Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35124 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК / Ф.Б. Адабашева // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 156. — С. 122-124. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860065026739535872 |
|---|---|
| author | Адабашева, Ф.Б. |
| author_facet | Адабашева, Ф.Б. |
| citation_txt | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК / Ф.Б. Адабашева // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 156. — С. 122-124. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T17:07:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
Адабашева Ф.Б.
МОВНА СИТУАЦІЯ Й ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО
Й КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО МОВ В АРК
122
Адабашева Ф.Б.
МОВНА СИТУАЦІЯ Й ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ Й
КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ МОВ В АРК
У цей час соціолінгвістика є однією з актуальних і сучасних дисциплін, що вивчає проблеми взаємо-
зв'язку суспільства й мови. Вона аналізує сукупні дані мовознавства, соціології, соціальній психології й ет-
нографії в їхній взаємодії, у їхньому взаємному впливі один на одного. Однією з основних категорій соціо-
лінгвістики є мовна ситуація. Мовна ситуація - це сукупність форм існування (варіантів) однієї мови або
сукупності декількох різних мов, функціонуючих у межах одного географічного регіону й взаємодіючих
один з одним [2]. Особливе місце приділяється в сучасній соціолінгвістиці питання зв'язку й взаємодії мови
й культури. Процеси зіткнення різних культур знаходять відображення й у контактуючих мовах, особливо в
їхній лексичній підсистемі.
Проблема. Однією з важливих соціолінгвістичних проблем є проблема соціальних аспектів білінгвізму
(двомовності) і диглосії (взаємодії різних соціально - протипоставлених один одному підсистем однієї мо-
ви). В умовах білінгвізму дві мови співіснують один з одним у рамках одного колективу, що використовує
ці мови в різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації й інших параметрів комунікатив-
ного акту. В умовах диглосії спостерігаються подібні відносини між різними формами існування однієї мо-
ви (літературною мовою, койне, діалектами).
Соціолінгвістика займається проблемами свідомого впливу на мову. На цій основі розробляються осно-
вні напрямки мовної політики. Мовна політика - сукупність заходів, що вживаються державою, громадсь-
кими організаціями для зміни або збереження існуючого функціонального розподілу мов або мовних підси-
стем, для введення нових або збереження старих мовних норм.
Відзначимо, що з 60-70- х рр. XX ст. інтерес до соціологічних проблем мови в минулому СРСР зріс. Це
було пов'язане з однієї сторони, потребами суспільства, для якого проблеми мовної політики й інші практи-
чні аспекти соціолінгвістики здобували все більшу актуальність, і з іншої - бажанням лінгвістів розглянути
природу мови, як суспільного явища.
Соціолінгвістичними дослідженнями займалися відомі радянські вчені такі, як Л.П. Якубинський, В.В.
Виноградов, Б.А. Ларін, В.М. Жирмунський, Р.О. Шор, М.В. Сергієвський, Е.Д. Поливанов, що вивчали мо-
ву, як суспільне явище. Ґрунт для сучасної соціолінгвістики підготували також праці представників соціо-
логічного напрямку у французькому мовознавстві, наприклад А. Мейє, який вніс істотний внесок у вияв-
ленні ролі соціальних факторів у розвиток мови; роботи американських етнолінгвістів, які розвивали ідеї Ф.
Боаса і Є. Сепіра про зв'язок мовних і соціокультурних систем; праці представників празької лінгвістичної
школи - В. Матезиуса, Б. Гавранека, Й. Вахека й ін., що визначили зв'язок мови з соціальними процесами й
соціальну роль літературної мови; дослідження німецьких вчених, особливо Т. Фрінгса й створеної їм лей-
пцігської школи, що обґрунтували соціально-історичний підхід до мови й необхідність включення соціаль-
ного аспекту в діалектологію; оригінальні роботи в області мовної ситуації й культури мови японської шко-
ли "мовного існування" [4]. Вивчаючи мовну ситуацію в сьогоднішньому Криму, помітим, що вона надзви-
чайно складна. У даному регіоні функціонує більш десяти мов, з них домінуючими є російська, українська і
кримськотатарська і всі ці мови мають різний ступінь функціонування. Російська мова найбільше широко
розповсюджена в АРК і має більш розширену соціальну функцію, ніж українська і кримськотатарська.
Українська мова, незважаючи на те, що є державною мовою, менш розповсюджена, однак у цей час ін-
тенсивно вводиться й використовується в таких соціальних сферах, як офіційне діловодство, засоби масової
інформації, викладається в середній і вищій школі в якості обов'язкової мови. Українською мовою ведуться
передачі на телебаченні, перекладаються фільми, навіть у кінотеатрах Сімферополя більшість фільмів де-
монструються українською мовою . У молоді поступово зникає грань між російською й українською мова-
ми. Молоде покоління в цей час вивчає українську мову в школах з першого класу, а далі триває навчання в
університетах. Метою держави є виховати грамотне, україномовне суспільство. Однак, незважаючи на це,
українська мова уступає у функціонуванні російській мові. Держава прийняла серію законів, спрямованих
на підвищення статусу української мови й на обмеження функціонального простору російської мови, однак,
як і досі російська мова виконує спектр соціальних функцій, використовується в родині, у школі, науці, на
виробництві, у засобах масової інформації. Українська мова, як ми вже помітили, є мовою офіційного діло-
водства, ЗМІ,освіти. Але в кожній з цих соціальних сфер є певні труднощі, що заважають оптимальному
функціонуванню державної мови. Основна маса населення й особливо люди більш похилого віку погано
володіють українською мовою й зустрічаються з такими проблемами, як недостатність знань в галузі мови,
потреба в перекладі на українську мову. В Криму видаються дві газети українською мовою ; на наш погляд
ще мало шкіл з українською мовою навчання, хоча в останні роки в Криму відкрито 33 класу з українською
мовою навчання, у яких навчається 392 учнів [2].
У найбільш важкому стані перебуває в цей час кримськотатарська мова. Це пов'язане із трагічною до-
лею кримськотатарського народу. Якщо заглянути в історію, то в предвоєнні роки в Криму налічувалося
372 школи - з кримськотатарською мовою, 387 - з російською, 82 - з німецькою, 15 - із грецькою, 12 - з вір-
менською мовами навчання. Метою мовної політики того часу була ліквідація неграмотності, створення
умов для розвитку освіти, будівництво шкіл і культурних закладів, але згодом, ця політика втратила свою
актуальність і було безліч обмежень в галузі викладання кримськотатарської мови. Зараз у Криму кількість
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
123
шкіл з кримськотатарською мовою скоротилося до 15.
Останнім часом кримськотатарська мова використовується в ЗМІ: видаються газети, журнали, є пере-
дачі на телебаченні, відкрилося радіомовлення кримськотатарською мовою. У сфері середньої освіти функ-
ціонують 15 шкіл із кримськотатарською мовою навчання; у російськомовних школах є 50 класів з поглиб-
леним навчанням мови, у деяких школах він викладається, як факультативний.
Мова - це теж політика. У наш час одним з головних питань є вирішення мовних проблем, зокрема , у
сфері освіти. Розробка сучасної мовної політики актуальна в Криму. Нормальне функціонування багатона-
ціональної держави, якою є Україна, забезпечується розумною мовною політикою держави. Попередньою
умовою для цього є всебічна характеристика мовної ситуації в досліджуваному регіоні.
Щоб краще розібратися в питанні про мовну ситуацію в сучасному Криму, потрібно звернутися до іс-
торії й на основі її розробляти напрямки мовної політики.
З історії відомо, з початку 20- х до середини 40- х років XXст. росіяни й кримські татари були предста-
влені самими великими національними групами в Криму. Російська і кримськотатарська мови були визна-
чені, як державні (Конституція Кримської Радянської Соціалістичної Республіки, 1921 р.) і незабаром ці
мови були визнані в якості "загальновживаних" у Криму. Відкрилися національні школи, не тільки з ви-
вченням татарської мови, але й української, болгарської, німецької тощо. Мовна політика була спрямована
на підвищення рівня утвору різних верств населення.
Далі ми спостерігаємо дуже серйозні зміни в мовній ситуації Криму з середини 40- х років до 1990 р. Ці
зміни пов'язані з депортацією, що викликала різке звуження функцій кримськотатарського й інших мов на-
родів Криму, а потім повну ліквідацію даних мов у сфері освіти. У цей період російська мова стає лідирую-
чим. Переселення громадян з інших регіонів України й Росії привело до значної зміни національного скла-
ду населення й, звичайно ж, до зміни мовної ситуації. Українська мова перейшла на ступінь нижче, а крим-
ськотатарський взагалі втратив своє функціонування. Якщо говорити про розвиток української мови, то пі-
сля входження Криму до складу України в 1954 р. українська мова стала вводитися, як мова вивчення у всіх
регіонах. Але вона не одержала чинного розвитку й російська мова залишалася бути мовою "міжнаціональ-
ного спілкування" [6].
Проголошення України, як незалежної держави, а Криму в якості Автономної Республіки, а також по-
вернення депортованих громадян, визначила нову мовну ситуацію, нову мовну політику.
Конституція Республіки Крим від 6 травня 1992 р. тимчасово до 1994 р. стала нормативно - правовою
базою для кримськотатарської, російської й української мовної спільності, які незабаром одержали статус
державних. Однак і при такої ситуації російська мова залишилася офіційною мовою, на якій проводилося
діловодство й міжнародне спілкування.
Сьогодні гостро виникла необхідність розробки програм по збереженню й відродженню рідних мов,
створенню законів про захист мови корінного населення Криму.
Згідно з постановою Верховної Ради, Ради міністрів Криму, республіканських органів, органів місцево-
го самоврядування й установ автономії з центральними й територіальними органами державної влади Укра-
їни, що перебувають за межами Криму, в автономії функціонують українська й російська мови. У той же
час мовою спілкування й діловодства парламенту й уряду автономії, республіканських органів, установ і
організацій є російська мова, як "мова більшості населення Автономної Республіки Крим", так говориться в
постанові; крім того, російська мова є мовою судочинства, нотаріального діловодства, мовою діловодства
по справах про адміністративні правопорушення в Криму. Отже, у Верховній Раді, Раді міністрів автономії,
республіканських органах, органах місцевого самоврядування в автономії використовується російська мова.
Нормативно - правові акти Верховної Ради й Ради міністрів публікуються на російській мові й українській.
У ст.10 Конституції України говориться про вільний розвиток, використання й захисту російської й інших
мов національних меншин України [1].
Мова навчання на території Криму, згідно з постановою, визначається Законом "Про мову" і Конститу-
цією, згідно з якою державною мовою є українська (Ст.10 Конституції України). "Державною мовою в
Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у
всіх сферах суспільного життя на всій території України" [1].
Згідно з Конституцією, порядок застосування мов в Україні визначається законами. Ст. 53 Конституції
гарантує громадянам, що належать до національних меншин, відповідно до закону право на навчання рід-
ною мовою, або на вивчення рідної мови в державних і комунальних закладах, або через національні куль-
турні суспільства. Національним меншинам забезпечується навчання рідною мовою, а в ст. 10 конституції
України, говориться про право на розвиток мов народних меншостей: "Застосування мов в Україні гаранту-
ється Конституцією України й визначається законом" [1]. Мовна політика в багатонаціональній державі,
якою і є Україна, завжди була і є найважливішої складової внутрішньої й зовнішньої державної політики.
Розумна мовна політика може стати потужним фактором, що сприяють розвитку національних культур, а
також стабілізації й оптимізації міжнаціональних відносин у багатонаціональній державі й, в остаточному
підсумку, - його економічному процвітанню [2].
Висновок. Аналізуючи особливості розвитку поліетнічного суспільства в процесі радикальних пере-
творень сучасного суспільства, ми акцентуємо свою увагу на сукупності факторів, що визначають соціаль-
но – мовний стан держави, який, на нашу думку, повинне включати такі компоненти, як ступінь розвинено-
сті політичних, економічних й соціальних інфраструктур; політичний статус мови усередині країни й за йо-
го межами; демографічні й освітні особливості населення; принципи національно - мовної політики, прина-
лежність до певного культурно - історичному ареалу; загальний обсяг комунікативного простору мови й
інших використовуваних мов на даній території, їх суспільних функцій і ін., облік яких дає можливість
Адабашева Ф.Б.
МОВНА СИТУАЦІЯ Й ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО
Й КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО МОВ В АРК
124
представити мовну ситуацію, як структурований соціолінгвістичний об'єкт, який визначається єдиним мов-
ним розвитком усього регіону. Ясна вистава про своєрідність лінгвістичної ситуації, баланс інтересів різних
груп населення, розвиток мов під впливом нової мовної політики дають можливість народам зберегти свою
самобутність у своєму інформаційному просторі, а кожної особистості її мовні права й культурні орієнтації.
Джерела та література
1. Конституція України. – Х.: ООО 2008. – 64с.
2. Емірова А.М. Кримськотатарська мова: наслідку геноциду //історія й сучасність (до 50 - річчя депор-
тації кримськотатарського народу). - Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ - 13-14 травня
1994 р.) – Київ, 1995. – С. 50-53.
3. Емірова А.М. Крим – любов і біль моя (Проблеми відродження кримськотатарської культури). -
Сімферополь: Кримське учебно - педагогічне державне видавництво, 2000. – 160 с. На російській мові.
4. Гак В.Г. До типології форм мовної політики //Питання мовознавства. – М.: Наука, 1989. –№5. –С.107 -
108.
5. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Рамкова конвенція Заради Європи про захист
національних меншин. Механізми реалізації в Україні та Миколаївській області: Збірник доповідей мо-
лодіжної студентської науково - практичної конференції. – Миколаїв: Вид - в "Іліон", 2007.
6. Газета Кримська правда - Точка зору "Мова - це теж політика" - Валерій Терещенко.
7. Права людини в Україні: Збірник доповідей молодіжної студентської науково - практичної конференції.
– Миколаїв; Вид - в "Іліон", 2007. - 172с.
Іконнікова М.В.
АНТИУТОПІЧНИЙ ДИСКУРС У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ
ГЕНОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ
У сучасному літературознавстві утвердилась думка про те, що жанр у процесі історичного розвитку пе-
реносить у кожну наступну добу свій генетичний код, так звану "пам’ять жанру", за образним визначенням
М. Бахтіна [2, с. 122], жанрове ядро, жанрову матрицю [5, с. 55], тощо. Н. Копистянська у фундаментальній
монографії "Жанр, жанрова система у просторі літературознавства" аналізує сукупність і взаємозв’язок у
жанрі "стійких принципів організації всіх змістових і формальних жанроформуючих компонентів в єдине
естетичне ціле…" [6, с. 34]. Щоправда, вже в добу романтизму у розумінні жанру формується й протилежна
позиція, згідно з якою актуалізується розмитість, хиткість жанрових меж і нетривалість дії усталених жан-
рових канонів. У працях представників сучасного постструктуралізму і деконструктивізму йдеться про кри-
зу й девальвацію жанрової категорії і на зміну поняттю жанр висуваються поняття "письмо" (Ж. Дерріда),
текст (Р. Барт, Ю. Крістєва) тощо. Справді, жанри надто динамічно розвиваються і художньо-естетичні па-
раметри окремих жанрів часто змінюються, однак тривалість історичного життя таких жанрових форм, як,
скажімо, поема чи роман, засвідчує стійкість їх жанрових ознак, а відтак незмінність змістово-формального
ядра жанру. Водночас слід пам’ятати про те, що будь-який жанр синтезує константі й релевантні ознаки, а
на його еволюцію впливає ціла низка власне літературних і позалітературних чинників.
Більшістю сучасних фахівців у сфері генології універсальною методологічною концепцією, що може
слугувати своєрідною інтеграційною основою для найрізноманітніших генологічних конструкцій, визнаєть-
ся жанрова теорія М. Бахтіна. Її фундаментально-креативні положення так чи інакше використовують у сво-
їх концепціях Б. Іванюк, Н. Копистянська, Н. Тамарченко, Р. Шлайфер та ін.
Універсальність бахтінської теорії жанру полягає, по-перше, в тому, що вона дозволяє зняти доволі
стійку суперечність між двома прямо протилежними підходами до категорії жанру – змістового і формаль-
ного – і встановити між ними діалектичний взаємозв’язок, адже Бахтін стверджує ідею двоякої зорієнтова-
ності жанру (в "тематичній дійсності" і в "дійсності читача"). По-друге, як слушно зауважує Н. Тамарченко,
створена Бахтіним теорія "тривимірного конструктивного цілого" синтезує три основні традиції розуміння
жанру в європейській поетиці – як 1) визначеного горизонту читацького очікування, 2) певної картини чи
образу світу; 3) особливого типу художньої структури, що виникає на межі естетичної реальності й позаес-
тетичної дійсності, в якій перебуває читач-глядач, і формується як специфічний простір-час взаємодії двох
світів [9, с. 17]. По-третє, в межах бахтінської концепції виникає можливість вивести загальні критерії спів-
відношення канонічних і неканонічних жанрових форм на підставі співвідношення понять "канон" / "внут-
рішня міра жанру". Нарешті, ідеї Бахтіна про діалогічну природу людської культури й усіх її феноменів
значною мірою сприяли зміні домінуючих уявлень про жанр як систему ознак на сучасний підхід до жанру
як форми специфічної "літературної конвенції", що особливо наочно постало в дослідженнях представників
школи рецептивної естетики.
У сучасних літературознавчих і культурологічних дослідженнях доказово стверджується, що антиуто-
пія є феноменом, похідним від утопії [1; 4; 7], і власне антиутопічний дискурс формувався на основі утопі-
чного модусу культури [3; 8; 10]. Результати цього процесу засвідчує художньо-філософський досвід другої
половини ХХ сторіччя, у якому віддзеркалився складний шлях людського духу від захоплення утопічними
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35124 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:07:00Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Адабашева, Ф.Б. 2012-06-17T19:27:23Z 2012-06-17T19:27:23Z 2009 Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК / Ф.Б. Адабашева // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 156. — С. 122-124. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35124 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК Article published earlier |
| spellingShingle | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК Адабашева, Ф.Б. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК |
| title_full | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК |
| title_fullStr | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК |
| title_full_unstemmed | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК |
| title_short | Мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в АРК |
| title_sort | мовна ситуація й особливості функціонування української й кримськотатарської мов в арк |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35124 |
| work_keys_str_mv | AT adabaševafb movnasituacíâiosoblivostífunkcíonuvannâukraínsʹkoíikrimsʹkotatarsʹkoímovvark |