До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства
У статті розглянуто поняття та структура інноваційного потенціалу промислового підприємства, виявлено його провідні складові, такі як, інноваційна «сприйнятливість» та інноваційна «реалізовуваність». Розглянуто
 зміст та функції елементів сприйнятливості та реалізовуваності інноваційного пот...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36088 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства / І.В. Багрова, Т.I. Тищенко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 14-18. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860234644152123392 |
|---|---|
| author | Багрова, І.В. Тищенко, Т.I. |
| author_facet | Багрова, І.В. Тищенко, Т.I. |
| citation_txt | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства / І.В. Багрова, Т.I. Тищенко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 14-18. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | У статті розглянуто поняття та структура інноваційного потенціалу промислового підприємства, виявлено його провідні складові, такі як, інноваційна «сприйнятливість» та інноваційна «реалізовуваність». Розглянуто
зміст та функції елементів сприйнятливості та реалізовуваності інноваційного потенціалу. Сформульовані основи взаємодії суб’єктів «донор — каталізатор — реципієнт» в процесі інноваційної діяльності.
В статье рассмотрены понятие и структура инновационного потенциала промышленного предприятия,
выявлены его ведущие составляющие, такие как, инновационная «восприимчивость» и инновационная «реализуемость». Рассмотрены содержание и функции элементов восприимчивости и реализуемости инновационного потенциала. Сформулированы основы взаимодействия субъектов «донор - катализатор - реципиент» в
процессе инновационной деятельности.
The article deals with the concept and structure of the
innovative capacity of industrial enterprises, identified its key
components, such as the innovative «susceptibility» and
innovative «marketability.» Examined the contents and
functions of the elements of the susceptibility and the
feasibility of innovative capacity. Formulated the principles
of interaction between the subjects «donor - catalyst-
recipient» in the process of innovation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:23:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ14
Ю. С. Половинка, І. С. Грозний // Інтеграційні процеси
і соціально-економічний розвиток : міжн. науково-
практ. конфер., 25–26 квітня, 2007 р. : тези конф. —
Сімферополь : Таврія, 2007. — С. 233–235.
2. Романова В. В. Взаємозв’язок конкурентоспромож-
ності і конкурентоспроможного потенціалу / В. В. Ро-
манова // Проблеми економіки. —2007. — № 1.—
С. 283–285.
3. Малевський Е. З. Стратегія формування та досяг-
нення конкурентних переваг промисловим підприєм-
ством / Е. З. Малевський // Культура народов Причер-
номорья. — 2007. — №103. — С. 191–195.
4. Алябышева Т. М. Теоретические и методические ас-
пекты оценки конкурентных преимуществ региона / Т. -
М. Алябышева // Культура народов Причерноморья. —
2007. — № 102 — С. 55–58.
5. Унтила Е. Н. Экологическая составляющая конку-
рентоспособности фирмы / Е. Н. Унтила // Культура
народов Причерноморья. — 2001. — №21. — С. 50–51.
6. Управління конкурентоспроможністю підприєм-
ства : навчальний посібник / С. М. Клименко, О. С. Дуб-
рова, Д. О. Барабась, та ін. — К. : КНЕУ, 2006. — 527 с.
7. Діагностика стану підприємства: теорія і практика :
монографія / [за заг. ред. проф. А. Е. Воронковой]. — Х :
ІНЖЕК, 2006. — 448 с.
8. Пэйс П. В. Парадигма конкурентности / П. В. Пэйс,
Е. Г. Стефан // Обзор конкурентоспособности. — 1998. —
Т. 6. — 190 с.
Світова практика показує, що стійкий розвиток ви-
робництва і підтримка конкурентоспроможності підприє-
мства в довгостроковій перспективі залежать від інновацій.
Інноваційність стає невід’ємною властивістю сучасного
підприємства. У зв’язку з цим зростає важливість і роль
удосконалення інноваційного потенціалу вітчизняних
підприємств. Важливим є і те, що в умовах скорочення
бюджетного фінансування сфери науки в галузі технологій,
державна підтримка направлена, перш за все, на підприє-
мства з високими інноваційними можливостями. Оцінка
цих можливостей відбувається, головним чином, на суб-
’єктивних засадах, бо загальноприйнятої об’єктивної ме-
тодики не існує. Формування інноваційного потенціалу
набуває особливого значення в умовах обмеженості фінан-
сових ресурсів у більшості підприємств, що є характерним
для сучасного стану промисловості України. Тому визна-
чення серед них найбільш готових для впровадження інно-
вацій є вельми актуальним.
Крім того, необхідно також і постійне вдосконален-
ня інноваційної діяльності на засадах стратегічного пла-
нування, пов’язаного з довгостроковим розвитком, бо,
в остаточному підсумку, це збільшує прибутковість діяль-
ності підприємства та надає істотні конкурентні пере-
ваги. Але це питання неоднозначне.
З поглядів А. Смита, Й. Шумпетера і А. Маршалла
головним фактором функціонування ринку є не статич-
на конкуренція між діючими виробниками існуючих
продуктів, а реальна, або потенційна конкуренція з боку
нових продуктів чи виробників, що використовують
новітні технології, тим самим удосконалюючи інновац-
ійний потенціал підприємства.
Стан і проблеми інноваційної діяльності на українсь-
ких підприємствах розглянуті в роботах В. М. Аньшина,
В. А. Бородіна, М. А. Бендікова, Ф. Ф. Глісина, Н. П. Іва-
щенко, С. В. Кудінова і ряду інших. Дослідженню в рам-
ках теорії сутності інноваційного потенціалу у розвитку
економіки присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних
авторів: А. І. Анчишкина, Л. С. Бляхмана, С. Ю. Глазье-
ва, П. Друкера, Г. І. Жіца, П. Н. Завліна, Д.І. Кокуріна,
Д. С. Львова, Ю. В. Яковца і інших. Питання оцінки інно-
ваційного потенціалу підприємства висвітлені в літературі
значно менше, ним присвячені роботи І. А. Аренкова,
В. Н. Гуніна, І. М. Степнова, А. Н. Плотникова, А. А. Тр-
іфілової, А. П. Гречан, О. В. Сидича, О. В. Колянко,
А. О. Грудзинського, Ю. Г. Кудряшова, С. В. Кортової,
Н. В. Краснокутської та інших.
Але між тим недостатньо дослідженими залишилися
питання об’єктивного виміру величини інноваційного по-
тенціалу промислових підприємств, обґрунтування його
критеріїв і показників, для цього вельми необхідно уточ-
нення структури інноваційного потенціалу, удосконален-
ня інструментарію для ухвалення ефективних управлінсь-
ких рішень щодо інноваційної діяльності підприємств. Не-
вирішеність вказаних питань та необхідність підвищення
ефективності використання інноваційного потенціалу доз-
воляють констатувати необхідність здійснення подальших
теоретичних і практичних розробок щодо наукового об-
ґрунтування принципів та методів виміру інноваційного
потенціалу та його урахування при формуванні інновацій-
ної стратегії підприємства.
Метою статті є подальша розробка теоретико-ме-
тодичних підходів щодо визначення властивостей інно-
І.В. Багрова
академік АЕН України
Т.І. Тищенко
м. Дніпропетровськ
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОЛА ПРОВІДНИХ СКЛАДОВИХ ІННОВАЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
БАГРОВА І.В., ТИЩЕНКО Т.І.
2011/№2 15
ваційного потенціалу підприємства та їх складових еле-
ментів.
Для впровадження інновацій необхідний достатній
потенціал, який залежить від параметрів організаційної
структури підприємства, складу персоналу, зовнішніх умов
господарської діяльності та інших чинників. Тому оціню-
вання інноваційного потенціалу є необхідною складовою
процесу розроблення стратегічного розвитку підприємства.
Готовність організації до інноваційних змін ще не
означає її здатності реалізувати конкретний інноваційний
проект, оскільки він потребує певних ресурсівУ таких
випадках оцінювання інноваційного потенціалу здійсню-
ють поелементно за схемою «ресурси — функції — про-
екти», які застосовують ще на стадії обґрунтування інно-
ваційного проекту. Ще одним способом оцінювання інно-
ваційного потенціалу організації є SWOT-аналізщо дає
можливість не просто оцінити здатність організації реа-
лізувати інновації, а й визначити вплив на неї інновацій-
ного кліматусформованого у зовнішньому середовищі
Отже інноваційний потенціал організації складаєть-
ся із тих елементів внутрішнього середовищаякі обумов-
люють її готовність і здатність до змінЗ одного боку, вони
відображають її існуючи можливостіхарактеризуючи
здатність до оптимального функціонування та розвит-
куа, з іншого, актуалізують нові можливостіобумовлені
енергетичним ефектом співпраці структурних елемент-
івщо сприяє накопиченню інтелектуальних ресурсів та
їх використанню з метою інноваційного розвитку
Схильність самої фірми до інновацій визначається
(з точки зору Я. А. Жаліла [1]): технологічною специфі-
кою (ступенем інтегрованості технологічного процесу і
можливістю його вдосконалення), ємністю ринку і пер-
спективами продукту, фінансовим становищем фірми,
технологічними можливостями фірми (наявністю техно-
логічної бази для інновації), ринковою стратегією фірми,
суб’єктивними чинниками (підприємливість та гнучкість
керівництва), віком фірми. Взагалі для здійснення інно-
ваційної діяльності, з нашої точки зору, необхідна на-
явність цілком конкретного інноваційного потенціалу
підприємства від стану якого залежить вибір стратегії, яку
можна впровадити. Таку «міру готовності» виконати по-
ставлені цілі в області інноваційного розвитку підприєм-
ства нами пропонується розуміти як поєднання двох вла-
стивостей інноваційної сприйнятливості та інноваційної
реалізовуваності, тобто здатностей підприємства сприй-
мати і реалізовувати певні новітні стратегії.
Сприйнятливість — здатність підприємства до
прийняття нових ідей і прогнозування, в якому ланцю-
гу виробничого процесу вони можуть бути використані
технічно і технологічно. Сприйнятливість організацій до
інновацій зменшується по мірі зростання обсягів вироб-
ництва та з розвитком організаційних структур переваж-
но крупносерійного і масового типів виробництва.
Реалізовуваність — здатність підприємства втілити
інноваційний потенціал, яка повинна бути забезпечена
фінансовими, матеріальними, інтелектуальними та
іншими ресурсами. Але чим більше обсяг виробництва,
вище технічних рівень продукції, що випускається, тим
важче виробництво піддається перебудові, отже нижче
ступінь реалізовуваності.
Для того щоб досягти результату в процесі інновац-
ійної діяльності необхідно попередньо оцінити інвестиц-
ійний потенціал підприємства, а лише потім вирішувати
завдання з забезпечення сприйнятливості інновацій, за-
лучення потенційних інвесторів тощо. Отже підприємства
мають різний інноваційний потенціал, різні ступені
сприйнятливості та реалізовуваності інновацій. Інновац-
ійна діяльність підприємства реалізується через його інно-
ваційний потенціал. Тобто, для вимірювання «готовності»
підприємства здійснювати стратегію, орієнтовану на
впровадження інновацій, пропонується використовувати
поняття «сприйнятливість» та «реалізовуваність», що є
властивостями його інноваційного потенціалу.
Поняття «потенціал» дуже поширене у науковій
літературі, але більшість визначень «інноваційного по-
тенціалу» (табл.1.) не відображають його важливі аспек-
ти, наприклад, той факт, що далеко не всі господарю-
ючі суб’єкти здатні освоювати новітні технології.
Так, один з провідних сучасних науковців Чух-
но А. А. виділяє дві основні складові інноваційного по-
тенціалу — матеріальні ресурси та інтелектуальний потен-
ціал, але, на жаль, чинники цих складових майже не роз-
криті в вимірювальному сенсі. Гречан А. П. [2] дає визна-
чення інноваційному потенціалу підприємства і виділяє
основні складові загального потенціалу підприємства.
Сидич О. В. [3] розглядає інноваційний потенціал як ком-
плексну систему. Колянко О. В. визначає взаємозв’язок
понять «технічного», «науково-технічного» і «інновацій-
ного» рівнів. Балабанова Е. С., Грудзинский А. О., Куд-
ряшов Ю. Г. [4] піднімають проблему модернізації про-
мисловості в технологічному відношенні і характеризу-
ють сприйнятливість підприємств до інновацій тільки
швидкою оборотністю засобів. Кортов С. В. [5] формулює
необхідні властивості системи (середовища), в якій мо-
жуть зароджуватися і розвиватися інноваційні процеси.
Краснокутська Н. В. [6], на нашу думку, найбільш чітко
підійшла к формулюванню цього поняття — у своїх ро-
ботах вона фактично розподіляє це поняття на дві скла-
дові частини — «здатність» і «готовність» підприємства
здійснювати реалізацію інноваційного проекту. Але при
такому підході складова «сприйнятливість» зникає зовсім.
Крім того, до недоліків визначень поняття «інно-
ваційного потенціалу», слід віднести те, що вони носять
досить абстрактний характер та не дають змогу впрова-
дити конструктивний спосіб вимірювання. Отже, необ-
хідне подальше уточнення як самого кола складових, так
і методів вимірювання цього поняття.
Спираючись на думки дослідників, нами пропо-
нується визначення інноваційного потенціалу підприє-
мства як сукупності двох його властивостей: інновацій-
ної сприйнятливості та інноваційної реалізовуваності.
Сприйнятливість ми розуміємо як відчуття необхід-
ності інноваційних змін у виробничому апараті, здатність
до усвідомлення і виявлення тих ланок виробничого про-
цесу, що потребують першочергового втілення новітніх
розробок. Вона забезпечується мотиваційною, інформа-
ційною, організаційною та кадровою сторонами іннова-
ційного потенціалу промислового підприємства.
Реалізовуваність ми розуміємо як наявність реаль-
них можливостей здійснення новітніх перетворень та
здатність до асиміляції інноваційних змін виробничим
апаратом. Вона забезпечується фінансовою, матеріаль-
но-технічною, ситуаційно-ринковою сторонами іннова-
ційного потенціалу промислового підприємства.
БАГРОВА І.В., ТИЩЕНКО Т.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ16
Обидві властивості, в свою чергу, визначаються
певною сукупністю показників. Отже, представимо наші
висновки в часовій послідовності, що дозволяє виділи-
ти основні елементи системи оцінки інноваційного по-
тенціалу в їх зв’язку з життєвим циклом інновації:
циклічність підвищення рівня технічного розвитку
підприємства, засвоєння інновацій підприємством тощо.
За звичай значна увага приділяється етапам, безпо-
середньо пов’язаним із втіленням інновацій, але, на
нашу думку, основну увагу необхідно зосереджувати на
первинних кроках інноваційного процесу: поява потре-
би підприємства у інноваціях (пошук інноваційних роз-
робок) і формування готовності до її втілення.
Найчастіше підприємство стає одночасно і розроб-
ником і споживачем інноваційних технологій, при цьому
воно намагається шукати шляхи подолання технічної і
технологічної відсталості власними силами, а також за-
лучає зовнішніх винахідників (донорів). Таким чином
формуються сприйнятливість і готовність, підприємства
до впровадження інновацій. Збільшення попиту на про-
дукцію, зростання об’єму продажів, підвищення цін на
деякі види ресурсів стимулюються інноваціями. Але для
розширення виробництва найчастіше потрібні оборотні
кошти, яких не вистачає, тому підприємству необхідно
шукати фінансові ресурси у вигляді кредитів, або нама-
гатися знайти інвесторів. Таким чином можна назвати
наступні цілі інновації: пошук нового технічного рішен-
ня (створення винаходу); проведення наукових дослід-
жень і технологічних розробок; технологічна підготовка
виробництва нової продукції; закріплення продукції на
нових ринках шляхом постійного вдосконалення техно-
логії, підвищення конкурентоспроможності тощо. Основ-
ними з них є: зниження собівартості продукції та підви-
щення якості технічних, технологічних, організаційних,
маркетингових і кадрових рішень.
Для неї в рівній мірі важливо всі три властивості:
науково-технічна новизна, виробнича застосовність, ко-
мерційна реалізовуваність. Відсутність будь-якої з них
негативно позначається на інноваційному процесі. Комер-
ційний аспект визначає інновацію як економічну не-
обхідність, усвідомлену через потреби ринку, тому слід
звернути увагу на два моменти: «матеріалізацію» інновації
в новий технічно-досконалий вигляд продукції (технології)
і «комерціалізацію», що перетворює їх на джерело доходу.
В зв’язку з цим вважаємо доцільним до складових
інноваційного потенціалу ввести поняття інноваційної
сприйнятливості (S
і
)
та інноваційної реалізовуваності
(R
і
)
.
Отже, для більш точного прогнозування діяльності
підприємства необхідно проаналізувати сприйнятливість
та реалізовуваність підприємства до інновацій та ство-
рити систему їх показників.
Сприйнятливість підприємства до інновацій та мож-
ливість реалізовуваності інновацій можна охарактеризува-
ти, як основні властивості інноваційного потенціалу. Інно-
ваційна діяльність повинна ґрунтуватися з урахуванням
наявних технологічних можливостей підприємства і мож-
ливості реалізації інноваційної продукції на ринку. Крім
того, важливе значення при цьому має система управлін-
ня інноваційною діяльністю, що склалася на підприємстві.
Основним параметром, який дозволяє підприємству оці-
Таблиця 1
Поняття інноваційного потенціалу підприємства
БАГРОВА І.В., ТИЩЕНКО Т.І.
2011/№2 17
нити можливості інноваційної діяльності і визначити на-
прям інноваційного розвитку в стратегічному плані є ве-
личина його інноваційного потенціалу. Тобто, підприєм-
ство може здійснювати інноваційну діяльність за наявності
у нього достатнього інноваційного потенціалу. Причому, з
нашої точки зору, для здійснення інноваційної діяльності
сприйнятливість — це характеристики перш за все кадро-
вих, інформаційних, організаційно-управлінських і моти-
ваційних ресурсів, а реалізовуваність — це характеристи-
ки фінансових, матеріально-технічних і ринкових ресурсів.
Побудова ж системи оцінки інноваційного потенц-
іалу потребує виявлення конкретних його елементів,
властивостей та їх детального розгляду.
Підприємства мають різну сприйнятливість до інно-
вацій, а інноваційний потенціал взагалі і сприйнятливість,
зокрема, істотно залежать від параметрів організаційних
структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного
складу, промислово-виробничого персоналу, зовнішніх
умов і інших чинників. Сприйнятливість, що включає ус-
відомлену керівництвом та виробничим колективом
підприємства потребу інноваційного оновлення інфрас-
труктури, фондів, робочої сили, підкріплена існуючою
матеріально-технічною базою. Це здатність, або потреба
підприємства в оновленні; а реалізовуваність — це вже
існуюча сукупність матеріальних, нематеріальних і фінан-
сових ресурсів підприємства, яку воно може використо-
вувати для впровадження інновацій. Той факт, що у
підприємства є потенціал для реалізації інновацій, ще не
свідчить про те, що воно взагалі володіє сприйнятливі-
стю. Можна мати високий інноваційний потенціал (тех-
нологія, кадри і т. д.), з точки зору сприйнятливості, але
це не гарантує підприємницького успіху. Ще Ф. Хайек
писав про те, що в «деяких галузях англійської промис-
ловості нерідкі подібні приклади, коли технічно найбільш
ефективні фірми одночасно знаходяться в якнайгіршому
фінансовому стані». Тому вкрай важливо, щоб підприєм-
ство було сприйнятливе до інновацій за всіма економіч-
ними показниками.
Сприйнятливість підприємства до інновацій формуєть-
ся під впливом кадрового, інформаційного, організаційно-
управлінського та мотиваційного чинників (елементів інно-
ваційного потенціалу підприємства); їх відокремлення ба-
зується на відмінностях змісту і функцій (табл. 2).
Реалізовуваність інноваційного потенціалу під-
приємств до інновацій формується під впливом фінан-
сової, матеріально-технічної і ринкових чинників, тоб-
то елементів інноваційного потенціалу (табл. 3).
Структура інноваційного потенціалу підприємства
наведена на рис.1.
Запропонована система містить оптимальну кількість
елементів, дозволяє: об’єктивно виміряти окремі елементи
інноваційного потенціалу, встановити динаміку і взаємозв-
’язок тенденцій його розвитку, та може служити інструмен-
том виявлення перспективних напрямів інноваційного роз-
витку. Безпосередня оцінка властивостей інноваційного
потенціалу підприємства та їх елементів передбачає залучен-
ня як аналітичних так і експертних методів.
В Україні перерозподіл прав власності ще не завер-
шено і однією з його проблем є перехід крупних про-
мислових підприємств до моделі «публічної компанії»,
оскільки в такій формі стає можливою поява власника,
який стане активним інвестором.
Таблиця 2
Зміст та функції елементів сприйнятливості інноваційного
потенціалу підприємства
Таблиця 3
Зміст та функції елементів реалізовуваності інноваційного
потенціалу підприємства
Рис. 1. Структура інноваційного потенціалу підприємства
Як витікає з рис. 2. основним етапом в моделі взає-
модії «донор-реципієнт» є процес 1, що включає підго-
товчу роботу та складається з: розробки структури ком-
панії, заняття лідируючих позицій на ринку, проведення
аудиту, підвищення якості управління, роботи з посеред-
никами і потенційними інвесторами, маркетингу тощо.
Зв’язки 2 і 4, що вимагають постійної роботи служб
PR (public relations) та IR (investor relations), відобража-
БАГРОВА І.В., ТИЩЕНКО Т.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ18
ють такі аспекти як: публікація звітності, підтримка
корпоративного сайту, розкриття істотних фактів з жит-
тя компанії (значні продажі і придбання компанії). Зв’я-
зок 3 відображає стандартні інформаційні повідомлен-
ня, що приходять від посередників (бірж). Зв’язок 5
відображає специфічну інформацію затребувану інвес-
торами. Зв’язок 6 відображає інформаційні потоки для
громадськості та потенційних інвесторів в ЗМІ, Інтер-
неті тощо. Зв’язок 9 відображає проведення консультацій
та освітніх програм для населення тощо.
Отже, для елементу «реципієнт» однією із основних
характеристик є сприйнятливість до інновацій —
здатність і готовність підприємства здійснювати реалі-
зацію інноваційного проекту. Під готовністю будемо ро-
зуміти відсутність перепон впровадженню інновацій. В
цьому випадку сприйнятливість являється деякою фун-
кцією, в основному, від внутрішніх чинників. Основною
характеристикою як «каталізатора» (посередника), так і
«донора» є інноваційна реалізовуваність — наявність
фінансових ресурсів і потрібних інновацій на ринку
інновацій.
Малий і середній бізнес в Україні слабо захищений
й нестабільний, а інвестиції в нього — ризиковані. Інве-
сторів все частіше приваблюють бізнес-проекти, які
мають перспективні розробки, що можна швидко пере-
творити на гроші, але в такій ситуації ризик є високим.
Завдання реципієнта — переконати донора (інвес-
тора) в тому, що він отримає саме те, на що розраховує:
прибуток, подальший розвиток бізнесу, стабільність
тощо. Отже, визначення і представлення інноваційного
потенціалу підприємства є важливим інструментом за-
лучення донора. Величина і структура інноваційного
потенціалу мають велике значення для прояснення по-
ложення справ на підприємстві, з погляду інновацій.
Таким чином, інноваційний процес безпосередньо
пов’язаний з комерційною діяльністю інноваційних
продуктів при повному використанні ресурсів, а інно-
ваційна активність використовується успішними компа-
ніями, як вирішальна конкурентна перевага. Успіх реа-
лізації інновацій залежить від рівня розвитку інновац-
ійного потенціалу підприємства: оновлення асортимен-
ту, удосконалення її якості тощо. Реалізація, як цільове
використання інноваційного потенціалу підприємства,
має бути найповнішою і забезпечити підвищення ефек-
тивності його діяльності, тому цільова функція зростан-
ня інноваційного потенціалу буде мати вигляд:
V
ІР
= f (S
і
, R
і
)
> max,
при П > max, (1)
де V
ІР
— інноваційний потенціал підприємства, S
і
—
інно-
ваційна сприйнятливість підприємства, R
і
—
інновацій-
на реалізовуваність підприємства.
Отже, підприємства володіють різною сприйнятли-
вістю до інновацій та мають різні можливості для їх ре-
алізації. І сприйнятливість і реалізовуваність є, на наш по-
гляд, властивостями інноваційного потенціалу підприє-
мства, що залежать від параметрів організаційних струк-
тур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу
персоналу, зовнішніх умов господарської діяльності і
інших чинників. Інноваційний розвиток представляєть-
ся ланцюгом реалізованих нововведень. Він є успішним,
коли охоплює виробництво, управління, маркетинг, на-
вчання персоналу, фінанси, продаж, тощо, тобто носить
комплексний і стратегічний характер.
Більш того, сама стратегія розвитку має базуватися
на сприйнятливості підприємства до інновацій і здат-
ності до їх реалізовуваності. З іншого боку, інновацій-
ний розвиток — це не тільки основний інноваційний
процес, але і удосконалення системи чинників і умов,
необхідних для його здійснення.
З наведених міркувань витікає конкретне завдання
подальшого дослідження: пошук методів виміру пара-
метрів інноваційної сприйнятливості та інноваційної
реалізовуваності, як властивостей інноваційного потен-
ціалу, та дослідження чинників, що впливають на них.
Вирішення цього завдання забезпечить об’єктивні зса-
ди для порівняння потенційної інноваційної активності
підприємств та вибору з них тих, що найбільш готові для
ефективного впровадження інвестицій.
Література
1. Жаліло Я. А. Теорія та практика формування ефек-
тивної економічної стратегії держави : монографія /
Я. А. Жаліло. — К. : НІСД, 2009. — 336 с.
2. Гречан А. П. Стратегічні альтернативи інноваційно-
го розвитку промислових підприємств / А. П. Гречан //
Економіка та держава. — 2005. — № 9. — С45–47.
3. Смерічевська С. В. Оцінка інноваційного потен-
ціалу / С. В. Смерічевська, О. В. Сидич // Економіка
промисловості. — 2006. — №2. — С. 14–18.
4. Балабанова Е. С. Модернизация предприятий: фак-
торы и направления / Е. С. Балабанова, А. О. Грудзинс-
кий, Ю. Г. Кудряшов // Социологические исследова-
ния. — 2002. — № 6. — С. 18–28.
5. Зеткин А. С. Методологический подход к оценке ин-
новационного потенциала проекта / А. С. Зеткин, С. В. Кор-
тов // Инновации. — 2003. — №6 (43). — С. 42–44.
6. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: фор-
мування та оцінка / Н. С. Краснокутська. — Київ : Центр
навчальної літератури, 2005. — 352 с.
7. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвит-
ком: проблеми, концепції, методи: навч. посібник /
С. М. Ілляшенко. — Суми: Університетська книга,
2003. — 278 с.
Рис. 2. Механізм інформаційної взаємодії «донор�ре�
ципієнт»
БАГРОВА І.В., ТИЩЕНКО Т.І.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36088 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:23:23Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Багрова, І.В. Тищенко, Т.I. 2012-07-11T07:13:53Z 2012-07-11T07:13:53Z 2011 До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства / І.В. Багрова, Т.I. Тищенко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 14-18. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36088 У статті розглянуто поняття та структура інноваційного потенціалу промислового підприємства, виявлено його провідні складові, такі як, інноваційна «сприйнятливість» та інноваційна «реалізовуваність». Розглянуто
 зміст та функції елементів сприйнятливості та реалізовуваності інноваційного потенціалу. Сформульовані основи взаємодії суб’єктів «донор — каталізатор — реципієнт» в процесі інноваційної діяльності. В статье рассмотрены понятие и структура инновационного потенциала промышленного предприятия,
 выявлены его ведущие составляющие, такие как, инновационная «восприимчивость» и инновационная «реализуемость». Рассмотрены содержание и функции элементов восприимчивости и реализуемости инновационного потенциала. Сформулированы основы взаимодействия субъектов «донор - катализатор - реципиент» в
 процессе инновационной деятельности. The article deals with the concept and structure of the
 innovative capacity of industrial enterprises, identified its key
 components, such as the innovative «susceptibility» and
 innovative «marketability.» Examined the contents and
 functions of the elements of the susceptibility and the
 feasibility of innovative capacity. Formulated the principles
 of interaction between the subjects «donor - catalyst-
 recipient» in the process of innovation. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства К вопросу определения круга ведущих составляющих инновационного потенциала промышленного предприятия On scoping the leading components of the innovative capacity of industrial enterprises Article first published |
| spellingShingle | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства Багрова, І.В. Тищенко, Т.I. Наукові статті |
| title | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства |
| title_alt | К вопросу определения круга ведущих составляющих инновационного потенциала промышленного предприятия On scoping the leading components of the innovative capacity of industrial enterprises |
| title_full | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства |
| title_fullStr | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства |
| title_full_unstemmed | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства |
| title_short | До питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства |
| title_sort | до питання визначення кола провідних складових інноваційного потенціалу промислового підприємства |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36088 |
| work_keys_str_mv | AT bagrovaív dopitannâviznačennâkolaprovídnihskladovihínnovacíinogopotencíalupromislovogopídpriêmstva AT tiŝenkoti dopitannâviznačennâkolaprovídnihskladovihínnovacíinogopotencíalupromislovogopídpriêmstva AT bagrovaív kvoprosuopredeleniâkrugaveduŝihsostavlâûŝihinnovacionnogopotencialapromyšlennogopredpriâtiâ AT tiŝenkoti kvoprosuopredeleniâkrugaveduŝihsostavlâûŝihinnovacionnogopotencialapromyšlennogopredpriâtiâ AT bagrovaív onscopingtheleadingcomponentsoftheinnovativecapacityofindustrialenterprises AT tiŝenkoti onscopingtheleadingcomponentsoftheinnovativecapacityofindustrialenterprises |