Книга versus Інтернет

Постійним синонімом до поняття культура впродовж століть залишалася книга. Маємо додати необхідне уточнення – книга друкована. Адже сьогодення вже підготувало міцний плацдарм для тріумфального вторгнення у наше життя електронної книги. Які перспективи інституційної основи, що завжди підтримувала...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Бандальєр, Г.
Формат:	Стаття
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2007
Назва видання:	№3
Теми:	Тенденції
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/360
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Книга versus Інтернет / Г. Бандальєр // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 51-59. — Библиогр.: 6 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-360
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3602025-02-09T17:51:21Z Книга versus Інтернет A book versus Internet Бандальєр, Г. Тенденції Постійним синонімом до поняття культура впродовж століть залишалася книга. Маємо додати необхідне уточнення – книга друкована. Адже сьогодення вже підготувало міцний плацдарм для тріумфального вторгнення у наше життя електронної книги. Які перспективи інституційної основи, що завжди підтримувала функ- ціонування паперової книги? Яких змін зазнають видавництва, книгарні, біб- ліотеки, інститут авторства? Чи стане анахронізмом традиційна практика читання? Як усі ці трансформації загалом позначаться на книжній культурі нового інформаційного суспільства? 2007 Article Книга versus Інтернет / Г. Бандальєр // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 51-59. — Библиогр.: 6 назв. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/360 №3 C. 51-59 application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
topic	Тенденції Тенденції
spellingShingle	Тенденції Тенденції Бандальєр, Г. Книга versus Інтернет №3
description	Постійним синонімом до поняття культура впродовж століть залишалася книга. Маємо додати необхідне уточнення – книга друкована. Адже сьогодення вже підготувало міцний плацдарм для тріумфального вторгнення у наше життя електронної книги. Які перспективи інституційної основи, що завжди підтримувала функ- ціонування паперової книги? Яких змін зазнають видавництва, книгарні, біб- ліотеки, інститут авторства? Чи стане анахронізмом традиційна практика читання? Як усі ці трансформації загалом позначаться на книжній культурі нового інформаційного суспільства?
format	Article
author	Бандальєр, Г.
author_facet	Бандальєр, Г.
author_sort	Бандальєр, Г.
title	Книга versus Інтернет
title_short	Книга versus Інтернет
title_full	Книга versus Інтернет
title_fullStr	Книга versus Інтернет
title_full_unstemmed	Книга versus Інтернет
title_sort	книга versus інтернет
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Тенденції
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/360
citation_txt	Книга versus Інтернет / Г. Бандальєр // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 51-59. — Библиогр.: 6 назв. — укp.
series	№3
work_keys_str_mv	AT bandalʹêrg knigaversusínternet AT bandalʹêrg abookversusinternet
first_indexed	2025-11-29T02:31:34Z
last_indexed	2025-11-29T02:31:34Z
_version_	1850090220515491840
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 51 ТЕНДЕНЦIЇ Постійним синонімом до поняття культура впродовж століть залишалася книга. Маємо додати необхідне уточнення – книга друкована. Адже сьогодення вже підготувало міцний плацдарм для тріумфального вторгнення у наше життя електронної книги. Які перспективи інституційної основи, що завжди підтримувала функ- ціонування паперової книги? Яких змін зазнають видавництва, книгарні, біб- ліотеки, інститут авторства? Чи стане анахронізмом традиційна практика читання? Як усі ці трансформації загалом позначаться на книжній культурі нового інформаційного суспільства? КНИГА VERSUS ІНТЕРНЕТ Риторичне, на перший погляд, питання про те, чи будуть люди читати книги у ХХІ ст. і якщо так, то як саме, насправді пов’язане з глобальною проблемою взає- мовідносин у системі культура—техніка. Електронні засоби комунікації (ЗК) — це вияв не лише технічної революції, а й свід- чення глибинних катаклізмів людської свідомості. За теорією сенсорного балансу, історія нашої цивілізації є зміною провід- них ЗК, а відтак — одного типу сприйнят- тя, яке отримує переваги у розвитку над іншими. Взагалі засоби комунікації — це своєрідні усталені порядки досвідних сприйняттів індивідів, сукупність зрізів діяльності: між особистісних, міжкласових і міждержавних відносин у їхніх взає мо- зв’язках з технологічним оточенням [1]. Так, у прадавні дописемні часи існувала відчуттєва рівновага, оскільки всі типи сприйняття були однаково важливими, що забезпечувало спе цифічне відчуття пле - мін ної єдності. Проте з появою ЗК ба- ланс, властивий первісним суспільствам, порушився. Його фактично не існувало до винайдення телебачення, що повернуло людству втрачену колись цілісність, а ми- нуле століття ха рактеризувалося поступо- вим відродженням сен соріуму — систем- ності і гармонії відчуттів. Окрім цього, існує безпосередня залеж- ність між провідним ЗК і тією моделлю розвитку, яку він накладає на людську пси- хіку. Відтак зміна засобів масової комуні- кації, безумовно, зумовлює істотні транс- формації у структурі суспільства, а комуні- кативна модель визначає не тільки його сенсорну, а й соціальну організацію. Адже ЗК — це технологічні продовження цент- ральної нервової системи, вони ви значають закони розвитку нашого сприйняття. Засо- би комунікації спричинюють зміни фізіо- логічного характеру, впливаючи на взає- модію півкуль і ділянок головного мозку. Півкулі виконують функції керування не тільки нервовим процесом, а й типами мис- лення. Так, ліва півкуля відповідає за ло- гічні мисленнєві побудови, аналітичне мислення, права — за синтетичне мислен- ня та емоційно-інтуїтивні процеси. Коли 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 пи сьмовий знак утвердився як основний ЗК, це активізувало суспільне життя і зу- мовило розвиток лівої півкулі. Наслідком ери алфавіту і панування візуальності ста- ли деколективізм, індивідуалізм і загальна роз ’єднаність людей. Символом нової елек- тронної доби є ау діовізуальна апаратура, за- вдяки якій наша свідомість виявляється приєднаною до замкненої глобальної систе- ми відеокомунікацій. Неважко просте жити, що еволюція принципів сприйняття інди- віда відбувалася паралельно з культурними і суспільними змінами: усне спілкування було притаманне племінним су спільствам; поява алфавіту збіглася у часі з формуван- ням складних культурних структур; елект- ронні комунікації відкрили шлях до рене- сансу колишньої племінної єдності, тільки вже на планетарному рівні. Сучасне поко- ління переживає переломний момент від- мови від світогляду епохи Гутенберга й очі- кування на добу тотального уніформізму, коли всі ми насправді будемо мешканцями одного великого селища з назвою «Земля». ІНТЕРНЕТ — ВЕЛИКИЙ І ЖАХЛИВИЙ Чи не найважливішу роль у тому, що буття книги опинилося під питанням, відіграв Інтернет. Його вплив на культуру сучасності настільки ж масштабний, на- скільки і малодосліджений, особливо на те- ренах пострадянських країн, де Всесвітня Мережа ще тільки завойовує своїх шану- вальників. Нас же цікавить, передовсім, Ін- тернет як певне середовище існування тек- стів та, власне, його специфіка як гіпертек- сту. Глобальна інформаційна мережа Інтер- нет з’явилася на початку 90-х років ХХ ст. із розробкою технології World Wide Web (Повсюдно Простягнуте Павутиння). Хоча саме поняття гіпертексту вперше вжив ще у 1965 р. програміст і філософ Т. Нельсон у зв’язку зі своїм проектом електронної біб- ліотеки, тексти якої мали бути розкидані по всьому світу й об’єднані за допомогою посилань. Він розумів гіпертекст як доку- мент, створений із фрагментів текстів та- ким чином, щоб їх можна було читати не у певному порядку, а різними шляхами, за- лежно від зацікавлень читача, котрий про- кладає маршрут по документу за допомо- гою гіперпосилань (лінків) — вказівок на інші фрагменти тексту, прив’язані до доку- мента в цілому чи його конкретного місця. Проте цей винахід Т. Нельсона не був чи- мось новим для книжної культури, в якій уже кілька століть існували різноманітні довідкові видання, побудовані саме за та- ким принципом. Пригадаємо структуру будь-якої енциклопедії: немає сенсу читати її від початку до кінця, треба тільки віднай- ти серед упорядкованих за алфавітом ста- тей потрібну нам інформацію. Отже, гіпертекст — це подання інформа- ції як пов’язаної мережі гнізд, де читачі вільні торувати шлях нелінійним способом. Він передбачає: • дисперсність структури тексту (тобто ін- формація подана у вигляді фрагментів- гнізд, увійти до цієї структури можна з будь-якої ланки); • нелінійність (користувач обирає власний спосіб і порядок читання, творячи влас- ний текст); • різнорідність і мультимедійність (залу- чення всіх засобів впливу на читача — від суто літературних і видавницьких до надскладних композиційних) [2]. Система гіпертекстуальних посилань (це, фактично, матеріалізовані коннотації або алюзії у звичайному тексті) організує інформаційний потік Інтернету, який по- дібний до витонченого лабіринту. Ман дру- вати гіпертекстом — від одного лінку до іншого — можна безкінечно. У просторі Інтернету немає часу, він позбавлений будь-якої ієрархії і являє собою архів усього людського знання, вміщеного в ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 53 екран монітора. Кількість зібраних там іс- тин така велика, що вони втрачають свою авторитетність, стаючи лише особистими думками, тоді як будь-яке приватне су- дження починає претендувати на абсолютну істинність. Гіпертекст Інтернету по збав ле- ний визначеності, він строкатий і нескінчен- ний, а власне поняття гіпертексту набли- жається до того, щоб означати одразу все. Чому ми говоримо про радикальні змі- ни в людській свідомості, спричинені по- явою електронних гіпертекстів? Гутенберг, винайшовши друкарський верстат, запро- понував книгу як стандартний формат для упаковки, подання і зберігання інформа- ції, тобто він створив певний стандарт для способу її поширення. Відтоді серед євро- пейців переважає лінійний спосіб мислен- ня, адже вони навчалися і виховувалися на основі книг, які задумані так, щоб їх читати послідовно. Сама структура книги (рубрикація на глави, розділи, посторінко- ва нумерація) фіксує її головну особли- вість — лі нійність. Під впливом нових ін- формаційних технологій виникла криза лінійного мислення, одним із проявів якої є заміна лі нійного, друкованого тексту на гіпертекст, що можна розглядати як засіб подолання лінійного мислення. Електрон- на писемність відображає фрагментацію сучасної особистості і, у свою чергу, сама відбивається в розбитому на фрагменти «Я». Таким чином, «вітражна» культура нашої доби та конкретний індивід з його фрагментованою, хаотичною свідомістю впізнають себе у дзеркалі Інтернету. ІНТЕРНЕТ ДЛЯ ЛІТЕРАТУРИ ТА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ Iснують принаймні два фактори, які ви- значили тотальний вплив Світової Ме- режі на сучасну літературу. По-перше, це кінець монополії друкарського верстата, адже зникла необхідність у цьому посе- реднику між виробником і споживачем текстів та ідей. Діяльність читача більше не пов’язана з книговидавничим бізнесом і виробленими суспільством механізмами його регулювання. Отже, про емансипацію світу ідей від соціальної машини можна говорити як про майже доконаний факт. Якщо в епоху Модерну винахід Гутенберга був справжнім символом доби, то нині друкарський верстат зведений до рівня зви чайного технічного засобу. По-друге, це смерть відстані. Інтернет подарував нам стан перманентної конференції, конгресу, селекторної наради, коли все відбувається тут і тепер, щезає не лише простір, а й час. Тексти потрапляють у Мережу в момент свого народження, дискусії з їх приводу вкладаються у дні, що не може не сприяти зростаючій інтенсивності інтелектуально- го житття. Навіть із суто технічних причин Інтер- нет — дуже зручне середовище для творен- ня і розповсюдження текстів. Мережева публікація має низку відмінностей від дру- кованої, яку неможливо відокремити від промоції та реклами. Для поширення текс- ту в Інтернеті не потрібні гроші, влада, зв’язки у певних колах, кон’юнктурність. Це перебудовує весь ланцюжок комерцій- них відносин, які стоять за літературою, опосередковано впливаючи на форму і зміст текстів. Таким чином, Мережа надає реальну можливість вільно публікуватися і не залежати від різноманітних нелітератур- них аспектів матеріального світу. При цьо- му автор навіть може зберігати повну ано- німність, не оприлюднюючи свої стать, вік, національність, що допомагає розкрити ті сторони свого обдарування, які в реально- му житті почасти пригнічені соціальними ролями. Більше того, враховуючи безмежні можливості містифікацій в Інтернеті й мно- ження «віртуальних особистостей», автор перетворюється на особливий жанр літера- турної творчості. Хоча слід зазначити, що ця віртуалізація авторства — не стільки 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 унікальна особливість Інтернету, скільки загальне явище Постмодернізму, коли фе- номен «людської особистості» в її класич- них обрисах опиняється під питанням. З другого боку, за умов такої анонімності чи- тач тепер має змогу вільно оцінювати чис- тий текст, незалежно від імені автора та його позалітературних атрибутів. Певний сектор Мережі узяв на себе функ- ції літературного салону, де автори «вивішу- ють» свої творіння, виступають із маніфес- тами, відгукуються на злободенні проблеми, а читачі отримують можливість бути в курсі останніх новин літературного життя, зали- шати свої коментарі з приводу тих чи інших творів на форумах і навіть самим спробува- ти себе в ролі письменників. Уже сьогодні значну популярність у web-просторі здобу- ли літературні конкурси, мережеві журнали та видання, які існують лише в електронно- му вигляді, а також on-line версії товстих лі- тературних часописів. Скажімо, в Росії це кілька десятків Інтернет-проектів, зокрема, віртуальний клуб поезії СТИХИ.RU, мере- жевий журнал «Сетевая Словесность», літе- ратурний клуб «Коробка сюрпризов», про- ект «Журнальный Зал», що об’єднує понад 30 on-line версій популярних друкованих товстих часописів («Иностранная литерату- ра», «Новый мир», «Новое литературное обозрение», «Вопросы литературы»). В ук- раїнській Мережі ситуація не надто обна- дійлива, літературна ніша не заповнена, ви- нятки — хіба що інформаційний портал «Точка літературного кипіння», сайти Го- голівська Академія та Лабіринт україн- ського самвидаву. Проте рано чи пізно Ін- тернет запанує і на цьому терені, а штучна межа між мережевою і друкованою літера- турою зітреться. Всесвітнє Павутиння — не тільки простір, куди поступово переміщує- ться центр літературного життя, це ще й міс- це, де воно може отримати справжню єд- ність, усупереч географічній відстані і дер- жавним кордонам. Найболючішою проблемою культурного сьогодення є навіть не зниження загальної читацької культури, а втрата читача, не- знання письменниками своєї, говорячи мо- вою маркетингу, цільової аудиторії. Тепер лише Інтернет, хоч це і парадоксально, дає можливість авторові зустрітися зі своїм чи- тачем віч-на-віч. Письменник, публікуючи твори в Мережі, отримує негайні, численні, різноманітні, відверті та незаангажовані ко- ментарі. Однією з визначальних функцій літератури є комунікативна, за допомогою якої люди діляться своїми враженнями та думками у формі ненав’язливого спілку- вання. Саме таку функцію актуалізує сьо- годні мережевий «зворотний зв’язок». Ок- рім цього, Інтернет відкриває шлях для текстів, які апріорі не були призначені для тиражування багатотисячними накладами і звернені до конкретного, дуже вузького кола читачів. Сьогодні Всесвітня Мережа є ідеальним середовищем для культурної ди- ференсації та кристалізації автономних культурних груп. Вона надає комфортні умови для розквіту раніше маргінальних типів літературної творчості. Та й взагалі саме Інтернет з його радикальною демокра- тизацією стає трибуною буквально для всіх. Кожен може висловитися і заявити про себе, а от чи почують твій голос з-по- між мільйонів інших — це вже зовсім інше питання. Поява нових технологій нерозривно по- в’язана з виникненням нових форм тексту. Так, в Інтернет-просторі народилася кібе- ратура, або гіперлітература (рос. сетерату- ра), тобто твори, які призначені для читан- ня виключно у Мережі й неможливі поза нею, тому що побудовані за гіпертекстовим принципом. Це передовсім такі жанри, як роман-картинка, рамкова поезія, гестбуки (гостьові книги), блоги (щоденники), «без- зв’язний роман» та ін. Дедалі частіше тексти з Мережі видаю- ться у друкованому форматі, потрапляючи ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 55 до рук читачів у вигляді традиційної кни- ги. Це стосується і новаторських елект- ронно-форматних творів (скажімо, укра їн- ські «Пісьма братана» — електронне листу- вання сучасного люмпен-героя або «Всі наші. Кулуарні історії з коментарями» — перше видання блогів), і просто творів, які спочатку були оприлюднені через Інтер- нет на спеціалізованих сайтах («Вісім. Жі- ноча мережева проза», «Digital роман- тизм», «Антологія українського самвида- ву»). Звичайно поки подібних видавничих проектів одиниці, та й друкуються вони у невеликій кількості примірників. Адже масовий читач не готовий до подібного роду літератури, а тому вона може бути не надто збитковою, але й навряд чи особли- во прибутковою. Проте і цей факт має свої плюси: оскільки наклади такі маленькі, то і «по горіти» на них неможливо, зате є поле для експериментів, можна друкувати те, що до вподоби вузькому читацькому колу. Таким чином, вплив Світового Павутин- ня на літературні процеси набагато масш- табніший, аніж можна було уявити. Сьо- годні «гурмани від літератури» вже пре- зирливо посміхаються від одного лише слово сполучення «лінійне письмо» з його ло гічно-послідовним розгортанням сюже- ту. Вони вважають, що твори майбутньо - го — це виключно твори нелінійні, тобто гіпертексти. Предтечами сучасної гіпер- літератури називають Джеймса Джойса, Лоренса Стерна, Італо Кальвіно, Реймона Кено, адже в принципі їх можна почина- ти читати з будь-якого місця. І, звичайно, не можна не згадати про «електронного письменника, романіста комп’ютерної до- би, автора першої книги ХХІ століття» серба Милорада Павича. Його культовий «Хозарський словник», виданий накла- дом понад 1 млн примірників, є повноцін- ним гіпертекстовим твором, а сам автор визначив його жанр як роман-лексикон (інші твори М. Павича теж новаторські за композицією — «Дамаскин» і «Скляний рав лик» — оповідання для комп’ютера і циркуля, «Пейзаж, намальований чаєм» — роман-кросворд, «Внутрішня сторона віт- ру» — роман-клепсидра, «Зоряна ман- тія» — роман-астрологічний довідник, «Остання любов» — роман-довідник для гадання за картами таро). Цікаво, що задум «Хозарського словника» виник у письмен- ника задовго до появи Інтернету, проте свою справжню форму він знайшов саме в комп’ютері. Твори М. Павича ще й підкрес- лено інтерактивні, тобто вони написані так, що дають можливість реципієнтові не лише сприймати текст у готовому, незмінному вигляді, а й впливати на нього, стаючи май- же співавтором. Сам письменник каже: «Я завжди хотів перетворити літературу, нез- воротне мистецтво, на зворотне. Тому мої книги не мають ані початку, ані кінця в кла- сичному розумінні цього слова» [3]. Виявляється, що Всесвітнє Павутиння для літератури — це не тільки нове середо- вище існування, воно є природнішим міс- цезнаходженням тексту, ніж друкована книга, яка намертво пов’язана з традицій- ною системою книговидання. Хоч як це дивно, але чимало фактів свідчать про те, що Інтернет сьогодні актуалізує стародав- ню практику розповсюдження манускрип- тів, отже, він не стільки пропонує щось ра- дикально нове, скільки реанімує добре за- буте старе. НОВОФОРМАТНА КНИГА Досить тривалий час книга була чи не єдиним джерелом знань. Нині, з по- явою електронних видань, можна передба- чити, що така її монополія невдовзі буде зруйнована. Хочемо ми цього чи ні, але то- тальний цифровий переворот уже немину- чий, і всі форми інформації зазнають фун- даментальної зміни. В Україні електронна книга ще не стала предметом повсякденного вжитку, та й по- 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 питу на такий товар не спостерігається. На- томість у світі вона давно є повноцінною альтернативою паперовому виданню. На- приклад, за даними американської асоціа- ції видавців, на січень 2003 р. було реалізо- вано електронних книг на 3,3 млн дол., тоді як роком раніше ця сума становила близь- ко 211 тис. дол. Таким чином, лише за 2002 р. обсяги їх збуту зросли на 1447, 4%. У Японії торгівці електронними версіями книжко- вих видань за той самий рік отримали по- над 8,5 млн дол., повідомляє місцева аналі- тична компанія Impress Corp [4]. Проте слід зазначити, що ціни на обидва формати приблизно однакові. Так, бестселер Д. Брау- на «Код да Вінчі» на сайті Amazon.com (одного з найбільших онлайн-торгівців лі те ратурою) можна було придбати за 14,97 дол. — у паперовому ви гляді і за 14,95 — в електронному, що не йде на ко- ристь продажу останнього. Отже, порівня- но висока ціна на новий формат книг зали- шається поки що істотною перепоною на шляху до масового споживання цифрових видань. Разом з тим варто відзначити, що з популяризацією компактних електронних пристроїв, призначених для читання елект- ронних книг, а також персональних ком- п’ютерів і мобільних телефонів, які можуть виконувати функції рідера, показники тем- пів розвитку цього ринку будуть тільки поліпшуватися. Найпрогресивніші книго- видавництва не ви трачають часу на дис- кусії з приводу того, які формати книг кра- щі, а просто дають можливість споживачам обирати самим. Скажімо, всі відомі сьогод- ні способи читання прагне об’єднати експе- риментальний видавничий проект «Кара- ван» (США), організатори якого видають одну і ту саму книгу у твердій палітурці, кишеньковому форматі, за приватним за- мовленням (print on demand), у цифровому й аудіо варіантах. Електронне видання має кілька беззапе- речних переваг перед традиційною книгою. По-перше, це дешевизна. Хоча Інтернет де- шевий для заможних суспільств, але доро- гий для бідних, проте слід визнати, що го- ловні затрати тут лягають не на конкретно- го споживача, а на суспільство. По-друге, це доступність електронної книги, що вип- ливає зі специфіки поширення інформації Мережею та швидкості електромагнітних хвиль. Інтернет відмінив поняття географії у тому сенсі, що тепер необов’язково їхати, скажімо, до Німеччини, щоб відшукати ви- дану там книгу. Якщо вона у цифровому вигляді розміщена у Мережі, вам навіть не потрібно вставати з-за столу, щоб її «купи- ти». І, по-третє, інколи електронна книга зручніша за паперову. Передовсім, ідеться про словниково-довідникові видання: як ми вже зазначали, сама їх гіпертекстуальна природа робить такі книги ніби створени- ми для читання з комп’ютера. З іншого боку, існує чимало аргументів на користь паперових видань. Зокрема, та ж зручність, бо ж читати товстий роман з монітора — за- няття втомливе, хоча б з огляду на шкоду для очей. Книга надає більше гарантій во- лодареві авторських прав щодо їх захище- ності. Адже саме проблема мережевого копірайту чи не найбільш обговорювана. Вважається, що Інтернет — це справжній рай для плагіаторів, хоча тут потрібно розрізняти два аспекти. Перший — це влас- не право на ім’я, тобто авторське право, з яким у Мережі все не так уже й погано. Другий — це отримання грошей за своє ав- торське право, і тут справді авторові споді- ватися майже немає на що. Іншими слова- ми, якщо ви розмістили свій опус в Інтер- неті, підписали його і зазначили, що у разі передруку слід обов’язково вказувати дже- рело, то, зрештою, так і станеться, і ваше творіння може з’явитися на інших сайтах з вашим підписом, проте жодної фінансової винагороди за це ви не отримаєте. Дедалі більшої популярності набувають і мережеві бібліотеки, які платно або безоп- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 57 латно надають читачеві можливість «ска- чувати» потрібні йому книги. А нещодавно корпорація Google оголосила своєю метою сканування фондів п’яти найбільших біб- ліотек Америки, що є першою ластівкою у створенні універсальної глобальної бібліо- теки, яка б акумулювала всі знання людс- тва в електронному форматі. Вона зробила б рівнодоступними для читача всі видання у світі — від дешевих романів до езотерич- них трактатів. Така заміна масового ринку задоволенням точкового попиту призведе до розпадання монолітної культури, яке спостерігаємо вже сьогодні. Процес зага- лом корисний, адже він забезпечує митцю прихисток від диктату смаків натовпу. Схо- жа ситуація і з цифровим друком: усунув- ши проблему накладів, здешевивши вироб- ництво, нівелювавши відстань між автором і читачем, мережева бібліотека відкриває нову сторінку в історії видавничої справи. Але при детальнішому аналізі сайтів, на яких розміщені літературні твори, не мож- на не помітити істотної проблеми: великий відсоток недостовірних електронних текс- тів. І справа навіть не в їхній ненадійності з філологічного погляду, а передовсім в еле- ментарній невідповідності електронної ко- пії друкованому джерелу. Більшість мере- жевих текстів не ідентифіковано: вони не мають описів чи найменших відомостей про джерело електронної публікації. Якщо ж описи все-таки є, вони часто виклика- ють подив (наприклад, «Текст печатается по изданию: Михаил Булгаков. Избранная проза. — М.: ИХЛ, 1966, с исправлениями по рукописи») [5]. Користувач має всі під- стави вирішити, що творці ресурсу працю- вали з рукописами, хоча зрозуміло, що бул- гаковські першоджерела використовували не вони, а редактори друкованого видання. Тексти переповнені орфографічними по- милками, які можуть просто спотворити зміст, і за це ніхто не відповідає. Іноді трапляється, що твори деформуються: в електронних версіях видаляють окремі розділи або рядки, руйнують віршовані строфи, у драматичних творах імена героїв й автор ські ремарки неможливо відрізни- ти від реплік. Така ситуація цілком зро- зуміла, адже електронні бібліотеки ство- рюються і наповнюються стихійно, завдя- ки діяльно сті ентузіастів, котрі фізично не в змозі переглянути всі відскановані текс- ти, які надсилають їм для публікацій. Щоб стан справ у галузі мережевих бібліотек змінився на краще, слід виробити єдиний комплекс вимог, з-поміж яких: • системність комплектування, яка виклю- чає свавілля і стихійність у відборі ін- формації; • повнота поданої інформації; • її авторитетність і відповідність чинним академічним вимогам; • структурованість інформаційної бази; • ідентифіковуваність інформаційних об’ єк- тів (наявність стандартних бібліографіч- них описів); • точність відтвореної інформації (аде кват- не відображення структури друкованого видання, правопис і пунктуація джерела, розміщення тексту на сторінці, шрифто- ве оформлення і т.д.) [5]. Принципово важливою проблемою, якій поки що приділено не надто багато уваги, є збереження підготовленої і представленої для використання інформації. Йдеться про способи і засоби забезпечення доступності і використання інформаційних ресурсів у тому вигляді, в якому вони були створені, через проміжки часу, співмірні з триваліс- тю людського життя. Відомо, що папір збе- рігає зафіксовану на ньому інформацію до 200, а в спеціальних умовах — до 500 і біль- ше років. При цьому основною проблемою стає розуміння і правильна інтерпретація інформації, яка ускладнюється у зв’язку зі зміною природних мов і соціокультурного контексту. Натомість електронна інформація 58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 не доступна безпосередньому сприйняттю людиною і потребує наявності об’ єктів- посередників — технічних і програмних за- собів. Останні, у свою чергу, інтенсивно змінюються. За різними оцінками, якіс- на зміна програмно-технічних засобів від- бувається кожні п’ять років. Але нові за- со би вже не забезпечують адекватного від- творення і використання інформації, що зберігається. Враховуючи високу вар- тість і працеємність створення і тривалого збе рігання електронної інформації, акту- альною стає проблема відбору мережевих ресурсів. З одного боку, об’єктивно немож- ливо оцифрувати всю необхідну інформа- цію, а з другого — великі масиви інфор- мації, вже представленої в електронному вигляді, безслідно зникають (за даними ЮНЕСКО, середня тривалість існування web-сторінки коливається від 44 днів до двох років). Нарешті, виникають трудно- щі, пов’язані з тим, що форма подання і збереження інформації впливає на зміст документа. Достатньо нагадати про вплив на структуру і зміст документа гіпертекс- тових зв’язків й активної інкорпорації у них невербальної інформації. Очевидно, що тривале зберігання електронної інфор- мації висуне певні вимоги до форми самих документів: які їхні елементи необхідно зберігати, а які — ні. І тут знадобиться об’ єднання зусиль фахівців у галузі обчис- лювальної техніки і гуманітарних наук. Слід зазначити, що розробка електрон- них бібліотек не тотожна автоматизації біб- ліотек традиційних. Так само електронно- видавнича діяльність (electronic publishing) спрямована не на автоматизацію редакцій- но-видавничих і поліграфічних процесів, а на створення та розповсюдження електрон- ної інформації. Разом з тим нові напрями діяльності не виникають на порожньому місці: вони найтісніше пов’язані з уже існу- ючими і мають ураховувати досвід їх роз- витку і здубуті результати. Дискусія з приводу майбутньої долі книги триває. Проте чимало митців уже встигли висловити свої думки як «за», так і «проти» технічної революції, що спри чинює переформатування книжної культури. Хтось пристає на позицію пись- менника-постмодерніста Умберта Еко, котрий закликає не протиставляти візу- альну і писемну комунікації, а вдоскона- лювати їх. Він пророкує поділ людей на тих, хто дивиться телебачення, і тих, хто отримує інформацію з Інтернету — як з прогресивнішого джерела, яке залишає за особистістю право вибору і дарує більше свободи. При цьому книга, на думку мит- ця, залишиться субстанцією недоторкан- ною — на всі випадки, коли потрібне буде читання неквапливе, вдумливе, тобто не просто отримання інформації, а розмір- ковування над нею. Є і чимало тих, хто, як і американський класик Джон Апдайк, переконані: «Книги — найкращі меб лі. Оточуючи нас, вони дарують нам спо кій і затишок. Адже читання — це чуттєве за- доволення, по в’язане з дотиком не менше, ніж з інтелектом. До того ж, книга — вті- лена пам’ять про прожите життя: особис- та бібліотека — персональний меморіал. Тому жоден ком п’ютер не зможе замінити реальний, предметний бік книжної куль- тури» [6]. Отже, протистояння книги та Інтернету багато в чому є одвічним конфліктом старо- го і нового, який неодмінно вирішується на користь нового. Проте це абсолютно не пе- редбачає відмирання одних форм за раху- нок інших, більш модерних. Так, з появою клавіатури письмо не відійшло у небуття, а можливість прослухати музику на CD не змусила людей відмовитися відвідувати концерти. Звичайно, книга — то не просто форма передачі інформації, як би в цьому не пе- реконували апологети нової комп’ютерної ери. Вона є підґрунтям людської культури, ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 59 тому і небезпідставне побоювання того, що без цього наріжного каменя уся спору- да розсиплеться як картковий будиночок. То чи можна безболісно здійснити таку собі підміну цеглинок — Інтернет замість книги? Чи вистоїть будівля? І якщо так, то як зміниться наша культура від таких метаморфоз? Знову перед нами сакрамен- тальна проблема боротьби і єдності змісту (суті) і форми (засобу)... Таким чином, на глобальні питання, спричинені появою новітніх ЗК, зокрема Інтернет-технологій, дослідники ще тіль- ки шукають відповіді. Тому фінал драма- тичного двобою «книга versus Інтернет» за лиша ється відкритим. 1. www.countries.ru/library/era/bio.htm 2. Визель М. Поздние романы Итало Кальвино как образцы гипертекста //www.netslova.ru/viesel/vie- sel.htm 3. Милорад Павич. Начало и конец романа // www. rastko.org.yu/knjizevnost/pavic/ruski/endofnovel- rus.htm. 4. Москалюк А. Электронные книги: перспективы туманны // itc.ua/article.phtml?ID=14854&IDw=5 3&pid=21 5. Вигурский К.В., Пильщиков И.А. Информатика и филология (Проблемы и перспективы взаи мо- действия) //http://www.elbib.ru/index.phtml?page =elbib/rus/journal/2003/part3/VP 6. Генис А. Сетевые библиотеки могут открыть новую эпоху в издательском деле // smoking-room.ru/ data/pnp/net_lib.html Ганна БАНДАЛЬЄР («Вісник Національної академії наук України»)

Книга versus Інтернет

Репозитарії

Схожі ресурси