Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки
В роботі досліджується синтез музичного та акварельного кларнетизму українських поетів П. Тичини і М. Вороного, розглядається та компаративно доводиться взаємозв'язок циклу М.Вороного "Сонячні хвилини" та П. Тичини "Сонячні кларнети" В роботе исследуется синтез музыкального...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2004 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36219 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки / В. В. Колкутіна // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 64-67. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859778896359063552 |
|---|---|
| author | Колкутіна, В. В. |
| author_facet | Колкутіна, В. В. |
| citation_txt | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки / В. В. Колкутіна // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 64-67. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | В роботі досліджується синтез музичного та акварельного кларнетизму українських поетів П. Тичини і М. Вороного, розглядається та компаративно доводиться взаємозв'язок циклу М.Вороного "Сонячні хвилини" та П. Тичини "Сонячні кларнети"
В роботе исследуется синтез музыкального и акварельного кларнетизма украинских поэтов П. Тычины и Н. Вороного, рассматривается и компаративно доказывается взаимосвязь цикла Н. Вороного "Сонячні хвилини" и П. Тычины "Сонячні кларнети".
The synthesis of musical and water-colour clarinetism of the Ukrainian poets, P. Tychina and N. Voronoy are investigated; the cycle's correlation of "The sunny minutes" by N. Voronoy and "The sunny clarnets" by P. Tychina are considered and proved comparatively.
|
| first_indexed | 2025-12-02T09:15:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
Колкутіна В. В.
МУЗИЧНО-АКВАРЕЛЬНИЙ КЛАРНЕТИЗМ ПАВЛА ТИЧИНИ І МИКОЛИ ВОРОНОГО В КОНТЕКСТІ
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
64
Колкутіна В. В.
МУЗИЧНО-АКВАРЕЛЬНИЙ КЛАРНЕТИЗМ ПАВЛА ТИЧИНИ І МИКОЛИ ВОРОНОГО
В КОНТЕКСТІ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
Естетична концепція найцікавіших представників українського символізму – П. Тичини і М. Вороного
– в усій складності музично-філософської панорами їх циклів в останній час стає дискусом на сторінках
фахових періодичних видань. Терені символізму і світогляд П.Тичини з точки зору ритмомелодики дослі-
джували Л. Новиченко [7] і С. Єфремов [6], естетизм і біблійні мотиви простежували М. Гон [4] та О. По-
ляруш [11], полісимволізм образних “згуків” синтезували В. Моринець [10] і Ю. Ковалів [9]. Музично-
зорову тональність циклів М. Вороного переважно аналізували його сучасники Б. Якубський [15], П. Фи-
липович [13], О.Білецький [1]. У Листі до О.І.Білецького М.Вороний стверджував: “... в мене музика пере-
важає образ; пейзажі в мене скупі та майже нема” [3; 5]. Щодо літературно-естетичної концепції П.Тичини
дослідник Л.Новиченко наголошував: “Музичність його поезії коріниться не тільки в спеціальних нахилах
та обдарованнях автора, який змалку кохався в світі “співучих тонів”, а й заходить глибоко в сферу філо-
софську. Музика в його світосприйманні була тим могутнім світовим началом, яке мало відкритися чуйній
людині вже в споконвічних ритмах космічного і природного життя, причому це начало добре, бо воно –
сонячне” [7; 76]
Отже, припущення, що “молодий поет почався, де Вороний поставив крапку” [8; 7] потребує пояснен-
ня і конкретного обґрунтування, тому дана проблема залишається відкритою і актуальною.
Сучасні літературознавці наголошували на музично-символічній ознаці циклів П.Тичини та
М.Вороного, а пейзажно-акварельно-пастроальні фарби і полутони досліджувались періодично, уривчас-
то, неповно як суто пейзажна лірика або “інтимний пейзажний малюнок” [4; 24]. На думку Ю. Ковалева
“на терені символізму обидва автори керувалися відмінними естетичними настановами. Коли М.Вороний
посувався в межах цього стилю вільно, то П.Тичина – затисно, як і в будь-якому іншому стилі, тому він
прагнув синтезування їх” [9; 5].
Метою нашої розвідки є дослідження синтезу музичного та акварельного кларнетизму П.Тичини та
М.Вороного в контексті західноєвропейської філософсько-літературної думки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. на
матеріалі циклів “Сонячні хвилини” та “Сонячні кларнети”.
Напрочуд близький до циклу М.Вороного “Сонячні хвилини” цикл П.Тичини “Сонячні кларнети”. Їх
об’єднує сонячні, “весняні” мотиви, потяг до відтворення особливого настрою-натхнення, хоча музична
наповненість більш емоційно представлена у П.Тичини: “подивилась ясно – заспівали скрипки”, “чорні
акорди” (“Подивилась ясно”), “і сміх, і дзвони...” (“Закучерявились хмари”), “дзвін гуде” (“Гаї шумлять”),
поема “Хор лісових дзвіночків” тощо. Ледь відчутне, неначе дотик, поєднання природних явищ і музики
(що навіть винесено П.Тичиною у назву “Сонячні кларнети”) передають найінтимніший стан ліричного
героя, робить цикл емоційним, різнобарвним, символістичним:
П. Тичина. “Гаї шумлять”
... Я йду, іду –
Зворушений.
Когось вже жду –
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
Голублячий
Щось мріє гай –
Під річкою.
Ген неба край –
Як золото.
Мов золото-поколото,
Горить-тремтить ріка.
Як музика. [12; 13]
У творах М.Вороного чітко виявляється гармонійне поєднання музики, живопису, літератури. В уяві
поета ці три головних явища мистецтва передають складні почуття ліричного героя, композитора, худож-
ника. Свій улюблений Верленовський заклик “Музика понад усе!” М.Вороний трактує однозначно: хіба
тільки тузика має цілком закінчену композиційну форму і багатий внутрішній світ? Адже живопис також
пропонує завершену композицію й іноді символістичний зміст. Завдяки широкому світогляду, невичерп-
ній фантазії поет приходить до висновку: літературний твір повинен асоціюватися з музикою, мати чітку
композиційну завершеність, як у живописі, виділятися, вражати художньо формою і змістом. Саме тому
автор звертається до портретистів (“В студії”), і під неусвідомленим впливом О.Блока намагається розшу-
кати Прекрасну Даму в “ніжному силуеті голівки пензля Сандро Ботічеллі” [3; 73]. Поет надає своїй Не-
знайомці “ясно-сапфірові”, “замислені лагідно-чудові” [3; 73] очі, що блакитним сяйвом зорять бентежну
душу. Для М.Вороного це – “невідома панна” [3; 73], якій він вигукує хвалебно: “Осанна!”.
Таким чином, у цьому маленькому сонеті відтворилася естетична платформа, на якій базувалося сві-
тобачення поета: гармонійне композиційне поєднання “інтимного світу душі кольорами пастелі” [3; 73] та
кришталевого храму-мавзолею. Так взаємо збагатилася музика і поезія й з’явився ніжний силует Невідо-
мої Панни – символічної, містифікованої Прекрасної Дами М.Вороного.
Уже в 1901 р. віршем “Мавзолей” поет зорієнтував читача на філософсько-музичне розуміння краси.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
65
Найголовніший скарб, на його думку, – то кришталевий скарб душі, де перебувають у вічній антагоністи-
чній уяві мрії, звуки, фарби та ідеї. М.Вороний чітко підкреслює взаємозв’язані загальнолюдські та мисте-
цькі поняття, на яких базується лірико-філософський світогляд поета. Вже в перших рядках М.Вороний
(несвідомо) орієнтується на тезу П.Верлена “Музика понад усе!”. “Написавши “Мавзолей”, я пізніше ви-
падково помітив, що ця форма приблудилась до мого вуха з Верленового вірша “Chanson d’automne” [3;
605]. “...Я, взявши несвідомо чужу форму, переінакшив так же несвідомо відповідно вимозі свого на-
строю” [3; 606]. Краса – Богиня з вірша “Мавзолей” під спів огнів-божниць являється у сні ліричному ге-
рою. Тільки він має право вступити в цей храм, служити Красі: “упадницво, розстрій, інтимна кволість, і
все це – pour la beaute par excellence [3; 599]. (Заради краси насамперед). “Кларнетизм” М.Вороного тяжіє
до концепту Краси.
П. Тичину вважали (і вважають) поетом нової доби, для творчості якого характерне загострене, під-
креслено-лінгвістичне, метафоричне, а подекуди міфопоетичне чуття Слова. Орієнтуючись на образну си-
мволіку, поет у вірші “Не Зевс, не Пан, не Голуб – Дух” відтворює найпотаємніші відтінки слова – звука –
світла – образа (“навколо – дзвонні згуки” [12; 10]).
Автор передає музичну наснагу сонячних кларнетів в двох площинах – реальний та ірреальний, при-
чому реально-чуттєвий авторський сенс поступово перетворюється на дотик до ірреального, божественно-
го (“благовісні руки” [12; 10], підсвідомого (“горять світи, біжать світи Музичною рікою” [12; 10]). До ре-
альних візій П.Тичини відносимо танець, ритм, рух, до ірреальних візій – планетарність, мрію, сон. Отже,
в даній поезії П.Тичина творить власні, суто індивідуальні, словесні образи – моделі і подає їх в динаміці,
у відчутті, використовуючи художній засіб тяжіння до переливів світла і ритму, акорду і напівтону, дії і
дотику. Ю. Ковалів наголошував, що у програмовому вірші “Не Зевс, не Пан, не Голуб – Дух” “власти-
вість самоцінного Я, не позбуваючись характерних особистісних рис, “перевтілюватися” в Ти, знаходити в
іншому повноту власного життя і разом з тим лишатися собою” [9; 139]. Автор підкреслював ідею всеєд-
ності, сучасності земного та божественного начала, переходу “Я” в “Ти”, але, на нашу думку, тичинівсь-
кий ліричний герой тяжіє не стільки до ототожнення – “переходу” “Я” в “Ти”, скільки до християнського
підґрунтя Сонячних Кларнетів.
І божественне, і земно-музичне начала наприкінці вірша об’єднуються, взаємодоповнюються, тому лі-
ричний герой “сонячність”, барвистість, пробудження знайшов і побачив у Всевишньому розумі, у Богові:
“Ти не Гнів” [12; 10] (мається на увазі Божий гнів), “лиш Сонячні Кларнети”.
Символічність вірша “Закучерявилися хмари...” П.Тичини посилюється через показ настроєвості при-
роди і ліричного героя (“одбивсь в озерах настрій сонця” [12; 11]. Вірш побудований на трьох категоріях-
ознаках:
1. Пейзажно-панорамна картина.
2. Психологічна чуттєвість образів – “фарб” та настрою ліричного героя.
3. Божественне начало.
Наприклад,
Пейзажно-панорамна картина: Психологічна чуттєвість образів – “фарб” та настрою лі-
ричного героя:
“веселка дум” “о, милий друже, - знов недуже”
“світлий парус” “з душі моєї – мов лілеї
“закучерявились хмари” ростуть прекрасні –
“женуть вітри” ясні, ясні –
“тополі арфи гнуть” з душі моєї смутки
“снує про давнє дим” жалі мов квітоньки ростуть”
Божественне начало автор підкреслює, підсилює останнім рядком: “І сміх, і дзвони, і радість тепла”.
У своїх поезіях П.Тичина відтворює образну панорамність, подає пейзажну замальовку, яка або не
співпадає, або переважно є відлунням настрою ліричного героя (“Гаї шумлять...”, “Я стою на кручі!”,
“Арфами, арфами”). Мелодію “хмар, озер та вітру” [12; 15] ілюструє П.Тичина в таких поезіях, як “Цвіт в
моєму серці”, “Хтось гладив ниви”, “На стрімчастих скелях”, “Енгармонійне”.
Естетична концепція П.Тичини базується на художній та психологічній основі поетичних образів. Не-
зважаючи на певний зоряно-зорово-слуховий та індивідуально-чуттєвий синтез майже кожен вірш збірки
побудований на антитезі реальне – ірреальне, гармонія – “світовий” хаос, земне – небесне тощо. Діалекти-
ка душі ліричного героя представлена поліфункціональною образністю біблійною, символістичною, філо-
софською, метафоричною. Зображально-виражальні засоби художнього мислення поета спрямовані на
відтворення національних катаклізмів епохи. “Голгофа України постає в такому освітленні з надзвичай-
ною силою художньої виразності” [4; 22].
Історіософська концепція П.Тичини простежується у вірші “На стрімчастих скелях”. Образ-візія скелі,
причому скелі стрімчастої, високої “де орли та хмари” [12; 36], пологої підкреслюється “могутнім морем в
осяйній блакиті” [12; 36]. На нашу думку, ліричний герой спочатку вітає оновлення, бо “розцвітали грози”
[12; 36]. В основній частині вірша “зливна блакить” [12; 36] на землю впала краплинами крові. Можна
припустити, що в поезії, написаній в серпні 1917 року П.Тичина передбачив апокаліпсис України, і в своїх
духовно-філософських роздумах про долю Вітчизни описав страшну картину “шуму-божевілля”, “ночі”,
“плачу”, коли “смерть шумить косою...” [12; 37]. Можна говорити, на нашу думку, про співіснування і
взаємозв’язок біблійної символіки і мотивів та віщування долі України: людське божевілля суголосне з іс-
торичним, а “шум-божевілля” [12; 37] є розгорнутою метафорою, міфологемою, яка відтворює, підводить
читача до своєрідного висновку щодо майбутнього катарсису епохи початку ХХ ст.. Схему-наростання
поетично-пейзажного звучання, що передає панорамність подій, представляємо так: “Грози, що розцвіта-
ли” → “зливна блакить” → краплі крові → “шуміли шуми” → “хтось горів світанно” → “шум-божевілля”
→ ніс → плач → смерть (яка не просто прийшла, а вже шумить). Апофеоз шуму-божевілля поглиблюється
Колкутіна В. В.
МУЗИЧНО-АКВАРЕЛЬНИЙ КЛАРНЕТИЗМ ПАВЛА ТИЧИНИ І МИКОЛИ ВОРОНОГО В КОНТЕКСТІ
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ
66
хаосом (“ні бога, ні чорта – на бурю” [12; 38], крізь який читач сприймає і “чує” музику кулемет (“тікайте,
стріляють, ідуть”, “Гей, стійте! Знайдем і в цервах” [12; 38])(Поезія “По хліб йшла дитина – трояндо!”).
Музику неба, що приймається музикою кулемет, спостерігаємо в циклі М.Вороного “Ad astra”.
Ідеї М.Вороного, як і раніше, у циклі “Ad astra” збігаються з ідеями А.Шопенгауера. Він, як і німець-
кий філософ, пропонує музику: “безпосередню об’єктивізацію і знімок всієї Волі” [14; 267]. Музика, на
його думку, – мова почуттів та пристрасті, як слова – мова розуму, свідомості. Особливо ці якості відсу-
ваються у вірші “Sphärenmusik”, музика неба. На рівні безпосереднього відчуття Космосу, автор змальовує
свою давню мрію-красу-ідеал, у небесному співі. Цей спів надихає ліричного героя на “згуки ясні” [3; 62],
що гаснуть та “лебедять” [3; 62], западають у його душу і, напевно, народжують кращі ідеї і творіння. Зви-
чайно М.Вороному цікавий процес народження Творчості, того підсвідомого “повного краси раювання”
[3; 62], яке неможливе без титанічного оркестру, симфонію якого пропонує музика неба. Створюючи гар-
монію музичних зоряних явищ, автор протиставляє зоряне небо та моральний закон, що заважає відтво-
ренню кращих витоків душі.
Інтерпретація морального закону обертається у третьому вірші циклу “Ad astra” “Зоряне небо” в куле-
мет, який “крає музику сферичну Розгойданих планет”, які є результатом земного оркестру, що вигравати
може тільки псалми.
Громадянські, братовбивчі мотиви розкриваються у вірші П.Тичини “Війна”. У М.Вороного в циклі
“Сонячні хвилини” ми таких паралелей не знайдемо; патріотичними акордами сповнені у поета інші цик-
ли, наприклад, “З хвиль боротьби”. Цілком слушно зазначає дослідник М.Гон щодо вірша П.Тичини : “...
війна (імпульс-заголовок циклу) точиться між своїми, то братовбивча громадянська війна...” [4; 23]. На
нашу думку, крім образу серця в другій частині циклу простежуємо образ-концепт зілля, яке сподівається
знайти ліричний герой: “Благословіть, мамо, шукати зілля, шукати зілля на людське божевілля” [12; 10].
Образ Євшан-зілля домінуючий в однойменній поемі М.Вороного.
Згідно символістської естетики, П.Тичина та М.Вороний не змальовують реальних психологічно-
почуттєвих картин стану ліричного героя радості, захоплення, кохання. Поети передають це через образи-
символи, візії музичного, зорового і акварельного характеру. Пейзажна картина “хмар, озер та вітру” [12;
10] у П.Тичини пов’язана ритмомелодикою. У М.Вороного подібна ритмомелодика в основному асоцію-
ється з багатозначним поняттям краси, а П.Тичина створює такі образи-візії, які синтезують і музичне, і
акварельно-панорамне звучання (а не лише зорове): золотий гомін, кришталева музика, арфами золотими,
мелодія сонця, хмар, вітру тощо. Ймовірно, подібне розмежування пов’язане не тільки хронологічними
моментами (П. Тичина творив пізніше М.Вороного), а й концепцію філософсько-пантеїстичної думки Шо-
пенгауера, орієнтувався на французький символізм Ш.Бодлера та П. Верлена, а “естетизм П.Тичини кар-
динально відрізняється від постульованого й художньо реалізованого естетизму “батька” європейського
модернізму Ш.Бодлера” [10; 40].
На нашу думку, в “Сонячних Кларнетах” П.Тичина малює персоніфіковану природу – через природу
поет передає психологічно-почуттєві поняття: настрій, рух, подію, ритм (світло ритм), процес, що віддзер-
калені в музично-словесних образах (“світ в моєму серці”, “настрій сонця”, “сміх буде, плач буде перла-
мутровий”, “зажуривсь під снігом гай” [12; 10]).
В циклі М.Вороного “Сонячні хвилини” відтворена художня спроба дати космологічну картину світу
на фоні внутрішнього стану ліричного героя. Людина, сам ліричний суб’єкт – вже частина Космосу і Все-
світу; а до уваги обох поетів – не тільки природний стан розвитку суспільства, а й пошук джерел життя,
яким виступає Сонце.
Отже, цикли “Сонячні хвилини” М.Вороного і “Сонячні кларнети” П.Тичини, на нашу думку, займа-
ють одне з центральних місць у творчому доробку поетів. Візія сонця, сонячності (соняшників) простежу-
ється в циклах у часовій площині: у М.Вороного переходить у площину хронологічну – сонячні хвилини, а
у П.Тичини – в музично-акварельну, пейзажно-образну – сонячні кларнети. Кларнетизм, сонячність, музи-
чність П.Тичини, тяжіння до концепту краси М.Вороного спрямовані на пошук і відтворення гармонії,
божественного, загальнолюдського начала в душі ліричного героя, природі, суспільстві, всесвіті.
Джерела та література
1. Білецький О. Микола Вороний // Червоний шлях, 1929. – № 1. – С. 158–173
2. Бондар Е. До філософських джерел образу сонячних кларнетів // Слово і час. – 1995. – №4. – С. 71–74.
3. Вороний М. Поезії. Переклади. – К.: Наукова думка, 1996. – 699 с.
4. Гон М. Послав я в небо свою молитву // Українська література в загальноосвітній школі. – 2001. – №2.
– С. 20–26.
5. Горніцька-Пархонюк Т. Авторські епітети збірки “Сонячні кларнети” П. Тичини в світлі естетичної
концепції І. Франка // Диво слово. – 1997. – № 2. – С. 26–28.
6. Єфремов С. Історія українського письменництва. – К.: Femina, 1995. – 415 с.
7. Історія української літератури: В 2-х тт. – К.: Наукова думка, 1988. – Т.2. – 613 с.
8. Ковалів Ю. Кларнетизм Павла Тичини – нереалізована естетична концепція // Слово і час. – 2003. –
№1. – С. 3–8.
9. Ковалів Ю. “Кларнетизм” – один із кодів української душі. // Київ, 1996. – № 11–12. – С. 139–141.
10. Моренець В. Без Тичини. // Урок української. 2003. – №7. – С. 39–42.
11. Поляруш О. Вслухався я в той гомін золотий. // Диво слово. –2004. – 2004. – №2. – С. 5–10.
12. Тичина П. Десь на дні мого серця. – К., 1991. – 217с.
13. Филипович П. молода українська поезія // Літературно-науковий вісник. –1919. – № 4–6. – Т. XXIV. –
С. 76–83.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
67
14. Шопенгауер А. Мир как воля и представление. – С-Петербург, 1897. – 388 с.
15. Якубський Б. Поетична творчість М.Вороного // Життя і революція. –1928. – № 11. – С. 103–110
Лазаренко С.В.
ЛЕКСИЧНІ АКТУАЛІЗАТОРИ КОГЕРЕНТНОСТІ В ЗАГОЛОВКАХ ГАЗЕТНИХ
ТЕКСТІВ
Заголовок як один із структурно-семантичних конституентів тексту вже тривалий час перебуває в
центрі уваги мовознавців (Ю.О.Карпенко, О.М.Траченко, Н.О.Кожина, Л.О.Ставицька, А.К.Мойсієнко,
А.П.Загнітко та ін.). І це не випадково, адже він, виступаючи одним із ключових знаків тексту, є чи не
найбільшзначущим та функціональнонавантаженим елементом, оскільки виконує різноманітні функції та,
на думку Н.Конопленко, виступає експлікатором таких текстових категорій, як інформативність, модаль-
ність, завершеність, проспекція, зв’язність, прагматичність [2, с. 330–337].
В останні роки предметом особливої уваги науковців стали заголовки газетних текстів. На нашу дум-
ку, це зумовлено такими причинами, як: 1) зріст інформації, що подається на сторінках газет, та прямо-
пропорційний цьому зріст значення заголовка як знака, що орієнтує реципієнта в потоці інформації, до-
зволяє вибрати необхідну інформацію без витрати часу на ознайомлення з основним текстом статті; 2) по-
ліфункціональність газетних заголовків; 3) особливості мовної організації газетних текстів, їхня “проник-
ливість” для мовних інновацій.
Не зважаючи на низку наукових праць, присвячених вивченню заголовка як структурно-семантичного
компонента тексту, ця проблема залишається недостатньо висвітленою, а отже, актуальною для дослі-
дження.
Одним із основних питань в межах зазначеної проблеми є питання про взаємодію, взаємозв’язок заго-
ловка та основного тексту статті. Одразу зазначимо, що ці два компоненти знаходяться в надзвичайно
складних структурно-семантичних взаємозв’язках та взаємовідношеннях.
Серед двох різновидів зв’язності (когезії та когерентності) між заголовком та основним текстом пере-
важає когерентність, оскільки семантика заголовка встановлюється лише після сприйняття та усвідомлен-
ня семантики всього тексту. Невипадково А.П.Загнітко визначає заголовок як “дуже сильно спресовану
абревіатуру”, що потребує конкретизації, інтерпретації, якою виступає зміст основного тексту [1].
Під час та після сприйняття та усвідомлення змісту основного тексту статті відбувається трансформа-
ція семантики заголовка. В.О.Лукін вказує на два можливі шляхи цього процесу: 1) заголовок – індексаль-
ний знак (до прочитання тексту) → заголовок – умовний знак (під час читання тексту) → заголовок – мо-
тивований умовний знак (після прочитання тексту); 2) заголовок – індексальний та умовний знак (до про-
читання тексту за умов, що заголовок містить умовний знак) → заголовок – мотивований знак (після про-
читання тексту) [3, с. 60–61].
На наш погляд, перший шлях трансформації репрезентує найбільшу пов’язаність заголовка та основ-
ного тексту. Він є найефективнішим для публіцистичного тексту, оскільки в цьому випадку посилюється
зацікавленість до декодування заголовка в реципієнта, і він змушений прочитати, сприйняти та усвідомити
зміст усієї статті. Отже, в цьому випадку актуалізується когерентність між заголовком та основним текс-
том статті.
Вищезазначене дає нам підстави констатувати наявність актуалізаторів когерентності між основним
текстом та заголовком. Оскільки в тексті реалізуються одиниці усіх рівнів мови, то ми можемо говорити
про лексичні, словотвірні та граматичні (морфологічні та синтаксичні) актуалізатори когерентності. У
статті ми зосередимо увагу на дослідженні лексичних актуалізаторів, як таких, що є найбільш поширени-
ми.
Об’єктом дослідження стали тексти газетної публіцистики, предметом безпосереднього вивчення –
лексико-стилістичні актуалізатори когерентності в заголовках газетних текстів.
Метою нашого дослідження є вивчення лексико-стилістичних актуалізаторів когерентності в заголов-
ках газетних текстів.
1. Багатозначність лексеми, вжитої в заголовку.
Наталія Яценко. А чад міцнів... // Дзеркало тижня. – №43 (518). – 23 жовтня 2004. – С. 7.
Лексема “чад” є полісемантичною, тому незрозуміло, яке із значень актуалізовано в заголовку. Незро-
зумілість, невизначеність породжує інтерес реципієнта до пошуку, до декодування тексту статті з метою
адекватної інтерпретації заголовка. Лише після прочитання та усвідомлення семантики всього тексту чи-
тач розуміє, що лексему “чад” вжито у переносному значенні з негативною конотацією – “засліплення, за-
паморочення”. Формально це репрезентовано у такому контексті “...рано чи пізно розвіється чад передви-
борних обіцянок...”. Правильно інтерпретувати заголовок можна лише після сприйняття та усвідомлення
основного тексту статті. Зміст останнього виступає своєрідним тлумаченням до заголовка, експлікатором
його семантики. Отже, ми спостерігаємо тісну взаємодію, взаємозв’язок семантики заголовка та семанти-
ки основного тексту статті. При цьому актуалізатором семантичної зв’язності (когерентності) між ними
виступає полісемантична лексема, вжита в заголовку.
2. Входження до складу заголовка неологізма чи оказіоналізма.
Олександр Кірш. Податковогабонне // Дзеркало тижня. – №43 (518). – 23 жовтня 2004. – С. 7.
Після прочитання заголовка єдине, що може припустити реципієнт, це те, що мова у статті буде йти
про податки. Проте йому зовсім незрозумілим буде значення лексеми “податковогабонне”, що є оказіона-
лізмом. Для того, щоб декодувати цю лексему, реципієнт змушений звернутися до основного тексту стат-
ті. Лише після сприйняття всього змісту статті він здатний правильно інтерпретувати зазначену лексему.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36219 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:15:12Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колкутіна, В. В. 2012-07-16T21:01:22Z 2012-07-16T21:01:22Z 2004 Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки / В. В. Колкутіна // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 64-67. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36219 В роботі досліджується синтез музичного та акварельного кларнетизму українських поетів П. Тичини і М. Вороного, розглядається та компаративно доводиться взаємозв'язок циклу М.Вороного "Сонячні хвилини" та П. Тичини "Сонячні кларнети" В роботе исследуется синтез музыкального и акварельного кларнетизма украинских поэтов П. Тычины и Н. Вороного, рассматривается и компаративно доказывается взаимосвязь цикла Н. Вороного "Сонячні хвилини" и П. Тычины "Сонячні кларнети". The synthesis of musical and water-colour clarinetism of the Ukrainian poets, P. Tychina and N. Voronoy are investigated; the cycle's correlation of "The sunny minutes" by N. Voronoy and "The sunny clarnets" by P. Tychina are considered and proved comparatively. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки Article published earlier |
| spellingShingle | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки Колкутіна, В. В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки |
| title_full | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки |
| title_fullStr | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки |
| title_full_unstemmed | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки |
| title_short | Музично-акварельний кларнетизм Павла Тичини і Миколи Вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки |
| title_sort | музично-акварельний кларнетизм павла тичини і миколи вороного в контексті західноєвропейської літературно-філософської думки |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36219 |
| work_keys_str_mv | AT kolkutínavv muzičnoakvarelʹniiklarnetizmpavlatičiniímikolivoronogovkontekstízahídnoêvropeisʹkoílíteraturnofílosofsʹkoídumki |