Мова поетичних творів Юрія Клена

В статті розглядаються особливості поетичної мови Юрія Клена передусім на лексичному рівні образотворення. В статье рассматриваются особенности поэтической речи Юрия Клена прежде всего на лексическом уровне создания образов. This article is regarded peculiarities of the poetic speech of Jury Klyon,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Культура народов Причерноморья
Дата:	2005
Автор:	Макаренко, Л.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2005
Теми:	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36504
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мова поетичних творів Юрія Клена / Л.В. Макаренко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 188-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36504
record_format	dspace
spelling	Макаренко, Л.В. 2012-07-25T20:09:15Z 2012-07-25T20:09:15Z 2005 Мова поетичних творів Юрія Клена / Л.В. Макаренко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 188-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36504 В статті розглядаються особливості поетичної мови Юрія Клена передусім на лексичному рівні образотворення. В статье рассматриваются особенности поэтической речи Юрия Клена прежде всего на лексическом уровне создания образов. This article is regarded peculiarities of the poetic speech of Jury Klyon, First of all on the lexical level of the creation of the forms. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Мова поетичних творів Юрія Клена Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Мова поетичних творів Юрія Клена
spellingShingle	Мова поетичних творів Юрія Клена Макаренко, Л.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
title_short	Мова поетичних творів Юрія Клена
title_full	Мова поетичних творів Юрія Клена
title_fullStr	Мова поетичних творів Юрія Клена
title_full_unstemmed	Мова поетичних творів Юрія Клена
title_sort	мова поетичних творів юрія клена
author	Макаренко, Л.В.
author_facet	Макаренко, Л.В.
topic	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
publishDate	2005
language	Ukrainian
container_title	Культура народов Причерноморья
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
format	Article
description	В статті розглядаються особливості поетичної мови Юрія Клена передусім на лексичному рівні образотворення. В статье рассматриваются особенности поэтической речи Юрия Клена прежде всего на лексическом уровне создания образов. This article is regarded peculiarities of the poetic speech of Jury Klyon, First of all on the lexical level of the creation of the forms.
issn	1562-0808
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36504
citation_txt	Мова поетичних творів Юрія Клена / Л.В. Макаренко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 188-191. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT makarenkolv movapoetičnihtvorívûríâklena
first_indexed	2025-11-26T00:02:00Z
last_indexed	2025-11-26T00:02:00Z
_version_	1850591213035454464
fulltext	Кочиш В. НЕКОТОРЫЕ ДАННЫЕ О ЖИЗНИ И ТВОРЧЕСТВЕ ЗИМ ГЁКАЛЫГА 188 в единое государство. Не довольствуясь изучением лишь восточной и западной философии, Зия Гёкальп изучал также турец- кий народный фольклор и историю. Запоминая услышанные где-либо сказки, он вскоре записывал их. Он постоянно обращал внимание на то, что говорят люди, на то, как они живут, на их беды. А философию и мораль он всегда искал в народе, в его истории... Зия пытался приблизить свою жизнь к тем идеальным понятиям, о которых он рассказывал другим. Он всегда пытался быть честным и не предавать те идеалы, за которые сам боролся. Зия Гёкальп всю жизнь пытался синтезировать лучшее из турецкой и европейской культур. Душой ту- рок, он всегда хотел приблизиться к Западу... Наибольшим счастьем для него было внимание людей, их желание выслушать его и избрать для себя его жизненные позиции. Зия всегда говорил честно, открыто, от чистого сердца. Застенчивый и замкнутый Зия в своих речах открывался людям, притягивая своей откровенностью. Он постоянно рассуждал, анализировал, предоставляя остальным возможность посмотреть на окружающий мир с разных, порой противоречивых сторон [5]. Те, кто знали его и те, кто писали о нем, всегда сравнивали его с Сократом. Это объясняется тем, что он очень любил в беседах рассказывать о своих мыслях и взглядах на жизнь, а также тем, что всю свою жизнь он жил, подчиняясь законам морали и нравственности, не жалуясь, покоряясь невзгодам. Пройдя через ог- ромное количество несчастий, он всегда оставался оптимистом. В каждой неудаче он всегда искал что-то положительное. Основой его философии всегда были любовь, вера и надежда на лучшее... Самые известные произведения Зии Гёкальпа: Kızılema(1914) Yeni Hayat(1918) Altın Işık(1923) Doğru yol(1923) Fıkra nedir?(1947) Источники и литература 1. ''Türk Edebiyatı Tarihi'' 2. cılt, İst. 1971 2. Ahmet Kabaklı: ''Türk Edebiyatı'' 3. cilt, İst. 1997 3. ''Büyük Türk Klasikleri'' 11. cilt, İst. 1992 4. Enver Behnan Şapolyo: ''Ziya Gökalp İttihadı Terakki ve Meşrutiyet Tarihi'', İst. 1994 5. Nihad Sami Banarlı: ''Resimli Türk Edebiyatı Tarihi-II'', Ank. 1976 Макаренко Л.В. МОВА ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ ЮРІЯ КЛЕНА Українська поезія першої половини ХХ ст. позначена активними художніми пошуками, але не всім їм судилося (передовсім через політичні та ідеологічні обставини) повною мірою репрезентувати літературний процес, національну специфіку письменства. Частина творчого доробку поетів була вилучена з художньої свідомості і на тривалий час приречена перебувати в забутті, а інша частина потрапила поза межі України і там саморозвивалася, утримуючи тяглість літературного розвитку, додаючи до нього нові риси. Нині маємо можливість не лише реконструювати поступ українського слова в означеному півстолітті, актуалізувати йо- го художній та ідейний смисл, а й по-науковому виважено дослідити специфіку естетичних пошуків, зарод- ження і розгортання нових художніх ідей, реалізованих у численних творах, котрі донедавна були зовсім не відомі читачеві в Україні. До знакових постатей, з якими пов’язуються оригінальні тенденції в українській поезії першої половини ХХ ст., належить і Юрій Клен. Стильова манера Юрія Клена успадкувала національні та європейські мис- тецько-філософські традиції, увібравши водночас прикмети найновіших літературних тенденцій, що безпо- середньо вплинуло на формування фонетичної, лексичної, синтаксичної структури його творів. Одним із показників творчої індивідуальності будь-якого письменника є самобутність мови його творів. У такому разі точніше було б сказати – авторського мовлення, оскільки йдеться про реалізацію мови у кон- кретному творі. За твердженням В. Ковальова, „художня мова – це певним чином організована й естетично заряджена, стилістично своєрідна, безпосередньо сприйнятна сторона художньої форми. На відміну від літературної, вона не визнає заборон і вбирає в себе, залежно від потреби, все, що є в загальнонаціональній мові, ба навіть те, чого в ній ще нема, але воно запроваджується, створюється саме завдяки кожному кон- кретному літературно-мистецькому фактові” [4, с. 32]. Кожен письменник має індивідуальні смаки і щодо новотворів, і щодо відбору засобів із загальновживаної народної мови. Талановитий митець часом відчуває брак засобів, їх обмеженість, і це дає йому право на „експеримент” в естетичному освоєнні світу. План ви- раження у художньому творі визначається планом змісту, ідейно-художніми пошуками автора. Лексичний склад мови Юрія Клена багатий і розмаїтий. Особливого, індивідуального колориту надають його мовленню авторські неологізми. На нашу думку, найяскравішими (найбільш вдалими) новотворами Юрія Клена є прикметникові епітети, які в стислій формі передають ускладнені образи: „І кораблі драконок- рилі // Наступний ранок лагідно гойдав” [81, с. 37]; „Шарудів сторясним листям вітер” [81, с. 146]; „І світ гойдають птахи шовкопері” [81, с. 295]; „Але сиплються метеорити // Сторозпаленим дощем” [81, с. 305]. Цим же способом (складанням двох слів) утворює поет і оригінальні іменники: „Світив нам місяць- білоріг”[81, с. 323]; „Одного дня в палац примандрував // З сибірських тайг той гострозорець”[81, с. 145]; „У чорну просторінь летять ракети, – // Невидані на небі хмарожери” [81, с. 294]. Неабияка роль в утворенні лексичних новацій Юрія Клена належить і аналогії. За аналогією до слів, що позначають вид діяльності, спосіб життя, поведінку людини, поет створює свої назви-неологізми, наприк- Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 189 лад: „Губився лік ясирникам”[81, с. 211], „Дмухачі всесвітньої пожежі”[81, с. 125]; „Я пустотник і жар- тун”[81, с. 262]; „Та злі вістки приносять стежі”[81, с. 169]. Індивідуальна палітра Юрія Клена засвідчує його постійний пошук найпотрібнішого слова у художньо- му цілому. Так, для позначення безконечності життєвих втрат він уводить ряд новотворів-іменників, що пе- редають негативне авторське ставлення, наприклад: „І знову доля, в грі мінливо-змінній // Ненатлі орд, не- нажерові зграй // Все кинула на пожру і поталу”[81, с. 116]. Оригінальними індивідуальними знахідками Юрія Клена, яких немає у сучасних словниках, є слова „безчасся”, „безколосся”, „споваба”, наприклад: „Час – між двома безчассями антракт”[81, с. 135]; „Ста- ло чорне безколосся – // прірвою”[81, с. 301]; „Всі споваби, мандрівче, // в дорозі пізнай”[81, с. 50]. Для поетичного мовлення Юрія Клена характерні не лише індивідуально-авторські, а й загальномовні неологізми. Ті слова, що для доби поета були неологізмами, нині є нормою літературного мовлення. Кінець ХІХ – перша половина ХХ століття характеризувались бурхливим науково-технічним розвитком, механізацією побуту, винайденням нових видів зброї. Ці процеси покликали до життя велику кількість но- вих слів, що називали нові предмети, явища, процеси. Нова доба спонукала поета до освоєння індуст- ріально-міської тематики. Автор виважено вводить новітню лексику у художню тканину тексту, називаючи переважно конкретні предмети, наприклад: „Несуться авто і трамваї, // Повітря напоїв бензин” [81, с. 239]. До активу поетичного словника Юрія Клена входять слова, пов’язані з аеродинамікою, радіотехнікою та ін., що конкретизують новочасся (аероплан, літаки, танки, хмарочоси, кабель, електрика тощо): „За обрій нас помчав скажений паротяг”[81, с. 152]; „Все буде в масштабі світовім: // Канали, фабрики і тракто- ри”[81, с. 152]; „Нехай збудують чорний хмарочос”[81,с. 77]. При цьому визначальною особливістю світосприймання Юрія Клена є його критичне ставлення до про- гресу під знаком НТР (і це зумовлюється не просто традицією двадцятих років, а й загостреним почуттям відповідальності автора). Поет осмислює пекучі проблеми часу, осягає їх сувору правду, ставлячи в центр уваги поняття, що передаються неологізмами, наприклад: „Симфонію, яка чарує слух, // Нам не заступить і найкращий трактор”[81, с. 123]; „Як людські душі стали схожі // На радіо чи грамофон!”[81, с. 290]; „Ти заучив слова затерті: // „колхоз”, „машина”, „трактор” і „бетон” // І заживо спромігся вмерти” [81, с. 180]. У поетичному мовленні міжвоєнного двадцятиліття наполегливо утверджувався ще один лексичний пласт новоутворень – абревіатури. Назви установ, організацій були популярні у більшовицькому слово- вжитку, а у поезії Юрія Клена вони надають мові прозаїчного звучання: „На лобі мідному диктатора рука // Тавром їй випекла дві літери: ЧК” [81, с. 153]; „Вже потім мучаться до купи, // І так росте поволі УПА” [81, с. 265]; „Їм був дикий простір Усевлону // Гостинніший за те родинне коло” [81, с. 125]; „І йшов я в со- рабкоп” [81, с. 122]. Автор і сам вдається до новоутворень, гірко іронізуючи над дійсністю: „Коло воріт Наркомсобеза <…> // Ні, „Наркомлік” би заснувати, // Який навіки ліквідує // Усі на світі наркомати” [81, с. 74]. Ще однією важливою ознакою художнього мовлення Юрія Клена є багатство і різноманітність словни- кового запасу письменника, використання ним різних лінгвістичних пластів. Неабияку роль відіграє при цьому синоніміка. Авторська мовна майстерність особливо яскраво виявляється у вмілому використанні, збагаченні існуючих синонімічних рядів, у віднайдені контекстуальних синонімів. Чи не найактивніше користується Юрій Клен такими засобами лексично-синонімічного увиразнення мовлення, як словами з історичним забарвленням – архаїзмами та історизмами. У творах Юрія Клена архаїзми використовуються з такою метою: 1) для відтворення історичного колориту тієї доби, про яку йдеться у тексті, наприклад: „…то кільця блищать на ногах // Від сонця і спали сп’янілих танечниць”[81, с. 38]; „Не ваблять чаші і вуста”[81, с. 28]; „Яку тропу в далекі далі // Тобі вказав невхильний перст?”[81, с. 40]; „З трояндами в волоссі, в білім строї…// Вона по сходах з мармуру зійшла”[81, с. 32]; 2) для надання мовленню відтінку урочистості, схвильованої піднесеності над звичайною, побутовою формою вираження, наприклад: „Підносяться тверджі камінні”[81, с. 242]; „Сонце, скажене вагадло, // Б’ється об захід, об схід”[81, с. 81]; „До Бога простягну я мертву душу // Та вопіяти буду: „Відживи!”[81, с. 312]; „Надходить грізний реченець”[81, с. 87]; 3) для створення комічного враження або викривально-публіцистичного змісту висловлювання, наприк- лад: „Позбавлять живота, чобіт і риз” [81, с. 181]; „І „древо мислено” трусив, як грушу”[81, с. 114]. Юрій Клен зберігає лексико-морфологічні особливості мови, вводячи цілі фрази із „Слова о полку Ігоревім” як цитати з метою передати духовну єдність поколінь, нерозривний зв'язок минулого і сучасного, наприк- лад: „І нам, паломникам на захід, // Затрублять сурми золоті, // Що князєм славу рокотаху, // Коли ми ста- нем на меті”[81, с. 318]; „А ще кому хотяше піснь творити, // Того пущашеть десять Соколов”[81, с. 119]. Історизми у поетичних творах Юрія Клена позначають реалії доби, про яку йдеться, конкретизують час і простір, а також слугують засобом відтворення колориту мови тих часів. Найширше представлені історичні епохи у збірці „Каравели”: а) назвами народів і племен, що розтворились серед інших народів, наприклад: „Хозарин кликав до свого полону, // І вабив печеніг в роздерті шатра”[81, с. 94]; „Мріється: знов печеніг, // Половці, обри, татари // встали, // Скитським простором гудуть, // Ясир женуть”[81, с. 80]; „…чудні, далекі, // Золотошкурі і сумні ацтеки // З погордою в потьмарених очах”[81, с. 27]. Слід зазначити, що кочові народи часто уособлюють у Юрія Клена дикість, безжальність сучасної йому епохи: „І виє хижий печеніг // У наших хижих, темних ду- шах”[81, с. 104]; „3 могильних надр мої збілілі кості // Хай викине новітній скит чи гун”[81, с. 75]; „Нехай здере новітній печеніг // Смугляве злото з бань на кінську збрую”[81, с. 77]; б) назвами людей за видом їх діяльності, наприклад, воїни, музиканти, поети, наприклад: „Завжди по- кірний, вірний трубадур”[81, с. 35]; „Не раз із краю дальнього трувер // заходив”[81, с. 36]; Макаренко Л.В. МОВА ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ ЮРІЯ КЛЕНА 190 в) військово-морською лексикою, наприклад: „В залізнім панцирі, в шоломі яснім // <…> він встав, щи- та притисши до грудей”[81, с. 33]; „Хвалю я ворога, що забороло // Піднявши, ставить чоло проти чо- ла”[81, с. 124]; „Москві відданий генерал <…> Схилив бунчук і булаву”[81, с. 181]; г) назви одягу, елементів зовнішнього вигляду, наприклад: „І гостроверхі вежі // Проколюють плахти хмар”[81, с. 52]; „В кунтушах ясношаті // Мчать магнатів мертві духи”[81, с. 308]; „Ми кожному до голо- ви чіпляєм // оселедця”[81, с. 279]. Глибока обізнаність із світовою літературою та філософією, ґрунтовна робота над словом відобразились у художньому мовленні Юрія Клена, збагативши його словами іншомовного походження. Варваризми поет використовував як у функції підвищення, так і комічного або сатиричного зниження декларованої теми, пе- редаючи їх або мовою запозичення або українською, наприклад: „Отож не модним є автодафе, // Бо нас на шмаття бомби мають дерти”[81, с. 193]; „Готував кривавий атестат”[81, с. 199]; „Almae matris царст- венний ампір”[81, с. 109]; „Сонце виграває marche funebre”[81, с. 81]; „Так спіймана гачком нехитра риба // танцює те, що зветься danse macabre”[81, с. 110]. Емоційний ефект від використання у тексті творів варваризмів пов'язаний насамперед з неповною зро- зумілістю для пересічного читача їхнього значення (уже неодноразово відмічалося раніше, що для ро- зуміння поезії Юрія Клена необхідна ґрунтовна підготовка), яке затримує на собі увагу і стимулює творчий потенціал людської фантазії, наприклад: „Я нотував на маргінесі // Мого дірявого плаща”[81, с. 262];„Шпацірують горді панни”[81, с. 308]; „Вітаймо ж цю добу колонізацій, // Добу нечуваних ек- стермінацій”[81, с. 176]. Особливий вид варваризмів – макаронічна мова – теж присутній у мовленні Юрія Клена. Слідом за І. Котляревським, поет вкладає в уста Енея цю мову – суміш латини з українською, що створює своєрідний колорит, наприклад: „Коли до пекла дух Ваш прагне, // І tinera нам треба magna // І magna flumina пройти. // Отож рушаймо з Вами ambo” [81, с. 257-258]. Для створення незвичайної, екзотичної атмосфери, яка посилюватиме емоційне враження, а також для передавання етнографічних особливостей тієї місцевості, про яку розповідається, Юрій Клен використовує екзотизми. Наприклад, у циклі „У слід конкістадорам” сонети відповідно насичені національною лексикою, що передає характерні реалії із життя різних народів, наприклад: „Знав: дарують норни тільки тим, // У ко- го серце із металу, // Суворі радощі вальгали”; „Зависочіли їм фіорди”; „Там скальди їм складатимуть пісні”(„Вікінги”)[81, с. 39]; „Ти до кінця плекаєш любий сон // В борні нездоланого самурая”(„Японія”)[81, с. 30]. Трагічна історія єврейського народу, його культури відображені у розповіді про цадика: „Отак, запраг- нувши страшного чуда, // Ворожить цадик, хасид і мудрець, // Святої тори, мішни і талмуду // Ніким не перевершений знавець. // Повив він стан у чорно-білий таліт, // І тефелін горбанить на чолі”[81, с. 287]. Значну групу серед екзотизмів, які використовує Юрій Клен, становлять слова, пов’язані з музикою, му- зичними інструментами, танцями, як, наприклад, кітари, флейта, зурна, тамбурини, чардаш, канкан, сара- банда, мазурка тощо. При цьому вони, в основному, служать для створення негативного враження. Най- частіше швидкі танці асоціюються у поета з розгулом темних сил: „Тепер під грім розпачливий джазбанду // Нехай усе пускається у скок. // Хай безсоромна, дика сарабанда // Усе затягне у танок. // Хай гори ці стря- сає тарантела”[81, с. 331]. Дуже часто екзотизми використовуються з метою сатиричного зображення декларованої теми. Так, Кленів „поет без тем і сюжетів” заповнює цими словами свої вірші, не зважаючи на доцільність і здоро- вий глузд: „У мене кондотьєри і корвети, // Корсари, елерони і ноктюрн, // А рими тріскотять, мов кас- таньєти”[81, с. 347]; „Везуть мигдаль, сандал і терпентину, // Дактилі, амулети, бумеранги, // Шимпанзе, пуми, кобри і мустанги, // Онагри, риж, кокоси і цитрини”[81, с. 346]. Насичене художнє мовлення Юрія Клена і старослов’янізмами. Найчастіше вони вводяться у текст з метою надання мові урочистого, піднесеного звучання, яке їм забезпечує, з одного боку, їхнє церковне, а отже, „високе” в емоційному і смисловому відношенні забарвлення, а з іншого боку – архаїчність їхнього звучання, яке створює більш-менш різкий контраст між ними та їхніми відповідниками у побутовому мов- ленні, наприклад: „Я ладан свій курю”[81, с. 154]; „Що обри, що татари! // Що лютий печеніг! // То ж не були почвари, // Бо і Батий беріг // Твої церкви й святині: // Вівтар і златоглав”[81, с. 98]; „На селянку про- сту Жанну <…> // Сходить грізна благодать”[81, с. 42]. Третю чисельну групу синонімічного увиразнення мовлення становлять стилістично забарвлені слова, що визначаються специфічними нормами як усного (діалектизми, жаргонізми, професіоналізми, розмовно- просторічні слова), так і писемного (поетизми, термінологіями, канцеляризми) мовлення. Діалектизми у творах Юрія Клена малочисельні, адже для поета достатньо невеликого контексту, од- норазового вживання, щоб вони могли виконати свою стилістичну функцію, наприклад, створили комічний або викривально-сатиричний ефект, наприклад: „Над хланями затоплених сонців”[81, с. 239]; „Край міста, де гамуз і твань, // Де черепки, сміття й лахмань”[81, с. 84]; „А я, мов мідна постать Калеоне, // На березі любасно бовванію”[81, с. 272]. Професіоналізми у мовній тканині тексту Юрія Клена створюють враження реальної атмосфери, в якій відбуваються події, завдяки яскравим, виразним, конкретно-предметним описам, допомагають сприйняти описуване начебто очима безпосередніх учасників трудового процесу, наприклад: „Я знов малий хлопчак. // < ...> Сиджу в майстерні <…> // І незабутній запах воску й шкір. // Мигтять кліщі, і молоток, і шило, // І дратва вже звучить, як струни лір” [81, с. 135]; а також: „Росте, росте у німців сальдо” [81, с. 275]; „У кузні знов гуде міхур”[81, с. 90]; „Щоб, розкроївши скальпелем нам лоб, // Він кожну думку брав під мікроскоп”[81, с. 114]. Для художнього мовлення Юрія Клена не є характерним вживання жаргонізмів і арготизмів („І зразу від шакалів-гієн // ти геть летиш у інший час – та й баста”), проте Еней у нього говорить так званою та- рабарщиною, яка споріднена з арго (ремінісценція „Енеїди” І. Котляревського): „Кушток як зо дві випляш- Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 191 куєш, // Як ними бенкет поденькуєш // І в буркоті закендюшить… // З жаху на лоб поочать лізи, // В душі біжак проморозить [81, с. 258]. Багате мовлення Юрія Клена і на розмовно-просторічну лексику. Розмовна лексика використовується автором для ширшого самовираження мовця, створює ефект невимушеності, простоти і певної експресив- ності, встановлює своєрідний контакт з читачем, вводячи в атмосферу довірливої розмови, наприклад: „По- глянь: он проти сонця над горою // Шумить береза молода, // І у траві спокійною ступою // Чвалає мирна череда”[81, с. 312]; „Весни кільчилися надії квітом”[81, с. 105]; іноді за її допомогою поет висловлює співчутливе ставлення до своїх героїв, наприклад: „Були страшні ті небораки – // Сама лиш шкіра й кістя- ки”[81, с. 254]; надає висловленому колориту легкої іронії, свідомого зниження пафосу; аж до комічно- сатиричного враження, наприклад: „Як милиці припасували, // Зіп’ялись ми й пошкандибали”[81, с. 262]; „Струснімо порох з наших лахів: // Чкурнімо далі, мов факір!”[81, с. 269]. Просторіччя використовуються здебільшого для мовленнєвої характеристики дійових осіб, а також для створення колориту невимушеності, живої розмовності, дуже часто з метою комічного увиразнення мовлення, наприклад: „Ота галайстра клята і страшна” [81, с. 278]; „Квітів вонь” [81, с. 38]; „Всесвітній кавардак” [81, с. 315]; „А трясця би тебе трусила!” [81, с. 259]; „Щоб добре справу розкумекать, // Ру- шаймо далі у простір” [81, с. 257]. Термінологізми вживаються автором з метою створення необхідного колориту зображуваної епохи, описів, навіть пейзажів і портретів, як поштовх до створення образів. Нейтральні, беземоційні за своєю при- родою, у тексті вони набувають емоційно-експресивного ефекту завдяки більшій чи меншій екзотичності звучання для вуха пересічного читача або завдяки контрасту, що виникає між ними та узвичаєними словами, що їх оточують, наприклад: „Град розжеврених болідів” [81, с. 189]; „Стрункий ампір” [81, с. 156]; „Колон акантом не вінчали” [81, с. 103]; „Допустився ти верлібру” [81, с. 190]. З метою створення сатиричного враження Юрій Клен використовує канцеляризми, наприклад: „Як досі ти ще не здобув патенту // На досконалий світ, то чорт із ним!” [81, с. 311]; „Ті резолюції – єдиний крик, // Що винен тут невикритий шкідник” [81, с. 126]. Художня функція поетизмів у мовленні Юрія Клена полягає у посиленні патетики вірша, його піднесеного, урочистого пафосу або ж, навпаки, у пом’якшенні та інтимізації його ліричного настрою. Най- частіше це закріплені традиціями поетичного вживання такі форми, як: а) старослов’янізми (чоло, злото, вуста, десниця), наприклад: „До вуст твоїх вона вуста схилила”[81, с. 36]; „Юнаки // вронили вінками уквітчані чола”[81, с. 38]; б) індивідуально-авторські неологізми, що є свого роду поетичною цитатою (синь, осяйний, криця, голубінь), наприклад: „І кликав Рильський в сині далі” [81, с. 110]; в) народнопісенні звороти – найчастіше прийоми, що утворюють слова ласки, пестощів або, навпаки, зневаги, які набувають свого експресивно-емоційного забарвлення завдяки різним суфіксам, наприклад: „І тільки Смак <…> мене за рученьку <…> вів у життя”[81, с. 47]; „Так тихесенько б’ється // бідне серце землі”[81, с. 331]; „Барви- сто, як дитиноньку весна, // Його дозорець лайкою квітчає”[81, с. 224]. Отже, лексична система Юрія Клена характеризується використанням різних груп лексики як за поход- женням (народнорозмовна, просторічна, старослов’янська, діалектна, запозичена), так і за тривалістю пере- бування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Рідковживані архаїзми, оригінальні авторські неологізми, синонімічні ряди, поетичні афоризми наділені значними потенційними можливостями, вони не тільки збагачують мовну палітру твору, надаючи їй непо- вторного звучання, але й дозволяють з максимальною точністю відтворити те чи інше явище, характер пер- сонажів. Глибока обізнаність поета зі світовою літературою і філософією, ґрунтовна робота над словом відобразились у художньому мовленні Юрія Клена, збагативши його лексикою іншомовного походження. Митець підбирає слова, котрі створюють своєрідний колорит мовлення, передають експресію, виражають оціночне ставлення автора до зображуваного світу. Деякі словесні формули мають характер авторських уза- гальнень і здатні функціонувати поза текстами поезій, увійшовши в арсенал крилатих висловів. Джерела і література 1. Білоус П. В. Теорія літератури / Курс лекцій. – Житомир, 2002. – 91 с. 2. Клен Юрій. Вибране. – К.: Дніпро, 1991. – 445 с. 3. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1987. – 348 с. 4. Ковальов В. П. Виражальні засоби українського художнього мовлення. – Херсон, 1991. – 125 с. Масликова О.С. СКЛАД ФІЛОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО З ПОГЛЯДУ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ Досліджуючи філологічні терміни та номенклатури, уживані М. Грушевським, виявляємо й таку якісну особливість терміносистеми дослідника як її неоднорідність з погляду походження. Обстеження термінолексики з цього погляду актуалізує і виявлення внутрішньонаукових і внутрішньомовних чинників історичного процесу формування філологічної лексики; взаємодії власних і чужомовних лексичних, слово- творчих і фонетико-морфологічних елементів. З погляду походження терміни, вжиті М. Грушевським, неоднорідні. Є підстави виділити такі групи: 1. Давні традиційні для східнослов’янських мов іншомовні інтернаціональні терміни: автор, антологія, апокриф, апракос, візія, драма, гекзаметр, гімн, граматика, діалог, епітет, інтермедія, кондак, легенда, лі- тература, міф, орація, форма, публіцист, поезія, рима, сатира, строфа, стиль, том, фабула, цезура, ямб та ін. 2. Давні українські терміни на зразок: образ, повість, письмо, запись тощо.

Мова поетичних творів Юрія Клена

Репозитарії

Схожі ресурси