Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні

Розглянуто світовий досвід і механізми створення й управління індустріальними парками. Визначено засади функціонування індустріальних парків в умовах ринкової економіки. Обґрунтовано доцільність запровадження індустріальних парків в Україні та запропоновано перелік інструментів, які дадуть можливост...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Економіка промисловості
Date:	2011
Main Author:	Молдован, О.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Subjects:	Проблеми сучасної економіки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36177
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні / О.О. Молдован // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859729714833260544
author	Молдован, О.О.
author_facet	Молдован, О.О.
citation_txt	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні / О.О. Молдован // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Економіка промисловості
description	Розглянуто світовий досвід і механізми створення й управління індустріальними парками. Визначено засади функціонування індустріальних парків в умовах ринкової економіки. Обґрунтовано доцільність запровадження індустріальних парків в Україні та запропоновано перелік інструментів, які дадуть можливості державі стимулювати залучення інвестицій у їх розвиток. Ключові слова: індустріальний парк, спеціальні економічні зони (СЕЗ), інвестиції, спеціальний правовий режим, економічна діяльність, податкові пільги. Рассмотрен мировой опыт, механизмы создания и управления индустриальными парками. Определены принципы функционирования индустриальных парков в условиях рыночной экономики. Обоснована целесообразность введения индустриальных парков в Украине и предложен перечень инструментов, которые дадут возможность государству стимулировать привлечение инвестиций в их развитие. Ключевые слова: индустриальный парк, специальные экономические зоны (СЭЗ), инвестиции, специальный правовой режим экономической деятельности, налоговые льготы. The paper deals with the international experience and mechanisms of creating and managing the industrial parks. The principles of operation of the industrial parks under a market economy are defined. The necessity of introducing the industrial parks in Ukraine is grounded, and a list of the state tools that can encourage investment in their development is offered. Keywords: industrial park, special economic zone (SEZ), investments, special regime of economic activity, tax relief.
first_indexed	2025-12-01T12:24:06Z
format	Article
fulltext	УДК 330.341.424 Олексій Олександрович Молдован, завідувач сектору Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, Київ ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ В УКРАЇНІ Після внесення змін до Податкового кодексу України (ПКУ) щодо функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у сфері податкового законодавства України залишилось останнє невирішене фундаментальне питання – функціонування спеціальних економічних зон (СЕЗ). Позиція розробників ПКУ є такою: оскільки в результаті зниження номінальних ставок ключових національних податків податкове навантаження на економіку України буде одним із найнижчих у Європі, то немає сенсу надавати додаткові податкові преференції. Подібне переконання є не зовсім обґрунтованим і може обернутися для України втратою значного обсягу інвестицій. Дійсно, номінальні ставки у європейських країнах сьогодні дещо вищі, ніж будуть в Україні після остаточного зниження податку на прибуток до 16%, ПДВ – до 17%, а також вірогідного зменшення навантаження на фонд оплати праці для роботодавців у процесі пенсійної реформи. Водночас для інвестицій, передусім, у високотехнологічні галузі економіки, у країнах ЄС функціонують особливі фіскальні режими, проти яких Україна навіть із найнижчими номінальними ставками апріорі не є конкурентоспроможною. У даному контексті державі необхідно переглянути свою політику щодо СЕЗ задля можливості застосування їх найбільш ефективних типів на території України. Зокрема, на нашу думку, розбудова системи індустріальних парків є не тільки доцільним, а й необхідним кроком у напрямі стимулювання інвестицій у промислове виробництво та поліпшення її галузевої структури. Наразі в суспільстві, в експертному середовищі й у владі тривають дискусії щодо доцільності індустріальних парків, тому дане питання залишається відкритим та досить актуальним як на теоретичному, так і на прикладному рівнях. Наукові дослідження функціонуван- ня СЕЗ в Україні активно здійснюють М. Влащук, В. Лушкін, О. Єгорова, О. Мазур, О. Чмир [1-5] та інші. Вони зробили значний внесок в аналіз досвіду функціонування СЕЗ в Україні, зокрема індустріальних парків. Разом із тим об’єктивно через незначний часовий проміжок від часу набрання чинності Податкового кодексу, сьогодні ще недостатньо розкрита тема можливості запровадження окремих типів СЕЗ в умовах нової податкової системи. Прийняття Податкового кодексу сприяло утвердженню в Україні відносно нейтральної податкової системи. За виключенням досить обмеженого кола галузей, яким надані тимчасові пільги з ПДВ і податку на прибуток, і преференцій для малого бізнесу, податкова система не містить інших пільгових режимів, у тому числі і преференцій для спеціальних економічних зон. Чомусь вважається, що із вступом в дію кодексу СЕЗ як такі були ліквідовані. Насправді, Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» [6] залишається чинним, як і ряд законів про утворення окремих СЕЗ. Натомість ПКУ позбавив їх більшості податкових преференцій, залишивши лише пільги зі сплати ввізного мита на обладнання, яке не виготовляється в Україні, і лише для учасників 17 технологічних парків. Унаслідок цього сьогодні склалася досить парадоксальна ситуація: практично жодних економічних стимулів у межах СЕЗ підприємства не мають, проте змушені зазнавати додаткових перевірок щодо © О.О. Молдован, 2011 дотримання умов реалізації інвестиційних проектів. Через це компанії, які розвивали бізнес у СЕЗ, намагаються або перевести свою діяльність під загальний режим, або просто залишають країну. Сьогодні в Україні поняття «СЕЗ» повністю дискредитоване й асоціюється в більшості громадян, як правило, з колосальними податковими пільгами, корупцією та втраченими бюджетними коштами. Така практика дійсно мала місце, хоча є приклади і досить успішних проектів, які дозволили залучити інвестиції у високотехнологічні виробництва та створити робочі місця. Через негативний відтінок будь-які ініціативи щодо запровадження спеціальних режимів економічної діяльності намагаються представляти окремо від закону про СЕЗ. Зокрема, Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [7] жодного разу не посилається на нього (і взагалі не згадує про СЕЗ), хоча технопарки є одним із найбільш поширених видів СЕЗ. У лютому 2011 р. на розгляд Верховної Ради був винесений законопроект, який пропонує формалізувати в окремий режим економічної діяльності ще один вид СЕЗ – індустріальні (промислові) парки. Його ініціатором виступили представники і влади, і опозиції, тому здавалося, що існує певний консенсус щодо даної ідеї. Але сам проект містив украй дискусійні норми, тому згодом був знятий із розгляду парламенту. Шкода, що досить перспективна ідея може бути втрачена через те, що колись вона була некоректно застосована в Україні, і через те, що законодавці не можуть чітко та зрозуміло для суспільства донести її суть і потенціал. Між тим саме індустріальні парки є найбільш дієвим і ефективним механізмом залучення інвестицій в Україну. Індустріальні парки є одними з найпоширеніших видів СЕЗ, які створені як в економічно розвинутих країнах, так і у країнах, що розвиваються. Більшість країн, які є сусідами України, тобто прямими конкурентами за інвестиції в регіоні, також активно розвивають систему індустріальних парків. Варто відзначити, що у європейських та російських індустріальних парках умови для інвесторів наразі є більш преференційними, ніж існували в Україні до 2005 р. Інше питання, у них відсутні такі масштабні зловживання, які мали місце в нас. Як показує практика, індустріальні парки в Україні часто плутають із «віртуальним» фіскальним простором, у якому зменшене податкове навантаження. Насправді, індустріальний парк – це лише юридично відокремлена земельна ділянка, призначена для розміщення промислового виробництва. Площа індустріальних парків, як правило, коливається від кількох десятків до кількасот гектарів у межах однієї територіально-адміністративної одиниці, що виділена для промислового розвитку. На них досить часто (але необов’язково) поширюються спеціальні режими економічної діяльності, в окремих випадках і особливий податковий режим, відмінний від загального. Поширеність індустріальних парків у світі обумовлена нижченаведеними чинниками. По-перше, вони сприяють підвищенню інвестиційної активності в економіці, адже сама суть функціонування індустріальних парків полягає у збільшенні інвестицій. Допуск в індустріальний парк, як правило, обмежений мінімальним обсягом інвестицій, який компанія має вкласти в розвиток виробництва. Крім того, виробництво в межах індустріального парку автоматично розширює попит на продукцію суміжних галузей промисловості, чим стимулює їх розвиток. Додатковим джерелом інвестицій також є бюджетні видатки на розбудову в межах індустріальних парків інфраструктури та логістики. По-друге, індустріальні парки дозволяють легітимно (з точки зору дотримання норм і правил СОТ) субсидувати пріоритетні галузі промисловості, як правило, високотехнологічні. Будь-яка субсидія в остаточному підсумку покликана зменшити витрати підприємств: держава може надавати її у формі бюджетних видатків на розвиток інфраструктури або звільнити підприємство від сплати частини податків. Безумовно, держава не може надавати таку допомогу для всієї економіки, оскільки просто не матиме фінансових ресурсів на реалізацію своїх функцій. Більш того, запровадження пільгового податкового режиму для всієї економіки не має сенсу, адже навіщо стимулювати, наприклад, торгівлю чи експлуатацію природних ресурсів? Ці галузі, хоч і є важливими, проте не впливають на якісний розвиток економіки. Але існує комплекс галузей промисловості, які можуть принести значні економічні вигоди, навіть якщо вони сплачують досить незначні обсяги податків. Такими вигодами можуть бути інвестиції, робочі місця, при- плив валюти, зростання доходів населення, попит на освіту тощо. Очевидно, що розвиток суднобудування чи літакобудування, навіть якби вони не приносили жодної копійки до бюджету, матиме набагато більше загальної користі для економіки та держави загалом, ніж добування й експорт газу та нафти, які дають наддоходи до бюджету. Через це держава готова відмовитися від частини власних доходів у вигляді податків заради того, щоб дані підприємства розміщувалися на її території. Індустріальні парки дозволяють надати особливо сприятливий режим економічної діяльності для таких галузей. По-третє, розвиток індустріальних парків дозволяє економічно, екологічно та естетично структурувати населені пункти, «очистивши» міста від промислового виробництва. В останнє десятиліття існує тенденція до розширення середньої площі індустріальних парків, що пов’язано з бажанням органів влади сконцентрувати в них як новостворені підприємства, так і діючі промислові підприємства (фактично, винести їх за територію населеного пункту). Концентрація промислового виробництва на обмежених площах за межами житлових, історико-культурних та рекреаційних територій не лише робить економіку громади більш ефективною через зниження транзакційних витрат, але й дозволяє поліпшити якість життя й екологічний стан у відповідному населеному пункті. Уже зараз у багатьох європейських містах уся місцева промисловість концентрується виключно в межах індустріального парку. Для України, міста якої становлять конгломерат із житлових масивів та екологічно шкідливих підприємств, даний аспект є вкрай важливим. Відзначимо, що попри значну поширеність індустріальних парків, існують і певні проблеми. На практиці багато індустріальних парків, особливо у країнах, що розвиваються, або взагалі незадіяні, або мають значний обсяг вільних площ. Це обумовлено: профіцитом створених потужностей – якщо ініціатором створення індустріального парку виступають місцеві громади, то виникає ситуація, коли кожна громада зазвичай намагається створити власний індустріальний парк, незважаючи на те, що поруч уже може функціонувати подібний парк; обмеженістю терміну дій пільг – частими є випадки, коли компанії приходять в індустріальний парк на термін дії податкових пільг, після чого перебазовуються в інший індустріальний парк у межах або за межами країни, бажаючи отримати нові пільги; слабкою та низькою ефективністю роботи щодо залучення інвесторів; наявністю більш привабливих режимів економічної діяльності в сусідніх країнах. Названі недоліки мають бути враховані при розробці законодавства та практики функціонування індустріальних парків в Україні. При цьому необхідно мати на увазі, що для забезпечення успішності індустріальних парків режим економічної діяльності для інвесторів у їх межах має бути не просто сприятливим, а більш сприятливим, ніж у сусідніх державах. Значною мірою дієвість індустріальних парків як інструментів стимулювання промислової активності визначається рядом регулятивних механізмів їх функціонування, поміж яких найважливішими є питання управління та власності, механізму залучення інвесторів і система стимулів та пільг, що надаються на їх території. 1. Управляюча (керуюча) компанія та питання власності. Ініціатором створення парку може виступати як держава, так і приватні інвестори. Водночас в Україні, як і в більшості країн, що розвиваються, приватні індустріальні парки, скоріш за все, у класичному вигляді не знайдуть зацікавленості у приватних інвесторів. Це пояснюється тим, що привабливість індустріальних парків для інвесторів полягає в тому, що певний суб’єкт (таким може бути лише держава) безкоштовно бере на себе частину їх витрат на ведення бізнесу. У такий спосіб інвестори (особливо іноземні) отримують премію за ризик, пов'язаний із нестабільністю ведення бізнесу в таких країнах, як Україна. Очевидно, якщо облаштуванням та забезпеченням діяльності індустріальних парків займатимуться приватні компанії, то вони перекладуть свої витрати на плечі учасників парку, включаючи власну норму прибутку. В остаточному підсумку для інвесторів втрачаються економічні стимули для розміщення виробництва у приватному індустріальному парку. Як правило, ініціатором створення індустріального парку є органи місцевої влади, які зацікавлені у стимулюванні інвестиційної активності на своїй території. Вони краще обізнані з географічним, технологічним та інфраструктурним потенціалом, тому компетентніше можуть створити бізнес-план індустріального парку, ніж спеціалісти центральних органів влади. Для облаштування території індустріального парку та подальшого його обслуговування створюється окрема юридична особа – керуюча компанія. У більшості випадків у кожному індустріальному парку діє власна окрема керуюча компанія. Водночас існує практика, коли керуюча компанія обслуговує декілька СЕЗ. Зокрема, у РФ у 2006 р. була створена керуюча компанія ВАТ «Особливі економічні зони», у віданні якої знаходяться діючі та новостворювані особливі економічні зони Росії. Єдиним акціонером компанії є держава. Компанія також здійснює пошук та залучення інвесторів із найбільших міжнародних і російських корпорацій або незалежних спеціалізованих компаній середнього розміру. У країнах Центрально-Східної Європи (Словаччина, Польща, Угорщина) діє дещо відмінна система і, на наш погляд, більш ефективна за відсутності чіткої адміністративної вертикалі, яка притаманна РФ. Оскільки ініціатором створення індустріального парку є муніципалітет, то у статутному фонді керуючої компанії йому належить контрольний або найбільший міноритарний пакет акцій. Центральний уряд, здійснюючи політику стимулювання інвестицій, може викупити частину акцій для підтримки розвитку проекту, якщо вважатиме його ефективним. Інша частина акцій розподіляється між учасниками індустріального парку з метою забезпечення можливості впливати на діяльність керуючої компанії. Такий механізм зручний тим, що через інструменти додаткової емісії дозволяє здійснювати підтримку керуючої компанії з метою реалізації нових заходів щодо якіснішого забезпечення діяльності індустріального парку. 2. Механізм залучення інвесторів. Процес пошуку та переконання інвесторів, що саме даний індустріальний парк є привабливим для нього, є досить складним. Цим мають спільно займатися керуючі компанії, муніципалітети, регіональні та державні органи влади. Звичайно роль регіональної та місцевої влади досить значна в цьому процесі, проте вони (а тим більше керуючі компанії) не мають ресурсів для пошуку та залучення потужних іноземних інвесторів. Більш того, інвесторам складно визначити свої пріоритети, якщо одночасно вони отримують інформацію про десятки індустріальних парків. Для забезпечення ефективнішого пошуку інвесторів центральний уряд часто створює окремі органи центральної влади, метою яких є пошук іноземних інвесторів за кордоном для їх залучення до індустріальних парків. Зокрема, у Словаччині, яка «перетягнула» на свою територію виробничі потужності багатьох світових корпорацій, цим питанням займається центральне державне агентство SARIO (Словацьке агентство розвитку торгівлі та інвестицій). Агентство формує каталог пропозицій місцевих органів влади (тобто перелік доступних та запланованих індустріальних парків у країні) і пропонує інвестору найцікавіший для нього варіант. Очевидно, що іноземному інвестору зручніше вести діалог з однією структурою, яка знаходиться у столиці держави, ніж самостійно аналізувати десятки варіантів, які до того ж часто знаходяться на периферійних територіях. 3. Інструменти державної підтримки. Для стимулювання приходу бізнесу в індустріальні парки держава застосовує широкий перелік інструментів підтримки. Передусім, підтримка діяльності індустріальних парків з боку держави полягає у здійсненні інженерної підготовки ділянки, забезпеченні постачання газу, електричної та теплової енергії, води, функціонування системи водовідведення, проведення та налагодження транспортних комунікацій (автомобільні дороги, доступ до портів, аеропортів, залізничних колій), розбудові прикладної інфраструктури (адміністративні будівлі, складські приміщення тощо). Крім того, із практики функціонування європейських та російських індустріальних парків можна виділити такі форми державної підтримки: а) співфінансування інвестиційних про- ектів. Наприклад, інвестор презентує проект будівництва певного підприємства на території індустріального парку. На основі кошторису проекту держава фактично бере на себе частину зобов’язань з його фінансування через різні способи фінансової підтримки (умовні податкові пільги, прямий трансферт, пільговий кредит тощо). На цьому підтримка держави закінчується, а підприємство продовжує користуватися лише інфраструктурними послугами індустріальних парків; б) опосередковане зменшення витрат інвесторів, окрім як обслуговування парку. Держава може взяти на себе забезпечення підготовки, проживання та доставку необхідних кваліфікованих кадрів, охорону промислових об’єктів, частину соціального страхування, пільговий доступ до транспортної та логістичної інфраструктури тощо; в) надання податкових пільг. Держава може надавати окремі податкові пільги на постійній основі без цільової прив’язки. Такі методи застосовуються з метою стимулювання збільшення обсягів виробництва шляхом розширення фінансових ресурсів підприємств. Види податкових стимулів досить різноманітні: податкові канікули, передусім зі сплати податку на прибуток, землю та нерухоме майно. Їх зміст полягає в тимчасовому звільненні підприємства від сплати цих податків за умови спрямування цих коштів на інвестиційні цілі або збільшення виробництва й експорту продукції; знижені (пільгові) податкові ставки по- датку на прибуток, землю та нерухоме майно як менш витратна для держави альтернатива податковим канікулам; інвестиційний податковий кредит, який може бути двох видів: 1) відстрочення сплати нарахованого податку (часто з додаванням відсотків за користування); 2) спрямування нарахованого податку на інвес- тиційні цілі; податкова знижка, тобто зменшення бази оподаткування шляхом внесення витрат на інвестиційні цілі до складу валових витрат; прискорений метод податкової амор- тизації. Цей інструмент застосовується у переважній більшості країн не лише в індуст- ріальних парках, але й у загальній системі оподаткування. При цьому норми аморти- зації значно вищі за український варіант прискореної амортизації. Зокрема, у Канаді програмне забезпечення амортизується за нормою 50%, матеріальні основні фонди – 30-50, нерухомість – 20%. Метод прискоре- ної амортизації спрямований на те, щоб досягти перевищення фіскальної амортизації над економічною (бухгалтерською). Завдяки цьому підприємства отримують значний ресурс для інвестицій, не сплачуючи податку на прибуток чи відсотків за користування кредитом; амортизаційна премія, що передбачає можливість віднесення на валові витрати додаткового відсотка вартості основних засобів; звільнення від сплати ПДВ та мита обладнання, яке не виробляється у країні; знижена ставка відрахувань до соці- альних фондів із фонду оплати праці праців- ників, зайнятих науково-дослідними розробками; можливість виписувати податкові векселі при імпорті продукції; звільнення чи пом’якшення вимог щодо обов’язкового продажу валютної виручки. В остаточному підсумку всі заходи державної підтримки зводяться до зменшення витрат інвесторів. Таким чином, держава для залучення інвестицій має не створювати видимість формування сприятливого економічного середовища, а взяти на себе частину реальних витрат. Застосовуючи певну комбінацію названих заходів державної підтримки, можна досягти привабливості індустріальних парків і в Україні. Водночас відзначимо, що головна мета економічних (зокрема, фіскальних) стимулів у рамках індустріальних парків полягає не в наданні їх учасникам більш сприятливих неринкових переваг, а у зменшенні навантаження на дохід та прибуток, що дозволить збільшити інвестиції та виробництво. Із цієї причини, на наш погляд, видається некоректним надання податкових пільг щодо сплати податків на споживання, передусім ПДВ, та групи екологічних податків. Висновки та пропозиції. Індустріальні парки не лише в розвинутих, але і країнах, що розвиваються, стають невід’ємною частиною економічної системи. Вони є інструментом стимулювання промислового виробництва, залучення інвестицій, збільшення зайнятості населення, вирівнювання рівня економічного розвитку регіонів. Загалом, ідея індустріальних парків є досить перспективною та економічно вигідною як для підприємств, так і для держави. У даному контексті Україна, яка відчуває гострий дефіцит інвестиційних ресурсів і має деформовану структуру промисловості, має активно розвивати систему індустріальних парків. Доцільною є реалізація політики створення індустріальних парків у три етапи: 1. Розробка чіткої зрозумілої концепції розвитку індустріальних парків. Ця концепція має бути своєрідним проспектом із демонстрацією витрат і вигід держави та бізнесу, а також містити дієві механізми створення індустріальних парків, максимально наближеними до української практики. 2. Прийняття Закону України про проведення ряду пілотних проектів на одній із депресивних територій. Цей проект має стати «промо-роликом» для інвесторів, який сформує певні позитивні очікування. 3. На основі аналізу функціонування парків в українських умовах формування законодавчої бази для широкого застосування індустріальних парків на території України. У відповідному законі було б доцільно: 1. Закріпити право ініціації створення індустріального парку виключно за органами місцевого самоврядування. Оскільки держава здійснює фінансову підтримку діяльності учасників індустріальних парків, вона має мати право визначати політику розвитку індустріальних парків. Надання права ініціації створення індустріального парку приватним структурам призведе до того, що потужні підприємства пролобіюють цей статус виключно для зменшення витрат на ведення господарської діяльності шляхом перекладання обслуговування інфраструктури на плечі держави. Водночас створення індустріального парку має бути погоджене з органами центральної влади та обласної влади з метою проведення системної політики розвитку індустріальних парків та уникнення проблеми виникнення профіциту потужностей. 2. Визначити розподіл часток у статутному фонді між громадою-областю- державою залежно від обсягу фінансової участі сторін у реалізації проекту. Надати учасникам індустріальних парків (компаніям, які вирішили розмістити в ньому своє виробництво) опціони на володіння 25%+1 акцій для можливості їх впливу на політику керуючої компанії. 3. Розробити дієвий механізм залучення інвесторів. Зокрема, видається доцільним створення окремого відомства в рамках Міністерства економічного розвитку та торгівлі, яке б займалося залученням потужних іноземних та вітчизняних компаній в індустріальні парки України. Крім того, необхідно зобов’язати ініціаторів створення індустріальних парків разом із проектом створення подавати стратегію залучення компаній до парку. 4. Запровадити пакет фіскальних стимулів (із паралельним внесенням змін до Податкового кодексу України) для учасників муніципальних індустріальних парків. При цьому обсяг державної допомоги має бути обернено пропорційним до відношення показника ВВП на душу населення в регіоні розміщення індустріального парку до середнього значення ВВП на душу населення в Україні. Іншими словами: чим бідніша територія, тим більший обсяг державної допомоги має буди наданий учасникам індустріального парку. 5. Чітко прописати механізм контролю громадськості щодо використання податкових пільг учасниками індустріальних парків, зобов’язавши їх публічно розкривати інформацію щодо обсягу отриманих пільг, напрямів їх використання, фінансових та економічних показників діяльності. Крім того, варто надати право керуючій компанії періодично проводити перевірки учасників парку щодо відповідності її діяльності вимогам законодавства та договору. Література 1. Влащук М. ПриПАРКована індустрія / М. Влащук // Вісник податкової служби України. – 2009. – № 23. – С. 9-11. 2. Лушкін В.А. Вільні економічні зони у національній економіці та перспективи їх розвитку [Карти]: моногр. / В.А. Лушкін. – Житомир: Житомир, 2001. – 227 с. 3. Єгорова О.О. Запровадження нових форм спеціальних режимів економічної діяльності в Україні / О. Єгорова // Економіка розвитку. – 2010. – № 2 (54). – С. 33-35. 4. Мазур О.А. Технологічні парки. Світовий та український досвід / О.А. Мазур, В.С. Шовкалюк. – К.: Прок-Бізнес, 2009. – 70 с. 5. Чмир О.С. Щодо подальших перспектив застосування в господарській практиці України спеціальних економічних режимів / О.С. Чмир // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 3. – С. 179-184. 6. Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. веб- сайт. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2673-12. 7. Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main. cgi?nreg=991-14. 8. Проект Закону «Про індустріальні (промислові) парки [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/ zweb_n/webproc4_1?pf3511=33158. Надійшла до редакції 14.06.2011 р. http://zakon.rada.gov http://zakon.rada.gov.ua/cgi- http://gska2.rada.gov.ua/pls/
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36177
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-109Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T12:24:06Z
publishDate	2011
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Молдован, О.О. 2012-07-11T13:08:51Z 2012-07-11T13:08:51Z 2011 Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні / О.О. Молдован // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36177 330.341.424 Розглянуто світовий досвід і механізми створення й управління індустріальними парками. Визначено засади функціонування індустріальних парків в умовах ринкової економіки. Обґрунтовано доцільність запровадження індустріальних парків в Україні та запропоновано перелік інструментів, які дадуть можливості державі стимулювати залучення інвестицій у їх розвиток. Ключові слова: індустріальний парк, спеціальні економічні зони (СЕЗ), інвестиції, спеціальний правовий режим, економічна діяльність, податкові пільги. Рассмотрен мировой опыт, механизмы создания и управления индустриальными парками. Определены принципы функционирования индустриальных парков в условиях рыночной экономики. Обоснована целесообразность введения индустриальных парков в Украине и предложен перечень инструментов, которые дадут возможность государству стимулировать привлечение инвестиций в их развитие. Ключевые слова: индустриальный парк, специальные экономические зоны (СЭЗ), инвестиции, специальный правовой режим экономической деятельности, налоговые льготы. The paper deals with the international experience and mechanisms of creating and managing the industrial parks. The principles of operation of the industrial parks under a market economy are defined. The necessity of introducing the industrial parks in Ukraine is grounded, and a list of the state tools that can encourage investment in their development is offered. Keywords: industrial park, special economic zone (SEZ), investments, special regime of economic activity, tax relief. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Проблеми сучасної економіки Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні Целесообразность основания индустриальных парков в Украине On the expediency of creating the industrial parks in Ukraine Article published earlier
spellingShingle	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні Молдован, О.О. Проблеми сучасної економіки
title	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні
title_alt	Целесообразность основания индустриальных парков в Украине On the expediency of creating the industrial parks in Ukraine
title_full	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні
title_fullStr	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні
title_full_unstemmed	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні
title_short	Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні
title_sort	доцільність запровадження індустріальних парків в україні
topic	Проблеми сучасної економіки
topic_facet	Проблеми сучасної економіки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36177
work_keys_str_mv	AT moldovanoo docílʹnístʹzaprovadžennâíndustríalʹnihparkívvukraíní AT moldovanoo celesoobraznostʹosnovaniâindustrialʹnyhparkovvukraine AT moldovanoo ontheexpediencyofcreatingtheindustrialparksinukraine

Доцільність запровадження індустріальних парків в Україні

Institution

Similar Items