Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд
Главная цель статьи связана с изучением украинской и зарубежной историографии, в которой дается оценка исламскому фундаментализму и его политических разновидностей. Головна мета статті пов'язана з вивченням української та зарубіжної історіографії, у якій дається оцінка ісламському фундаменталіз...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36351 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд / Р.І. Камалов // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 176-182. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36351 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Камалов, Р.І. 2012-07-18T09:08:36Z 2012-07-18T09:08:36Z 2006 Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд / Р.І. Камалов // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 176-182. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36351 Главная цель статьи связана с изучением украинской и зарубежной историографии, в которой дается оценка исламскому фундаментализму и его политических разновидностей. Головна мета статті пов'язана з вивченням української та зарубіжної історіографії, у якій дається оцінка ісламському фундаменталізму та його політичних різновидів. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Точка зрения Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд |
| spellingShingle |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд Камалов, Р.І. Точка зрения |
| title_short |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд |
| title_full |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд |
| title_fullStr |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд |
| title_full_unstemmed |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд |
| title_sort |
ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд |
| author |
Камалов, Р.І. |
| author_facet |
Камалов, Р.І. |
| topic |
Точка зрения |
| topic_facet |
Точка зрения |
| publishDate |
2006 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Главная цель статьи связана с изучением украинской и зарубежной историографии, в которой дается оценка исламскому фундаментализму и его политических разновидностей.
Головна мета статті пов'язана з вивченням української та зарубіжної історіографії, у якій дається оцінка ісламському фундаменталізму та його політичних різновидів.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36351 |
| citation_txt |
Ісламський фундаменталізм: історіографічний огляд / Р.І. Камалов // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 176-182. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kamalovrí íslamsʹkiifundamentalízmístoríografíčniioglâd |
| first_indexed |
2025-11-24T05:27:40Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:27:40Z |
| _version_ |
1850842551297245184 |
| fulltext |
Семів Л.К., Ходикіна І.Ю.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
176
не створення такого інтелектуального університетського середовища, де викладачі володіють високою нау-
ковою, філософською, педагогічною, інноваційною культурою, добре знають етнокультурні традиції свого
регіону і держави в цілому, а студенти знаходяться під впливом сильної мотивації до інтелектуального са-
морозвитку особистості. Саме з врахуванням таких соціокультурних засад і побудована концепція розвитку
Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до 2010 року.
Джерела та література
1. Патора Р. Ринок освіти в системі кадрового забезпечення стратегічного розвитку країни. – Львів, Вида-
вництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2002. – 338 с.
2. Полунєєв Ю. Конкурентоспроможність країни як національна ідея // Дзеркало тижня. – 19–25 березня
2005 р.
3. Згуровський М. Інноваційний розвиток суспільства на основі вдосконалення освіти і науки як продук-
тивної сили розвитку економіки // Економіст. – 2005. – №4.– С.36–37.
4. Дэйл Б. Хонек Услуги 2000: Образование и обучение // Высшее образование в Европе. – 2000. – №30
5. Всемирная торговая организация (ВТО) и высшее образование. Стратегические ориентиры развития
высшего образования и место университета в системе образования стран мира. Аналитические обзоры
Центра проблем развития образования Белорусского государственного университета. –
www.charko.narod.ru
6. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. Під заг. Ред. А.П. Гальчинського, С.В. Льовочкіна,
В.П. Семиноженка. – Національний інститут стратегічних дослідженьє. – Київ, 2004. – 261с.
7. Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории // Вопросы экономики. –
1997. – №11. – С. 86–95.
8. Любимов Л. Реформа образования: благие намерения, обретения, потери (Что же делать с "лучшим в
мире" образованием?) // Высшее образование в России. – 2004. – №12.
9. Формирование общества, основанного на знаниях. Новые задачи высшей школы. Доклад Всемирного
Банка (2001 г.) http://www.worldbank.org.ru/
10. Сиденко В. Нелегкий путь к рынку Европейского Союза // Зеркало недели, 10–16 января 2004 г.
11. Коммюнике Конференции Министров, ответственных за Высшее образование. – Берлин, 19 сентября
2003 года. – http:/nsc.edu.ru
12. Фромент Э. Европейское пространство высшего образования: новые рамки развития // Высшее образо-
вание Европы. – 2003. – №1.
13. Основные направления научных исследований в России и за рубежом. – http://www.bolshe.ru/index.shtml
14. Европейский Союз: Факты и комментарии. Выпуск декабрь 2002г. – февраль 2003 г. –
http://www.aes.org.ru/
15. Формирование общеевропейского пространства высшего образования. Коммюнике Конференции ми-
нистров высшего образования. Берлин, 19 сентября 2003 г. – http://bologna.spbu.ru/bologna_process.doc
16. Schmidt Pascal. Ausgaben für die tertiäre Bildung in Europa 2002 // BEVÖLKERUNG UND SOZIALE
BEDINGUNGEN. – 2005. – № 10. – 8 с.
Камалов Р.І.
ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД
Активне зростання ісламського фундаменталізму у житті багатьох країн світу та формування на його
базі великої кількості релігійно-політичних течій сьогодні є однією з актуальних проблем сучасної науки,
яка потребує подальшого аналізу.
Головна мета статті пов’язана з вивченням української та зарубіжної історіографії, у якій дається оцін-
ка ісламському фундаменталізму та його політичних різновидів.
Ісламський фундаменталізм, як і сам іслам, стали відроджуватись на Україні починаючи з другої поло-
вини ХХ століття. Після виселення у 1944 року із території Кримського півострова носіїв ісламу – кримсь-
ких татар, на території України довгий час не було жодної діючої ісламської громади. Лише у Донбасі, на
деяких вугільних копалинах, працювали поодинокі представники цього світогляду, які приїхали сюди на
„заробітки” з інших регіонів СРСР.
Активне відродження ісламських громад починається в Україні у 80-ті роки ХХ століття. Але, врахо-
вуючі те, що іслам існував у інших республіках Радянського Союзу, у СРСР, насамперед у Москві, була
створена активно діюча школа релігієзнавців та істориків релігії, яка вивчала різноманітні аспекти цього ві-
ровчення та його вплив на суспільне життя.
У період 80-х – на початку 90-х років суттєвий внесок у вивчення питань ісламознавства зробили такі
вчені як О.О. Інгатенко [1], Г.М. Керімов [2], О.В. Коровіков [3], З.І. Лєвін [4], О.В. Малашенко [5], Г.В.
Милославський [6], М.Б. Піотровський [7], Л.Р. Полянська [8], Є.М. Примаков А.В. Сагадаєв [9] тощо.
Значна частина публікацій цих авторів була присвячена теорії та практиці зарубіжного ісламського фу-
ндаменталізму, який став активізувати свою діяльність у національних та світових політичних процесах.
Незважаючи на те, що ці монографії було написано у період, коли ще існував тиск радянської методології, у
кожному із цих досліджень були присутні матеріали, в яких досить об’єктивно висвітлювались ті або інші
проблеми формування ідеології ісламського фундаменталізму. Ці труди і сьогодні не втратили свого прак-
тичного значення. Так на сьогодні актуальною є типологізація релігійно-політичних течій, яку розробила
Л.Р. Полонська.
http://www.charko.narod.ru
http://www.worldbank.org.ru/
http://www.bolshe.ru/index.shtml
http://www.aes.org.ru/
http://bologna.spbu.ru/bologna_process.doc
Точка зрения
177
Значну роль у вивченні проблем еволюції ісламу у житті народів Сходу відіграли колективні моногра-
фії під редакцією Є.М. Примакова та Г.Ф. Кіма „Эволюция восточных обществ: синтез традиционного и со-
временного”[10], „Ислам в современной политике стран Востока. Конец 70-х – начало 80-х годов XX
в.”[11] та „Социальный облик Востока” [12].
Наприкінці 2002 року у видавництві „Думка” вийшла книга академіка Є.М. Примакова „Мир после 11
сентября”, у якій сформульовано новий підхід по вивченню проблем, пов’язаних з ісламським радікалізмом
та його деякими різновидами. На думку Є.М. Примакова, міжнародний тероризм, який прикриває свою дія-
льність релігійними лозунгами вже став „самодостатньою системою”[13].
В роботах О.М. Васильєва [14], С.Н. Григоряна [15], С.А. Кириліної [16], Н.І. Проніна [17], Л.А. Семе-
нова [18] та С.Р. Смирнова [19] аналізується процес формування „ранішнього фундаменталізму”, а також
ісламської реформаторської думки, яка стала з’являтись у державах Близького Сходу. Особливе значення
цієї групи досліджень полягає у тому, що їх автори аналізували становлення фундаменталізму на прикладі
конкретних держав – О.М. Васильєв – на прикладі історії Саудівської Аравії, С.Н. Григорян – Близького
Сходу, Н.І. Пронін – історії Лівії, Л.А. Семенов – Єгипту, С.Р.Смирнов – Судану. Роботи цих дослідників,
дозволяють більш детально вивчити не тільки процеси формування фундаменталізму на теренах цих дер-
жав, але й зрозуміти причини активізації радикальних релігійно-політичних угруповань, які були сформо-
вані на їх території, а потім розповсюдили свою діяльність на інші регіони світу, у тому числі і на Крим.
Особливий вплив на формування ісламських громад Криму має сучасна Турція та інші держави Сходу,
тому вивчення процесів, які відбуваються у релігійному світі цих країн є досить актуальним. Розв’язати ці
питання дозволяють роботи С.Б. Дружиловського [20] та С.М. Алієва [21]. У публікаціях цих авторі розгля-
нуто питання зовнішньої політики Турції, в тому числі і у період знаходження у влади ісламістів. Роботи
С.Б. Дружиловського та С.М. Алієва дозволяють проаналізувати розвиток турецько-американських, туре-
цько-сірійських, турецько-ізраїльських та турецько-іранських взаємовідносин та їх вплив на держави, які
раніш входили до складу СРСР.
Для виявлення причин появи ісламського фундаменталізму потрібно було провести порівняльний ана-
ліз ісламської та християнської релігійних систем, тому що сам термін „фундаменталізм” має християнське
походження. Ці особливості відображено у роботах А.В. Журавського „Християнство та іслам” та „Відмін-
ності релігійної системи ісламу” [22].
Питанням теорії державотворення у мусульманському правознавстві та мусульманської культури, на
яких базується ісламський фундаменталізм, присвячено труди Н.С. Кирабаєва [23] та Л.Р. Скжияйнен [24].
Вивченню процесів формування ісламської традиції, у тому числі і розповсюдження фундаменталізму,
які розпочались на пострадянському просторі, сприяють роботи Р.Ф. Абазова [25], О.В. Кудрявцева [26],
А.В. Малашенко [27], Д.В. Микульського [28], А.Ш. Ніязі [29], А.А. Нуруллаева [30], Д.А. Трохимова [31]
та інших.
У значній кількості сучасних публікацій розглянуто не тільки питання виходу на історичну арену тра-
дицій ісламського „фундаменталізму”, або як його ще називають „саляфізму”, але й його релігійно-
політичної основи, яка все більше набуває форми екстремізму та тероризму.
Серйозні наукові розробки, присвячені тероризму опубліковано вченими Академії ФСБ Росії. Основні
ідеї та принципи цих досліджень приведено у працях Ю.І. Авдєєва [32], який розглядає тероризм виключно
як соціально-політичне явище. На думку вченого, тероризм відноситься до сфери політичної боротьби, яка
потребує використання насильницьких форм та методів, які засуджуються міжнародним правом.
Велике значення для аналізу проблеми дослідження має фундаментальна робота В.Є. Петрищева „За-
метки о терроризме” [33]. До книги увійшли окремі статті та виступи, у яких розглядаються різноманітні
аспекти тероризму та боротьби із цим явищем. Автор відображає причини тероризму та обставини, які
сприяють реалізації терористичних задумів. Професор Петрищев відображає взаємозв’язок тероризму з ін-
шими видами екстремізму, які замішані на ідеології сепаратизму, націоналізму та релігії.
У монографії К.В. Жарінова „Тероризм и террористы”[34] особлива увага приділяється як організаціям
та окремим особам, які пов’язані з тероризмом.
Особливий інтерес визиває збірник, виданий під редакцією Є.І. Степанова ”Современный терроризм:
состояние и перспективы”[35], у якому розглянута його історія, соціально-політичні основи, типологія, фо-
рми та методи проведення, фактори нейтралізації тероризму.
Криміногенні та воєнні аспекти проблеми тероризму аналізуються у роботі К.Н. Салімова „Современ-
ные проблемы терроризма”[36]. Низка питань, пов’язаних з екстремізмом, розглянуто у статті керівника
Центру стратегічного розвитку, генерал-майора А.И. Гушера „Проблема терроризма на рубеже третьего ты-
сячелетия новой эры человечества”[37].
Деякі матеріали, пов’язані з питаннями міжнародного тероризму аналізуються у статтях та монографіях
О.Я. Моначинського, який аналізує питання правомірності використання воєнної сили у міжнародних кон-
фліктах на прикладі югославської та іракської агресій, які здійснено під прикриттям міжнародних санкцій
[38].
Питання „ісламського тероризму” досліджуються у монографіях та статтях заступника керівника Мос-
ковського центру Карнегі, доктора історичних наук О.В. Малащенко „ Исламские ориентиры Северного
Кавказа”, „Мусульманская альтернатива”, „Обыкновенный ваххабизм”[39].
Наряду із вченими, які сьогодні проживають на території, яку прийнято означати СНД, суттєвий внесок
у дослідження питань ісламу та його появи на теренах України, внесли наші вітчизняні автори. Поряд з іс-
ториками релігії та релігієзнавцями, проблемам ісламського фундаменталізму стали приділяти філософи та
політологи. Однак, незважаючи на те, що фундаменталізм, та його різновиди стали реальністю українського
Камалов Р.І.
ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД
178
буття, українські науковці, у порівнянні з російськими, до цієї проблеми відносяться дуже стримано. Це, у
першу чергу, пов’язано із тим, що після розвалу Радянського Союзу основна частина ісламознавців зали-
шилась за межами України, тому нашим вченим зараз приходиться заново створювати свою національну
школу. По-друге, в Україні проблема ісламського фундаменталізму є не настільки актуальною у політично-
му плані, як у деяких держав пострадянського простору, у яких релігійні радикали на практиці вже „опро-
бували” свої теоретичні нароби по створенню держави Халіфат. На жаль цей досвід для Росії, Узбекистану,
Киргизстану та Таджикистану виявився досить трагічним. Серед науковців України найбільш активно пи-
таннями ісламського фундаменталізму займаються дослідники, які проживають у Криму.
За останні роки в Україні захищено кілько кандидатських дисертацій, присвячених ісламу: О.Є. Бойцо-
вої – „Іслам в Криму: національно-релігійна ідентифікація кримських татар (друга половина XV – кінець
XVIII ст.)” [40]; О.В. Романко – „Мусульманські формування в німецьких збройних силах (1941 –
1945)”[41]; К.В. Семчинського – „Онтологія релігійно-філософських концептів війни і миру в християнстві
та ісламі”[42]; Е.С. Муратової – „Політологічний аналіз процесу відродження ісламу в Криму”[43]; І. В. Ку-
ліш – „Ісламський фундаменталізм: релігійно-політична сутність і форми прояву (на матеріалах Арабської
Республіки Єгипет)[44]; Н. О. Пророченко – „Ісламський фундаменталізм в мусульманському світі: релігій-
ний світогляд, ідейно-теоретична течія, політична практика (70– 90-ті роки)”[45].
У дисертаційному дослідженні О.Є. Бойцової „Іслам в Криму: національно-релігійна ідентифікація
кримських татар (друга половина XV – кінець XVIII ст.)” вперше у вітчизняній історіографії комплексно
досліджено іслам як системоутворювальний чинник формування, становлення та розвитку кримськотатар-
ського етносу. Визначено періоди ісламізації Криму. Виявлено фундаментальну роль ісламського
віровчення у формуванні способу життя та духовних традицій кримських татар. Досліджено національно-
культурні традиції кримських татар, їх ментальність, що увібрали в себе давні погляди різних етнічних
утворень Криму, власний досвід пізнання дійсності через призму ісламу, служили засобом усвідомлення та
вирішення проблем людської життєдіяльності, формували національну самосвідомість кримськотатарсько-
го народу. Відзначено, що зміст релігійної, культосвітньої та правової діяльності ісламського духівництва –
складова частина етногенезу кримських татар, їх етноіндивідуалізація в Кримському ханстві.
У дисертації О.В. Романко „Мусульманські формування в німецьких збройних силах (1941 – 1945)”
комплексно досліджено причини й умови виникнення, особливості організації, підготовки та наслідки за-
стосування іноземних добровольчих формувань німецьких збройних сил, зокрема, мусульманських. По-
рівняно їх окремі частини, до складу яких входили представники різних народів, які визнавали іслам.
Висвітлено зміст поняття мусульманських формувань у німецьких збройних силах та їх роль у Другій
світовій війні.
Дисерація Е. С. Муратової „Політологічний аналіз процесу відродження ісламу в Криму” присвячена
політологічному аналізу процеса відродження ісламу з використанням кількісних і якісних методів дослі-
дження. На підставі комплексних даних "Хроніки Меджлісу кримськотатарського народу" (1991 – 2003 рр.)
досліджено основні напрямки комунікацій кримських татар з представниками закордонних ісламських ор-
ганізацій, виявлено два основні напрямки розвитку цих комунікацій – арабської та турецької, за переважа-
ючим напрямком розвитку зв'язків Меджлісу з закордонними ісламськими організаціями виявлено три ета-
пи їх розвитку. Уперше міжконфесійні відносини в Криму розглянуто у контексті впливу на їх розвиток
трьох політичних чинників – політичного протиборства етнічних еліт, політики держави, ролі засобів масо-
вої інформації. Виявлено та досліджено основні індикатори процесу відродження ісламу в Криму. Шляхом
системного аналізу відповідного матеріалу визначено роль кримського чинника у процесі інсти-
туціоналізації ісламу в Україні. Обгрунтовано неправомірність уживання терміна "кримський іслам" як
особливого різновиду ісламу.
У приведених нами дисертаційних дослідженнях проблема ісламського фундаменталізму не найшла
свого відображення, але вже у дослідженнях К.В. Семчинського, І. В. Куліш та Н. О. Пророченко ця тема-
тика є основною.
Особливу увагу питання становлення ісламу на теренах України приділяють науковці відділення релігі-
єзнавства Інституту філософії НАН України на чолі з А.М.Колодним та Центру ісламознавства Інституту
політичних та єтнонаціональних досліджень НАН України на чолі з М.І. Кірюшко.
У 2004 році українськими релігієзнавцями під керівництвом була видана монографія „Буття ісламу в
Україні та світі: історія і сьогодення”[46], у якій розглянуто проблеми ісламу в Україні та світі, християнсь-
ко-мусульманського діалогу, основні принципи становлення державної політики щодо ісламських громад.
Висвітлено соціально-історичні та політичні джерела виникнення ісламського фундаменталізму. Описано
феномен мусульманського права в сучасних релігійно-правових системах, соціальну доктрину ісламу, стра-
тегії сучасного ісламознавства. Проаналізовано діяльність в Україні мусульманських релігійних організа-
цій, роль екстремістських організацій у формуванні негативних уявлень про іслам, своєрідність розвитку
ісламського феномену у Донецькому регіоні. Розглянуто проблему інтеграції кримських татар в українське
суспільство.
У 2005 році у видавництві світогляд вийшла монографія М.І. Корюшко та О.Є. Бойцової „Іслам в Кри-
му: релігійно-національна самоідентифікація кримськотатарського народу” [47], у якій висвітлено особли-
вості та основні етапи історії ісламу в Криму, показано його роль у процесах релігійно-національної само-
ідентифікації кримських татар. Розглянуто питання етновідтворення та етнозбереження даного народу в
різні періоди його існування. Проаналізовано сучасний стан мусульманської спільноти Кримського півос-
трова, з'ясовано специфіку соціальної адаптації мусульман в українському суспільстві.
Точка зрения
179
Слід також виділити монографічне дослідження О.Є. Бойцової „Ислам в Крымском ханстве” [48], у
якому вперше у вітчизняній історіографії дано комплексний аналіз основних етапів та методів ісламізації
Криму.
Про те, що проблема ісламського світогляду є актуальною свідчить наростаюча кількість публікацій у
наукових журналах, насамперед – у журналі „Українське релігієзнавство”. У 2004 році у одному із номерів
цього видання були опубліковані статті О.Н. Саган „Православ'я й іслам: до проблеми богословського діа-
логу”[49]; М.Ю. Бабія „ Іслам і проблеми свободи релігії”[50] та А.М. Колодного „Іслам в його українсько-
му контексті: історія і сьогодення”[51].
Особливо слід виділити роботи, присвячені ісламу, які вийшли під керівництвом М.І. Кірюшко „Му-
сульмане в украинском обществе: социологическое исследование”, „Іслам і Україна. Роботи учасників
Першого Всеукраїнського ім.А. Кримського конкурсу ісламознавчих досліджень молодих учених / Упоряд-
ник, науковий редактор та автор передмови М. Кирюшко”, „Питання подальшого забезпечення релігійної
свободи мусульман в Україні”, „Вивчення ісламу в Україні: аналітично-бібліографічний огляд”, „Конфлик-
ты: кто стоит за этим?” [52] та інші.
Аналізуючи роботи українських авторів можна констатувати, що, незважаючи на те, що ісламський фу-
ндаменталізм вже став реальністю нашого суспільства, він ще, на жаль, не знайшов оцінки у фахівців-
релігіезнавців, працюючих у провідних установах Київа.
Більш детально питаннями розповсюдження фундаменталізму на території України займаються крим-
ські вчені та кореспонденти газет. Так у статі кримського кореспондента В.Самар „Мекка и Медина между
Сциллой и Харибдой” відображена досить складну роль фонду „Крим 2000”, та арабських релігійних
центрів в організації хаджу татар до святих місць [53].
У статті кримських дослідників Є.Бахревського, А.Єфімова, Д. Золотарьова „Ислам в Крыму: история,
современность, перспективы” [54] приведена стисла історія виникнення ісламу на території Криму, а також
висловлена думка про його майбутнє, на яке суттєвий вплив оказують представники різноманітних течій
Саудівської Аравії та Туреччини.
Питання відродження ісламу на території півострова розглянуто у публікації В. Е.Григорьянца „О не-
которых особенностях процесса возрождения ислама в Крыму (1989–1999 гг.)”, у якій автор дає основні пе-
ріоді, пов’язані з поверненням кримських татар та відродженням ісламу. У цій роботі приводяться і причи-
ни появи фундаменталізму на півострові [55].
У статті В. Григорьянца „Крым, при попустительстве Киева, становится базой «Хизб-ут-Тахрир», яка
булла опублікована у газеті «Красная звезда” дано досить жорстку характеристику діяльності цього релі-
гійно-політичного угруповання на території півострова [56].
У публікаціях Я. Амеліної „Крымский вариант борьбы с ваххабитами” [57] мова іде про протистояння
Кримського муфтія ту та релігійно-політичного угруповання „Хізб-ут-Тахрір”, якому вдалось зайняти низ-
ку мечетей півострова та суттєво дестабілізувати релігійне життя громад кримських татар.
Причинам розколу у середовищі мусульман України присвячена стаття Рустема Джангужина „Конфес-
сиональная самоидентификация, как способ ориентации в социально-политическом пространстве” [58].
Критичні матеріали, пов’язані з діяльністю послідовників фундаменталізму приводяться у публікація
Л.Маєвської [59 ].
Однак, найбільшою глибиною аналізу проблеми, пов’язаною з причинами формування релігійного екс-
тремізму відрізняються статті Д. Веденеєва „Європа или Европостан” [60], С. Тищенко „Исламский екстре-
мизм: реальность современного мира” [61] и О. Степанова „Крым: национально-религиозно-креминальные
факторы нестабильности”[62], надруковані у журналі „Неизвестная разведка”. Автори кожної із цих публі-
кацій не тільки аналізують причини появи релігійного екстремізму, але й деталізують свої тези на прикладі
діяльності окремих релігійно-політичних угруповань, діючих в Україні.
Значну увагу проблемам фундаменталізму та ісламського радикалізму уділяють закордонні фахівці.
Вивченню нових тенденцій, які почали розгортатись у ісламі у перші повоєнні десятиліття, стала приділяти
значна кількість закордонних науковців. У ріді видань вийшли публікації, присвчені прихильникам суніт-
ського фундаменталізму, які своє віровчення створили на основі саляфітського світогляду. Одним із пер-
ших серед закордонних вчених вивченням питань фундаменталізму став займатись Б.Льюис. У його статті
„Іслам повертається” вперше було визначено що іслам став потужною політичною силу, яка знайшла під-
тримку у значних верств населення світу [63].
Тема ісламського фундаменталізму та радикалізму, яку обозначив Б.Льюис, получила подальший роз-
виток у трудах Д.Волла [64], Д.Експозіто [65], Є. Сивана [66] та інших.
Значний внесок у розробку проблематики ісламського фундаменталізму внесла велика група західних
вчених, створивши класичний опис ісламу. У працях І. Гольдциєра [67], Г.Е. Грюнебаума [68], Идриса Ша-
хи [69], А. Массе [70], А. Мюллера [71], А. Меца [72], Ф. Роузентала [73], Д.С. Тримімгема [74] та інших
були описані факти, пов’язані із внутрішньою боротьбою різноманітних ісламських течій, які призвели до
появи ідеології фундаменталізму.
Серед робот зарубіжних авторів, у яких ґрунтовно розглянуто питання ісламського радикалізму, особо-
во слід виділити дослідження Є.Шоу, С. Хантінгтона та М. Юргенсмейєра.
У монографії М.Юнгерсмейєра „Новая холодная война? Религиозный национализм в столкновении со
светским государством”[75] аналізується причина підйому у світі ідеології фундаменталізму. Автор ствер-
джує, що релігійний фундаменталізм одержав перемогу над світським націоналізмом, він проявив себе як
динамічна „ідеологія порядку”. Приклади релігійного фундаменталізму М. Юргенсмейєра бере із досвіду
держав „третього світу”.
Камалов Р.І.
ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД
180
У статті Е. Шоу „The terrorist and the terrorized: Some Psychoanalytic consideration”[76] дається розгорну-
та характеристика психічних вад людини, яка підвернена впливу агітаторів терористичних угруповань. Ав-
тор зробив спробу змоделювати процес становлення майбутнього терориста.
Серед західних дослідників ісламського фундаменталізму більш детально слід охарактеризувати діяль-
ність Самюєля Хантінгтона – американського політолога, автора геополітичної концепції „зіткнення цивілі-
зацій”.
Працюючи викладачем Гарвардського університету у 1957 році С. Хантінгтон видає свою першу моно-
графію „Солдат и государство: теория и практика взаимоотношений гражданских властей и военных” (The
Soldier and the State: The Theory and Politics of Civil-Military Relations”[77].
З 1950 по 1958 рік Хантінгтон був викладачем у Гарварді, а з 1959 по 1962 роки виконував обов’язки
заступника директора Інституту вивчення війни та миру у Колумбійському університеті. У подальшому він
почав активно співпрацювати з апаратом уряду США. З 1967 по 1971 роки він очолював кафедру політоло-
гії в Гарвардському університеті.
У цей період найбільшою популярністю користувалась його монографія «Политический порядок в ме-
няющихся обществах» (Political Order in Changing Societies”[78], яка вийшла у 1968 році. Ця робота стала
однією із класичних публікацій, присвячених аналізу політичних систем держав третього світу.
Серед політологів кінця ХХ століття С. Хантінгтон відомий як автор концепції „зіткнення цивілізацій”,
у якій він полемізує з концепцією „кінця історії” Ф. Фукуями. Свій погляд на геополітичні проблеми Хатін-
гтон уперше виклав у 1993 році у статті „Зіткнення цивілізацій?”. Ця стаття лягла у основу його книги
„Столкновение цивилизаций и переосмысление мирового порядка (The Clash of Civilizations and the
Remaking of World Order”, [79] виданої у 1996 році.
По Хатінгтону у сучасному світі проходить протистояння 8 цівілізацій – китайської, японської, індуїст-
ської, православної, западної, латиноамериканської та африканської.
Хантінгтон підкреслює, що у XVI – першій половині ХХ століття домінуючою силою була західна ци-
вілізація, яка нав’язувала свої цінності іншім народам. Однак у ХХ столітті світ спочатку становиться дво-
полюсним, але потім починає формуватись багатополярність. Західна цивілізація поступово втрачає своє
лідерство, натомість зростає вплив далекосхідних цивілізацій та цивілізація ісламу. По лініям розломів ци-
вілізацій починаються розгортатись локальні конфлікти.
У 2004 році вийшла ще одна монографія Хантінгтона „Кто мы? Вызовы американской национальной
идентичности” (Who Are We? The Challenges to America’s National Identity) [80]? у якій він детально про-
аналізував проблему міграції та створення у державах Заходу анклавів інших культур. У результаті „зітк-
нення цивілізацій”, проходить втрата культурної ідентичності. Так для США найбільшу загрозу представ-
ляють потоки латиноамериканських мігрантів, які не поділяють базові цінності протестантської англо-
саксонської культури.
Таким чином, проаналізувавши літературу, присвячену проблемам ісламського фундаменталізму та
створених на його основі релігійно-радикальних плинів, можна зробити висновок, що вже існує досить ве-
лика кількість публікацій, присвячених цим питанням, але ще відсутні монографічні дослідження, в яких
усі ці проблеми аналізувались би на прикладі тенденцій які розвиваються в ісламському середовищі сучас-
ного Криму, в якому все більшу роль починають відігравати представники фундаменталізму.
Література
1. Игнатенко А. А. Халифы без халифата. – М., 1988.
2. Керимов Г. М. Учение ислама о государстве и политике. – М., 1986.
3. Коровиков А.В. Дифференциация исламского движения. – М., 1988. Коровиков А. Исламский экстре-
мизм в арабских странах. – М., 1990.
4. Левин З.И. Развитие общественной мысли на Востоке. Колониальный период. – М., 1993.
5. Малащенко А.В. В поисках альтернативы. Арабские концепции путей развития. – М., 1991; Малащен-
коА.В. Ислам: традиции и новации. – М., 1991; Малащенко А.В. Исламское возрождение в современ-
ной России. – М., Московский центр Карнеги, 1998.
6. Милославский Г.В. Интеграционные процессы в мусульманском мире (очерки исламской цивилиза-
ции). – М., 1991
7. Пиотровский М.Б. Светское и духовное в теории и практике средневекового ислама // Ислам: религия,
общество, государство. – М., 1984.
8. Полонская Л.Р. Современные мусульманские идейные течения // Ислам: проблемы идеологии, права,
политики и экономики. – М,: "Наука", 1985; Полонская Л.Р. Ислам в современной политике стран Вос-
тока (конец 70-х – начало 80-х). – М., 1986.
9. Сагадаев А.В. Ислам и политика в странах зарубежного Востока. – М., 1981.
10. Эволюция восточных обществ: синтез традиционного и современного. – М., 1984.
11. Ислам в современной политике стран Востока. Конец 70-х – начало 80-х годов XX в. – М., 1986.
12. Социальный облик Востока. – М., 1999.
13. Примакова Е.М. Мир после 11 сентября. – М.: „Думка”, 2002.
14. Васильев A.M. История Саудовской Аравии. – М.: "Наука", 1982.
15. Григорян С.Н. Средневековая философия народов Ближнего Востока. – М.,1966.
16. Кириллина С.А. Ислам в общественной жизни Египта (2 половина XIX – начало XX века). – М., 1989.
Точка зрения
181
17. Пронин Н.И. История Ливии (конец XIX в. –1969 г.). – М.: "Наука", 1975.
18. Семенов Л.А. Салах ад–дин и мамлюки в Египте. – М.: "Наука", 1966.
19. Смирнов С.Р. История Судана – М.: "Наука", 1968.
20. Дружиловский С. Б. О теории и практике исламского правления в странах Среднего Востока (Иран,
Афганистан, Турция) // Ислам и политика (взаимодействие ислама и политики в странах Ближнего и
Среднего Востока, на Кавказе и в Центральной Азии). – М.: Институт востоковедения РАН, «Крафт+»,
2001. – С.60–69; Дружиловский С. Б. Исламская модель развития // Мусульманские страны у границ
СНГ (Афганистан, Пакистан, Иран и Турция – современное состояние, история и перспективы). – М.:
Институт востоковедения РАН, издательство «Крафт+», 2002. – С.110–114;
21. Алиев С. М. Современное исламское возрождение и его особенности (на примере Афганистана, Ирана
и Турции) // Ислам и политика. – М, 2001. – С.21–44.
22. Журавский А.В. Христианство и ислам. – М.,1990; Журавский А.В. Своеобразие религиозной системы
ислама // Россия и мусульманский мир. – 1993. – № 11,12.
23. Кирабаев Н.С. Теории государства в мусульманском правоведении/ Классический ислам: традицион-
ные науки и философия (сборник обзоров)// Под ред. Сагадеева А.В. – М., ИНИОН АН СССР, 1988.
24. Скжияйнен Л.Р. Шариат и мусульманско-правовая культура. – М., Институт государства и права РАН,
1997.
25. Абазов Р.Ф. Исламское возрождение в центральноазиатских новых независимых государствах // Полис.
– 1995. – №3.
26. Кудрявцев А.В. Исламофобия в постсоветской России/ Ислам в СНГ// Под ред. А.В.Малашенко. – М.,
ИВ РАН, 1998.
27. Малащенко А.В. В поисках альтернативы. Арабские концепции путей развития. – М., 1991; Малащенко
А.В. Ислам: традиции и новации. – М., 1991; Малащенко А.В. Исламское возрождение в современной
России. – М., Московский центр Карнеги, 1998.
28. Микульский Д.В. Исламская партия возрождения Таджикистана (история создания, структура, идеоло-
гические установки) // BocтoK–Oriens. – 1994. – №6.
29. Ниязи А.Ш. Исламская традиция и процессы модернизации в Таджикистане/ Ислам в СНГ // Под ред.
А.В.Малашенко. – М., ИВ РАН, 1998.
30. Нуруллаев А.А. Религиозно-политические движения мусульман современной России: причины возник-
новения, программные цели, перспективы // Обновление России: трудный поиск решения. – М., 1996,
вып.4
31. Трофимов Д.А. Исламский фактор и проблемы внутренней стабильности в Центральной Азии (на при-
мере Узбекистана) // Вестник Московского Университета. Сер. 13, Востоковедение. – М., 1996. – №2.
32. Авдеев Ю.И. Терроризм как социально-политическое явление / Академия ФСБ России. – М, 1996.
33. Петрищев Л. К. Заметки о терроризме. – М., 2001.
34. Жаринов К. В. Терроризм и террористы: Ист. справочник / Под общ. ред. А. Е. Тараса. Минск, 1999.
35. Современный терроризм: состояние и перспективы / Под ред. А. И. Степанова. – М., 2000.
36. Салимов К.Н. Современные проблемы терроризма. – М., 2000.
37. Гушер А.И. Проблема терроризма на рубеже третьего тысячелетия новой эры человечества//Закон и
право. – 2000. – №4.
38. Маначинский А. Ближний Восток – последствия войны (взгляд аналитика) // Арсенал – ХХ1. – 2004. –
№ 1–3. – С. 7–16; Маначинский А.Я. Ирак: тайные пружины войны.– К., Изд. Дом «Румб», 2005; Мана-
чинский А.Я. Югославия: приговор вынесен.– К., Изд. Дом «Румб», 2005.
39. Малащенко А.В. В поисках альтернативы. Арабские концепции путей развития. – М., 1991; Малащенко
А.В. Ислам: традиции и новации. – М., 1991; Малащенко А.В. Исламское возрождение в современной
России. – М., Московский центр Карнеги, 1998.
40. Бойцова О.Є.Іслам в Криму: національно-релігійна ідентифікація кримських татар (друга половина XV
– кінець XVIII ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 09.00.11 / Ін–т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН Украї-
ни. – К., 2000. – 16 с.; Бойцова Е.Е. Ислам в Крымском ханстве: Моногр. – Севастополь: НПЦ
"ЭКОСИ–Гидрофизика", 2004. – 160 с.
41. Романько О.В.Мусульманські формування в німецьких збройних силах (1941 – 1945): Автореф. дис...
канд. іст. наук: 07.00.02 / Харк. нац. ун–т ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2002. – 20 с.
42. Семчинський К.В.Онтологія релігійно–філософських концептів війни і миру в християнстві та ісламі:
Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.11 / Ін–т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К., 2005. –
20 с.
43. Муратова Е.С. Політологічний аналіз процесу відродження ісламу в Криму: Автореф. дис... канд. політ.
наук: 23.00.02 / Тавр. нац. Ун–т ім. В.І.Вернадського. – Сімф., 2004. – 18 с.
44. Куліш І. В. Ісламський фундаменталізм: релігійно-політична сутність і форми прояву (на матеріалах
Арабської Республіки Єгипет): Дис... канд. філос. наук: 09.00.11 / Київський національний ун-т ім. Та-
раса Шевченка. – К., 2003. – 195арк.
45. Пророченко Н. О. Ісламський фундаменталізм в мусульманському світі: релігійний світогляд, ідейно–
теоретична течія, політична практика (70– 90-ті роки): Дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / НАН України;
Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 1997. – 202 л.
Камалов Р.І.
ІСЛАМСЬКИЙ ФУНДАМЕНТАЛІЗМ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД
182
46. Буття ісламу в Україні та світі: історія і сьогодення / Ред.: А. Колодний; Укр. Асоц. релігієзнавців, Від–
ня релігієзнавства Ін-ту філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К., 2004. – 224 с.
47. Іслам в Криму: релігійно–національна самоідентифікація кримськотатарського народу: Моногр. / М.І.
Кирюшко, О.Є. Бойцова; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. – К.: Світогляд, 2005. – 300 с.
48. Бойцова Е.Е. Ислам в Крымском ханстве: Моногр. – Севастополь: НПЦ "ЭКОСИ–Гидрофизика", 2004.
– 160 с.
49. Саган О.Н. Православ'я й іслам: до проблеми богословського діалогу // Укр. релігієзнавство. – 2004. – N
3–4. – С. 196–202.
50. Бабій М.Ю. Іслам і проблеми свободи релігії // Укр. релігієзнавство. – 2004. – N 3–4. – С. 5–10.
51. Колодний А.М. Іслам в його українському контексті: історія і сьогодення // Укр. релігієзнавство. –
2004. – N 3–4. – С. 5–10.
52. Кирюшко Н.И. Мусульмане в украинском обществе: социологическое исследование. – К.: Ансар Фаун-
дейшн, 2005. – 46 с.; Кірюшко М.І. Питання подальшого забезпечення релігійної свободи мусульман в
Україні // Релігійна свобода. Науковий щорічник. – №8. – К., 2004. – С.107–112; Кірюшко М.І. Вивчен-
ня ісламу в Україні: аналітично–бібліографічний огляд // Україна: події, факти, коментарі. – 2004. – №6.
– С.65–74; Кирюшко Н.И. Конфликты: кто стоит за этим?//Арраид. – 2004. – №11. – С.5; Кірюшко М.І.
Стратегії співробітництва між українськими та ісламськими банками та іншими суб'єктами економіки //
Релігійна панорама. – 2004. – №10. – С.70–71. Вивчення ісламу в Україні. Аналітично–бібліографічний
огляд // Вісник Книжкової палати. – 2004. – №9(98). – С.11–13; Кирюшко Н.И. Мусульмане Украины:
вопросы обеспечения свободы вероисповедания // Центральная Азия и Кавказ. – Швеция, Стокгольм,
Центр социально–политических исследований. – 2004. – №6(36). – С.73–78; Кирюшко Н.И. Поиск вза-
имопонимания // Арраид. – 2004. – №12. – С.4–5; Кірюшко М.І. Іслам на українських землях // Україн-
ське релігієзнавство. – 2004. – №3–4. – С.111–128.
53. Самар В. Мекка и Медина между сциллой и Харибдой http://www.zerkalo–nedeli.com/ie/show/479/45427
54. Бахревский Е, Ефимов А., Золотарев Д. Ислам в Крыму: история, современность, перспективы Григо-
рьянц В. Е. Крым: информационный фактор и этноконфессиональная конфликтогенность.
55. Григорьянц В. Крым, при попустительстве Киева, становится опорной базой "Хизб-ут-Тахрир" // Крас-
ная звезда. – 13.12.2004
56. Амелина Я. Крымский вариант борьбы с ваххабитами http://www.rosbalt.ru/2005/05/04/207281.html
57. Джангужин Рустем. Конфессиональная самоидентификация, как способ ориентации в социально–
политическом пространстве // Центральная Азия и Кавказ. – № 2(14). – 2001.
58. Маевская Л. Мухаммед ибн Аюд аль-Ваххаб и его убеждения // Культура народов Причерномрья. –
2002. – № 21. – С. 98–103.
59. Веденеев Д. Європа или Европостан// Неизвестная разведка. – 2006. – № 5–6. – С. 6–14.
60. Тищенко С. Исламский єкстремизм: реальность современного мира // Неизвестная разведка. – 2006. –
№ 2–6. – С. 15–23.
61. Степанов О. Крым: национально-религиозно-креминальные факторы нестабильности // Неизвестная ра-
зведка. – 2006. – № 5–6. – С. 25–29.
62. Lewis В. The Middle East Versus the West. – Encounter, 1963.– №4.
63. Voll J.O. Fundamentalism in the Sunni Arab World: Egypt and the Sudan // M.E. Marty and R.S. Apple by,
eds., – Fundamentalisms Observed. – Chicago, 1991.
64. Esposito J.L. The Islamic Threat. – N.Y., 1992.
65. Сиван Э. радикальный ислам»: причины и последствия террористического насилия // Internationale
Politik, – 1997. – №8.
66. Гольдциэр И. Ислам: Пер. с нем. – СПб., 1911; Гольдциэр И. Лекции об исламе. – М., 1912.
67. Грюнебаум Г. Э. фон. Основные черты арабо–мусульманской культуры: Пер. с англ. – М., 1981.
68. Идрис Шах. Суфизм. – М.,1988
69. Массэ А. Ислам. Очерки истории: Пер. с франц. – М., 1982.
70. Мюллер А. История ислама от основания до наших времен. – М., 1989.
71. Мец А. Мусульманский ренессанс. – М., 1996. – С. 19.
72. Роузентал Ф. Торжество знания: концепция знания в средневековом исламе. – М.,1978.
73. Тримингэм Д.С. Суфийские ордены в исламе. – М., 1989.
74. Mark Juergensmeyer «The New Cold War? Religious Nationalism Confronts the Secular State» . University of
California Press, 1993.
75. Shaw «The terrorist and the terrorized: Some Psychoanalytic consideration». The Journal of Psychohistory,
1991.
76. Хантингтон С. Солдат и государство: теория и практика взаимоотношений гражданских властей и во-
енных. – М., 1957.
77. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах. – М., 1968.
78. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций и переосмысление мирового порядка. – М.,1996.
79. Хантингтон С. Кто мы? Вызовы американской национальной идентичности. – М., АСТ, 2004.
http://www.zerkalo
http://www.rosbalt.ru/2005/05/04/207281.html
|