Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств
Мета статті полягає в дослідженні механізму формування прибутку у взаємозалежності з факторами, що впливають на нього, і проблеми досягнення балансу між прагненням фірми максимізувати прибуток і необхідністю його лімітування, породженою впливом держави і конкурентів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35528 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств / О.С. Запарнюк // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 126. — С. 36-37. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35528 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-355282025-02-09T11:27:44Z Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств Запарнюк, О.С. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Мета статті полягає в дослідженні механізму формування прибутку у взаємозалежності з факторами, що впливають на нього, і проблеми досягнення балансу між прагненням фірми максимізувати прибуток і необхідністю його лімітування, породженою впливом держави і конкурентів. 2008 Article Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств / О.С. Запарнюк // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 126. — С. 36-37. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35528 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Запарнюк, О.С. Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств Культура народов Причерноморья |
| description |
Мета статті полягає в дослідженні механізму формування прибутку у взаємозалежності з факторами, що впливають на нього, і проблеми досягнення балансу між прагненням фірми максимізувати прибуток і необхідністю його лімітування, породженою впливом держави і конкурентів. |
| format |
Article |
| author |
Запарнюк, О.С. |
| author_facet |
Запарнюк, О.С. |
| author_sort |
Запарнюк, О.С. |
| title |
Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств |
| title_short |
Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств |
| title_full |
Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств |
| title_fullStr |
Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств |
| title_full_unstemmed |
Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств |
| title_sort |
особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35528 |
| citation_txt |
Особливості управління дебіторською заборгованістю промислових підприємств / О.С. Запарнюк // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 126. — С. 36-37. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT zaparnûkos osoblivostíupravlínnâdebítorsʹkoûzaborgovanístûpromislovihpídpriêmstv |
| first_indexed |
2025-11-25T21:32:15Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:32:15Z |
| _version_ |
1849799567089860608 |
| fulltext |
Запарнюк О.С.
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
36
Запарнюк О.С.
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПРОМИС-
ЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
Вступ. Для ринкової економіки в сучасних умовах абсолютно нормальним явищем в процесі розрахун-
ків між контрагентами є виникнення дебіторської заборгованості. Воно пов’язано, в першу чергу, із недос-
коналістю платіжної культури у вітчизняних підприємств та майже повною відсутністю їх майнової відпо-
відальності за невиконання договірних зобов’язань. З огляду на це, суб’єкти господарювання прагнуть спо-
чатку вирішити власні фінансові негаразди, затримуючи тим самим строк оплати і викликаючи дефіцит
оборотного капіталу у контрагентів.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги займає приблизно 80–90% у загальній сумі дебі-
торської заборгованості і відображається в активі балансу підприємства одночасно із визнанням доходу, що
в свою чергу, може суттєво вплинути на визначення фінансових результатів діяльності суб’єкта господарю-
вання. Якщо обсяги дебіторської заборгованості становлять більше 40% від вартості оборотних активів, то
говорити про ефективну роботу підприємства неможливо, адже це означає, що майже половина оборотних
активів підприємства тимчасово вилучена із обігу.
За цих умов особливо нагальним стає питання ефективного управління дебіторською заборгованістю,
яке включає такі складові: формування заборгованості; контроль за своєчасністю її повернення; розробка
заходів щодо повернення боргу у випадку прострочення платежів; попередження виникнення безнадійних
боргів, що дасть змогу зменшити не тільки саму заборгованість, але й витрати, пов’язані з її утриманням
(відсотки за кредити на поповнення нестачі оборотного капіталу і т. п.).
Постановка завдання. Актуальність проблеми управління дебіторською заборгованістю підтверджу-
ється наявністю інтересу до неї у численних вітчизняних вчених та практиків, що, в свою чергу, засвідчу-
ється в працях Белялова Т., Білика М., Бланка І., Іванілова О., Смачило В., Дубровської Є., Краснова В.,
Жнякіна Б., Кірейцева Г., Купріної Н. та інших. В більшості випадків автори приділяють значну увагу пи-
танням визнання дебіторської заборгованості, критеріям її класифікації та механізму управління нею, в
якому головну роль відіграє кредитна політика підприємства як основний елемент впливу на формування
заборгованості. Невирішені частини загальної проблеми полягають у систематизації підходів щодо розроб-
ки класифікації дебіторської заборгованості, визначення основних форм та методів управління нею.
Мета статті полягає в ґрунтовному дослідженні різних підходів до визначення критеріїв класифікації
дебіторської заборгованості та основних методів управління нею на стадіях формування та інкасації.
Результати. Для здійснення управління дебіторською заборгованістю підприємству необхідно розро-
бити параметри щодо її класифікації, стосовно яких у науковців також не склалося єдиної точки зору. Так,
на думку Білика М.Д. [1] для повного розуміння сутності різних видів заборгованості та створення належ-
них умов управління нею, дебіторську заборгованість слід поділяти за такими ознаками:
1. За способом виникнення заборгованість буває: товарна (заборгованість за товари, роботи, послуги);
інша (не пов’язана із реалізацією продукції).
2. За строками погашення: очікуваного терміну погашення; реального терміну погашення.
3. За наявністю забезпечення: забезпечена (коли присутня гарантія її повернення у вигляді застави і т.
п.); незабезпечена (нічим не обумовлена).
4. За ступенем дотримання фінансової дисципліни: допустима або нормальна (виникає за нормальних
умов діяльності і не перевищує встановлених підприємством допустимих меж); невиправдана (з’являється
внаслідок порушення процесів фінансово-господарської діяльності підприємства).
6. За формою погашення: монетарна (погашається готівкою); немонетарна (погашається через розраху-
нковий рахунок та іншими немонетарними способами).
На нашу думку, такий підхід до класифікації дебіторської заборгованості доцільно застосовувати на се-
редніх та малих підприємствах з незначною номенклатурою продукції, невеликим переліком покупців, ву-
зьким колом послуг, тобто там, де кожен контрагент відіграє суттєву роль в діяльності субєкта господарю-
вання і його заборгованість може істотно вплинути на ліквідність позичальника.
На крупних підприємствах, де обсяги дебіторської заборгованості досягають значних розмірів, здійс-
нювати таку детальну класифікацію може бути недоцільно та досить складно. Тому на таких підприємст-
вах, на нашу думку, ефективніше було б ділити заборгованість на строкову (по якій ще не вийшов строк по-
гашення) та прострочену (яка не була виплачена в обумовлений договором строк). Таку класифікацію за-
пропонував Іванілов О.С. [3].
Крім того, слід виділити поняття сумнівної та безнадійної заборгованості. Під сумнівною розуміють
борги, строк позовної давності яких ще не минув, однак повернення яких є малоімовірним, або ж заборго-
ваність, позовна давність якої пройшла, але боржник визнає борг і зобов’язується його повернути. Безна-
дійною вважається заборгованість, по якій минув строк позовної давності, або ж якщо існує впевненість у
неповерненні строкової заборгованості.
За строками погашення найповнішу класифікацію дебіторської заборгованості розробили Жнякін Б.О.
та Краснова В.В. [4], згідно з якою її поділяють на безнадійну, довгострокову, прострочену, термінову та
поточну.
Наступним кроком управління дебіторською заборгованістю є визначення кредитної політики підпри-
ємства. Це є, на нашу думку, найважливішим етапом управління. По суті дебіторська заборгованість є без-
процентною позичкою покупцям. Ось чому суб’єкту господарювання необхідно вибрати таку кредитну по-
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
37
літику, яка б, з одного боку забезпечувала своєчасне повернення заборгованості, а з іншого – не була занад-
то жорсткою і не «відлякувала» клієнтів. Залежно від рівня доходності та ризику підприємство може засто-
совувати такі види кредитної політики: агресивну, помірну або консервативну [2].
При обранні агресивного типу кредитної політики кредитор прагне максимізувати прибуток шляхом
розширення обсягів реалізації продукції в кредит. В цьому випадку спостерігається лояльніше ставлення до
боржників, що проявляється в пом’якшенні умов повернення кредиту, подовженні відсрочки платежів, збі-
льшенні розмірів кредиту та розширенні кола покупців з більшим ризиком неплатежів. Поміркований тип
кредитної політики спрямований на вибір середнього рівня прибутковості та ризиків стосовно продажу то-
варів, надання послуг та виконання робіт в кредит. Жорстка (консервативна) кредитна політика орієнтована
на мінімізацію ризиків, пов’язаних з продажем товарів у кредит. Вона реалізується через використання жо-
рстких умов повернення боргу, зменшення строку надання кредиту, скорочення сум кредитування, звужен-
ня кола покупців з високим ступенем ризику. Обрання типу кредитної політики повинно базуватись на
принципі співставлення доходів і витрат.
Після цього підприємству слід провести неупереджений аналіз покупців для визначення якості кредиту
(імовірності невиконання зобов’язань). Воно може самостійно розробити ряд показників, що характеризу-
ватимуть покупців (позичальників), і в залежності від їх оцінки, приймати рішення про продаж в кредит.
Ми пропонуємо здійснювати оцінку покупців за такими критеріями:
1. Загальна характеристика позичальника, яка є суб’єктивною оцінкою, основаною на власних спостере-
женнях, результатах попередньої співпраці; даних, отриманих від інших контрагентів і т. д.
2. Визначення кредитоспроможності покупця, тобто оцінка здатності контрагента виконати свої зо-
бов’язання.
3. Оцінка ліквідності та платоспроможності покупця, що обчислюється на базі фінансових даних. Провід-
ну роль тут відіграють такі показники: показник відношення заборгованості до загальної вартості капі-
талу; коефіцієнти ліквідності; коефіцієнт покриття відсотків (співвідношення чистого прибутку до
сплати податків і процентів на цінні папери до загальної суми процентів на цінні папери).
4. Ступінь забезпечення заборгованості, здійснюється для страхування від неповернення боргів і підтвер-
джується заставою або гарантією уплати.
Наступним кроком є визначення обсягів дебіторської заборгованості, що покликано вирішити такі пи-
тання [5]: забезпечити її якість, гарантувати захист від знецінення, прискорити строки повернення, збалан-
сувати обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Слідуючим етапом процесу управління дебіторською заборгованістю є реалізація заходів по управлін-
ню сумнівною та безнадійною заборгованістю. Так, Краснова В. і Жнякін Б. [4] виділяють слідуючи методи
впливу на боржників:
психологічні – нагадування шляхом використання засобів зв’язку (телефон, факс і т. д.), засобів масової
інформації, поширення інформації між контрагентами дебітора, яка може суттєво погіршити його
імідж;
економічні – вимога отримання заставного майна, зупинка постачання, застосування фінансових санк-
цій (неустойки, пені штрафи);
юридичні – висунення претензій, досудовий розгляд справи, подача позову в господарський суд;
фізичні – арешт майна боржника, виданий відповідними органами державної виконавчої влади.
Цей перелік, на нашу думку, можна доповнити заходами щодо реструктуризації заборгованості, а саме
– зміна умов, форм, термінів виконання та сторін угоди. Також ефективним виявиться рефінансування бор-
гів, наприклад оформлення векселів.
Загалом, чим жорсткіша буде позиція кредитора щодо простроченої та сумнівної заборгованості, тим
вища імовірність погашення боргу, і відповідно, меншим є ризик по перетворенню її в безнадійну, що в
свою чергу позитивно відображається на діяльності підприємства.
Висновки. В ході дослідження було розглянуто основні проблемні питання, пов’язані з управлінням
дебіторською заборгованістю. Вони, як бачимо, з’являються з моменту виникнення цієї заборгованості і на-
ростають із її простроченням. Тому здійснення управління дебіторською заборгованістю є невід’ємною час-
тиною фінансової політики підприємства та включає два етапи: кредитний та, безпосередньо, управлінсь-
кий. На першому етапі відбувається класифікація покупців за групами ризику та обрання відповідного типу
кредитної політики. Безпосереднє управління дебіторською заборгованістю полягає в її оцінці та розробці
заходів щодо своєчасного повернення.
Перспективним, на нашу думку, є розгляд і дослідження методів рефінансування та реструктуризації
дебіторської заборгованості, що дасть змогу підприємствам звести до мінімуму втрати від сумнівної та без-
надійної заборгованості.
Джерела та література
1. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Фінанси України. – 2003.– №12.
2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент:Учебный курс. – 2–е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга, Ника–центр,
2004.
3. Іванілов О.С., Смачило В.В., Дубровська Є.В. Механізм управління дебіторською заборгованістю // Ак-
туальні проблеми економіки. – 2007. – №1(67).
4. Краснова В.В., Жнякін Б.О. Фінансовий менеджмент підприємства. Навч. Посібник. – Донецьк: Альфа–
прес, 2005.
5. Новікова Н.М. Структурно-логічна модель управління дебіторською заборгованістю підприємства // Ак-
туальні проблеми економіки. –2005.– №1(43).
|