Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження
Досліджуючи філологічні терміни та номенклатури, уживані М. Грушевським, виявляємо й таку якісну особливість терміносистеми дослідника як її неоднорідність з погляду походження. Обстеження термінолексики з цього погляду актуалізує і виявлення внутрішньонаукових і внутрішньомовних чинників історичног...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2005 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36505 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 191-194. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859891188315717632 |
|---|---|
| author | Масликова, О.С. |
| author_facet | Масликова, О.С. |
| citation_txt | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 191-194. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Досліджуючи філологічні терміни та номенклатури, уживані М. Грушевським, виявляємо й таку якісну особливість терміносистеми дослідника як її неоднорідність з погляду походження. Обстеження термінолексики з цього погляду актуалізує і виявлення внутрішньонаукових і внутрішньомовних чинників історичного процесу формування філологічної лексики; взаємодії власних і чужомовних лексичних, словотворчих і фонетико-морфологічних елементів.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:53:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
191
куєш, // Як ними бенкет поденькуєш // І в буркоті закендюшить… // З жаху на лоб поочать лізи, // В душі
біжак проморозить [81, с. 258].
Багате мовлення Юрія Клена і на розмовно-просторічну лексику. Розмовна лексика використовується
автором для ширшого самовираження мовця, створює ефект невимушеності, простоти і певної експресив-
ності, встановлює своєрідний контакт з читачем, вводячи в атмосферу довірливої розмови, наприклад: „По-
глянь: он проти сонця над горою // Шумить береза молода, // І у траві спокійною ступою // Чвалає мирна
череда”[81, с. 312]; „Весни кільчилися надії квітом”[81, с. 105]; іноді за її допомогою поет висловлює
співчутливе ставлення до своїх героїв, наприклад: „Були страшні ті небораки – // Сама лиш шкіра й кістя-
ки”[81, с. 254]; надає висловленому колориту легкої іронії, свідомого зниження пафосу; аж до комічно-
сатиричного враження, наприклад: „Як милиці припасували, // Зіп’ялись ми й пошкандибали”[81, с. 262];
„Струснімо порох з наших лахів: // Чкурнімо далі, мов факір!”[81, с. 269].
Просторіччя використовуються здебільшого для мовленнєвої характеристики дійових осіб, а також
для створення колориту невимушеності, живої розмовності, дуже часто з метою комічного увиразнення
мовлення, наприклад: „Ота галайстра клята і страшна” [81, с. 278]; „Квітів вонь” [81, с. 38]; „Всесвітній
кавардак” [81, с. 315]; „А трясця би тебе трусила!” [81, с. 259]; „Щоб добре справу розкумекать, // Ру-
шаймо далі у простір” [81, с. 257].
Термінологізми вживаються автором з метою створення необхідного колориту зображуваної епохи,
описів, навіть пейзажів і портретів, як поштовх до створення образів. Нейтральні, беземоційні за своєю при-
родою, у тексті вони набувають емоційно-експресивного ефекту завдяки більшій чи меншій екзотичності
звучання для вуха пересічного читача або завдяки контрасту, що виникає між ними та узвичаєними словами,
що їх оточують, наприклад: „Град розжеврених болідів” [81, с. 189]; „Стрункий ампір” [81, с. 156]; „Колон
акантом не вінчали” [81, с. 103]; „Допустився ти верлібру” [81, с. 190].
З метою створення сатиричного враження Юрій Клен використовує канцеляризми, наприклад: „Як
досі ти ще не здобув патенту // На досконалий світ, то чорт із ним!” [81, с. 311]; „Ті резолюції – єдиний
крик, // Що винен тут невикритий шкідник” [81, с. 126].
Художня функція поетизмів у мовленні Юрія Клена полягає у посиленні патетики вірша, його
піднесеного, урочистого пафосу або ж, навпаки, у пом’якшенні та інтимізації його ліричного настрою. Най-
частіше це закріплені традиціями поетичного вживання такі форми, як: а) старослов’янізми (чоло, злото,
вуста, десниця), наприклад: „До вуст твоїх вона вуста схилила”[81, с. 36]; „Юнаки // вронили вінками
уквітчані чола”[81, с. 38]; б) індивідуально-авторські неологізми, що є свого роду поетичною цитатою
(синь, осяйний, криця, голубінь), наприклад: „І кликав Рильський в сині далі” [81, с. 110]; в) народнопісенні
звороти – найчастіше прийоми, що утворюють слова ласки, пестощів або, навпаки, зневаги, які набувають
свого експресивно-емоційного забарвлення завдяки різним суфіксам, наприклад: „І тільки Смак <…> мене
за рученьку <…> вів у життя”[81, с. 47]; „Так тихесенько б’ється // бідне серце землі”[81, с. 331]; „Барви-
сто, як дитиноньку весна, // Його дозорець лайкою квітчає”[81, с. 224].
Отже, лексична система Юрія Клена характеризується використанням різних груп лексики як за поход-
женням (народнорозмовна, просторічна, старослов’янська, діалектна, запозичена), так і за тривалістю пере-
бування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована).
Рідковживані архаїзми, оригінальні авторські неологізми, синонімічні ряди, поетичні афоризми наділені
значними потенційними можливостями, вони не тільки збагачують мовну палітру твору, надаючи їй непо-
вторного звучання, але й дозволяють з максимальною точністю відтворити те чи інше явище, характер пер-
сонажів. Глибока обізнаність поета зі світовою літературою і філософією, ґрунтовна робота над словом
відобразились у художньому мовленні Юрія Клена, збагативши його лексикою іншомовного походження.
Митець підбирає слова, котрі створюють своєрідний колорит мовлення, передають експресію, виражають
оціночне ставлення автора до зображуваного світу. Деякі словесні формули мають характер авторських уза-
гальнень і здатні функціонувати поза текстами поезій, увійшовши в арсенал крилатих висловів.
Джерела і література
1. Білоус П. В. Теорія літератури / Курс лекцій. – Житомир, 2002. – 91 с.
2. Клен Юрій. Вибране. – К.: Дніпро, 1991. – 445 с.
3. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1987.
– 348 с.
4. Ковальов В. П. Виражальні засоби українського художнього мовлення. – Херсон, 1991. – 125 с.
Масликова О.С.
СКЛАД ФІЛОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО З ПОГЛЯДУ ЇХ
ПОХОДЖЕННЯ
Досліджуючи філологічні терміни та номенклатури, уживані М. Грушевським, виявляємо й таку якісну
особливість терміносистеми дослідника як її неоднорідність з погляду походження. Обстеження
термінолексики з цього погляду актуалізує і виявлення внутрішньонаукових і внутрішньомовних чинників
історичного процесу формування філологічної лексики; взаємодії власних і чужомовних лексичних, слово-
творчих і фонетико-морфологічних елементів.
З погляду походження терміни, вжиті М. Грушевським, неоднорідні. Є підстави виділити такі групи:
1. Давні традиційні для східнослов’янських мов іншомовні інтернаціональні терміни: автор, антологія,
апокриф, апракос, візія, драма, гекзаметр, гімн, граматика, діалог, епітет, інтермедія, кондак, легенда, лі-
тература, міф, орація, форма, публіцист, поезія, рима, сатира, строфа, стиль, том, фабула, цезура, ямб та
ін.
2. Давні українські терміни на зразок: образ, повість, письмо, запись тощо.
Масликова О.С.
СКЛАД ФІЛОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО З ПОГЛЯДУ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ
192
3. Власне українські термінологічні утворення переважно ХІХ століття: зміст, оповідання, передмова,
твір тощо.
4. Терміни, що позначають специфічні літературно-фольклорні явища української та ін. слов’янських
мов: билина, дума, кобзар, колядка, коломийка, переказ, щедрівка тощо.
5. Іншомовні терміни без перекладу на зразок: byrlesque тощо.
6. Терміни-кальки: післямова епілог; життєпис біографія; рукопис манускрипт.
Терміни слов’янського походження
Серед термінів слов’янського походження переважають такі, що увійшли до тематичної групи “терміни
для називання творів усної народної творчості”: пісня, прислів’я, повір’я, сказанія, а також терміносполуки,
вживані з прикметниками слов’янські, українські, усні, як-от: слов’янська казка, слов’янська мова, українська
казка, українська усна творчість, українські думи, усне оповідання, усний переказ, усний твір.
Серед досліджуваних окремо виділяємо терміносполуки із тематичної групи „терміни для називання на-
уки про усну народну творчість та сукупність творів”: народна творчість, словесна творчість, усна словес-
ність, усна творчість, українська усна творчість тощо.
Загалом же спільна для російської й української мови терміни в працях М. Грушевського мають у біль-
шості випадків, характерне для сучасної української мови фонетико-морфологічне оформлення і представ-
лені такими тематичними групами:
– терміни для називання різновидів художніх творів: писаніє і писання, повість, письмо, начерк, переро-
бка і перерібка, поучення, посланіє і послання;
– терміни для називання композиційних елементів художніх творів: глава, розділ, оглав, заспів, заголо-
вок, припис, зарис, виривок і уривок, і приписка, примітка, закінчення;
– терміни, пов’язані з аналізом художніх творів: образ, герої (твору), дія (у творі);
– терміни, пов’язані з редакційно-видавничою діяльністю: стаття, статейка, замітка, книга, рукопис,
збірник, звод, печатарство.
Аналізований матеріал дозволяє зробити висновок про те, що
М. Грушевський із груп лексем, спільних для російської та української мов, послуговувався лексемами,
що мають українське фонетичне оформлення (звод, збірник, дотримання чергувань о, е з і в корені слів, по-
довження приголосних: писання, послання, закінчення). Учений поступово переходив до вживання лексеми
уривок у сучасній фонетико-морфологічній формі на відміну від існуючих варіантів 80-90-х років вривок,
виривок. Уникає
Михайло Грушевський і термінів типу голова (глава), стрічка (рядок), дневник (щоденник) [4: 42; 5: 28],
які наявні, наприклад, у працях М. Драгоманова, але зараз не вживаються. Проте із ряду термінів рядок,
строка, строфа вчений найчастіше звертається до терміна строфа, який, на нашу думку, можна віднести
до тих термінів, що використовувалися в період становлення українського літературознавства і паралельно
функціонували з українськими відповідниками, поки не набули ознак внутрішньосистемних мовних елемен-
тів. Свідченням цього є і давньоукраїнська традиція вживання грецького терміна стих [2: 27,32,159], що пе-
рестав послідовно використовуватися в українській мові лише в 20-х роках ХХ ст. [9: 42, 47].
Власне українськими є терміни на позначення літератури і діячів літератури: письменник, письменство,
діяч, перекладчик; терміни на позначення різновидів творів: писання, твір, байка, переклад, оповідання,
жарт, співомовка; терміни, що вказують на композиційні елементи твору: вступ, вступне слово, передмова,
вибірка, витяг; терміни, пов’язані з аналізом стилістики художніх творів: оброблення, зміст, вираз.
Поряд з власне українськими термінами (напр. читач) у творах Михайла Грушевського є і такі, що ста-
новлять російські фонетико-морфологічні варіанти: читатель. “Але від нього не маємо чи не знаємо досі
якихось більших віршованих творів, а самі невеликі, переважно «епіграми та клейноти», чотиривірши, ча-
сом трохи більше – як дванадцятистрофна вірша на герб Долматів 1624, або віршована передмова до чита-
теля в акафістах” [1: 86].
Українськими є у творах М. Грушевського й деякі терміни із редакційно-видавничої справи: видання,
видавець, збірка, примірник, книгар, книголюбець, книжник, лист, надрукувати, відзова, дописка, доповнен-
ня. Терміни із терміноелементом “пис” вживаються іноді у формі чоловічого і жіночого роду в одному і то-
му ж контексті, як-от: часопис – часопись, запис – запись. Проте лексикологічний аналіз таких слів показує
подальшу орієнтацію вченого на форму чоловічого роду, що успадкувала й сучасна мовна практика. Так, те-
рмін запис у вченого фіксуємо 150 разів, а запись – лише 2 рази.
Помітне місце серед власне українських термінологічних утворень посідають слова для називання:
а) філологів-дослідників, філологів-практиків із суфіксом -aч- типу оповідач (у творі) перекладач, пере-
писувач, укладач (збірки пісень), гіперонімом для яких є термін діяч;
б) різновидів творів усної народної творчості: переказ, прислів’я, казка, голосіння, приповідка, утвір,
притча.
Серед фольклористичних термінів виділяється група слів, які відбивають специфічні літературно-
фольклорні явищаукраїнського фольклору: колядка, дума, щедрівка, гаївка, коляда, коломийка, а також спо-
луки типу: колядковий репертуар, колядкові величання, колядницьке оповідання, волочобна пісня та ін.
Терміни інтернаціонального походження
На кінець ХІХ – початок ХХ століття припадає найбільш інтенсивне збагачення словникового складу
української літературної мови запозиченою лексикою: в українську літературну мову ввійшли й утвердили-
ся в ній найважливіші слова-інтернаціоналізми на позначення головних понять політики, науки, літератури,
мистецтва [7: 76].
Значну частину філологічної термінології М. Грушевського становлять давні іншомовні терміни, які
стали інтернаціональними. Це чи не найбільша група слів, запозичених з грецької, латинської, французької,
менше – німецької, італійської, іспанської, арабської мов. Майже всі вони вживаються в сучасному літера-
турознавстві, мовознавстві, фольклористиці та відіграють важливу роль у терміносистемі цих галузей наук.
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
193
Вони з погляду історії мови розглядаються як «міжмовні синоніми» і репрезентують мовно-термінологічну
основу літературознавства як інтернаціональної науки, що має давню історію. На період діяльності
М.Грушевського це був науковий фонд, адаптований в українській мові з погляду фонетики й морфології.
Наприклад, терміни для називання літератури як мистецтва слова: белетристика (фр. belles letters),
література (лат. litеratura) та ін. Терміни інтернаціонального походження – це переважно грецизми (агіо-
графія, стих, критика), латинізм (література), які в більшості випадків давно адаптувалися до граматичних
законів української мови. Деякі з цих термінів називають літературні напрямки і течії. Вони представлені
абстрактними іменниками латинского (школа), грецького (метод), французького (романтизм) походження.
Помітною структурною особливістю цих термінів є вживання греко-латинського афікса –ізм, як-от: ре-
алізм. Відповідного афікса –изм нами не зафіксовано. Серед термінів на позначення діячів літератури наявні
грецизми (поет, біограф, лірик тощо), літинізми (автор, літератор тощо), францизм (белетрист), які в су-
часному літературознавстві мають таке ж фонетико-морфологічне оформлення.
Серед термінів інтернаціонального походження значне місце посідають терміни для називання різнови-
дів художніх творів, тропів і віршових розмірів грецького (псалом, поема, панегірик, гімн, монолог, комедія,
гекзаметр, епітет, метафора тощо), латинського (проза, інтермедія, акт, трактат, ікт, інвектива тощо),
французького (етюд, балада, водевіль, роман, мемуари тощо), іспанського (глоса) походження, а також тер-
міни з інших мов, що закріпилися в сучасному літературознавстві й мовознавстві (сага, скоморохи, супліка,
шутри та ін.)
Часто вживаними в цій групі є терміни із грецьким елементом –і (я), наприклад: пародія, поезія, траге-
дія, реляція, орація, комедія, інсинуація та ін. В адаптованому до сучасної фонетико-морфологічної системи
вигляді вживає Михайло Грушевський грецизми: епізод, епілог, епіграф, латинізми: композиція, сцена, фра-
нцизми: сюжет, куплет, італізм фінал, що є термінами на позначення композиційних елементів. Грецизми
(ліризм, тема, анекдот, аналіз, характер, хорей, ямб, поема та ін.) переважають над латинізмами (форма,
фігура, фабула, сатира тощо), францизмами (ідея, манера, мотив, тип, ідеал тощо) в тематичній групі, що
пов’язана з аналізом художніх творів.
Греко-латинський елемент –і (я) переважає над моделями із суфіксом –ізм: алегорія, іронія, еволюція,
антологія (всього біля 50 термінів); комізм, реалізм, ліризм ( лише 3 терміни у творах М. Грушевський реда-
кційно-видавничій термінології М. Грушевський послуговувався грецизмами (хроніка, енциклопедія, моно-
графія, бібліографія тощо), латинізмами (цензура, текст, публіцист, манускрипт, копія, екземпляр тощо),
що вже були відомі до середини ХІХ ст., а також засвоєними з французької мови у зв’язку з активним роз-
витком видавничої справи в другій половині ХІХ ст.: брошура, журнал, мініатюра, преса, редактор, серія.
Терміни іншомовного (не інтернаціонального) походження
Серед іншомовних слів-неінтернаціоналізмів у М. Грушевського фіксуємо такі, що в кінці ХІХ – на по-
чатку ХХ ст. найактивніше запозичувалися через посередництво польської мови: літерат, співанка (див.
польське literat, spіewanka), є також іншомовні терміни, які вживались ученим без транскрибування україн-
ською мовою. Напр.: burlesque. Окремі іншомовні терміни (не інтернаціональні) відрізняються від сучасних
їх відповідників деякими фонетико-морфологічними особливостями, що, зрозуміло, свідчить про удоскона-
лення філологічної терміносистеми в ХХ ст. Проте в будь-якому випадку терміни-інтернаціоналізми й ін-
шомовні неінтернаціональні терміни на українському мовному ґрунті іноді сприймаються “як похідні слова
з необґрунтованою, неясною внутрішньою формою” [8: 24].
У працях вченого зафіксовано й термінологічні одиниці “гібридного” словотвірного типу. Це, напри-
клад, поєднання латинської основи та українських суфіксів: (віршування, віршар), чи поєднання власне укра-
їнського кореня й російського суфікса: читатель; або ж поєднання спільнослов’янського кореня й українсь-
кого суфікса: -ар (книгар, писар). Одиниці “гібридного” типу найчастіше функціонують у словосполученнях.
За лексико-генетичною характеристикою стрижневого компонента розрізняємо такі найуживаніші терміно-
сполуки:
а) греко-східнослов’янські: стих народний, стих побожний, комедія українська, епос народний; поезія
великоруська, стих малоруський;
б) латино-східнослов’янські: легенда усна, текст словесний, текст пісенний, копія українська; фабула
оповідання, форма стихотворна; латино-іншомовні(латино-німецькі, латино-французькі): трактат апо-
логетичний, трактат полемічний, варіант тексту, текст автентичний, школа літературна;
в) італо-східнослов’янські: новела народна;
г) східнослов’янсько-українські: билина великоруська, пісня забавна, пісня галицька, пісня обжиночна,
пісня про кохання, словесність народна; східнослов’янсько-іншомовні: пісня лірична, поезія германська,
поезія скандинавська тощо;
ґ) українсько-іншомовні: плачі антифонні, плачі солові, діяч літературний, казка фантастична, каз-
ка-новела; українсько-східнослов’янські: збірник народних пісень, зміст оповідання;
д) франко-слов’янські: мотив повісті, романтичний твір, белетристичний твір.
Серед визначених типів терміносполучень у творах М. Грушевського переважають такі, в яких у ролі
прикметникового компонента виступають лексеми літературний, великоруський, український. Цим підкрес-
люється не лише галузь діяльності вченого, але й проблемне спрямування його літературних розвідок. Най-
частіше в ролі прикметникового компонента в терміносполуках вживається М. Грушевським прикметник
літературний (понад 270 слововживань). Прикметники великоруський (15 разів), український засвідчено на-
ми близько 20 разів.
За ступенем семантичної валентності компонентів розрізняємо розкладні, що становлять більшу кіль-
кість термінів-словосполучень на зразок: текст пісенний, герой головний, оповідання анонімні, тема апок-
рифічна, видання періодичне тощо; та нерозкладні: переднє слово, красне письменство, народна інтерпре-
тація, натуралістичний образ, писання літературне тощо.
Найчастіше у творах М. Грушевського функціонують моделі простого двочленного словосполучення,
які є базою для утворення багатокомпонентних термінів-словосполучень, що вживаються рідко, як-от: без-
Масликова О.С.
СКЛАД ФІЛОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО З ПОГЛЯДУ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ
194
іменні притчі, нерівноскладовий рецитований ритм, українська народна казка. Такі багатокомпонентні
структури фігурують як описові номенклатури.
Поряд з лексемами іншомовного походження у філологічній спадщині
М. Грушевського фіксуємо й терміни, утворені шляхом калькування, одним із способів відтворення ін-
шомовних слів засобами рідної мови. Під калькуванням розуміють копіювання іншомовного слова за допо-
могою свого, незапозиченого матеріалу, тобто поморфемний переклад іншомовного слова [3: 230 ].
У працях М. Грушевського нами засвідчено лише декілька термінів-кальок, що відображають період
становлення української філологічної термінології. Ці іншомовні та кальковані лексеми знаходяться в сино-
німічних відношеннях і можуть різнитися не лише стилістичною маркованістю, а й навіть семантичними
відтінками [6: 48-64 ]. Наприклад: післямова ← епілог, життєпис ← біографія, рукопись ← манускрипт.
У зв’язку з паралельним вживанням термінів вірш і стих утворилися кальки із другим смисловим термі-
ноелементом -роб-, -твор- для називання “бездарних поетів”: віршороб, віршотворець.
Загалом же калькування й використання іншомовних термінів без транскрибування нехарактерне для
слововживання Михайла Грушевського.
Висновки
1. Значну частину філологічної термінології в працях М.Грушевського складають греко-латинські ін-
тернаціональні терміни, терміни, які мають однакове (або майже однакове) фонетико-морфологічне оформ-
лення в українській і російській мовах, і власне українські терміноназви. Активністю відзначається аналіти-
ко-синтаксичний спосіб творення термінів. Для окремих термінологічних одиниць характерним є спосіб
творення за допомогою суфіксації з національною маркованістю. Базою для творення цих терміногруп стала
давньоукраїнська, латинська й давньогрецька, рідше – французька, польська, іспанська, італійська, німецька
мови. Таким чином, у вченого гармонійно співіснують елементи рідної, споріднених мов і традиційні інтер-
національні терміни й терміноелементи.
2. З кількісного погляду показник уживання філологічних термінів
М. Грушевського є досить високим (враховуючи й похідні терміноутворення, які несуть своє наванта-
ження). Так, якщо провести огляд терміновживань іншими визначними діячами, то виявляється, що в
філологічних працях М. Грушевського їх найбільше. Якщо у творах І.Котляревського засвідчено 50
філологічних термінів, у творах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка ще понад 40, яких немає у І. Котляревського; у Т.
Шевченка – 120 [10: 112-113], у М. Драгоманова – 900 [2: 184], у І. Франка понад 1500, то в працях
М. Грушевського – понад 2500 термінів і терміносполук.
3. Учений мав великий вплив на утвердження національної термінолексики. Він був послідовним у вжи-
ванні тих чи інших філологічних термінів. Лише інколи при вживанні термінів простежуються випадки по-
лісемії чи синонімічного вживання окремих слів, тільки деякі терміни мають відмінності у роді (часопись,
рукопись); рідко зустрічаються паралельні морфологічні й словотвірні варіанти (вірш – вірша, повість – по-
вістка) чи російські відповідники до українських термінів (двовірш – двостих і под.)
4. Термінолексика М. Грушевського характеризується фонетико-морфологічними нормами дуже близь-
кими до сучасних. Отже, вчений мав вагомий вплив і на вироблення лексико-семантичних норм української
терміносистеми.
Філологічні терміни в працях вченого становлять єдину складну систему, в якій простежуються чіткі гі-
перо-гіпонімічні відношення. Понад 80% вживаних ним термінів увійшли в сучасну мовну практику без
змін.
Джерела та література
1. Грушевський Михайло. Історія української літератури. – К.: Либідь, 1996. – Том 6, книга 1.
2. Деркач В.В. Словник філологічних термінів Михайла Драгоманова. – Кременчук, 2000. – 186 с.
3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. –К., 2001. – 367 с.
4. Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская / Підг. текстів пам’яток і вступ. ст. В.В. Німчука. –
К.: Наук. думка, 1964. – 259 с.
5. Лексикос славенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вступ. стаття В.В. Німчука. Надруковано з
вид. 1627 р. фотомеханічним способом. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 272 с.
6. Молодец В.Н. Особенности русско-немецкого словаря фонетических терминов // Термин и слово. –
Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1980. – С. 48-64.
7. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови у другій половині ХІХ – на початку ХХ
ст. – Харків: Вища школа, 1985. – 152 с.
8. Панько Т.І. Нація і мова в системі поглядів М. Драгоманова і М. Грушевського: Текст лекцій. – Львів,
1991. – 24 с.
9. Пінчук С.П., Регушевський Є.С. Словник літературознавчих термінів Івана Франка. –К.: Наук. думка,
1966. – 271 с.
10. Регушевський Є.С. Роль Т.Г. Шевченка в утвердженні в сучасній українській мові літературознавчої
термінології // Шевченко і розвиток мов країн соціалістичної співдружності: Тези доп. і повід. респ. наук.
конф. – К., 1989. – С. 112 – 113.
Шевчук Т.С.
МИФОЛОГЕМА КНИГИ В РОМАНЕ Т. ТОЛСТОЙ «КЫСЬ»
Проза Т.Толстой является предметом пристального внимания литературоведов СНГ, посвятивших изу-
чению ее творчества многочисленные работы [1], [2], [3], [4], [5]. Роман «Кысь» (2000), получивший широ-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36505 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:53:37Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Масликова, О.С. 2012-07-25T20:10:16Z 2012-07-25T20:10:16Z 2005 Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження / О.С. Масликова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 191-194. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36505 Досліджуючи філологічні терміни та номенклатури, уживані М. Грушевським, виявляємо й таку якісну особливість терміносистеми дослідника як її неоднорідність з погляду походження. Обстеження термінолексики з цього погляду актуалізує і виявлення внутрішньонаукових і внутрішньомовних чинників історичного процесу формування філологічної лексики; взаємодії власних і чужомовних лексичних, словотворчих і фонетико-морфологічних елементів. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження Article published earlier |
| spellingShingle | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження Масликова, О.С. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження |
| title_full | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження |
| title_fullStr | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження |
| title_full_unstemmed | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження |
| title_short | Склад філологічних термінів Михайла Грушевського з погляду їх походження |
| title_sort | склад філологічних термінів михайла грушевського з погляду їх походження |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36505 |
| work_keys_str_mv | AT maslikovaos skladfílologíčnihtermínívmihailagruševsʹkogozpoglâduíhpohodžennâ |