Зображення обкладинки

Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Вісник НАН України
Дата:2012
Автор: Наумовець, А.Г.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Теми:
Ювілейні Загальні збори
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35100
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України / А.Г. Наумовець // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 24-49. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860118596436361216
author Наумовець, А.Г.
author_facet Наумовець, А.Г.
citation_txt Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України / А.Г. Наумовець // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 24-49. — укр.
collection DSpace DC
container_title Вісник НАН України
first_indexed 2025-12-07T17:38:17Z
format Article
fulltext 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 А.Г. НАУМОВЕЦЬ Б.Є. ПАТОН І РОЗВИТОК ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ І МАТЕМАТИЧНИХ НАУК У НАН УКРАЇНИ © А.Г. НАУМОВЕЦЬ, 2012 ВИЗНАННЯ 50 років на посту президента Національ- ної академії наук України — прекрасний трудовий ювілей академіка Бориса Євгено- вича Патона, що спонукає згадати хоча б основні віхи його унікального й повчально- го життєвого шляху. Всенародна популярність, вдячність і сла- ва, на жаль, не так часто приходять до вче- них. Талановитий артист або вправний фут- боліст досить швидко завойовують попу- лярність серед мільйонів або навіть сотень мільйонів людей, але лише деякі з їхніх гля- дачів зможуть назвати імена відкривача пе- ніциліну або творця першого електронного комп’ютера — винаходів, що змінили світ. І все-таки є вдалі винятки й серед учених, хоча їм домогтися широкої популярності набагато складніше. Мені пощастило — я неодноразово спостерігав прояви глибокої поваги до Б.Є. Патона з боку «рядових» гро- мадян, буваючи з ним у відрядженнях. Одна пам’ятна для мене подія відбулася в січні 2004 р., коли ми з Борисом Євгенови- чем їхали потягом до Мінська. Потяг зупи- нився на станції Горностаївка на кордоні з Білоруссю, і в купе увійшов прикордонник. Коли він, перевіряючи паспорт Бориса Єв- геновича, зрозумів, хто перед ним, то вигук- нув: «Боже мій, невже я бачу перед собою живого Патона?! Хіба міг я мріяти про таке щастя!» Виявилося, що цей юнак раніше працював електрозварником. Він довго не випускав руку Бориса Євгеновича зі своєї, потискував її й не міг отямитися від захвату після такої зустрічі. Іншого разу, прилетівши в березні 2010 р. до Санкт-Петербурга на святкування 80-літ- нього ювілею академіка Жореса Івановича Алфьорова, ми з Борисом Євгеновичем осе- лилися в одному номері академічного готе- лю. Через кілька хвилин до нас звернулися співробітниці готелю з проханням дозволи- ти їм «глянути на Патона», привітатися з ним і побажати йому всього найкращого. Увечері того ж дня на урочистому концерті у Великому залі Санкт-Петербурзької фі- лармонії, коли Ж.І. Алфьоров оголосив, що серед гостей на його ювілеї присутній Б.Є. Патон, зал улаштував Борисові Євгено- вичу овацію. У фойє його оточили щільним кільцем люди, які бажали його привітати, — не лише академіки, а й моряки, ракетники, газовики, нафтовики й багато інших фахів- ців, що згадували спільні славні справи. Було дуже зворушливо спостерігати ці сце- ни визнання й щирої поваги. І ще одну цікаву історію мені розповів академік НАН України Ігор Костянтинович Походня. В 1960 р. до Великої Британії ви- рушила делегація радянських фахівців з електрозварювання. У Глазго їх запросили відвідати фірму, що виробляла великогаба- ритні пристрої (котли, корпуси атомних ре- акторів), використовуючи електрошлакове зварювання. Коли головний інженер фірми довідався, що до складу делегації входять 25ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ винахідники цього виду зварювання на чолі з Б.Є. Патоном, він зняв із себе піджак, роз- стелив його біля порога й попросив членів делегації пройти по ньому в цех. Ці епізоди яскраво свідчать, що значать ім’я й особистість Б.Є. Патона у світі, причому не лише у вузькому співтоваристві вчених. БОРИС ЄВГЕНОВИЧ ПАТОН — ВИДАТНИЙ УЧЕНИЙ І ІНЖЕНЕР Автор цих рядків нині відповідає в Пре- зидії НАН України за Секцію фізико-тех- нічних і математичних наук. Тому в цій стат- ті розглядається насамперед діяльність Бо- риса Євгеновича в галузях науки й техніки, які практично за всіма параметрами сумар- но становлять майже дві третини тематики й наукового потенціалу нашої Академії. Будь-який успішний керівник має бути, висловлюючись спортивною термінологією, багатоборцем — він має володіти як мінімум трьома якостями одночасно: бути визнаним професіоналом у своїй сфері (бажано — ро- зумітися й на суміжних дисциплінах), вмі- лим організатором і порядною людиною. Чим численніший і складніший колектив, тим сильніше мають бути виражені ці якос- ті, тим вищі вимоги до керівника, а отже, тим складніше знайти таку людину. Відо- мо, що особливо складно керувати творчи- ми колективами, в тому числі науковими, оскільки творчим людям нерідко притаман- не загострене самолюбство, незлагідний ха- рактер, заздрісність тощо. Те, що Борис Євгенович беззмінно керує на- шою Академією півсторіччя і що на останніх виборах президента НАН України в 2009 р. за нього знову проголосували майже одно- стайно (93,4% членів Академії), переконли- во свідчить про те, що в далекому 1962 р. Академія зробила стратегічно правильний вибір. Неперевершений авторитет Бориса Євге- новича в Академії, в країні й у світі ґрунту- ється насамперед на тому, що сам він є вче- ним та інженером світового рівня. Доречно хоча б коротко нагадати про його творчий внесок у науку про матеріали й способи їх з’єднання, а також у розроблення техноло- гій, що мають величезне значення. Рівень цивілізації суспільства безпосе- редньо залежить від того, які матеріали воно використовує і як їх обробляє. Не випадко- во в історію ввійшли такі поняття, як «ка- м’яна доба», «бронзова доба», «залізна доба». Сьогодні вже неможливо говорити про без- умовне домінування якогось одного матері- алу. Хоча в будівництві й на транспорті, як і раніше, переважають залізо та його сплави, однак загалом людство використовує нині величезний асортимент матеріалів. Усі вони мають критично важливе значення у своїх сферах застосування, і всі ці матеріали по- трібно вміти одержувати, обробляти, надій- но з’єднувати й ефективно експлуатувати, а наприкінці терміну їхньої служби — розум- но й безпечно утилізовувати. Б.Є. Патон як учений належить до когор- ти видатних матеріалознавців сучасності. У бесідах з цими людьми завжди захоплює їхня безмежна зацікавленість об’єктами сво- їх досліджень, навіть прагнення наділити досліджувані матеріали рисами живої істо- ти. Після одержання вихідного матеріалу його обробляють («виховують»), виготов- ляють із нього потрібні деталі, які необ хідно так чи інакше з’єднувати між собою. Мате- ріали працюють у процесі експлуатації ви- робів і конструкцій, вони «стогнуть» під на- вантаженнями (акустична діагностика ста- ну й поводження матеріалів є однією з Вибори президента НАН України. 2009 р. 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ найефективніших), на них нападають вираз- ки корозії, матеріали втомлюються й вихо- дять із ладу. Технології надійного й довговіч- ного з’єднання матеріалів, серед яких нині однією з найважливіших є електрозварюван- ня, — це воістину технології, що істотно ви- значають рівень сучасної цивілізації. У Радянському Союзі велике значення електрозварювання й необхідність його ма- сового застосування першим оцінив Євген Оскарович Патон ще в передвоєнні роки. Ви- конані тоді розробки стали основою широко- го застосування автоматичного зварювання в танкобудуванні в найтяжчих умовах Вели- кої Вітчизняної війни. Завдяки цьому СРСР зміг швидко наростити виробництво потуж- них танків, особливо найкращих середніх танків Другої світової війни Т-34, що зроби- ли величезний внесок у нашу Перемогу. На момент обрання Б.Є. Патона прези- дентом АН УРСР у 1962 р. у нього за пле- чима вже був багатий досвід наукової, вина- хідницької й організаційної роботи, досвід тісної і плідної взаємодії з конструктор- ськими бюро й підприємствами різного про- філю. Він пройшов прекрасну школу у свого батька, Євгена Оскаровича Патона, і після його смерті вже дев’ять років успішно ке- рував Інститутом електрозварювання (ІЕЗ) ім. Є.О. Патона. Проте тоді не всі академічні кола однознач- но схвально сприйняли обрання Бориса Євге- новича президентом Академії. У свідомості багатьох було ще досить стійким уявлення про вчених як про людей у білих халатах, що пра- цюють у тиші своїх кабінетів, бібліотек і лабо- раторій і далекі від гуркоту заводських цехів і космодромів. У 1962 р. я був «зеленим» фа- хів цем-по чат ківцем і дуже слабко розумів ака- демічне життя, але па м’я таю, як деякі колеги старшого покоління висловлювали свої сум- ніви стосовно того, чи зможе фахівець із елект- розварювання доб ре керувати Академією. Зна- чною мірою ці судження виникали з елементар- ного не ро зу міння того, яким складним фізич- ним і хімічним процесом є елект ро зва рювання, особ ливо якщо потрібно міцно й надійно («на- віки!») з’єднати зовсім різнорідні матеріали. Справді, в різноманітних процесах зва- рювання важливу роль відіграє безліч фак- торів — не лише суто електротехнічні пи- тання, а й структура твердих тіл і рідких ме- талів, хімічна взаємодія матеріалів, фазові переходи у зварному шві, процеси тепло- провідності, дифузії, сегрегації, змочування й розтікання, взаємодії матеріалів із плаз- мою дуги й лазерним променем, електронна оптика, фізика вибуху, а під час зварювання живих тканин — процеси коагуляції білків. І все це має працювати ефективно, безвідмов- но, притому ще й безпечно для численної армії зварників. І не слід забувати про най- вищий ступінь відповідальності за якість зварювання, чи йдеться про магістральні трубопроводи й комунальні газо- і водогінні мережі, чи про танкову броню, кораблі й під- водні човни, ракети і корпуси реакторів атомних електростанцій, а віднедавна — і про зварювальні хірургічні операції. Після закінчення Київського індустріаль- ного інституту (нині це Національний техніч- ний університет України «Київський політех- нічний інститут») в 1941 р. Бориса Євгено- вича Патона було призначено в м. Горький на завод «Червоне Сормово», а в 1942 р. — переведено на Уралвагонзавод у Нижній Тагіл, куди на час війни було евакуйовано наш ІЕЗ. На цьому заводі, що виготовляв танки Т-34, Борис Євгенович напружено й самовіддано працював у цехах, одночасно беручи участь у вивченні процесу саморегу- лювання плавлення електрода при дугово- му зварюванні під флюсом. У результаті цих досліджень було створено простий і на- дійний зварювальний автомат, що дало змо- гу різко збільшити випуск танків, міцна броня яких урятувала життя багатьох тисяч танкістів. Підраховано, що під час війни за допомогою зварювальних автоматів було зварено близько 6 млн швів на танкових корпусах. Борис Євгенович виконав також низку важливих досліджень статичних властивос- тей автоматів для зварювання під флюсом і заклав основи теорії автоматів для дугового зварювання. В 1950 р. за розробку зварю- 27ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ вальних автоматів і напівавтоматів Б.Є. Па- тону та його колегам було присуджено Ста- лінську премію в галузі науки й техніки. Пізніше автоматичне зварювання під флю- сом широко використовували при виготов- ленні труб. На Харцизькому трубному заводі було налагоджено перше в країні виробни- цтво високоякісних труб великого діа метра, одним із творців якого є Б.Є. Патон. Також ця робота стала основоположною в розви- тку сучасного масового виробництва труб для потужних газотранспортних систем на Челябінському, Волзькому, Виксунському та ін ших заводах. В 50-х роках в ІЕЗ було розроблено про- цес електрошлакового зварювання, застосу- вання якого докорінно змінило технологію виробництва котлів високого тиску, важких пресів, прокатних станів і гідротурбін. За цю роботу в 1957 р. Бориса Євгеновича у складі творчого колективу було відзначено Ленін- ською премією. Успіхи зварювальної науки й техніки пе- реконливо показали перспективність і еко- номічну доцільність широкого застосування зварювальних технологій у масштабах усієї країни. Під керівництвом Бориса Євгенови- ча було підготовлено пропозиції про розви- ток електрозварювання в СРСР, і в червні 1958 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про подальше впро- вадження у виробництво зварювальної тех- ніки». Постанова передбачала розвиток фун даментальних досліджень зварюваль- них про цесів, розроблення обладнання, ма- теріалів, технологій, створення нових НДІ й заводських лабораторій, будівництво спе- ціалізованих заводів з виробництва зварю- вального обладнання, матеріалів, зварних конструкцій. Упродовж наступних п’яти- річок було прийнято ще низку урядових по- станов, виконання яких визначило розви- ток зварювальної науки й техніки в другій половині XX ст. не лише в СРСР, але і в ін- ших країнах. Радянський Союз став провід- ною країною світу в галузі зварювання, а американські вчені назвали Київ столицею зварників світу. Під керівництвом і за особистої участі Б.Є. Патона було створено перші у світовій практиці системи багатофакторного керу- вання процесом контактного зварювання оплавленням. Вони стали теоретичною осно- вою розроблення нових технологій, систем керування й обладнання. Було створено кілька поколінь машин, що не мають анало- гів у світовій практиці. Це внутрішньотруб- ні контактні машини «Север» для зварюван- ня магістральних трубопроводів діаметром до 1420 мм, машини для зварювання вузлів ракет і багато інших. Борис Євгенович керував створенням технології електронно-променевого зварю- вання й особисто брав участь у її реалізації. Було вирішено проблеми забезпечення стій- кості електронного променя в атмосфері ме- талевих парів, з’ясовано особливості фор- мування вузьких і глибоких швів, знайдено способи керування, що забезпечують високу відтворюваність оптимальних режимів зва- рювання. Все це дало змогу створити уні- кальне обладнання й технології, що здобули міжнародне визнання. У 60-х роках під керівництвом Б.Є. Пато- на було розпочато дослідження технологій одержання різних покриттів і композицій- них матеріалів способом електронно-про ме- невого випаровування компонентів і конден- сації парів на різних поверхнях. Ці техноло- гії знайшли застосування в різних галузях техніки, дали можливість значно підвищити експлуатаційний ресурс багатьох виробів, зокрема лопаток газових турбін. Наприкін- ці 80-х років були розроблені й реалізовані гіб ридні лазерно-дугові й лазерно-плазмові про цеси зварювання. У 1969 р. під керівництвом Бориса Євгено- вича було здійснено перший технологічний експеримент зі зварювання в навколоземно- му просторі. На пілотованому космічному кораблі «Союз-6» космонавт В.М. Ку басов провів експерименти з електронно-про ме не- вого, плазмово-дугового зварювання й зва- рювання плавким електродом. У 1984 р. зва - рю вання у відкритому космосі здійснили кос- монавти С.Є. Савицька й В.О. Джанібеков. 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Цей експеримент розпочав цикл система- тичних досліджень зі створення конструк- ційних елементів і технології спорудження великогабаритних орбітальних конструкцій і об’єктів. В ІЕЗ було створено автоматичні системи керування зварювальними процесами, уста- новками й механізованими лініями із засто- суванням мікропроцесорної техніки, а також системи автоматичного контролю якості зварних з’єднань. Було виконано великий комплекс фундаментальних і прикладних досліджень у галузі міцності зварних з’єд- нань, їхньої роботоздатності в умовах низь- ких температур. Результатом досліджень стало створення низки визначних споруд. Досвід будівництва першого у світі суціль- нозварного моста ім. Є.О. Патона, зданого в експлуатацію в 1953 р., було використано при спорудженні багатьох інших мостів. Було розроблено технологію створення зварних рулонованих резервуарів для збері- гання нафти й нафтопродуктів. Надійність і ефективність розроблених матеріалів і тех- нологічних процесів зварювання були пере- конливо підтверджені успішною експлуата- цією зварних конструкцій, таких як потужне гірничорудне й нафтове обладнання, плат- форми для видобутку нафти й газу в умовах континентального шельфу, трубопроводи, автомобілі особливо великої вантажопід- йомності, будівельно-дорожня техніка й пі- діймальні крани, різні будівельні об’єкти, кораблі й ракети тощо. В останнє десятиліття Борис Євгенович став ініціатором і науковим керівником ці- льової науково-технічної програми «Проб- леми ресурсу та безпечної експлуатації кон- струкцій, споруд і машин». Нині ці пробле- ми стали винятково важливими в більшості країн насамперед тому, що в експлуатації пе- ребуває величезна кількість різних велико- масштабних споруд, від технічного стану яких залежить безпека мільйонів людей. У ході виконання програми створено методо- логічну основу технологій і технічні засо- би для оцінювання й подовження ресурсу різних конструкцій. Зокрема, за особистої участі Б.Є. Патона широкого розвитку набу- ли роботи з акустично-емісійної діагности- ки. Цим методом уже проведено діагностику технічного стану більш як тисячі промисло- вих об’єктів. Уперше в Україні створено сис- теми, що дають змогу виконувати безперерв- ний моніторинг зварних конструкцій, до яких ставлять підвищені вимоги з безпеки експлуатації. Відповідно до сучасних тен- денцій, Б.Є. Патон ініціював в ІЕЗ новий науковий напрям — математичне моделюван- ня зварювальних процесів, технологій, кон- струкцій. Особливо великим є особистий внесок Бориса Євгеновича в розвиток вітчизняної металургії. Він заснував три нових напрями в цій галузі. В 1954 р. він очолив дослідження з використання електрошлакового перепла- ву для підвищення якості металів і сплавів. Цей метод у короткий строк набув широ- кого застосування й дістав світове визнання. В 1959 р. під керівництвом Б.Є. Патона було розпочато роботи з рафінування металів і Льотчики-космонавти В.М. Кубасов і Г.С. Шонін поряд з установкою для зварювання в космосі «Вулкан». 1968 р. 29ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ сплавів за допомогою електронного проме- ня. Електронно-про ме неве плавлення вия- вилося ефективним способом підвищення якості спеціальних сталей і сплавів на осно- ві нікелю й заліза, ефективним технологіч- ним процесом одержання особливо чистих ніобію, титану й багатьох сплавів на їх осно- ві. Нарешті, під керівництвом Бориса Євге- новича створено спосіб, обладнання й тех- нології плазмово-дугового переплаву мета- лів і сплавів. Б.Є. Патон є незмінним керівником бага- тьох міждержавних науково-технічних про- грам і головою наукових рад зі створення на- дійних газотранспортних систем. За видат- ний внесок у вирішення науково-тех ніч них проблем трубопровідного транспорту енер- гоносіїв і енергомашинобудування йо му присуджено Міжнародну премію «Глобаль- на енергія». В 90-х роках Б.Є. Патон запропонував ви- користати методи електричного зварювання для з’єднання живих тканин і організував творчий колектив за участю співробітників ІЕЗ ім. Є.О. Патона, Інституту хірургії й трансплантології ім. О.О. Шалімова АМН України, Центрального шпиталю СБУ та ін- ших медичних установ. Це співробітництво сприяло створенню нового способу з’єднан- ня (зварювання) м’яких тканин, що дає змо- гу швидко і майже безкровно розтинати й з’єд нувати біологічні тканини, зберігаючи їхню життєздатність. Істотно скорочується тривалість операцій, зменшуються крово- втрати, значно прискорюється загоєння ран. Спосіб електрозварювання живих тканин, в основу якого покладено використання яви- ща коагуляції білків за підвищених темпе- ратур, застосовують більш ніж у 50 клініках України, а також у Росії, Білорусі, США та інших країнах. Цим способом успішно вико- нано вже понад 75 тис. хірургічних операцій різного профілю. В ІЕЗ ім. Є.О. Патона роз- роблено сучасне обладнання для зварюван- ня живих тканин і організовано його вироб- ництво, створено й застосовують на практи- ці понад 130 хірургічних методик. У 2004 р. комплекс робіт зі зварювання живих тка- нин, виконаний під керівництвом і за актив- ної творчої участі Б.Є. Патона, удостоєно Державної премії України в галузі науки й техніки. Одним з основних принципів, закладених при створенні інституту Євгеном Оскаро- вичем Патоном і розвинених Борисом Єв- геновичем, є проведення цілеспрямованих фун даментальних досліджень і тісний зв’я- зок науки з виробництвом. Реалізація цієї системи дала можливість створити унікаль- ні конструкції, обладнання, матеріали, тех- нології, використання яких істотно вплину- ло на розвиток багатьох галузей промис- ловості — машино-, авіа- і суднобудування, ра кетно-кос мічного і гірничопромислового комплексів, енергетики, металургії й хіміч- ного виробництва, створення трубопровід- ного транспорту, будівельної індустрії. СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА БОРИСА ЄВГЕНОВИЧА ПАТОНА Б.Є. Патону притаманне виняткове вмін- ня працювати з колективом: жодна корисна пропозиція, висловлена будь-яким співро- бітником, не залишається без його уваги. Він завжди готовий підтримати цікаву ідею, належно оцінити виконану роботу. Його ен- тузіазм, рідкісна працездатність і увага до кожного працівника створюють у колективі здорову творчу атмосферу. Він охоче пра- цює з молоддю, часто безпосередньо спілку- ється з тими, в кому бачить майбутнє інсти- туту. В ІЕЗ зросли сотні талановитих учених і інженерів. Вирішальними аргументами при обранні Б.Є. Патона на пост президента Академії наук УРСР в 1962 р. стали його глибоке ро- зуміння ролі й завдань науки в суспільстві, високий міжнародний авторитет як ученого, відданість науці, невичерпна енергія й ви- сокі моральні якості, суспільно-політична діяльність і досвід керівництва великим на- уковим колективом. На високій посаді президента Академії ще ширше розкрився його талант організатора науки. То був непростий період в історії на- уки СРСР. У 60-ті роки ХХ ст. керівництво 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ країни мало намір передати галузевим мі- ністерствам інститути АН СРСР і академій наук союзних республік технічного профі- лю. Б.Є. Патон був єдиним президентом республіканської академії наук, що зумів протистояти цьому непродуманому наміру, шкідливому і для науки, і, врешті, для всьо- го науково-технічного прогресу. Під його керівництвом було розроблено нову струк- туру Академії та її новий статут, спрямова- ний на найраціональніше використання на- укових сил і засобів, концентрацію їх на ви- рішенні найважливіших фундаментальних проблем науки, що відіграють визначальну роль в економіці країни. З ініціативи Б.Є. Патона і за його актив- ної підтримки в системі АН УРСР було створено десятки нових інститутів і органі- зацій, що розширюють і поглиблюють дослі- дження в найважливіших наукових напря- мах. Він постійно домагається чіткого ви- значення наукового профілю інститутів, пік лується про те, щоб кожен з них був про- відним у своєму напрямі в країні й у світі. Академія наук стала головним науко- вим центром республіки, де широким фрон- том проводилися дослідження з актуальних проб лем природничих, технічних, соціогу- манітарних наук. Одночасно за ініціативи й керівної ролі Б.Є. Патона в Академії було створено потужну дослідно-виробничу базу, на були розвитку нові форми зв’язку науки з виробництвом. Організація тісного співро- бітництва між АН УРСР, АН і ДКНТ СРСР, академіями наук союзних республік сприяла розвитку в Україні багатьох нових наукових напрямів. Якісно новим кроком стало ство- рення інженерних центрів — важливої спо- лучної ланки між наукою й виробництвом. З ініціативи Бориса Євгеновича було сформовано великі комплексні науково-тех- нічні програми в окремих галузях промис- ловості, транспорту, зв’язку й сільського гос- подарства. Їх виконання зробило вагомий внесок у вирішення актуальних проблем розвитку економіки країни. Така форма ор- ганізації наукової діяльності здобула загаль- не визнання. Організовуючи розроблення та впрова- дження сучасних технологій у виробництво, Б.Є. Патон одночасно вимагає підготуван- ня обґрунтованих наукових оцінок їхнього впливу на навколишнє середовище й люди- ну. Так, великими колективами вчених Ака- демії було виконано прогнозні оцінки еко- логічних і соціально-економічних наслідків великомасштабних осушувальних і зрошу- вальних меліорацій в Україні, інтенсивної хімізації сільського господарства, переки- дання частини стоку Дунаю і Дніпра. Після розпаду СРСР і утворення неза- лежної України в умовах тривалої економіч- ної й фінансової кризи, що не обійшла й НАН України, її президент зумів зберегти Академію та основні наукові школи. Під ке- рівництвом Б.Є. Патона вдосконалюється організація фундаментальних і прикладних досліджень, визначаються пріоритети в роз- витку окремих наукових напрямів і міждис- циплінарних досліджень. Б.Є. Патон — один з ініціаторів збережен- ня загального наукового простору в рамках СНД, створення Міжнародної асоціації ака- демій наук. Він її беззмінний президент з 1993 р. Б.Є. Патон — людина видатної організо- ваності, діловитості, виняткової здатності безпомилково схоплювати головне, прийма- ти правильні рішення. Його багатогранність і працездатність вражають. Тільки завдяки глибокому почуттю особистої відповідаль- ності перед державою, народом, власною со- вістю він успішно працює і справляється з величезним навантаженням. Член-кореспондент НАН України Б.М. Ма- линовський у своїй книзі «Академік Борис Патон — праця на все життя» (2002) наво- дить безліч цікавих відомостей про родину Патонів, її традиції і підходи до виховання дітей. Одночасно це чудовий підручник з методів організації наукової та інженерної праці у великих колективах, написаний на основі аналізу досвіду Б.Є. Патона як керів- ника ІЕЗ і всієї Академії наук. Бути «в одній зв’язці» з Борисом Євгено- вичем, звичайно, дуже почесно й повчально, 31ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ але разом з тим і дуже відповідально. Увага й повага до людей поєднані в ньому з високою вимогливістю й рішучістю, твердістю у ви- конанні ухвалених рішень. Він дипломат і добре розпізнає фальш, поважає фундамен- тальну науку й завжди готовий її підтриму- вати, особливо якщо вона досить масштабна. При цьому миттєво виводить «на чисту воду» базік усіх мастей і добре їх за па м’я- товує, а пам’ять у Бориса Євгеновича воісти- ну феноменальна. Як видатний інженер, Б.Є. Патон завжди шукає можливості практичних застосувань. Кожний академічний інститут зобов’язаний раз на п’ять років звітувати про свою роботу на засіданні Президії НАН України. Крім того, на ці засідання регулярно виносять доповіді про розвиток актуальних наукових напрямів і новини у світі науки. Академіків-секретарів відділень наук і директорів інститутів Борис Євгенович часто запрошує на наради або з до- повідями з різних питань. Нерідко вони й самі приходять до нього зі своїми проблемами, іноді — з оптимістичними повідомленнями про свої успіхи. Час від часу Борис Євгено- вич особисто відвідує інститути, лабораторії, спілкується зі співробітниками. З приходом Бориса Євгеновича на пост президента в Академії «повіяли свіжі вітри», які повернули вчених обличчям до потреб суспільства і стимулювали наполегливо шу- кати шляхи практичного застосування своїх досягнень. Разом з тим зовсім не підтверди- лися побоювання деяких учених, що новий президент перешкоджатиме розвитку фун- даментальної науки. Такого за ним ніколи не помічали, однак незмінною була й зали- шається його вимога, щоб це була наука справді світового рівня. Усі, хто спостерігав реакцію Бориса Євгеновича на наукові по- відомлення, що заслуховувались на засідан- нях Президії АН або під час відвідування ним інститутів, можуть підтвердити, що він наполегливо вимагає об’єктивних доказів новизни й світового рівня проведених до- сліджень і охоче підтримує ті напрями, які дійсно є оригінальними й відкривають ціка- ві перспективи на майбутнє. Без сумніву, основи його «смаку» до фун- даментальної науки були закладені ще в студентські роки в КПІ, де він здобув глибо- кі знання з фізики, математики, механіки і, звичайно, з багатьох інженерних наук. Я сам чув з вуст Бориса Євгеновича його спогади про те, з яким ентузіазмом він розв’язував усі задачі в підручниках з теоретичної меха- ніки й нарисної геометрії. Борис Євгенович активно втілює в життя концепцію цілеспрямованих фундаменталь- них досліджень. Вона особливо актуальна для таких країн, як Україна, де через обмеже- ність коштів неможливий інтенсивний роз- виток усіх напрямів фундаментальної науки. Правильний вибір пріоритетів важливий на- віть для великих держав, оскільки сучасні до- слідження часто потребують величезних ви- трат. Борис Євгенович справедливо вважає, що, залишаючи за далекоглядними вче ними- «фун даменталістами» право вибору те матики досліджень, слід закликати їх якнайуважніше і глибше «копати» там, де досвід та інтуїція пророкують перспективу практичних ефектів у найближчому майбутньому. Академія завдяки своїй багатодисциплінар- ній структурі створює сприятливі умови для спілкування вчених, розширення їхнього сві- тогляду і творчих контактів між різними фа- хівцями, що сприяє появі продуктивних ідей на межах наук. Борис Євгенович усіляко сти- мулює міждисциплінарні дослідження за до- помогою комплексних цільових програм НАН України, які об’єднують зусилля інститутів різних відділень наук — наприклад, програм з наноматеріалів і нанотехнологій, сенсорів, вод- невої енергетики, із забезпечення надійної ро- боти стратегічних споруд, таких як трубопро- води, АЕС, мости (програма «Ресурс») та ін. Зокрема, програма «Ресурс», про яку вже йшлося вище й керівником якої є Б.Є. Патон, забезпечує дослідження й розроблення за на- прямами, що мають життєво важливе значен- ня для функціонування економіки нашої краї- ни, особ ливо в умовах експлуатації споруд, що відслужили свій гарантійний термін. Бурхливий розвиток науки в ХХ ст. ство- рив передумови для технічного прогресу, що 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ впливає і на економіку, і на оборону, і на по- всякденне життя. Цей синергетичний зв’я- зок потужно діяв у СРСР в 60–70-ті роки, на цей час припав і початок діяльності Бо- риса Євгеновича на посту президента АН. Наші вищі навчальні заклади випускали численних висококваліфікованих фахівців, які прагнули працювати в науці й були за- требувані суспільством. Практично всі про- відні вчені Академії викладали тоді в уні- верситетах та інститутах, очолювали в них кафедри, причому це заохочувалося й добре підтримувалося матеріально. В академічних інститутах інтенсивно працювала аспіран- тура, а всесоюзний ВАК високо тримав планку вимог до дисертацій. Швидко зрос- тали кадри здібних молодих учених, що створювало об’єктивні умови для організа- ції нових інститутів в актуальних галузях науки. Це було об’єктивною потребою, а не марнославним прагненням примножувати число інститутів. Створення нової наукової установи потребувало серйозного обґрунту- вання його необхідності, доведення дирек- тивним органам наявності відповідного ка- дрового потенціалу, підтримки АН СРСР і організацій, зацікавлених у науковій і тех- нологічній продукції майбутнього інститу- ту. У ці роки талант Бориса Євгеновича в іпостасях ученого, інженера й організатора науки розгорнувся на повну силу, його було високо оцінено не лише в колективі Акаде- мії, а й на державному рівні. Борис Євгенович як учений із практичним складом розуму постійно прагне так органі- зувати роботу, щоб фундаментальні резуль- тати — там, де це вже можливо, — якомога швидше й ефективніше починали приносити практичну користь. Він висунув і активно втілював у життя ідею формування «під од- ним дахом» своєрідної тріади — об’єднання інституту, конструкторського бюро й дослід- ного виробництва (заводу). Така організація роботи нагадує заводський конвеєр, у ній по- слідовно і в безпосередній взаємодії виконав- ців (буквально «пліч-о-пліч») процес «до слі- дження–проектування–виробництво» втілю- ється у випуск продукції. Слід зазначити, що у світі до цієї ідеї в ши- рокому масштабі дійшли лише нещодавно, коли почали масово створювати технопарки й відгалужені компанії. В одному з недавніх річних звітів Товариства імені Макса План- ка (ФРН) його нинішній президент Петер Грусс нарікав на те, що нерідко фундамен- тальні роботи інститутів цього товариства досить повільно реалізуються на практиці, що знижує їхній інноваційний ефект. Для подолання цього недоліку було запропоно- вано формувати так звані тандемні проекти, що поєднують зусилля інститутів Товариств ім. М. Планка і Й. Фраунгофера. Як відомо, завданням інститутів Товариства ім. Й. Фра- унгофера є впровадження фундаментальних результатів у конструкції й технології, які потім продають промисловим компаніям для випуску готової продукції. Можна лише шкодувати, що за останні де- сятиліття СКТБ і дослідні виробництва в більшості наших інститутів припинили існу- вання через економічну кризу й усе ще не- сприятливий інноваційний клімат у країні. Борис Євгенович, розуміючи, як ніхто ін- ший, відповідальність Академії за розвиток науки в Україні та її унікальні можливості розвивати ключові напрями завдяки багато- дисциплінарності й ефективній координа- ції, надзвичайно багато зробив для об’єд- нання наукових сил нашої країни під егідою Академії. Цей своєрідний процес «збирання земель» значною мірою стимулювало те, що після розпаду СРСР багато галузевих інсти- тутів залишилися «нічийними», втратили засоби для існування й були під загрозою зникнення. Тому Борис Євгенович взяв курс на введення до складу Академії тих із них, у яких було накопичено вагомий науковий потенціал. У цій статті часто вживається словоспо- лучення «за підтримки» або «з ініціативи» Б.Є. Патона. Це не просто реверанс перед Борисом Євгеновичем, а констатація реаль- них подій. Б.Є. Патон постійно виступав і виступає як невтомний генератор ідей, він тримає в полі зору стратегічні проблеми всієї Академії, піклується про справи державного 33ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ значення й внесок Академії в їх вирішення. Його дивовижна пам’ять зберігає до дріб- них деталей усі прийняті постанови, які безпосередні виконавці або забувають, або (що нерідко трапляється) через свою пасив- ність не поспішають виконувати, наївно розраховуючи на те, що керівництво забуде про своє доручення й можна буде пересидіти спокійно. Найчастіше, коли йдеться про масштабні проблеми, виникає потреба звертатися до вищих органів, і тут підпис Бориса Євгено- вича під відповідним листом відіграє визна- чальну роль. Його авторитет незрівнянно вищий, ніж у будь-кого іншого і, відповідно, вища ймовірність одержати позитивний від- гук влади. Проста оцінка підказує, що за роки роботи на посаді президента АН Украї- ни Борис Євгенович підписав десятки тисяч листів, у яких ставилися питання, життєво важливі не лише для Академії, а й для дер- жави. Щоденна пошта Бориса Євгеновича складається з десятків важливих документів, і він не їде додому, доки не опрацює товсту папку, яку кладуть йому на стіл. Це відбува- ється вже після того, як його кабінет зали- шать численні відвідувачі, які, відверто ка- жучи, часто неналежно готуються до такої зустрічі, досить велемовні й безвідповідаль- но ставляться до робочого часу президента. Особливо слід підкреслити велике зна- чення створення наукових центрів АН і МОН України в регіонах. Борис Євгенович завжди рішуче виступав за те, щоб науковий потенціал України не був зосереджений лише в Києві і щоб установи Академії існу- вали й в областях. При цьому, вирішуючи на високому рівні проблеми загальнонауково- го значення, вони мають максимально вра- ховувати у своїй роботі специфічні запити економіки й культурного розвитку регіонів. За роки президентства Б.Є. Патона було створено цілу низку нових академічних ін- ститутів у Харкові, Львові, Донецьку, Дніп- ропетровську, Миколаєві, Сумах, Чернів- цях, Ужгороді. Завдяки активній участі у вирішенні важливих народногосподарських і оборонних завдань новостворені інститути одержували досить щедре фінансування, будували лабораторні й виробничі корпуси, готували висококваліфіковані кадри, заво- йовували авторитет у Союзі й світі. Під час виборів до Академії Борис Євгено- вич наполегливо агітує за те, щоб за інших рівних умов перевагу віддавали кандидатам, які працюють за межами столиці. Він ви- словлює різке невдоволення, коли бачить прояви київського місництва, і постійно пі- клується про те, щоб, перефразовуючи слова М.В. Ломоносова, наука України «прироста- ла регіонами». Гарним прикладом ефектив- ного внеску в досягнення цієї мети стало створення практично «з нуля» Донецького наукового центру, завдяки якому Донецький регіон, традиційно відомий як край вугілля, сталі й хімічної індустрії, посів гідне місце й на науковій карті світу. Не буде перебільшенням сказати, що бук- вально кожна установа Академії на різних ета- пах своєї історії одержала від Бориса Євгено- вича всебічну допомогу — і стратегічні поради, і підтримку у вирішенні поточних проблем. При цьому Б.Є. Патон не виступає в ролі «няньки» — він шукає й намагається висува- ти на керівні посади ініціативних і творчих людей, що вболівають за справу. Разом з тим він не терпить пустих обіцянок і відсутності конкретних справ, виявляє високу вимогли- вість і може суворо карати недбайливих. Борис Євгенович Патон. 1984 р. 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Щодо стилю роботи Б.Є. Патона, не мож- на не згадати про таку його благородну рису, як людяність. Якби можна було скласти пе- релік людей, яким Борис Євгенович надавав усіляку допомогу в непростих життєвих си- туаціях, то він напевне включав би тисячі прізвищ. РОЗВИТОК ВІДДІЛЕНЬ ТА ІНСТИТУТІВ СЕКЦІЇ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ І МАТЕМАТИЧНИХ НАУК НАН УКРАЇНИ В 1962–2011 роках В історії всіх відділень і інститутів Секції фізико-технічних і математичних наук за останні 50 років є безліч прикладів конструк- тивного, а часто — визначального впливу Б.Є. Патона на розвиток найважливіших на- укових напрямів нашої Академії. Як уже зазначалося, за час президентства Бориса Євгеновича в НАН України було створено цілу низку нових інститутів, а за- сновані раніше набули потужного розвитку, що істотно змінило їхні структуру, чисель- ний і кадровий склад, науковий профіль і технічні можливості. Було зведено багато нових споруд — лабораторних корпусів, кон- структорських бюро, дослідних заводів, житлових будинків для співробітників у Києві (досить поглянути на Академмістеч- ко!), Харкові, Львові, Донецьку, Севастопо- лі та інших містах України. Наукові колек- тиви оформлювали як інститути лише після того, як були підготовлені досить сильні ка- дри дослідників, що мали вагомий і визна- ний науковий потенціал в актуальних на- прямах. Математика. Борис Євгенович глибоко розуміє велике значення математики для розвитку майже всіх галузей науки й вирі- шення прикладних проблем. Він згадує до- брим словом своїх викладачів, які читали лекції з математичних дисциплін під час його навчання в КПІ. Усіляко заохочуючи фундаментальні ма- тематичні дослідження світового рівня, він одночасно ставить завдання інтенсивно розвивати різноманітні застосування мате- матичних методів. Нашим провідним інсти- тутом математичного профілю є Інститут математики, що об’єднує науковий потенці- ал України в цій галузі, організовує школи й конференції з актуальних напрямів мате- матики. Учені інституту досягли видатних результатів у нелінійній механіці, розроби- ли ефективні методи опису явищ у неліній- них коливальних системах, зробили ваго- мий внесок у теорію ймовірностей і випад- кових процесів, функціональний аналіз, теорію функцій і диференціальних рівнянь. У 1991 р. на базі цього інституту було ство- рено Міжнародний математичний центр, що носить тепер ім’я академіка Ю.О. Мит- ропольського. Видатні досягнення в геометрії, теорії пружних оболонок, математичній фізиці, теорії спектральних функцій, невпорядко- ваних систем належать Математичному від- діленню Фізико-технічного інституту низь- ких температур ім. Б.І. Вєркіна. Роботи цьо- го колективу розвивають визнані у світі традиції харківської математичної школи. В 1978 р. у Львові з ініціативи академіка АН УРСР Я.С. Підстригача й за активної підтримки Б.Є. Патона було створено Ін- ститут прикладних проблем механіки і ма- тематики (нині ім. Я.С. Підстригача), сфор- мований на базі механіко-математичних підрозділів Фізико-меха нічного інституту ім. Г.В. Карпенка й Львівської філії Інститу- ту геофізики ім. С.І. Субботіна. Він гідно продовжує традиції відомої львівської мате- матичної школи. Інститут має обчислюваль- ний центр і СКТБ, що дало йому змогу впро- вадити у виробництво цілу низку своїх роз- робок на підприємствах Західної України, Дніпропетровська, Ленінграда, Подольська та інших міст. Інститут став також ініціато- ром формування міжвідомчих науково-ви- робничих об’єднань, що інтегрували науко- вий і промисловий потенціал Західного ре- гіону України. В 1965 р. було створено Донецький об- числювальний центр АН УРСР. В 1970 р. його було перетворено на Інститут при- кладної математики і механіки, що заслу- жив визнання своїми роботами в галузі 35ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ комплексного аналізу, теорії відображень і апроксимацій. Його вчені успішно викона- ли важливі розробки для економіки, космо- су, металургії, машинобудування, медицини, вугільної, гірничої й газодобувної промис- ловості. Інформатика. Відділення інформатики об’єднує установи НАН України, які безпо- середньо працюють над фундаментальними проблемами цієї науки, створюють сучасні комп’ютери, програмні продукти й інформа- ційні технології та застосовують їх для ви- рішення різноманітних завдань у всіх сфе- рах людської діяльності. Невдовзі після того, як у Києві в 1951 р. було створено першу в СРСР і континенталь- ній Європі цифрову ЕОМ МЕСМ (рос. ма- лая электронная счетная машина), її кон- структора академіка АН УРСР С.О. Лебе- дєва було переведено в Москву. Новий етап розвитку досліджень і розроблень елект- рон но-обчислювальної техніки в Україні почався в 1957 р., коли на базі лабораторії обчислювальної техніки Інституту матема- тики АН УРСР було створено Обчислю- вальний центр АН УРСР під керівництвом В.М. Глушкова (з 1958 р. член-кореспондент, з 1961 р. академік АН УРСР). У 1961 р. його було перетворено на Інститут кібернетики (ІК), що носить тепер ім’я В.М. Глушкова. В 1962 р., одночасно з обранням Б.Є. Патона президентом АН УРСР, В.М. Глушкова було обрано на посаду віце-президента, яку він обіймав до самої смерті (1982 р.). За різнобічної підтримки Бориса Євгено- вича Інститут кібернетики бурхливо розви- вався, завойовуючи високий авторитет не лише в СРСР, а й у всьому світі. В інституті було розроблено загальну теорію автоматів і математичних машин, що стала базовим на- уковим керівництвом для розробників об- числювальних і керуючих машин різного призначення. Розроблення технологій авто- матизації проектування обчислювальних машин і програмування дало змогу майже на порядок скоротити час, необхідний для створення нових обчислювальних пристро- їв і систем на основі їх використання. Б.Є. Патон і Ю.О. Митропольський. 2003 р. Академік А.П. Александров в Інституті кібернетики АН УРСР. 1978 р. Роботи наших кібернетиків не обмежу- валися теоретичними дослідженнями. В 1963 р. при ІК було створено СКТБ матема- тичних машин і систем, а в 1980 р. — СКТБ програмного забезпечення. У ті роки загаль- 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ на чисельність співробітників усіх підрозді- лів ІК становила близько 6,5 тис. осіб. Для інституту було побудовано просторі сучас- ні приміщення й житлові будинки — цілий мікрорайон Теремки-1. Після машин «Київ» і «Дніпро», розро- блених ще в Обчислювальному центрі, на- ступним важливим кроком стало створення ЕОМ з високим рівнем машинного інтелек- ту серії «МИР», які фактично були прото- типом сучасних персональних комп’ютерів. МИР-1 була в ті роки єдиною нашою обчис- лювальною машиною, яку закупили розви- нені західні країни. В 1967 р. було здано в експлуатацію автоматизовану систему керу- вання виробництвом (АСУ) на львівському заводі «Електрон». Ідеї В.М. Глушкова про паралельні обчислення й макроконвеєрну архітектуру ЕОМ були реалізовані вже після його смерті в комплексах ЄС 2701 (1984 р.) і ЄС 1766 (1987 р.). Особливою заслугою В.М. Глушкова й Президії АН УРСР на чолі з Б.Є. Патоном стала організація широкої системи підготовки в Україні кваліфікова- них кадрів у галузі інформатики. В умовах кризи, що настала після розпаду СРСР, фінансування ІК різко скоротилося. Виникла необхідність реформування струк- тури інституту, надання їй більшої гнучко сті. Б.Є. Патон підтримав і реалізував постано- вою Президії НАН України ідею створення Кібернетичного центру, в якому два колишніх підрозділи ІК мають тепер статус самостій- них інститутів на рівні з Інститутом кіберне- тики (Інститут програмних систем, Інститут проблем математичних машин і систем). Крім того, до складу Кібернетичного центру ввій- шли установи подвійного підпорядкуван- ня — Інститут космічних досліджень НАН України й Національного космічного агент- ства України, а також Інститут прикладного системного аналізу й Міжнародний науково- навчальний центр інформаційних технологій та систем (обидва перебувають у підпорядку- ванні НАН і МОН України). Створений в установах НАН України на- уковий потенціал дає можливість виконува- ти на високому рівні дослідження й науково- технічні розроблення в галузі інформатики. Наведемо як приклад суперкомп’ютери се- рії СКІТ, створені в ІК. Хоча їхня продук- тивність далека від сучасних рекордів, їх створення доводить, що за належної фінан- сової підтримки наші фахівці цілком здатні виготовити суперкомп’ютери світового кла- су. Кілька наших інститутів залучилися до системи суперкомп’ютерів Грід і завдяки цьому стали частиною сучасного світового співтовариства дослідників — зокрема, про- дуктивно співпрацюють з міжнародними ядерними центрами ЦЕРН у Женеві й ОІЯД у Дубні. Інститутом кібернетики разом із за- водом «Електронмаш» створено інтелек- туальні паралельні комп’ютери «Інпарком» з продуктивністю порядку одиниць тера- флопс. Перспективні розробки, особливо для медичних застосувань, виконано в Між- народному науково-навчальному центрі ін- формаційних технологій та систем у рамках програми «Образний комп’ютер». Інститут проблем математичних машин і систем (ІПММС) було створено на базі СКТБ Інституту кібернетики, яке за радян- ських часів брало активну участь у виконан- ні космічних програм. У роки незалежності України ІПММС набув популярності завдя- ки своїм розробкам системи «Рада» для Верховної Ради України й ситуаційних цен- трів. Там же розроблено програми для про- гнозування можливих наслідків надзвичай- них ситуацій природного й техногенного характеру (повеней, прориву гребель). У 70–80-х рр. Борис Євгенович підтримав розроблення систем оптичного запису ін- формації в Лабораторії мікроелектроніки АН УРСР, які дістали також підтримку від Мінрадіопрому СРСР. В 1987 р. для розви- тку цього напряму було організовано Інсти- тут проблем реєстрації інформації (ІПРІ) АН УРСР, де було створено вітчизняні оптичні накопичувачі інформації, виконано унікальні записи історичних документів і здобутків музичної культури для тривалого зберігання. Нині за допомогою розробленої ІПРІ оптичної технології виготовляють оку- ля ри для компенсації й лікування косоокості, 37ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ чим вирішується важлива проблема в оф- тальмології. Інститут розробляє також інші важливі інформаційні технології. Б.Є. Патон є активним поборником збере- ження й розвитку науково-технічного по- тенціалу України в дослідженні космосу. Він був одним з ініціаторів створення Націо- нального космічного агентства України (НКАУ) і спільних з ним академічних уста- нов — Інституту космічних досліджень і його львівського центру, Інституту технічної ме- ханіки. Він очолює Раду з космічних дослі- джень НАН України, яка організовує вико- нання національних і міжнародних космічних програм і проектів. Останнім часом установа- ми НАН України розроблено комплекс нау- кової апаратури «Варіант» для супутника «Січ-1М» (2005 р.). Супутник «Січ-2», запу- щений у серпні 2011 р. українським носієм, обладнаний апаратурою «Потенціал» для до- сліджень іоносфери. Готується широкомасш- табний міжнародний проект «Іоносат» та інші проекти в рамках російсько-ук раїн сько- го співробітництва. Роз почато спільні робо- ти з міжнародними організаціями з прогно- зування космічної погоди, використання аерокосмічної інформації для потреб сіль- ського господарства, а також для оцінюван- ня наслідків стихійних лих. Борис Євгенович високо цінує значення наукознавчих робіт і досліджень з історії на- уки, завдяки його підтримці в 1986 р. було створено Центр досліджень науково-тех ніч- ного потенціалу й історії науки АН УРСР, що нині носить ім’я Г.М. Доброва. Механіка. Інститут механіки ім. С.П. Ти- мо шенка є однією з найстаріших установ на- шої Академії (заснований у 1918 р.). Із при- ходом Бориса Євгеновича до керівництва Академією в цьому інституті з багатими на- уковими традиціями було розгорнуто фун- даментальні й прикладні дослідження но- вих проблем, що мають велике значення для ракетної та інших галузей техніки, ме- тодів діагностики стану різних конструкцій. Зокрема, Б.Є. Патон і М.К. Янгель (голов- ний конструктор ракетної техніки) доручи- ли Інституту механіки розвивати новий на- уковий напрям — механіку композитних ма- теріалів і конструкцій із них. Тепер він отримав новий імпульс у своєму розвитку у зв’язку з інтенсивним розробленням нано- композитних матеріалів. Інститут виконав також фундаментальні дослідження поши- рення пружних хвиль у тілах з напруження- ми. Ці роботи стали теоретичною основою неруйнівного ультразвукового методу ви- значення напружень у матеріалах і кон- струкціях, що, зокрема, дало змогу істотно під вищити надійність зварних конструкцій. Інститути механіки й електрозварювання спільно розробляють моделі й методи мате- матичного опису термомеханічних процесів і структурних перетворень матеріалів при ультразвуковому й термічному зварюванні пластмас і наплавленні металевих деталей машин. В 1980 р. на базі Дніпропетровського від- ділення Інституту механіки було створено Інститут технічної механіки. Важливу роль у створенні цього інституту відіграли Б.Є. Патон і генеральний конструктор КБ «Південне» академік В.Ф. Уткін. Зокрема, вирішальне значення мало те, що Борис Єв- генович заручився в цій справі підтримкою президента АН СРСР академіка А.П. Алек- сандрова й голови Держкомітету з науки і техніки СРСР академіка Г.І. Марчука. В 1993 р. ІТМ набув статусу інституту подвій- ного підпорядкування — НАН і НКА Украї- ни, а в 1995 р. на нього було покладено функ- ції головного інституту ракетно-космічної галузі України. За роки своєї діяльності ін- ститут виконав широкий комплекс дослі- джень з динаміки механічних і гідромеха- нічних систем ракет-носіїв, засобів заліз- ничного й автомобільного транспорту; аеро- термогазодинаміки енергетичних установок, літальних і космічних апаратів; механіки взаємодії твердих тіл з іонізованим середо- вищем і електромагнітним полем. Ці резуль- тати знайшли практичне застосування. В останні роки ІТМ посилив увагу до вирішення проблем машинобудування, тепло енер ге ти- ки, транспорту, прокатного виробництва, гірничої промисловості й медицини. Істотно 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ розширюються також міжнародні зв’язки інституту. В 1966 р. в АН УРСР за активної підтрим- ки Б.Є. Патона й президента АН СРСР ака- деміка М.В. Келдиша було засновано Інсти- тут проблем міцності. Тепер він носить ім'я ініціатора його створення й першого дирек- тора академіка НАН України Г.С. Писаренка. Для інституту було побудовано нові корпу- си. В 1972 р. при ньому створено СКТБ з до- слідним виробництвом, що забезпечило всі умови для його плідної роботи. Інститут є провідною науковою установою в Україні в галузі експериментальних методів механіки деформівного твердого тіла, механіки руй- нування, підвищення надійності й довговіч- ності машин і споруд. Його традиційна те- матика пов’язана з дослідженням нових конструкцій у ракетній і космічній техніці, авіаційному двигунобудуванні. На ниніш- ньому етапі інститут приділяє велику увагу важливим для України проблемам — оціню- ванню залишкового ресурсу об’єктів атом- ної та теплової енергетики, магістральних трубопроводів, нафтопереробних і хімічних заводів, залізничного транспорту. В 1967 р. у Дніпропетровську було ство- рено Інститут геотехнічної механіки (ІГТМ) АН УРСР, що нині носить ім’я його першого директора академіка АН УРСР М.С. Поля- кова. Його завданням є наукові дослідження в галузі гірничої справи, що забезпечують підвищення продуктивності й безпеки праці в гірничодобувній промисловості. Б.Є. Па- тон приділяв і приділяє роботі ІГТМ постій- ну увагу, в різні часи його відвідували також президенти АН СРСР академіки М.В. Кел- диш і А.П. Александров. Його колектив був націлений на розроблення методів прогно- зування й запобігання раптовим викидам вугілля, газу й порід, нових способів руйну- вання порід, боротьби з вугільним пилом, створення нових приладів для контролю шахтної атмосфери. Борис Євгенович ак- тивно підтримав піонерну роботу ІГТМ і шахти ім. О.Ф. Засядька з диверсифікації профілю цього вуглевидобувного підприєм- ства за допомогою створення когенерацій- ного енергетичного комплексу на основі шахтного метану. До 1964 р. до складу АН УРСР входив Ін- ститут гідрології та гідротехніки. Відповід- но до вищезгаданої постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР передбачалося, що його буде передано в підпорядкування од- ного з галузевих міністерств. Зрозуміло, що в разі здійснення цього плану з Академії було б виведено важливу галузь науки. Од- нак Президія АН УРСР ухвалила в січні 1964 р. постанову про переорієнтацію інсти- туту на глибокі фундаментальні досліджен- ня, спрямовані на найважливіші актуальні проблеми гідромеханіки, та про передачу низки його спеціалізованих підрозділів до Українського гідрометеорологічного інсти- туту. Завдяки цьому вдалося зберегти в складі АН УРСР інститут, перейменований на Інститут гідромеханіки (ІГМ). Подальша історія його розвитку повністю підтвердила далекоглядність такого рішення. В 1966 р. на посаду директора ІГМ Борис Євгенович запросив із Центрального аеро гід ро ди на- міч ного інституту (ЦАГІ) видатного вчено- го в галузі гідродинаміки великих швидко- стей Г.В. Логвиновича (з 1967 р. — академіка АН УРСР). Інститут розгорнув досліджен- ня турбулентності й керування нею, динамі- Б.Є. Патон і академік М.С. Поляков в Інституті геотехнічної механіки НАН України 39ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ ки одно- і двофазних потоків, нових спосо- бів зниження опору руху тіл, керування процесами тепловіддачі й теплозахисту при обтіканні поверхонь, гідродинаміки великих швидкостей, гідробіоніки. Зрештою ІГМ став одним із провідних центрів гідродина- мічних досліджень в СРСР і був задіяний у найбільших проектах зі створення нової техніки. Нині він вирішує важливі завдання в інтересах економіки України, виконує роз- роблення в галузі медичної техніки. Слід також зазначити, що в 1995 р. для комплексного дослідження проблем ство- рення високошвидкісного наземного тран- спорту (в тому числі на «магнітній подуш- ці»), а також бортових джерел струму для транспортних засобів у Дніпропетровську було створено, за безпосередньої підтримки Бориса Євгеновича, Інститут транспортних систем і технологій НАН України. Фізика й астрономія. Завдяки швидко- му зростанню наукового потенціалу Інсти- туту фізики АН УРСР (ІФ) у 50–60-х рр. було досягнуто значних напрацювань у га- лузі теоретичної фізики, фізики твердого тіла, оптики й спектроскопії, квантової елек- троніки й голографії, фізичної та газової електроніки, фізики поверхні, ядерної фізи- ки, інфрачервоної техніки, що дало йому змогу стати «батьком» кількох академічних інститутів. Крім Інституту напівпровід ни- ків, заснованого в 1960 р., у Києві було ство- рено Інститут теоретичної фізики (1966 р.), Інститут ядерних досліджень (1970 р.) та Інститут прикладної оптики (1994 р.). Ви- рішальною в цих процесах була участь Б.Є. Патона. Борис Євгенович активно підтримував як фундаментальні, так і прикладні досліджен- ня Інституту фізики. Зокрема, багато радян- ських космічних апаратів було оснащено створеними в цьому інституті приймачами інфрачервоного випромінювання. Напри- кінці 70-х років інститут організував спіль- ну з Міністерством культури УРСР лабо- раторію прикладної голографії. Одним з її завдань було виготовлення голограм істо- ричних реліквій та унікальних пам’яток культури України. Пересувна виставка го- лограм широко демонструвалася в Україні й багатьох інших країнах світу. Ця діяльність була підтримана ЮНЕСКО, і за активної участі Бориса Євгеновича лабораторію при- кладної голографії було перетворено на Міжнародний науковий центр «Інститут при- кладної оптики». Він зробив значний внесок у підготовку кадрів у цій галузі й організа- цію сучасного виробництва голограм в Укра- їні. В результаті в Києві виникло спеціалізо- ване підприємство «Голографія», що сього- дні входить до трійки світових лідерів за рівнем технологій і обсягом виробництва голограм, у тому числі голографічних захис- них елементів. Тематика Інституту фізики напівпровід- ників (ІФН) ім. В.Є. Лашкарьова охоплює галузі фізики, безпосередньо пов’язані з роз- витком твердотільної електроніки, створен- ням елементної бази для інформаційних технологій, телекомунікацій, лазерної тех- ніки, сенсорики. Інститут було створено в 1960 р., тобто незадовго до обрання Б.Є. Па- тона президентом Академії, і весь його по- дальший розвиток аж до сьогодні відбувався за активної участі Бориса Євгеновича. На- були розвитку як фізика напівпровідників, так і оптоелектроніка, низькотемпературна термометрія, важливі для виробництва ме- тоди діагностики напівпровідникових при- ладів. Інститут установив тісні зв’язки з ба- гатьма підприємствами електронної про- мисловості, розташованими не лише в Києві, а й в інших містах СРСР. Його наукова про- дукція була затребувана, що знайшло відоб- раження у створенні при інституті СКТБ, а також міжгалузевої лабораторії із сара тов- ським НДІ «Волга». За сприяння Бориса Єв- геновича інституту було передано просторі корпуси на проспекті Науки, які раніше належали Інституту кібернетики. Вже в роки незалежності України Інститут фізики напівпровідників виступив з ініціативою створення першого в Україні технопарку «Напівпровідникові технології й матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка». Її було реалізовано в 1999 р. за активного 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ сприяння Бориса Євгеновича. Нині осно- вним завданням технопарку ІФН є вико- нання прийнятої з ініціативи Б.Є. Патона державної цільової програми організації ви- робництва й широкого впровадження в практику світлодіодної техніки. Різнобічну підтримку від Бориса Євге- новича одержував Інститут металофізики (ІМФ) ім. Г.В. Курдюмова. У київському Академмістечку для нього було побудовано прекрасні лабораторії й виробничі корпуси, придбано сучасне устаткування, що забез- печило високий рівень експериментальних робіт. В ІМФ набули інтенсивного розви- тку глибокі теоретичні й експериментальні дослідження в галузі фізики твердого тіла, фазових переходів, рентгеноструктурного ана- лізу, рентгенівської фотоелектронної спект- роскопії, магнітних явищ, дифузії, рідкісних металів, фізики й діагностики поверхонь. Багатий арсенал отриманих фундаменталь- них знань використовували для роз роблення методів одержання металів із заданими властивостями, зокрема способом електро- термічного оброблення, ультразвукового й механічного впливу. Останнім часом до- сягнуто вагомих успіхів у порошковій мета- лургії титану, розробленні нанотехнологій, одержанні сплавів та інших матеріалів для медичного застосування. При вирішенні питання про створення Інституту теоретичної фізики (ІТФ) у Ки- єві Борисові Євгеновичу вдалося заручи- тися підтримкою одного з видатних фізиків ХХ ст. академіка М.М. Боголюбова, що дав згоду очолити цей інститут і завдяки своєму авторитету зумів залучити до нього чимало провідних теоретиків. Тепер ІТФ носить ім’я М.М. Бого любова і є визнаним у всьому світі центром досліджень у багатьох розді- лах теоретичної фізики. В 1969 р. у Львові було створено відділ статистичної теорії конденсованих станів ІТФ, а в 1980 р. — відділення «Статистична фізика» ІТФ. У 1990 р. його було перетворено на Інститут фізики конденсованих систем НАН Украї- ни. У його створенні основну роль відіграв один з учнів М.М. Боголюбова академік НАН України І.Р. Юхновський, знов-таки за активної участі Б.Є. Патона. В 1995 р. з ініціативи академіка НАН Укра- їни В.Г. Бар’яхтара, підтриманої Б.Є. Па то- ном, було засновано Інститут магнетизму, що має подвійне підпорядкування — НАН та МОН України. Він є установою, що по- єднує функції НДІ та ВНЗ для вирішення фундаментальних і прикладних проблем у галузі магнетизму й екології, а також для підготовки відповідних наукових кадрів. За роки своєї роботи інститут одержав низку важливих теоретичних і експериментальних результатів у дослідженні магнітних явищ і матеріалів, надпровідності, у математичній фізиці й моделюванні процесів забруднення навколишнього середовища. Інститут є ба- зовим для навчання студентів КНУ імені Тараса Шевченка і НТУУ «КПІ» й успішно готує молодих учених. Фізико-технічний інститут низьких тем- ператур (ФТІНТ), що носить тепер ім’я академіка НАН України Б.І. Вєркіна, ство- рено в 1960 р. у Харкові на базі низки від- ділів ХФТІ з ініціативи професорів Б.І. Вєр- кіна, О.О. Галкіна, Б.Н. Есельсона, І.М. Дмит- Академіки Б.Є. Патон та М.М. Боголюбов. 1970 р. 41ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ рен ка. За минулі роки ФТІНТ став відомим у світі центром досліджень у галузі низьких температур, фізики твердого тіла, надпро- відності, магнітних явищ, оптики й спектро- скопії, низьковимірних і невпорядкованих систем, квантових явищ. Борис Євгенович енергійно підтримав розвиток цих фунда- ментальних робіт, а також напрям, по в’я- заний з вакуумним матеріалознавством і космічними дослідженнями, що потребу- вало створення в інституті СКТБ, дослідно- го виробництва й заводу для впровадження відповідних розробок. Було підтримано й роботи в галузі кріобіології та кріомедици- ни, перспективність яких сьогодні перекон- ливо підтверджується сучасними досліджен- нями стовбурових клітин і репродуктивних технологій. Не були залишені без уваги й глибокі математичні дослідження в цьому інституті, що здобули світове визнання. Як згадує академік НАН України В.Г. Манже- лій, слово «Патон» під час вирішення різних питань у високих інстанціях діяло як чарів- ний пароль «Сезам, відчинися!» В Інституті радіофізики і електроніки (ІРЕ), заснованому в 1955 р., що нині носить ім’я його першого директора академіка НАН України О.Я. Усикова, пріоритетними були роботи з освоєння міліметрового й субмілі- метрового діапазону радіохвиль, створення приладів НВЧ-електроніки і вирішення низ- ки важливих прикладних завдань. Починаю- чи з 1962 р., багато подій в історії ІРЕ пов’язані з підтримкою Б.Є. Патона. Це, зо- крема, створення відділу біофізики, що на- був широкої популярності завдяки своїм пе- редовим дослідженням. У 2008 р. їх було визнано гід ними Державної премії України. Не були обділені увагою Бориса Євгеновича й спект рально-акустичні дослідження ІРЕ, спрямовані на з’ясування секретів унікально- го звучання скрипок Страдиварі. Останнім часом ІРЕ отримує цільову підтримку від Президії НАН України на свої розроблення нових видів радіолокаційної техніки. В 1965 р. було засновано Донецький на- уковий центр і в його складі Донецький фі зико-технічний інститут (ДонФТІ), що носить нині ім’я академіка НАН України О.О. Галкіна. Він завоював визнання у фізи- ці високих тисків, низьких температур, фа- зових переходів, магнітних явищ, радіоспек- троскопії, біофізиці, а останнім часом — у нанофізиці й нанотехнологіях. Б.Є. Патон неодноразово відвідував ДонФТІ, докладно знайомився з його діяльністю, особливо від- значав його роботи, що виконуються в ін- тересах підприємств Донбасу. Гідна високої оцінки і нещодавно виконана інститутом розробка контактного мамографа — прила- ду, що дає змогу виявляти на ранній стадії злоякісні пухлини за допомогою реєстрації температурних карт людського тіла. Засто- сування цього високочутливого методу діа- гностики в клініках дає великий соціальний ефект. У творчому контакті з ДонФТІ пра- цює Науково-технологічний центр «Реактив- електрон», що в минулому підпорядкову- вався Міністерству хімічної промисловості СРСР. Після розпаду СРСР його було при- йнято до системи НАН України. Його роз- робки різних матеріалів — композитів, п’є зо- електриків, абразивів, керамік — мають зна- чний попит. Борис Євгенович неодноразово надавав допомогу цьому колективу в періо- ди фінансових труднощів. У 2002 р. у Донецьку створено також Ін- ститут фізики гірничих процесів, пріоритет- ним завданням якого є наукове вирішення проблем шахтного метану — як з погляду його видобутку й використання, так і гаран- тування безпеки праці шахтарів. В Ужгороді в 1992 р. було створено Інсти- тут електронної фізики, що глибоко дослі- джує фізичні процеси, які відбуваються в електронних оболонках атомів і ядрах, а та- кож у газових розрядах і лазерах. Борис Єв- генович з особливою увагою стежить за ді- яльністю нещодавно створених у регіонах інститутів і роботою їхніх директорів, до- помагає їм порадами, надає організаційну підтримку, залучає їхні колективи до вико- нання науково-технічних програм. Борис Євгенович приділяє постійну увагу й надає різнобічну допомогу астрономіч- ним дослідженням у нашій Академії. Головна 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ аст рономічна обсерваторія (ГАО) і Радіоа- строномічний інститут НАН України (РІАН) широко відомі в астрономічному співто- варистві. Учені ГАО розробили поляримет- ричний метод дослідження атмосфер і по- верхонь планет, що широко використовуєть- ся в світі. Яскравим прикладом підтримки Б.Є. Па- тоном фундаментальних досліджень є його сприяння будівництву під Харковом напри- кінці 60-х років першого в світі радіотеле- скопа декаметрових хвиль, ініціатором ство- рення якого був академік НАН України С.Я. Брауде. Ефективна площа його антени становить 150 тис. м2. Пізніше, знов-таки з допомогою Бориса Євгеновича, було ство- рено Радіоастрономічний інститут (1985 р.), а також декаметровий радіоінтерферометр Академії наук (УРАН) з наддовгою ба зою на основі радіотелескопів, розміщених у Харко- ві, Одесі, Полтаві та Шацьку. Він зареєстро- ваний як національне надбання України й за- безпечує лідерство нашої країни в декаметро- вій радіоастрономії. Нині Президія НАН України регулярно виділяє кошти на створен- ня нового гігантського українського низь ко- частотного радіотелескопа (ГУРТ). Борис Євгенович підтримав також ство- рення бази астрономічних спостережень на висоті 3200 м у Терсколі на Північному Кав- казі. В 1977 р. він відвідав цю базу, що тоді працювала в режимі експедиції, високо оці- нив її перспективність, і незабаром Президія АН виділила додаткові кошти на її оснащен- ня 2-метровим дзеркальним телескопом фірми «Карл Цейсс». У результаті там нині успішно працює створений разом з Росій- ською академією наук Міжнародний центр астрономічних досліджень. Його телескоп включений у мережу телескопів, які в різ- них країнах синхронно ведуть спостережен- ня небесних об’єктів. Науки про Землю. Україна багата на природні ресурси, зокрема на різноманітні корисні копалини. Вона має вихід до моря, на її території розташовані гори, ліси й бо- лота, степи і лісостепи, найбагатші у світі чорноземи й великі простори з підзолисти- ми ґрунтами, могутня ріка Дніпро, великі рукотворні водоймища і райони, що потер- пають від дефіциту води. Разом з тим при- рода України відчувала й продовжує відчу- вати колосальний вплив — часто згубний — з боку людини: у нас є величезні промис- лові відвали і смітники, терикони й кар’єри з місячним ландшафтом, отруєні ріки й річки, що зникають, виснажені ґрунти, Чорнобильська зона. Нарешті, у нас є та- кож сейсмонебезпечні регіони. Все це свід- чить про чимале значення для України наук про Землю. Відділення наук про Землю НАН України нині налічує 10 інститутів, а також низку центрів і спеціалізованих відділень інститу- тів. Всі ці установи одержували й продовжу- ють одержувати різнобічну підтримку Бо- риса Євгеновича. В 1962 р., відразу після приходу на пост президента АН УРСР, він активно сприяв тому, щоб до тематики Ін- ституту геологічних наук (ІГН) було внесе- но морські геологічні дослідження. розпоча- лися морські експедиції геологів. У резуль- таті було отримано унікальні відомості з геології не лише Азово-Чорноморського ре- гіону, а й окремих регіонів Світового океану. Завдяки зверненню Бориса Євгеновича до Президента України наша країна змогла до- лучитися до досліджень Антарктиди. Геологи нашої Академії взяли активну участь у ліквідації наслідків Чорнобиль- ської аварії. Організацію цих робіт у масш- табах АН очолював Борис Євгенович. Зо- крема, вчені ІГН розробили пропозиції щодо використання підземних вод для водопоста- чання населення після аварії, підготували прогноз міграції радіонуклідів. Борис Євгенович надає постійну під- тримку розвитку аерокосмічних методів зондування Землі в Україні. Йдеться як про моніторинг стану земної поверхні, еколо- гічної безпеки, стану посівів, так і про аеро- космічні технології пошуків корисних ко- палин. Великі заслуги належать Борису Євгено- вичу у становленні й розвитку Інституту геофізики (ІГФ) ім. С.І. Субботіна. Його 43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ було створено в 1960 р., засновником і пер- шим директором був академік АН УРСР С.І. Субботін. Завдяки активній підтримці Бориса Євгеновича ІГФ у середині 60-х ро- ків став провідним центром геофізичних до- сліджень в Україні. Широко відомі його до- слідження глибинної будови території Укра- їни й колишнього СРСР, земної кори та мантії Центральної і Південно-Східної Єв- ропи, Паміро-Гімалайського регіону, Індії, Світового океану, Антарктиди. На 2012 р. заплановано розпочати дослідження літо- сфери центральних і північних регіонів Украї ни з метою оцінювання їхніх перспек- тив щодо родовищ нафти й газу. У квітні 1961 р. у сел. Кацивелі в Криму на базі морської гідрофізичної станції з іні- ціативи академіка В.В. Шулейкіна було за- сновано Морський гідрофізичний інститут (МГІ) АН СРСР, який у серпні того ж року було передано до системи АН УРСР. З 1963 р. МГІ почав працювати в Севастопо- лі під керівництвом академіка АН УРСР А.Г. Колесникова. Як президент нашої Академії Б.Є. Патон неодноразово відвіду- вав МГІ, у тому числі разом із президента- ми АН СРСР М.В. Келдишем (в 1969 р.) і А.П. Алек сандровим (в 1980 р.). Борис Євге- нович активно сприяв розвитку МГІ, що здійснював у той час морські експедиції на науково-дослідному судні «Михайло Ломо- носов» і став одним з визнаних лідерів дослі- джень фізичних процесів у морях і океанах. Тепер Борис Євгенович є науковим керівни- ком з української сторони ро сійсько-ук ра їн- ської програми досліджень Чорного моря й Світового океану, у якій головним ін сти ту- том-виконавцем виступає МГІ. У листопаді 1991 р. Борис Євгенович став ініціатором перетворення Сектору географії при Інституті геологічних наук на Інститут географії. Це стало важливою віхою в історії географічної науки України, відобразило і зростання ролі цієї науки в нинішніх умовах найсильнішого антропогенного впливу на Землю, і новий статус України як незалеж- ної держави. В 2001 р. за клопотанням НАН України Президент України видав Указ «Про створення Національного атласу Ук- раї ни». Атлас було видано в 2007 р. за редак- цією Б.Є. Патона. Тепер в Інституті геогра- фії працює спеціальний сектор, функцією якого є постійне оновлення атласу, що відоб- ражає розвиток нашої країни. Постійну підтримку з боку Бориса Єв- геновича отримують також інші установи Відділення наук про Землю — Інститут гео- хімії, мінералогії й рудоутворення ім. М.П. Се- мененка, Інститут проблем природокорис- тування й екології, Український НДІ гірської геології, геомеханіки й маркшейдерської справи, Український науково-до слід ний гід роме теорологічний інститут, Інститут геології й геохімії горючих копалин, На у- ково-тех ніч ний центр панорамних акустич- них систем, Полтавська гравіметрична об- серваторія та інші. Установи відділення охоплюють практично всі регіони України (розташовані в Києві, Львові, Донецьку, Дніп ропетровську, Полтаві, Запоріжжі, Се- вастополі), їхня діяльність належно коор- динується та вписується у відповідні дер- Б.Є. Патон і М.В. Келдиш на науково-дослідному судні «Академік Вернадський». 1969 р. 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ жавні програми і надає різнобічну інформа- цію про природні ресурси, екологію, клімат України. Фізико-технічні проблеми матеріало- знавства. Діяльність Інституту електро- зварювання ім. Є.О. Патона, з яким нероз- ривно пов’язане все творче життя Бориса Євгеновича, було розглянуто вище, тому в цьому розділі зупинимося лише на деяких фактах, що показують його роль як прези- дента НАН України в розвитку інших інсти- тутів Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства. Інститут проблем матеріалознавства (ІПМ) ім. І.М. Францевича НАН України, заснований у 1955 р., є одним із центрів сві- тового значення у своїй галузі. До 1973 р. його директором був академік АН УРСР І.М. Францевич, з 1973 по 2001 р. — академік В.І. Трефілов. Одночасно, з 1974 по 1993 р., В.І. Трефілов був віце-президентом Академії й тому постійно працював у тісному кон- такті з Б.Є. Патоном. Період з 60-х років до- тепер відзначений в історії ІПМ великими досягненнями і у фундаментальних ма те- ріа лознавчих дослідженнях, і у створенні значної кількості нових матеріалів. Це по- рошкові і композиційні, керамічні і на но- крис талічні матеріали, тугоплавкі сполуки, сорбенти, імплантати для медичного засто- сування, технології металізації та паяння не- металічних матеріалів, їх з’єднання з метала- ми, нанесення захисних покриттів, виготов- лення керамічної броні й багатьох інших ви- робів. Було створено найбільший у Європі завод порошкової металургії та цілу серію цехів і дільниць за цією технологією на ін- ших підприємствах. Інститут є власником ліцензій на технології виробництва різаль- ного інструменту, зносо- і корозійностійких покриттів, кераміки для електроустаткуван- ня, керамічних порошків високої чистоти. За цими успіхами колективу ІПМ стоїть бага- торічна всебічна підтримка — організаційна, фінансова, кадрова та координаційна — з боку Б.Є. Патона, який приділяє повсякден- ну увагу діяльності цього інституту. Створений у 1961 р. під керівництвом доктора технічних наук В.М. Бакуля Інсти- тут надтвердих матеріалів було переведено до складу АН УРСР в 1972 р., що сприяло встановленню інтенсивних творчих контак- тів його колективу з матеріалознавцями, фі- зиками, хіміками й кібернетиками Академії. Це дало потужний імпульс розвитку в ньо- му цілеспрямованих фундаментальних до- сліджень і розроблень у винятково важливій сфері — виробництві різноманітного асор- тименту надтвердих матеріалів, насамперед штучних алмазів і інструментів на їх основі. Наявність таких матеріалів і інструментів для різального, деформаційного й абразив- ного оброблення, а також для породоруйну- вання забезпечила значний прогрес прак- тично в усіх галузях машинобудування, на- фто- і газовидобутку, в атомній і космічній техніці, електронній, оптичній і медичній промисловості. Борисові Євгеновичу нале- жить велика заслуга в постійній і різнобіч- ній підтримці ІНМ ім. В.М. Бакуля, коорди- нації його співробітництва з іншими інсти- тутами НАН України. Україна — держава з розвинутою мета- лургійною промисловістю, яка посідає одне з провідних місць у її економіці й експорт- ному потенціалі. Природно, що Б.Є. Патон, який зробив значний особистий внесок у розвиток різних методів металургії, приді- ляє велику увагу діяльності Академії в цій галузі. Ставши президентом АН УРСР, він Академіки Б.Є. Патон, А.П. Александров, Г.І. Марчук в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР. 1980 р. 45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ виступив ініціатором створення програм спільних робіт нашої Академії з галузеви- ми міністерствами та великими підприєм- ствами СРСР. На початку 60-х років Інсти- тут ливарного виробництва АН УРСР було перейменовано в Інститут проблем лиття, причому було істотно розширено тематику його досліджень. Інститут установив тісні зв’язки з металургійними й машинобудів- ними заводами країни, на яких його техно- логії високоефективних методів розливан- ня металів знайшли широкомасштабне за- стосування, вимірюване щороку десятками мільйонів тонн сталі. Інститут успішно ви- конав програму підвищення технологічно- го рівня виробництва на Московському ав- тозаводі ім. І.О. Лихачова. В інституті, який у 1996 р. було перейменовано у Фізи- ко-технологічний інститут металів і спла- вів НАН України, тривають важливі та по- трібні промисловості дослідження й роз- роблення. Проблемами чорної металургії в НАН України цілеспрямовано займається Інсти- тут чорної металургії ім. З.І. Некрасова в Дніпропетровську. Заснований у 1939 р. в АН УРСР, він деякий час перебував у підпо- рядкуванні Мінчормету СРСР, але потім за підтримки Б.Є. Патона його було повернуто до складу нашої Академії. Інститут є вели- ким науково-дослідним центром, у ньому створено технології доменної плавки в печах великого об’єму, безперервної та нескінчен- ної прокатки, позадоменної десульфуризації чавуну, програми завантаження доменних печей, автоматизовані системи ке ру вання прокатними станами. Інститут монокристалів, який у радянські часи належав Міністерству хімічної про- мисловості СРСР, увійшов до складу нашої Академії в 1991 р. За короткий термін після того, як його розробки стали відкритими, він зумів перетворитися на сучасний на уко- во-технологічний центр, відомий у всьому світі. За підтримки Б.Є. Патона та Прези- дії НАН України його було перетворено на науково-технологічний комплекс (НТК ІМК), що об’єднує нині сім установ. У ньо- му органічно розвиваються фундаментальні дослідження, прикладні розроблення та ви- робництво. Розроблено технологію вирощу- вання кристалів оптичного сапфіру з ре- кордними розмірами — 350×500×40 мм3. Ці кристали мають широке застосування. Осво- єно вирощування кристалів групи А2В6 для лазерів інфрачервоного діапазону і детекту- вання гамма-випромінювання, а також ви- робництво нелінійно-оптичних кристалів і нанокераміки. Успішний розвиток сцинти- ляційного напряму в НТК ІМК став базою для створення в складі комплексу в 2003 р. Інституту сцинтиляційних матеріалів. Він посів міцні позиції у світі на ринку пласт- масових сцинтиляторів з унікальними па- раметрами для фізики високих енергій і аст- ро фізики, митних інтроскопів. Активно роз- роб ляються нанодисперсні матеріали для біо фізики та медицини. Б.Є. Патон неодноразово відвідував Фі зи- ко-механічний інститут ім. Г.В. Карпен ка у Львові і надає йому різнобічну підтримку. За- вдяки роботам цього інституту в Україні міцно утвердився науковий напрям «Фізико-хі мічна механіка матеріалів», видається журнал під та- кою самою назвою, який перекладає ться на англійську мову видавницт вом «Sprіnger». Ін- ститут зробив вагомий внесок у дослідження впливу навколишнього середовища на втому металів (у тому числі у вивчення водневої деградації), у розробку моделі квазікрихко- го руйнування тіл з тріщинами, у методи неруйнівного контролю ма теріалів, у розроб- ку ін’єкційних технологій відновлення робо- тоздатності довгострокових споруд, у спосо- би протикорозійного захисту металів. В 1972 р. за підтримки Б.Є. Патона Про- ектно-конструкторське бюро електрогідрав- ліки в Миколаєві було передано до АН УРСР, що сприяло розвитку в ньому науко- вих досліджень і підготовці висококваліфі- кованих кадрів, підвищило рівень технічних розробок. Зокрема, було створено технологію електророзрядного оброблення нафтових свердловин для підвищення їх дебіту, яку застосовують у багатьох країнах, розроблено потужні (на кілька мегаджоулів) генератори 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ імпульсних струмів, у випробуванні яких Борис Євгенович особисто брав участь. У 1991 р. на базі ПКБ було створено Інститут імпульсних процесів і технологій. За сприяння Б.Є. Патона в Чернівцях у 1980 р. було створено Конструкторсько- технологічне бюро «Фонон», яке в 1990 р. було перетворено на Інститут термоелект- рики (ІТЕ) НАН і МОН України. ІТЕ завою- вав високий авторитет у світі своїми оригі- нальними розробками термоелектричних ма теріалів, перетворювачів на їх основі теп- лової енергії на електричну для космічних апаратів, а також термоелектричних охолод- них пристроїв для лабораторного устатку- вання й побутової техніки, установок для утилізації теплових відходів. Доречно також зазначити, що в 2007 р. за ініціативи Бориса Євгеновича створена й працює Секція з проблеми функціональних матеріалів електронної техніки при Міжна- родній асоціації академій наук. Б.Є. Патон активно підтримав ініціативу створення технопарків у НАН України. Як уже зазначалося, перший з них було органі- зовано в 1999 р. при Інституті фізики напів- провідників ім. В.Є. Лашкарьова, дещо пізні- ше було створено технопарки при Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інсти- туті монокристалів та деяких інших інститу- тах. Ця визнана у світі форма інноваційної діяльності довела свою ефективність і на на- шому ґрунті, хоча нестабільність українсько- го законодавства з питань діяльності техно- парків ускладнює їхню роботу сьогодні. Фізико-технічні проблеми енергетики. Під час обрання Бориса Євгеновича прези- дентом АН УРСР до її складу входили лише три інститути енергетичного профілю — те- плоенергетики, електротехніки та викорис- тання газу в комунальному господарстві і промисловості. У квітні 1963 р. було при- йнято відому постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про передання до промис- лових міністерств академічних інститутів так званої вузькогалузевої орієнтації. Вини- кла загроза того, що в цю категорію потра- плять і названі вище інститути енергетичного напряму, які займалися фундаментальними проблемами і разом з тим виконували прак- тичні розроблення. Однак саме таке поєднан- ня фундаментальних і прикладних дослі- джень створює сприятливе середовище для появи проривних інновацій, переконливим прикладом чого стало створення академіком С.О. Лебедєвим в Інституті електротехніки АН УРСР першої в континентальній Європі електронної обчислювальної машини. Завдяки розпочатій новообраним прези- дентом АН УРСР Б.Є. Патоном реорганіза- ції згаданих вище інститутів (розширенню в них фундаментальної тематики) і їх пере- йменуванню відповідно в Інститут електро- динаміки, Інститут технічної теплофізики та Інститут газу вдалося зберегти їх у складі Академії. Так само вдалося протидіяти пе- реведенню до промислових міністерств де- яких інших академічних інститутів. По- дальша історія науки повністю підтвердила правильність такого рішення, що дало змо- гу зберегти унікальні переваги Академії наук — її багатодисциплінарність і органіч- не поєднання фундаментальних і приклад- них досліджень. У 1969 р. за пропозицією Б.Є. Патона було створено Відділ фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР (пізніше переймено- ваний у відділення), що підкреслило зрос- тання відповідальності Академії за розвиток енергетики як базової галузі економіки кра- їни. Борис Євгенович поставив перед енер- гетиками АН низку завдань державного зна- чення й активно допомагав їх вирішувати. Так, Інституту газу було доручено зайняти- ся проблемою заміщення природним газом рідкого пального для транспортних і ста- ціонарних двигунів. У 1986 р. цей інститут було призначено головним з цієї проблеми в СРСР. За участю Академії було швидко організовано виробництво газозаправних станцій, паливної апаратури і газових бало- нів, переведено на газове пальне десятки ти- сяч автомобілів. Спільними зусиллями Інституту техніч- ної теплофізики та Інституту електрозварю- вання ім. Є.О. Патона було розроблено нове 47ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ теплообмінне обладнання та технології його виробництва із застосуванням нових мето- дів електрозварювання. Це дало змогу істот- но підвищити ККД теплоенергетичних уста- новок і в 2–5 разів скоротити витрати труб на виробництво теплообмінників. Для України одним із найважливіших енер- гоносіїв є вугілля, тому Академія приділяє підвищену увагу цьому виду палива. З ініціа- тиви Бориса Євгеновича в Києві в 2002 р. було створено Інститут вугільних енерго- технологій НАН і Мінпаливенерго України. Його завданням є вирішення нагальних про- блем традиційної енергетики на основі ви- вчення фізикохімії процесів горіння та те- плообміну з урахуванням різноманітності характеристик енергетичного вугілля. Зо- крема, в ньому було розпочато дослідження процесів горіння високозольного вугілля в киплячому шарі. З використанням отрима- них результатів було сконструйовано і вве- дено в експлуатацію на Старобешівській ТЕС перший в Україні й СНД котлоагрегат із циркулюючим киплячим шаром потуж- ністю 210 МВт. Це найсучасніший енерго- блок як за ефективністю спалювання вугіл- ля, так і за екологічними параметрами. Він дає змогу спалювати високозольні відходи вуглезбагачення і без використання природ- ного газу регулювати потужність котлоагре- гатів у широких межах. Інститут проблем моделювання в енерге- тиці ім. Г.Є. Пухова разом з ІЕЗ виконав низку досліджень і дослідно-конст руктор- ських робіт зі створення систем моніторин- гу процесів зварювання й електронних тре- нажерів для навчання зварників. Було орга- нізовано серійне виробництво тренажерних систем. Одним із перших кроків уряду незалеж- ної України було рішення про створення в Чорнобилі Міжгалузевого науково-техніч- но го центру «Укриття». Йому було доруче- но здійснювати моніторинг стану зруйнова- ного блока Чорнобильської АЕС і розробля- ти науково обґрунтовані заходи щодо гарантування його безпеки. В 2004 р. цей центр було перетворено на Інститут проб- лем безпеки АЕС НАН України, перед яким поставлено масштабніші завдання, що сто- суються безпечної експлуатації всіх АЕС України. Нині вчені Відділення фізико-технічних проблем енергетики виконують важливі до- слідження й розроблення із забезпечен- ня надійної та ефективної експлуатації Об’єд наної енергосистеми України (Інсти- тут елект ро ди наміки), з діагностики генеру- ючих потужностей, створення енергоощад- них технологій у виробництві й комунальній енер ге тиці, а також впровадження нанотех- но логій (Інститут проблем машинобудуван- ня ім. А.М. Підгорного, Інститут технічної теплофізики, Інститут газу). З метою дослідження в Академії страте- гічних питань розвитку енергетики України, розроблення теоретичних основ математич- них моделей і програмного забезпечення для аналізу й оптимізації паливно-енер ге- тичного комплексу в 1997 р. було створено Інститут загальної енергетики. Інститут від- новлюваної енергетики, заснований у 2003 р., розробляє на сьогодні проблеми вітро- та геотермальної енергетики, геліотехнологій і технологій утилізації відходів. Усі названі проблеми надзвичайно актуальні на сучас- ному етапі розвитку енергетики, і Б.Є. Па- тон приділяє їм постійну увагу. Повний сис- тематизований перелік пропозицій наших інститутів, спрямованих на підвищення енер- гетичної безпеки України, наведено на веб- сайті НАН України. Ядерна фізика й енергетика. Як відомо, атомні електростанції генерують близько половини електроенергії, що виробляється в Україні. В 2004 р. було створено нове, 14-те відділення в складі НАН України — Відді- лення ядерної фізики та енергетики. До його складу ввійшли Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний ін- ститут» (ННЦ ХФТІ), Інститут ядерних досліджень і ще кілька інститутів Академії. Його основним завданням крім розвитку фундаментальних досліджень у ядерній фі- зиці й суміжних галузях є всебічна наукова підтримка атомної енергетики України. 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ ХФТІ є найстарішим фізичним інститу- том в Україні. Його було засновано в 1928 р. Тривалий час він офіційно значився в складі АН УРСР, хоча фактично виконував завдан- ня атомних відомств СРСР. Указом Прези- дента України в 1993 р. інституту було нада- но статус першого в Україні національного наукового центру. Він складається з п’яти спеціалізованих інститутів і низки дослід- ницьких і технічних комплексів. У 1996 р. ХФТІ було передано до сфери управління Державного комітету з питань науки, техні- ки та промислової політики. Однак було очевидно, що його величезний науковий і технічний потенціал зможе повніше роз- критися лише в системі НАН України. У результаті активних дій Б.Є. Патона, під- триманих Президією НАН України, ХФТІ в 2004 р. було переведено до складу Акаде- мії. Її членами було обрано цілу низку відо- мих ядерників. Новостворене відділення ядерної фізики та енергетики стало повно- кровним колективом і інтенсивно працює над проблемами гарантування безпечної роботи АЕС, подовження ресурсу енерге- тичних реакторів, радіаційного матеріало- знавства, розроблення реакторів нового по- коління, виробництва тепловидільних еле- ментів. Це галузь, якій Б.Є. Патон незмінно при- діляє величезну увагу. В 1970 р. у Києві було створено Інститут ядерних досліджень АН УРСР. Борис Євгенович часто згадує, який спротив довелося переборювати в Москві, щоб дістати згоду на його організацію, тим паче, що інститут з такою назвою вже існу- вав у Москві. Вирішальним аргументом ста- ло те, що в Україні передбачався потужний розвиток атомної енергетики і цьому проце- су потрібно було забезпечити наукову й ка- дрову підтримку. ІЯД АН УРСР було сфор- мовано на базі ядерних відділів Інституту фізики, де до цього часу вже працювали цик- лотрон У-120 і дослідницький реактор. Зі створенням ІЯД дістали новий імпульс до- слідження з нейтронної фізики, ядерних ре- акцій, ядерного матеріалознавства, ядерної спектроскопії. Борис Євгенович підтримав клопотання ІЯД НАН України про виділен- ня коштів на модернізацію системи керу- вання й захисту дослідницького реактора ВВР-М. Завдяки цьому в 2008 р. термін служби реактора було подовжено, і на ньо- му, як і раніше, виконують важливі для фі- зики й атомної енергетики роботи. Важливість наявності в Україні власного наукового потенціалу в галузі ядерної фі- зики особливо яскраво виявилася, коли ста- лося Чорнобильське лихо. Безсумнівно, що його наслідки були б набагато страшнішими, якби Академія не кинула всі сили на бороть- бу з ним. Про ці драматичні події вже багато написано, і чорнобильські рани ще довго за- тьмарюватимуть життя багатьом людям в Україні, Білорусі й Росії. Б.Є. Патону нале- жать виняткові заслуги в організації робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Ядерники Академії брали активну участь у моніторингу стану зруйнованого блока, до- зиметрії приміщень, продуктів харчування та територій, створенні інформаційно-діа- гнос тичного комплексу «Шатер». Відомо, що Борис Євгенович виступав проти будівництва АЕС у Чорнобилі, але до його думки тоді не прислухалися. Пізніше, на нараді в Запоріжжі, де було представлено плани будівництва 12 мільйонних блоків АЕС на Дніпрі, Борис Євгенович протесту- вав проти такого проекту, переконливо до- водячи, що в разі його здійснення закипить вода в Дніпрі, основному «поїльнику» Укра- їни. Нарада, як згадують її учасники, прохо- дила в різких тонах. На щастя, цей проект так і не було здійснено. До складу Відділення ядерної фізики та енергетики крім ХФТІ та ІЯД входять Ін- ститут геохімії навколишнього середовища, Інститут електрофізики та радіаційних тех- нологій, Інститут прикладної фізики. Ці установи, створені в останні десятиліття за підтримки Б.Є. Патона відповідно в Києві, Харкові й Сумах, вивчають загальні питання ядерної фізики, проблеми впливу АЕС на екологію, взаємодії випромінювань з мате- ріалами та біологічними об’єктами, розро- бляють радіаційні технології, ядерно-фі зич- 49ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ ні методи дослідження речовини і методи медичної діагностики. В останні роки Борис Євгенович разом з віце-президентом РАН академіком М.П. Ла- вьоровим став ініціатором проведення що- річних україно-російських нарад-семінарів з питань співробітництва в галузі атомної енергетики. Цю співпрацю можна повною мірою вважати важливим фактором стабілі- зації й розвитку відносин між Україною та Росією. Борис Євгенович бере активну участь у переговорах з американською стороною щодо вивезення з України високозбагаченого ура- ну, які проводять згідно з домовленістю між президентами України й США. Як компен- сацію за вивезення високозбагаченого урану США зобов’язалися побудувати в ХФТІ су- часне джерело нейтронів, що дасть можли- вість нашим ученим продовжити досліджен- ня в галузі ядерної та радіаційної фізики. Завершуючи цей короткий нарис про 50-літню діяльність президента Національ- ної академії наук України академіка Бориса Євгеновича Патона в галузі фізико-тех ніч- них і математичних наук, можна з упевне- ністю стверджувати, що він особисто й учені нашої Академії під його керівництвом зро- били вагомий внесок у науку, технічний рі- вень сучасного суспільства й тим самим — у повсякденне життя людей. Нам залишаєть- ся побажати Борису Євгеновичу доброго здоров’я, щастя й багатьох плідних років життя з новими успіхами на благо науки та людства. Висловлюю подяку академікам-сек ре та- рям відділень Секції фізико-технічних і ма- тематичних наук А.Ф. Булату, В.С. Дейнеці, В.М. Локтєву, І.М. Неклюдову, І.К. Походні, А.М. Самойленку, Б.С. Стогнію та В.М. Шес- топалову, а також члену-кореспонденту НАН України Б.М. Малиновському та директо- рам інститутів Секції ФТМН за надання матеріалів, використаних при написанні цієї статті.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35100
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:38:17Z
publishDate 2012
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Наумовець, А.Г.
2012-06-16T07:11:16Z
2012-06-16T07:11:16Z
2012
Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України / А.Г. Наумовець // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 24-49. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35100
Висловлюю подяку академікам-секретарям відділень Секції фізико-технічних і математичних наук А.Ф. Булату, В.С. Дейнеці, В.М. Локтєву, І.М. Неклюдову, І.К. Походні, А.М. Самойленку, Б.С. Стогнію та В.М. Шестопалову, а також члену-кореспонденту НАН України Б.М. Малиновському та директорам інститутів Секції ФТМН за надання матеріалів, використаних при написанні цієї статті.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Ювілейні Загальні збори
Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
Article
published earlier
spellingShingle Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
Наумовець, А.Г.
Ювілейні Загальні збори
title Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
title_full Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
title_fullStr Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
title_full_unstemmed Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
title_short Б.Є. Патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у НАН України
title_sort б.є. патон і розвиток досліджень в галузі фізико-технічних і математичних наук у нан україни
topic Ювілейні Загальні збори
topic_facet Ювілейні Загальні збори
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35100
work_keys_str_mv AT naumovecʹag bêpatonírozvitokdoslídženʹvgaluzífízikotehníčnihímatematičnihnaukunanukraíni

Схожі ресурси