Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи
Стаття присвячена комплексному аналізу взаємовідносин між Великою Британією й Україною після 1991 року. Автором висвітлено досягнення в двосторонньому співробітництві та розглянуто причини і сутність проблем, які існують між двома країнами. Особлива увага приділяється можливим перспективам розвитку...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2005 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35951 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи / Т.О. Гогунська // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. — С. 60-63. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859728551577649152 |
|---|---|
| author | Гогунська, Т.О. |
| author_facet | Гогунська, Т.О. |
| citation_txt | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи / Т.О. Гогунська // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. — С. 60-63. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Стаття присвячена комплексному аналізу взаємовідносин між Великою Британією й Україною після 1991 року. Автором висвітлено досягнення в двосторонньому співробітництві та розглянуто причини і сутність проблем, які існують між двома країнами. Особлива увага приділяється можливим перспективам розвитку українсько-британських відносин у зв'язку з новою реальністю в Україні і в світі.
Статья посвящена комплексному анализу взаимоотношений между Великобританией и Украиной после 1991 года. Автором показаны достижения в двустороннем сотрудничестве и рассмотрены причины и суть проблем, существующих между двумя странами. Особое внимание уделено возможным перспективам развития украинско-британских отношений в связи с новыми реалиями в Украине и в мире.
The article consists of complex analysis of the relations between Great Britain and Ukraine since 1991. The author highlights the achievements of bilateral co-operation and considers the causes and essence of the problems that exist between two countries. Much attention is paid to the envisaging future development of the British-Ukrainian relations in connection with new realities in Ukraine and in the world as well.
|
| first_indexed | 2025-12-01T11:44:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Бравкова И.В.
ИОРДАНО-ПАЛЕСТИНСКИЙ КОНФЛИКТ (1970-1971 гг.)
60
14. Клява А. Я. Формирование организационных структур Палестинского национального движения //
Ближний Восток и современность. – №18. – 2003. – С. 161–195.
15. Концельман Г. Ясир Арафат. Серия «След в истории». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1997. – 480 с.
16. Ланда Р. Г. Из истории Палестинского движения сопротивления (1967-1971) // Народы Азии и
Африки. – 1976. – № 4. – С. 18–31.
17. Ланда Р. Г. Современный этап борьбы Палестинского движения сопротивления (1971–1976). //
Народы Азии и Африки. – 1976. – №5. – С.16 – 29.
18. Пырлин Е. Д. Трудный и долгий путь к миру: Взгляд из Москвы на проблемы ближневосточного
урегулирования. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2002. – 512 с.
19. Шехаде, Мухаммед Салем. Влияние палестинского фактора на социально-политическое развитие
Иордании (1950-1970 гг.): 07.00.03. – Киев., 1984. – 202 с.
20. Щевелев С. С. Палестинская проблема и Палестинское движение сопротивления (1947–2001). –
Симферополь – Москва: «Пармекс», 2001. – 171 с.
21. Щепников В. Ф. Внутриполитическое положение Иордании и ее внешняя политика. // Ближний
Восток и современность. – 2003. – №18. – С. 356–366.
22. Cobban H. The Palestinian Liberation Organization: People, Power and Politics. – Cambridge University
Press, 1984. – 305 p.
Гогунська Т.О.
РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ 1991 РОКУ:
ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
У багатьох важливих зовнішньополітичних документах та офіційних заявах української влади з часу
обрання незалежності завжди підкреслюється, що Україна є європейською державою і повинна увійти в
головні європейські структури. Тому основною метою української дипломатії є розвиток і поглиблення
всебічного співробітництва з ЄС та поступове інтегрування України в загальноєвропейський економічний
простір. Складовою частиною діяльності на цьому напрямку вважається розбудова політичних та еконо-
мічних відносин з країнами Європи.
На жаль, сучасний стан діалогу Україна – ЄС не завжди відповідає очікуванням і сподіванням україн-
ського суспільства. Досить повільний процес розвитку українсько-європейських відносин взагалі та дво-
стороннього співробітництва з окремими країнами ЄС зокрема потребує формування більш чіткої та конс-
труктивної позиції Києва, враховуючи реальні можливості і національні інтереси обох сторін.
У зв’язку зі зміною політичної ситуації в Україні зараз склалися передумови для серйозного корегу-
вання європейського курсу нашої країни. Цей фактор зумовлює необхідність виявлення та оцінки існую-
чих прогалин та непорозуміння в українсько-європейському діалозі. Тому сьогодні є актуальним розгля-
нути розвиток відносин України з Великою Британією, яка є одним з найвпливовіших членів ЄС і з якою
нам ще не вдалося в повному обсязі встановити тісне та плідне співробітництво.
З історіографічної точки зору тема українсько-британських відносин докладно й комплексно не дослі-
джувалася – як українські, так і англійські вчені частіше порушують питання загального характеру. Украї-
нські відомі англоведи (В.Ю.Крушинський, Н.Л.Яковенко, О.А.Неприцький, Л.М.Ямпольська) головну
увагу приділяють загальноєвропейській політиці Великої Британії, яка і сьогодні має особливу позицію по
багатьох питаннях розвитку ЄС [1]. Серед англійських вчених провідне місце займає Дж.Шерр, ведучий
фахівець Центра досліджень конфліктів при Британській Військовій Академії та викладач Оксфордського
університету. Він добре обізнаний у сфері радянської та пострадянської зовнішньої політики, предметом
його досліджень є відносини України з Заходом, зокрема з НАТО і ЄС, а також питання європейської без-
пеки й українська оборонна політика [2].
Враховуючи наявність прогалин не лише в двосторонніх відносинах, але й в їхньому вивченні, роз-
глянемо конкретні факти, що свідчать про досягнуті результати, і проаналізуємо можливі перспективи
розширення співробітництва на різних напрямках взаємодії України та Великої Британії.
Політичний діалог наших двох країн.
Із часу визнання незалежної України (31 грудня 1991 року) і встановлення дипломатичних відносин
(10 січня 1992 року) тільки тричі відбулися офіційні двосторонні переговори на вищому рівні. У лютому
1993 року Великобританію з візитом відвідав Президент України Л.Кравчук, а в грудні 1995 року – Пре-
зидент України Л.Кучма. Відповідний візит прем'єр-міністра Великої Британії Дж.Мейджора в Україну
відбувся в квітні 1996 року [3]. Упродовж періоду прем'єрства Т.Блера (з 1997 року) обмін візитами на
вищому рівні не був продовжений. Фактично 9 років глави наших держав мали контакти тільки під час
проведення багатосторонніх зустрічей, що не передбачало серйозного обговорення питань реального роз-
ширення взаємовигідного співробітництва між Україною і Британією. До того ж нестабільна внутрішньо-
політична ситуація (постійні політичні скандали) в Україні, а також відсутність відвертості й послідовно-
сті в зовнішньополітичному курсі Києва сприяли охолодженню двосторонніх відносин в останні п'ять ро-
ків.
Деякою мірою прогалини в спілкуванні на вищому рівні повинна була заповнити створена в 2000 році
британсько-українська консультативна група. Її роботу координували дві людини: з боку президента
України – Анатолій Орел, заступник голови адміністрації Президента, керівник зовнішньополітичного де-
партаменту президентської адміністрації, з боку Великої Британії – Роджер Ліддл, радник британського
уряду і прем'єр-міністра з питань європейської політики [4].
На зустрічах британсько-української консультативної групи, що проводилися двічі на рік, обговорю-
валися загальні для двох сторін проблеми, такі як зовнішня політика, міжнародна безпека, економічні пи-
тання, торгівля та інші. Результати цього обговорення з виробленими рекомендаціями для спільних дій
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
61
потім подавалися у вигляді відповідних доповідей Президенту України та прем'єр-міністру Великої Бри-
танії. Але проросійська орієнтація й антизахідні погляди А.Орла значно знизили ефективність цього за-
собу спілкування між лідерами наших держав.
Спробам активізації двостороннього діалогу в 2000–2001 роках сприяли також візити українського
прем'єр-міністра В.Ющенка в Лондон, який тричі відвідав Велику Британію з метою вирішення найважли-
віших питань реструктуризації зовнішнього боргу України, а також формування відносин Києва з ЄС і
НАТО. Ці кроки свідчили про високу оцінку ролі Великої Британії в європейських і міжнародних струк-
турах, справедливо розраховані за допомогою Лондона добитися зрозуміння на Заході проблем України і
необхідності надати їй підтримку під час складного перехідного періоду. Проте не завжди британські ко-
леги знаходили час для проведення офіційних зустрічей з делегацією, яка прибувала з Києва, що зайвий
раз демонструвало відсутність серйозного інтересу до України з боку політичної еліти Великої Британії.
Важливу роль у розвитку двосторонніх відносин відігравала взаємодія зовнішньополітичних відомств
двох держав. Саме у функції згаданих структур входить підведення щорічних підсумків українсько-бри-
танських відносин, їхнього сучасного стану й обговорення пропозицій подальшого співробітництва. Успіх
будь-яких політичних переговорів на вищому рівні в значній мірі залежить від діяльності професійних ди-
пломатів, які проводять колосальну роботу, готуючи матеріали і проекти рішень для свого політичного
керівництва [5, с. 35]. У результаті в умовах відсутності плідного і насиченого діалогу між політичним ке-
рівництвом Великої Британії й України дипломатичні служби підтримували мінімальний рівень двосто-
роннього співробітництва, згладжуючи напруженість між двома країнами та пропонуючи нові перспек-
тиви взаємодії.
Англійські міністри закордонних справ чотири рази прибували з візитом у Київ: тричі від консервати-
вного уряду (1992, 1994, 1995 рр.) і один раз – від лейбористського кабінету (у квітні 2000 р.). Більш регу-
лярно, майже з рівними перервами, були організовані візити глав українського міністерства закордонних
справ у Лондон – у вересні 1992, липні1995, лютому 1999, жовтні 2001, січні 2004 року [3]. Ці дані гово-
рять про прагнення саме української сторони не переривати дипломатичних контактів у періоди незнач-
ного охолодження двосторонніх відносин.
Запевнення в дружбі і співробітництві, у необхідності поглиблення двосторонніх відносин постійно
звучали під час цих переговорів. У той же час риторика найчастіше не підкріплювалася реальними проек-
тами і не конкретизувалася істотними результатами. Головні акценти робилися на існуючі спільні про-
грами, де вже були досягнуті деякі успіхи, тоді як реальні масштаби українсько-британського співробіт-
ництва не відповідали потенційним можливостям двох країн.
Необхідно також відзначити, що ступінь уваги з боку ЗМІ та суспільства до двосторонніх переговорів
в Україні і Великій Британії істотно відрізнялися. Якщо в Києві результати зустрічей докладно обговорю-
валися на прес-конференціях за участю великої кількості журналістів з різних каналів ТБ, газет і журналів,
то в Лондоні британські ЗМІ на офіційні візити українських міністрів закордонних справ реагували досить
скромно, практично не помічали їх, або на передодні візитів українських делегацій друкували статті скан-
дального характеру, що також не сприяло процесу розширення двостороннього співробітництва.
Спробою пожвавити українсько-британські відносини стала організована в квітні 2003 року поїздка у
Велику Британію української парламентської делегації на чолі зі спікером ВР України В.Литвином. Після
десятирічної перерви під час проведення зустрічей на різному рівні, круглих столів і інтерв'ю за участю
парламентської делегації України були обговорені серйозні проблеми двосторонніх відносин, розгляда-
лися питання європейської інтеграції і безпеки, внутрішньополітичне положення України. Але головна
увага приділялася питанням зміцнення міжпарламентських зв'язків двох держав на рівні комітетів, фрак-
цій і груп з метою обміну досвідом законодавчої роботи і зближення наших країн по різних напрямках.
Майже через рік були зроблені подальші кроки по налагодженню тісних зв'язків між парламентами Вели-
кої Британії й України, коли була підписана спільна заява про співробітництво головами парламентів
України, Великої Британії й Угорщини.
Якщо брати взагалі статистику обміну візитами на різних рівнях, то можна відзначити тенденцію не-
ухильного послаблення інтересу до України з боку Великої Британії. Саме в перші роки Лондон уважно
слідкував за розвитком подій в Україні. Англійські делегації, які прибували в Київ, вивчали економічний
потенціал нової європейської держави і постійно заявляли про підтримку України на шляху демократиза-
ції та ринкових реформ. Британські консерватори, які активно виступали за обмеження сфери поширення
ядерної зброї, були також зацікавлені в якнайшвидшому придбанні Україною статусу без'ядерної держави.
З приходом до влади лейбористів політичні контакти між представниками офіційного Києва й офіцій-
ного Лондона стали мати нерегулярний і поверховий характер. Сплески дипломатичної активності зміню-
валися тривалими періодами охолодження. Останні були викликані різними політичними скандалами: за-
гибель українського журналіста Г.Гонгадзе, обвинувачення української влади в передачі радарів «Коль-
чуга» Іраку тощо.
Також можна констатувати, що Україна мало цікавила англійський політичний істеблішмент, який
був більш заклопотаний європейськими справами, розвитком тісних союзницьких відносин зі Сполуче-
ними Штатами і проведенням антитерористичних операцій в Югославії, в Афганістані чи в Іраку. До того
ж Лондон дуже мало цікавився українськими подіями, бо віддавав перевагу розвитку економічних і полі-
тичних контактів з Москвою. Для британців Україна з її заплутаною внутрішньополітичною ситуацією, як
і раніше – terra incognita, і бажаним було б, щоб тут патронувала Росія. З другого боку Т.Блер прагнув так-
тично і стратегічно здружитися з Росією і взяти на себе тягар головного західного “перекладача” нового
російського президента В.Путіна. Схожа політика вже проводилася Великою Британією за часів
прем’єрства М.Тетчер, коли вона намагалася стати посередником на історичних переговорах між
Р.Рейганом та М.Горбачовим.
Що стосується європейської інтеграції, то тут з англійської сторони постійно лунали вітання європей-
ського вибору України. Той факт, що Велика Британія є традиційним прихильником розширення ЄС, все-
Гогунська Т.О.
РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ 1991 РОКУ: ДОСЯГНЕННЯ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ
62
ляв оптимізм і надію в Києві на реальну підтримку в процесі входження України в європейське співтова-
риство. Але час показав, що Лондон досить стримано ставиться до прагнення Києва увійти в Європейсь-
кий Союз, постійно підкреслюючи, що це складний і довгий процес, який вимагає серйозних змін у всіх
сферах.
Остаточно позиція Лондона в даному питанні стала ясною після появи в квітні 2002 року ініціативи
Швеції і Великої Британії щодо надання Україні, Молдові та Білорусі спеціального статусу сусіда. Це ви-
кликало негативну реакцію і розчарування в Києві, тому що новий статус ніяк не змінював відносин Укра-
їни з ЄС (вона і так є сусідом) і до того ж дорівнює Україну до Молдови і Білорусі. Як відзначають авто-
ритетні українські англоведи, для Британії достатньо й 25-ти країн-учасниць ЄС, щоб почувати себе впев-
нено в боротьбі проти федералізації і не докладати подальших зусиль щодо розширення Євросоюзу [6].
Таким чином, українсько-британські відносини знаходяться на рівні мінімально необхідних політич-
них контактів. Україна і Велика Британія досягли високого рівня в офіційній зовнішньополітичній атрибу-
тиці і формулюванні дружніх запевнянь, але поки наповнити двостороннє співробітництво конкретними
істотними результатами не вдалося.
Більш позитивні риси мало економічне співробітництво двох країн. Англійці пізніше інших прийшли
на український ринок: тільки в середині 1990-х років передові представники ділових кіл Великої Британії
стали активно вивчати положення української економіки та її потреб, а також ступінь готовності України
до співробітництва з країнами-інвесторами. Але в 2000 році Велика Британія вже зайняла третє місце се-
ред торговельних партнерів України в Європі і друге місце за розмірами інвестицій після Нідерландів [7],
хоча відсоток використання наявного потенціалу по обидва боки залишився низьким.
У 1997 році була створена британсько-українська торговельна палата. У її основні функції входить не
тільки ініціювання торгового співробітництва між Україною і Великою Британією, але і допомога нашим
компаніям розвивати бізнес у країні Туманного Альбіону, а також представлення інтересів усіх своїх чле-
нів урядам обох держав і налагодження вигідних контактів. У структурі українського експорту в Британію
домінують енергетичні матеріали, нафта і продукти її переробки, друге місце займає експорт електричних
машин та обладнання. Традиційно високими є показники експорту текстильного одягу, а також аеронаві-
гаційних чи космічних апаратів, жирів, олії й чорних металів.
Протягом багатьох років Велика Британія надає допомогу Україні на двосторонній основі через Фонд
ноу-хау. Таким шляхом англійський уряд виділяє гроші на реформування сільського господарства, енерге-
тики, промисловості, екології, державного керування, фінансової сфери, соціального захисту населення, а
також на заохочення розвитку малого та середнього бізнесу. У рамках програм Фонду в Україні діє адре-
сне співробітництво з Харковом, Донецьком, Львовом і Одесою.
У цьому напрямку можна відзначити серйозні наробки взаємовигідного двостороннього співробітниц-
тва. Реальну допомогу Україна одержує через здійснення британських програм соціального захисту і сіль-
ськогосподарських проектів у Донбасі в зв'язку з реформуванням вугільної промисловості, тим більше що
подібні процеси нещодавно зазнала сама Велика Британія. Є окремі успіхи в залученні найбільших англій-
ських компаній (таких як «Шел», «Брітіш петролеум», Державна компанія з електроенергії та ін.) до інвес-
тиційної роботи в енергетичному секторі України.
У той же час торгово-економічні зв'язки двох країн можна охарактеризувати як стримані, з викорис-
танням мінімуму потенційних можливостей по обидва боки. Британські бізнесмени багато років не знахо-
дили в Україні необхідних умов для ділових операцій. Головні причини малої активності англійських ін-
весторів були пов'язані з існуючою податковою системою, корупцією і неврегульованою законодавчою
базою в Україні. Тоді як висловився колишній посол України у Велику Британію, «британський прапор
піде тільки за розвитком економічних відносин» [8].
Українсько-британське партнерство у військовій сфері. Велика Британія завжди підкреслювала, що
Україна відіграє значну роль в архітектурі європейської безпеки, а тому англійські військові міністри ре-
гулярно відвідували нашу країну. А після спільних дій миротворчих батальйонів Великої Британії й Укра-
їни на території Югославії в 1995 році, англійське військове керівництво серйозно зацікавилося мож-
ливістю використовувати українські полігони для підготовки своїх миротворчих підрозділів і перспекти-
вами проведення спільних тренувань.
Таким чином, існуюча зараз програма двостороннього співробітництва України і Великої Британії в
галузі оборони є найбільшою в країнах Центральної і Східної Європи. У рамках цієї програми щорічно ор-
ганізуються спільні військові навчання, зокрема за участю Польщі, здійснюються обміни візитами кораб-
лів, проводиться багато різних конференцій, семінарів, зустрічей, поїздок, а також здійснюється масшта-
бна програма навчання англійською мовою українських військовослужбовців.
Позитивна динаміка спостерігається й у процесі двостороннього співробітництва в культурній сфері.
Велика частина проектів на цьому напрямку реалізується в діяльності Британської Ради в Україні, яка крім
своєї штаб-квартири в Києві має ще представництва в регіонах – у Харкові, Донецьку, Одесі, Львові. Бри-
танська Рада працює в галузі освіти, викладання англійської мови, надає повномасштабну інформацію про
Велику Британію і рекламує британський спосіб життя. Як записано в одній з брошур цієї установи, «на-
шою метою є також усунення застарілих стереотипів про Велику Британію», тому що Англія – це не тіль-
ки і не стільки «туман, Біг Бен і вівсянка» [9].
Одним із пріоритетних напрямків діяльності Британської Ради є підтримка європейського вибору
України шляхом сприяння інтеграції її правових рамок і структур до норм і стандартів Європейського
Союзу. Також Британська Рада ставить своєю метою придбання сучасними і майбутніми юристами Укра-
їни знань та навичок, необхідних для ефективного співробітництва з підприємствами й установами ЄС.
Необхідно відзначити, що в зворотному напрямку культурний обмін йде досить стримано. Поки що
Україна, її культура, історія, самобутність недостатньо представлена у Великій Британії. Ні вчені, ні гро-
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
63
мадськість британських островів у цілому не виявляють особливого інтересу до України. За словами аме-
риканського професора Р.Шпорлюка, який викладав лекції в Кембріджському університеті на тему «Ста-
новлення новітньої України: європейський вимір», для Англії Україна й досі залишається «нацією, про іс-
нування якої не підозрюють, чимось на зразок tabula russa – дошки не стільки чистої, скільки обписаної
росіянами» [10].
Які ж перспективи українсько-британських відносин на сьогоднішній день. По-перше, зміна політич-
ного керівництва в Україні, орієнтованого на поглиблення зв’язків із Заходом, можливо, позитивно позна-
читься на двосторонніх відносинах Великої Британії й України і буде сприяти поновленню контактів, на-
самперед на вищому рівні. У той же час тільки внутрішньополітична стабільність в Україні дозволить
оживити діалог як між зовнішньополітичними відомствами, так і парламентами двох країн.
По-друге, у випадку переходу обох сторін від заяв і обіцянок до реальних дій, це буде сприяти розви-
тку і розширенню взаємовигідного співробітництва. Для України важливим зараз є подальша демократи-
зація й ефективне реформування економіки з метою забезпечення прозорих умов для гри на економічному
полі і дотримання принципу верховенства права, що залучить до нас численних англійських інвесторів.
Велика Британія, на даний момент, спроможна надати реальну допомогу Києву в процесі придбання Укра-
їною статусу країни з ринковою економікою і вступу в Світову організацію торгівлі. Чималих зусиль з
українського боку буде потрібно, щоб переконати британських скептиків у сприятливих наслідках тісного
співробітництва між ЄС і Україною, а також приєднання останньої до європейських структур.
І по-третє, після помаранчевої революції, за розвитком якої стежили не тільки в Україні, але і за кор-
доном, існує реальна перспектива заявити про себе в тому числі й у Британії, відновити репутацію Укра-
їни і подолати ту негативну тенденцію, коли більшість англійців дуже мало або взагалі нічого не знали
про Україну, а та інформація, яка подавалася найчастіше мала негативний відтінок (трагедії в шахтах,
авіакатастрофи, політичні скандали тощо).
Таким чином, незважаючи на те, що міждержавне спілкування з Великою Британією складається не
так легко й безхмарно, як того хотілося б, саме цій країні потрібно було б с самого початку приділити бі-
льше уваги, а не залишати на потім. До того ж, як справедливо відзначив спікер Верховної Ради В.Литвин
у статті, присвяченій історії британо-українських відносин, між двома нашими країнами відсутні будь-які
істотні протиріччя як у давні часи, так і в сучасний період, що є дуже великою рідкістю, а тому створює
реальний фундамент для динамічної розбудови наших зв'язків, у яких дійсно велике майбутнє і які слугу-
ватимуть інтересам усієї Європи [11].
Джерела та література
1. Крушинський В.Ю. Британська Європа чи європейська Британія: Великобританія в європейських ін-
теграційних процесах / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : ВПЦ "Київський уні-
верситет", 2003. – 214с.; Неприцький О.А. Велика Британія та європейська інтеграція (90-ті р. ХХ ст.):
Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна – Х., 2003. –
20с.; Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на європейське
лідерство / Б.М. Гончар (наук.ред.). – К. : Науковий світ, 2003. – 227с.; Ямпольська Л.М. Інтеграційні
процеси в Європі та Велика Британія (1973-1997 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Харків-
ський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна – Х., 2004. – 20с.
2. Sherr J. A failing partnership? : Ukraine and the West. – Camberley: Conflict Studies Research Centre, 2001.
– 21 p.; Sherr J. The enlargement of the West & the future of the Ukraine. – Camberley: Conflict Studies Re-
search Centre, 2002. – 31 p.; Sherr J. Ukraine’s Euro-Atlantic Course: Is Failure Inevitable? // Center for Stra-
tegic & International Studies, Washington, DC – January 6, 2003 / www.csis.org
3. Major bilateral visits since independence of Ukraine // www.ukremb.org.uk/eng/ps/info/bilateral.html
4. Загоруйко Ю. Общаться гораздо глубже и теснее // Зеркало недели. – 2000. – № 24 (297). – 17–23 июня
/ www.zerkalo-nedeli.com
5. Гуменюк Б.І., Щерба О.В. Сучасна дипломатична служба: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. – 255 с.
6. Украина – ЕС. Сосед или кум? (Интервью с В.Ю. Крушинским от 8 февраля 2003 г.) // www.defense-
ua.com
7. Прес-реліз брифінгу з поточних питань зовнішньої політики МЗС України від 4 квітня 2000 р. //
www.mfa.gov.ua/information/?press/foreign/200004.html
8. Загоруйко Ю. Визит вежливости с элементами благотворительности // Зеркало недели. – 2000. – № 15
(288). – 15–21 апреля / / www.zerkalo-nedeli.kiev.ua
9. Мини-Великобритания на Украине // Заграница. – 2000. – № 37(52). – декабрь / www.zagran.kiev.ua
10. Шевчук Ю. Украинцы – не TABULA RUSSA // Зеркало недели. – 2003. – № 29 (454). – 2-8 августа //
www.zerkalo-nedeli.kiev.ua
11. Литвин В. З історії українсько-британських відносин // Голос України. – 2003. – 26 квітня.
Зінченко О.В.
“ЧОРНИЙ БЛОК” ДЕРЖАВНОЇ РАДИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1915 – 1917 років
Актуальність дослідження полягає у цілковитій відсутності присвячених порушеній проблемі праць,
наближенні 100-річчя від запровадження у квітні 1906 року законодавчої Державної ради Російської імпе-
рії та деяких аналогах створення антидемократичних блоків у парламентах республік пострадянського
простору. Мета статті – дослідити причини і обставини виникнення “чорного блоку”, його сутність, скла-
дові частини, характер та програмні цілі діяльності. Головне завдання дослідження пов’язане з деталь-
ним аналізом слідчих матеріалів Надзвичайної слідчої комісії Тимчасового уряду Росії 1917 р., щоденни-
ків Миколи ІІ і Б.Нікольського, спогадів П.Н.Милюкова та інших джерел.
У відповідь на виникнення у липні 1915 р. у Державній думі та Державній раді “прогресивного бло-
http://www.csis.org
http://www.ukremb.org.uk/eng/ps/info/bilateral.html
http://www.zerkalo-nedeli.com
http://www.mfa.gov.ua/information/?press/foreign/200004.html
http://www.zerkalo-nedeli.kiev.ua
http://www.zagran.kiev.ua
http://www.zerkalo-nedeli.kiev.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35951 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:44:47Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гогунська, Т.О. 2012-07-06T10:04:43Z 2012-07-06T10:04:43Z 2005 Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи / Т.О. Гогунська // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. — С. 60-63. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35951 Стаття присвячена комплексному аналізу взаємовідносин між Великою Британією й Україною після 1991 року. Автором висвітлено досягнення в двосторонньому співробітництві та розглянуто причини і сутність проблем, які існують між двома країнами. Особлива увага приділяється можливим перспективам розвитку українсько-британських відносин у зв'язку з новою реальністю в Україні і в світі. Статья посвящена комплексному анализу взаимоотношений между Великобританией и Украиной после 1991 года. Автором показаны достижения в двустороннем сотрудничестве и рассмотрены причины и суть проблем, существующих между двумя странами. Особое внимание уделено возможным перспективам развития украинско-британских отношений в связи с новыми реалиями в Украине и в мире. The article consists of complex analysis of the relations between Great Britain and Ukraine since 1991. The author highlights the achievements of bilateral co-operation and considers the causes and essence of the problems that exist between two countries. Much attention is paid to the envisaging future development of the British-Ukrainian relations in connection with new realities in Ukraine and in the world as well. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи Гогунська, Т.О. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи |
| title_full | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи |
| title_fullStr | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи |
| title_full_unstemmed | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи |
| title_short | Розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи |
| title_sort | розвиток українсько-британських відносин після 1991 року: досягнення та перспективи |
| topic | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35951 |
| work_keys_str_mv | AT gogunsʹkato rozvitokukraínsʹkobritansʹkihvídnosinpíslâ1991rokudosâgnennâtaperspektivi |