Філософія освіти: "за" і "проти"
В статті автор дає власне бачення проблематики філософії освіти, зокрема розглядається питання співвідношення осівти й філософії, їх взаємозв'язків та взаємозалежності. Визначається "право на існування" філософії освіти як окремої самостійної галузі філософії, окреслюються її специфіч...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2005 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35975 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філософія освіти: "за" і "проти" / О.Б. Петінова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. — С. 151-153. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860251272504934400 |
|---|---|
| author | Петінова, О.Б. |
| author_facet | Петінова, О.Б. |
| citation_txt | Філософія освіти: "за" і "проти" / О.Б. Петінова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. — С. 151-153. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | В статті автор дає власне бачення проблематики філософії освіти, зокрема розглядається питання співвідношення осівти й філософії, їх взаємозв'язків та взаємозалежності. Визначається "право на існування" філософії освіти як окремої самостійної галузі філософії, окреслюються її специфічні особливості.
В статье автор представляет собственное видение проблематики философии образования, в частности, рассматривается вопрос соотношения образования и философии, их взаимосвязей и взаимозависимости. Определяется "право на существование" философии образования как отдельной самостоятельной отрасли философского знания, очерчиваються ее специфические особенности.
In clause the author represents own vision of a problematics of philosophy of education question, in particular, a parity of education and philosophy, their interrelations and interdependence are considered. The "right on existence" philosophies of education as separate independent branch of philosophical knowledge, its specific features аre considered.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:43:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
Точка зрения
151
скания включалась доля публицистического субъективизма, а публицистика и литература начинали про-
являть самый пристальный интерес к зарубежным историческим источникам о России. И наука, и литера-
тура, и журналистика объединяли свои усилия для создания национальной философии российской исто-
рии.
Источники и литература
1. Аделунг Ф.П. Критико-литературное обозрение путешественников по России до 1700 года и их сочине-
ний. В 2-х ч. – М., 1864.
2. Библиотека иностранных писателей о России. – Отд. I. – Т. II. – СПб., 1847.
3. Булгарин Ф.В. Объявление // Северный архив. – 1822. – Ч.4. – № 19. – С. 77-84.
4. Выписка из протоколов заседаний Императорской Академии наук // ЖМНП. – 1837. – Т. 14. – № 5 (май). –
Отд III. – С. 240-258.
5. Гаряйнов А.А. Воззвание парижан к нашему царю. 1815. // Калужские вечера, или Отрывки сочинений и
переводов в стихах и прозе военных литераторов. Собранные А.Писаревым. Ч. I. – М., 1825. – С. 131.
6. Гаряйнов А.А. Восточный вопрос. – СПб., 1854.
7. Гаряйнов А.А. Две современности. – СПб., 1855.
8. Гаряйнов А.А. Современное представление. – СПб., 1854.
9. Гаряйнов А.А. Что такое г. Тиер и нашествие его на Россию. – СПб., 1858.
10. Кавелин К. (подп. К.К-н) Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Мос-
ковском университете. №5. Москва. 1847 // Современник. – 1847. – Т. II. – Отд. III. – С. 1-38.
11. Кирьяков М. Арриана Перикл Понта Евксинского. Перевел Андрей Фабр. Одесса, в городской типогра-
фии, 1836. // ЖМНП. – 1837. – Т. 13. – № 2. – С. 430–439.
12. Кордт В. Чужоземні подорожні по Східній Європі до 1700 р. – К., 1926.
13. Новые книги. Апрель 1858 // Современник. – 1858. – Т. LXIX. – № 5. – С. 32 – 67.
14. Нынешнее состояние России, описанное англичанином, который девять лет прожил при дворе великого
царя русского // Русский вестник. – 1841. – Т. 3. – № 7. – С. 161–182; – № 9. – С. 567–596.
15. Обозрение книг, вышедших в России в 1837 г. // ЖМНП. – 1839. – № 7 (июль). – С. 1 – 35.
16. Обозрение русских газет и журналов // ЖМНП. – 1840. – № 8 (авг.). – Отд. VI. – С. 185 – 186.
17. Обозрение русских газет и журналов за первое трехмесячье 1840 года // ЖМНП. – 1840. – № 6 (июнь). –
Отд. VI. – С. 94 – 107.
18. Обозрение русских журналов // ЖМНП. – 1839. – № 11 (ноябрь). – Отд. VI. – С. 90 – 124.
19. Письма леди Рондо, супруги английского министра при российском дворе в царствование императрицы
Анны Иоанновны. Перевел с англ. М.К. СПБ, в тип. III Отд. с.е.и.в.к., 1835 // Библиотека для чтения. –
1836. – Т. 15. – Отд. VI. – С. 9 – 11.
20. Путешествия по южным областям России. Дюбуа де Монпере. Демидова. (б.п.) // Библиотека для чтения.
– 1839. – Т. 35. – С. 93 – 126; 1840. – № 2. – С. 85 – 118; – № 3. – С. 1 – 76; № 4. – С. 185 – 236.
21. Пушкин А. С. Полное собр. соч. В 19-ти т. – М., 1994. – Т. 10.
22. Семенов В. Библиотека иностранных писателей о России. – Отд. I. – Т. I. – СПб., 1836.
23. Указатель вновь выходящих книг // ЖМНП. – 1837. – Т. 13. – № 2. – С. 1 – 12.
24. Устрялов Н. Сказания современников о Дмитрии Самозванце. В V ч. – СПб., 1831–1834.
25. Штриттер И. Известия византийских историков, объясняющие российскую историю древних времен и
переселения народов. В 4-х ч. – СПБ., 1770-1775.
26. Языков Д. И. Собрание путешествий к татарам и другим восточным народам в XIII, XVI и XV ст. – СПб,
1825.
Петінова О.Б.
ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ: "ЗА" І "ПРОТИ"
Проблеми розвитку інтелектуального потенціалу сучасного суспільства знайшли своє відображення в
основній темі ХХ Всесвітнього філософського конгресу "Пайдея: Філософія у вихованні людства". Питан-
ня виховання, навчання, освіти набувають глобального і локального характеру та потребують невідклад-
ного вирішення. Сучасна система вищої освіти України є однією з найголовніших базових цінностей дер-
жавності, суспільної свідомості та національної безпеки. Філософія освіти відіграє важливу роль у вияв-
ленні взаємозв'язків різних наук, зокрема, педагогіки, з філософією, а також у встановленні їх внутрішніх
закономірностей. Вища школа України виступає не лише як інститут виховання, формування особливих
громадських рис інтелігенції, а й одним з найважливіших соціальних інститутів соціалізації молодого по-
коління, адаптації до існуючих порядків, стилю життя, інтериоризації цінностей та норм суспільства.
До питань філософії осівти звертаються дослідники в різних галузях науки. Зокрема, В.Андрущенко,
В.Зубко, В.Ніколаєв, В.Шеховцов, А.Кохановський, В.Козаков, К.Левківський, К.Корсак, О.Панич,
С.Ярема, Л.Церих та ряд іншихзаймаються дослідженням методологічних проблем вищої школи [2, 3, 4].
В.І.Куценко, О.А.Кириченко, В.В.Нєжинцев, В.П.Погребняк, А.Д.Ятченко аналізують фахову освіту в
Україні та її трансформацію в умовах переходу до ринкових відносин [8].
Значним внеском в розробку фундаментальних проблем філософії освіти є ряд праць М.С.Коноха
[6,7], зокрема, його монографія "Формування нової філософії освіти в Україні" [6]. Ця праця присвячена
соціально-філософському аналізу формування нової філософії освіти в Україні. Обгрунтовується соціаль-
на необхідність цієї науки, розкривається світоглядно-соціальне значення філософії права у вищій школі
та фактори і механізми соціалізації особи у системі освіти.
Однак, в сучасних умовах існують протиріччя між представниками різних наукових шкіл, головною
причиною суперечок виступає питання стосовно "права на існування" такої галузі філософії як філософія
освіти. Тому мета даної статті – висловити власну точку зору стосовно виокремленої проблеми і навес-
ти міркування та зауваження, які будуть спрямовані на краще висвітлення цього складного, однак дуже
Петінова О.Б.
ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ: "ЗА" І "ПРОТИ"
152
важливого питання.
Мета освіти тісно пов'язана з метою, завданнями, які ставить перед собою суспільство у житті. Життя
визначає освіту і навпаки, освіта впливає на життя. Зрозуміти систему освіти певного суспільства - зна-
чить зрозуміти устрій його життя.
Якщо звернутися до побуту первісної людини, то можна побачити, що головною, якщо не єдиним се-
нсом існування є самозбереження, точніше, збереження своєї особи й роду. Ця мета є загальнобіологіч-
ною, вона дана природою і поєднує людину з іншими природними істотами. Однак для сучасної людини
характерною метою існування є культурне існування. Поняття "культура" є багатозначним. Нерідко його
використовують в значенні "цивілізація", "освіченість" тощо. Людина живе, задовольняючи, насамперед,
потреби в їжі, одязі, житлі тощо. Однак є й інші потреби, до яких ми прагнемо ради них самих. Вони є
цінними самі по собі, тому їх можна віднести до абсолютних "культурних цінностей": наука, мораль, гос-
подарство… Ці цінності висвічуються власним значеннєвим сяйвом, і є "ціллю в собі", адже, виступаючи
зброєю інших, вони залишаються цінними самі по собі. І справді, саме наука, наприклад, є знаряддям для
досягнення високоефективного господарювання.
Культурні цінності - проблема невичерпна, і, за словами І.Канта, - проблема без всякого вирішення
[5]. Це нескінченний шлях, за яким можна рухатись у нескінченному прогресі, але невирішеність цієї про-
блеми витікає з її невичерпності. Так і мета освіти визначається метою життя, яка не може бути заверше-
ною.
Складно дати таке визначення філософії як науки, яке б остаточно охоплювало всі проблеми людства
в процесі розмірковувань про сутність буття, першопричини життя та смерті, призначення любові, взає-
модії між життям та смерттю тощо. Однак один з аспектів філософської проблематики - звернення до
культурних цінностей, – їх суті, особливостей утворення, законів існування. Проблеми освіти - це, в ціло-
му, проблеми культури, а, значить, в першу чергу, філософії.
Якщо звернутись до історії педагогіки, то можна побачити відображення історії розвитку філософсь-
кої думки: Платон, Арістотель, Н.Макіавеллі, Ж.-Ж.Руссо [11,1,10,12] та ряд інших мислителів були не
лише реформаторами в педагогіці, але й відомими представниками філософської думки.
Філософія освіти - це широка область філософського аналізу, початки якого слід шукати ще в давньо-
грецькій філософії. Проблематика філософії освіти як окремої галузі філософії виникла в США і Велико-
британії в 1940-1960 рр. Тут були створені спілки філософів освіти, а в 1990 році на міжнародній конфе-
ренції в Лондоні утворилась "Міжнародна мережа філософів освіти", велась робота з видавництва журна-
лів, книг з даної проблематики. Основні питання – це взаємозв'язок науки і релігії в сучасній освіті, освіта
як ланка соціального механізму виживання людини, індоктринація в освіті, її допустимість і межі, враху-
вання можливої зміни типів цивілізаційного розвитку і, відповідно, трансформації ціннісної бази техно-
генної культури, врахування особливостей національного менталітету в рамках сучасного розвитку та осо-
бливостей освіти тощо.
Протягом останньої чверті ХХ ст. відбувся ряд "соціальних" катастроф, що змінили ситуацію, насам-
перед, в житті українського суспільства взагалі, і в області освіти зокрема. Зазнала катастрофи сім'я старо-
го типу і сім'я, як соціальний інститут, набула нових функцій, в той же час деякі загальноприйняті функції
стали дисфункціями. Сучасна сім'я не в змозі повноцінно виконувати роль "домашньої школи". В той же
час спостерігається крах столітнього світогляду, де важливу роль займало прагнення до комунізму. Нас-
лідком стала дезідеологізація й розгубленість суспільства, що привело до деморалізації, дезінтелектуалі-
зації й патопсихологізації народних мас. І звести до мінімуму цей процес в сучасних умовах може школа.
Соціалізм поступово переходить в небуття, а разом з ним, і побудована на цій ідеї держава і система цін-
ностей.
Переважна частина дітей не бачить свого майбутнього, існує "культ" типу "дільця" - безкультурного,
асоціальноаго, малограмотного злочинця, що знаменує смертельну загрозу суспільству. Тому виникає
проблема кардинальної реформи, і, звичайно, реформи в організації навчання в ВУЗах. Маємо надію, що
Болонський процес принесе свої позитивні результати, і наша нова влада зуміє створити якісно нове під-
ґрунтя для ефективнішого рівня, який забезпечить повноцінну освіту в сучасних умовах. В новій соціаль-
но-культурній ситуації виникає ряд світоглядних питань, що торкаються особливостей ознайомлення уч-
нів з релігією, філософією для дітей тощо.
У категоричній і суперечливій формі заперечує філософію освіти Ф.Т.Михайлов, головна причина в
тому, що у педагогічних теорій, концепцій, гіпотез і проектів нема своєї фундаментальної основи [9]. Од-
нак, поряд з цим, на нашу думку, філософія розкриває складність, невичерпність пізнання буття, що ви-
ступає в його інституціонарній формі – в освіті. Педагогічна теорія є часткою філософської культури. Фі-
лософія освіти поєднує в собі принципи різних філософських дисциплін, пов'язаних з освітою, де на пер-
ший план має бути винесена проблема суті й методів освіти, що носить світоглядний характер, сприяє со-
ціалізації молоді, оптимальній адаптації до життя у суспільстві в умовах сьогодення України, інтериори-
зації нових цінностей і норм.
Суттєва частина проблем філософії освіти носить глобальний характер, і торкається не лише змін, які
відбуваються в умовах природнього буття людини, а й соціокультурних змін, суб'єктом яких вона сама й
виступає. Науково-технічний прогрес не лише здійснюється через індивідуально-створюючу творчість,
але й дає в розпорядження сили, які здатні зруйнувати суспільну систему й взагалі знищити життя на Зем-
лі. Однак, переважно, це осмислюється недостатньо, про що свідчить той факт, що планета Земля знахо-
диться на порозі антропологічної кризи (взяти хоча б демографічну ситуацію в ряді країн), цінність окре-
мого людського життя часто приноситься в жертву. В даний момент, ставши володарем науки і техніки,
людина є небезпечною для самої себе. І сучасна ситуація, не дивлячись на успіхи цивілізації, не відгоро-
джує негативні тенденції, які створюють все більш витончені форми небезпеки для життя людини. Існу-
ють цілі соціокультурні системи, які культивують зло. Людина - це єдина жива істота, яка може знаходить
Точка зрения
153
в актах вбивства собі схожих задоволення. І в сучасних умовах існують стимуляції й культивування цього.
Як же подолати цю ситуацію? Вирішення цієї проблеми передбачає зміну нашого менталітету, і не
стільки манери мислення, скільки культури емоційних переживань і системи ціннісних орієнтацій.
Саме тому філософія освіти має предметом пристальної уваги філософів. Хоча остаточно її проблемне
поле ще не виокремлене, однак очевидні напрямки, які досліджують місце освіти в життєдіяльності суспі-
льства, розгляд цілісності освіти як із змістовної, так і з процесуальної сторони. Проблемне поле філософії
освіти переплітається з рядом дисциплін, і представляє собою сітку взаємозв'язків із логікою і гносеологі-
єю, етикою і естетикою, онтологією й аксіологією тощо.
Отже, освіта людини може бути представлена взаємодією соціокультурного досвіду через освітню си-
стему, що визначає ієрархію цінностей суспільства і систему знань, необхідних для виконання соціально-
значимих функцій за допомогою мови мистецтва і науки, й з іншого боку - стихійності у повсякденному
житті, яка передається через систему традицій, обрядів, наслідування. На сучасному етапі освіта й життя
відбувається як би в різних площинах, і несуть в собі протилежні тенденції.
Освіта в своїй сутності - єдина, але ця сутність непізнаваєма, це предмет ідеї як творчої дії. Ця ідея
створюється людьми, а не пізнається як щось мертве і стале. Так як теоретична педагогіка досліджує
окремі продольні розрізи освіти, то філософія освіти прагне до їх гармонійної співзвучності.
Джерела та література
1. Аристотель. Большая этика // Аристотель. Сочинения: В 4-х т. – Т.4. – М.: Мысль, 1983. – С. 295–374.
2. Андрущенко В. Кому у вузі належить роль першої скрипки? // Освіта. – 6–13 груд. – С.2.
3. Зубко В. Порівняльний аналіз як передумова прийняття реформаторських рішень / Зб.: Сучасні сис-
теми вищої осіти: порівняння для України. – К., 1997. – С.7.
4. Зубко В., Козаков В. Компаративний аналіз систем вищої освіти як умова успіху в її реформуванні.
Порявняльний аналіз сучасних систем вищої освіти в реформуванні вищої школи України. – К., 1996.
– С.3.
5. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М.: Мысль, 1965.
6. Конох М.С. Формування нової філософії освіти в Україні. – К.: Вища школа, 2001. – 224 с.
7. Конох М.С. Філософія вищої школи і парадигми оновлення технічної освіти // Матеріали міжнар. на-
ук. - метод. конф. "Інженерна освіта на межі тисячоліть: минуле, сучасне, майбутнє". – К., 1998. –
С.166–167.
8. Куценко В.І., Кириченко О.А., Нєженцев В.В., Погребняк В.П., Ятченко А.Д. Фахова освіта в Україні
та її трансформація в умовах переходу до ринкових відносин. – К., 1996. – С.124.
9. Михайлов Т.Ф. Философия образования: ее реальность и перспективы // Вопросы философии. – 1999.
– № 8. – С.98.
10. Макиавелли Н. Избр. соч. – М.: Худож. Лит., 1982. – 503 с.
11. Платон. Сочинения: В 3-т. – Т.3 (1). – М.: Мысль, 1971. – С.89–454.
12. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М.: Наука, 1969. – 793 с.
Сапрыкина М.Ю.
П. А. СОРОКИН: ЭВОЛЮЦИЯ СОЦИОКУЛЬТУРНЫХ СТИЛЕЙ
Среди социологов, специально исследовавших культуру как систему, выделяется П. А. Сорокин
(1889–1968), русский по происхождению, эмигрировавший в США, ставший деканом первого в Америке
социологического факультета в Гарварде. Для него характерны огромная эрудиция, необычайно широкий
диапазон интересов и стремление к синтезу всего ценного, что было сделано в социологической теории.
Значительная часть его работ посвящена проблемам культуры. Сорокин критически прокомментировал
концепции Данилевского, Шпенглера, Тойнби, Кребера, Нортропа, Шубарта, Бердяева, Швейцера. Он все-
сторонне проанализировал кризис западной культуры, создал оригинальную концепцию флуктуации куль-
турных стилей.
Сорокин, подобно Веберу, отвергает редукционистские концепции культуры, т. е. органицизм, соци-
ал-дарвинизм, экономизм. Культура, в его понимании, есть система ценностей, с помощью которой обще-
ство интегрируется, поддерживает функционирование и взаимосвязь своих институтов. Типология куль-
тур Сорокина строится на основе «интегральной философии». Суть ее состоит в признании духовного Аб-
солюта, который организует единство трех миров: мира вещей, субъективного человеческого мира и
транссубъективного мира духовных ценностей. Поскольку мир есть нечто упорядоченное, иерархически
организованное, то в нем должен быть формообразующий активный центр – Мировой Логос или Абсо-
лют. Таким образом, единство мира и познаваемость его человеком определяются его изначальной духов-
ностью, всепроникающей силой Логоса.
В каждой социокультурной системе, имеются, по Сорокину, три уровня интеграции: идеальных зна-
чений, соединяющих сознание людей с Абсолютом; объективированных идей – ценностей в виде книг,
зданий, машин и других продуктов человеческого творчества; индивидов, взаимодействующих на основе
разделяемых ими идей – ценностей.
Системообразующими для культуры являются прежде всего значимые, смыслосодержащие связи, а не
пространственная близость и функциональная взаимозависимость. Примерами элементарных смысловых
связей могут служить математические уравнения, логические силлогизмы, юридические и этические нор-
мы. Каждая из систем культуры – математика, логика, физика, этика, язык, философия характеризуется
особым типом смысловых связей. Наряду с этими «чистыми» системами существуют также производные
культурные системы в виде технологии, экономики, политики. Все они в совокупности образуют культур-
ную «суперсистему». Общество, которое по Сорокину состоит из социальных групп, институтов и инди-
видов, интегрируется с помощью систем ценностей. В сознании людей ценности представлены в виде ве-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-35975 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:43:24Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Петінова, О.Б. 2012-07-06T16:51:45Z 2012-07-06T16:51:45Z 2005 Філософія освіти: "за" і "проти" / О.Б. Петінова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 65. — С. 151-153. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35975 В статті автор дає власне бачення проблематики філософії освіти, зокрема розглядається питання співвідношення осівти й філософії, їх взаємозв'язків та взаємозалежності. Визначається "право на існування" філософії освіти як окремої самостійної галузі філософії, окреслюються її специфічні особливості. В статье автор представляет собственное видение проблематики философии образования, в частности, рассматривается вопрос соотношения образования и философии, их взаимосвязей и взаимозависимости. Определяется "право на существование" философии образования как отдельной самостоятельной отрасли философского знания, очерчиваються ее специфические особенности. In clause the author represents own vision of a problematics of philosophy of education question, in particular, a parity of education and philosophy, their interrelations and interdependence are considered. The "right on existence" philosophies of education as separate independent branch of philosophical knowledge, its specific features аre considered. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Точка зрения Філософія освіти: "за" і "проти" Article published earlier |
| spellingShingle | Філософія освіти: "за" і "проти" Петінова, О.Б. Точка зрения |
| title | Філософія освіти: "за" і "проти" |
| title_full | Філософія освіти: "за" і "проти" |
| title_fullStr | Філософія освіти: "за" і "проти" |
| title_full_unstemmed | Філософія освіти: "за" і "проти" |
| title_short | Філософія освіти: "за" і "проти" |
| title_sort | філософія освіти: "за" і "проти" |
| topic | Точка зрения |
| topic_facet | Точка зрения |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/35975 |
| work_keys_str_mv | AT petínovaob fílosofíâosvítizaíproti |