Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі
Досліджено специфічні зовнішні та внутрішні чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємств туристичної галузі. Розглядаються інновації як ключові джерела конкурентних переваг підприємства. Исследованы специфические внешние и внутренние факторы формирования и сохранения конкурентных...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36084 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі / І.В. Артюхова // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 11-14. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859589489586864128 |
|---|---|
| author | Артюхова, І.В. |
| author_facet | Артюхова, І.В. |
| citation_txt | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі / І.В. Артюхова // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 11-14. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | Досліджено специфічні зовнішні та внутрішні чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємств туристичної галузі. Розглядаються інновації як ключові джерела конкурентних переваг підприємства.
Исследованы специфические внешние и внутренние факторы формирования и сохранения конкурентных преимуществ предприятий туристической отрасли. Рассматриваются инновации как ключевые источники конкурентных преимуществ предприятия.
The specific external and internal factors of formation and preservation of the competitive advantages of the tourism industry. Innovations considered for key sources of competitive advantages of the company.
|
| first_indexed | 2025-11-27T13:39:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
2011/№2 11
Вихідним кроком на шляху до сутнісного визначен-
ня категорії «конкурентоспроможність підприємства» є
процедура розмежування показників економічної діяль-
ності підприємства від його ж діяльності як конкурента,
що передбачає наголошення на конкурентних перевагах.
Це завдання вирішує маркетинговий підхід, який
розглядає питання переваги над конкурентами та оріє-
нтацію на споживача. Основною ідеєю в цьому напрям-
ку є питання задоволення якісними й ціновими харак-
теристиками продукту.
Серед наукових робіт, присвячених проблемі набут-
тя й збереження конкурентних переваг підприємством,
є такі що роблять наголос на технічних складових, як-
існих характеристиках товару, якості супутнього обслу-
говування, тощо. Слід відзначити, що швидкість й ефек-
тивність набуття переваг у конкурентній боротьбі зале-
жать від галузевої специфіки діяльності підприємства.
У даному випадку, мета роботи — дослідити чинники
конкурентних переваг саме підприємств туристичної
галузі, як системоутворюючої галузі економіки АР Крим.
У роботі [1] відзначається, що «головний критерій
конкурентоспроможності, від якого залежать конку-
рентні позиції виробника відповідного товару», це —
«можливість надавати покупцю переваги по основних
параметрах товару, що поставляється на ринок» [1,
с. 233]. Романова В. В. пропонує «причини конкурентос-
проможності шукати в конкурентних перевагах окремих
характеристик товару, що є наслідком насамперед більш
ефективного управління процесом розробки, реалізації
й експлуатації пропонованої продукції», а конкурентні
переваги вона визначає, як «ті характеристики й влас-
тивості, які створюють для фірми певну перевагу над
своїми прямими конкурентами» [2, с. 284–285]. «Кон-
центрований прояв результату більш ефективної адап-
тації до умов конкурентного середовища за рахунок
інноваційного розвитку якісних і кількісних характери-
стик процесу або продукту» називається «конкурентною
перевагою» [3, с. 192]. «Конкурентні переваги повинні
відповідати наступним критеріям: представляти вигоди
для споживачів, бути унікальними, бути стійкими» [4,
с. 56]. В такому випадку, конкурентні переваги підприє-
мства туристичної галузі — це ті унікальні й стійкі вла-
стивості туристичного продукту, які створюють для нього
певну перевагу над своїми прямими конкурентами.
Причому, «чим ширше в компанії набір конкурентних
переваг, чим сприятливіше передумови для її успішної
діяльності на світовому ринку, тим більш стійкі позиції
вона може зайняти в окремих сегментах ринку» [5, с. 50].
Слід розрізняти поняття «ринкові чинники успіху»,
«ключові компетенції», «ключові фактори успіху», та ро-
зуміти їх співвідношення. Ринкові чинники успіху — це
реалізовані фактори успіху, які мають ринкове походжен-
ня і безпосередньо сприймаються споживачем. «Ключові
компетенції являють собою сукупність навичок і техно-
логій, яка базується на явних та прихованих знаннях, за-
безпечує формування цінностей у системі клієнта, є ори-
гінальною по відношенню до конкурентів і відкриває до-
ступ до нових ринків» [6]. Однією з особливостей ключо-
вих компетенцій є те, що їх складно імітувати та переда-
вати. Поняття «ключові фактори успіху» ширше за своїм
змістом й охоплює сукупність чинників ринкової та ре-
сурсної орієнтації, які можуть вплинути на формування
довгострокової конкурентоспроможності фірми і, відпо-
відно, на її стратегічний успіх. Ключові фактори успіху
мають виражений галузевий характер і є спільними орі-
єнтирами для всіх підприємств певної галузі.
Сутність конкурентних переваг більш повно прояв-
ляється через їх властивості. Першою властивістю є їх
порівняльний, відносний характер, тому конкурентні пе-
реваги підприємств слід визначати шляхом порівняння
найбільш суттєвих характеристик їх діяльності. Другою
властивістю конкурентних переваг є їх прив’язаність до
конкретних умов і причин (географічних, часових). Так,
товар, який має перевагу за ціною на одному географ-
ічному ринку, може не мати цієї переваги на іншому.
Іншою властивістю конкурентних переваг є їх враз-
ливість впливу різнорідних чинників. Конкурентним
перевагам властива динамічність, тобто зміна у часі, яка
описується за допомогою концепції життєвого циклу,
відповідно до якої процес розвитку і наступного зане-
паду конкурентних переваг поділяється на декілька
етапів (становлення, здобуття вигоди, зникнення).
Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх
виникнення можна поділити на внутрішні і зовнішні.
Внутрішні — це характеристики внутрішніх аспектів діяль-
ності підприємства, які перевищують аналогічні характе-
ристики пріоритетних конкурентів. Зовнішні конкурентні
переваги — це ті, які базуються на спроможності підприє-
мства створити більш значимі цінності для споживачів його
продукції, що створює можливості більш повного задово-
лення їхніх потреб, зменшення витрат чи підвищення
ефективності їх діяльності. Слід відзначити, що саме
зовнішні конкурентні переваги з одного боку, орієнтують
підприємство на розвиток та використання тих чи інших
внутрішніх переваг, а з другого — забезпечують йому стійкі
конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямо-
ване задоволення потреб конкретної групи споживачів.
Можна виділити наступні різновиди внутрішніх та
зовнішніх конкурентних переваг підприємства.
Серед внутрішніх конкурентних переваг:
виробничі — продуктивність праці, економність
витрат, раціональність експлуатації основних фондів, за-
безпеченість матеріально-технічними ресурсами, безде-
фектність;
технологічні — сучасність, досконалість, гнучкість
технологічних процесів, використання досягнень науко-
во-технічного прогресу;
кваліфікаційні — професійність, майстерність, ак-
тивність, творчість персоналу, схильність до нововве-
день;
І.В. Артюхова
канд. екон. наук
Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»
ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ Й ЗБЕРЕЖЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ
ПІДПРИЄМСТВА ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ
АРТЮХОВА І.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ12
організаційні — сучасність, прогресивність,
гнучкість, структурованість наявної організаційної
структури;
управлінські — ефективність і результативність дію-
чої системи менеджменту, ефективність управління обо-
ротними засобами, якістю, виробничими, закупівельни-
ми та збутовими процесами, дієвість системи мотиву-
вання персоналу;
інноваційні — системи і методи розробки та впро-
вадження нових технологій, продуктів, послуг, наявність
і впровадження «ноу-хау»;
спадкові — ринкова культура підприємства, тра-
диції, історія розвитку;
економічні — наявність джерел фінансування, пла-
тоспроможність, ліквідність, прибутковість, рента-
бельність;
географічні — розміщення, близькість до джерел
матеріальних і людських ресурсів, ринків збуту, транс-
портних шляхів та каналів розподілу.
До зовнішніх конкурентних переваг підприємства
можна віднести наступні:
інформаційні — діючі на підприємстві системи зби-
рання та обробки даних, ступінь поінформованості
підприємства про стан і тенденції розвитку ринку, дію
сил та умов навколишнього бізнес-середовища, повед-
інку споживачів, конкурентів та інших господарюючих
суб’єктів;
конструктивні — технічні характеристики про-
дукції, її дизайн, упаковка;
якісні — рівень якості продукції за оцінками спо-
живачів, відповідність національним і міжнародним
стандартам;
поведінкові — ступінь поширення філософії марке-
тингу серед працівників підприємства, націленість його
діяльності на задоволення потреб споживачів конкрет-
них цільових ринків;
кон’юнктурні — ринкові умови діяльності, конку-
рентне середовище (кількість і поведінка конкурентів,
гострота конкуренції);
сервісні — рівень та якість послуг, що надаються
підприємством;
іміджеві — загальні уявлення споживачів про
підприємство та його товари, популярність;
цінові — рівень ринкової влади підприємства та
можливості зміни цін;
збутові — портфель замовлень, прийоми та методи
розподілу продукції;
комунікаційні — канали і способи розповсюджен-
ня інформації про підприємство, наявність і викорис-
тання зворотного зв’язку.
Чинники конкурентної переваги можуть бути так-
тичними і стратегічними. Тактичний чинник конкурен-
тної переваги, розумується як конкретний компонент
зовнішнього чи внутрішнього середовища фірми, за
яким вона переважає або буде переважати у найближ-
чий період (до року) конкуруючі підприємства. Страте-
гічним чинником конкурентної переваги може виступа-
ти конкретний компонент зовнішнього чи внутрішньо-
го середовища фірми, за яким вона може випередити
конкурентів після виконання у перспективі конкретних
умов, які визначають перевагу підприємства за даним
компонентом порівняно з конкуруючими фірмами.
Своєрідність туристично-рекреаційних послуг як
продукту сервісної сфери характеризується загальними
для цієї сфери ознаками, відмінними від матеріального
виробництва. У свою чергу, послуги підприємств тури-
стичної галузі мають власні відмінні риси від інших сус-
пільно значимих послуг.
1. Послуга носить індивідуальний характер.
2. Ефект від надання послуги (задоволення від оз-
доровлення й відпочинку) прямо не пов’язан з величи-
ною витрат туриста.
3. Всі лікувальні курорти перебувають у спеціаль-
них місцевостях, що відрізняються певним набором
ландшафтно-кліматичних умов і гідромінеральних ре-
сурсів, тому має місто залежність ходу надання послуги
від місцевих природно-кліматичних умов.
4. На ринок послуг туризму попередньо «виносять-
ся» не самі послуги, а лише інформація про ті послуги,
які можуть бути зроблені.
5. Туристчно-оздоровчі послуги належать до кате-
горії найбільш дорогих, тому що засновані на застосу-
ванні цінних природних лікувальних ресурсів і це вима-
гає складного бальнеотехнічного господарства й медич-
ної техніки.
6. Спостерігається значний вплив фактору сезон-
ності.
Впливовим учасником на ринку рекреації, безумов-
но, є споживач.
Поведінка споживача турпродукту обумовлюється
чинністю закону попиту та пропозиції. Цей закон встанов-
лює пряму залежність між ціною та пропозицією й зво-
ротною залежністю між ростом ціни та попитом. Таким
чином, для формування конкурентоспроможного продук-
ту в туристичній сфері необхідно вивчати параметри трьох
економічних факторів: ціни, попиту та пропозиції.
Під реальним попитом розуміють платоспро-
можність, яка кількісно і якісно задовольняється дос-
татньою пропозицією, тобто коли рекреаційний ринок
збалансований і перебуває в стані рівноваги. На сьо-
годнішній день така ситуація не спостерігається, оскіль-
ки існує значна розбіжність між очікуваним попитом і
тим, що реально пропонується й надається. Коли про-
позиція по обсягу, якості і номенклатурі повністю не
відповідає платоспроможним вимогам, формується не-
задоволений попит.
До показників попиту, які необхідно вивчати нале-
жать: вимоги споживачів до якості товарів і послуг; ела-
стичність попиту за ціною, рівню доходу, перехресна ела-
стичність; ступінь усвідомлення різними соціальними
групами населення й суб’єктами господарювання акту-
альності своїх потреб; національні традиції й звичаї;
фази життєвого циклу попиту й інших параметрів, що
характеризують попит.
Оскільки туристично-рекреаційний ринок розви-
вається в умовах конкуренції, туристичні підприємства,
щоб не втратити клієнтів, проводять певну цінову пол-
ітику. Основними факторами ціноутворення є: витрати
як основа для встановлення ціни, ціни конкурентів як
орієнтир, сезонність, а також характер (унікальність)
послуг, категорія засобів розміщення.
До найбільш істотних зовнішніх факторів впливу на
конкурентоспроможність підприємства туристичної га-
лузі слід віднести: демографічні, економічні, політичні,
фактори культури, техніко-технологічні, екологічні.
АРТЮХОВА І.В.
2011/№2 13
Виділяють об’єктивно існуючі чинники зовнішньо-
го середовища (економічні закони суспільства, урядові
рішення, податкова ставка, стан міжнародного ринку,
стан національного і регіонального ринку та ін.) і су-
б’єктивно існуючи (розпорядження вищих органів управ-
ління, позиція конкурентів на ринку та ін.) [7, с. 152–154].
Велике значення мають часово-просторові факто-
ри — це такі об’єктивні чинники, які діють незалежно
від підприємства.
Територіальна приналежність визначає направ-
леність функціонування підприємства, крім безпосеред-
ньо його розташування й погодно-кліматичних умов
важливим чинниками є рельєф, пляжі, клімат, бальнео-
логічні ресурси, пейзажна розмаїтість.
Фактор часу враховується при оцінці доцільності ка-
пітальних вкладень, нових проектах, прогнозуванні попи-
ту. Важливим є фактор тривалості послуги, він впливає
безпосередньо на функціональні показники послуги —
ступінь задоволеності, який виникає в результаті оздоров-
лення і відпочинку. Вибір часу тривалості відпочинку рек-
реантом залежить від багатьох соціально-економічних
чинників: попиту, пропозиції, цін на ринку туристично-
курортних послуг, доходів, наявності вільного часу і т. д.
Специфічною особливістю діяльності підприємства
туристично-рекреаційного комплексу є фактор сезонності.
Скорочення сезону призводить до того, що у пошуках
прибутковості суб’єкти курортно-туристичного ринку саме
на цей період встановлюють найбільш високі ціни, що, у
свою чергу, стримує зростання потоку рекреантів. Сезон-
не функціонування може негативно позначатись на якості
обслуговування: періодичне навантаження працівників
призводить до зниження їх кваліфікації, а нерівномірне
завантаження приміщень спричиняє незапланований
фізичний і моральний знос матеріальної бази.
Збільшення тривалості курортного сезону — важли-
ва передумова підвищення якості обслуговування і зро-
стання доходів туристичного підприємства.
Економічні фактори зовнішнього середовища част-
ково проявляють себе через суб’єктів ринку, від поведін-
ки яких залежить ступінь прояву і наслідки їх впливу.
Особливістю конкуренції підприємств у туристсь-
ко-рекреаційній сфері є те, що конкурентною перева-
гою вважається природний фактор, який не піддається
безпосередньо контролю з боку підприємства, однак
істотно впливає на поведінку споживача. Однак, для
того, щоб природні ресурси були запроваджені у тури-
стичне споживання необхідне залучення їх та інших
ресурсів і послуг у туристсько-рекреаційний процес.
Теоретичний аналіз світової практики досягнення
підприємствами комерційного успіху у період з кінця
ХІХ до початку ХХІ сторіччя, що було проведено зару-
біжними вченими Р. Пейсом та Э. Стефаном [8], а та-
кож колективом вітчизняних вчених [6], дозволив вид-
ілити в еволюції джерел формування конкурентних пе-
реваг декілька етапів (рис.1). Кожний з цих етапів ха-
рактеризується специфічними вимогами споживачів
щодо товарів (послуг) фірм і, відповідно, фокусуванням
підприємств на особливих аспектах стратегічного харак-
теру для більш повного задоволення цих вимог. Якщо
на перших етапах ключовим джерелами конкурентних
переваг були наявність факторів виробництва, неухиль-
не зниження витрат, то на цей час ринковими вимога-
ми є, здебільше, оригінальність, неповторність товару, а
ключовим джерелом конкурентних переваг виступають
інновації. Тому для конкретного підприємства суттєве
практичне значення має поділ конкурентних переваг за
джерелами створення на основі інноваційної активності
та рівня стійкості до копіювання на, так звані, переваги
«низького рівня», переваги «високого рівня», переваги
«найвищого рівня».
Переваги «низького рівня» можуть бути легко до-
сягнуті чи скопійовані конкурентами (використання
дешевої робочої сили, забезпеченість широким спект-
ром сировинних ресурсів тощо). Ці переваги базуються
на вартості чи доступності факторів виробництва і не
гарантують стабільного положення на ринку.
Переваги «високого рівня» є наслідком цілеспрямо-
ваної діяльності підприємства, як правило, пов’язані зі
значними витратами і важко піддаються копіюванню
(сучасна патентована технологія; спеціалізовані програ-
ми відтворення робочої сили високої кваліфікації; ви-
сока репутація підприємства, заснована на активній
маркетинговій діяльності; наявність розгалуженої збуто-
вої мережі та мережі технічного обслуговування).
До переваг «найвищого рівня» належать: постійна
модернізація виробництва і видів діяльності, що супро-
воджується виснаженням конкурента, навіть, якщо він
їх й досягає.
Переваги «низького рівня» не можуть створювати
достатньо надійної та стабільної основи для довготри-
валого утримання стійких конкурентних позицій, оск-
ільки джерела цих переваг, як правило, мають зовнішній
стосовно підприємства характер, і будь-яка суттєва зміна
оточуючого середовища може призвести до їх зникнен-
ня. Значно більш стійкими є переваги другої й третьої
груп, які дозволяють не лише підвищити конкурентний
потенціал підприємства, а й забезпечити можливість
тривалого збереження досягнутих конкурентних по-
зицій, проте процес їх формування в більшості випадків
потребує суттєвих інвестицій і достатньо тривалого пе-
ріоду часу.
Отже, для отримання та збереження конкурентних
переваг потрібні зміни, вдосконалення, нововведення,
які будуть забезпечувати саме стійкі показники успіш-
ності підприємства на довготривалий період. Тому по-
дальшими дослідженнями у цьому напрямку стануть:
визначення джерел преваг «найвищого» і «високого
рівнів» саме для підприємств туристичної галузі.
Література
1. Половинка Ю. С. Концепція управління якістю
продукції в процесі досягнення конкурентних переваг /Рис. 1. Етапи зміни чинників формування конкурентних
переваг
АРТЮХОВА І.В.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ14
Ю. С. Половинка, І. С. Грозний // Інтеграційні процеси
і соціально-економічний розвиток : міжн. науково-
практ. конфер., 25–26 квітня, 2007 р. : тези конф. —
Сімферополь : Таврія, 2007. — С. 233–235.
2. Романова В. В. Взаємозв’язок конкурентоспромож-
ності і конкурентоспроможного потенціалу / В. В. Ро-
манова // Проблеми економіки. —2007. — № 1.—
С. 283–285.
3. Малевський Е. З. Стратегія формування та досяг-
нення конкурентних переваг промисловим підприєм-
ством / Е. З. Малевський // Культура народов Причер-
номорья. — 2007. — №103. — С. 191–195.
4. Алябышева Т. М. Теоретические и методические ас-
пекты оценки конкурентных преимуществ региона / Т. -
М. Алябышева // Культура народов Причерноморья. —
2007. — № 102 — С. 55–58.
5. Унтила Е. Н. Экологическая составляющая конку-
рентоспособности фирмы / Е. Н. Унтила // Культура
народов Причерноморья. — 2001. — №21. — С. 50–51.
6. Управління конкурентоспроможністю підприєм-
ства : навчальний посібник / С. М. Клименко, О. С. Дуб-
рова, Д. О. Барабась, та ін. — К. : КНЕУ, 2006. — 527 с.
7. Діагностика стану підприємства: теорія і практика :
монографія / [за заг. ред. проф. А. Е. Воронковой]. — Х :
ІНЖЕК, 2006. — 448 с.
8. Пэйс П. В. Парадигма конкурентности / П. В. Пэйс,
Е. Г. Стефан // Обзор конкурентоспособности. — 1998. —
Т. 6. — 190 с.
Світова практика показує, що стійкий розвиток ви-
робництва і підтримка конкурентоспроможності підприє-
мства в довгостроковій перспективі залежать від інновацій.
Інноваційність стає невід’ємною властивістю сучасного
підприємства. У зв’язку з цим зростає важливість і роль
удосконалення інноваційного потенціалу вітчизняних
підприємств. Важливим є і те, що в умовах скорочення
бюджетного фінансування сфери науки в галузі технологій,
державна підтримка направлена, перш за все, на підприє-
мства з високими інноваційними можливостями. Оцінка
цих можливостей відбувається, головним чином, на суб-
’єктивних засадах, бо загальноприйнятої об’єктивної ме-
тодики не існує. Формування інноваційного потенціалу
набуває особливого значення в умовах обмеженості фінан-
сових ресурсів у більшості підприємств, що є характерним
для сучасного стану промисловості України. Тому визна-
чення серед них найбільш готових для впровадження інно-
вацій є вельми актуальним.
Крім того, необхідно також і постійне вдосконален-
ня інноваційної діяльності на засадах стратегічного пла-
нування, пов’язаного з довгостроковим розвитком, бо,
в остаточному підсумку, це збільшує прибутковість діяль-
ності підприємства та надає істотні конкурентні пере-
ваги. Але це питання неоднозначне.
З поглядів А. Смита, Й. Шумпетера і А. Маршалла
головним фактором функціонування ринку є не статич-
на конкуренція між діючими виробниками існуючих
продуктів, а реальна, або потенційна конкуренція з боку
нових продуктів чи виробників, що використовують
новітні технології, тим самим удосконалюючи інновац-
ійний потенціал підприємства.
Стан і проблеми інноваційної діяльності на українсь-
ких підприємствах розглянуті в роботах В. М. Аньшина,
В. А. Бородіна, М. А. Бендікова, Ф. Ф. Глісина, Н. П. Іва-
щенко, С. В. Кудінова і ряду інших. Дослідженню в рам-
ках теорії сутності інноваційного потенціалу у розвитку
економіки присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних
авторів: А. І. Анчишкина, Л. С. Бляхмана, С. Ю. Глазье-
ва, П. Друкера, Г. І. Жіца, П. Н. Завліна, Д.І. Кокуріна,
Д. С. Львова, Ю. В. Яковца і інших. Питання оцінки інно-
ваційного потенціалу підприємства висвітлені в літературі
значно менше, ним присвячені роботи І. А. Аренкова,
В. Н. Гуніна, І. М. Степнова, А. Н. Плотникова, А. А. Тр-
іфілової, А. П. Гречан, О. В. Сидича, О. В. Колянко,
А. О. Грудзинського, Ю. Г. Кудряшова, С. В. Кортової,
Н. В. Краснокутської та інших.
Але між тим недостатньо дослідженими залишилися
питання об’єктивного виміру величини інноваційного по-
тенціалу промислових підприємств, обґрунтування його
критеріїв і показників, для цього вельми необхідно уточ-
нення структури інноваційного потенціалу, удосконален-
ня інструментарію для ухвалення ефективних управлінсь-
ких рішень щодо інноваційної діяльності підприємств. Не-
вирішеність вказаних питань та необхідність підвищення
ефективності використання інноваційного потенціалу доз-
воляють констатувати необхідність здійснення подальших
теоретичних і практичних розробок щодо наукового об-
ґрунтування принципів та методів виміру інноваційного
потенціалу та його урахування при формуванні інновацій-
ної стратегії підприємства.
Метою статті є подальша розробка теоретико-ме-
тодичних підходів щодо визначення властивостей інно-
І.В. Багрова
академік АЕН України
Т.І. Тищенко
м. Дніпропетровськ
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОЛА ПРОВІДНИХ СКЛАДОВИХ ІННОВАЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
БАГРОВА І.В., ТИЩЕНКО Т.І.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36084 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T13:39:57Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Артюхова, І.В. 2012-07-11T06:46:59Z 2012-07-11T06:46:59Z 2011 Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі / І.В. Артюхова // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 11-14. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36084 Досліджено специфічні зовнішні та внутрішні чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємств туристичної галузі. Розглядаються інновації як ключові джерела конкурентних переваг підприємства. Исследованы специфические внешние и внутренние факторы формирования и сохранения конкурентных преимуществ предприятий туристической отрасли. Рассматриваются инновации как ключевые источники конкурентных преимуществ предприятия. The specific external and internal factors of formation and preservation of the competitive advantages of the tourism industry. Innovations considered for key sources of competitive advantages of the company. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі Факторы формирования и сохранения конкурентных преимуществ предприятий туристической отрасли Factors of formation and preservation of the competitive advantages of the tourism industry Article first published |
| spellingShingle | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі Артюхова, І.В. Наукові статті |
| title | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі |
| title_alt | Факторы формирования и сохранения конкурентных преимуществ предприятий туристической отрасли Factors of formation and preservation of the competitive advantages of the tourism industry |
| title_full | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі |
| title_fullStr | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі |
| title_full_unstemmed | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі |
| title_short | Чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі |
| title_sort | чинники формування й збереження конкурентних переваг підприємства туристичної галузі |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36084 |
| work_keys_str_mv | AT artûhovaív činnikiformuvannâizberežennâkonkurentnihperevagpídpriêmstvaturističnoígaluzí AT artûhovaív faktoryformirovaniâisohraneniâkonkurentnyhpreimuŝestvpredpriâtiiturističeskoiotrasli AT artûhovaív factorsofformationandpreservationofthecompetitiveadvantagesofthetourismindustry |