Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності

В статье рассмотрены вопросы методологии оценки и прогнозирования стратегических рисков субъектов туристськой деятельности. This article is about the methodology of valuation and prognosis the strategic risks of subjects of tourist activity....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Культура народов Причерноморья
Дата:	2005
Автор:	Охріменко, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2005
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36458
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності / О.О. Охріменко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 60-64. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860270705723047936
author	Охріменко, О.О.
author_facet	Охріменко, О.О.
citation_txt	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності / О.О. Охріменко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 60-64. — Бібліогр.: 10 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Культура народов Причерноморья
description	В статье рассмотрены вопросы методологии оценки и прогнозирования стратегических рисков субъектов туристськой деятельности. This article is about the methodology of valuation and prognosis the strategic risks of subjects of tourist activity.
first_indexed	2025-12-07T19:06:29Z
format	Article
fulltext	Матюхін В.О., Кобзєва О.В. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ПРИ ПІДГОТОВЦІ МЕНЕДЖЕРІВ ТУРИЗМУ 60 Рис. 5. Зміна студентського контингенту при диверсифікації навчальних спеціальностей в 2005 р. 15,7 7,6 17,5 16,9 19,3 22,9 право туризм менедж фінанси психологія інші 1 Таким чином, введення підготовки менеджерів з туризму дозволило забезпечити стабільний розвиток вищого навчального закладу та підвищити його конкурентноздатність за рахунок диверсифікації навчаль- них спеціальностей. Перспективи подальших досліджень полягають у прогнозуванні попиту на нові спеці- альності та спеціалізації, зокрема “Туризм”. Джерела та література 1. Федорченко В.К. Реорганізація для консолідації // Дзеркало тижня, № 31(559) – серпень 2005 2. Квартальнов В.А. Биосфера и туризм [в 5 Т.] / Т.4 Образовательное пространство и туристское законо- творчество – Москва: Наука, 2002. – 368 с. 3. Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму – К.: Слово, 2004. – 507 c. 4. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні – К.: “Фенікс”, 2005. – 320 с. 5. Матюхін В.О., Кашуба Я.М. Інноваційний навчальний проект туристичного менеджменту. Наукові праці МАУП, вип.3 – Київ, 2002. – С. 327 – 329 6. Матюхин В.А. Инновационный учебный проект «Менеджмент курортной сферы». Культура народов Причерноморья, № 34 – МЦ Крым, 2002. – С. 203 – 206 7. Матюхин В.А. Разработка учебного проекта «Менеджмент сельского зеленого туризма» // Междуна- родный форум «Молодежь. Спорт. Туризм». Квартальновские научные чтения (научный альманах). – Москва, 2004. – С. 483 – 485. Охріменко О.О. МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РИЗИКІВ СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Невизначеність очікуваного результату господарської діяльності суб'єктів туристського підприємниц- тва генерується факторами зовнішнього та внутрішнього середовища. Обидві групи факторів є ризикоут- ворюючими по відношенню до стратегічних ризиків, які впливають на загальний економічний стан під- приємства. Кожний суб'єкт туристської діяльності розробляє власну стратегію у вигляді довгострокового плану. При цьому для прийняття ефективних управлінських рішень необхідна кількісна інформація про рівень небезпек та їх залежність від різних факторів, яка може бути отримана на основі відповідного інструмен- тарію оцінки, прогнозування та управління ризиками. Питанням оцінки та прогнозування стратегічних ризиків підприємств присвячено наукові праці Акі- мова В.О., Порфирьєва Б.М., Радаєва М.М. [1], С.Л. Гуляєва [4], В.С. Романова, О.В. Бутуханова [5] та інших. Так В.О. Акімов, Б.М. Порфирьєв та М.М. Радаєв у своїх дослідженнях вказують, що внутрішнє сере- довище та зовнішнє оточення вивчаються стратегічним управлінням для того, щоб виявити ті загрози та можливості, котрі організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей та при їх досягненні [1, С.14]. В.С. Романов та О.В. Бутуханов стверджують, що підприємство у своїй діяльності взаємодіє з вели- кою кількістю організацій, результатом чого є тісний взаємозв'язок їх ризиків [6, С.222]. С.Л. Гуляєв для оцінки впливу зовнішнього середовища на вибір стратегії підприємством пропонує здійснювати стратегі- чний та комерційний моніторинг. При цьому в рамках моніторингу він пропонує опиратися на такі понят- тя як політика, економіка, соціальна сфера, технологія [4, С.18]. Р. Сімонс вважає, що для успішного кері- вництва фірмою її керівники повинні чітко уявляти її стратегічний ризик, тобто враховувати можливість Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 61 настання несподіваної події, котра зменшує здатність управлінців своєчасно та якісно розробляти страте- гію управління та впроваджувати прийняту керівництвом стратегію управління [9, С.35]. Таким чином на сьогоднішній день мають місце наукові напрацювання з питань виявлення стратегічних ризиків, їх оцінки, прогнозування та управління. Разом із тим практично не досліджено питання ідентифікації, оцінки та про- гнозування стратегічних ризиків суб'єктів туристської діяльності. Метою даного дослідження є розкриття проблем оцінки, прогнозування та управління ризиками су- б'єктів туристської діяльності в умовах невизначеності. Поставлена мета досягається шляхом вирішення наступних завдань: виявлення сутності стратегічних ризиків; дослідження основних концепцій методоло- гії оцінки та прогнозування стратегічних ризиків та визначення їз особливостей для туристської діяльнос- ті. При дослідженні використовуються методи аналізу, синтезу, формальної та діалектичної логіки. У загальному управлінському циклі прогнозування є одним із компонентів. Якщо планування та бю- джетування – це визначення бажаних результатів, котрі мають бути отримані, то прогнозування – це ви- значення майбутньої сприятливої або несприятливої події, котра можлива, але котрою можна управляти. Прогнозування може суттєво оптимізувати процеси управлінського планування та контролю. В об'єктив- ному прогнозі повинні враховуватися тренди та їх вплив на діяльність підприємства, сезонні коливання та випадкові фактори. Існують два основних типи прогнозування: каузальне (причинне) та аналіз даних часових рядів. При каузальному прогнозуванні здійснюється аналіз даних та врахування додаткових факторів зовнішнього середовища. Прогноз, побудований на основі даних часових рядів, базується виключно на аналізі даних попередніх періодів та передбачає екстраполяцію минулих тенденцій у майбутнє. При цьому не врахову- ються стратегічні ризики підприємства, які можуть змінюватися та модифікуватися у часі. Стратегічний ризик виражається у здатності підприємства підтримувати рівень доходу на вкладений капітал. Ризик виникає у результаті прорахунків у плануванні, організації виробництва, маркетинговій стратегії й реалізації послуг. А. Сливоцькі та Д. Джик виділяють сім основних класів стратегічних ризиків: ризики, пов'язані з галуззю, технологіями, брендом, конкурентами, клієнтами, проектами та застоєм у біз- несі [7, С.48]. Розглянемо особливості їх прояву у сфері туризму. Туроператори, які безпосередньо спілкуються із споживачами турпослуг, є посередниками, що отримують послуги від сторонніх організацій та об'єднують їх у турпакеті за винагороду. Останні тенденції в Україні та інших країнах світу вказують на зростання приватних подорожей при падінні обсягів потоків організованих туристів. Так в Україні у 2004 р. потік організованих туристів до країн СНД був у 6,4 раза менший, а кількість організованих турів до інших кра- їн світу на 22 % менша, ніж у 2000 р. Скорочення прибутковості галузі здійснює негативний вплив на всіх працюючих у ній. Протягом 2000–2004 рр. середньооблікова кількість працівників скоротилася майже на 30 %. Відмічається падіння платежів до бюджету та основних показників у середньому на одного ліцензіа- та (табл. 1). Нові інформаційні технології стимулюють самостійність потенційних туристів в організації турпоїздки. У США за даними ТІА (Trevel Industry Association) у 2000 р. більше ніж 59 млн. американців використали мережу Інтернет для планування подорожі та отримання довідкової інформації. З них 25 млн. осіб придбали турпослуги [11]. У нашій країні ці тенденції тільки набувають поширення. Інструментарій брендінгу складають спеціальні прийоми створення позитивного враження про послу- ги ( у даному випадку туристські) у цільових груп споживачів із метою формування позитивного іміджу бренда. Прикладом сильного туристського бренду може слугувати TUI Group, у структурі якої функціонує біля 400 турфірм із річним обсягом більше 6 млрд. євро, що обслуговують 12,9 млн. клієнтів щоріч- но. В Україні початок брендінгу уже закладено такими компаніями як “Сам”, “Гамалія”, “Яна”. Успішно розвивається на основі франчайзінгу мережа “Галопом по Європах” та інші. Разом із тим чимало зовніш- ніх та внутрішніх ризиків здійснюють негативний вплив на розвиток того чи іншого бренду. При ерозії бренду важливо вчасно здійснити інвестиції, спрямовані на покращення якості послуг та удосконалення технологій. Табл. 1. Основні показники діяльності туроператорів та турагентів України у 2000 – 2004 рр. Роки Показники Од. ви- міру 2000 2001 2002 2003 2004 Темп приросту, 2004/2003 % Кількість ліцензіатів од. 2448 2652 3134 3864 2519 - 35,0 Кількість обслуговуваних туристів осіб 2013998 2175090 2265317 2856983 1890370 - 34,0 Обсяг наданих послуг тис.грн. 803601 1206668 1386132 2093160 2138725 2,0 Платежі до бюджету тис.грн. 111553 126787 136177 169058 98127 - 42,0 Середньооблікова кіль- кість працівників осіб 33254 37956 39706 50315 23530 - 53,0 На одного ліцен-зіата при- падає: Обслуговуваних туристів осіб 823 820 723 739 750 1,5 Екскурсантів осіб 672 707 636 696 596 - 14,0 Обсягу послуг тис. грн. 328,3 455,0 442,3 541,7 849,0 57,0 Платежів до бюджету тис. грн. 45,6 47,8 43,5 43,8 39,0 -11,0 Працівників осіб 14 14 13 13 9 -28,0 Реальні та потенційні конкуренти є одним з основних джерел ризику. Найбільшу небезпеку становить поява господарюючого суб'єкта, який здатний захопити значну частку ринку. Не зважаючи на те, що після прийняття нового варіанта Закону “Про туризм” кількість ліцензованих турфірм зменшилася, рівень кон- Охріменко О.О. МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РИЗИКІВ СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 62 куренції у сфері туризму залишається високим. У 2004 р. туристські у 2004 р. послуги надавали 994 туро- ператорів та 1525 турагентів [7, С. 37]. Прихід турфірм з іноземним капіталом (російських, турецьких, грецьких), які спеціалізуються на окремих напрямках та застосували ринкову стратегію на основі цінового демпінгу, призвів до перерозподілу ринкових ніш серед операторів ринку. Важливо оптимізувати струк- туру послуг із метою мінімізації сфер перетину інтересів із потенційним суперником. На туристському ринку існує також стратегічний ризик зміни переваг клієнтів. У зв'язку з рядом теро- ристичних актів скорочується тривалість подорожей, віддаленість туристських дефініцій, переважає коро- ткострокове планування турів, набувають популярності так звані “гарячі путівки” тощо. Для мінімізації даного ризику слід забезпечити безперервний збір та аналіз інформації щодо переваг споживачів, а також удосконалити процес підбору послуг для мікросегментів споживачів. Тут доцільне застосування CRM-системи, котра підтримує процеси управління взаємовідносин із клієнтами та дозволяє накопичувати інформацію про уподобання клієнтів, дані про конкурентів, постачальників та нові послуги. Ця інформаційна база може стати основою для маркетингового аналізу та розробки стратегічних рішень. Напередодні нового туристського сезону турфірми намагаються оновити асортимент турів. Проте іс- нує небезпека, що новий продукт виявиться технологічно невдалим, не буде сприйматися клієнтам, кон- куренти скопіюють новацію, просування буде надто повільним та дорогим і т.ін. Для мінімізації даного ризику необхідно оцінювати проект до початку його реалізації і тільки потім переходити до його впрова- дження. Застійні явища у бізнесі проявляються у тому, що його ринкова вартість із часом перестає зростати, оскільки відсутні джерела для розвитку. Найбільш ефективним методом для виходу зі стану стагнації є ін- новаційні пропозиції. Турфірма повинна постійно оновлювати свої відносини з ринком, реагувати на по- треби клієнтів та розширювати асортимент та ціновий діапазон послуг. Таким чином основні стратегічні ризики, виділені А. Сливоцькі та Д. Джиком, можуть бути ідентифі- ковані у сфері туризму. Разом із тим, зважаючи на міжнародну специфіку угод, що укладаються суб'єкта- ми туристської діяльності, та інтернаціональний характер подорожей, до переліку стратегічних ризиків слід віднести валютний та країнний ризики. Валютний ризик пов'язаний з небезпекою зниження курсу долара США по відношенню до про- відних вільноконвертованих валют. Так наприкінці червня 2002 р. відбулося падіння курсу долара по відношенню до євро. Деякі туроператори, які встигли укласти з партнерами ф’ючерсні угоди, ча- стково змогли застрахувати свої ризики. Іншим довелося або змиритися з падінням прибутку, або підвищувати ціни. Компенсувати втрати та підтримувати рентабельність змогли далеко не всі. Поняття країнних ризиків дуже широке й охоплює цілу низку параметрів: стан економіки, соціальне забезпечення населення, навколишнє середовище тощо. Кожний з елементів країнних ризиків здійснює значний вплив на розвиток туризму. Прикладів можна навести безліч: війна в Іраку, теракти в США та Ін- донезії, “помаранчева революція” в Україні, цунамі у Південно –Східній Азії, паводки у Східній Європі і т. ін. Перераховані фактори ризику формують макросередовище функціонування підприємства. Внутрішні фактори невизначеності безпосередньо залежать від діяльності підприємства й обумовлені неможливістю точного прогнозування основних параметрів. До них відносяться зміни у місткості ринку збуту, обсягах надання послуг, конкурентоспроможності підприємства, у співвідношенні постійних і змінних витрат, рентабельності, джерелах фінансування діяльності підприємства, вартості позикового ка- піталу тощо. На відміну зовнішніх, факторів, на які вплив підприємства обмежений, внутрішні фактори піддаються коригуванню у відповідності із стратегією підприємства. В.С. Романов, О.В. Бутуханов та інші науковці стверджують, що базовим етапом, який дозволяє спро- гнозувати ризик та сформувати подальшу стратегію управління, є аналіз ризику. Завданням якісного ана- лізу ризику є виявлення джерел та причин ризику, які супроводжують діяльність підприємства, прогнозу- вання практичних вигод та можливих негативних наслідків їх прояву. Підсумкові результати якісного аналізу слугують вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу, в рамках якого розрахову- ються числові значення ймовірності настання ризикових обставин та обсяги викликаних ними збитків або вигод. Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фактори з метою визначення можливостей і загроз для підприємства. З по- гляду оцінки загроз та можливостей роль аналізу зовнішнього середовища в процесі стратегічного плану- вання полягає у визначенні позицій підприємства на ринку, його потенційних можливостей щодо розвит- ку та розробці механізму досягнення поставлених цілей. Основними макроекономічними показниками, на якому повинен грунтувати аналіз зовнішнього сере- довища, є рівень інфляції, темпи росту ВВП, валютний курс, процентні ставки за кредит та ін. Усі ці пока- зники повинні бути взаємопов'язані з точки зору економічних реалій. Ріст ВВП та інфляція є важливими факторами, котрі обумовлюють рівень обмінного курсу валюти, який виступає основним компонентом при плануванні зовнішньоекономічної діяльності у сфері міжнародного туризму. Необхідно також визна- чити яким чином зміни макроекономічних факторів здійснюють вплив на кожний компонент грошового потоку підприємства. Сучасним менеджментом пропонуються різноманітні методики виділення критеріїв оцінки зовніш- нього середовища та визначення ступеня їх впливу на перспективи розвитку бізнесу. Один із розповсю- джених запропонований І.Ансоффом метод оцінки привабливості стратегічної зони господарювання [2]. Параметрами для оцінки є майбутній ріст, рентабельність, нестабільність. Привабливість розраховується Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 63 як сума цих параметрів із поправкою на відповідні коефіцієнти, що вказують на важливість кожного з них для фірми. Картографування ризику є аналітичним інструментом для визначення пріоритетності ділових ризиків компанії. У багатьох випадках карта ризиків є джерелом для визначення економічної цінності компанії, оскільки відіграє важливу роль у стратегічному та поточному плануванні, реалізації існуючої та оцінці майбутніх ділових стратегій. Дуже часто картографування ризиків доповнюється експертними оцінками, зокрема, на основі метода Дельфі. Поряд із методами, орієнтованими на виділення окремих ризиків, їх аналізі та прогнозуванні, існує ряд підходів до вимірювання та прогнозування сукупного ризику. Так «Група 30» (G30), метою якої була розробка правил роботи з ризиками, що виникли після кризи на початку 1990- х у Західній Європі, запро- понувала виміряти сукупний ризик [5, с.24]. При класифікації усі ризики було поділено на бізнес – ризи- ки, та ризики, що не відносяться до сфери бізнесу. Бізнес-ризиками є ризики, котрі компанія приймає доб- ровільно з метою створення конкурентних переваг та збільшення капіталу. Інші види ризиків пов'язані з впливом перемінних фінансових факторів: ринкових коливань цін, змін процентних ставок по кредитах, неліквідності активів та ін. Я.Д. Вишняков, О.В. Колосов та В.Л. Шемякін із метою оцінки ступеня фінансової стійкості підпри- ємства з врахуванням впливу оточуючого середовища пропонують використати Z-модель, яка має наступ- ний вигляд: R=А1хХ1+А2хХ2+А3хХ3+А4хХ4+А5хХ5+А6хХ6>0, де R – рейтингове число; Х1 – коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами (відношення власних оборотних ак- тивів до загальної суми активів); Х2 – коефіцієнт поточної ліквідності; Х3 – рентабельність власного капіталу; Х4 – коефіцієнт капіталізації підприємства (відношення ринкової вартості власного капіталу до балан- сової вартості позикових коштів); Х5 – загальна платоспроможність, яка визначається відношенням ринкової вартості активів до зобо- в'язань підприємства; Х6 – коефіцієнт менеджменту, який визначається відношенням виручки від реалізації до величини по- точних зобов'язань підприємства; А1, А2, А3, А4, А5, А6 – індекси значимості кожного фактора моделі. Коефіцієнти є показниками господарської діяльності підприємства та кількісно відображають ризик несприятливого розвитку ситуації. Індекси значимості ранжують коефіцієнти за ступенем їх значимості для фінансової стійкості підприємства. Рейтингове число R являє собою кількісний вираз реакції підпри- ємства на вплив оточуючого середовища та дозволяє оцінити ступінь фінансового ризику в умовах неви- значеного зовнішнього середовища. При розробці стратегії підприємств туризму важливо здійснити огляд галузевої динаміки, метою яко- го є інформаційна підтримка прийняття рішення керівництвом компанії на основі об’єктивних кількісних прогнозних оцінок динаміки розвитку галузі та галузевих ризиків. При цьому слід дати оцінку наступних показників, які характеризують галузь: динаміка реалізації послуг; загальний фінансовий результат галузі; динаміка цін компаній – конкурентів; динаміка зайнятості; рентабельність послуг та ін. Для кожного пока- зника даються прогнозні значення та приводиться оцінка ризику мінливості показника. Аналіз дозволяє визначити структуру та динаміку галузі, характерні для неї ризики та можливості та розробити стратегію поведінки підприємства. Таким чином якісне планування діяльності суб'єкта туристської діяльності передбачає здійснення глибокого всебічного аналізу середовища функціонування підприємства та прогнозування загроз і можли- востей, які здійснюють впли на діяльність підприємства в цілому. Господарюючим субєктам необхідно своєчасно враховувати чинники ризику при прийнятті управлінських рішень, організовувати процес управління ризиковою ситуацією та спрямовувати цей процес на забезпечення адаптації діяльності під- приємства до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Управляючи стратегічними ризи- ками, можна покращити потенціал фірми. Прогнозування ризиків стимулює розробку нових варіантів розвитку. Вибір тієї чи іншої стратегії прийняття рішення повинен спиратися на об’єктивну інформацію, прогнозні оцінки та аналітичні висновки. Питання удосконалення методології прогнозних оцінок стратегічних ризиків є актуальним для субєк- тів туристської діяльності і потребує подальших розвідок у напрямку пошуку дієвого інструментарію ви- явлення, оцінки, передбачення та управління несприятливими подіями. Джерела та література 1. Акимов В.А., Порфирьев Б.Н., Методический аппарат оценки и прогноза стратегических рисков // Управление риском. – 2002. – Спец. вып. – С. 10 – 19. 2. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. 3. Вишняков Я.Д., Колосов А.В., Шемякин В.Л. Оценка и анализ финансовых рисков предприятия в ус- ловиях враждебной окружающей среды бизнеса // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – №3 4. Гуляев С.Л. Оценка привлекательности стратегических зон хозяйствования для малых предприятий с учетом региональных условий хозяйствования // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – №3.– С. 17 – 21. Охріменко О.О. МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ РИЗИКІВ СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 64 5. Кричевский Н.А. Страхование, как составная часть риск менеджмента // Аудитор. – 2004. – №8 – С.22–28. 6. Романов В. С., Бутуханов А. В. Рискообразующие факторы: характеристика и влияние на риски // Моделирование и анализ безопасности, риска и качества в сложных системах: Труды Международной Научной Школы МА БРК – 2001, СПб. – НПО «Омега», 2001г. – С. 222 – 225. 7. Сливоцки А., Джик Д. Учесть самый главный риск // Harvard Business Review – Россия. – 2005. – №4. – С. 45–54. 8. 8.Туризм в Україні. Статистичний бюлетень 2004. Державна туристична адміністрація України. – 2005. – 50 с. 9. Simons R. A Note on Identifying Strategic Risk // Harvard Business School Review.– 1999. – November. – P.34–42. 10. E – business for tourism – Practical Guidelines for Tourism Destination and Business. – World Tourism Or- ganization, 2001 // www. world-tourism.org Святохо Н. В. МАКРОПОСЛЕДСТВИЯ ОТМЫВАНИЯ ДЕНЕГ Актуальность проблемы отмывания денег заключается в том, что, чем интенсивнее идет данный про- цесс, тем мощнее становятся международные преступные синдикаты, которые, благодаря своему возрос- шему экономическому и политическому влиянию, способны разрушить общественное устройство, этиче- ские стандарты и даже демократические институты общества. В то же время сохранение неограниченных возможностей отмывания денег может спровоцировать неконтролируемый рост преступности. Проблема последствий отмывания денег, в том числе и для макроэкономики, изучалась многими оте- чественными и зарубежными учеными, такими как А. Суэтин [4], П. Кверк, Е. Абрамов[1], В. Танзи [4] и др. Поэтому целью данной статьи является выявление последствий отмывания денег на макроуровне. Отмывание денег – это процесс сокрытия действительного источника денежных средств с последую- щей их легализацией. Сегодня можно говорить уже о глобальных последствиях отмывания денег для ми- ровой экономики. По данным Международного валютного фонда, совокупный объем отмывания денег со- ставляет 2–5% мирового валового продукта. Всего в незаконном обороте, по подсчетам разных специали- стов, находится 590 млрд. – 1,5 трлн. долл [4]. Отмывание денег может происходить в любой стране мира, но чаще всего в качестве места проведе- ния подобных операций выбираются страны, в которых меры по борьбе с отмыванием денег либо не при- нимаются вообще, либо сведены к минимуму. Поскольку «грязные» деньги могут поступать из любого ре- гиона мира и проходить через страны со стабильной финансовой системой, они оказывают определенное влияние на макроэкономические показатели не только на национальном, но на региональном и глобаль- ном уровнях современного хозяйства. Конечно, и негативные последствия отмывания денег на микроэкономическом уровне также не могут не вызывать беспокойства. Однако в силу своей локальности они более очевидны, легче вскрываются и принимаемые здесь контрмеры более эффективны. Банк или фирма, вовлеченные в данный процесс, под- вергаются судебному преследованию или общественному порицанию и в результате становятся банкрота- ми. По мнению А. Суэтина [4], к негативным последствиям процесса отмывания денег на макроуровне относятся: 1. Ничем не объяснимые скачки спроса на деньги; 2. «Загрязнение» традиционно легальных финансовых сделок; 3. Изменения в международных потоках капитала; 4. Резкие колебания валютных курсов; 5. Невозможность адекватной оценки реальных масштабов инвестиций, так как нет явного разграниче- ния между легальными и нелегальными финансовыми потоками. Основными источниками формирования теневых капиталов является деятельность организованной преступности, перевозка и распространение наркотиков, вымогательство, похищение людей, мошенниче- ство, азартные игры, торговля оружием, коррупция, хищения и перепродажа краденого, ростовщичество. В последние годы к ним добавились кража радиоактивных материалов, компьютерные преступления, ши- рокомасштабное изготовление фальшивых денег и подделка торговых знаков. Такая преступная деятель- ность позволяет теневым структурам аккумулировать огромные денежные средства, преимущественно на- личные, которые необходимо легализовать. По своей природе отмывание денег возникает вне сферы официальных экономических статистических данных. Международный валютный фонд, например, заявил, что совокупный размер отмывания денег в мире приблизительно составляет 2–5 % мирового ВВП. То есть размер сумм отмывания денег находится в пределах 600 млрд. – 1,5 трлн. американских долларов. Последняя цифра приблизительно равна размеру общего экономического производства Испании [3]. Эксперты ООН считают, что лишь незаконная продажа наркотиков приносит 500 млрд. долл. в год, в то время как общий годовой доход организованной преступности в глобальном масштабе составляет не менее 1 трлн. долл. При этом ежедневно, по крайней мере, один миллиард криминальных долларов «вли-
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36458
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-0808
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T19:06:29Z
publishDate	2005
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
record_format	dspace
spelling	Охріменко, О.О. 2012-07-23T18:58:01Z 2012-07-23T18:58:01Z 2005 Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності / О.О. Охріменко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 60-64. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36458 В статье рассмотрены вопросы методологии оценки и прогнозирования стратегических рисков субъектов туристськой деятельности. This article is about the methodology of valuation and prognosis the strategic risks of subjects of tourist activity. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності Article published earlier
spellingShingle	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності Охріменко, О.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
title	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності
title_full	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності
title_fullStr	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності
title_full_unstemmed	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності
title_short	Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності
title_sort	методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36458
work_keys_str_mv	AT ohrímenkooo metodologíâocínkitaprognozuvannâstrategíčnihrizikívsubêktívturistsʹkoídíâlʹností

Методологія оцінки та прогнозування стратегічних ризиків суб’єктів туристської діяльності

Репозитарії

Схожі ресурси