягнень [12].
80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Тому вкрай важливий пошук шляхів фор-
мування парадигми сталого розвитку 1, тобто
такого, що забезпечує посилення та зміцнен-
ня взаємопов’язаних аспектів норм і сприят-
ливого для людини економічного зростання,
соціального розвитку й охорони навколиш-
нього середовища на національному, регіо-
нальному і глобальному рівнях. Модель ста-
лого розвитку передбачає задоволення жит-
тєвих потреб не лише нинішнього, а й
майбутніх поколінь. А це означає, що сталий
розвиток потребує узгодження економічно-
го, екологічного й соціального розвитку, по-
єднання розумного ставлення до природи,
суспільства та людини з необхідністю його
найшвидшої практичної реалізації. Критері-
ями сталого розвитку можуть бути:
• забезпечення мінімальних витрат під
час досягнення результатів діяльності;
• здатність зберігати на достатньому рів-
ні основні показники ефективності в разі
зміни завдань;
• досягнення цілей окремих галузей, еко-
номіки загалом при зміні параметрів діяль-
ності (результативності);
• забезпечення оптимального впливу управ -
ління на кінцеві результати діяльності тощо.
У забезпеченні сталого розвитку важливу
роль відводять соціогуманітарній сфері,
1 Парадигма сталого розвитку як ідеологія розвит-
ку людської цивілізації започаткована у 1987 р., коли
Міжнародна комісія з навколишнього середовища та
розвитку опублікувала доповідь Г.Х. Брундланд «Наше
спільне майбутнє». Модель сталого розвитку передба-
чає задоволення життєвих потреб нинішнього поколін-
ня людей без позбавлення такої можливості майбутніх
поколінь, зокрема щодо забезпечення розв’язання со-
ціальних, економічних, екологічних проблем. Воно має
здійснюватись в органічному взаємозв’язку та збалан-
сованості. Подальшого розвитку зазначена ідея набула
на Конференції ООН з навколишнього середовища та
розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). У документі «По-
рядок денний на ХХI століття», прийнятому на конфе-
ренції, міститься 27 принципів, близько 120 проблемних
полів, понад 2500 широких рекомендацій щодо інтегра-
ції соціальної, економічної та екологічної політики в
єдину політику сталого розвитку. Перші результати ви-
конання цих рекомендацій ООН підведені на Всесвіт-
ньому саміті глав держав у Йоганнесбурзі (2002 р.).
основними компонентами діяльності якої є:
соціальні послуги, соціально-трудові відно-
сини, в тому числі оплата праці, доходи на-
селення, зайнятість, охорона та нормування
праці, соціальне партнерство, захист непра-
цездатних і малозабезпечених осіб, соціаль-
не обслуговування населення тощо.
Останнім часом високорозвинені країни
виділяють значні кошти на розвиток цієї сфе-
ри й розв’язання соціальних проблем. Скажі-
мо, Німеччина, Франція, Швеція, Япо нія
основою державної політики вважають мак-
симальну соціальну орієнтацію економічного
розвитку. Тобто головною метою соціально-
економічного розвитку в цих країнах є досяг-
нення максимальної економічної ефективнос-
ті виробництва і найвищої соціальної резуль-
тативності господарської діяльності. До речі, у
багатьох країнах Заходу вже з кінця 30-х років
минулого століття приймали законодавчі
акти, що визначали межу, нижче за яку падін-
ня життєвого рівня населення вважалося не-
допустимим. У разі відсутності в людини за-
робітної плати чи її мізерного рівня країни з
соціальною орієнтацією економіки беруть на
себе зобов’язання щодо соціальних виплат, які
виконують роль компенсаційного механізму.
В бюджетах таких країн передбачено значні
витрати на соціальні програми. Держава за-
безпечує стандарти добробуту, а стратегія ста-
лого роз вит ку 2 спрямована на досягнення на-
уково обґрунтованих параметрів якості життя
людей незалежно від місця їх проживання; на
забезпечення рівних можливостей в отриман-
ні освіти; на розвиток соціально-культурних
центрів, які мають багатофункціональний ха-
2 Стратегія — це довготривалий підхід до створення
та розвитку брендів, що дають змогу витіснити конку-
рентів з лідерських позицій. На жаль, стратегії не за-
вжди реалізуються. Скажімо, у 1969 р. група німець-
ких дослідників розробила стратегію демографічного
розвитку, відповідно до якої середня тривалість життя
людини до початку ХХІ ст. мала зрости на 50 років. Цей
прогноз, як бачимо, виявився нереальним, як, до речі,
і прогноз наукової організацій «Ренд корпорейшн»,
за яким уже до 2020 р. тривалість життя людини мала
збільшитись на 50 років. Проте вже сьогодні зрозумі-
ло, що це передбачення також не справдиться.
81ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
рактер тощо. Світова практика свідчить, що
стратегія соціогуманітарного розвитку дося-
гає бажаних результатів лише тоді, коли спи-
рається на інноваційний розвиток, на еконо-
міку знань, в якій провідне місце відводиться
високим технологіям, широкому застосуван-
ню інноваційних продуктів і послуг.
Саме такий підхід до соціально-еко но-
мічного розвитку дасть можливість забезпе-
чити не лише економічне зростання в Украї-
ні, а й підвищення добробуту населення,
який, на жаль, ще залишається досить низь-
ким. Нині навіть мінімальний споживчий
кошик у нас значно скромніший, ніж в ін-
ших країнах. В Україні він складається з 256
товарів і послуг, тоді як, приміром, у Росії —
з 407, у Франції — з 507.
Тому стратегічною метою сталого розви-
тку в Україні є наближення добробуту насе-
лення до рівня розвитку європейських країн
на основі інноваційно-структурного і техно-
логічного оновлення та підвищення конку-
рентоздатності національної економіки при
збереженні навколишнього середовища як
для нинішніх, так і майбутніх поколінь.
Світова практика свідчить, що забезпечити
сталий розвиток можна лише в умовах жор-
сткої структурно-функціональної системи,
внутрішній зміст якої має імператив розвитку.
Сталий розвиток включає два аспекти — стан
і процес (динаміку), тобто розвитку 3 прита-
манний статичний і динамічний характер.
Динамічний розвиток відбувається завдяки
постійним змінам, хоч може мати й разовий,
радикальний характер (реінжиніринг). При
цьому має бути забезпечено розвиток людини,
економіки і природи. У цій тріаді людина ви-
ступає не лише як ціль розвитку, носій нових
знань, генератор нових ідей, а й як важлива
рушійна сила трансформації економіки, раціо-
нального ви користання та збереження навко-
лишнього природного середовища.
Сталого розвитку не можна досягти без
покращення здоров’я населення. Основою
3 Розвиток — неперервний процес змін і перехо-
ду від стійкої (старої) структури до відносно нової,
динамічної.
цього є передусім формування потреби кож-
ної людини в дотриманні здорового способу
життя, підвищенні ефективності медичних
послуг, використанні передових досягнень
медичної науки. Це, безперечно, потребує мо-
дернізації нинішньої системи охорони здо -
ров’я, забезпечення доступності лікарської
допомоги всім верствам населення; створен-
ня сучасної інфраструктури на ринку медич-
них послуг, активізації інноваційних процесів
у галузі. Нині основними проблемами, що пе-
решкоджають впровадженню інновацій у
систему охорони здоров’я, є недосконалість
нормативно-правової бази, що регулює про-
цес упровадження медичних технологій у
практику системи охорони здоров’я; незавер-
шеність системи формування єдиного інфор-
маційного забезпечення; слабка матеріальна
зацікавленість медичних працівників у осво-
єнні нових технологій тощо.
Усе це негативно впливає на рівень ме-
дичного обслуговування, стан здоров’я лю-
дей, інтегральним показником якого є очі-
кувана тривалість життя. В Україні цей по-
казник один з найнижчих у світі (рис. 1).
За тривалістю життя Україна відстає від
країн ЄС на 10–15 років. Як стверджують
фахівці, тривалість життя на 50–70% зале-
жить від способу життя (від спадковості —
на 10–20%, від стану довкілля — на стільки
Рис. 1. Очікувана тривалість життя при народженні,
2010 р.
82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ж, від рівня розвитку системи охорони
здоров’я — на 8–12%), тож можна сказати,
що активне дозвілля є важливою соціаль-
ною проблемою, успішне вирішення якої за-
лежить від кожної людини. Адже, за даними
геронтологів, ранню смертність можна зни-
зити фізичною активністю 4 на 37%, від-
мовою від паління — на 35%, здоровим хар-
чуванням — на 23%, від мовою від споживан-
ня алкоголю — на 22%.
Тому основним завданням сталого розви-
тку є забезпечення турботливого ставлення
до людини, її права на здорове і плідне жит-
тя у гармонії з природою. До речі, саме та-
кий підхід закладено у Національну док-
трину розвитку освіти, де пріоритетними
завдан нями освітньої галузі визнано вихо-
вання людини в дусі відповідального став-
лення до власного здоров’я та здоров’я ін-
ших шляхом створення економічно сприят-
ливого середовища й виховання екологічної
культури [5].
Це надзвичайно важливо ще й тому, що
здоров’я, як відомо, формується у дитячому
віці. Тому покращенню здоров’я нації має
сприяти впровадження в усіх навчальних за-
кладах здоров’язберігаючих навчально-ви-
ховних технологій. Тобто вже на рівні до-
шкільного закладу має бути забезпечено прі-
оритет здоров’я, кваліфіковану професійну
турботу про здоров’я молодого покоління.
Як обов’язкова умова освітнього процесу ця
технологія має бути впроваджена і в інших
ланках освіти. А це можливо лише за умови,
коли педагоги й батьки узгоджено вирішу-
ють завдання зі збереження здоров’я дітей.
В. Сухомлинський зазначав, що турбота про
здоров’я — найважливіша праця вихователя.
Адже від бадьорості дітей залежить їхнє ду-
ховне життя, світогляд, розумовий розвиток,
міцність набутих знань, віра у власні сили.
4 Довгожителями, як правило, є люди, чия професія
пов’язана з рухом. Так, І. Моісеєв — відомий балет-
мейс тер, хореограф, прожив 101 рік і танцював до
глибо кої старості, грузинський танцівник Л. Шарія
прожив 112 ро ків, балерина О. Лепешинська — 92 ро-
ки, М. Кшесинська — 99 років.
Поліпшенню стану здоров’я нації має
сприяти розпочате в Україні реформування
медичної сфери, яке має відбуватися в кіль-
ка етапів:
• перший етап передбачає необхідність
оптимізації первинної ланки;
• другий і третій етапи пов’язані з надан-
ням спеціалізованої допомоги. У ході рефор-
мування системи охорони здоров’я перед-
бачається утворення госпітальних округів,
кожний з яких має охоплювати зону обслу-
говування, де мешкає 150–200 тис. осіб.
Успішне реформування сфери охорони
здо ров’я неможливо забезпечити без підви-
щення якості підготовки медичних кадрів,
посилення її фінансової та матеріально-тех-
нічної складової, використовуючи для цього
різні можливості, в тому числі й позабю-
джетні ресурси. В Європі великі медичні
центри створюються і функціонують на бла-
годійні внес ки меценатів. Такі можливості
слід активніше використовувати й у нас.
Адже макроекономічні показники в Україні
ще не дають підстави сподіватися на істотне
збільшення бюджетного фінансування га-
лузі (табл. 1).
Як видно з даних табл. 1, капітальні інвес-
тиції в 2010 р. знизились. Унаслідок цього
дуже повільно відбувається технологічна мо-
дернізація, зокрема експортного й імпорто-
замінного сегментів української економіки.
Зі зниженням макроекономічних показ-
ників погіршується і добробут населення.
Наслідком цього є ситуація, коли його купі-
вельна спроможність значно відстає від на-
явної товарної пропозиції.
На масштаби і темпи модернізації соціо-
гуманітарної сфери істотний вплив має осві-
та, що є основою сталого соціально-еко но-
мічного розвитку будь-якої країни. Страте-
гічною метою розвитку освіти є створення
ефективної системи задоволення потреб
особистості, суспільства, держави з ураху-
ванням зміни соціогуманітарної, економіч-
ної та демографічної ситуацій. Освіта забез-
печує підготовку кадрів нової формації,
здатних працювати в інноваційних галузях,
і є, по суті, системою виробництва, зберігання
83ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
і передавання знань. Останній процес (пере-
давання знань) сприяє й соціалізації осо-
бистості (засвоєння зразків поведінки, пси-
хологічних установок, соціальних норм і
цінностей, які дають змогу успішно функ-
ціонувати в суспільстві). Особливо велика
роль освіти у забезпеченні економічного
зростання країни. Підтвердженням цього є
досвід Сінгапуру, де за життя одного поко-
ління, в умовах відсутності практично всіх
ресурсів, крім людських (навіть питну воду
завозять з інших країн), досягнуто величез-
них успіхів у соціально-еко но міч ному роз-
витку. За показником ВВП на душу населен-
ня країна увійшла до «золотого мільярду»,
до 90% її економічного зростання забезпе-
чує інтелектуальний чинник, основою якого
є освітній рівень працівників.
Україна ж має значно нижчий показник
ВВП на душу населення, ніж країни не лише
Західної, а й Східної Європи (рис. 2).
Роль освіти посилюється в умовах ринко-
вих відносин і глобалізації. Не дивно, що
конкуренція на міжнародному ринку освіт-
ніх послуг посилюється. У Декларації Всес-
вітньої конференції «Вища освіта в ХХІ сто-
літті: підходи і практичні заходи», проведе-
ної ЮНЕСКО, зазначено про необхідність
відмовитись від підготовки «вузьких спеціа-
лістів», а також про підвищення якості освіт-
ніх послуг, чому має сприяти:
• активізація вищих навчальних закладів
щодо збільшення експорту освітніх послуг
на основі розроблених цільових програм;
• активне впровадження нових інформа-
ційних технологій, дистанційного навчання,
наближення змісту та якості освіти до світо-
вих стандартів;
• розширення спектру і видів пропоно-
ваних освітніх послуг, особливо на нових
пріоритетних спеціальностях, затребуваних
економікою і суспільством, посилення інно-
ваційної складової соціально-економічного
розвитку, в тому числі через:
• розроблення та вдосконалення нор ма тив-
но-правового забезпечення інноваційної ді-
яльності, механізм її стимулювання, систему
інституціональних перетворень, захист інте-
лектуальної власності в інноваційній сфері;
• створення системи комплексної під-
тримки інноваційної діяльності, підвищен-
ня конкурентоспроможності й експорту на-
укової продукції. В процесі активізації інно-
ваційної діяльності необхідною умовою є
участь у ньому не лише органів державного
управління, а й громадських органів;
• зміцнення інфраструктури іннова -
цій ного процесу, в тому числі системи ін-
фор ма ційного забезпечення експертизи, ви -
роб ни чо-тех но логічної підтримки, системи
Рис. 2. ВВП на душу населення, 2010 р.
Таблиця 1
Динаміка основних макроекономічних по каз ників, % до попереднього року [2]
Показник 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010
Валовий внут рішній продукт 98,1 105,9 105,2 112,1 107,1 102,3 104,2
Продукція промисловості 99 112 107 112 106 94,8 111,2
Продукція сільського господарства 90 110 101 120 103 117,5 98,5
Інвестиції в основний капітал 106 114 109 128 119 97,4 98
84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
сер ти фі кації, під готовки та перепідготовки
кад рів;
• розвиток малого інноваційного підпри-
ємництва шляхом формування сприятливих
умов для освіти й успішного функціонуван-
ня високотехнологічних організацій, надан-
ня їм державної підтримки.
В основу поняття «інноваційна діяльність
соціогуманітарної сфери» мають бути по-
кладені такі принципи:
• розвиток інноваційного потенціалу соціо-
гуманітарної сфери, результатом якого є за-
безпечення в ній позитивних змін;
• прогнозування попиту і стратегії управлін-
ня структурою розширеного відтворення інно-
ваційного потенціалу соціогуманітарної сфери;
• формування інноваційної корпоратив-
ної культури та внутрішньо конкурентного
середовища;
• розвиток інфраструктури взаємодії соціо-
гуманітарної сфери з промисловістю, бізнесом;
• диверсифікація джерел фінансування всіх
складових сталого розвитку;
• створення адаптивної системи управлін-
ня сталим соціально-економічним розвитком.
Освіта, як, до речі, і вся соціогуманітарна
сфера, виконує інтегральну, синтезувальну
функцію в процесі формування парадигми
нової економіки. Освіта забезпечує приріст
інтелектуального капіталу; сприяє розширен-
ню інноваційних пропозицій на ринку освіт-
ніх послуг, підвищенню якості реалізованого
освітнього процесу шляхом формування
структурного, включаючи інноваційний і спо-
живчий, капіталу на основі людського капіта-
лу, в тому числі працівників освітніх закладів,
прищепленню кодифікованого (формалізо-
ваного) знання в структурних та освітніх під-
розділах за рахунок неформалізованих знань
працівників. Побудова адекватної нової ре-
альності можлива за умови глибокого осмис-
лення економічного аспекту природи знань
та узагальнення основних рис і законів пост-
індустріальної концепції економічної транс-
формації економічної системи, формування
економіки знань (цей термін започаткував
Ф. Махлуп у 1962 р.). Структура економіки
знань включає людський капітал, інформа-
ційні технології, освіту, науку, інтелектуальні
послуги. Економіка знань забезпечує лідер-
ство су б’єкта управління і конкурентоспро-
можність продукції. Виробництво знань слу-
гує основним джерелом розвитку економіки.
Підвищенню ролі освіти у формуванні
економіки знань сприяє створення технопар-
ків, які діють при ВНЗ. Технопарк — це свого
роду модель інтеграції освіти, науки, бізнесу;
це місце, де формується взаємозацікавлене
середовище щодо створення інновацій (нау-
ковці, винахідники, інноватори, інвестори,
виробники). До основних напрямів діяль-
но сті технопарків належать: комерціалізація
і технологічний трансфер конкурентоспро-
можного виробництва, матеріалів, техноло-
гій у великомасштабне виробництво; само-
стійне виробництво і реалізація унікального
обладнання, дрібносерійного та малотоннаж-
ного виробництва інноваційної продукції.
Удосконалення й модернізацію соціогума-
нітарної сфери загалом та освітньої системи
зокрема має бути спрямовано на підвищення
привабливості освітніх закладів, на забезпе-
чення конкурентоспроможності випускни-
ків навчальних закладів на ринку праці за
рахунок формування в них ключових компе-
тенцій у відповідних професійних галузях.
У цьому контексті заслуговує на увагу
прийнятий у 2010 р. на засіданні уряду Украї-
ни пакет нормативно-правових документів
щодо розвитку професійно-технічної освіти
(ПТО), реалізація яких має стимулювати
системні зміни у її змісті, управлінні профе-
сійною освітою, сприяти модернізації цієї
освітньої ланки. Основними пріоритетами
розвитку про фе сійно-технічної освіти мають
бути: забезпечення її високої якості; модерні-
зація системи управління цією ланкою осві-
ти; поліпшення матеріально-технічної бази й
оптимізація мережі закладів ПТО; підвищен-
ня престижності робітничих професій тощо.
Такий підхід має сприяти підготовці випус-
кника професійно-технічного навчального за-
кладу одразу до виконання конкретного виду
професійної діяльності. А це потребує зміни
державних стандартів про фесійно-технічної
освіти, врахування інтересів роботодавців і
85ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
сприяння працевлаштуванню випускників.
Нинішній стан навчально-ма те рі альної бази
не дає змоги забезпечувати високий рівень на-
вчального процесу, адже 60% обладнання має
термін експлуатації понад 20 років, у критич-
ному стані перебувають окремі будівлі. Поліп-
шенню ситуації та прискоренню модернізації
всієї професійної освіти має сприяти реалі-
зація Концепції Державної цільової програ-
ми розвитку про фе сій но-технічної освіти на
2011–2015 роки, зокрема виділення на її вико-
нання коштів у сумі 4,3 млрд грн.
Останнє особливо важливе нині, оскільки
існує ризик і невизначеність у самому ринко-
вому середовищі. Водночас слід зазначити, що
ринкова економіка сприяє ефективнішому
використанню ресурсів швидкої адаптації ви-
робників до змінюваних технологій виробни-
цтва, а також оптимальному використанню
науково-технічних досягнень, забезпечує сво-
боду вибору в організації виробництва і наці-
лює виробників на задоволення наявних по-
треб. А ефективна та якісна робота зумовлює
зниження собівартості продукції, підвищення
рентабельності виробництва, що дає можли-
вість заохочувати працівників до ефективні-
шої роботи. В свою чергу, мотивація персона-
лу може розглядатись як фактор, що впливає
на продуктивність праці, підвищення науково-
тех ніч но го рівня та якості продукції.
Незважаючи на те, що останнім часом в
Україні швидкими темпами розвивається
вища освіта, наша держава ще не досягла по-
казників високорозвинених країн (табл. 2).
Як видно з даних табл. 2, Україна за багатьма
параметрами розвитку вищої і професійної
освіти значно відстає від країн ЄС. Тому сьогод-
ні, можливо, як ніколи освіта в Україні має
адаптуватися до потреб ринку праці 5, врахову-
вати найкращий досвід діяльності престижних
навчальних закладів, сприяти мобільності ви-
кладачів і студентів, використовуючи при цьо-
му кошти державних бюджетів і позабюджетні.
Якщо раніше метою освіти було закріпити
певні знання, то сьогодні — навчити учнів,
студентів розширювати свої знання, створю-
вати нові, формувати середовище, в якому
студент засвоює та синтезує знання, забезпе-
чуючи їх технологічними рішеннями. Серед
останніх може бути і франчайзинг, який у
5 Державне замовлення підготовки фахівців з вищою
освітою на 2011/12 н.р. скорочено: менеджерів — на
45%, економістів — на 44, машинобудівників — на 29,
журналістів — на 27, правників — на 21, гуманітаріїв,
біологів, хіміків — на 20,5%. Це зумовлено перенаси-
ченістю ринку праці спеціалістами в галузі економіки,
юриспруденції, дисбалансом між попитом і пропозиці-
єю фахівців з менеджменту тощо. В результаті сьогод-
ні понад 45 тис. юристів і 35 тис. економістів з вищою
освітою не можуть знайти роботу.
Таблиця 2
Вища і професійна підготовка в Україні та світі, 2010 р. [2]
Показник Рейтинг Україна Росія Польща ЄС-15
Найвищі показники
(назва країни, бали)
Кількість учнів у загальноосвітніх
навчальних закладах, %
44 94,2 84,3 99,9 107,4 Австралія, 145,6
Кількість учнів у ВНЗ, % 9 76,4 74,7 66,9 62,4 Південна Корея, 94,7
Якість викладання математики і точ-
них наук
41 4,7 4,7 4,9 4,7 Сінгапур, 6,4
Якість шкіл менеджменту 95 3,7 3,7 4,5 5,1 Швейцарія, 6,1
Доступ шкіл до Інтернету 70 3,5 3,7 4,2 5,2 Ісландія, 6,6
Наявність спеціальних дослідниць-
ких і навчальних послуг
74 3,9 4 4,8 5,3 Швейцарія, 6,3
Ступінь підготовки кадрів 110 3,4 3,6 4,1 4,7 Швеція, 5,7
У цілому 46 4,4 н/д н/д 5,1 Фінляндія, 6
86 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
сфері освіти став актуальним завдяки впро-
вадженню методів дистанційного навчання
з використанням сучасних педагогічних, ін-
формаційних і телекомунікаційних техно-
логій.
Франчайзинг у соціогуманітарній сфері —
це спільна діяльність підприємств, організа-
цій, закладів з формування пропозицій щодо
виробництва і просування освітніх і відпо-
відних послуг і продуктів на ринок. Послуги
мають відповідати ліцензіям закладів на
право професійної діяльності. Франшиза —
це комплекс виключних прав на реалізацію
освітніх послуг під фірмовими, товарними
знаками франчайзера за певних умов.
Франчайзинг, за визначенням Асоціації
фран чайзингу, — це система перманентних
від носин, встановлених між франчайзером і
франчайзі, в результаті яких знання, імідж,
успіх, методи виробництва і маркетинг про-
понуються франчайзі в обмін на взаємне за-
доволення інтересів [13]. Інакше кажучи,
франчайзинг — це така модель бізнесу, за
якої потужна компанія (франчайзер) пере-
дає юри дичній чи фізичній особі (франчай-
зі) право на продаж продукту або послуг цієї
компанії. Франчайзі зо бо в’я зується прода-
вати продукт або послуги в чіткій відповід-
ності з правилами ведення бізнесу, які вста-
новлює франчайзер.
Застосування закладами соціогуманітар-
ної сфери франчайзингу дозволяє створити
сучасні моделі з використанням дистанцій-
них технологій, тим самим надаючи всім
охочим рівний доступ до якісних послуг.
Середній обсяг продажу послуг, скажімо,
одного освітнього закладу США, задіяного в
освітньому франчайзингу, становить 175
тис. дол., а серед підприємств, що діють у
межах системи франчайзингу, частка всіх
освітніх закладів — 3,5%.
Стратегія розвитку соціогуманітарної сфе-
ри спрямована передусім на підвищення
якості обслуговування. У сфері освіти цьому
має сприяти реалізація Болонської системи.
Європейська асоціація університетів, напри-
клад, вважає, що реалізація цієї системи піс-
ля 2010 р. має полягати у:
• зміцненні зв’язків між освітою і дослід-
ницькою роботою (при цьому зростає роль
мо більності викладачів, науковців, особливо
молодих);
• забезпеченні доступу до освіти все біль-
шої кількості людей (йдеться про освіту
впродовж усього життя, коли люди різних
вікових груп можуть навчатися з метою під-
вищення кваліфікації або освоєння нової
професії з подальшою соціалізацією);
• впровадженні нового формату держав-
них зобов’язань у сфері вищої освіти (відпо-
відальність за якісну освіту й адекватне ста-
більне фінансування);
• готовності до глобальних змін, що по-
чинаються з масової мобільності студентів,
магістрантів, докторантів у межах ЄС.
У цьому контексті важливо забезпечити
навчальні заклади не просто висококваліфі-
кованими викладачами, а такими, які б розу-
міли, що нині головна роль викладача полягає
не у передаванні інформації, а в закріп ленні
механізмів її цільового пошуку, здатності
трансформувати навчальну інформацію у ви-
рішення практичних завдань, умінні працю-
вати в команді, презентувати результати своєї
діяльності. Викладачі мають при цьому вра-
ховувати сильні і слабкі сторони розвитку
освіти в сучасних умовах, можливості й ризи-
ки. До сильних сторін, скажімо, можна відне-
сти наявність ВНЗ, в яких здійснюється під-
готовка кадрів на високому рівні. Це НТУУ
«Київський політехнічний інститут», НТУ
«Харківський політехнічний інститут», НУ
«Львівська по лі тех ніка», КНУ імені Тараса
Шевченка, ЛНУ імені Івана Франка, ДНУ
імені Олеся Гончара, НАУ, НПУ ім. М.П. Дра-
гоманова, НУ «Юридична академія України
імені Ярослава Мудрого», НУ «Одеська юри-
дична академія». Саме ці ВНЗ отримали най-
більші державні замовлення на підготовку
кадрів у 2011/12 н.р. До сильних сторін слід
зарахувати також наявність бюджетних місць,
широкої мережі регіональних вишів, здійс-
ню вану модернізацію освіти.
Серед слабких сторін: недостатнє фінан-
сування, що не дає змоги повсюдно вико-
ристовувати у вищих навчальних закладах
87ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
нові технології навчання, зокрема інтерак-
тивні дошки, освітні інформаційні ресурси,
отримані через Інтернет, комп’ютерні й ко-
мунікаційні технології, що не може сприяти
модернізації освіти та підвищенню її якості;
відсутність можливості здобувати практич-
ну під готовку під час навчання; слабку ма те-
ріа льно-технічну базу навчальних закладів.
Загрозами для розвитку вищої освіти висту-
пають слабка підготовка студентів, високий
рівень комерціалізації вишів, зниження пре-
стижу фахівця. Нині здобуття вищої освіти
не гарантує праце влаш тування і стабільної
достойної зарплатні.
Водночас спостерігається зацікавленість і
викладачів, і батьків, і студентів, і роботодав-
ців у необхідності підвищення якості підго-
товки кадрів. Цьому покликана сприяти ін-
теграція системи вищої освіти і науки, що
дасть можливість реалізувати пріоритетні
програми національного розвитку, в тому
числі нанотехнології. Такий підхід сприяти-
ме підвищенню якості підготовки кадрів,
престижності ВНЗ. (Нині найкращі універ-
ситети світу 6: Гарвардський (США) 7, Кемб-
риджський та Оксфордський (Велика Бри-
танія) 8, Массачусетський технологічний ін -
ститут (США), 59 випускників якого є лау-
реатами Нобелівської премії, Пекінський,
6 Державне замовлення підготовки фахівців з вищою
освітою на 2011/12 н.р. скорочено: менеджерів — на
45%, економістів — на 44, машинобудівників — на 29,
журналістів — на 27, правників — на 21, гуманітаріїв,
біологів, хіміків — на 20,5%. Це зумовлено перенасиче-
ністю ринку праці спеціалістами в галузі економіки,
юриспруденції, дисбалансом між попитом і пропозиці-
єю фахівців з менеджменту тощо. В результаті сьогод-
ні понад 45 тис. юристів і 35 тис. економістів з вищою
освітою не можуть знайти роботу.
7 Як свідчать міжнародні рейтинги, ВНЗ США про-
довжують займати провідні позиції у сфері вищої
освіти: до першої десятки ввійшли 7 американських
вищих нав чальних закладів, а серед 200 найкращих
ВНЗ світу їх 75.
8 Серед 200 найкращих університетів світу — 32 з
Ве ликої Британії. Українських навчальних закладів у
числі 200 найкращих за версією Times Higher Educa-
tion немає.
який у світовому рейтингу посідає 14 місце,
Празька вища школа — 18 місце.)
Серед критеріїв оцінювання вітчизняних
ВНЗ — проект «Топ–2000 Україна». При
цьому до числа показників належать:
• якість науково-педагогічного потенціа-
лу (кількість штатних співробітників, обра-
них академіками, членами-кореспондентами
НАН України, галузевих академій);
• кількість докторів і кандидатів наук,
про фесорів, доцентів серед штатних співро-
бітників;
• кількість штатних співробітників, наго-
роджених державними преміями;
• кількість патентів і винаходів, які мають
працівники ВНЗ;
• якість навчання (кількість студентів —
переможців і призерів міжнародних і все-
українських олімпіад);
• співвідношення кількості магістрів до
кількості спеціалістів і бакалаврів;
• рівень розвитку навчальної та наукової
бази;
• міжнародне визнання (кількість інозем-
них студентів);
• членство ВНЗ у міжнародних асоціаці-
ях тощо [6].
Діагностика якості освіти загалом перед-
бачає:
• визначення рівня конкурентоспромож-
ності об’єкта/суб’єкта стимулювання здоро-
вої конкуренції;
• виявлення проблем функціонування та
вдосконалення;
• отримання якісної та об’єктивної інфор-
мації, необхідної абітурієнту й роботодавцю.
Нині чи не найгостріша проблема під го-
товки висококваліфікованих кадрів, здат-
них адаптуватись до інноваційного со ці аль-
но-еко номічного розвитку. Це означає, що
зв’язок між підвищенням ефективності у
сфері інноваційної економіки і підготовкою
кадрів стає все тіснішим. А тому освіта має
бути доступнішою, мають бути забезпечені
рівні можливості здобуття вищої освіти для
жителів міст і сіл.
У перспективі для забезпечення сталого
розвитку значну увагу слід приділяти питан-
88 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
ням екологічної освіти в усіх ланках цієї сфе-
ри, починаючи від системи дошкільної освіти
і закінчуючи післявишівською.
У реалізації стратегії сталого розвитку
важлива роль належить державному регу-
люванню, спрямованому на створення ефек-
тивної інноваційної технології, подальше
зростання економіки і забезпечення сприят-
ливих умов для господарської діяльності й
досягнення якісно нового технологічного
укладу в усіх галузях економіки з викорис-
танням новітніх досягнень науки, формуван-
ня сприятливого інвестиційного клімату в
сфері науки та інноваційної діяльності, зміц-
нення якісно нових відносин між державою,
громадянами і суспіль ством. Держава при
цьому має виступати інтегратором соці аль но-
економічних процесів.
Таким чином, стратегічні напрями розви-
тку соціогуманітарної сфери в цілому, її окре-
мих галузей мають стати головним чинником
формування сталого розвитку в країні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Державна служба статистики України // http://
www.ukrstat.gov.ua/.
2. Звіт про конкурентоспроможність України 2010. На
зустріч економічному зростанню та процвітанню /
Фонд «Ефективне управління» // www.fed.org.ua.
3. Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Устойчивое развитие:
вводный курс. Учеб. пособие. — М.: Университет-
ская книга, 2006. — 312 с.
4. Мировая энергетика и переход к устойчивому раз-
витию / Л.С. Беляев, О.В. Марченко, С.П. Филип-
пов и др. — Новосибирск: Наука. Сибирская изда-
тельская фирма РАН, 2000. — 269 с.
5. Про національну доктрину розвитку освіти: Указ
Президента України № 347/2002 від 17.04.02 //
http://www.mon.gov.ua/main.php?query= education/
average/.
6. Садлак Я. Університетські рейтинги і нові запити
су спільства // Дзеркало тижня. –2010. — № 22. —
12 черв ня.
7. Стан здоров’я потерпілого населення України через
20 років після Чорнобильської катастрофи. Ста тис-
тично-аналітичний довідник у двох частинах / За ред.
Ю.О. Гайдаєва. Центр мед. статистики МОЗ Украї-
ни. — К.: НДВП «Техмедекол», 2007. — Ч. 1. — 177 с.
8. Устойчивое развитие в региональном контекс те: проб-
лемы и перспективы. — Брест: БрГУ им. А.С. Пуш ки-
на, 2008. — 143 с.
9. Устойчивое развитие: теория, методология, прак-
тика. Учебник / Л.Г. Мельник, В.М. Тарасевич.,
Е.А. Завгородняя; под науч. ред. Л.Г. Мельника.
Сумск. гос. ун-т МОН Украины. — Сумы: Универс.
книга, 2009. — 1216 с.
10. Ходжабекова К.Л. Участие МАГАТЭ в решении
вопросов охраны окружающей среды // Вестн.
Московского универ. МВД России. — 2008. —
№ 6. — С. 174–177.
11. Шимова О.С. Устойчивое развитие. — Минск: БГЭУ,
2010. — 430 с.
12. Environmental performance index 2010 // http://epi.
yale.edu/countries.
13. Ассоциация франчайзинга // http://www.franchis-
ing.org.ua.
14. Natural catastrophes and man-made disasters in 2009 /
Swiss Reinsurance Company Ltd., Switzerland, Zu-
rich // http://www.swissre.com/Sigma.
В.И. Куценко
Государственное учреждение
«Институт экономики природопользования
и устойчивого развития НАН Украины»
бульв. Тараса Шевченко, 60, Киев, 01032, Украина
СТРАТЕГИЯ СОЦИАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ
СКВОЗЬ ПРИЗМУ СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРЫ
Раскрыты сущность и составляющие устойчивого
развития. Особое внимание сосредоточено на необхо-
димости преодоления негативных социально-эко но-
ми чес ких показателей. При этом главное внимание
уделено социальной составляющей устойчивого раз-
вития, обоснованы пути усовершенствования социо-
гуманитарной сферы.
Ключевые слова: экономика знаний, франчайзинг,
технопарки, профессионально-техническое образо вание.
V.I. Kutsenko
Public Institution «Institute jf Environmental
Economics and Sustainable Development
National Academy of Sciences of Ukraine»
60 Tarasa Shevchenka Blvd., Kyiv, 01032, Ukraine
STRATEGY OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT IN
THE LIGHT OF SOCIO-HUMANITARIAN SPHERE
The essence of sustainable development, its compo-
nents are clarified. Specific attention is focused on the ne-
cessity to overcome negative social and economy indica-
tors. Main attention is paid to the social component of
sustainable development. The ways of socio-humanitarian
sphere optimizing are shown.
Keywords: knowledge economy, franchising, science
and technology parks, vocational education and trai ning.
Стаття надійшла 09.11.2011 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35088 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T05:27:07Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куценко, В.І. 2012-06-15T17:10:47Z 2012-06-15T17:10:47Z 2012 Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери / В.І. Куценко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 79-88. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35088 316.3:330.342.146;332.12 Розкрито сутність сталого розвитку, його складові. Особливу увагу зосереджено на необхідності подолання негативних соціально-економічних показників. При цьому головну увагу приділено соціальній складовій сталого розвитку, обґрунтовано шляхи вдосконалення соціогуманітарної сфери. Раскрыты сущность и составляющие устойчивого развития. Особое внимание сосредоточено на необходимости преодоления негативных социально-экономических показателей. При этом главное внимание уделено социальной составляющей устойчивого развития, обоснованы пути усовершенствования социогуманитарной сферы. The essence of sustainable development, its components are clarified. Specific attention is focused on the necessity to overcome negative social and economy indicators. Main attention is paid to the social component of sustainable development. The ways of socio-humanitarian sphere optimizing are shown. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери Стратегия социального развития сквозь призму социальной сферы Strategy of sustainable development in the light of socio-humanitarian sphere Article published earlier |
| spellingShingle | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери Куценко, В.І. Статті та огляди |
| title | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери |
| title_alt | Стратегия социального развития сквозь призму социальной сферы Strategy of sustainable development in the light of socio-humanitarian sphere |
| title_full | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери |
| title_fullStr | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери |
| title_full_unstemmed | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери |
| title_short | Стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери |
| title_sort | стратегія сталого розвитку крізь призму соціогуманітарної сфери |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35088 |
| work_keys_str_mv | AT kucenkoví strategíâstalogorozvitkukrízʹprizmusocíogumanítarnoísferi AT kucenkoví strategiâsocialʹnogorazvitiâskvozʹprizmusocialʹnoisfery AT kucenkoví strategyofsustainabledevelopmentinthelightofsociohumanitariansphere |