Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства
Розглянуто питання інноваційної стратегії підприємства, що займається розробкою та виробництвом інновацій. Запропонована математична модель вибору інноваційної політики фірми, яка полягає у визначенні моментів часу початку розробок або впроваджень, та паралельно розглянуто питання інвестиційної полі...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35199 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства / Ю.Ф. Артеменко, В.В. Огліх // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 97-99. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859634697134407680 |
|---|---|
| author | Артеменко, Ю.Ф. Огліх, В.В. |
| author_facet | Артеменко, Ю.Ф. Огліх, В.В. |
| citation_txt | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства / Ю.Ф. Артеменко, В.В. Огліх // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 97-99. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Розглянуто питання інноваційної стратегії підприємства, що займається розробкою та виробництвом інновацій. Запропонована математична модель вибору інноваційної політики фірми, яка полягає у визначенні моментів часу початку розробок або впроваджень, та паралельно розглянуто питання інвестиційної політики.
Рассмотрен вопрос инновационной стратегии предприятия, которое занимается разработкой и производством инноваций. Предложена математическая модель выбора инновационной политики фирмы, которая заключается в определении моментов времени начала разработок или внедрений, и параллельно рассмотрен вопрос инвестиционной политики.
The question of innovative strategy of enterprise which is engaged in development and production of innovations is considered. The mathematical model of choice of innovative policy of firm which consists in determination of moments of time of beginning of developments or introductions is offered, and the question of investment policy is parallel considered.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:14:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
97
Артеменко Ю.Ф., Огліх В.В.
ОПТИМІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Вступ. На початку нового тисячоліття економічне зростання характеризується провідною роллю науко-
во-технічного прогресу і інтелектуалізацією основних чинників виробництва. Досвід економічного зрос-
тання в розвинених країнах доводить, що найбільший успіх досягається ними при вкладенні інвестицій у
науково-технічний прогрес – нові знання, що утілюються в освоєнні нових, головним чином, високих нау-
коємких технологій й устаткування, в освіті, організації виробництва.
Як наслідок, місце будь-якої держави на світовій арені, його економічна потужність і безпека знахо-
дяться у прямій залежності від рівня науково-технічного розвитку. Тому стратегія розвитку сучасної дер-
жави повинна базуватися на інноваційному характері його економічного розвитку [1].
Керівники всіх рівнів повинні зрозуміти, що виживання української економіки на світовому ринку мо-
жливе лише при переході до інноваційного типу розвитку. Стратегічні цілі діяльності підприємств визна-
чають його економічну стратегію, з урахуванням і в рамках якої формується інноваційна стратегія підпри-
ємства.
Виробленню інноваційної стратегії передує аналіз показників стану і перспектив розвитку інноваційної
діяльності підприємства, проведення якого, у свою чергу, визначається необхідністю виявлення реальних
можливостей науково-технічного забезпечення реалізації поставлених стратегічних цілей і загальноеконо-
мічної стратегії.
Кожне покоління складної системи у своєму розвитку проходить життєвий цикл. Життєвий цикл інно-
вації складається з шести стадій: 1) розробка інновації; 2) вихід на ринок; 3) розвиток ринку; 4) стабілізація
ринку; 5) зменшення ринку; 6) падіння ринку.
Повний життєвий цикл інновації одного покоління в умовах жорсткої конкуренції формується, як пра-
вило, різними зусиллями декількох підприємств. Він складається з трьох циклів: наукового, дослідного та
виробничого. На основі досліджень доведено, що між цими циклами є статичний зв’язок через часовий лаг.
Наукові розробки, за умови наявності фінансування, проводяться безперервно, і ті винаходи, які суспільст-
во готове споживати, можна віддавати до дослідного виробництва, а потім – до масового. Таким чином, на-
уковий цикл найдовший за часом, наступний – дослідний, а потім – виробничий.
Тривалість окремих фаз у життєвому циклі інновації залежить від обраної підприємством інноваційної
стратегії. Інноваційна стратегія є результатом безперервного процесу оцінки та аналізу різних залежностей,
які поєднують стратегію, економічні умови, науково-технічний потенціал підприємства, портфель науково-
технічних завдань та самі завдання між собою [3]. Інноваційні стратегії підприємств, які беруть участь у
створенні інноваційного продукту, повинні бути узгодженими між собою. Розробка інноваційної стратегії
підприємства базується на її ринковій позиції, яка пов’язана з життєвим циклом виробленого продукту, а
також на науково-технічній політиці, що впроваджується. Така стратегія має враховувати головні фази та
критичні моменти переходу однієї фази в іншу у процесі здійснення повного життєвого циклу інноваційно-
го продукту [1,4].
Інноваційні організації, що займаються розробкою і виробництвом інновацій, одразу ж орієнтуються на
декілька поколінь інновації, і коли вона досягає стадії стабілізації чи зменшення, її деструктуризують, тобто
починають випуск наступного покоління інновації. Життєвий цикл інновації, з огляду на час, коротший за
життєвий цикл продукту. Поки даний інноваційний продукт проходить всі фази життєвого циклу, він побі-
чно створює ідеї для зародження нових інновацій, формує потребу в них, нове знання-середовище, тобто
життєвий цикл інновації має своє продовження у вигляді іншого продукту.
Розглянемо таку задачу оптимізації стратегії інноваційного розвитку.
Постановка задачі. Нехай деяка фірма функціонує на ринку інтелектуальних товарів. Специфіка тако-
го ринку, а саме надзвичайна динамічність та наповненість продукції науковими нововведеннями, вимагає
постійного контролю за ринком та вдосконалення використовуваних технологій. Для підтримання своєї
конкурентоспроможності та з метою максимізації ефективності свого функціонування фірмі необхідно по-
стійно вирішувати питання визначення оптимальної траєкторії свого інноваційного розвитку на певний пе-
ріод.
Розглянемо задачу вибору інноваційної політики фірми, яка полягає в тому, щоб визначити моменти
часу у які потрібно починати розробку або впровадження тієї або іншої нової технології. Паралельно з цією
задачею розглянемо питання інвестиційної політики – яким є оптимальний графік інвестицій в нові техно-
логії.
Нехай у розпорядженні фірми є певний обмежений впорядкований набір інновацій: nIII ,,, 21 K . Ко-
жна інновація iI характеризується певною динамікою росту і граничним рівнем розвитку.
Швидкість розвитку інноваційного проекту від інвестицій та характеристик фірми визначається
функціональною залежністю
[ ])(),(1 tutx iiii −α ,
де )(1 ii tx − – досягнутий на попередньому етапі рівень, )(tui – кількість ресурсів, що вкладаються в
розвиток, або впровадження технології (інновації).
Технологічні межі – максимальні рівні розвитку технологій задаються параметрами nIII ,,, 21 K .
Життєвий цикл і-ї технології (інновації) описується узагальненим логістичним рівнянням:
Артеменко Ю.Ф., Огліх В.В.
ОПТИМІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
98
[ ] ( ){ } )()()()(),()(
1 iiiiiiii
i tttxItxtutx
dt
txd
≥⋅−⋅⋅= − δα ,
тут )(δ – функція-індикатор.
Розвиток технології характеризується, як правило, S-образною логістичною кривою (крива Гомпарта).
Нахил кривої і переломні точки розвитку в кожний період часу відображають ефективність технології і
ступінь використовування технологічного ресурсу. В міру наближення до падіння подальше вдосконалення
даної технології стає економічно недоцільним (рис. 1).
Рис. 1. S-образна крива інноваційної технології
Нехай горизонт планування фіксований та відомий – Т. Необхідно визначити моменти часу { } niit ,1=
( Tttt n ≤≤≤≤= K210 ) змін технологій, тобто знайти скінчену послідовність моментів переходу від
однієї технології до наступної.
Нехай фірмі відомий початковий рівень розвитку технологій 00 ≥x , це умовний показник, що харак-
теризує степінь розробленості та придатності до негайного використання даної технології. Тоді початкові
умови:
01 )0( xx = ;
0)( =txi , ],( 1 Ttt i+∈ , 1,1 −= ni
{ }iiiii ctxxtx −= − )(,max)( 10 , ],( 1 Ttt i+∈ , 1,1 −= ni ,
ic – витрати пов’язані з переходом від попередньої технології до наступної.
Траєкторія )()( txtx i= , ),[ 1+∈ ii ttt характеризує рівень розвитку технології за проміжок часу від it
до 1+it . Рівень розвитку технологій , досягнутий до кінця планового горизонту планування Т:
{ })(max)(
,1
TxTX ini=
= .
Для оцінювання та порівняння між собою різних стратегій побудуємо критерій, який буде виражати
прибуток фірми отриманий в результаті впровадження інновацій.
Певна величиною доходу ми одержимо в кінці планового періоду в залежності від досягнутого рівня
розвитку технологій )(TX , позначимо його ))(( TXD . Також маємо дохід, який отримаємо в процесі роз-
витку технологій, він визначається функціоналом ∫=
T
dttxftxF
0
))(())(( . Для отримання величини при-
бутку вираховується загальна величина витрат, що задаються функціоналом витрат
dtetutxC
T
ni
tt
i∫ ∑
=
−⋅=
0 ,1
)()())(( γ . Дисконтуючий множник tte )(γ− у функціоналі витрат означає, що в про-
міжках між моментами технологічних перемін діє так званий закон спадної продуктивності капіталу і мора-
льний знос науково-технічної інформації в цей час має монотонно спадний характер.
Таким чином, отримаємо задачу максимізації прибутку ))(())(())(( tuCtxfTXD −+=π одержа-
ного в результаті впровадження інновацій:
max)())(())((
0 ,1
)(
0
→⋅++ ∫ ∑∫
=
− dtetudttxfTXD
T
ni
tt
i
T
γ
за умов, що
t
y
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
99
[ ] ( ){ } )()()()(),()(
1 iiiiiiii
i tttxItxtutx
dt
txd
≥⋅−⋅⋅= − δα ,
01 )0( xx = ; 0)( =txi , ],( 1 Ttt i+∈ , 1,1 −= ni
{ }iiiii ctxxtx −= − )(,max)( 10 , ],( 1 Ttt i+∈ , 1,1 −= ni ,
0)( iii utu ≥ , 0)(1 =tu , ),[ 1+∉ ii ttt , ni ,1=
Дана задача полягає у виборі такого вектору динаміки ресурсів ))(,),(),(()( 21 tutututu nK= , який
відображає інвестиційну політику та вектору моментів часів зміни технологій ),,,( 21 nttt K , де
Tttt n ≤≤≤≤= K210 , який відображає інноваційну політику, щоб за дотримання початкових умов фі-
рма отримала максимальний прибуток від впровадження інновацій.
Висновки. Побудована модель може бути віднесена до класу задач оптимального управління, для її
розв’язку можна використати такий алгоритм: при фіксованих моментах перемикання (моментів часу пере-
ходу на нову технологію) з відповідних задач знаходяться оптимальні управління, а потім методом динамі-
чного програмування визначаються моменти перемикання.
Розв’язки даної задачі у ряді випадків може бути отримано чисельно, тому можливо за допомогою імі-
таційного моделювання аналізувати різні стратегічні політики, оцінювати їх ефективність та порівнювати
між собою.
Апробація даної моделі показала достатню ефективність результатів для управління інноваційним про-
цесом фірми. Треба зазначити хорошу адаптованість даної моделі для рішення аналогічних задач як на мік-
ро- так і на макрорівні.
Джерела та література
1. Внукова Н.М., Грачов О.В., Громика Р.П., Калишенко В.О., Смоляк В.А. Вибір стратегії інноваційного
розвитку підприємства: Науково-метод. рекомендації. – Х.: ХДЕУ, 2003.– 19 с.
2. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 502с.
3. Матвеев А.А., Новиков Д.А., Цветков А.В. Модели и методы управления портфелями проектов. – М.:
ПМСОФТ, 2005.
4. Артеменко Ю.Ф., Визначення оптимального контракту на НДР при неперервності розподілу доходів
держави// Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип.214: В 4 т., Том ІІІ . – Дніпропетровськ:
ДНУ, 2006. – С. 812–817.
Абибуллаев М.С.
ЭВОЛЮЦИОННАЯ ТЕОРИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИЗМЕНЕНИЙ:
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ В ИССЛЕДОВАНИЯХ ИННОВАЦИОННОЙ
ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ
Функционирование рыночной экономики в Украине сталкивается с уникальными проблемными ситуа-
циями, решение которых требует нестандартных научных исследований. Методический инструментарий
традиционной экономической теории, основанный на теоретических положениях экономического равнове-
сия не дает возможность в полной мере объяснить происходящее в современной экономике, и тем более
сформулировать адекватные рекомендации, как для регуляторов рынка, так и для субъектов хозяйствова-
ния.
Критический анализ исследований экономистов, занимающихся проблемами инновационной деятель-
ности, показал, что среди них идет научная дискуссия по вопросу использования различных направлений
экономической теории для исследований этого вида деятельности. При этом исследователи используют по-
нятие «мэйнстрим», которое объединяет в себе основные положения неоклассики, а также некоторые дру-
гие экономические теории и течения, отличающиеся от эволюционной [1, 2, 3, 4, 5 и др.]. К мэйнстриму от-
носят даже те доктрины, которые не разделяют отдельные положения неоклассики (напр., неоинституцио-
нализм самоидентифицируется с мэйнстримом).
Целью настоящей статьи является обоснование использования эволюционной теории экономики в ис-
следованиях инновационной деятельности на основе раскрытия ее сущности.
В экономической теории устоялись несколько концепций предприятий, из которых можно выделить
четыре основных направления исследований, связанных с теоретическим описанием функционирования
предприятия: неоклассическая теория фирмы; институциональная теория фирмы; эволюционная теория
фирмы; предпринимательская теория фирмы. В первой из них предприятие рассматривается как целостный
объект, который осуществляет превращение ресурсов в продукцию и привлечение этих ресурсов в произ-
водство. Модель предприятия состоит из производственной функции, которая выражает зависимость ре-
зультатов производства от затраченных ресурсов. Предприятие выпускает такое количество продукции, при
котором предельные затраты равны рыночной цене выпускаемой продукции, что и является условием мак-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35199 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:14:50Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Артеменко, Ю.Ф. Огліх, В.В. 2012-06-21T08:27:26Z 2012-06-21T08:27:26Z 2007 Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства / Ю.Ф. Артеменко, В.В. Огліх // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 97-99. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35199 Розглянуто питання інноваційної стратегії підприємства, що займається розробкою та виробництвом інновацій. Запропонована математична модель вибору інноваційної політики фірми, яка полягає у визначенні моментів часу початку розробок або впроваджень, та паралельно розглянуто питання інвестиційної політики. Рассмотрен вопрос инновационной стратегии предприятия, которое занимается разработкой и производством инноваций. Предложена математическая модель выбора инновационной политики фирмы, которая заключается в определении моментов времени начала разработок или внедрений, и параллельно рассмотрен вопрос инвестиционной политики. The question of innovative strategy of enterprise which is engaged in development and production of innovations is considered. The mathematical model of choice of innovative policy of firm which consists in determination of moments of time of beginning of developments or introductions is offered, and the question of investment policy is parallel considered. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства Article published earlier |
| spellingShingle | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства Артеменко, Ю.Ф. Огліх, В.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства |
| title_full | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства |
| title_fullStr | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства |
| title_full_unstemmed | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства |
| title_short | Оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства |
| title_sort | оптимізація стратегії інноваційного розвитку підприємства |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35199 |
| work_keys_str_mv | AT artemenkoûf optimízacíâstrategííínnovacíinogorozvitkupídpriêmstva AT oglíhvv optimízacíâstrategííínnovacíinogorozvitkupídpriêmstva |