Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності
Правова держава — це таке утворення, де діють справедливі і шляхетні закони, всі люди рівні перед законом і судом, панує верховенство права, забезпечуються права і свободи людини, відповідальність влади перед громадянами, а реалізація принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову сприяє...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/356 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності / В. Тертишник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 23-29. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859852537353469952 |
|---|---|
| author | Тертишник, В.М. |
| author_facet | Тертишник, В.М. |
| citation_txt | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності / В. Тертишник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 23-29. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Правова держава — це таке утворення, де діють справедливі і шляхетні закони, всі люди рівні перед законом і судом, панує верховенство права, забезпечуються права і свободи людини, відповідальність влади перед громадянами,
а реалізація принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову сприяє
гармонізації державного управління, злагоді у суспільстві та створює перепони для зловживань і корумпованості можновладців.
Як побудувати правову державу, які принципи мають визначати її політичний устрій і як це практично здійснити — над такими непростими проблемами розмірковує автор статті.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:42:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 23
Правова держава — це таке утворення, де діють справедливі і шляхетні за-
кони, всі люди рівні перед законом і судом, панує верховенство права, забезпе-
чуються права і свободи людини, відповідальність влади перед громадянами,
а реалізація принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову сприяє
гармонізації державного управління, злагоді у суспільстві та створює перепо-
ни для зловживань і корумпованості можновладців.
Як побудувати правову державу, які принципи мають визначати її полі-
тичний устрій і як це практично здійснити — над такими непростими про-
блемами розмірковує автор статті.
© ТЕРТИШНИК Володимир Митрофанович. Кандидат юридичних наук. Професор Дніпропетровського дер-
жавного університету внутрішніх справ. 2007.
В. ТЕРТИШНИК
ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ГОСТРІ КУТИ НА ШЛЯХУ
ВІД КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ДО РЕАЛЬНОСТІ
Демократія — найгірша з усіх політичних систем,
але кращої не дано.
М. Бердяєв
«Відтоді як Україна здобула незалеж-
ність, на неї, як хвилі, накочуються
реформи: економічна, політична, конститу-
ційна, судова, правова… Підпорядкування
реформаторських процесів законам при-
родного права, — слушно зазначає академік
НАН України Ю. Шемшученко, — створює
іму нітет проти «розумової анархії» у політи-
ці» [1].
Верховенство права — система державно-
го і суспільного устрою, де влада перебуває
під контролем закону, обмежується правом,
а саме право створює таку систему право-
відносин, за якої максимально усуваються
можливості свавілля чиновників, — людина
може робити все, що законом не заборонено,
а чиновники можуть робити тільки те і так,
що і як передбачено законом. Тобто у пра-
вовій державі влада має бути максимально
обмежена в можливості до віль но змінювати
законодавство задля своєї вигоди.
Тож основними принципами розбудови
держави є такі:
1. Верховенство права. Як його забезпе-
чити? Вважаємо, що одним із найважли-
віших кроків до цього є прийняття демо-
кратичної Конституції держави шляхом
всенародного референдуму. За такої умови
Основний Закон, норми якого набувають
най вищої юридичної сили, отримує свою
юрисдикцію безпосередньо від самого на-
роду і стає вище влади, оскільки вона вже
не в змозі змінювати його на свій розсуд.
Влада «слугує закону, дарованому наро-
дом». Стабільний і непорушний Основний
Закон створює необхідні передумови і для
стабілізації всього суспільства. Отже, при-
йняття Конституції України через референ-
дум — істотний механізм забезпечення вер-
ховенства закону. Це особливо актуально
для сучасного етапу розвитку нашої дер-
жавності.
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3
терігає за узурпацією процедури форму-
вання влади певними політичними колами.
Стає очевидним необхідність удосконален-
ня як законодавчої, так і виконавчої гілок
влади.
Якими можуть бути шляхи поліпшення
законодавчої діяльності?
Аналізуючи досвід зарубіжних країн, слід
зазначити, що в деяких з них впроваджено
досконаліший підхід до підготовки норма-
тивних актів ще на етапі законодавчої іні-
ціативи. Наприклад, у Франції досить ус-
пішно працює міністерство законодавства,
професійні співробітники якого і готують
більшість законопроектів. Але ця модель
зовсім не виключає того, що самі парламен-
тарі можуть довести закон до абсурду. Тим
часом в Україні давно назріла необхідність
створення Державного законотворчого де-
партаменту, де б готували й удосконалюва-
ли законопроекти, подані на розгляд Вер-
ховної Ради.
Вважаємо, слід розширити право законо-
давчої ініціативи і надати його також Вер-
ховному Суду України, Конституційному
Суду України, Комітету Верховної Ради з
правової політики, Генеральному прокуро-
рові України, Уповноваженому Верховної
Ради з прав людини, Міністерству внут-
рішніх справ.
Закони мають бути справедливими і зро-
зумілими, відображати волю людей та за-
хищати їхні честь, гідність і свободу. Таким
чином законність і свобода стають немож-
ливими один без одного. Як твердить антич-
не прислів’я, «щоб бути вільним, необхідно
підкорятися законам».
Якості ухвалених законів може сприяти
вдосконалення моделі законодавчої влади.
У її реформуванні не слід відмовлятися від
ідеї двопалатного парламенту, досвід робо-
ти якого в Росії, США та багатьох інших
країнах свідчить про його певні переваги.
Звичайно, двопалатний парламент консер-
вативніший, і це виправдано. В законотвор-
Слід закріпити правило, що Конститу-
цію України можна приймати і змінювати
тільки на всенародному референдумі.
У саму Конституцію доцільно було б за-
класти такий фундаментальний принцип,
як принцип добропорядності людини. Тоб-
то кожен громадянин є добропорядною лю-
диною, якщо інше не доведено за встанов-
леним законом порядком тими, хто це за-
перечує чи стверджує протилежне. Дореч-
но також визначити, що будь-яка особа має
право на відшкодування моральної шкоди,
завданої внаслідок порушення її прав, при-
ниження честі і гідності; фізичні та юри-
дичні особи зобов’язані утримуватись від
здійснення свого права, якщо цим завдава-
тимуть більшу шкоду правам і свободам ін-
ших осіб, тощо.
2. Розподіл влади. Це одна з важливих
засад правової держави, але не в сенсі «поді-
ляй і владарюй», а як модель управління,
що ґрунтується на системі стримувань і
противаг, які б унеможливлювали будь-яку
реанімацію диктатури і тоталітаризму. До
речі, ідея розподілу влади вперше була ви-
словлена в Україні, а саме — в Конституції
Пилипа Орлика, 5 квітня 1710 року [2].
Нині проблеми гармонізації права і влади
перебувають у центрі уваги науковців [3–
7]. Їх гострота стає дедалі очевиднішою. В
умовах, коли залишаються нереалізовани-
ми результати всенародного референдуму,
де громадяни висловилися за відміну депу-
татської недоторканності та двопалатний
парламент, Верховна Рада України прий-
має закон про вибори, який фактично су-
перечить Конституції України, оскільки об-
межує людину в праві як обирати, так і
бути обраною. Списки народних депутатів
від партій і блоків деперсоніфіковані, за-
криті, окрім першої п’ятірки, громадяни не
знають, за кого вони голосують. Прийма-
ються численні поправки до Конституції
України, якими сама влада зменшує свою
ефективність. Фактично суспільство спос-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 25
чій роботі насамперед має діяти принцип —
«сім разів відміряй, один — відріж». Але
навіть і такий парламент у сучасній його
європейській моделі не є панацеєю від не-
професіоналізму (скажімо, Велика Брита-
нія, маючи Палату лордів, не уникла зако-
нодавчої лихоманки). Але це вже проб лема
професіоналізму самих парламентарів. На
нашу думку, двопалатний пар ламент —
прийнятна модель законодавчої влади для
України, якщо реалізувати її без поспіху,
виважено.
Щоб забезпечити відповідність законів
Конституції, у багатьох країнах діє Консти-
туційний Суд (у США його функції вико-
нує Верховний суд). Але Конституційний
Суд «править уже прийняті неякісні зако-
ни» і не запобігає їхньому прийняттю. Про-
блема лежить у площині діяльності самого
парламенту.
У контексті нинішніх українських реалій
привертає увагу дуже цікавий і важливий
факт: Конституційний Суд України є дер-
жавним органом, який найбільше тяжіє до
дотримання закону, не допускаючи юри-
дичних помилок. У чому ж секрет? Мабуть,
у юридичній кваліфікації, професіоналізмі
фахівців та порівняно високому рівні за-
безпечення їхньої незалежності.
Досвід формування Конституційного Су-
ду України можна використати і для внесен-
ня змін до процедури формування парла-
менту.
Якщо на сучасному етапі державотворен-
ня ми все-таки перейдемо до реалізації ідеї
двопалатного парламенту, то що саме до-
цільно зробити, щоб верхня палата могла
усувати помилки народних представників?
Для цього має бути реалізована така кон-
цепція.
По-перше, для постійного оновлення за-
конодавчої влади як запоруки прогресу слід
запровадити таке правило: «Депутатами
Верховної Ради України та органів місцевого
самоврядування не можна обирати громадян
України більше двох каденцій підряд». Якщо
цього не воліє зробити чинний парламент,
відповідне положення чи вся Конституція
повинні прийматися на референдумі.
По-друге, слід установити, що кандида-
том до верхньої палати парламенту може
бути лише громадянин України, який має
вищу юридичну освіту (було б доцільно за-
провадити вимогу — бути магістром права
чи державного управління) і стаж роботи
за фахом не менше п’яти років. (До речі,
більшість сенаторів США є юристами.)
Тільки за такої моделі можна допустити,
що нижня палата обиратиметься за партій-
ними списками. Інакше за пропорційної
системи виборів залишаються передумови
для соціальних потрясінь — розбурхання
політичних вулканів, і як наслідок — зміни
симпатій виборців. Часті зміни зовнішньо-
і внутрішньополітичного курсу ні державі,
ні суспільству, ні громадянам нічого добро-
го не дають. Держава має нагадувати човен,
за кермом якого стоїть поміркований капі-
тан. Якщо у човна енергійно працюють ліві
весла, він може врізатись у правий берег,
якщо навально гребуть праві, — вгрузнути
на мілині лівого.
Доцільно визначити, що верхня палата
обиратиметься терміном на 6, а нижня — на
3 роки. Це зменшить ризик революційних
потрясінь, в основі яких можуть бути емо-
ції певного політичного моменту.
Можна сподіватися, що така модель за-
безпечить якість законів та відповідність їх
Конституції України, більшу стабільність
політичного життя у державі. Боятись юрис-
тів у парламенті не варто. Вже саме вивчен-
ня права, як свідчить практика, формує
вищу правосвідомість. Палата представни-
ків у такий спосіб зможе стати противагою
бюрократизації законодавчого процесу, ком-
пенсує брак відчуття справжнього волеви-
явлення народу.
Скасування депутатської недоторканно-
сті слід внести, відповідно і до результатів
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3
проведеного всенародного референдуму, і в
норми Конституції, якими ця недоторкан-
ність гарантувалася. Пропонується закрі-
пити такі правила: «Народні депутати Ук-
раїни не можуть бути затримані чи заареш-
товані під час роботи безпосередньо у Вер-
ховній Раді України. Кримінальна справа
стосовно народного депутата України може
бути порушена тільки Генеральним проку-
рором України чи його заступниками. За-
тримання чи арешт народного депутата Ук-
раїни може здійснюватися тільки за рішен-
ням Апеляційного чи Верховного Суду Ук-
раїни».
Парламентарі повинні стати не політич-
ним клубом, а професійними законодавця-
ми, творцями справедливих і шляхетних
законів, перетворюючи право на мистецтво
добра і справедливості.
Головні пріоритети — забезпечення за-
хисту прав і свобод людини та створення
гарантій неприпустимості повороту до гір-
шого.
Право виступає мірилом свободи, і зміст
його полягає у тому, щоб узгодити свободу
окремої людини зі свободою інших членів
суспільства, дотримуючи принципу рівно с-
ті. Право — це і засіб забезпечення свободи,
й істотний механізм обмеження неузго джу-
ваних із суспільними потребами уявлень
людей про добро і справедливість, рівень
свободи та обсяг владних пов но ва жень.
Принцип забезпечення захисту прав і сво-
бод людини означає здійснення процесу-
альної діяльності в таких порядку, формі і
режимі, за яких права і свободи людини га-
рантовані законом, є непорушними і не мо-
жуть тлумачитися звужено, обмежуватися.
Недопустимість звуження існуючих прав
і свобод людини під час прийняття нових
законів — основа основ правової держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України
«конституційні права і свободи гаранту-
ються і не можуть бути скасовані. При
прий нятті нових законів або внесенні змін
до чинних законів не допускається зву-
ження змісту та обсягу існуючих прав і сво-
бод». На жаль, ми не раз спостерігали
нехтування цими засадами. Сьогодні ще
слід багато попрацювати, щоб привести за-
кони у відповідність з цим принципом.
3. Проблема оптимізації виконавчої вла-
ди. Вона завжди активно обговорювалася
науковцями і дебатувалася політиками [8,
9]. На нашу думку, це можна здійснювати
шляхом усунення зайвих бюрократичних
ланцюгів.
Аналіз роботи виконавчої влади, в якій
існують такі інституції, як Президент,
Прем’єр-міністр та Кабінет Міністрів, на-
водить на думку про обтяжливість цієї мо-
делі, бюрократизацію та дублювання, мож-
ливість уникнення персональної відпові-
дальності за ухвалені рішення та проявів
колективної безвідповідальності. Модель
виконавчої влади має бути якомога прості-
шою і забезпечувати оперативність прий-
няття і виконання рішень. Президент може
взяти на себе всі повноваження голови уря-
ду (модель США), відмовившись від де-
яких інших (наприклад, помилування за-
суджених доречно передати органам право-
суддя).
Незалежність президентської гілки влади
можна вагоміше забезпечити тільки на все-
народних виборах Президента. Ідея вибор-
ності Президента у Верховній Раді несе
певний ризик — в особі парламентських лі-
дерів можна отримати нове «політбюро».
Доцільніше вдосконалити саму виборчу
систему, зробивши її прозорою і дієвою. Ре-
формуючи виборчу систему, слід пам’ятати
давню мудрість: «Недолугих державних
діячів вибирають хороші громадяни, які не
беруть участі в голосуванні» (Д. Натан).
Значної шкоди суспільству завдає не-
досконалість виборчого законодавства та
практика його застосування, що призво-
дить до вияву рис імітаційної (або маніпу-
лятивної) демократії [10]. Ці негативні тен-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 27
денції мають бути усунуті закладенням у
Конституцію засад виборчого процесу та
прийняттям нового, виваженого закону
«Про вибори».
Податкову адміністрацію, Антимонополь-
ний комітет, Ревізійну службу разом з ін-
шими правоохоронними органами слід ви-
вести з адміністративного підпорядкуван-
ня урядові. Вони мають працювати під
керівництвом президента. Як мовиться, «не
доручайте вовку пасти вівцю — від такого
чабана мало толку».
Для активнішої протидії свавіллю чи-
новників різного рівня та ігноруванню
ними прав і свобод людини доцільно зміц-
нити статус Уповноваженого Верховної
Ради з прав людини, надавши йому повно-
важення органу дізнання, а то і слідчого,
за аналогією зі статусом омбдусмена у
Швеції [11].
4. Забезпечення законності в державі.
Для цього слід розширити форми та зміц-
нити механізми прокурорського нагляду.
Прокуратуру створювали і вона виправдо-
вувала себе саме як орган, який здійснював
загальний вищий нагляд за виконанням за-
конів у державі. Ця функція є її визначаль-
ною і невід’ємною ознакою.
Безумовно, за прокуратурою слід збере-
гти загальний нагляд (цей термін часто пе-
рекладали німецькою мовою як тотальний
нагляд, що і викликало непорозуміння у
тлумаченні) за дотриманням законності в
діяльності організацій, підприємств і уста-
нов. «Бережи порядок і порядок збереже
тебе».
У Конституції України має бути викла-
дено: «Прокуратура є головним правоохо-
ронним органом державної влади України,
на який покладається функція здійснення
вищого, незалежного та всебічного нагляду
за дотриманням законності в діяльності
всіх підприємств, установ і організацій, не-
залежно від форм власності, підпорядкова-
ності та приналежності, посадовими особа-
ми та громадянами, а також координації
роботи всіх правоохоронних органів держа-
ви».
Вважаємо, Генерального прокурора має
призначати на посаду Президент України
за згодою Верховної Ради, а звільняти з ро-
боти — винятково Президент України за
згодою Верховної Ради і Верховного Суду
України.
Призначення і звільнення з посади слід-
чого прокуратури повинно здійснюватись
Указом Президента України за поданням
Генерального прокурора України, узгодже-
ним з Уповноваженим Верховної Ради з
прав людини.
5. Реформування судової влади. У цьо-
му процесі важливо унеможливити її бю-
рократизацію та розбалансованість, чітко
визначити компетенцію місцевих судів та
підсудність справ, уникаючи дублювання
та прийняття рішень з одного і того самого
факту різними судами, забезпечити доступ
до правосуддя і свободу оскаржень судових
рішень.
Попри постійну увагу до проблем судо-
во-правової реформи [12–18], критерій іс-
тини — практика — нерідко засвідчує три-
вожні тенденції у діяльності судової влади
України. Для розв’язання цих проблем слід
передусім забезпечити незалежність слід-
чого, який зазвичай першим іде у бій за
справедливе правосуддя. Слідчий має бути
максимально незалежним, чого значною
мірою можна досягти встановленням ста-
тусу його недоторканності. Слід запрова-
дити правило, що притягнення слідчого до
кримінальної відповідальності можливе
винятково з дозволу Верховної Ради Украї-
ни за поданням Генерального прокурора
України. Кримінальну справу проти нього
може порушити тільки прокурор області чи
прокурор відповідного або вищого рівня.
При реалізації ідеї Національного бюро
розслідування його слідчим треба надати
статус недоторканності, яким сьогодні наді-
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3
лені судді, а для зміцнення гарантій неза-
лежності їх має призначати на посаду та
звільняти виключно Президент України за
поданням Генерального прокурора України
та за погодженням з Уповноваженим Вер-
ховної Ради з прав людини. Це може стати
дієвим механізмом у досягненні їхньої не-
залежності від виконавчої та законодавчої
гілок влади.
Незалежність суддів найповніше можна
забезпечити за умови їх виборності шля-
хом всенародного таємного голосування.
Цю пропозицію ми аргументували неодно-
разово [19]. Доцільно було б передбачити,
що суддів обирають терміном на 10 років.
В Україні нині склались усі передумови
для запровадження такого підходу до фор-
мування суддівського корпусу.
Для підвищення ефективності судової
влади доцільно було б відродити суд при-
сяжних та інститут мирових суддів. У су ді
присяжних повноваження з визнання про-
вини і повноваження з призначення по ка-
рання розділені, що обмежує свавілля судів.
На часі — відновлення стадії перегляду
справ у порядку нагляду Верховним Судом
України.
Отже, процес правової реформи в Ук-
раїні зумовлює необхідність прийняття но-
вої Конституції, де були б закладені гаран-
тії верховенства права та чіткіше реалізова-
ний принцип розподілу влади. Основний
Закон країни необхідно приймати на все-
народному референдумі. Народний депутат
не може бути обраним більше двох термінів
підряд. Статус депутатської недоторкан-
ності слід обмежити. Правову реформу
здійснювати поетапно, шляхом створення
двопалатного парламенту, вдосконалення
системи виборчого права, зосередження
президентських повноважень на організа-
ції виконавчої влади, розширення повнова-
жень Уповноваженого Верховної Ради Ук-
раїни з прав людини, демократизації судо-
вої влади.
1. Шемшученко Ю. Вибране. — К.: Юрид. думка,
2005. — С. 124—125.
2. Перша конституція України гетьмана Пилипа
Орлика. 1710 рік. — К.: Веселка, 1994.
3. Авер’янов В., Андрійко О. Актуальні завдання ство-
рення нового законодавства про державну службу
в Україні // Юрид. журн. — 2005. — № 8. — С. 53—
55.
4. Ніжник Н., Лемак В. До питання про форми дер-
жавного режиму в постсоціалістичних країнах /
Зб. наук. пр. Нац. акад. держ. управління при
Президентові України / За ред. В.І. Лугового,
В.М. Князєва. — К.: Вид-во НАДУ, 2003. — С. 3—7.
5. Шемшученко Ю. Сила демократії — у силі влади
(наукові засади реформування державної влади в
Україні) // Віче. — 1995. — № 6. — С. 3—11.
6. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде
дано відповіді на виклик часу // Право України.
— 2003. — № 5. — С.15.
7. Тертишник В. Як нам владу поділити // Укр.
юрист. — 2004. — № 1. — С. 44—46.
8. Не розподіл влади, а гармонізація управління.
Виступ Президента України Віктора Ющенка на
Всеукраїнських зборах представників місцевого
самоврядування 26 квітня 2005 року // Уряд.
кур’єр. — 2005. — № 80. — С. 4.
9. Шостий всесвітній форум з питань реформування
уряду: досвід Кореї для України // Вісн. держ.
служби України. — 2005. — № 2. — С. 8—11.
10. Бакуменко В., Сурма Ю. Реформа політичної си стеми
України: необхідність та основні напрями реалізації //
Вісн. Укр. академії держ. управління. —2002. —
№ 4. — С. 210.
11. Тертишник О. Проблеми удосконалення статусу
та діяльності омбудсмена щодо забезпечення за-
хисту прав і свобод людини // Юрид. журн. —
2004. — № 11. — С. 90—91.
12. Касинюк О. Проблемні аспекти юрисдикції Між-
народного кримінального суду // Право України.
— 2005. — № 3. — C. 144—147.
13. Маркуш М. Змагальність у кримінальному про-
цесі: історико-методологічний аспект // Під-
приємництво, господарство і право. — 2005. —
№ 2. — C. 55—57.
14. Кості М. Щодо реалізації принципу з’ясування
істини у кримінальному судочинстві // Право
України. — 2004. — № 7. — С. 48—50.
15. Мопсик В. УПК к принятию еще не готов //
Юрид. практика. — 2004. — № 29. — С. 1—4.
16. Тертышник А. Судебная власть и судопроиз вод-
ство // Там само. — № 27. — С. 1—17.
17. Костенко О. Формула декриміналізації держави,
або яким бути Національному бюро розслідувань //
Уряд. кур’єр. — 2005. — № 130 (16 липня). — С. 7.
18. Баганець О. Кого захищає закон? // Там само. —
№ 186 (1 жовтня). — С. 7.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 29
19. Тертишник В. Гармонізація права і влади: чи
дамо відповідь на виклик часу // Юрид. журн. —
2005. — № 8. — С. 124—128.
В. Тертишник
ПРАВОВА ДЕРЖАВА: ГОСТРІ КУТИ НА ШЛЯХУ ВІД
КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ДО РЕАЛЬНОСТІ
Р е з ю м е
Розглядаються основні принципи розбудови пра-
вової держави. Аналізуються шляхи поліпшення
законодавчої діяльності. Досліджуються такі на-
гальні проблеми, як оптимізація виконавчої та ре-
формування судової гілок влади, а також забезпечен-
ня законності в країні. Обґрунтовано необхідність
здійснення правової реформи та прийняття нової
Конституції.
V. Tertyshnyk
CONSTITUTIONAL STATE: SHARP CORNERS ON THE
WAY FROM CONCEPTUAL MODEL TO REALITY
S u m m a r y
The main principle of constitutional state development
are reviewed. The ways of legislation improvement
are analyzed. Such crucial problems as optimization
of executive and reformation of legislative branches
of as well as provision of legality in the country are
investigated. The necessity of judicial reform and new
Constitution approval is substantiated.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-356 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:42:28Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тертишник, В.М. 2008-04-15T18:14:44Z 2008-04-15T18:14:44Z 2007 Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності / В. Тертишник // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 23-29. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/356 The main principle of constitutional state development are reviewed. The ways of legislation improvement are analyzed. Such crucial problems as optimization of executive and reformation of legislative branches of as well as provision of legality in the country are investigated. The necessity of judicial reform and new Constitution approval is substantiated. Правова держава — це таке утворення, де діють справедливі і шляхетні закони, всі люди рівні перед законом і судом, панує верховенство права, забезпечуються права і свободи людини, відповідальність влади перед громадянами, а реалізація принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову сприяє гармонізації державного управління, злагоді у суспільстві та створює перепони для зловживань і корумпованості можновладців. Як побудувати правову державу, які принципи мають визначати її політичний устрій і як це практично здійснити — над такими непростими проблемами розмірковує автор статті. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №3 С. 23-29 Статті та огляди Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності CONSTITUTIONAL STATE: SHARP CORNERS ON THE WAY FROM CONCEPTUAL MODEL TO REALITY Article published earlier |
| spellingShingle | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності Тертишник, В.М. Статті та огляди |
| title | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності |
| title_alt | CONSTITUTIONAL STATE: SHARP CORNERS ON THE WAY FROM CONCEPTUAL MODEL TO REALITY |
| title_full | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності |
| title_fullStr | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності |
| title_full_unstemmed | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності |
| title_short | Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності |
| title_sort | правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/356 |
| work_keys_str_mv | AT tertišnikvm pravovaderžavagostríkutinašlâhuvídkonceptualʹnoímodelídorealʹností AT tertišnikvm constitutionalstatesharpcornersonthewayfromconceptualmodeltoreality |