Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35413 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці / К.М. Доценко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 122. — С. 101-106. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859896596905328640 |
|---|---|
| author | Доценко, К.М. |
| author_facet | Доценко, К.М. |
| citation_txt | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці / К.М. Доценко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 122. — С. 101-106. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T15:55:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
Точка зрения
101
В заключении отметим, что игра – удивительная, разнообразная и богатая сфера деятельности детей.
Вместе с игрой в жизнь детей приходит искусство, прекрасное. Игра связана с песней, танцем, пляской,
сказкой, загадкой, скороговорками, речитативами, жеребьевками и другими видами народного творчества
как средствами народной педагогики. Игра – уроки жизни, они учат ребёнка общению с другими людьми.
Поскольку обширная и разнообразная по тематике игровая деятельность во многом отображает кон-
кретные формы объективной действительности, то, следовательно, в ней на протяжении исторического раз-
вития проявляются такие важнейшие факторы преобразований, как конкретный для данного народа жиз-
ненный уклад, мировоззрение, степень культурного развития, межнациональные культурные связи и мно-
гое другое.
В условиях современной цивилизации в связи с резким снижением двигательной активности человека
возрастает роль систематических занятий подвижными играми. Гибкое применение известных принципов
классификации предоставляет педагогам широчайшие возможности для рационального использования со-
кровищницы народного игрового фольклора преимущественного для развития физических качеств. Разно-
образие двигательных действий в народных подвижных играх содействует оптимальному физическому раз-
витию.
Изучение и переработка народных подвижных игр в соответствии с требованиями современной этнопе-
дагогической мысли, правильный отбор и руководство играми приобретают решающее значение в дости-
жении поставленной цели.
Источники и литература
1. Батурина И. И., Кузина Т. Ф. Народная педагогика в воспитании дошкольников. – М., 1995. – С. 47 –
48, 66 – 67.
2. Былеева Л. В., Григорьев В. М. Игры народов СССР. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 296 с.
3. Волков Г. Н. Этнопедагогика. – М.: Академия, 1999.
4. Запорожец А. В. Игра и её роль в развитии ребёнка дошкольного возраста. М., 1978. - С. 7.
5. Конторович М. М., Михайлова Л. И. Подвижные игры в детском саду. М., 1961.
6. Педагогические и психологические проблемы руководства игрой дошкольника / Под ред. А. В. Запо-
рожца. - М., 1979. - С. 17.
7. Филоненко В. Детские игры крымских татар // ИТУАК. - № 56. – 1919. – С. 242 – 266.
Доценко К.М.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У
СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
У психологічній науці одне із центральних місць займають проблеми особистості, проте якщо донедав-
на основною задачею наукових розвідок було з’ясування умов та особливостей формування її окремих рис,
то в працях останніх років спостерігається зміщення інтересу до феномену „Я”, формування та функціону-
вання ядра особистості – її ідентичності (К.А.Альбуханова-Славська, М.Ш.Магомед-Емінов, П.В.Лушин,
Шульга Н.А., Міненко О.О., Клочек Л.В, Солдатова Е.Л., Шнейдер Л.Б. та ін.). Варто відмітити, що хоча
поняття „ідентичність” для вітчизняної психології достатньо нове, психологами різних наукових шкіл та
напрямків певною мірою описано та проаналізовано різні її види. Варто відзначити, що велика увага приді-
лялася в дослідженнях різного роду етнічній, національній, гендерній ідентичності і значно менше профе-
сійній. Тому метою даної статті є аналіз основних напрямків дослідження проблеми професійної ідентично-
сті на даному етапі розвитку вітчизняної психологічної науки.
Професійна ідентичність визначається як прийняття провідних професійних ролей, цінностей та норм,
наявність мотиваційних структур, котрі спонукають особистість до ефективної практичної діяльності [27, с.
68] та включає в себе співвіднесення себе з професією, створення еталонного зразка особистості професіо-
нала, уявлення про себе як про професіонала, а також вироблення стратегії наближення до еталонної моделі
та прагнення до неї [7, с.92]. Професійна ідентичність виявляється у прийнятті індивідом, по-перше, профе-
сійної діяльності в якості засобу, форми самореалізації, задоволення своїх потреб та інтересів, а, по-друге,
себе як професіонала [32, с.110]. Ідентифікуючи себе з певною спільнотою, особистість набуває певної сис-
теми норм, шаблонів поведінки, які виступають для неї як критерії, еталони оцінок [44, с.94].
Для зручності аналізу розмежуємо окремі групи дослідження професійної ідентичності у вітчизняній
психології. Заздалегідь варто сказати, що виділені нами напрямки дослідження професійної ідентичності є
досить умовними і тому неправомірно протиставляти їх одне одному. Разом з тим суто в аналітичних цілях
вважаємо цілком виправданим таке розмежування.
У роботах першого напряму професійна ідентичність поряд із національною, етнічною, політичною,
гендерною та ін. виступає одним із компонентів соціальної ідентичності. Здебільшого вони ґрунтуються на
теорії самокатегоризації Тернера та Теджфела, а тому акцент робиться на тому, що кожна із соціальних іде-
нтичностей формується як результат членства в групі і розвивається як протиставлення іншій, зовнішній
групі [30, 13, 18, 2, 22 та ін. ]. Професійна ідентичність розглядається як результат професійної соціалізації.
Коростеліною К.В. висувається думка, що розвиток ідентичності призводить до ієрархічної упорядко-
ваності наявних соціальних ідентичностей з точки зору їх індивідуальної переваги [18, с.11]. Важлива увага
приділяється нею проблемі впливу соціальної ідентичності на виникнення і розв’язання конфліктів. Підкре-
слюється роль спільної ідентичності у процесі формування міжгрупової толерантності, зокрема шляхом
Доценко К.М.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
102
зменшення групової диференціації. Івановою Н.Л. [13] розглядається співвідношення професійних та етні-
чних стереотипів як основи для формування толерантності на рівні професійного співтовариства.
Лєбєдєва Н.М. [22] в контексті вивчення змін соціальної ідентичності на пострадянському просторі від-
значає зменшення значимості глобальних соціальних категорій (ідеологічних, громадянських) на користь
менш загальних, більш конкретних та реальних (статева, професійна, етнічна). Вона доводить, що особис-
тість в нестабільному суспільстві через соціальну ідентичність шукає не так самоповаги (на чому наголо-
шував Теджфел), як смислу, тому може ідентифікуватися із групами, що негативно сприймаються суспільс-
твом (бомж, ізгой, біженець тощо).
Отже, в цих роботах професійна ідентичність розглядається як один із видів соціальної ідентичності, на
рівні з іншими; специфічні особливості її формування та функціонування не виділяються.
У другій групі робіт професійна ідентичність розглядається в контексті психології професіонала, його
професійної придатності, в ракурсі проблем спеціаліста, обумовлених професійною діяльністю. Даний
конструкт пов’язується із необхідністю побудови більш точних моделей професійної придатності та проф-
відбору [7, 1, 24, 26, 9 та ін.], розглядається як комплексна характеристика відповідності суб’єкта діяльності
[10].
Існує декілька підходів щодо визначення професійної придатності особистості. В основі диференційно-
діагностичного підходу лежить уявлення про професійну придатність як оптимальну відповідність знань,
вмінь, індивідуальних якостей вимогам професії. Проте особистісні якості людини можуть лише частково
відповідати вимогам професії. Саме на цьому наголошують вчені, що розробляють концепцію компенсації
індивідуально-особистісних якостей. Метою даної концепції є спроба вирішити протиріччя між особливос-
тями суб’єкта та вимогами професійної діяльності. Вона знайшла широке відображення в різних теоретич-
них та практичних роботах.
Останнім часом спостерігається посилення уваги дослідників до особистісних аспектів професійного
становлення [34; 41; 6; 24; 7 та ін..]. В.Ю.Філатов говорить про зміщення дослідницького інтересу від роз-
робки та описання нормативних моделей особистості та діяльності спеціаліста до дослідження професійної
свідомості та самосвідомості суб’єкта діяльності [41, с.63]. Це зумовлено тим, що формальні характеристи-
ки підготовки спеціаліста (наприклад рівень освіти) часто не виправдовують себе, не завжди за ними можна
зробити висновок щодо професійної придатності людини до певної професійної діяльності. Любімова Г.М.
відмічає, що, наприклад, такий формальний критерій як успішність відображає ступінь інформованості,
старанності, стресостійкості студента, в деякій мірі і рівень його професійних навичок. Часто „трієчники”
після закінчення вузу успішно реалізують себе як професіонали, а „відмінники” – ні. Авторка вважає це
свідченням того, що успішність освіти залежить і від такого особистісного чинника, як сформованість про-
фесійної складової Я-концепції студента [24, с.58].
Абдуллаєва М.М., аналізуючи проблему неефективності формальних характеристик при професійному
відборі, приходить до висновку, що важливим критерієм, який повинен враховуватися при вирішенні даної
проблеми є сформованість професійної ідентичності, так як „становлення спеціаліста, що полягає в повно-
цінному оволодінні професією, крім засвоєння певних когнітивних схем, способів маніпулювання предме-
том своєї праці, прийняття професійних норм та цінностей, особливостей комунікації і стилю спілкування
соціального оточення, закономірно супроводжується зміною уявлень про себе, свої здібності і слабкості, ін-
тенсивним самовизначенням і пошуком власного місця у професійному світі” [1; 86].
Одним із ключових в наукових розвідках даної групи є поняття „професіонал”. Дане поняття змінювало
своє змістове наповнення в ході суспільно-історичних змін. Так, в умовах планової економіки професіона-
лами вважали спеціалістів, які мали відповідну кваліфікацію. В сучасних умовах під поняттям професіонал
розуміється соціально компетентна, психологічно зріла особистість, що відзначається високою професій-
ною майстерністю, яка визначає її спосіб життя, особливий професійно орієнтований світогляд, менталь-
ність і почуття приєднання до професійної спільноти [36, с.49], [8, с.84]. Отже, серед ознак професіонала
наявна його професійна ідентичність.
Фонарьовим А.Р. показано зв’язок особистісного росту з ростом професіоналізму. Він вказує, що стру-
ктура професійної діяльності та її зміст змінюються з особистісним ростом спеціаліста. Фахівець знаходить
нові грані, сенс та форми в рамках професії, тобто перетворює її, поглиблює уявлення про неї. Перетворен-
ня професійної діяльності, її якісно новий рівень, в свою чергу, призводять до подальшого особистісного
росту, що, в свою чергу, наповнює професійну діяльність новим смисловим навантаженням [42]. Чорний
Е.В. чітко наголошує, що фундамент професіоналізму – істинна професійна ідентичність, яка є в певному
смислі результатом успішного процесу самоактуалізації. І, можливо навіть, що це паралельні і навіть част-
ково співпадаючі процеси [43, с.38].
Варто зазначити, що наявність професійної ідентичності має неоднакове значення для різних професій.
Так, на думку Єрмолаєвої Е.П., професії репродуктивного типу, концептуальною основою яких є загальний
і ясний для усіх стандарт, а для виконання професійних функцій необхідний лише мінімальний набір одно-
значних відомостей, не потребують наявності у виконавця професійної ідентичності, оскільки оцінка їх
придатності до діяльності полягає у простому співвіднесенні результатів з нормативами [9, с.58]. Значення
професійної ідентичності в структурі особистості професіонала зростає із збільшенням продуктивного, тво-
рчого начала в професійній діяльності, ролі особистісних факторів у ефективності її виконання.
Власова Ю.В., Белобрикіна О.А. [7] підкреслюють важливість дослідження проблеми професійної іден-
тичності спеціалістів тих професій, специфіка яких полягає у відсутності однозначного результату, а відпо-
відно і чітких, визначених критеріїв професійної відповідності, професійної успішності.
Точка зрения
103
В контексті професійної придатності найчастіше вивчається професійна ідентичність представників со-
ціономічних професій, зокрема психологів [25, 33, 7, 6, 24, 27, 43, 14, 5 та ін.]. І певною мірою такий перекіс
виправданий: особистість спеціаліста в даних професіях виступає на перший план, є інструментом роботи.
Проте, існує думка, є професії, які теж мають певну соціальну зв’язаність і особистість професіонала віді-
грає в них не останню роль [9, 11, 36 та ін..]. Необхідно відмітити, що в цьому напрямі зустрічаються лише
поодинокі дослідження, наприклад деякі аспекти ідентичності професіонала податкової поліції (в Росії) ви-
вчав Славнов С.В. [39].
Професійна ідентичність спеціаліста розглядається і через полярне за знаком утворення – професійний
маргіналізм. Сутнісна ознака маргіналізму виявляється в тому, що при зовнішній формальній приналежнос-
ті до професії наявна внутрішня неприналежність до професійної етики та цінностей даної професії як в
плані самосвідомості, так і в сфері реальної поведінки (тобто людина діє не в межах професійних функцій
та етики, а під впливом інших мотивів та цілей) [9, с.53].
Серед ознак професійного маргіналізму Єрмолаєвою Е.П. виділяється:
- неадекватність ментальної бази професії, що проявляється у а) ригідності як прихильності професійним
установкам, що вже віджили себе, б) заміні професійної ментальності буденною, політичною, елітар-
ною, псевдопатріотичною тощо;
- „споживання професії” – ставлення до професії не як до „конструктивної мети”, а як до засобу задово-
лення особистих потреб;
- імітація професійної діяльності або професійної свідомості (останнє виявляється, напр. у „подвійній
моралі”);
- „ефект краю” – властивість маргіналізму як „прикордонного стану” людини в професії: байдужість –
фанатизм, вузькість – глобалізація, деідеологізація – зверхідеологізація і т.п. [9, с.56].
В ряді робіт наголошується, що професійний розвиток передбачає активне якісне перетворення особис-
тістю свого внутрішнього світу, що призводить до принципово нового способу життєдіяльності
(Л.М.Мітіна, А.К.Маркова, Е.І.Рогов та ін..).
Виходячи з принципу єдності свідомості та діяльності, введеного Л.С.Рубінштейном (1946), можна
стверджувати, що професійна діяльність накладає певний відбиток на особистість професіонала. Зокрема
зазначається, що певний професійний профіль обумовлює домінантність розвитку специфічних професійно
важливих якостей, здатностей та ціннісних орієнтацій особистості [36, с.79]. В ракурсі проблем спеціаліста,
обумовлених професійною діяльністю в ряді робіт виділяється феномен професійної деформації [3, 12, 38,
4, 36, 7, 1, 31, 40 та ін..], який пов’язаний і з професійною ідентичністю як негативне її загострення. Під
професійною деформацією розуміють негативні зміни у психіці людини, що виникають в процесі виконан-
ня професійної діяльності [36, с.52], в результаті гіпертрофії професійних особливостей особистості [7,
с.92]. Проявами даного феномену виступають особлива переоцінка своїх професійних підходів і цінностей,
особлива професійна солідарність, нечутливість до інших соціальних позицій, виключна захопленість осо-
бистості професійною діяльністю [36, с.52], втрата позитивного ставлення до предмету своєї діяльності [1,
с.88], загострення професійних звичок, стилю мислення та спілкування, перенесення їх на взаємодію з ши-
роким колом людей [31, с.13], зниження самокритичності, розвиток пасивного формального ставлення до
власної професійної діяльності, самовпевненість та переоцінка власного професійного досвіду [3, с.29] то-
що.
Окрім загальних ознак професійної деформації виділяють специфічні для певної професії. Так, до нега-
тивних проявів впливу професії митника на особистість відносять надмірну підозрілість, грубість, байду-
жість до людей, їх переживань та інтересів, кар’єризм, хабарництво [12, с.45]; у професії ревізора, податкі-
вця – скептицизм та підозрілість, що призводить до помилок та незаконних дій [3, с.29].
Найбільше професійна деформація загрожує спеціалістам, які працюють з людьми. Хоча і в інших сфе-
рах така загроза теж є, бо завжди існує певний елемент „вживання” суб’єкта діяльності в свій об’єкт праці.
Дослідження психологічних особливостей людей, професійно пов’язаних з постійною роботою на
комп’ютері, показали, що у них не існує кінцевих рішень, ніби то в голові є спеціальна кнопка „відмінити”,
яку вони можуть в будь-який момент натиснути. Ці люди часто не дуже обережно поводяться як за кермом,
так і в спілкуванні з людьми [38, c. 11].
З аналізу літературних джерел випливає, що професійна ідентичність є складовою більш загальної соці-
альної ідентичності; розглядаючись як компонент особистості професіонала, як необхідна складова профе-
сійної придатності спеціалістів ряду професій, що забезпечує прийняття цінностей, норм професійної дія-
льності, співвіднесення себе з нею, часто протиставляється негативним феноменам, які виникають під
впливом професійної діяльності.
В окрему групу робіт, що стосуються професійної ідентичності, умовно можна віднести праці, які роз-
кривають особливості становлення особистості професіонала у період професійного навчання чи перепідго-
товки.
Як було вказано вище, в наукових працях все більш чітко спостерігається зміщення дослідницького ін-
тересу від розробки та описання нормативних моделей особистості майбутнього спеціаліста (опису відпові-
дних знань, вмінь, навичок, а також професійно важливих якостей) до дослідження його професійної свідо-
мості та самосвідомості. Така позиція не є абсолютно новою. В ряді робіт і раніше підкреслювався вплив
провідної мотивації вибору професії [16, 37, 15, 21 та ін.], професійної спрямованості [15, 21 та ін..] на ста-
новлення особистості професіонала у вузі; відмічалося позитивне прогностичне значення успішної адапта-
ції до навчання у вузі [23], а також ідентифікації з образом професіонала [16]. У наукових психологічних
публікаціях останніх років, присвячених професійному становленню особистості [27; 25; 6; 29; 10; 32 та
Доценко К.М.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
104
ін..] підкреслюється, що важливою задачею університетської освіти, окрім передачі знань, формування
вмінь та навичок, є також формування особистості професіонала, сприяння його самоідентифікації з профе-
сією, яка розглядається як провідний компонент професійної підготовки (Любімова Г.Ю. [25], Буякас Т.М.
[6], Чорний Е.В. [43], Іванова Т. [14], Кон І.С. [17] та ін.). Наголошується, що навчання у вузі є не тільки
окремою стороною життя молодої людини, не лише новим соціальним середовищем, але й якісно новим
етапом її буття, що безпосередньо впливає на її особистісний розвиток [5, с.102].
В багатьох роботах прослідковується ідея цілісності, єдності особистісного та професійного розвитку
як у період професійного навчання в юнацькому віці, так і у зрілому віці (акмеологія); наголошується, що
розвиток професійної самосвідомості особистості у великій мірі пов’язаний з розвитком особистості зага-
лом [35, с. 27]. Істинна професійна ідентичність, на думку Чорного Е.В., є в певному смислі результатом
успішного процесу самоактуалізації. На його думку, це можливо навіть паралельні або ж частково співпа-
даючі процеси [43, с.38].
Загальновідомо, однією з головних задач юнацького віку є набуття ідентичності. Як зарубіжні, так і ві-
тчизняні вчені говорять про те, що проблема ідентичності хвилює значно більше тих, хто не визначився
професійно (Е.Еріксон, 1950, Дж. Марсіа, 1980, Кон І.С.,1984, [17, с.195] та ін.). І, навпаки, професійна іде-
нтичність в немалій мірі визначає нашу особистісну ідентичність (Крайг Г.) [19, с.696]. Розвиток особисто-
сті визначає вибір та підготовку до професії, і разом з тим сам цей вибір і розвиток тієї чи іншої діяльності
визначають стратегію розвитку особистості [35, с. 153]. Саме тому доцільно розглянути проблему профе-
сійної ідентичності в контексті самовизначення особистості.
У психологічній літературі поняття професійного самовизначення вживається тривалий час. З часом
дане поняття розширило своє значення від розуміння його як первинного вибору професії в сенсі акту при-
йняття щодо цього певного рішення до розуміння сутності професійного самовизначення як вибору себе в
професії. Ожерельєва І.Г., Сиромятніков І.В. [28, с.68] серед функцій професійного самовизначення поряд
із узгодженням своїх потреб, ідеалів, переконань, можливостей із цінностями, вимогами професії виділяють
досягнення ясності професійного Я-образу, його гармонізації, корекцію самооцінки, ідеального образа про-
фесіонала і досягнення на цій основі професійної ідентичності. Ми схильні погоджуватися з думкою Куд-
рявцева Т.В., Шегурової В.Ю. [20], що вибір професії – це лише показник того, що процес професійного
самовизначення переходить в нову фазу свого розвитку. Треба зазначити, що сформована особистісна іден-
тичність сприяє адекватному професійному самовизначенню, проте це не позбавить людину в подальшому
необхідності проводити внутрішню психологічну роботу по зміні власної особистості. Професійне станов-
лення особистості супроводжується кризами професійного розвитку, кожна з яких так чи інакше зачіпає
професійну ідентичність.
Отже, професійна ідентичність є одним із результатів професійного самовизначення, яке, в свою чергу
обумовлене адекватністю професійного вибору, і може вважатися критерієм успішності професійного ста-
новлення.
Як було показано, проблема професійної ідентичності лежить в площині багатьох теоретичних та прак-
тичних завдань психології, що стосуються, по-перше, з’ясування місця професійної ідентичності в структу-
рі більш загальної соціальної ідентичності, по-друге, визначення того, яким чином дане утворення
пов’язане із ефективним виконанням людиною трудових функцій та самовдосконалення в даній сфері, по-
третє, яке місце займає професійна ідентичність у прогнозуванні професійної придатності працівників різ-
них типів професій, а також, по-четверте, з’ясування причин та наслідків для розвитку особистості деяких
форм негативного її загострення тощо. Незважаючи на актуальність та багатоаспектність дослідження про-
фесійної ідентичності, необхідно відзначити фрагментарність її вивчення, відсутність системного погляду
на її структуру, передумови та закономірності становлення та змінювання як в процесі професійного на-
вчання у вузі, так і під час криз професійного становлення у зрілому віці.
Джерела та література
1. Абдуллаева М.М. профессиональная идентичность личности: психосемантический подход // Психоло-
гический журнал, том 25, 2004, №2, с.86-95.
2. Агеев В.С. Социальная идентичность личности // Социальная психология. Хрестоматия/ сост.
Е.П.Белинская, О.А.Тихомандридская. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – с.349-356.
3. Андреев В.Д. Психология и этика ревизора. – М., 1984
4. Безносов С.П. Профессиональная деформация и воспитание личности // Психологическое обеспечение
социального развития человека / под ред.. Крылова А.А. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – С.69-74
5. Белобрыкина О.А. Традиции как средство развития профессиональной идентичности студентов-
психологов // психология в вузе, 2004, №2, с. 99-107.
6. Буякас Т.М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов-психологов // Вестник
Московского университета. Сер. 14. Психология, 2000, №1, с. 56-62.
7. Власова Ю.В., Белобрыкина О.А. К вопросу о профессиональном становлении и развитии личности
психолога // психология в вузе, 2004, №2, с.86-98.
8. Ермолаева Е.П. Преобразующие и идентификационные аспекты профессиогенеза // Психологический
журнал, том 19, 1998, №4, с.80-87
9. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность (статья пер-
вая) // Психологческий журнал, том 22, 2001, №4, с.51-59.
10. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность как комплексная характеристика соответствия субъ-
Точка зрения
105
екта и деятельности // Психологическое обозрение, 1998, №2, с. 35-45
11. Ермолаева Е.П. Психология профессионального маргинала в социально значимых видах труда (статья
вторая) // Психологческий журнал, том 22, 2001, №5, с.69-78.
12. Етика та психологія діяльності працівників митної служби. Опорний конспект лекцій. – К., 1998
13. Иванова Н.Л. Идентичность и толерантность: соотношение этнических и пофессиональных стереоти-
пов // Вопросы психологии, 2004, №6, с.54-63.
14. Іванова Т. Я-концепція як складова професійної самосвідомості психологів // Соціальна психологія,
2004, №1, с.134-139.
15. Кириллова Г.И. Роль мотивации учения в формировании профессиональных качеств личности студен-
тов // Условия формирования профессиональной направленности молодежи: Сб. науч. тр.—
Новосибирск: НППИ, 1982. – С.90-96
16. Ковалев В.И., Дружинин В.Н. Мотивационная сфера личности и ее динамика процессе профессиональ-
ной подготовки // Психологический журнал, 1982, Том 3, №6, с. 35-44
17. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.: Пилитиздат, 1984. – 335 с.
18. Коростеліна К.В. Структура і динаміка системи соціальної ідентичності. Автореф. дис.... д.психол.н. –
К, 2003.
19. Крайг Г. Психология развития. – СПб: Питер, 2002. – 992 с.
20. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. психологический анализ динамики профессионального самоопределе-
ния личности // Вопросы психологии, 1983, №2, с. 51-59
21. Кузьминых Л.М. психологический анализ профессиональной направленности студентов педагогиче-
ского вуза // Условия формирования профессиональной направленности молодежи: Сб. науч. тр.—
Новосибирск: НППИ, 1982. – С.69-75
22. Лебедева Н.М. Социальная идентичность на постсоветском пространстве: от поисков самоуважения к
поискам смысла // Психологический журнал, 1999, том 20, №3, с. 48-58.
23. Леонтьев В.Г., Жмыриков А.Н. Адаптация человека к новой деятельности как условие формирования
профессиональной направленности // Условия формирования профессиональной направленности моло-
дежи: Сб. науч. тр.—Новосибирск: НППИ, 1982. – С.6-26
24. Любимова Г.М. „Внутренняя картина” процесса профессионального становления психологов // Вестник
Московского университета. Сер. 14. Психология, 2000, №4, с. 48-56.
25. Любимова Г.Ю. От первокурсника до выпускника: проблемы профессионального и личностного само-
определиния студентов-психологов // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология, 2000,
№1, с. 48-56.
26. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических
условиях // Вопросы психологии, 1997, №4, с. 28-38.
27. Міненко О.О. Особистісне змінювання в процесі професійної підготовки студентів-спихологів. – Дис...
к.психол.н. – К., 2004.
28. Ожерельева И.Г., Сыромятников И.В. теоретическое обоснование методологии оценки профессиональ-
ного самоопределения субъекта деятельности // Инновации в образовании, 2005, №1, с.62-80
29. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підр. – К.: Либідь, 1999. – 536
с.
30. Пилат Н.І. Соціальна ідентичність як чинник вибору стилю поведінки в конфлікті. – Дис. ... к.психол.н..
– К., 2004.
31. Плотко О.В. Формування у працівників податкової міліції здатності до саморегуляції в емоціогенних
умовах. Дис. ... к.психол.н.-- К., 2004.
32. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессионального становления человека. – М.: Изд-
во УРАО, 2002. – 160 с.
33. Пряжников Н.С. Проблемы подготовки и переподготовки психологов-профконсультатнов в современ-
ных условиях // Психологическая наука и образование, 2003, №1, с.59-65.
34. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение – М., 1996.
35. Психологическое сопровождение выбора профессии: Науч.-метод.пос. / Под ред. Л.М.Митиной. – 2-е
изд., испр. – М.:Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2003. – 184 с.
36. Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. пос./ за ред. П.С.Перепелиці,
В.В.Рибалки. – Хмельницький: ТУП, 2001. – 330 с.
37. Сахаров В.Ф., Смирнов М.И. Формирование профессиональной направленности сельских школьников
// Условия формирования профессиональной направленности молодежи: Сб. науч. тр.—Новосибирск:
НППИ, 1982. – С.97-104
38. Сиднеева С. Плата за майстерство. О профессиональной деформации психолога // Школьный психолог,
2005, №6, с. 11-13.
39. Славнов С.В. Структурно-динамические характеристики образа успешного профессионала налоговой
полиции // Психологический журнал, том 24, 2003, №1, с.82-90.
40. Спиридонов В. О профессиональной деформации педагогов // Школьный психолог, 2005, №6, с.15-18
41. Філатов В.Ю. Професійна свідомість: визначення поняття, методології та напрямків дослідження //
Наука і освіта, 2002, №1, с.63-64.
42. Фонарев А.Р. Формы становления личности в процессе ее профессионализации // Вопросы психологии,
1997, №2, с. 88-93
43. Черный Е.В. Профессиональная идентичность практического психолога // Практична психологія та соц-
Доценко К.М.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
106
іальна робота, 2000, №8, с.36-39.
44. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личности. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1996. –
200 с.
Хриенко А.
ЭТНИЧЕСКАЯ ИДЕНТИФИКАЦИЯ В КОНТЕКСТЕ РЕЛИГИОЗНО-
КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКОГО ВОЗРОЖДЕНИЯ В АРК
В Крыму, как и на всей Украине, отношение к религии всегда было особенным. Это обуславливалось
традиционной многоконфессиональностью религиозных организаций, которая объективно предполагала
стремление к созданию системы целесообразных форм взаимодействия и, в первую очередь, с государст-
вом. Более того, многие столетия подавляющее число, исповедующих православие (большинство верую-
щих), воспитывалось на духовных традициях, предполагавших развитие человека и общества на приорите-
тах духовности и морали. Имеются и другие причины, которые определили быстрые темпы религиозного
ренессанса с начала 90-х годов прошлого столетия.
Так, за последние шестнадцать лет во всех странах СНГ наблюдается существенный рост религиозных
организаций и конфессий. Только в Крыму зарегистрированных религиозных общин увеличилось за это
время в двадцать раз.
Однако, статистические показатели роста религиозных организаций не в полной мере отражают увели-
чение количества верующих. Исследования показывают, что активных верующих, которые соблюдают ре-
лигиозные обряды, увеличилось незначительно. Так, в исследовании С.Б. Филатова и Р.Н. Лункина отмеча-
ется, что “в общественном мнении существует фетиш-цифры для определения значимости каждой религии.
Часто приводятся цифры сколько в стране православных, мусульман или католиков, но редко возникает
вопрос, что стоит за этими показателями. Оценка численности представителей религии или конфессии, в
отличие от оценки числа сторонников политических партий, профсоюзов или общественных движений, го-
раздо менее однозначна”.[1] По мнению указанных авторов, численность практикующих верующих, в част-
ности, в России составляет: православных 3 15 млн.; староверов 50 80 тысяч; католиков 60 200
тысяч; протестантов более 1,5 млн.; иудаистов 30 тысяч; мусульман не более 2,8 млн.; буддистов не
более 500 тысяч; представителей нетрадиционных религиозных движений не более 300 тысяч человек.
Аналогичные тенденции в расхождении общих показателей количества, считающих себя верующими и ак-
тивно соблюдающих культы веры характерны и для Автономной Республики Крым. Статистические дан-
ные свидетельствуют, что в регионе повсеместно возрождаются церкви, монастыри, увеличивается количе-
ство приходов и верующих, растет число семинарий и воскресных духовных школ. Однако все это не отра-
жает реального состояния дел в сфере религиозных отношений. Среди православных Крыма, к примеру,
только 3 5 % посещают церковь и регулярно совершают соответствующие религиозные обряды. Среди
крымских татар 78,0 % считают себя верующими мусульманами, но менее 10,0 % соблюдают все обряды и
ограничения, предусмотренные исламом.[2] В то же время религиозный фактор в последнее десятилетие
существенным образом увеличивает свое влияние на все стороны жизнедеятельности людей и государства.
В значительной степени от него все более становится зависимо стабильное развитие социума в целом.
Обобщая многочисленные характеристики отечественного религиозного возрождения, отчетливо про-
слеживаются две его особенности. Первая это общая тенденция к духовной доминанте жизни людей.
Вторая во взаимообусловленности этнической и религиозной идентификации, что отражает идентифика-
ционные процессы, происходящие в обществе в целом.
В отношении первой тенденции следует особо отметить, что стремление людей к духовному совершен-
ствованию, независимо от национальной принадлежности, может рассматриваться как общая закономер-
ность развития современного социума. На это обстоятельство неоднократно указывалось в научной литера-
туре.[3] Такая тенденция объясняется специалистами по-разному. Но общий вывод о росте социальной по-
требности в духовном совершенствовании жизни современного общества не оспаривается.
Наши исследования также показывают, что, независимо от конфессиональной принадлежности, крым-
чане стремятся к совершенствованию духовных основ современной жизни, считая это делом первостепен-
ной важности. Ниже представлена группировка ответов на вопрос: ”Считаете ли Вы, что возрождение ду-
ховной жизни способствует социальной стабильности в Крыму?” (данные в % от общего количества опро-
шенных. Число представителей различных религий в выборке: православные 990, мусульмане 109, про-
тестанты 31, другие конфессии 87, атеисты 283 человек. n = 1.500 ).
Данные, приведенные в таблице № 1, показывают, что большинство представителей различных религи-
озных групп населения и даже атеисты полагают, что возрождение духовной жизни в регионе способствует
его социальной стабилизации. Среди “другого” наиболее часто встречались записи следующего содержания
(авторская стилистика респондентов сохранена): “духовность это не только религиозность, а нравствен-
ность в целом”, “духовное развитие человека это главное, что определяет его сущность”, “только высокий
уровень нравственности и духовности преодолеет разлады среди людей в обществе”, “возрождение религии
это хорошо, если религия не призывает к насилию и вражде”, “вера в Бога это вера в справедливость”,
“верующие различных конфессий стабилизируют обстановку в обществе, если не будут вмешиваться в дела
друг друга”, “в Крыму всегда была веротерпимость”, “при условии, что все религиозные конфессии будут
реально равны перед законом”, “вопрос нужно ставить в плоскости повышения в обществе нравственности
в целом, что шире, чем религиозное понимание духовности”, и т.п. Атеисты, а также значительная часть
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35413 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:55:02Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Доценко, К.М. 2012-06-28T20:55:14Z 2012-06-28T20:55:14Z 2007 Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці / К.М. Доценко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 122. — С. 101-106. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35413 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Точка зрения Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці Article published earlier |
| spellingShingle | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці Доценко, К.М. Точка зрения |
| title | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці |
| title_full | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці |
| title_fullStr | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці |
| title_full_unstemmed | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці |
| title_short | Основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці |
| title_sort | основні напрямки дослідження професійної ідентичності у сучасній психологічній науці |
| topic | Точка зрения |
| topic_facet | Точка зрения |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35413 |
| work_keys_str_mv | AT docenkokm osnovnínaprâmkidoslídžennâprofesíinoíídentičnostíusučasníipsihologíčníinaucí |