Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень

Підготовано інститутами Секції хімічних і біологічних наук НАН України за загальною редакцією академіка В.Д. Походенка

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2012
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Теми:	Ювілейні Загальні збори
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35108
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 50-72. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859822979976790016
citation_txt	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 50-72. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	Підготовано інститутами Секції хімічних і біологічних наук НАН України за загальною редакцією академіка В.Д. Походенка
first_indexed	2025-12-07T15:26:21Z
format	Article
fulltext	50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 Б.Є. ПАТОН І РОЗВИТОК ХІМІЧНИХ ТА БІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У середині минулого століття визначні наукові відкриття та необхідність прискоре- ного розвитку суспільно-економічної сфери нашої країни створили сприятливі умови для інтенсивного розвитку хімічних і біоло- гічних наук. Прийняті важливі державні рішення щодо хімізації промислового й аграрного комп- лексів країни (урядова програма «Велика хімія») викликали необхідність розвитку нових напрямів хімічної науки, а відкриття структури ДНК заклало підвалини подаль- шого розвитку сучасних напрямів біології. Перед Академією наук УРСР постало зав- дання забезпечити розвиток нових пріори- тетних напрямів наукових досліджень. Ви- конання цього актуального завдання вима- гало розширення і вдосконалення мережі наукових установ АН УРСР, підвищення рівня наукових досліджень, їх матеріально- технічного забезпечення, зміцнення кадро- вого потенціалу. Усе це глибоко розумів академік Б.Є. Па- тон, який саме в цей час очолив Академію наук УРСР. Він детально ознайомився з ді- яльністю кожного наукового інституту. З його ініціативи створено нові наукові на- прями, підрозділи, структури, запровадже- но нові форми організації наукових дослі- джень. На початок 60-х років в Інституті фізич- ної хімії (ІФХ) ім. Л.В Писаржевського АН УРСР було виконано великий обсяг дослі- джень і зроблено важливі узагальнення в ряді наукових напрямів, зокрема: з хімії ізо- топів, макрокінетики гетерогенно-ката лі- тич них реакцій, механізму фотоперенесення електрона; сформульовано провідні ідеї в галузі адсорбції та синтезу сорбентів заданої пористої структури. Водночас, відповідно до тенденцій світової науки, виникали нові наукові напрями, які раніш були нехарак- терними для інституту. Так, з використан- ням методу ЕПР, що тільки-но почав входи- ти в практику досліджень хіміків, було роз- почато роботи в галузі фізичної хімії вільних радикалів, за допомогою методу ЯМР дослі- джувалися кінетика і механізм швидких протолітичних реакцій у розчині, а також термодинаміка комплексоутворення в сис- темах із водневими зв’язками. У цей же період, коли в деяких лабора- торіях світу було здійснено лише перші до- слідження з вивчення впливу іонізуючого випромінювання на властивості матеріалів, в ІФХ у 1962 р. було організовано відділ ра- діаційної хімії, основним напрямом роботи якого стало розроблення наукових засад процесів радіаційно-хімічного модифікуван- ня полімерів та створення на їхній основі матеріалів із новими властивостями. Розвиток цього наукового напряму мав перспективу лише за можливості викорис- тання потужних джерел випромінювання. За безпосередньої особистої підтримки Бо- риса Євгеновича в ІФХ було змонтовано кілька установок з радіо активними ізотопа- ми Co60 (зокрема УК 250000, яка стала од- нією з найпотужніших у світі); установлено потужні прискорювачі електронів — ЭЛТ-1.5 (1,5 MeВ) та ИЛУ-6 (2,5 MeВ). З викорис- танням цього обладнання було проведено значний цикл досліджень, розроблено та впроваджено нові радіаційно-хімічні техно- логії для промисловості та інших сфер на- родного господарства. 51ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ У 70–80-х роках в ІФХ було одержано низку визначних наукових результатів. За- початковано та розвинуто новий напрям практичного застосування каталізу — еколо- гічний каталіз, розроблено нові перспектив- ні каталітичні методи очищення газових ви- кидів від шкідливих домішок, широко впро- ваджені на промислових підприємст вах. На основі фундаментальних досліджень розро- блено нові світлочутливі композиції для за- пису інформації в широкому спектральному діапазоні, а також способи хімічного і струк- турного модифікування різних оксидів, при- родних цеолітів та активного вугілля, спря- мовані на одержання нових ефективних сор- бентів і каталізаторів. Широко досліджено нові комплекси металів з різноманітними макроциклічними лігандами, які моделюють біологічно важливі сполуки. Виявлено неві- доме раніше явище виникнення електрору- шійних сил в одноелектронних реакціях вільних радикалів, на цій основі розроблено оригінальні хімічні джерела струму, які запа- тентовано в США, ФРН, Великій Британії, Японії (усього в 14 країнах). З ініціативи академіка Б.Є. Патона з ме- тою сприяння впровадженню науково-тех- нічних розробок у народне господарство при установах АН УРСР було розпочато ство- рення мережі дослідних виробництв, спеці- альних конструкторських бюро, дослідних заводів тощо. При ІФХ у 1972 р. було ство- рено Дослідне виробництво, основними на- прямами діяльності якого стали: розроблен- ня і виробництво дослідних партій адсорбен- тів і каталізаторів широкого призначення; радіаційно-хімічне модифікування по лі мер- них та інших матеріалів; створення компози- ційних матеріалів із заданими властивостя- ми. Продукція і розробки Дослідного вироб- ництва ІФХ користувалися широким попи- том і були впроваджені в багатьох галузях економіки України та інших республік СРСР, а також у військово-промисловому комплек- сі країни. Завдання економічного та соціального розвитку значною мірою визначали подаль- ше вдосконалення мережі наукових установ Академії наук УРСР у 60–80-х роках. В Ін- ституті фізичної хімії ім. Л.В. Писаржев- ського АН УРСР відбулися структурні змі- ни, завдяки яким було досягнуто успіху в ряді наукових напрямів. Так, у 70–80-х ро- ках на базі відділень ІФХ було створено Ін- ститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка та Інститут хімії по- верхні. Науковий напрям, заснований в ін- ституті в 40–50-х роках Д.М. Стражеском, набув подальшого розвитку в новостворено- му Інституті сорбції та проблем ендоеколо- гії, основний кадровий склад якого сформу- вався на базі співробітників ІФХ. Негативні наслідки економічних процесів 90-х років, украй недостатнє фінансування, падіння престижу наукової праці сформува- ли несприятливі умови для діяльності Ака- демії в цілому та її інститутів зокрема. Од- нак, незважаючи на це, наукова діяльність ІФХ продовжувала інтенсивно розвиватись, причому пріоритетного значення набули до- слідження з розроблення фундаментальних основ створення функціональних речовин і матеріалів та фізико-хімічних принципів управління хімічними реакціями, що ста- новлять один із головних напрямів сучасної хімії, а також дослідження в галузі фізичної хімії наноструктурних систем і нанокомпо- зиційних матеріалів, нанофазних явищ та розмірних (квантово-розмірних) ефектів. Розвитку вказаних наукових напрямів значною мірою сприяло запровадження з ініціативи академіка Б.Є. Патона програмно- цільових і конкурсних підходів в організації наукових досліджень, що дало змогу науков- цям інституту брати активну участь у вико- нанні конкурсних проектів низки цільових програм фундаментальних досліджень НАН України з розв’язання найбільш перспек- тивних та актуальних наукових проблем. Це дозволило також суттєво покращити ма те- ріа льно-технічне забезпечення наукових до- сліджень. Зокрема, інститут придбав сучас- ні прилади й наукове обладнання від про- відних світових виробників. Необхідно зазначити, що в останні роки значно розширилася міжнародна кооперація 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ та зв’язки з науковими установами країн СНД у межах створених за ініціативою Б.Є. Па- тона Міжнародної асоціації академій наук, ряду двосторонніх програм спільних науко- вих досліджень НАН України й академій наук країн СНД. В ІФХ активно розвиваєть- ся взаємовигідне наукове співробітницт во з науковими установами Російської академії наук, Сибірського відділення (СВ) РАН, Бі- лорусі, Казахстану, Узбекистану. Про плід- ність такої співпраці може свідчити ус піш- не виконання низки інтеграційних проектів ІФХ з установами СВ РАН, спільних проек- тів у межах співробітництва НАН Ук раїни та Російського фонду фундаментальних до- сліджень з актуальних наукових проблем у галузі теорії хімічної будови, кінетики та ре- акційної здатності, каталізу, фо тохімії, фі зи- ко-неорганічної хімії та ін. Пріоритетними в діяльності президен- та НАН України академіка НАН України Б.Є. Патона завжди були питання співробіт- ництва між установами НАН України. Зок- рема, з уведенням в експлуатацію в 1967 р. «берилієвого» корпусу Інституту загальної та неорганічної хімії (ІЗНХ) АН УРСР в Академмістечку активно розпочалися спіль- ні роботи з Інститутом електрозварювання (ІЕЗ) ім. Є.О. Патона АН УРСР щодо елек- трохімічного одержання берилію та його по- криттів. У 1968 р. ІЗНХ було залучено до організа- ції дільниці електрохімічного полірування на території Дослідного виробництва ІЕЗ для оброблення установки «Вулкан», призначе- ної для проведення експериментів із елек- тронно-променевого зварювання в космосі. Фахівці ІЗНХ розробили конструкцію ван- ни, склад електроліту, режими оброблення і в квітні 1968 р. здійснили електрохімічне по- лірування деталей установки. Це забезпечи- ло створення високого вакууму й мікробіо- логічну чистоту установки. 11–16 жовтня 1968 р. космонавти В.М. Кубасов і Г.С. Шонін, використовуючи апарат «Вулкан», успішно провели експерименти з елект ронно-про ме- невого зварювання на борту орбітального корабля «Союз-6». В одній із лабораторій ІЗНХ зберігається деталь установки «Вул- кан» — частина стола для зварювання в умо- вах космічного простору. Під час спорудження Українського дер- жавного музею історії Великої Вітчизняної війни Б.Є. Патон, відповідально контролю- ючи хід спільних науково-практичних ро- біт, особисто відстежував заходи щодо тер- мінового завершення досліджень ІЗНХ з вибору матеріалу облицювання скульптури Віт чиз ни-матері. Технічно складні роботи були виконані максимально швидко і якіс- но. Науковці ІЗНХ та ІЕЗ спільно розроби- ли новий електрохімічний метод, зокрема, з використанням виносного електрода, вида- лення оксидних плівок, що утворюються в процесі аргонодугового плазмового зварю- вання, а також термічного оброблення ви- робів із корозійностійких сталей. Метод, за- хищений спільним авторським свідоцтвом СРСР на винахід, упроваджено в практику під час будівництва і проведення профілак- тичних заходів для збереження стану скуль- птури, яка стала одним із відомих столич- них па м’ят ників. Указані роботи стали логічним продо- вженням попередніх спільних розроблень технології електрохімічного очищення по- верхні зварювального дроту з наданням йому антикорозійних властивостей. Розроб- ку установ АН УРСР і Міністерства чорної металургії СРСР, захищену спільним автор- ським свідоцтвом СРСР на винахід, у 1974 р. було впроваджено на Одеському сталепро- катному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського. Її й нині широко використовують під час зварю- вання в агресивних середовищах. Окремі розробки ІЗНХ з гетерофазного синтезу неорганічних речовин застосовано у фізико-металургійних процесах зварюван- ня високоміцних сталей, зокрема для захис- ту методом CVD виробів із залізовуглеце- вих матеріалів (газових балонів) у процесі їх термічного оброблення. Знайдено шляхи зменшення окалиноутворення і втрати ле- гуючих компонентів сталей. Ініційовані Борисом Євгеновичем Пато- ном прогресивні тенденції становлення й 53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ розвитку дослідно-експериментальної бази установ АН УРСР привели не тільки до вдосконалення структури ІЗНХ, а й до створення нових інститутів на основі його підрозділів. У 1972 р. було організовано Дослідне ви- робництво ІЗНХ з метою освоєння і вдоско- налення технологічних процесів, розробле- них за пріоритетними напрямами інституту. На базі наукового відділу інституту та під- розділів його Дослідного виробництва ство- рено (1989 р.) Спеціальне конструкторсько- технологічне бюро з експериментальним виробництвом (СКТБ з ЕВ) ІЗНХ АН УРСР, орієнтоване на дослідження проблем гемо- й ентеросорбції, впровадження їхніх резуль- татів у практику роботи лікувально-про фі- лак тичних закладів, проведення приклад- них робіт у галузі міжфазних процесів у неорганічних системах, а також на розро- блення технологій і виготовлення дослідних партій виробів за тематикою всіх підрозді- лів ІЗНХ. В урочистий для колективу інституту день 10 вересня 2004 р. президент НАН України академік Б.Є. Патон був найдорож- чим гостем серед багатьох вельмишановних відвідувачів інституту. Він провів ювілейну наукову сесію з нагоди 75-річчя створення ІЗНХ ім. В.І. Вернадського НАН України, вручив Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, відкрив стелу академіка В.І. Вер- надського. Враховуючи успішний розвиток окремих наукових напрямів, на базі наукових підроз- ділів Інституту органічної хімії АН УРСР за сприяння Б.Є. Патона були створені нові ін- ститути хімічного профілю — Інститут по- лімерів і мономерів, згодом Інститут хімії високомолекулярних сполук (ІХВС), Фізи- ко-хімічний інститут ім. О.В. Бо гат ського, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії. У 1965 р. Президія АН УРСР, виходячи з необхідності розвитку досліджень із нафто- хімії та нафтоперероблення, створила при ІХВС Сектор нафтохімії (СН), який очолив академік АН УРСР В.С. Гутиря. Науковці СН за короткий час налагодили плідне спів- робітництво з нафтопереробними заводами України, нафтогазовидобувними підприєм- ствами СРСР і успішно почали впроваджен- ня численних розробок, спрямованих на ре- сурсо- й енергоощадження, інтенсифікацію технологічних процесів, утилізацію відхо- дів, очищення стоків. На початку 80-х років академік Б.Є. Па- тон підтримав ідею створення спеціалізова- ної наукової установи, яка б займалася ви- рішенням однієї з найважливіших проблем фізико-хімічної біології — хімії низькомоле- кулярних біорегуляторів, зокрема створен- ням принципово нових препаратів для меди- цини і сільського господарства. У 1983 р. було організовано Відділення біоорганічної хімії Інституту органічної хімії АН УРСР, яке в 1987 р. реорганізовано в Інститут біо- органічної хімії (з 1989 р. — Інститут біоор- ганічної хімії та нафтохімії), де поряд із фун- даментальними дослідженнями за короткий період було створено перший в УРСР оригі- нальний фунгіцид широкого спектра дії та технологію його промислового одержання, а також понад 10 нових екологічно чистих ре- гуляторів росту для рослинництва (усі зга- дані регулятори запатентовано і внесено в Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволе- них для використання в Україні). Широковідомі прикладні розробки Інс- титуту біоорганічної хімії та нафтохімії. Так, у 1986–1987 рр. були оперативно створені високоефективні технології хімічного та На Дослідному виробництві Інституту органічної хімії. 1975 р. 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ хіміко-біологічного закріплення курних те- риторій (що утворюють пил) у зв’язку з ката- строфою на ЧАЕС. Тоді використано понад 100 тис. тонн запропонованих композицій, закріплено понад 5 тис. га курних об’єк тів різних типів, сотні кілометрів узбіч шосей- них доріг, припинено куряву ґрунтових до- ріг, що знизило радіоактивність повітряного басейну в десятки разів. Розв’язання основних наукових проблем хімії і фізикохімії поліуретанів, визначених Президією АН УРСР, поставило ІХВС пе- ред необхідністю розширити дослідження в інших суміжних галузях, які зумовили роз- виток нових напрямів — наукових основ отримання полімерних композиційних ма- теріалів, а також розпочати дослідження з розроблення полімерів медичного призна- чення та спеціальних клеїв, яким президент АН УРСР приділяв велику увагу. З метою впровадження наукових розробок у вироб- ництво на початку 80-х років рішенням Пре- зидії АН УРСР створено Дослідне виробни- цтво ІХВС. На дослідному виробництві інституту ос воїли технологію виготовлення штучної шкі ри, яка є дуже необхідною сировиною для багатьох галузей народного господар- ства країни. Академік Б.Є. Патон відвідав ін- с ти тут та ознайомився з його діяльністю. Ав- тори «Розробки нових поліуретанових мате- ріалів, створення технології виробництва та впровадження у народне господарство штуч- ної шкіри» були удостоєні Державної премії України в галузі науки і техніки. Розширюючи напрями фундаментальних досліджень у галузі фізикохімії полі урета- нів і поверхневих явищ у багатокомпонент- них полімерних системах, інститут посідав провідне місце в Радянському Союзі. Роз- робки інституту в галузі клеїв спеціального призначення, багатокомпонентних полімер- них композицій широко використовувались у СРСР для вирішення важливих народно- господарських питань. Зокрема, під безпо- середнім керівництвом Б.Є. Патона в інсти- туті створено лабораторію, на яку було по- кладено завдання із закріплення ґрунтів під час будівництва Байкало-Амурської ма гістралі та шахт Дон басу. Іншою важли- вою народногосподарською проблемою, яку роз в’язали вчені інституту, був ремонт і відновлення нафтових резервуарів, підвод- них трубопроводів, корпусів суден на осно- ві використання спеціальних полімерних клеїв і технологій. Ця розробка удостоєна Державної премії СРСР у галузі науки і техніки. Учені ІХВС та ІЕЗ ім. Є.О. Патона ство- рили клейові матеріали для точкового зва- рювання деталей для автомобілебудування на автоматизованих лініях, які були впро- ваджені на автомобілебудівному заводі ім. І.О. Лихачова (Москва). Під час аварії на ЧАЕС у 1986 р. Б.Є. Па- тон доручив керівництву інституту надати допомогу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Розробки інституту і полімерні ма- теріали, виготовлені на його дослідному ви- робництві, були використані під час обла- штування даху «Укриття» над зруйнованим четвертим енергоблоком станції. Слід зазначити, що ІХВС та ІЕЗ ім. Є.О. Па- тона давно поєднує творча співдружність у багатьох питаннях, зокрема в галузі поліме- рів медичного призначення; полімерних ма- теріалів для подовження ресурсу експлуа- тації важливих об’єктів — мостів, тунелів; клейових матеріалів спеціального призна- чення. Сьогодні з метою підвищення ефектив- ності наукової роботи в галузі розроблення біологічно активних полімерів для застосу- вання в медицині та розширення наукового співробітництва між науковими устано ва- ми з ініціа тиви Б.Є. Патона створено ко- лектив науковців із Міжнародного центру елект рон но-про меневих технологій ІЕЗ ім. Є.О. Па тона, ІХВС, Інституту урології НАМН України та Київського національ- ного університету імені Тараса Шевченка й розпочато дослідження зі створення полі- уретанових матеріалів, що міс тять наночас- тинки срібла, для застосування їх як біоло- гічно активних захисних матеріалів і при- строїв для медичної практики. 55ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ На початку 60-х років у Донбасі було зо- середжено потужний комплекс хімічних підприємств: Лисичанський і Рубіжанський хімкомбінати, Луганський хімфармзавод, Сєвєродонецький завод склопластиків, До- нецький завод гумових технічних виробів, Донецький завод хімреактивів, Кадіївський сажовий завод, Слов’янський содовий завод- комбінат, Костянтинівський хімічний завод, Донецький содовий завод, Горлівський азот- нотуковий завод. У цьому ж регіоні були розташовані такі гіганти коксохімічної про- мисловості, як Авдіївський, Макіївський, Ясинівський, Жданівський коксохімічні за- води. Для наукового забезпечення розвитку цього комплексу завдяки сприянню Б.Є. Па- тона у 1975 р. у Донецьку був створений Ін- ститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка АН УРСР. Високий авторитет у світі мають створені в інституті наукові школи в галузі реактив- ності органічних сполук у нуклеофільних, електрофільних і радикальних процесах; хі- мії й хімічної термодинаміки розчинів; син- тетичної хімії гетероциклічних сполук. Наприкінці 60-х років світова громад- ськість усвідомила необхідність стратегіч- ної переорієнтації ставлення суспільства до викопного вугілля — від палива до джерела хімічних і технічних продуктів. Тому на по- чатку 70-х років роботи інституту було сфо- кусовано на фундаментальних досліджен- нях структури й реакційної здатності викоп- ного вугілля, встановленні закономірностей його поводження в процесі різних хімічних або фізичних впливів, розробленні нових і вдосконаленні наявних технологій перероб- лення вугілля на хімічні й технічні продук- ти різного призначення. Необхідні передумови для формування самостійного сучасного хімічного інституту виникли також у Одесі. На базі одеських ла- бораторій ІЗНХ АН УРСР активно працю- вала відома на всю країну наукова школа хіміків-аналітиків (М.С. Полуектов, В.А. На- заренко, М.Ф. Захарія), а в Одеському дер- жавному університеті сформувалася широ- ковідома в СРСР наукова школа О.В. Богат- ського в галузі органічної й біоорганічної хі- мії. У 1974 р. до складу одеських лабораторій ІЗНХ було включено створений у 1972 р. відділ хімії азотистих гетероциклів Інсти- туту органічної хімії АН УРСР. Актуальність і ефективність проведених досліджень і роз- робок, наявність необхідних наукових ка- дрів, матеріальної бази і яскравого вченого- лі дера О.В. Богатського стали вагомою під- ставою для створення першого в Одесі са- мостійного хімічного інституту АН УРСР. З ініціативи президента АН УРСР й за його активної підтримки в 1977 р. був створений Фізико-хімічний інститут (ФХІ), що і нині є єдиним інститутом хімічного профілю НАН України на півдні нашої країни. Серед нових наукових напрямів, що одер- жали пріоритетний розвиток в Україні, слід особливо відзначити хімію фізіологічно ак- тивних речовин. У результаті комплексних досліджень одеських учених ФХІ із НДІ фармакології АМН СРСР було створено перший у СРСР високоефективний транк- вілізатор, протисудомний і снодійний пре- парат феназепам (розроблено три його лі- карські форми). Промислове виробництво феназепаму освоєно в 1980 р. на Дослідному заводі ФХІ АН УРСР. У 1978–1991 рр. ФХІ мав статус головної організації в СРСР зі створення й постачан- ня нових матеріалів із заданими властивос- тями для оптичних покриттів. Для ефек- тивної реалізації завдань із цього напряму в 1982 р. на базі ФХІ створено Проблемну галузеву науково-дослідну лабораторію з оп тичних і люмінофорних матеріалів Мін- елект рон про му СРСР, а в 1989 р. — Міжві- домчий на уко во-технічний центр «Опто- вак» АН УРСР і Міноборон прому СРСР. За цикл робіт «Ма теріали на основі окси- дів цирконію й гафнію — хімія, технологія і застосування в народному господарстві» науковцям ФХІ в 1990 р. присуджено пре- мію Ради Міністрів СРСР у галузі науки й техніки. На базі ФХІ, його СКТБ і Дослідного за- воду в 1983 р. було створено один із пер- ших в Академії наук Науково-технічний 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ комплекс «Фізико-хімічний інститут АН УРСР». Ця робота не припиняється й до- тепер. Створення в 1992 р. спільних під- приємств –ВАТ «Спільне українсько-бель- гій ське хімічне підприємство» (з 2010 р. — «ІНТЕРХІМ») і Спільного ук раїн сько-аме - риканського нау ко во-виробничого підпри- ємства «Нові матеріали й технології» до зво- лило значно розширити реалізацію розробок інституту на ринку України, а також на рин- ках СНД й інших країн. Надаючи вагомого значення розв’язанню екологічних проблем, президент Академії Б.Є. Патон звернувся до уряду з ініціативою створення інституту, діяльність якого була б пов’язана з комплексним вивченням усіх ас- пектів хімії і технології води. Так, завдяки його зусиллям та авторитету в 1968 р. на базі секторів Інституту загальної та неорганічної хімії був створений Інститут колоїдної хімії та хімії води (ІКХХВ) АН УРСР, якому в 1980 р. з ініціативи Б.Є. Патона присвоєно ім’я фундатора колоїдної хімії академіка А.В. Думанського. Учені інституту зробили значний внесок у скарбницю світової та вітчизняної науки. Академік Л.А. Кульський першим створив науку про воду, запропонував науково об- ґрунтовану класифікацію домішок води за їхнім фазово-дисперсним станом, розробив теорії знезараження та консервування води, створив цілу серію іонаторів і хлораторів. Для забезпечення подальшого розвитку на- укових досліджень у 1975 р. за ініціативою академіка Б.Є. Патона було створено відділ аналітичної хімії інституту. З цього періоду в інституті під керівництвом видатного вченого-аналітика академіка А.Т. Пили пен- ка почав успішно розвиватися новий науко- вий напрям — «аналітична хімія». У 1981 р. до владних структур держави за підписом академіка Б.Є. Патона було наді- слано наукову записку «Про заходи стосов- но подальшого посилення роботи щодо оцінки та прогнозування генетичних наслід- ків забруднення оточуючого людину сере- до вища в Українській РСР». У листопаді 1981 р. Борис Євгенович виголосив на засі- данні уряду України доповідь про можливі негативні екологічні та соціально-економіч- ні наслідки будівництва й експлуатації на території України атомних електростанцій, зокрема Чорнобильської АЕС. На превели- кий жаль, події у квітні 1986 р. на ЧАЕС, що стали відомі в усьому світі, повністю під- твердили його застереження. У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС президент АН УРСР Б.Є. Патон очо- лив штаб Академії наук з ліквідації наслід- ків аварії, під керівництвом якого співро- бітники ІКХХВ розробили і впровадили на низці водопроводів унікальні й високо- ефективні технології очищення води від ра- діонуклідів, технологію очищення стічних вод після миття транспорту на пунктах спе- ціальної обробки, які були споруджені на всіх в’їздах у Києві і в Чорнобильській зоні, а також захисні протирадіаційні матеріали, технології дезактивації техніки, матеріалів, одягу. За поданням президента НАН України академіка Б.Є. Патона в 2009 р. на засіданні Ради національної безпеки та оборони Укра- їни було розглянуто і схвалено розроблену вченими інституту принципово нову кон- цепцію забезпечення населення України якісною питною водою. Її основні положен- ня передбачають: створення і впровадження єдиної взаємопов’язаної системи державних стандартів на безпечну для здоров’я людей питну воду; забезпечення населення питною водою в достатніх для задоволення фізіоло- гічних потреб об’ємах, підготовку якої здій- снюють на місці її отримання в установках бюветного типу, а воду централізованого по- стачання готують і використовують голов- ним чином для санітарно-гігієнічних потреб людини. У 80-х роках в АН УРСР тривав про- цес розвитку й оптимізації мережі науко- вих установ. В Інституті фізичної хімії ім. Л.В. Писарже вського АН УРСР успіш- но працювало Відділення хімії поверхні. Увага Б.Є. Патона до досліджень Відділення була неабиякою, адже його співробітники на чолі з членом-кореспон дентом АН УРСР 57ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ О.О. Чуйком працювали в новому перспек- тивному напрямі — хімії, фізики та техноло- гії поверхні твердих тіл. Одержані фунда- ментальні результати досить швидко транс- формувалися в прикладні розробки, які впроваджували на різноманітних підприєм- ствах держави. В основному це були висо- кодисперсні кремнеземи та їхні модифіко- вані форми. Б.Є. Патон настільки цікавився роботами в цьому напрямі, що сам у поза- робочий час вирішив відвідати лабораторії, де велися згадані дослідження. Ознайомив- шись із новими матеріалами, Б.Є. Патон сказав: «Аеросили — це сила». Цю фразу й сьогодні згадують і цитують співробітники Інституту хімії поверхні (ІХП) НАН Украї- ни, який було створено на основі Відділення у травні 1986 р. відповідно до постанов Ради Міністрів УРСР № 121-005 від 08.04.86 і Президії АН УРСР № 180 від 08.05.86. Під- ставою для створення нового інституту були й унікальні розробки вчених Відділення, спрямовані на потреби військово-про мис- лового комплексу держави та її обороно- здатності, що, безумовно, сприяло організа- ції інституту. Відразу після створення ІХП розгор- нув комплексні науково-практичні роботи, спрямовані на розроблення композиційних матеріалів для локалізації, дезактивації і за- побігання повторному радіоактивному за- брудненню поверхонь об’єктів ЧАЕС. Екс- периментальні дослідження й удосконалення рецептур технології одержання ком позитів проводили в лабораторіях інституту, СКТБ, на Калуському дослідному виробництві, Сиваському дослідно-екс пе ри мен тальному заводі та безпосередньо на території ЧАЕС і в Прип’яті, де постійно працювали робочі групи співробітників ІХП. Отримані в екстремальних умовах лікві- дації аварії на ЧАЕС результати науково- технологічних розроблень надалі були вико- ристані під час створення нових матеріалів, зокрема для захисту навколишнього середо- вища та здоров’я людини, а також стали під- ґрунтям для вдосконалення наявних і ство- рення нових напрямів дослідження. У процесі створення інституту Б.Є. Патон звертав особливу увагу на кадровий склад, зокрема на необхідність підготовки кандида- тів і докторів наук, фахівців у галузі хімії, фі- зики та технології поверхні. Так, за перші п’ять років кількість докторів наук в інститу- ті зросла з 2 до 12, а кандидатів — з 75 до 141. Керівництво ІХП розуміло, що оптималь- ною схемою ведення науково-орга ніза цій- ного процесу є «передова теорія — створен- ня технології — впровадження її у виробни- цтво». З цією метою застосовувалися різні форми поєднання науки з виробництвом. У 1990 р. відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 31.08.90 № 878 на базі організованого раніше, у 1987 р., науково- тех нічного комплексу створено Міжгалузе- вий науково-технічний комплекс із розро- блення матеріалів на основі високодисперс- них твердих тіл — МНТК «Хімія поверхні». На виконання згаданої постанови Президія АН України постановою від 24.09.91 № 845 продовжила процес створення міжгалузево- го науково-технічного комплексу, до складу якого, крім інституту, увійшли Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро, До слід- но-конструкторське бюро, Сиваський, Чи- гиринський і Таганчанський дослідно-екс- периментальні заводи, Калуське дослідне виробництво ІХП АН України. Зазначимо, що участь найвищого керів- ництва АН УРСР, зокрема Б.Є. Патона, у цих процесах структурних перетворень була безпосередньою. Підписанню постанов і розпоряджень Президії АН УРСР переду- вала копітка робота, численні зустрічі, дис- кусії, листування, консультації. Усе це свід- чить про багатогранність поглядів і професі- оналізм Бориса Євгеновича у вирішенні складних актуальних завдань того часу. Інститут хімії поверхні, як і більшість на- укових установ, нелегко пережив складні 90-ті роки. Проте, виконуючи низку поста- нов і розпоряджень АН України щодо залу- чення та закріплення наукової молоді, збе- реження наукового кадрового потенціалу, вдалося не лише зберегти інститут, а й при- множити його науковий склад. Впродовж 58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ цих років відбувалося зростання кількості кандидатів і докторів наук, в основному за- вдяки їх підготовці в межах інституту. Слід зазначити, що Б.Є. Патон завжди був орієнтований на цільове використання ре- зультатів фундаментальних досліджень, і в цьому аспекті запровадження в Україні з його ініціативи державних цільових про- грам, у виконанні яких беруть участь і вчені інституту, є дієвою формою спрямованих пріоритетних досліджень. Також інститут по єднує свою діяльність із дослідно-ви роб- ничою базою, здійснюючи сьогодні на уково- методичне керівництво Калуським і Джан- кой сько-Сиваським дослідно-екс пе ри мен- таль ними заводами. Академік Б.Є. Патон є не лише прихильни- ком усього нового, а й віддає належне тра- диціям. Так, з його ініціативи в січні 2007 р. інституту було присвоєно ім’я О.О. Чуйка — засновника та першого директора (1986– 2006 рр.), а в травні 2011 р. президент НАН України особисто відвідав ІХП і взяв участь в урочистостях з нагоди 25-річчя інститу- ту та відкриття пам’ятної дошки-барельєфа академікові НАН України Олексію Олексі- йовичу Чуйку. Аварія на Чорнобильській АЕС стала най- більшою техногенною катастрофою в історії людства. Учені зіткнулися з цілою низкою науково-технічних і медико-соціальних проб- лем, які потребували негайного розв’язан ня. Основною проблемою, що гальмувала ефек- тивне і масштабне застосування на практиці методу гемосорбції, була низька якість ак- тивованого вугілля, яке потребувало спеціа- лізованого оброблення перед заповненням ко лонок-фільтрів і наступним безпосеред- нім контактом із кров’ю. Розв’язати цю проблему на принципово новому рівні змогли в Інституті загальної та неорганічної хімії, де в стислі терміни роз- робили синтетичне вугілля сферичної гра- нуляції, вперше у світовій практиці органі- зувавши виробництво цих високоякісних вуглецевих сорбентів. Це дозволило розгорнути масштабні до- слідження можливостей сорбційних методів лікування в сотнях медичних закладів і розвинути фундаментальні основи нового перспективного напряму в сучасній меди- цині — еферентної терапії. За дослідження «Розробка та впровадження в клінічну прак- тику нових методів лікування, основаних на сорбції токсичних речовин із крові та інших біологічних рідин організму» науковцям ІЗНХ у 1979 р. було присуджено Державну премію СРСР у галузі науки і техніки. Цей новий науковий напрям одержав всебічну підтримку Президії Академії і безпосеред- ньо Б.Є. Патона. З ініціативи Бориса Євгеновича було ви- дано розпорядження РМ СРСР від 22.12.88 № 2561-р, яке передбачало створення Спе- ціального конструкторсько-технологічного бюро, а постановою Президії АН УРСР від 19.05.89 № 207 було організовано Відділен- ня сорбції та тонкого неорганічного синтезу при ІЗНХ АН УРСР. Головною метою цих науково-організаційних заходів була акти- візація досліджень із гемосорбції. Дослідження та розробки у сфері медич- них гемо- й ентеросорбентів, зокрема пози- тивні результати їх застосування для захис- ту від радіаційних опромінень ліквідаторів у зоні ЧАЕС, посприяли організації в січні 1991 р. Інституту сорбції та проблем ендо- екології АН УРСР (ІСПЕ) (розпорядження РМ УРСР від 11.01.91 № 7, постанова Пре- зидії АН УРСР від 05.02.91 № 36). Академік Б.Є. Патон особисто підтриму- вав і контролював виконання зазначених організаційних заходів. Його підтримка від- чувалася також під час будівництва ла бо- раторно-технологічного корпусу інституту у важкий для економіки України період 1992–1997 рр. Сьогодні роботи з розроблення медичних сорбентів посідають в ІСПЕ чільне місце. Упевнено можна стверджувати, що навіть у складних сучасних умовах інститут не втра- тив своїх авангардних позицій як у країнах СНД, так і в світовій науці, а його розробки (медичні сорбенти) відповідають потребам теоретичної медицини і практики охорони здоров’я. 59ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Зважаючи на важливість подальшого роз- витку в НАН України досліджень у галузі колоїдної хімії, пов’язаних, зокрема, з ви- вченням процесів за участю біологічних об’єктів, президент АН України у 1991 р. підтримав пропозицію академіка Ф.Д. Овча- ренка щодо створення Інституту біоколоїд- ної хімії АН України. На сьогодні інститут проводить фундаментальні і прикладні до- слідження, спрямовані на розв’язання про- блем біохімії і біофізики природних та син- тетичних дисперсних систем і матеріалів, біологічних наносистем і нанотехнологій, біотехнологій збагачення мінеральної сиро- вини й захисту навколишнього середовища тощо. Інститут успішно впроваджує свої розробки в різних галузях економіки Украї- ни. Зокрема, він є головною установою в Україні з питань технологічного забезпечен- ня золотовидобутку, здійснював (спільно з «Кривбаспроектом» і «Механобрчорметом») проектування першої в Україні золотодо- бувної фабрики в Закарпатті. Інститут та- кож відомий як розробник нового прогре- сивного методу біохімічного збагачення зо- лотоносних матеріалів із низькою концент- рацією корисного компонента. Питання співпраці наукових установ із міністерствами й відомствами завжди були в центрі уваги академіка Б.Є. Патона. Од- ним із прикладів такої співпраці є створен- ня Міжвідомчого відділення електрохіміч- ної енергетики Національної академії наук Ук раїни, Міністерства оборони України, Мі ністерства машинобудування, військово- про мислового комплексу і конверсії Украї- ни (1996 р.). Сьогодні Міжвідомче відділення здійс нює фундаментальні, прикладні і пошукові нау- кові дослідження з проблем електрохімічної енергетики, на базі яких запропоновано нові технологічні процеси й конструкторські роз- робки, широкий асортимент дослідних зраз- ків хімічних джерел електричного струму широкого та спеціального призначення. Немає жодних сумнівів у тому, що біль- шість здобутків, досягнутих ученими з різ- них напрямів біологічних наук, також тією чи іншою мірою пов’язані з підтримкою пре- зидента НАН України Б.Є. Патона. Однією з найстаріших наукових установ НАН України є Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна. Він має багату історію, свої наукові школи і традиції, його засно- вником і незмінним директором до 1969 р. був видатний учений-біохімік, академік АН СРСР та АН УРСР Олександр Володими- рович Палладін. Знаменним є той факт, що в 1946–1962 рр. він був попередником Бо- риса Євгеновича Патона на посаді прези- дента АН УРСР. В Інституті біохімії, яким О.В. Палладін керував упродовж 44 років, у повоєнний час проводили дослідження з трьох найголо- вніших напрямів: біохімія нервової системи і м’язів, біохімія вітамінів, структура і функ- ції білків. У дослідженні нервової системи (О.В. Палладін) інститут став головним у СРСР. Фундаментальні результати також одержано в галузі біохімії вітамінів (О.В. Пал- ладін, Р.В. Чаговець, В.П. Ведт), хімії та біо- хімії білків (В.О. Бєліцер, М.Ф. Гулий), біо- хімії м’язів (О.В. Палладін, Д.Л. Фердман). У 1952 р. започатковано дослідження біо- синтезу білка і його зв’язку із циклом три- карбонових кислот (М.Ф. Гулий). На межі 50–60-х років керівництво Академії та інсти- тутів чітко усвідомлювало, що в сучасній на- уці нові перспективні напрями найчастіше виникають «на межі» наук і тоді, коли вони забезпечені новими, сучасними методами досліджень. Це є основним на шляху до нау- кових відкриттів. Тому з приходом Бориса Євгеновича Патона до керівництва Академі- єю у ній було розгорнуто цілеспрямовану роботу щодо забезпечення досліджень су- часним устаткуванням. У такому «новому курсі» Академії роль нового президента була справді вирішаль- ною. Яскравим підтвердженням цього може слугувати історія створення і розвитку но- вого напряму досліджень в Інституті біохі- мії — молекулярної імунології. Робота в цій галузі науки неможлива без сучасного устат- кування для культур клітин, без приладів для імунохімічних досліджень. Тому інститут 60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ звернувся за підтримкою до президента АН УРСР, щоб порушити клопотання перед го- ловою ДКНТ СРСР Г.І. Марчуком про ці- льове виділення валюти для закупівлі устат- кування для відділу молекулярної імуноло- гії. Саме це обладнання, а також протоковий цитофлуориметр Coulter-EPICS С стали основою матеріально-технічної бази відділу на багато років. Підтримка Бориса Євгено- вича в успішному розв’язанні цього питання виявилася вирішальною, а відділ став ліде- ром у СРСР з імунохімічного дослідження протеїнів і пептидів. Без перебільшення можна вважати, що найголовнішим резуль- татом цієї підтримки стало створення в Україні нового напряму досліджень — моле- кулярної імунології, а разом з ним і наукової школи, представники якої стали відомими як у нашій країні, так і за її межами. Те, що у відділі молекулярної імунології на момент аварії на ЧАЕС уже використо- вували найсучасніше устаткування і новітні методи дослідження, дало змогу провести дуже важливі дослідження імунної системи в ліквідаторів. Уперше було доведено, що невеликі дози сумарної радіації (25 бер) істотно пригнічують систему природного іму нітету, зокрема знижують кількість та активність природних клітин-кілерів, що відповідають за протипухлинний і проти- вірусний імунітет. Ці дані суперечили при- йнятій у ті роки концепції безпечності «ма- лих» доз радіації. Вони спричинили бурхли- ву негативну реакцію керівництва МОЗ СРСР та УРСР (це тривало аж до 1991 р.). Були прямі спроби заборонити ці роботи і приховати їхні результати. І тільки підтрим- ка Б.Є. Патона дозволила успішно заверши- ти дослідження. Життя підтвердило право- мірність і своєчасність проведеної роботи, яка стала першим і об’єктивним досліджен- ням імунної системи людей, опромінених під час аварії на ЧАЕС. Урешті-решт було пере- глянуто обґрунтованість офіційної «25-бер- ної концепції», а результати цих досліджень враховано під час роботи ліквідаторів і від- селення мешканців із забруднених терито- рій у безпечні райони країни. Повертаючись у 1962 р., можна навести багато прикладів того, що відтоді й до цього часу Борис Євгенович багато уваги приді- ляв і приділяє роботі як Інституту біохімії в цілому, так і окремих його вчених, з якими в нього склалися тісні виробничі та дружні стосунки. Це, зокрема, стосується академі- ка АН УРСР Володимира Олександрови- ча Бєліцера (директора інституту в 1969– 1972 рр.), який свого часу був радником Б.Є. Патона. Борис Євгенович усіляко підтримував на- укові ідеї та дослідницькі здобутки академі- ка АН УРСР Максима Федотовича Гулого (директора інституту в 1972–1977 рр.), на основі яких створено нові лікарські препа- рати для гематології й наркології. Зокрема, коли керівництво країни доручило Академії знайти метод лікування алкоголізму — страшної соціальної недуги, то Борис Євге- нович ретранслював цю вказівку керівни- кам академічних установ, сподіваючись пе- редусім на особливу роль у розв’я занні цієї проблеми саме Інституту біохімії, який очо- лював М.Ф. Гулий. І справді, сталося так, що під керівництвом Максима Федотовича було розроблено і доведено до промислово- го виробництва принципово новий за своєю дією антиалкогольний засіб «Медихронал», подвійний ефект якого забезпечує патогене- тичну терапію і вторинну профілактику хронічного алкоголізму, а також дезінтокси- кацію організму і виведення його з абсти- нентного стану. Сьогодні «Медихронал» виробляють у фармацевтичному об’єднанні «Дарниця». Можна вважати, що біохімікам із цим пре- паратом пощастило, але насправді за успі- хом криється не тільки сила наукової ідеї з її втіленням, а й бажання виправдати споді- вання президента Академії, до якого Мак- сим Федотович, попри різницю у віці, ста- вився з неймовірним пієтетом. Про теплі стосунки Б.Є. Патона з патріархом україн- ської біохімічної науки М.Ф. Гулим зайве говорити багато. Про це свідчить, зокрема, вітання Бориса Євгеновича до сторічного ювілею академіка М.Ф. Гулого, у якому над- 61ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ звичайно високо оцінено наукову діяльність і життєву позицію Максима Федотовича. За повної підтримки Б.Є. Патона в 1969 р. було створено Відділення Інституту біохімії у Львові, яке пізніше, знов-таки за підтрим- ки Бориса Євгеновича, набуло незалежного статусу і перетворилося на самостійну нау- кову установу — Інститут біології клітини НАН України. У 1964 р. на виборах до АН УРСР чле- ном-кореспондентом АН УРСР було обра- но завідувача відділу Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР 40-річного професора П.Г. Костюка. Ця подія визначи- ла долю інституту на подальші 40 років. Саме Б.Є. Патон у 1966 р. переконав П.Г. Кос тюка в тому, щоб він очолив інститут. Завдяки під- тримці Бориса Євгеновича П.Г. Костюка у 1969 р. було обрано академіком АН УРСР, а в 1974 р. — АН СРСР. За його ж пропозицією в 1975–1985 рр. П.Г. Костюка обирали чле- ном Президії АН СРСР і ака деміком-сек- ретарем Відділення фізіології АН СРСР, а потім — віце-президентом АН УРСР. За роки, що минули, Б.Є. Патон приділяв бага- то уваги науковому розвитку Інституту фізі- ології, а також його капітальному будівни- цтву. Інститут став флагманом світової, ра- дянської та української науки в галузі нейрофізіології і молекулярної фізіології. У 1976–1985 рр. завдяки наполегливості Б.Є. Патона уряд України виділив кошти на будівництво 16-поверхового лабораторного корпусу з віварієм, а також 3-поверхової прибудови із сучасним конференц-залом на 250 осіб. Було реконструйовано і повністю відремонтовано 3-поверховий будинок, зве- дений ще в 1932–1934 рр. Розширилася географія наукових дослі- джень інституту. Так, у 1973 р. у Терсколі (Російська Федерація) було створено Ель- бруську медико-біологічну станцію, а в Трус- кавці в 1981 р. — відділ з вивчення механіз- мів фізіологічної дії мінеральних вод, їхніх лікувальних факторів, що дозволило розро- бити методи раціонального й ефективного застосування мінеральних вод у курортному лікуванні. Розміщення цих наукових під- розділів, фінансування їхньої життєдіяль- ності, виділення коштів і штатних одиниць, погодження їх у Раді Міністрів УРСР було неможливим без участі Президії АН УРСР, Б.Є. Патона і його особистої допомоги під час переговорів із керівництвом держави. Для розширення контактів учених України із зарубіжними колегами та виконання на- укових проектів у 1992 р. створено Міжна- родний центр молекулярної та клітинної фізіології, а в 1998 р. на його базі — кафед- ру молекулярної та клітинної фізіології ЮНЕСКО, співголовами якої стали П.Г. Кос- тюк і лауреат Нобелівської премії професор Ервін Негер (Німеччина). Б.Є. Патон неод- норазово особисто, а також разом із керівни- цтвом уряду України відвідував інститут. З 60-х років основними напрямами робо- ти Інституту мікробіології і вірусології (ІМВ) ім. Д.К. Заболотного НАН України, які підтримував Борис Євгенович Патон із самого початку керівництва Академією наук, були: мікробний синтез білків, антибі- отиків, ферментів та інших біологічно ак- тивних речовин; біологічна фіксація моле- кулярного азоту; природа і властивості віру- сів, механізм їхньої взаємодії з клітиною, умови репродукції та циркуляції в природі. Значну увагу Б.Є. Патон приділяв розвитку біологічної науки і зміцненню її зв’язків із В Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця. Пояснення дає П.Г. Костюк 62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ практикою (постанова Президії АН УРСР від 05.04.63). На виконання цієї постанови в ІМВ одержано та передано для потреб ліку- вальної практики ряд високоактивних пре- паратів: для медицини — мікроцид, іманін, новоіманін, аренарин, для сільського госпо- дарства — азотобактерин, фосфобактерин, нітрагін; виявлено нові високоактивні шта- ми мікроорганізмів — продуцентів фермен- тів (пероксидаза, глюкозооксидаза) і раси бактерій для отримання високоякісних кор- мів. Президія АН УРСР під керівництвом Б.Є. Патона приділяла увагу розвитку ви- робництва і застосування ферментних пре- паратів у промисловості (постанова від 26.10.62). В інституті були проведені широ- кі систематичні й екологічні дослідження мікроскопічних грибів щодо синтезування ними біологічно активних речовин, знайде- но новий гриб Penicillium vitale, на основі якого разом з Інститутом біохімії розробле- но технологію одержання ферментів катала- зи і глюкозооксидази. У травні 1964 р. ви- йшла постанова ЦК КПУ і РМ УРСР № 489 «Про розвиток науково-дослідних робіт і організацію дослідно-промислового вироб- ництва білково-вітамінних концентратів з вуглеводнів нафти». Президент АН УРСР Б.Є. Патон активно сприяв розвитку цього наукового напряму, про що свідчать неодно- разові засідання і постанови Президії АН УРСР, зокрема, щодо консультативної допо- моги Дрогобицькому нафтопереробному за- воду у спорудженні напіввиробничої уста- новки для виробництва білково-вітамінних концентратів. У квітні 1964 р. ІМВ переїхав у нову бу- дівлю на вул. Окружній, 61 (нині вул. Акад. Заболотного, 154). У червні 1964 р. за під- тримки академіка Б.Є. Патона в інституті організовано сектор технічної мікробіології, а в лютому 1968 р. — сектор молекулярної біо- логії і генетики, який став основою майбут- нього Інституту молекулярної біології і ге- нетики. Одночасно зі зростанням чисельно- сті штату інституту відбувалася модерніза- ція його матеріальної бази: інститут отримав електронний мікроскоп, газовий хроматограф, амінокислотний аналізатор, унікальну на той час аналітичну центрифугу тощо. Було побудовано теплиці для проведення вегета- ційних дослідів, організовано роботу радіо- блоку для дослідів із міченими ізотопами. У 60–80-х роках набули активного розви- тку наукові дослідження з вірусології, зо- крема вірусних хвороб рослин. Було охо- плено всі важливі сільськогосподарські культури, виявлено й ідентифіковано біль- шість відомих у світі вірусів, поширених на цих культурах, складено карту, що відобра- жає фітовірусологічну ситуацію в Україні. За сприяння Бориса Євгеновича Патона в інституті було організовано сектор вірусо- логії з відділами вірусів рослин, вірусів тва- рин, хімії вірусних білків, хімії нуклеози- дів та нуклеїнових кислот, біофізики віру- сів. Реорганізація наукових досліджень в Інституті мікробіології дала підстави Пре- зидії АН УРСР у 1963 р. перейменувати його в Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного. Б.Є. Патон усіляко підтримував і сприяв активному розвитку технічної мікробіології. Зокрема, у 70–80-ті роки вперше було виді- лено і всебічно вивчено дріжджі, що здатні засвоювати метанол, виявлено подвійне лі- мітування їхнього росту метанолом і кис- нем, створено математичну модель росту дріжджів. На підставі цих фундаментальних досліджень розроблено біотехнології вироб- ництва дріжджового білка. Починаючи із 70-х років, новим напрямом роботи інституту стає вивчення мікроорга- нізмів як агентів корозії підземних метале- вих споруд і промислових матеріалів. Розпо- чалися ці дослідження із завдання Кабінету Міністрів України ліквідувати екстремаль- ну корозійну ситуацію, яка виникла в про- цесі будівництва київського метрополітену. Б.Є. Патон усіляко сприяв матеріальному і фінансовому забезпеченню цих робіт. Упер- ше було продемонстровано біогеохімічну ді- яльність бактерій циклу сірки як основних збудників процесу корозії металу та бетону в умовах інтенсивного техногенезу, який проявляється в прокладанні тисяч кіло- 63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ мет рів магістральних газопроводів, кабелів зв’язку, будівництві підземних резервуарів, тунелів метрополітену тощо. Було розро- блено фундаментальні положення, на осно- ві яких можна прогнозувати або ліквідувати корозію на цих спорудах. Нині інститут посідає провідне місце в та- ких сучасних напрямах мікробіології, як до- слідження фізіолого-біохімічного і генетич- ного біорізноманіття і біосинтетичної здат- ності мікроорганізмів різних систематичних груп; створення наукових основ одержання нових біотехнологічних препаратів і проце- сів для промисловості, сільського господар- ства, медицини й охорони довкілля; вивчен- ня молекулярної біології і генетичної орга- нізації бактеріофагів, аденовірусів і вірусів рослин, їхньої структурно-функціональної взаємодії з живими системами та навколиш- нім середовищем. Академік Б.Є. Патон одним із перших у країні усвідомив важливість і необхідність розвитку молекулярної біології та молеку- лярної генетики — нових напрямів вітчиз- няної науки, що є підґрунтям сучасної біо- логії. За активної участі Бориса Євгеновича 1973 р. було засновано Інститут молекуляр- ної біології і генетики (ІМБГ) — другий у СРСР після створеного в Москві Інституту молекулярної біології АН СРСР. З цього часу ІМБГ завжди відчував підтримку пре- зидента НАН України та його уважне та критичне ставлення до тих напрямів, які розвивалися в інституті. Зокрема, у 90-х — на початку 2000-х років за особистої участі академіка Б.Є. Патона було проведено низ- ку вагомих для збереження наукового по- тенціалу ІМБГ заходів: • державна підтримка досліджень, що мали світове визнання; • фінансування наукових проектів через міжнародні та вітчизняні гранти; • внесення ІМБГ до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтрим- ка держави; • сприяння в питаннях будівництва на у ко- во-освітнього центру з геноміки, протеоміки, генних і клітинних біотехнологій «Геном»; • створення Центру колективного корис- тування для централізованого придбання ім- портних наукових приладів та обладнання за рахунок бюджетних коштів НАН України. Особливу увагу Борис Євгенович приді- ляв розвитку таких сучасних напрямів, як біотехнологія і біосенсорика. Саме в цій ца- рині спостерігаються найвищі темпи отри- мання й оновлення наукової інформації, відбувається диференціація та інтелекту- альне змагання країн щодо їхньої спромож- ності створювати новітні технології. Так, 2003 р. розпочато першу комплексну про- граму фундаментальних досліджень НАН України «Дослідження у галузі сенсорних систем та технологій». Зважаючи на акту- альність і перспективність отриманих науко- вих результатів, через 5 років цю програму продовжено як комплексну науково-тех- нічну програму «Сенсорні системи для ме- дико-екологічних та промислово-техно ло- гічних потреб». Завдяки президентові НАН України ці програми регулярно розглядали на засіданнях Президії НАН України, їх фі- нансують навіть за умов кризи. На основі молекулярної біології виникли та бурхливо розвиваються нові напрями. Значне місце в ІМБГ посідають досліджен- ня, пов’язані з активною перебудовою гено- му тварин і рослин (одержання стійких до захворювань порід тварин і сортів рослин, а також трансгенних живих «біореакторів», гостродефіцитних біологічно активних ре- човин). Найбільший в Україні обсяг дослі- джень в галузі молекулярної біології, моле- кулярної генетики, геноміки та генних тех- нологій здійснюється в Інституті моле ку- лярної біології і генетики НАН України. Основні віхи розвитку Інституту експе- риментальної патології, онкології і радіобіо- логії (ІЕПОР) ім. Р.Є. Кавецького НАН Ук- раїни тісно пов’язані з діяльністю президен- та НАН України академіка НАН України Б.Є. Патона та його творчою дружбою із за- сновником інституту академіком Р.Є. Каве- цьким. Початок 60-х років та організація інститу- ту стали етапною подією для визначення 64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ найперспективніших напрямів досліджень у галузі теоретичної і клінічної онкології. До- сліджують причини виникнення пухлин, ме- ханізми їхнього розвитку, вивчають сутність природи раку, взаємовідношення між пухли- ною та організмом, розробляють нові методи діагностики й лікування онкохвороб. Глибоке розуміння Б.Є. Патоном проблем злоякісних новоутворень сприяло прийнят- тю кардинально важливого рішення — пере- ведення інституту з Міністерства охорони здоров’я до складу Академії наук УРСР. Саме з цього моменту Б.Є. Патон підтримує всі піонерські починання і пошуки онколо- гів-експеримента торів: пріоритетне фінан- су ван ня, будівництво нових корпусів, забез- печення науковців спеціальною іноземною літературою, придбання високовартісних реак тивів та обладнання. Створення при Президії НАН України Наукової ради з проблеми «Злоякісні ново- утворення» дозволило ІЕПОР стати провід- ною установою СРСР у галузі експеримен- тальної онкології. Саме в цей період його науковці отримали пріоритетні результати, пов’язані з такими фундаментальними ха- рактеристиками пухлинного процесу, як прогресія та метастазування, досліджували механізми канцеро- й антиканцерогенезу. Борис Євгенович із притаманною йому не- вичерпною творчою енергією і широтою по- глядів ініціював заснування на базі інститу- ту міжнародного наукового журналу «Expe- ri mental Oncology», який виходить друком уже понад 30 років. Завдяки творчій співпраці академіка Б.Є. Патона з лауреатом Нобелівської пре- мії академіком АН СРСР О.М. Прохоровим стала можливою реалізація плану академіка Р.Є. Кавецького щодо розширення дослі- джень із використання лазерних технологій у лікуванні онкохворих. Такі дослідження в той час проводили в єдиному в Україні від- ділі біологічної та протипухлинної дії лазер- ного випромінювання ІЕПОР. За цикл робіт із цієї проблеми академіка Р.Є. Кавецького та професора М.Ф. Гамалію в 1972 р. було удостоєно Державної премії УРСР у галузі науки і техніки. Сьогодні напрям «Вивчен- ня біологічної дії лазерного випромінюван- ня та розробка методів фотодинамічної те- рапії пухлин» активно розвивається як один із пріоритетних у діяльності інституту. Нині неможливо уявити повної картини діяльності наукових установ АН УРСР у 70-ті роки ще без одного починання Бориса Євгеновича, що справді було його заслугою та предметом гордості. Це створення на базі провідних інститутів АН УРСР дослідно- конструкторських виробництв. У 1977 р. при ІЕПОР було створено підрозділ, який розробляв і виготовляв найсучасніші оригі- нальні прилади, апаратні комплекси медико- біологічного призначення для діагностики і терапії пухлинних захворювань, біотехно- логії, космічних досліджень і потреб народ- ного господарства. Один із яскравих при- кладів упровадження наукових досліджень співробітників інституту — це установка з високого очищення (гемосорбції) біологіч- но активних речовин в електрофоретичних камерах в умовах невагомості. Аварія на Чорнобильській АЕС поділила людство і час на «до» і «після». За доручен- ням президента АН УРСР інститут погли- блює та інтенсифікує дослідження в галузі радіобіології, які набули особливого значен- ня в період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Важливо зазначити, що з ініціативи Бориса Євгеновича на засіданнях Президії НАН України неодноразово розглядали проблемні питання сучасної онкології: ство- рення технологій ранньої та диференційної діагностики передпухлинних і пухлинних процесів, конструювання засобів біотерапії раку, розроблення методів подолання лікар- ської резистентності, медико-генетичне кон- сультування онкологічних хворих і членів їхніх родин, розроблення способів визна- чення індивідуальної радіаційної чутливос- ті людини, які здобули високу оцінку з ви- значенням їхньої наукової пріоритетності. Інститут пишається увагою і підтримкою Б.Є. Патона та високою оцінкою своєї діяль- ності, яку президент НАН України озвучив у вступному слові з нагоди 50-річчя створення 65ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ інституту у вересні 2010 р.: «Сьогодні цей видатний Інститут, створений за короткий термін Р.Є. Кавецьким — людиною надзви- чайної інтелігентності, а головне — справ- жнім ученим, перебуває на передньому краї онкологічної науки. Найбільш характерною рисою Інституту є органічне поєднання фун- даментальних досліджень найвищого рівня та прикладних розробок, що вже знайшли своє застосування у сфері охорони здоров’я. В Інституті є вагомі досягнення, і мені зда- ється, що в нього велике майбутнє. Вірю, що всі ці плани збудуться». Шляхи розвитку та визначення наукових напрямів діяльності Інституту проблем кріо- біології і кріомедицини (ІКБКМ) НАН Ук- раїни було обговорено на засіданні Президії АН УССР і підтримано президентом Акаде- мії Б.Є. Патоном. За його безпосередньої участі визначено такі напрями наукової ді- яльності ІКБКМ: • дослідження механізмів кріоушкоджень, кріозахисту, природної стійкості біологіч- них об’єктів до холоду та їхньої репарації після дії холоду; • створення ефективних засобів штучного кріозахисту біологічних систем різного рівня організації, розроблення технологій кріокон- сервування біологічних об’єктів і тех нічних засобів їх реалізації; • застосування гіпотермії, кріотерапії та кріо консервованих біологічних об’єктів у лі- куванні різних захворювань. Стратегічні питання розвитку створеного інституту завжди привертали увагу Академії наук УССР і Академії наук СССР. Про це свідчить відвідування ІКБКМ в 1983 р. пре- зидентом АН СССР А.П. Александровим і президентом АН УССР Б.Є. Патоном, під час якого було обговорено стратегічні питан- ня розвитку кріобіології і кріомедицини. За дорученням Президії АН УССР ін с ти- тут досліджував механізми кріоушкоджень і захисту біологічних об’єктів на основі засто- сування нових кріопротекторів, особ ли вості холодових ушкоджень і репарації клітин на молекулярному рівні з метою створення ме- тодів ефективного збереження клітин і тка- нин у кріобанках для їх подальшого вико- ристання в медичній практиці і сільському господарстві. Для успішного розв’язання по- ставлених завдань за особистої участі акаде- міка Б.Є. Патона було створено науково-тех- нічну програму «Разработать и внедрить в различные отрасли народного хозяйства методы, технические средства и новые тех- но логиче ские процессы холодового воз- действия на биологические объекты», яку ІКБКМ виконував у 1986–1990 рр. Академік Б.Є. Патон підтримав ініціативу директора інституту ака деміка В.І. Грищенка про ство- рення Міжвідомчого наукового центру кріо- біології і кріомедицини НАН України, АМН України і МОЗ України з метою максималь- но швидкого впровадження розробок інсти- туту в медичну практику і сільське господар- ство (1997 р.). Особливого значення для подальшого роз- витку інституту набуло відвідування його ака- деміком Б.Є. Патоном у 2001 р., коли він озна- йомився з науковими підрозділами ІКБКМ, з досягненнями і визначенням перспектив розвитку інституту, зокрема з дослідженнями біології стовбурових клітин. Президент Ака- демії наголосив на великому значенні для кра- їни роботи науковців у дослідженні стовбуро- вих клітин, створенні новітніх кріотехнологій і нового класу імунобіологічних препаратів для їх застосування в медичній практиці. За результатами відвідування інституту було проведено засідання Президії НАН України, на якому рекомендовано створи- ти в ІКБКМ умови для розвитку нового наукового напряму — клітинної і тканин- ної терапії, яка і на сьогодні є важливим складником його наукової тематики. За підтримки Б.Є. Патона кріобанку інституту було присвоєно статус національного над- бання (рішення Кабінету Міністрів Ук раї- ни). Важливе значення для нарощування наукового потенціалу інституту, підготов- ки ви со ко кваліфікованих кадрів відіграло створення в 1998 р. Міжнародної кафедри ЮНЕСКО з кріобіології, до складу якої входили відомі вчені-кріобіологи з Англії, Японії, США, Канади, України і Чехії. 66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Особливого успіху науковці інституту до- сягли у фундаментальних і прикладних до- слідженнях з напряму «клітинна і тканинна терапія», які підтримував академік Б.Є. Па- тон. Зокрема, вперше в Україні було створе- но низку сертифікованих МОЗ України іму- нобіологічних препаратів для застосування в медичній практиці. Особливо перспектив- ною розробкою інституту є створення пер- шого в Україні кріобанку донорської пупо- винної крові й обґрунтування перспективи можливого застосування її як генетичного аутоматеріалу. Президент НАН України Б.Є. Патон віді- грав важливу роль в історії створення і ста- новлення наукового потенціалу інституту, в утвердженні нової наукової спеціальності «кріобіологія і кріомедицина». Завдяки його участі дослідження вчених інституту здобу- ли широке визнання вітчизняних і зарубіж- них колег, а сам ІКБКМ став одним із про- відних наукових центрів світу в галузі кріо- біології і кріомедицини. Перебуваючи на посаді президента Акаде- мії наук України, Б.Є. Патон завжди при- діляв особливу увагу підтримці розвитку новітніх напрямів біологічної науки не лише в столиці нашої держави, а й у регіонах. Це, зокрема, виявилося в його однозначній підтримці створення в 1969 р. першого в західних областях України академічного осередку сучасної біохімії — Львівського відділення Інституту біохімії АН УРСР. У ті роки лише зароджувалися наукові на- прями досліджень, пов’язані з вивченням молекулярних механізмів регуляції функ- цій клітин тварин і людини, а також мікро- організмів, що лягли в основу розвитку молекулярної і клітинної біології та біо- технології. У цьому відділенні працювали директором і завідувачем відділу відповід- но професори Степан Йосипович Кусень і Георгій Михайлович Шавловський. Вони стали засновниками двох наукових шкіл, загальновизнаних не лише в Україні, а й за кордоном. Академік Б.Є. Патон усіляко підтримував наукові починання цих відо- мих учених. Остаточним закріпленням підтриманого академіком Б.Є. Патоном курсу на інтенси- фікацію біологічних досліджень у західно- му регіоні України стало перетворення ви- щезгаданого наукового осередку в місті Львові на окремий Інститут біології кліти- ни НАН України. В інституті проводять фундаментальні дослідження в галузі су- часної клітинної біології, молекулярної біо- логії, мікробіології, біохімії, генетики та біо технології. За 10 років свого існування цей інститут став одним із лідерів у Відді- ленні біохімії, фізіології і молекулярної біо- логії НАН України щодо наукового рівня публікацій, чому значною мірою сприяло запровадження тут уперше серед інститутів НАН України нової системи оцінювання наукової продукції структурних підрозділів інституту й окремих наукових співробітни- ків. Цю ініціативу підтримав президент НАН України і рекомендував поширити її в інших установах Академії. Інститут біології клітини НАН України є одним із наймолод- ших в Академії за віком працівників. Він став визнаним лідером у багатьох ділянках розвитку сучасної біології, а його провідні науковці часто виступають із доповідями про нові перспективні напрями, які варто розвивати в системі НАН України і в дер- жаві в цілому. За останні роки в інституті сконструйовано активні продуценти вітамі- ну В2 і флавінових коферментів, глутатіону, надпродуценти промислово важливих фер- ментів, отримано дріжджові продуценти власних і чужорідних білків медичного й біотехнологічного призначення. Крім того, розроблено нові клітинні елементи біосен- сорів, придатні для визначення практично важливих сполук, розпочато розроблення нового перспективного методу ензимотера- пії в лікуванні ракових захворювань, описа- но нові механізми зміни глікокаліксу на по- верхні клітин, що відмирають, з метою їх видалення з організму. Академік Б.Є. Патон завжди активно підтримує розвиток нових напрямів дослі- джень, зокрема розпочаті в інституті робо- ти з конструювання ефективних мікробних 67ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ продуцентів паливного етанолу з гідроліза- тів рослинних відходів сільського господар- ства і деревообробної промисловості й дослі- дження продукування водню анаероб ними бактеріями. Уже в перші роки президентства академі- ка Б.Є. Патона було започатковано створен- ня низки біологічних науково-дослідних установ. Зокрема, в 1963 р. за його сприяння й особистої підтримки на базі Севастополь- ської, Одеської і Карадазької біологічних станцій створено Інститут біології півден- них морів ім. О.О. Ко валевського з центром у Севастополі. Карадазька біологічна станція, заснована в 1914 р. доктором медицини, приват-до- центом Московського університету Т.І. В’я- земським, увійшла до складу Академії наук УРСР у 1937 р., але, як уже зазначалося, лише в 1963 р. на її базі було створено Ка- радазьке відділення Інституту біології пів- денних морів ім. О.О. Ковалевського АН УРСР. Щоразу перебуваючи в Криму, Борис Єв- генович відвідував Карадаг. Значною мірою завдяки його увазі до наукових досліджень, що тут проводилися, був побудований екс- периментальний гідробіологічний комплекс для роботи з морськими ссавцями. Згодом, за клопотанням Академії наук УРСР, Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про створення на базі Карадазької філії Інститу- ту біології південних морів ім. О.О. Ковалев- ського АН УРСР Карадазького державного заповідника АН УРСР, метою якого було збереження унікальної природи Карадагу. Це рішення не лише стало новою віхою в іс- торії установи, а й дало потужний поштовх розвитку нових напрямів наукових дослі- джень цієї мальовничої частини Кримсько- го півострова, таких як: вивчення геології, рослинного та тваринного світу наземної частини Карадазького природного заповід- ника. У рік 50-ліття АН УРСР академічні уста- нови Криму, зокрема Карадаг, відвідала де- легація АН СРСР на чолі з її президентом академіком М.В. Келдишем. Делегацію при- ймав і супроводжував президент АН УРСР академік Б.Є. Патон. Не обминає Борис Євгенович своєю увагою Карадаг і сьогодні. Він завжди з ці- кавістю знайомиться з новими досягнен- нями колективу Карадазького природного заповідника і відвідує музей природи Ка- радагу. З метою розв’язання екологічних проблем Донбасу в 1964 р. було створено Донецький ботанічний сад АН УРСР. Це був сад нового типу, головним напрямом діяльності якого стала промислова ботаніка, спрямована на вивчення взаємозв’язку рослин із промис- ловим середовищем. За ці роки практично апробовано численні прийоми біологічної рекультивації техногенних екотопів, зокре- ма, шляхом відновлення порушених земель і створення багатовидових трав’яних рос- линних угруповань. Сьогодні Донецький ботанічний сад НАН України став зеленою перлиною не лише міста, а й усього південно- східного регіону України. На початку 60-х рр. Центральний рес- публіканський ботанічний сад АН УРСР (нині Національний ботанічний сад ім. М.М. Гриш ка НАН України) перебував на етапі підготовки до відкриття для масового відвідування. На той час генеральний план будівництва в пи- таннях збору рослин, облаштування діля- нок, створення ландшафтів був практично В Донецькому ботанічному саду НАН України. 1975 р. 68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ виконаний під керівництвом академіка АН УРСР М.М. Гришка. Щодо будівельних робіт, то їх було тільки розпочато. Завдяки організаційним здібностям доктора біоло- гічних наук, якого згодом було обрано чле- ном-ко рес пондентом АН УРСР, Є.М. Кон- дратюка, керівництву Президії АН УРСР і особисто президентові АН УРСР Б.Є. Пато- ну об’єкти першої черги будівництва вже в 1964 р. було здано в експлуатацію. 29 трав- ня 1964 р. сад гостинно відчинив двері для киян і гостей міста. Із перших років керівництва Академією Борис Євгенович приділяв надзвичайну ува- гу проблемам аграрного сектору економіки УРСР і Радянського Союзу загалом. Він до- бре розуміє, що розвиток продовольчого ринку України значною мірою залежить від рівня використання сучасних технологій, високопродуктивних сортів і гібридів з ура- хуванням регіональних і кліматичних ас- пектів. У зв’язку з цим у 1969 р. ака демік А.М. Гродзинський ініціював створення в столичному ботанічному саду відділу нових культур, який мав здійснювати інтродукцій- ні та селекційні дослідження кормових, пряно-ароматичних і овочевих культур, а також впровадження найперспективніших із них в аграрне виробництво. Цю ідею все- бічно підтримав президент Академії наук УРСР Б.Є. Патон. Згаданий відділ створю- вав, вивчав і впроваджував у виробництво в республіках СРСР нові високопродуктивні сорти й культури, які використовувалися на площах понад 1 млн га, що забезпечувало високу економічну ефективність. Роботи в цьому напрямі актуальні й сьогодні. Національний ботанічний сад ім. М.М. Гриш- ка НАН України і нині відчуває постійний ін- терес, увагу й опіку з боку Президії НАН Укра- їни. За роки незалежності завершено будівни- цтво одного з найбільших у Європі теп лично- оран жерейних комплексів, від крито низку нових експозиційних ділянок. Під час щоріч- них виставок, які проходять у павільйоні «На- ука» Національного виставкового центру, Бо- рис Євгенович завжди з зацікавленістю відві- дує стенд Національного ботсаду. За останні 50 років Національний бота- нічний сад не лише перетворився на потуж- ну наукову установу, результати фундамен- тальних і прикладних наукових досліджень якої добре знані у світі, а й став окрасою та візитною карткою Києва, улюбленим міс- цем відпочинку киян і гостей столиці. Продовжуючи кроки Академії на шляху популяризації природничої науки і ство- рюючи неоціненні наукові фондові колек- ції, директор Інституту зоології АН УРСР академік АН УРСР І.Г. Підоплічко на по- чатку 60-х років звернувся до Бориса Єв- геновича з пропозицією створити в складі Ака демії природничий музей. 26 грудня 1963 р. Президія АН УРСР прийняла по- станову про створення Музею природи АН УРСР, а згодом, завдяки особистій учас- ті Б.Є. Патона, постановою Ради Міністрів УРСР від 08.06.66 № 440 створено Цент- ральний на у ково-природничий музей АН УРСР. Це був експозиційно-територіаль ний комплекс п’я ти музеїв — Геологічного, Палео- нтологічного, Зоологічного, Ботанічного й Археологічного, в основу якого покладено історичний принцип показу розвит ку зем- ної кори й органічного світу, їхньої еволюції і сучасного стану. Створення експозиції три- вало з 1966 р. по 1974 р., а її загальна площа становила близько 5000 м2 (20 залів). До 1995 р. Зоологічний, Палеонтологічний та Археологічний музеї своїм науковим скла- дом були підпорядковані Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена АН УРСР. Зараз це окрема наукова установа, яка за часів незалежності отримала національний статус і згодом, як Національний науково- при родничий музей НАН України, увійшла до складу Відділення загальної біології НАН України. Борис Євгенович неодноразово відвідував Центральний науково-природничий музей АН УРСР у складі міжнародних, урядових та академічних делегацій. Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена постійно відчував пиль- ну увагу і допомогу президента Академії у вирішенні складних наукових і організацій- них питань, які виникали в різні періоди 69ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ розвитку зоологічної науки. Як приклад — рішення Президії АН УРСР щодо створення в інституті відділу цитології і гістогенезу, у якому впродовж останніх 15 років проводять дослідження з космічної біології, зокрема ви- вчають процеси в скелеті і кровотворних ор- ганах ссавців за умов невагомості. Добре відомі виважені рішення президен- та Академії щодо створення наукових про- грам вивчення різних аспектів наслідків техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Зокрема, з 1986 р. у межах загально- академічної програми фахівці Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена розгорнули масштабні дослідження, спрямовані на ви- вчення стану біорізноманіття 30-кілометро- вої Зони відчуження ЧАЕС, проблем і пер- спектив відновлення її флористичних і фау- ністичних комплексів, передусім великих копитних, які безпосередньо впливають на відновлення трав’яного покриву і заліснен- ня цих територій. Одним із результатів цих досліджень стала інтродукція в Зону відчу- ження групи коней Пржевальського, які чу- дово адаптувалися до нових умов існування і збільшили своє поголів’я. Черговим свідченням уваги Б.Є. Патона до розвитку регіональної науки стала орга- нізація в 1974 р. на базі трьох наукових від- ділів Науково-природознавчого музею АН УРСР і лабораторії експериментальної мор- фології рослин, керованої членом-ко рес пон- дентом АН УРСР А.С. Лазаренком, Львів- ського відділення Інституту ботаніки АН УРСР, яке розгорнуло актуальні комплек- сні, стаціонарні дослідження за Міжнарод- ною біологічною програмою, а згодом за програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (МАБ). Майже через 20 років, у 1991 р., це відділення було реорганізовано в Інститут екології Карпат НАН України. Слід зазна- чити, що лабораторія експериментальної морфології рослин, створена за сприяння Б.Є. Патона у Львові в 1963 р., була свідчен- ням підтримки президентом Академії А.С. Лазаренка, якого тоді «як менделіста- морганіста» позбавили права завідувати ка- федрою у Львівському держуніверситеті. Як президент АН УРСР, Борис Євгенович не обходив увагою й Інститут ботаніки АН УРСР. За ці роки він неодноразово його відвідував і кожного разу виявляв особливу зацікавленість до колекції рослин — герба- рію, заснованого ще в 1921 р., що містив уні- кальні старовинні й іменні колекції та відо- бражав різноманітність фiто- і мiкобiоти всіх ботаніко-географічних районів України і флористичних областей Землі. Одним із надзвичайно важливих питань розвитку на- укових досліджень інституту було не лише збереження для нащадків унікальної колек- ції зразків рослин, яка має велике наукове й історико-культурне значення, а й подальше її поповнення. Основною перешкодою на цьому шляху була необхідність заміни за- старілих дерев’яних шаф, що не відповідали вимогам до зберігання колекції, на сучасні металеві бокси. Саме такі бокси, за рішен- ням Президії АН УРСР, було замовлено в Угорщині та змонтовано в інституті. Наразі гербарій Інституту ботаніки ім. М.Г. Холод- ного НАН України є найбільшим в Україні та одим із 30 найбільших у світі (налічує по- над 2 млн одиниць зберігання). Неможливо обминути увагою особливо тепле ставлення Б.Є. Патона до Національ- ного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України. Уперше він відвідав дендро- парк після нищівної повені в квітні 1980 р. Президія АН УРСР на чолі з академіком Б.Є. Патоном багато зробила, аби допомог- ти працьовитому колективу «Софіївки» не лише відбудувати парк, а й примножити його культурні та наукові багатства, сфор- мувати як зрілу і самостійну наукову уста- нову. Відвідавши «Софіївку» під час відзна- чення її 200-ліття, Борис Євгенович зробив такий запис у книзі відгуків: «Багато років я не був у «Софіївці», дуже скучив, і нарешті мрія моя здійснилась. Ми побачили чудове творіння природи в гармонії з людським генієм. Славний колектив нашої «Софіївки» зробив неможливе — знаменитий парк, всі його чудові природні пам’ятники і фонтани стали ще кращими. В цьому величезна за- слуга колективу подвижників-спів робіт ни ків 70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ вічного заповідника природи і кохання. Сла- ва всім і вічна вдячність!» Беручи до уваги значний науковий і ка- дровий потенціал, постановою Президії НАН України від 06.04.05 № 68 «Про від- значення 50-річчя Національного дендроло- гічного парку «Софіївка» як наукової уста- нови Національної академії наук України» дендропарку надано статус науково-до слід- ного інституту НАН України. А восени того ж року відбулося виїзне засідання бюро Президії НАН України, на якому Б.Є. Патон особисто привітав колектив дендропарку з 50-річчям входження «Софіївки» до складу НАН України. У травні 2008 р. під час чергових відвідин «Софіївки» академік Б.Є. Патон на згадку для майбутніх поколінь посадив дуб у Мемо- ріальній зоні рослинних композицій, поса- джених відомими людьми України та світу. З метою розширення фундаментальних теоретичних досліджень із різних аспектів фізіології та біохімії рослин у травні 1962 р. Український науково-дослідний інститут фізіології рослин, який до 1959 р. входив до складу АН УРСР, було виведено з підпоряд- кування Української академії сільськогос- подарських наук і повернуто Академії наук УРСР. В інституті були розгорнуті дослідження фотосинтезу, росту і розвитку рослин, жив- лення, стійкості, водного режиму та інших розділів сучасної фізіології рослин. При ін- ституті було створено дослідне господар- ство, на якому випробовували нові техноло- гії використання добрив, зокрема їх збага- чення на мікроелементи, нові комбінації гербіцидів. Борис Євгенович приділяв над- звичайну велику увагу роботі інституту: майже щороку він відвідував поля дослідно- го виробництва, на базі яких проводять «Дні поля», які стали справжньою школою досяг- нення високих урожаїв. Слід зазначити, що за сприяння Б.Є. Па- тона в 1986 р. Інститут фізіології рослин АН УРСР після об’єднання з генетичними відділами Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР було реорганізовано в Інститут фізіології рослин і генетики АН УРСР. Метою цієї реорганізації було праг- нення об’єднати методи фізіології і біохімії рослин із практикою отримання нових сор- тів сільськогосподарських рослин. У ре- зультаті цього за останню чверть століття інститут став флагманом НАН України із проблем аграрного сектору і провідною на- уково-дослідною установою України, що виконує широкий спектр важливих фунда- ментальних і прикладних досліджень за основними напрямами фізіології рослин і генетики. Про це свідчать численні держав- ні премії, нагороди і відзнаки, а також впро- ваджені у сільськогосподарське виробни- цтво розробки та створені високопродук- тивні сорти озимої пшениці, кукурудзи тощо. До цих досягнень інституту незмінно виявляли інтерес і керівництво УРСР, СРСР та незалежної України, і виробники сільгосп- продукції. Розвиток Інституту гідробіології НАН України й основних напрямів його науко- вої діяльності завжди був пов’язаний із на- родногосподарськими потребами країни та постійно перебував у полі зору Президії Академії наук і її президента — академіка Б.Є. Патона. Так, у 60-ті роки особливої го- строти набула проблема забезпечення якос- ті питної води, що подавалася населенню водопроводами в містах і селищах УРСР. Розпочалося великомасштабне гідротехніч- не будівництво на Дніпрі й інших річках України. Екологічні наслідки такого пере- творення водних екосистем, що супрово- джувалося масовим розвитком планктонних синьо-зелених водоростей у новостворених водосховищах, стали проблемами загально- союзного значення. Для з’ясування біоло- гічної сутності явища «цвітіння» води було створено загальносоюзну програму, у розро- бленні й контролі якої брали постійну участь Президія Академії наук та її президент. Розвиток Інституту гідробіології був тіс- но пов’язаний із розробленням проектів пе- респрямування частини водного стоку Дні- пра в малозабезпечені водними ресурсами регіони України. Це стосувалося насамперед 71ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ дослідження питань позитивних і негатив- них наслідків такого будівництва. Завдяки принциповій позиції академіка Б.Є. Патона було призупинено виконання проекту пере- криття Дніпровсько-Бузького лиману та створення системи каналів. Діяльність гід- робіологів у галузі дослідження загально- екологічних закономірностей сприяла ство- ренню нового напряму біологічної науки — гідроекології, яку сьогодні викладають у багатьох ВНЗ країни. З метою подальшого розвитку гідробіоло- гічної науки АН УРСР ухвалила рішення про будівництво нового, сучасно обладнано- го лабораторного корпусу Інституту гідро- біології, яке було розпочато в 1980 р. Під- тримка й особисте сприяння Б.Є. Патона дозволили успішно завершити це будівни- цтво і ввести в експлуатацію нову будівлю інституту вже в 1984 р. У 1992 р. Держхарчопром України й Ака- демія наук України видали спільний наказ про створення Інституту харчової хімії і тех- нології Держхарчопрому України та АН Ук- раїни. Десять років потому за сприяння пре- зидента НАН України Б.Є. Патона інститут було передано Академії наук і введено до складу Відділення загальної біології НАН України. За ці роки він не лише змінив назву на Державну установу «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України», а й переорієнтував напрями наукових дослі- джень і набув суттєвого розвитку. Його ка- дровий склад поповнився талановитою мо- лоддю та науковими кадрами найвищої ква- ліфікації значною мірою завдяки Інституту клітинної біології і генетичної інженерії НАН України й випускникам ВНЗ. Наразі це одна з наукових установ Відділення загальної біо- логії, що оснащена сучасним науковим об- ладнанням і найдинамічніше розвивається. Усім добре відомий внесок Бориса Євге- новича в дослідження космосу й розвиток космічної науки. Зазвичай космічні дослі- дження асоціюються зі складною технікою та приладами. Однак освоєння Всесвіту не- можливо уявити без розвитку біологічних досліджень у цій галузі. Саме за підтримки академіка Б.Є. Патона в біологічних устано- вах АН УРСР було розпочато наукові дослі- дження впливу факторів космічного польоту на ріст і розвиток живих істот. Його безпо- середній інтерес до результатів досліджень, щире бажання зрозуміти суть питання й до- помогти його вивчити були запорукою успі- ху в подоланні труднощів, які виникали під час проведення наземних експериментів, особливо в процесі підготовки польотних дослідів. Визнанням важливості результатів, отриманих під час таких наукових експери- ментів, стало нагородження в 1979 р. колек- тиву вчених-біологів і льотчика-космонавта Г.М. Гречка Державною премію України в га- лузі науки і техніки за цикл робіт «Мікроор- ганізми в космічному польоті». За часів незалежності в дослідженнях із космічної біології та медицини беруть участь 13 академічних установ, серед яких: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного, Інститут зооло- гії ім. І.І. Шмальгаузена, Національний бо- танічний сад ім. М.М. Гришка, Інститут фізі- ології рослин і генетики. Постійну підтрим- ку Борис Євгенович надавав підготовці та проведенню на борту шатла «Колумбія» спільного українсько-амери кан ського кос- мічного біологічного експерименту за учас- тю вітчизняного космонавта-до слідника Ле- оніда Каденюка. 19 листопада 1997 р. на старті цього космічного корабля разом із на- шими вченими був присутній і Борис Євге- нович Патон. Щодо результатів наукових досліджень у галузі загальної біології за останні півстоліт- тя, слід зазначити, що здійснено великий об- сяг фундаментальних досліджень і практич- них наукових розробок: вивчення й система- тизація флори і фауни України; винайдення методів боротьби з хворобами і шкідниками рослин; створення, інтродукція й акліматиза- ція нових цінних і надзвичайно продуктив- них сортів і культур сільськогосподарських рослин, що дало можливість отримувати ре- кордні врожаї; дослідження проблем гідробі- ології морських і прісних водойм; розв’язання актуальних екологічних проблем і розроблен- ня наукових засад збереження й відтворення 72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ біорізноманіття. Багато зроблено у сфері ра- ціонального використання й охорони рослин- ного і тваринного світів, формування науко- вих основ оптимальної експлуатації цих ре- сурсів при збереженні біорізноманіття. Після аварії на Чорнобильській АЕС значну увагу вчених-біологів було зосереджено на вивчен- ні і прогнозуванні генетичних наслідків за- бруднення навколишнього середовища для людини, флори і фауни. Одержані зоологами результати з функціональної морфології і біо- механіки, біоніки і цитології стали важливою передумовою для вирішення низки практич- них завдань у техніці, сільському господар- стві і медицині. Розвиток сучасних біотехно- логій відкриває безмежні можливості як для сільського господарства й енергетики, так і для медицини. Розробки інститутів і вчених Відділення загальної біології НАН України високо оці- нені в Україні і в світі. Про це свідчать чис- ленні державні премії в галузі науки і техні- ки УРСР та СРСР, України та Росії, міжна- родні премії, державні нагороди, відзнаки уряду і Верховної Ради України тощо. За останні 50 років у складі Відділення загальної біології НАН України істотно зросла кількість наукових установ. Наразі відділення налічує 11 інститутів, з яких 2 подвійного підпорядкування, 3 ботанічні сади, 2 науково-природничі музеї, 1 науко- вий центр, 3 дендропарки, 5 заповідників і 1 наукову станцію. Лише в новому столітті кількість науково-дослідних установ у від- діленні зросла на 25%. Наукове підґрунтя для більшості їх було закладено саме за ча- сів керівництва Академією Бориса Євгено- вича Патона. Нині, коли біологічні дослідження трива- ють як на Землі, так і в космосі, коли сього- дення ставить нові наукові завдання, вчені- біологи впевнено долають труднощі, знаю- чи, що завжди можуть звернутися до Бориса Євгеновича й отримати пораду і допомогу. Характерною ознакою стилю багатогран- ної діяльності Бориса Євгеновича Патона є комплексний підхід до розв’язання науково- технічних проблем, особливо тих, що мають загальнодержавне значення. Глибока еруди- ція та аналітичне мислення дозволяють йому передбачати можливі результати наукових досліджень і забезпечувати максимально ефективне використання їх у практиці. Академік Б.Є. Патон завжди був і залиша- ється генератором нових ідей, тим, хто від- чуває перспективні напрями в сучасній на- уці й пов’язує результати фундаментальних досліджень із потребами суспільства. Підготовано інститутами Секції хімічних і біологічних наук НАН України за загальною редакцією академіка В.Д. Походенка
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35108
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:26:21Z
publishDate	2012
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	2012-06-16T07:22:36Z 2012-06-16T07:22:36Z 2012 Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 50-72. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35108 Підготовано інститутами Секції хімічних і біологічних наук НАН України за загальною редакцією академіка В.Д. Походенка uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Ювілейні Загальні збори Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень Article published earlier
spellingShingle	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень Ювілейні Загальні збори
title	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень
title_full	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень
title_fullStr	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень
title_full_unstemmed	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень
title_short	Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень
title_sort	б.є. патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень
topic	Ювілейні Загальні збори
topic_facet	Ювілейні Загальні збори
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35108

Б.Є. Патон і розвиток хімічних та біологічних досліджень

Репозитарії

Схожі ресурси