Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах
В статьи рассмотрены методика и особенности учета и распределения в общих чертах производственных расходов на предприятиях Украины; предложены пути их оптимизации. У статті розглянуті методика й особливості обліку і розподілу загально виробничих витрат на підприємствах України; запропоновані шляхи ї...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35135 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах / П.М. Майданевич // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 75-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860176462831681536 |
|---|---|
| author | Майданевич, П.М. |
| author_facet | Майданевич, П.М. |
| citation_txt | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах / П.М. Майданевич // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 75-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | В статьи рассмотрены методика и особенности учета и распределения в общих чертах производственных расходов на предприятиях Украины; предложены пути их оптимизации.
У статті розглянуті методика й особливості обліку і розподілу загально виробничих витрат на підприємствах України; запропоновані шляхи їх оптимізації.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:00:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
75
10. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. /Пер. с французского./ СПб:
Наука, 1996.
11. Лебедев О.Т., Филиппова Т.Ю. Основы маркетинга / Учеб. пособ. под ред. Д-ра эконом. наук, проф. О.
Т. Лебедева. Изд. 2-е, доп. – СПб.: ИД „Мим”, 1997.
12. Мак–Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб: ПИТЕР, 2000.
13. Малхорта, Нэреш К. Маркетинговые исследования. Практическое руководство. 3-е издание.: пер. с
англ. – М.: Издательский дом „Вильямс", 2002.
14. Маркетинг: Учебник / А.Н. Романов, Ю.Ю. Корлюгов, С.А.
Красилъников и др. – Под ред. А.Н. Романова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.
15. Маркетинг: Учебник для вузов / Н.Д. Эриашвили, К. Ховард, Ю.А. Цыпкин и др.; под ред. Н.Д. Эриаш-
вили. – 2-е изд., перераб. и доп. – М: ЮНИТИ–ДАНА, 2000.
16. Эванс Дж., Берман Б. Маркетинг: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1990.
17. Багиев Г. Л. и др. Маркетинг: учебник для вузов/ Г.Л. Багиев, В.М. Тарасевич, Х.Анн; / под общ. ред.
Г.Л. Багиева.– 2–е изд., перераб. и доп. – М.: ЗАО «Узд-во «Экономика», 2001. – 718 с.
18. Хачатуров А.Е., Кретов И.И., Панин Г.С. Экологический маркетинг/Маркетинг в России и за рубежом ,
№4 , 2000, с.23–30
19. Ольга Попова. ЭКОЛОГИЯ ВХОДИТ В РЫНОК, / Интернет. Экологический маркетинг, 2004 /
www.science. @.mirror.kiev.ua.
20. Панкрухин А.П. Маркетинг: Учебник.– М.: ИКФ Омега–Л, 2002.– 656с.
21. Вічевич А. М., Вайданич Т. В., Дідович І. І., Дідович А. П. Екологічний маркетинг: Навч.посібник.–
Львів: УкрДЛТУ, 2002.– 248 с.
Майданевич П.М.
АСПЕКТИ ОБЛІКУ І РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНО ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЗГІДНО
ВИМОГ П(С)БО 16 «ВИТРАТИ» НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Постановка проблеми. З початку реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку пройшло
достатньо часу для виявлення проблем, які виникають при формуванні собівартості продукції (робіт, по-
слуг) і обліку затрат згідно П(С)БУ 16 «Витрати». Одна з проблем на підприємствах суднобудування – об-
лік та розподіл загальновиробничих витрат. Розподіл загальновиробничих витрат традиційно був одним із
складних питань обліково–калькуляційних робіт даної галузі, заміни у законодавчо-нормативній базі з фо-
рмування собівартості продукції (робіт, послуг) тільки загострили існуючу проблему.
Аналіз досліджень та публікацій. Питання щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у
суднобудівної галузі розглядали у своїх працях Бурлан С.А. [1], Заваріхін М.М. [2], Іванов Б.В. [3] та інші
фахівці, але в працях останніх років не приділяється достатня увага формуванню собівартості продукції
(робіт, послуг).
Мета статті. Визначення заходів щодо приведення у відповідність порядку розподілу загальновироб-
ничих витрат на підприємствах суднобудування у відповідність до вимог законодавчо-нормативної бази.
Виклад основного матеріалу дослідження. Розглядаючи загальновиробничі витрати, слід зазначити,
що з 2000 р. дуже ускладнився порядок їх розподілу. В зв‘язку з чим в частині постійних загальновиробни-
чих при їх розподілі можуть згідно п. 16 П(С)БО 16 „Витрати” виникли так звані нерозподілені постійні за-
гальновиробничі витрати, які за вимогами п. 11 повинні включатися не до виробничої собівартості, а до со-
бівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). З одного боку така постановка питання є несподіваною,
витрати пов‘язані з процесом виробництва, але в окремих випадках не всі вони увійдуть до складу вироб-
ничої собівартості. З процесом розподілу загальновиробничих витрат пов‘язане таке поняття, як „нормаль-
на потужність”. Ця категорія викликає декілька запитань.
По-перше, що є нормальна потужність? Згідно п. 4 П(С)БО 16 „Витрати”, нормальна потужність – очі-
куваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства
протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробницт-
ва [4]. З першого погляду в наведеному визначенні дуже зрозуміло все викладено, але відразу виникає пи-
тання про середній обсяг діяльності. Для окремих підприємств неможливо встановити нормальну потуж-
ність. Це насамперед стосується суднобудівних підприємств, котрі займаються виробництвом (а іноді й
спочатку розробкою) різноманітної штучної продукції, чи як говорять: „на замовлення”. На суднобудівних
підприємствах, як правило, дуже важко та проблематично, якщо не неможливо, зовсім встановити середній
обсяг діяльності протягом ряду років чи операційних циклів. Це тому, що у цієї невеличкої групи підпри-
ємств дуже часто є відсутнім портфель замовлень, окремі замовлення, з одного боку, мають різні операційні
цикли, з іншого боку – можуть настільки відрізнятися один від одного, що при їх виробництві застосову-
ються технології, які сильно розрізняються. Всі наведені нами причини призводять до того, що на суднобу-
дівних підприємствах проблематично встановити нормальну потужність.
По-друге, ми підходимо ще до однієї проблеми, зв‘язаної з встановленням нормальної потужності, –
одиниця її виміру, що визначає базу розподілу при нормальній потужності. У П(С)БО 16 „Витрати” відсутні
однозначні рекомендації з вибору одиниці виміру нормальної потужності.
Слід нагадати, що в пп. 258, 259 Методичних рекомендацій № 47 рекомендовані наступні бази розподі-
лу загальновиробничих витрат:
Майданевич П.М.
АСПЕКТИ ОБЛІКУ І РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНО ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЗГІДНО ВИМОГ П(С)БО 16
«ВИТРАТИ» НА ПІДПРИЄМСТВАХ
76
− години праці;
− машино-години,
− заробітна плата;
− обсяг діяльності;
− прямі витрати тощо [5].
Як свідчить практика обліково-калькуляційних робіт суднобудівних підприємств Миколаївського регі-
ону, порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат не відповідає вимогам сучасної методології
обліку. На більшості суднобудівних підприємств, розподіл загальновиробничих витрат відбувається всупе-
реч П(С)БО 16 „Витрати”. Звичайно на підприємствах суднобудівної галузі фактичну суму всіх
загальновиробничих витрат, без групування їх на постійні та змінні, розподіляють виходячи з фактичної
бази розподілу. Тобто за таким порядком розподілу не можуть ніколи виникнути нерозподілені
загальновиробничи витрати. А це суперечить вимогам діючої нормативної бази.
З метою усунення невідповідності практики обліку та калькулювання даної групи витрат суднобудівні
підприємства повинні внести відповідні зміни у свою діяльність. Загальний перелік таких змін може бути
наступним.
Першим кроком є внесення коректив в робочий план рахунків. Необхідно вести окремий облік постій-
них і змінних загальновиробничих витрат на рахунку 91 «Загальновиробничи витрати», за допомогою від-
криття відповідних рахунків другого порядку. Також необхідно передбачити субрахунок для обліку нероз-
поділених загальновиробничих витрат, у випадку їх виникнення, до рахунку 901 «Собівартість реалізованої
продукції».
Наступний крок – розробка класифікації загальновиробничих витрат на постійні та змінні чи її ревізія у
разі існування на підприємстві.
Аналітичний облік загальновиробничих витрат може здійснюватися у відомостях, форма якої наведена
на рис. 1.
Але безпосередньо до наведеної відомості можна занести тільки ті загальновиробничи витрати які були
класифіковані раніше. З метою аналітичного обліку та подальшої класифікації тих загальновиробничих ви-
трат, які не були передбачені на суднобудівному підприємстві раніше, але виникли в даному звітному пері-
оді та можливо будуть виникати і подальше, пропонуємо використовувати облікові регістри, які наведені на
рис. 2, 3.
Відомість № від « » 200 р.
обліку загальновиробничих витрат
(змінні, постійні)
Код стат-
ті
Найменування статті Сума
. . .
Всього
Склав
Затвердив
Рис. 1. Форма відомості обліку загальновиробничих витрат
Картка
обліку некласифікованих загальновиробничих витрат №
від « » 200 р.
Цех Дільниця Описання витрат Сума,
грн
Склав
Затвердив
Рис. 2. Форма картки обліку некласифікованих загальновиробничих витрат
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
77
Після заповнення картки обліку некласифікованих загальновиробничих витрат (рис. 2) інформація про
некласифіковані витрати групується в відомості некласифікованих загальновиробничих витрат (рис. 3). В
запропонованій відомості і відбувається класифікація даної групи загальновиробничих витрат, так як вони в
відомості групуються за існуючими статтями чи для них створюється додаткові нові статті витрат.
Відомість
некласифікованих загальновиробничих витрат №
від « » 200 р.
Найменування статті Загальновиробничи
витрати
Сума,
грн.
Код
статті
№ кратки об-
ліку некласи-
фікованих
ЗВВ
Описання витрат змінні постійні
. . .
Склав
Затвердив
Рис. 3. Форма відомості некласифікованих загальновиробничих витрат
Після складання відомості некласифікованих загальновиробничих витрат дані про витрати можна пере-
нести до відповідних відомостей обліку загальновиробничих витрат (рис. 1). Підсумки відомостей обліку
загальновиробничих витрат використовуються при розподілі даної групи витрат.
Спрощену схему обліку та розподілу загальновиробничих витрат наведено на рис. 4.
Висновки і перспективи дослідження. Наведені напрямки усунення невідповідності порядку обліку
та розподілу загальновиробничих витрат в суднобудуванні вимогам законодавчо–нормативної бази, які мо-
жливо використати в обліковій роботі. Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні підхо-
дів щодо можливості застосування в практиці калькуляційних робіт обліку за видами діяльності.
Джерела та література
1. Бурлан С.А. Совершенствование калькулирования себестоимости продукции в судостроении // Эконо-
мика и организация производства: Сборник научных трудов НКИ. – 1984. – С. 51–55.
Інформація первинних документів
Класифі-
кація ЗВВ
Картка обліку
некласифі-
кованих ЗВВ
Відомості по-
стійних та
змінних ЗВВ
Відомість не-
класифі-
кованих ЗВВ
Інформація про очікувані вели-
чини постійних ЗВВ та бази роз-
поділу при нормальній потужно-
сті
Розрахунок
розподілу ЗВВ
Рис. 4. Спрощена схема обліку та розподілу загальновиробничих витрат
Майданевич П.М.
АСПЕКТИ ОБЛІКУ І РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНО ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ЗГІДНО ВИМОГ П(С)БО 16
«ВИТРАТИ» НА ПІДПРИЄМСТВАХ
78
2. Заварихин Н.М., Бурлан С.А. Анализ состояния методов планирования себестоимости продукции на
предприятиях судостроения // Сборник научных трудов НКИ. – 1984. – № 123. – С. 37–45.
3. Иванов Б.В. Учет, калькуляция и анализ хозяйственной деятельности судостроительных и судоремонт-
ных предприятий. – М.: «Морской транспорт», 1995. – 486 с.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Затверджено наказом Міністерства фінан-
сів України від 31.12.1999 р № 318.
5. Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. За-
тверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2.02.2001 р. № 47.
Матвійчук В.І.
МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
До теперішнього часу менеджмент виступає інтегрованим методом, який забезпечує необхідне дослід-
ницьке розмаїття підходів до вивчення такого складного біо-соціо-психо-економічного явища, яким є про-
мислове підприємство як відкрита функціонуюча соціально–-кономічна організація. Згідно з поглядами на-
ціональних вчених [1], «єдиною дисципліною, яка споконвічно розвивається в руслі міждисциплінарного
підходу, є менеджмент». Сучасні тенденції інституалізації менеджменту збагачують гуманістичну спрямо-
ваність управління, що потребує до теперішнього часу обліку особливостей формування культури менедж-
менту як нового прояву сучасного соціально–культурного та етичного ділового середовища, яке все більше
інтегрується в ринковому просторі.
Згідно з класичною теорією менеджменту (Ф.У. Тейлор, А. Файоль, М. Вебер) економічною основою
розвитку промислового підприємства виступає безперервне зростання продуктивності праці на основі тех-
ніки, спеціалізації та кооперації праці всіх учасників виробництва. Технічний фактор виробництва має
якість фізичного та морального старіння в умовах стрімкого технічного прогресу. На відміну від нього
людський фактор зі збільшенням виробничого досвіду, нових знань робітників нарощує свій потенціал, пе-
ретворюється в людський капітал, який має здатність само зростаючої вартості та власну цінність як най-
важливіші умови розвитку. Тому всі наступні школи менеджменту [2] відображали сутнісні зміни управ-
ління, які визначалися раціонально–економічно − як економія витрат людського потенціалу: здоров’я, часу,
праці, сил, моральної та психічної енергії − на одиницю виробництва товарів та послуг.
Поступове розуміння вирішального впливу людського фактору на ефективність всієї діяльності органі-
зації (трудової активності людей) привело до виникнення синтетичних теорій про управління. Як полягають
сучасні автори О. Віханський та А. Наумов [3, стор. 53], саме на цій основі достатньо повно реалізується
системний підхід до управління, який пов'язує цілі, ресурси та процесі, що протікають в організації та поза
неї, в єдине ціле.
До теперішнього часу принцип ефективності управління визначався розміром прибутку або рентабель-
ності виробництва. «При зовнішньому запозиченні навіть понад ефективного досвіду таємницями … зали-
шаються питання: чому і яким чином цей позитивний досвід затвердив себе, яким способом час спонукував
людей до нагромадження саме цього досвіду, а не будь–якого іншого». [5, с. 7] Винайдена логіка форму-
вання прибутку як кінцевого результату дії внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на процес
розвитку, дозволила б критично, конструктивно та осмислено вивчати та сприймати світовий досвід управ-
ління підприємством. Це дозволило б отримати не лише імпульс для зростання ефективності управління,
але й визначило б мету його невпинного розвитку.
Зміна філософії виробництва особливо помітна в концепціях маркетингу та соціально–етичного марке-
тингу. «Відповідно до концепції маркетингу, прибуток не є метою організації; він є винагородою за вміння
домогтися задоволення потреб покупців» [6, с. 131]. Прибуток є наслідком ефективності рішень, що при-
ймаються. Зростання виробництва потребує використання все більших обсягів матеріальних ресурсів. Для
того, щоб залишитися прибутковим, споживання ресурсів повинно йти більш повільними темпам, ніж ви-
робництво продукції. Подібна тенденція є універсальною і характерна для всіх промислово розвинутих кра-
їн, оскільки вона сприяє позитивній динаміці економічного зростання за рахунок нарощування споживання
нематеріального ресурсу, а саме − творчого потенціалу робітників. Завдяки економії матеріальних ресурсів
до виробництва залучаються все нові потреби з боку виробництва (попит на нові технології) і з боку покуп-
ця. Це сприяє прискоренню економічних процесів, оскільки застосовується принципово новий ресурс − ін-
телектуальний потенціал робітників.
Серед технічних керівників бізнесу поширена думка про менеджмент як комплекс практичних прийо-
мів, які непридатні в їх організації внаслідок відсутності надійної єдиної теорії, за допомогою якої можна
моделювати ефективні типові рішення. Саме тому реально діючі керівники в значній більшості є некомпе-
тентними в питаннях сучасного ринкового системного управління і не використовують численні технології
ефективної поведінки в різних підсистемах: виробничій, маркетинговій, логістичній, фінансовій, кадровій.
За поглядами М. Голдмана «саме некомпетентність … менеджменту з 1991 року багато в чому сприяла при-
зупиненню та деформації економічного зростання…» [7, с. 93].
Принципи, що регулюють ефективність управління розвитком, повинні відображати еволюцію госпо-
дарських механізмів, але не їх перенос на вітчизняну практику зі світових умов реалізації або просте поєд-
нання радикальних заходів удосконалення виробництва та процесу управління. Потрібно визначити та за-
пустити внутрішні конструктивні механізми економічного розвитку на основі інновацій, вияснити принцип
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35135 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:00:26Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Майданевич, П.М. 2012-06-19T13:57:43Z 2012-06-19T13:57:43Z 2007 Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах / П.М. Майданевич // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 75-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35135 В статьи рассмотрены методика и особенности учета и распределения в общих чертах производственных расходов на предприятиях Украины; предложены пути их оптимизации. У статті розглянуті методика й особливості обліку і розподілу загально виробничих витрат на підприємствах України; запропоновані шляхи їх оптимізації. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах Article published earlier |
| spellingShingle | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах Майданевич, П.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах |
| title_full | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах |
| title_fullStr | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах |
| title_full_unstemmed | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах |
| title_short | Аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог П(С)БО 16 "Витрати" на підприємствах |
| title_sort | аспекти обліку і розподілу загально виробничих витрат згідно вимог п(с)бо 16 "витрати" на підприємствах |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35135 |
| work_keys_str_mv | AT maidanevičpm aspektioblíkuírozpodíluzagalʹnovirobničihvitratzgídnovimogpsbo16vitratinapídpriêmstvah |