Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного
The article deals with the problem of the evaluation of machine translation. The usage of such linguistic processors is investigated in connection with the quality and efficacy of translator's work.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35771 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного / А. Бірюков // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 1. — С. 100-105. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35771 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бірюков, А. 2012-07-02T16:58:13Z 2012-07-02T16:58:13Z 2004 Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного / А. Бірюков // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 1. — С. 100-105. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35771 The article deals with the problem of the evaluation of machine translation. The usage of such linguistic processors is investigated in connection with the quality and efficacy of translator's work. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного |
| spellingShingle |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного Бірюков, А. Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект |
| title_short |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного |
| title_full |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного |
| title_fullStr |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного |
| title_full_unstemmed |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного |
| title_sort |
розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного |
| author |
Бірюков, А. |
| author_facet |
Бірюков, А. |
| topic |
Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект |
| topic_facet |
Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект |
| publishDate |
2004 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
The article deals with the problem of the evaluation of machine translation. The usage of such linguistic processors is investigated in connection with the quality and efficacy of translator's work.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35771 |
| citation_txt |
Розробка методів оцінки якості машинного перекладу на основі результатів досліджень з оцінки якості перекладу традиційного / А. Бірюков // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 1. — С. 100-105. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bírûkova rozrobkametodívocínkiâkostímašinnogoperekladunaosnovírezulʹtatívdoslídženʹzocínkiâkostíperekladutradicíinogo |
| first_indexed |
2025-11-25T20:42:22Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:42:22Z |
| _version_ |
1850527666784960512 |
| fulltext |
Шиманович Г.М.
ВНУТРІШНЬОМОВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ МОВИ
100
бистий помічник капітана); 2) назви особи, утворені в результаті метафоризації флорістичних назв (напри-
клад, cedar – “кедр” > “дурак”; 3) назви особи, утворені в результаті метафоризації осіб (наприклад, cap-
tain - “капітан” > “лідер групи п’яниць”; 4) назви особи, утворені в результаті метафоризації об’єктів,
предметів (наприклад, iceberg - “айсберг” > “людина, яка купається в дуже холодній воді”; brush – “щітка”
> збірний іменник “дівчини, молоді жінки”; clean-skin > “особа з незаплямованою репутацією” [7]. Най-
більш характерними типами метафорічного переносу при утворенні назв осіб є: перенос, оснований на по-
дібності якостей (log – a foolish person ); перенос на основі зовнішньої схожiсті (lair – a youth or man who
dresses flashily or shows off [7].
Лексичні процеси, пов’язані з перетворенням англійської мови в національно негомогенну, не є дуже
складними, хоча кількість слів, які поповнили англійський лексикон, є досить великою. Перш за все слід
відзначити процеси формування особливого лексичного шару, специфічного для регіонального узусу,
який називається дівергентним лексичним фондом відповідного варіанта. Національно-специфічний лек-
сичний фонд утворюється шляхом словотворення за характерними для англійської мови моделями. Одним
з найбільш продуктивних способів утворення локальних неологізмів є словоскладання. Таким шляхом
утворюються як композити, так і словосполучення, які передають спільне поняття і мають семантичну ці-
лісність, але пишуться окремо, наприклад, похідні від загальноанглійськіх лексем: ankle-biter (Austral.) – a
child; Down-Easter (Can.) – a native of Eastern Canada; stubble-jumper (Can.) – a prairie farmer; two-pot
screamer (Austral.) – someone who becomes easily drunk; knockdown (Amer.) – a person of some stunning or
overwhelming quality; Anglo-American (Amer.) – an American of English origin; dingbat (Austral. And NZ) – a
stupid person; shirtlifer (Austral.) – a male homosexual. Ще одним продуктивним способом словотворення є
афіксація (наприклад, fizzer (Austral.) – a police informer; walloper (Austral.) – a policeman; wowser (Austral.)
– an obnoxious or disruptive person; wowseress, wowserette – a female ~; weekender (Amer.) – someone who in-
dulges in occasional drug-taking, esp. at weekends; no-hoper (Austral.) – a useless or incompetent person; boatie
– a boating enthusiast; homey (NZ) – a British immigrant, esp. one newly arrived; weakie (Asustral.) – someone
weak in constitution or ability; bikie (Austral.) – a member of a gang of motor-cyclists with a reputation for vio-
lent or rowdy behaviour; sharpie (Austral.) – a young person with extreme or provocative style of hair, dress, etc.;
stubble-jumper (Can.) – a prairie farmer [7]. Незначна кількість іменників – назв осіб утворюється шляхом
конверсії, наприклад, wake-up (Austral. and NZ) – an alert and resourceful person; take-down (Austral.) – a de-
ceiver or thief; blue (Austral. And NZ) – a red-haired person; top-off (Austral.) – an informer [7].
Незважаючи на важливість взаємодії британського й американського варіантів, збагачення англійсь-
кої мови як системи систем різних її національних різновидів здійснюється і за рахунок надходжень з ін-
ших варіантів. Значне поширення англійської мови створило передумови для териториальної, соціальної і
функціональної варіативності системи мови.
Джерела та література
1. Быховец Н.Н. Лексические особенности английского языка Канады. – К.: Наукова думка, 1988.
2. Зацний Ю.А., Пахомова Т.О. Збагачення словникового складу сучасної англійської мови. – Запоріж-
жя, 2001.
3. Новикова Е.И. Семантические и словообразовательные особенности нестандартной лексики австра-
лийского варианта английского языка (на материале сленгизмов – имен лица): Автореф. дис. …канд-та
филол. наук: 10.02.04. – К., 1988.
4. Русецька Л.О. Англійська мова Австралії: витоки, розвиток, сучасний стан. – К., 1993.
5. Скибина В.И. Национально негомогенный язык и лексикографическая практика. – Запорожье: Вида-
вець, 1996
6. Bauer L. Watching English change: An introduction to the study of linguistic change in standard English in
the twentieth century. – London & New York: 1994.
7. ODMS – Ayto J. The Oxford Dictionary of Modern Slang. – New York, 1996.
8. LDAE – Longman Dictionary of American English, 1997.
9. LRNW – Ayto J. The Longman Register of New Words. – Harlow, Essex, 1989.
10. LDCE – Longman Dictionary of Contemporary English, 2001.
Бірюков А.
РОЗРОБКА МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ НА ОСНОВІ
РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ З ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТРАДИЦІЙНОГО
1) Постановка проблеми та її зв’язок з науковими та практичними завданнями. Кількість інформа-
ційних потоків, великий обсяг наукової документації та необхідність її швидкого опрацювання зростає де-
далі все сильніше. Переклад сьогодні відіграє ключову роль в обміні науковими дослідженнями та поши-
ренні інформації. Відсутність чітких критеріїв оцінки якості перекладу призводить до зростання неякісних
перекладів, виконаних різними “заробітчанами” та до створення негативного іміджу професії перекладача.
Розробка єдиних критеріїв оцінки якості та створення певної норми на зразок DIN чи ISO, має важли-
ве наукове та практичне значення як для замовників перекладів, так і для їх виконавців. При цьому ство-
рюється об’єктивна двостороння база, яка спонукає до довіри у якість перекладу та усуває додаткові супе-
речності.
Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект 101
2) Формулювання цілей статті. У нашій статті ми спробуємо дослідити, чи можуть використовувати-
ся надбання теорії перекладу для розробки критеріїв оцінки якості перекладу машинного (МП) та як вони
співвідносяться один до одного.
3) Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню оцінки якості перекладу присвячено багато сту-
дій як у вітчизняному (насамперед у працях таких визначних теоретиків перекладу як В.Коптілов,
М.Новикова, Р.Зорівчак, В.Радчук та інш.), так і в зарубіжному перкладознавстві (В.Кашкін, Ю.Найда,
В.Вілс). Однак незважаючи на велику кількість досліджень, єдиних критеріїв створено так і не було. Все
це мало відношення здебільшого до перекладів художньої літератури, виконаних людиною перекладачем,
тобто перекладів традиційних. У двадцятому столітті, яке часто називають “століттям перекладу”, на до-
помогу людині-перекладачеві прийшла машина, зокрема системи машинного перекладу (СМП), до яких
висуваються свої, специфічні критерії оцінки їх якості, та які поряд з допомогою претендують на конкуре-
нцію.
4) Виділення невирішених частин загальної проблеми. Робіт, присвячених власне оцінці якості машин-
ного перекладу дуже мало. Основним завданням, яке не вирішене на цей час (як, власне, і для перекладу
традиційного), є створення єдиних критеріїв оцінки якості, які б реально допомагали користувачам обира-
ти такий продукт, який якнайбільше задовольняв би їх вимогам.
Питанню оцінки якості перекладу надається великого значення у сучасній теорії перекладу, своїм ко-
рінням воно сягає сивої давнини. Висловлювання, що стосуються вимог до перекладу та оцінки його якос-
ті ми знаходимо ще у античних мислителів, видатних письменників та філософів, які звертались до про-
блем перекладацької діяльності. Переклад є практичною діяльністю людини, тому наукове дослідження
цієї діяльності не може не включати у себе оцінку її результатів.
Оцінка якості перекладу передбачає, по-перше, вирішення питання про те, який переклад треба вважа-
ти “правильним” або “добрим”. Хоча це питання має велику теоретичну та практичну цінність, задовільної
відповіді на нього ще нема. Існує багато робіт з порівняльного аналізу оригіналу та перекладу, але загальні
теоретичні основи критики перекладу, оцінки його якості майже не вивчені. У результаті цього виникає
парадоксальна ситуація, коли поряд із зростанням кількості перекладних творів у літературному процесі
маємо констатувати зменшення їх введення до літературної культури та зменшення їх культурної цінності
[11, с. 22].
Машинний продукт систем автоматичного перекладу не розглядається у контексті створення перекла-
дів творів художньої літератури, тому розглядати якість перекладу ми будемо лише в галузі науково- та
індустріально-технічних текстів. Потребу в оцінюванні якості кінцевого продукту викликає наявність по-
питу на СМП, стрімке зростання кількості документів, які мають бути перекладені, швидкість і менша ва-
ртість автоматичного перекладу в порівнянні з традиційним.
У цій статті ми спробуємо проаналізувати теоретичні та практичні методи оцінки якості перекладу, а
також виявити спільні та окремі риси у підходах до цієї проблеми з огляду на традиційний і машинний пе-
реклад.
Переклад є складним багатогранним процесом, який пройшов довгий шлях історичної еволюції і має
свої лінгвістичні, літературні, психологічні, соціальні, культурні і навіть комерційні аспекти. Першими те-
оретиками перекладу були власне самі перекладачі. Свої теоретичні припущення вони ґрунтували на вла-
сному досвіді та на досвіді своїх колег. Результатом опрацювання та узагальнення цього досвіду ставали
прескриптивні положення про те, “що потрібно” перекладати та яким “має бути переклад” і виконання
яких забезпечувало б високу якість перекладу та давало підстави для його оцінки та критики [6, с. 8].
Але при формулюванні нормативних вимог використовувалась досить невизначена термінологія, ба-
гато принципів перекладу не піддавались доказовій перевірці, відрізнялись суб’єктивністю та заперечува-
ли один одне, що сприяло появі стверджень про неможливість перекладу, про “неперекладність”.
Думка про недостатність нормативних положень не заперечувала їх необхідності, а лише підкреслю-
вала те, що вони мають носити не апріорний характер, а бути результатом теоретичного опису переклада-
цького процесу та відображати реальний стан речей, факти перекладацької діяльності, що спостерігають-
ся. Отже можемо спостерігати подвійну дескриптивно-прескриптивну природу перекладознавста, у якій
домінує дескриптивний аспект, а прескриптивний відіграє підпорядковану, але у той же час досить суттє-
ву функцію.
Сучасні концепції перекладу, однак, зовсім не позбавлені елементів нормативності. Це ствердження,
насамперед, відноситься до проблеми оцінки якості перекладу - одного з центральних питань нормативно-
сті взагалі. Важливе місце оцінювання у теорії перекладу визначається як теоретичними, так і практични-
ми факторами. У практичному плані це безпосередньо пов’язано з перекладацькою працею як такою. Пе-
рекладаючи, фахівець завжди виконує певну соціальну функцію і результати його роботи так чи інакше
отримують якусь оцінку у формі винагороди чи у словесній формі. Переклади оцінювали протягом всієї
історії їх існування, бо необхідно було задовольнити практичну потребу, незважаючи на те, що чітких
критеріїв таких оцінок не існувало. Тому й досі переклади оцінюються літературними критиками, редак-
торами та іншими фахівцями більшою чи меншою мірою інтуїтивно. Але ідеальних критиків не існує.
Критик завжди оцінює виходячи зі свого власного досвіду та своєї власної уяви про норму еквівалентності
перекладу. Оптимальні умови для критики перекладу існують лише тоді, коли у критика є можливість для
зворотного зв’язку з перекладачем, а перекладач у свою чергу тісно пов’язаний із автором оригіналу. У
багатьох випадках, звичайно, такий зв’язок неможливий, тому створення об’єктивних критеріїв оцінки
якості є дуже важливим завданням як для теорії, так і для практики перекладу.
Складність визначення єдиних методів оцінки якості перекладу полягає у першу чергу в тому, що при
оцінці, як і при будь-якій іншій складній людській діяльності, до єдиної шкали маємо вводити досить різні
Бірюков А.
РОЗРОБКА МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ НА ОСНОВІ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДОСЛІДЖЕНЬ З ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТРАДИЦІЙНОГО
102
фактори: повноту, точність, адекватність перекладеного тексту; мету перекладу, тип тексту; форму та
умови здійснення перекладу (усний, письмовий, синхронний); напрямок перекладу (за умови асиметрич-
ного білінгвізму); об’єм тексту, його складність.
Будь-яка якісна оцінка перекладу ґрунтується на оцінці стосовно якоїсь норми. Тобто повинні існува-
ти певні норми, дотримання яких і робить переклад “правильним”. У багатьох країнах світу існують різні
стандарти та норми, дотриманнях яких має гарантувати певну якість перекладу. В нашій державі викорис-
товується Стандарт асоціації перекладачів України, який містить вимоги щодо показників якості перекла-
дацьких послуг. Зокрема показником якості перекладу, згідно цієї норми, буде його відповідність вихід-
ному тексту за змістом, смислом, стилістикою та оформленням. Переклад не повинен мати граматичних
помилок, має бути повним та адекватним, термінологія та скорочення повинні відповідати галузевій нале-
жності вихідного тексту [9, с.3]. Питання про те, що є перекладом повним та адекватним не розглядають-
ся. Дуже часто подібні вимоги мають на жаль лише формальний характер. При цьому стає можливим ви-
конання посередніх перекладів, які тим не менш відповідають вимогам певної норми, якщо ці переклади
задокументовані письмово та специфіковані у довіднику підприємства згідно з цією нормою. Так, напри-
клад, сталося у Німеччині зі стандартом ISO 9000, стосовно положень якого у перекладацькій галузі скла-
лося враження, що вони є всім чим завгодно, окрім гаранта якості [13]. Незадовільний стан норми привів
до появи нової, а саме DIN 2345, яка розробила поняття безпосередньо для перекладацької галузі з ураху-
ванням попередніх недоліків. Оцінки якості перекладів за шкалою “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “не-
задовільно” не зафіксовані в нормі як незаперечні, в ній лише дається визначення певних критеріїв якості,
серед яких повнота, єдність термінології, граматика, стиль та очікування, що покладає замовник на текст
перекладу. Норма приділяє також увагу аспекту оцінки з боку третьої сторони з відповідною кваліфікаці-
єю, яка може бути притягнена для оцінки якості перекладу (експертні оцінки).
У Сполучених Штатах Америки діє аналогічна норма – SAE 2450, у якій представлена система кате-
горізації помилок (термінологія, граматика, правопис) з визначенням ваги окремої помилки. Кількість ва-
жливих помилок поділяється на обсяг тексту, результат і являє собою оцінку перекладу [12].
Отже наглядно бачимо, що в багатьох країнах існують та розроблюються норми для оцінки якості пе-
рекладу, але в той же час очевидно, що придатні вони лише для певної галузі. “Норма перекладу” не може
бути задана на підставі якогось одного критерію, що ускладнює завдання створення єдиних критеріїв оці-
нки якості.
Перекладаючи, фахівець одночасно орієнтується на зміст та жанрово-стилістичні особливості оригі-
налу, на норму та узус мови перекладу та на прагматичні вимоги певного перекладацького акту. Тому не-
обхідно розрізняти не менш ніж чотири аспекти перекладацької норми: 1)норма еквівалентності перекла-
ду; 2)жанрова-стилістична норма перекладу; 3)норма перекладацького мовлення; 4)прагматична норма
перекладу [5, с. 335–336].
Все це здебільшого стосується перекладу традиційного. Щодо машинного перекладу, то при оцінці
якості кінцевого продукту на перший план виходить його прийнятність для користувача [1, с. 214]. Тради-
ційно під цим розуміється продукт, прийнятний за якістю з точки зору певного інформаційного завдання.
Таким чином, рівень якості має визначатися залежно від прагматичних цілей, які висуваються до системи
МП при конкретному завданні інформаційного обслуговування. Допоміжними характеристиками при
цьому є економічна ефективність CМП, швидкість роботи, якість програмного забезпечення та зручність
інтерфейсу [2, с. 15]. Більшість текстів, які перекладаються за допомогою СМП – це тексти інформативно-
го складу. Домінантною при перекладі цих текстів є функція передачі певних фактичних відомостей, тому
визначення приоритетного аспекту перекладацької норми для машинного перекладу на сучасному стані
його розвитку є більш прозорим, ніж для перекладу традиційного. На думку Ю. Марчука, повне збережен-
ня граматичної правильності там, де є надлишковість мовного вираження, робить деякі види граматичного
оформлення зайвими, їх взагалі не доцільно вводити у число обов’язкових вимог до СМП [3, с. 172]. При
цьому припускається, що певна кількість помилок не викривлює змісту тексту та характеризує якість ма-
шинного перекладу (МП).
Оцінюючи переклад ми так чи інакше оцінюємо також того, хто цей переклад виконав. При оцінці пе-
рекладу, виконаного людиною, ми можемо зробити висновок про її майстерність, досвід, професіоналізм,
інколи про її освіту – філологічну чи технічну, про вміння використовувати екстралінгвістичну інформа-
цію. При оцінці ж якості машинного перекладу – про ступінь довершеності лінгвістичного та математич-
ного забезпечення системи – про словники та алгоритми. Урахування цього фактору є дуже важливим для
покращення ефективності СМП. Передбачити конкретні помилки перекладачів не можна, бо вони мають
суб’єктивний характер на відміну від помилок МП, де аналіз помилок у декількох текстах дає можливість
визначення типових помилок, які робить система в принципі. І тому протиставлення непрогнозованих по-
милок перекладача прогнозованим помилкам МП має знайти відображення і в оцінці якості машинного
перекладу [8, с. 119].
Розуміння того факту, що при оцінці якості перекладу критику чи редактору потрібно враховувати ве-
личезну кількість різнорідних факторів, прагнення зробити цей процес якомога об’єктивнішим, спонукали
теоретиків та практиків перекладу до створення процедури вимірювання якості. “Єдиною надійною пере-
віркою якості перекладу залишається аналіз того, як реагують на нього особи, що володіють лише тією
мовою, якою зроблено переклад” [7, с. 12]. “Якість перекладу є обернено пропорційною об’єму внесеного
правлення” [10, с.111]. “Поняття ефективності роботи програмного продукту (СМП) спирається на дві ос-
новні складові: технічна ефективність (effectiveness), яка відбиває корисний результат роботи продукту та
Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект 103
економічна ефективність (efficiency), яка характеризує витрату обчислювальних ресурсів” [4, с. 17].
Отже визначення якості, шляхи її вимірювання не мають єдиної визначеної думки, незважаючи на на-
гальну потребу до визначення об’єктивних критеріїв її оцінки, на потребу теорії та практики перекладу
взагалі. Стосовно ж традиційного перекладу, проблема оцінки якості є зокрема однією зі сторін оцінки
якості та ефективності людської діяльності як такої. Щодо машинного перекладу, то дослідження у цій га-
лузі необхідні для можливості зіставлення між собою різних СМП, для констатації факту покращення ро-
боти певної системи та для прогнозування і визначення перспективності подальшої роботи у цій галузі.
Як свідчить аналіз теоретичних робіт з перекладу, критерії, що їх покладено до основи критичної оці-
нки якості перекладу, досить складні та різноманітні. При цьому вони поділяються на дві основні групи:
лінгвістичні та прагматичні (або функціональні).
Традиційно оцінка якості перекладу являла собою процес порівняння тексту оригінала та перекладу.
Результатом цього порівняння була констатація ступеня адекватності: адекватний, вільний переклад, нор-
мативний/ ненормативний, підрядник. Особливо складною є розробка об’єктивних критеріїв оцінки якості
художнього перекладу, де критик має оцінювати як художньо –літературні якості тексту перекладу, так і
ступінь його відповідності тексту оригіналу. Обидва ці підходи, в ідеалі, мають доповнювати один одного
та застосовуватись одночасно, але через складність порівняльного аналізу така взаємодія, як правило, не
завжди має місце. Застосування цього методу для оцінки якості машинного перекладу загалом не зовсім
прийнятне, оскільки оцінюючи таким чином текст редактор виконує обсяг робіт, який перевищує інколи
роботу над перекладом. Стосовно до МП пропонується порівняння текстів по лінгвістичним рівням (кіль-
кість правильно/ неправильно перекладених слів, синтаксичних структур, стилістичних фігур). При цьому
припускається, що певна кількість помилок, яка допускається на кожному лінгвістичному рівні, не викри-
влює сенсу тексту і характеризує якість МП [8, с. 114].
Інший метод оцінки якості перекладу з визначенням ступеню сприйнятливості для споживача харак-
теризує телеологічну функцію перекладу, тобто переклад можна вважати якісним, якщо він задовольняє
своїй цільовій спрямованості. Переклад є різновидом практичної діяльності і як в будь-якій діяльності її
успіх визначається досягненням встановленої мети. Чим повніше продукт задовольняє вимогам кінцевого
користувача, тим вищою є якість цього продукту. Цей спосіб є дуже характерним для машинного перекла-
ду, при оцінці якого на перше місце виходить сприйнятливість перекладу для користувача і де менші ви-
моги до інших характеристик якості, але і для перекладу традиційного ознаки прагматичності також до-
сить суттєві.
Як спосіб встановлення адекватності перекладеного тексту пропонували також метод “зворотного пе-
рекладу”, а також порівняння з “еталонним перекладом”. Але через відсутність загальновизнаного еталону
значущість цього методу не може бути високою, а широка синонімічна варіативність мови виключає одно-
значну взаємооборотність перекладу та оригіналу. Еталоном для оцінки якості МП можуть виступати сис-
теми перекладацької пам’яті (translation memory tools), які набувають останнім часом все більшої популя-
рності.
Дуже популярним способом оцінки якості перекладу як традиційного так і машинного є метод тесту-
вання користувачів, або “експертні оцінки”. Цей метод отримав широке експериментальне розповсюджен-
ня в практиці машинного перекладу. Він дозволяє встановити значну кількість факторів, які крім визна-
чення власне якості перекладу дають розробникам СМП інформацію про недоліки інфраструктури МП,
типові помилки та можливості покращення алгоритму. У той же час “експертні оцінки” надають, за звича-
єм, лише досить загальну та не достатньо довідну інформацію. На їх основі важко визначити сильні та
слабкі місця перекладу, оцінити вагу окремих помилок. Суттєвим може бути також те, що кожен з експер-
тів ґрунтує свої судження на власних, часто неусвідомлених критеріях і це може ускладнити процедуру
оцінки, коли погляди експертів не співпадають.
У практичному плані емпірична оцінка конкретних перекладів базується частіше за все на знаходжен-
ні та класифікації помилок перекладу. В основному, виявляються помилки стилістичного характеру, нор-
ми та узусу мови перекладу, помилки передачі змісту оригіналу, оскільки вони можуть бути достатньо чі-
тко визначені при зіставленні змісту оригіналу та перекладу. Але сам по собі перелік помилок не достат-
ній для визначення оцінки, бо різні оцінки не однаково впливають на якість перекладу, тобто мають різну
оціночну “вагу”. Тому виникає необхідність класифікації помилок, визначення різних типів помилок, що
впливають на загальну оцінку перекладу. На практиці спосіб підрахунку кількості помилок у фразі (до 20
слів) проілюстрований наступним чином (машинний переклад): “добре” – не більш двох лексичних або
однієї граматичної; “задовільно” – не більш трьох лексичних, або дві лексичні +одна граматична; “незадо-
вільно” – більш трьох лексичних, або дві граматичних помилки. Після визначення якості перекладу всіх
фраз, по середньому арифметичному встановлюється категорія якості перекладу всього тексту [3, с. 174].
Дуже цікаві і надійні у теоретичному відношенні є трансформаційний та денотатний способи. При
першому здійснюється трансформація речень перекладу та оригіналу у базисні (ядерні) – глибинно-
синтетичні, або глибинно-семантичні. Далі встановлюється ступінь розбіжності між ними та визначається
допустимий поріг. Східну структуру має і денотатний спосіб порівняння текстів оригіналу та перекладу.
Сутність його полягає у побудові денотатної структури кожного з текстів, елементами якої є поняття та
відношення між ними. Але через відсутність повного опису мовних явищ на практиці вказані методи поки
що не застосовуються ні при машинному, ні при традиційному перекладі.
Лише для оцінки якості МП використовується внутрішньосистемний метод. При цьому сама СМП
оцінює результати кожного етапу. Найпростішим варіантом самооцінки такого типу є принцип, коли на-
ступний етап системи приймає або не приймає взагалі результати попереднього. Цей принцип довгий час
був характерний для СМП другого покоління. В загальних рисах його можна описати наступним чином:
Бірюков А.
РОЗРОБКА МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ НА ОСНОВІ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДОСЛІДЖЕНЬ З ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТРАДИЦІЙНОГО
104
при побудові дерева речення воно потрапляє на синтез і якщо на якійсь одній ділянці виникають супереч-
ливості, система відбраковує всю фразу. Пізніше замість цього способу почали використовувати метод ев-
ристик чи метод виходу на більш простий рівень, тобто переклад лише окремих словосполучень, підряд-
ник тощо [1, с. 214]. Цілком зрозуміло, що такий метод оцінки якості не можна вважати сприйнятливим,
тому що варіант, який видає машина об’єктивно не можна назвати якісним, навіть якщо машина переклала
текст, зміст якого досить зрозумілий.
Досить новим підходом при оцінці якості МП є спроба оцінювати якість програмного забезпечення та
лінгвістичної характеристики [2, с. 13]. Автори цього методу виходять з того, що велике значення для ко-
ристувачів СМП мають крім власне якості перекладу різні допоміжні характеристики, як от: якість
програмного забезпечення, зручність інтерфейсу, кількість словників, цінова ефективність. Можна
зауважити однак, що навіть за умови ідеальних допоміжних функцій та сприйнятливої ціни на продукт
МП, якість перекладеного тексту безумовно є приоритетною і основною в оцінці системи взагалі.
Ще одним критерієм оцінки якості перекладу є “читабельність” тексту – доступність та сприйнятли-
вість тексту перекладу для його читачів. Для встановлення “читабельності” пропонується використовува-
ти метод заповнення пропущених слів. Сутність експерименту полягає в тому, що з тексту перекладу усу-
вається певна кількість окремих слів. Потім респонденти мають поновити пропущені слова. Ступінь лег-
кості та правильності заповнення пропущених слів дає змогу оцінити доступність тексту для розуміння
читачем. Але на “читабельність” тексту може також впливати такий фактор, як бажання перекладача
більш точно відобразити зміст оригіналу, до того ж не можна довести те, що “читабельність” оригіналу та
перекладу має бути однаковою.
Як спробу об’єктивувати оцінку якості людського перекладу можна також визначити метод анкету-
вання. При цьому різні групи інформантів дають відповіді на запитання про враження, що його справив на
них переклад, про порівняння декількох перекладів тощо. Разом з тим, вивести загальну оціночну інтер-
претацію оціночних відповідей не завжди просто. Знову постає питання суб’єктивного впливу, а також
розбіжності особистісних характеристик інформантів, таких як професія, рік, знайомство з текстом оригі-
налу і т. ін. Ті ж самі причини обумовлюють практичну відсутність використання цих методів також і для
оцінки якості перекладу машинного. На жаль і тут ми не володіємо достатньо об’єктивним методом оцін-
ки.
На закінчення розглянемо метод статистико-економічного порівняння перекладу традиційного та ма-
шинного. Характеристики, які мають порівнюватись при їх порівняльному аналізі – це, насамперед, еко-
номічні показники: вартість, швидкість перекладу, сприйнятливість для користувачів. Але всі ці показни-
ки, за якими МП є безперечно більш вигідним ніж традиційний, спотикаються коли мова заходить про
якість перекладу, характеристики, розгляду оцінки якої ми присвятили цю статтю.
Розгляд різних методів оцінки якості перекладу показує, що у розпорядженні критика є певний арсе-
нал способів для об’єктивного зіставлення оригінала та перекладу. Але при всьому різноманітті цих мето-
дів, результати оцінки мають все ж недостатню ступінь об’єктивності та несуть в собі часом інтуїтивно-
суб’єктивний характер. Можливо, що на наявність суб’єктивних елементів в оцінці перекладу впливає са-
ма суб’єктивно-об’єктивна природа перекладацької діяльності, окремому вивченню якої має бути приді-
лено, напевно, більше уваги.
Неминучість присутності суб’єктивного елементу у оцінці перекладу не означає неможливості або не-
потрібності якісної оцінки перекладу взагалі. Важливо лише, щоб суб’єктивне в цій оцінці було обмеже-
ним та спиралось на дані об’єктивного аналізу.
5) Висновки. Отже, можемо зробити висновок, що, незважаючи на достатньо велику кількість робіт,
присвячених оцінці якості у теорії перекладу, можемо констатувати той факт, що вони мало сприяли роз-
робці загальних критеріїв, які б мали спільний характер та задовольняли як користувачів, так і виконавців
перекладів. Розроблення єдиних критеріїв якості перекладу традиційного та машинного відбуватиметься
надалі, скоріше за все, окремими шляхами. Оцінка перекладів текстів художньої літератури проходитиме,
напевно, традиційним шляхом, з урахуванням у кожному перекладі своїх специфічних факторів, вже наве-
дених нами у цій статті. Щодо оцінки перекладів, виконаних СМП, то тут на перший план виходять праг-
матичні цілі, які висуваються перед перекладачем у кожному певному завданні інформаційного обслуго-
вування та виконання яких і буде розцінюватись як якість перекладу.
Джерела та література
1. Бакулов А.Д., Леонтьева Н.Н. Теоретические аспекты машинного перевода. В кн.: Искусственный ин-
теллект. В 3 кн. Кн.1. Системы общения и экспертные системы: Справочник / Под ред. Э.В. Попова. –
М.: Радио и связь, 1990. – С. 201–216.
2. Винокуров А.А., Чуканов В.О. Новый метод оценки машинного перевода //Информационные техно-
логии и системы. Hardware Software Security. Тенденции и перспективы. – Сборник статей. – М., Меж-
дународная академия стандартизации, 1997. – 137 с.
3. Марчук Ю.Н. Проблемы машинного перевода. – Издательство «Наука», 1983. – 233 с.
4. Коваль С.А., Каткова О.Ф. Системы переводческой памяти и оценка их эффективности // НТИ, сер.2.
Информ. процессы и системы. – 2002. – №3. – С. 17–26.
Проблемы иностранной филологии – Языковедческий аспект 105
5. Комисаров В.Н. Проблемы оценки качества научно-технического перевода. В кн.: Функциональные
стили и преподавание иностранных языков. – М.: Наука, 1982. – 358 с.
6. Кумарова М.Г. Основы предоценочного анализа художественного перевода: Дис. … канд. филол. на-
ук: 10.02.19. – М., 1994. – 204 с.
7. Найда Ю. А. Наука перевода //Вопросы языкознания. – М., 1970. – №4. – С. 76–79.
8. Рябцева Н.К. Информационные процессы и машинный перевод. – М., «Наука», 1986. – 168 с.
9. Стандарт Асоціації перекладачів України. Послуги з письмового та усного перекладу. Загальні прави-
ла і вимоги до надання послуг. – К. – 2000. – 13 с.
10. Суханова М.С. Кто лучше переводит. // Мир ПК. – 1997. –№1. – С.111-113.
11. Тороп П. Тотальный перевод. – Тарту: Тартуский гос. ун-т, 1995. – 220 с.
12. Bewertung der Übersetzungsqualität – ein amerikanischer Ansatz. //www.transline.de/technische-
Uebersetzungen/Wissenswertes/normung uebersetzungen. php#Uebersetzung-Qualitaet
13. Wolfgang Sturz. DIN 2345 und die Auswirkungen auf die Übersetzungbranche
//www.doculine.com/news/1998/12_98/DIN2345.htm
Абдураманова Л.Ш.
ПОНЯТИЕ «ПОЛЕ» В ЛИНГВИСТИКЕ И ПУТИ ЕГО ИССЛЕДОВАНИЯ В XX ВЕКЕ
Цель исследования дать определение понятия «поле». В задачи входит: рассмотрение теории «семан-
тического поля» Й. Трира, различий между понятиями «смысловое поле» и «языковое поле», а также, что
такое «понятийное поле» и какую интерпретацию в настоящее время получил термин «ассоциативное по-
ле».
Литература, посвященная так называемому «полевому» подходу в лингвистике, неуклонно растет, и в
настоящее время существуют тысячи статей, авторы которых претендуют на то, что их подход является
полевым подходом. Системный подход к языку – одна из характерных черт лингвистических исследова-
ний XX века. Положение о том, что язык представляет собой систему, было сформулировано Фердинан-
дом де Соссюром [5] в его «Курсе общей лингвистики», опубликованном в 1913 г. Системный подход к
явлениям языка дает возможность их более глубокого познания. Лексическая система, представляющая
собой словарный состав языка, в истории науки достаточно хорошо изучена. Что же касается изучения
лексики по «семантическим» или «понятийным» полям, то оно начинается в 20 – 30-е годы XX века. В это
время возрождается учение В.Гумбольдта [3] о «внутренней форме языка», которое вызывает у ученных
дискуссию по проблеме «внутреннего содержания» языка как основного предмета лингвистического ис-
следования.
Несмотря на обилие определений «поле», понять, какое содержание тот или иной автор вкладывает в
этот термин, можно лишь эмпирически. Наиболее распространенными словосочетаниями с компонентом
«поле» в лингвистике являются: Bedeutungsfeld, Begriffsfeld, Wortfeld, Felfforschung, paradigmatisches Feld,
grammatisches Feld, Modalfeld, champ onomasiologique, conceptual fields, field of pleasurable emotions, фук-
ционально-семантические поля, морфемные поля, фонемные поля, семантические поля, грамматико-
лексические поля, микро- и макрополя, поле множественности, компаративное поле, поле одушевленно-
сти, поле утверждения, микрополе будущего, поле фауны, поле лица (антропонимическое поле), поле мес-
та, поле действия, поле состояния и т.д.
При всем разнообразии материала, интерпретируемого как поле и, несмотря на некоторые нюансы в
толковании этого понятия отдельными авторами, представляется возможным выделить несколько направ-
лений в полевом подходе и указать некоторых исследователей, чьи взгляды пользуются наибольшей по-
пулярностью.
Следует различать два преобладающих направления, противоположных по предмету, методу и ре-
зультатам исследования:
а) направление Begriffsfeldforschung (Л. Вейсгейбер, Й. Трир), исследующее понятийное содержание
языка по «концептуальным полям» для того, чтобы по данным языка воспроизвести своеобразие «духов-
ного мира» и выявить особенности «национального характера» носителей языка. Следует отметить, что
они были одними из первых исследователей, кто начал говорить о так называемой «картине мира», на ко-
торую они смотрели сквозь призму языка.
б) направление Wortfeldforschung (Г. Ипсен, В. Порциг, А. Йоллес, К. Ройнинг, А. Рудскогер,
Г.Мюллер и др.) изучает словарный состав языка по различным лексико-семантическим группам, синони-
мическим рядам, в целях выявления особенностей того или другого языка.
Теория «семантического поля» Й. Трира, основанная на имманентно действующем законе членимости
языка, предопределенном «внутренней формой» последнего, является, безусловно, первой попыткой
структурального анализа смысловой стороны языка, его понятийного содержания. Однако, часто крити-
куемое положение Й. Трира [16, с. 8] о том, что значение слова определяется его окружением, при чисто
лингвистическом подходе может быть поддержано как будто бы убедительными фактами, которыми опе-
рируют сам Й. Трир и сторонники такого взгляда. Но с гносеологической точки зрения подобное положе-
ние оказывается недоказуемым, и ссылка на авторитет Ф. де Соссюра остается только ссылкой, свидетель-
ствующей об идентичности взглядов данных авторов и Ф. де Соссюра, а не аргументом в пользу право-
мерности такого взгляда. Абстрактно построенная и очень упрощенная схема отношений двух планов: со-
держания – «понятийных полей»(Begriffsfelder) и выражения – «полей словесных знаков» (Wortzei-
chenfelder) пришла в неразрешимое противоречие с лексическими фактами языка при первом же примене-
нии к анализу. Сам Й. Трир, убедившись в бесплодности подобных исследований, отказывается от не-
http://www.transline.de/technische-
http://www.doculine.com/news/1998/12_98/DIN2345.htm
|