Глобальний економічний простір і новітня картографія світу
Стратегічне планування у геоекономічному просторі є не просто процесом визначення оптимального рівня інтернаціоналізації з використанням переваг міжнародного (міжнаціонального) розподілу праці. Національна зовнішньоекономічна стратегія на сьогодні не повинна обмежуватися формуванням зовнішньоторгове...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2006 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36558 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу / Т.В. Кальченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 23-27 — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860061686663217152 |
|---|---|
| author | Кальченко, Т.В. |
| author_facet | Кальченко, Т.В. |
| citation_txt | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу / Т.В. Кальченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 23-27 — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Стратегічне планування у геоекономічному просторі є не просто процесом визначення оптимального рівня інтернаціоналізації з використанням переваг міжнародного (міжнаціонального) розподілу праці. Національна зовнішньоекономічна стратегія на сьогодні не повинна обмежуватися формуванням зовнішньоторговельних доктрин, а орієнтуватися на траєкторії глобальних інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (ІВЯ), що проходять крізь різні економічні системи, враховувати мотиви, за якими ІВЯ "виривають" ті чи інші анклави для участі в цих ядрах (циклах). Не кон'юнктура світових ринків, а стратегія у геоекономічному просторі визначає успіх та життєспроможність цілих національних анклавів.
Стратегическое планирование в геоэкономическом пространстве является не просто процессом определения оптимального уровня интернационализации с использованием преимуществ международного (межнационального) разделения труда. Национальная внешнеэкономическая стратегия на сегодня не должна ограничиваться формированием внешнеторговых доктрин, а ориентироваться на траектории глобальных интернационализированных воспроизводительных ядер (ИВЯ), которые проходят сквозь разные экономические системы, учитывать мотивы, за которыми ИВЯ "вырывают" те или другие анклавы для участия в этих ядрах (циклах). Не конъюнктура мировых рынков, а стратегия в геоэкономическом пространстве определяет успех и жизнеспособность целых национальных анклавов.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:04:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
23
4) оптимистичность и энергичность (менеджер принимает вызовы; старается быть креативным и видеть
положительные стороны вещей; имеет высокий уровень физической и эмоциональной энергии; спосо-
бен справляться со стрессом);
5) искренность и честность (менеджер ведет себя естественно, последовательно, вызывая доверие);
6) стабильная личная жизнь (менеджер сформировал и поддерживает стрессоустойчивые личные отноше-
ния, обычно семейные, поддерживающие его в выполнении обязательств, связанных с работой);
7) наличие ценных технических или деловых навыков (менеджер имеет технический, управленческий или
иной опыт, достаточный для подтверждения своей компетентности).
Выводы. Не случайно, что ориентированные на по-настоящему выдающиеся результаты топ-
менеджеры главным правилом кадровой политики считают “нанимать по позиции, обучать навыкам” (hire
for attitude, train for skills). Так поступает руководитель British Petroleum Джон Брауни, так действовал ле-
гендарный Джек Уэлч, двадцать лет пребывания которого на посту президента General Electric стали на-
стоящим культом управленческой результативности. Так все в большей мере склонны мыслить и руководи-
тели ведущих украинских компаний, понимающие важность сочетания личностных и организационных ус-
ловий для достижения высоких стандартов эффективности.
Источники и литература
1. P. Drucker, Management Challenges for 21st Century, New York: Harper Collins Publishers, 1999.
2. M. Kets de Vries, The Leadership Mystique: A User’s Manual for the Human Enterprise, London: Financial
Times Prentice Hall, 2001.
3. H. Mintzberg, Managers Not MBAs: A Hard Look at the Soft Practice of Managing and Management Devel-
opment, San Francisco: Berrett-Koehler Publishers, Inc.,2004, p.313.
4. J. Newstrom, K. Davis, Organizational Behavior: Human Behavior at Work, Boston: McGraw Hill, 1997.
5. V. Vroom, Work and Motivation, New York: John Wiley & Sons, 1964.
6. S. Adams, “Inequity in Social Exchange”, L. Berkowitz (ed.), Advances in Experimental Social Psychology,
vol. 2, New York: Academic Press, 1965, pp. 267-299.
7. D. McClelland, The Achieving Society, New York: Van Nostrand Company, 1961.
8. M. Kets de Vries, D. Miller, Unstable at the Top, New York: New American Library, 1988.
9. M. Maccoby, “Why People Follow the Leader: The Power of Transference”, Harvard Business Business Re-
view, September 2004, pp.76-86.
10. L. Offermann, “When Followers Become Toxic”, Harvard Business Review, January 2004, pp.55-60.
11. Белошапка В. А., На пути к эффективному менеджменту: живая модель управленческой результатив-
ности. – К.: Агентство “Стандарт”, 2005.
12. L. Offermann, “When Followers Become Toxic”, Harvard Business Review, January 2004, pp.55-60.
Кальченко Т.В.
ГЛОБАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР І НОВІТНЯ КАРТОГРАФІЯ СВІТУ
Вступ Стратегічне планування у геоекономічному просторі є не просто процесом визначення опти-
мального рівня інтернаціоналізації з використанням переваг міжнародного (міжнаціонального) розподілу
праці. Національна зовнішньоекономічна стратегія на сьогодні не повинна обмежуватися формуванням
зовнішньоторговельних доктрин, а орієнтуватися на траєкторії глобальних інтернаціоналізованих відтво-
рювальних ядер (ІВЯ), що проходять крізь різні економічні системи, враховувати мотиви, за якими ІВЯ
“виривають” ті чи інші анклави для участі в цих ядрах (циклах). Не кон’юнктура світових ринків, а стра-
тегія у геоекономічному просторі визначає успіх та життєспроможність цілих національних анклавів.
На рубежі XX-XXI століття відбулися феноменальні зрушення. Грандіозні “тектонічні” розломи, пере-
компоновка систем, що традиційно сприймалися як стійкі, розпад масштабних регіональних структур і за-
родження нових держав, формування стратегічних альянсів тощо – все це позначилося на виробленні пев-
них заходів і норм поведінки, яких повинні дотримуватися в цих умовах національні і наднаціональні
структури, що народилися.
Постановка задачі. В даній ситуації з особливою гостротою постає питання про пошук абсолютно но-
вих підходів і моделей для прийняття довготермінових стратегічних рішень. При цьому слід враховувати,
що прийняття рішень, які мають відношення до стратегічних напрямків розвитку держави у XXI столітті,
ускладнюється тим, що цей процес є тісно пов’язаним не тільки з тенденціями, що важко передбачити в
всередині національних структур, але і зі змістом наднаціональних зрушень у валютно-фінансовій, кре-
дитній, інвестиційній, інноваційно-відтворювальній, соціальній, культурній та інших сферах. Вирішення
цієї проблематики знаходиться у площині виявлення та ідентифікації тих полів, завдяки використанню яких
можна не тільки показово продемонструвати розвиток основних процесів та тенденцій сучасного світоуст-
рою, але і, виходячи з багатофакторності світової системи, приймати стратегічні рішення. Проте це, в свою
чергу, вимагає обґрунтування характеру і логіки побудови подібного поля, в якості якого ми розглянемо
далі геоекономічний атлас світу в інтерпретації Е.Г.Кочетова. Його побудова є зумовленою новітньою
структурою суспільного розподілу праці, виникненням його нових форм, що відрізняються за змістом від
міжнародного, міждержавного розподілу праці, формуванням нових суб’єктів глобального бізнесу, які ре-
алізують власні інтереси в суто економічній площині тощо. Ці принципові передумови є засадами для ро-
зуміння фундаментальної бази, що визначає нанесення економічних кордонів на світову політичну карту,
Кальченко Т.В.
ГЛОБАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР І НОВІТНЯ КАРТОГРАФІЯ СВІТУ
24
формують геоекономічний підхід до стратегічного планування на світовій арені, адже кожна національна
економіка повинна формувати власний геоекономічний ареал стратегічного оперування – національний
геоекономічний атлас, віддзеркалюючи геоекономічні горизонти власного розвитку.
Результати. З нашої точки зору, геоекономічні горизонти можна визначити як національну місію
країни, що проектується на геоекономічний атлас світу. Геоекономічний атлас світу включає: 1) проекцію
ареалів національних економік і ареалів транснаціональних економічних анклавів, що взаємодіють у
світовому економічному просторі; 2) інтерпретацію глобального простору у формі, що є зручною для стра-
тегічного оперування, прийняття стратегічних рішень; 3) розподіл глобального простору на окремі сегмен-
ти (зрізи, рівні); 4) поля (простори) для отримання світового доходу. [3, c.45] Національний економічний
атлас є вираженням геоекономічного атласу світу на локальному рівні, що формується конкретною
країною, з нанесенням на нього національних стратегічних орієнтирів, зон впливу, геоекономічних плац-
дармів, опорних військових зон (комунікаційні мережі, військові бази тощо).
Доцільність використання геоекономічної форми відображення гетерогенного світу визначається, за
думкою Е.Г.Кочетова, тим фактом, що національні системи зможуть зберегти власну ідентичність тільки
шляхом концентрації інтелектуальних зусиль на освоєнні світового геоекономічного простору, високих
геоекономічних і геофінансових технологій з метою прориву до світового доходу. Таким чином національні
інтереси отримують можливість реального (матеріального) втілення. На кордонах ІВЯ, що блукають, на-
ціональні інтереси народжуються, закріплюються і захищаються військовою компонентою. Саме тут по-
зиціонуються точки росту національних економічних систем, національні економіки підживлюють власні
бюджети шляхом перерозподілу світового доходу, утворюються союзи, зони впливу тощо, але і тут розта-
шовується ареал геоекономічних війн. [3, c.67]
Ю.В. Яковець, схвалюючи ідею започаткування такого атласу, пропонує назвати його гео-
цивілізаційним, поклавши в його основу цивілізаційний розріз – десять цивілізацій четвертого покоління.
Проте, з нашої точки зору, така вузькоспрямована назва атласу не виключає використання багатоаспектного
підходу до розкриття проблематики глобалізації, що знаходить відображення у багатоярусній інтерпретації
його змісту. [5, c.88-89]
Атрибутика і понятійний апарат, що використовується під час інтерпретації світового простору, залу-
чається з геоекономіки, яка розглядається в якості фундаментальної бази функціонування глобальної еко-
номічної системи. При цьому з загальної кількості геоекономічних атрибутів відбираються найбільш і-
стотні, а саме: новий тип міжанклавного суспільного розподілу праці, “пульсуючі” економічні кордони, що
не співпадають з національними (державними), “блукаючі” ІВЯ, які опосередковуються транскордонними
фінансовими потоками, світовий дохід, високі геоекономічні і геофінансові технології, геоекономічний
простір в нових – неоекономічних – координатах власного розвитку, етноекономічна транснаціоналізація і
етоекономічні системи тощо.
Геоекономічний атлас виступає одним з найефективніших засобів геоекономічного підходу до вивчен-
ня світового простору як багаторівневої високорухливої міжанклавної і міждержавної системи. Діяльність в
даній системі є ефективною, якщо суб’єкт глобальних відносин володіє, по-перше, здатністю швидко адап-
туватися до її вимог і змінам і на цьому базисі інтегруватися до її складу, а, по-друге, передовими інтелек-
туальними, інформаційними і комунікаційними можливостями. Освоєння цієї системи дозволяє вести стра-
тегічне оперування у геоекономічному просторі.
Найбільш прийнятною й реалістичною формою геополітичного атласу може бути його багаторівнева
інтерпретація, що представляється набором (пакетом) розташованих одна за іншою карт. Карти геопо-
літичного атласу являють собою предметні “зрізи” геоекономічного простору, що відображають основні
сфери та рівні світової системи (економіко-фінансові, організаційно-стратегічні, цивілізаційні тощо) По-
літична карта карта світу є тим “історичним полем”, де проглядаються реальні та гіпотетичні осі, центри
впливу, полюси і т.і., розігруються геополітичні ситуації з вплітанням військової компоненти, геополітичні
експансіоністські устремління, що провокують конфлікти не тільки регіонального, але і глобального мас-
штабу. На геополітичній карті світу позначаються ареали ведення локальних війн, вектори (устремління)
панування на життєвих просторах інших національних утворень. Тим самим на геополітичній карті світу
закріплюються не тільки національні інтереси, але і інтереси наднаціональних структур. Організаційно-
економічна карта є простором для нанесень кордонів взаємодії наднаціональних структур: ІВЯ “країн-
систем” – економічні кордони, які не співпадають з державними і носять рухомий характер. Периметр еко-
номічних кордонів співвідноситься з контуром силової компоненти, що вибудовується для захисту на-
ціональних інтересів. У геоекономічному просторі склалася чітка ієрархія транснаціональних структур. Не-
стримний процес концентрації промислового і фінансового капіталу, ряд злить та поглинань найкрупніших
ТНК вносять істотні корективи у фінансово-економічний і стратегічний баланс між державами і надна-
ціональними структурами. За мірою реалізації тих чи інших товарів-програм у різних частинах світу відбу-
вається перебудова світових інтернаціоналізованих циклів, ланками яких виступають ТНК та їх філії. На
геоекономічному атласі світу спостерігаються нові маршрути гігантських світових відтворювальних кон-
веєрів. До цих світових виробничо-технологічних ланок приєднуються виробничо-територіальні комплекси,
що створюються на базі співробітництва певних держав. Вони також наносяться на геоекономічний атлас,
формуючи геоекономічні полюси центрів геоекономічного впливу.
Окрема карта геоекономічного атласу – карта видів діяльності (геоекономічний регіоналізм) є
пов’язаною з подрібненням геоекономічного простору в залежності від спеціалізації тих чи інших регіонах
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
25
на певних видах продукції, що склалася. В якості системоутворюючого фактору в геоекономіному плані
виступає широкий спектр видів діяльності і, виходячи з цього, на даній карті наносяться: 1) зростаючий
транснаціональний простір; 2) ареал діяльності міжнародних неурядових організацій; 3) фінансові і
банківські мережі; 4) “альтернативний” транснаціональний світ, що був сформованим паралельною тіньо-
вою глобалізацією; 5) регіони, що утворюють світові інфраструктури з виробництва високотехнологічних
товарів (ареали техногенних зон); 6) ареали (країни), що випадають з ареалів якоїсь певної спеціалізації
(такі зони (країни) втрачають можливість до вбудови до структури індустріальних та постіндустріальних
систем, практично не мають точек стикання з техногенними цивілізаціями; у світовій глобільній лексиці їх
називають країнами-паріями); 8) регіони бувшого соціалістичного табору, що опинилися у проміжних гра-
даціях між високорозвинутою, індустріальною “Північчю” та поступово втрачаючим індустріально-
техногенні риси “Півднем”, а в деяких випадках наближаючихся в перспективі до “регіонів, що падають” –
кандидатів на статус “країн-паріїв”.
В якості особливої карти геоекономічного атласу слід виділити геокультурний простір. Структурні
одиниці, що розподіляють цей простір, формують особливі утворення – культурографічні. Адже саме під
впливом культурних подій на карті світу сформувалися “ядрові платформи” (ідеологічні програми)
цивілізацій, на стиках яких знаходяться проміжні простори, що відіграють особливу роль і дозволяють ос-
мислити взаємодію і взаємовплив геокультурних цивілізаційних анклавів. Ці проміжні етнокультурні анк-
лави одержали назви лімітрофів. Самі цивілізації у власному становленні зумовлюються впливом “сакраль-
ної вертикалі” – релігії чи ідеології, що співвідносить культуру, соціальну практику і геополітику групи на-
родів з особливою, специфічною реальністю. Подібні цивілізаційні платформи повільно переходять у про-
міжний простір, в лімітрофи. При цьому край цивілізацій (лімес) здобуває нестійкого характеру. [8, c. 39]
Культурографічна картина світу суттєво впливає на формування геоекономічного клімату і повинна бу-
ти врахованою в процесі прийняття тих чи інших стратегічних рішень.
Етноекономічна карта є покликаною відображати поступове формування новітніх утворень – етноеко-
номічних систем, що чітко проявляють себе в якості особливих зон. Ці зони здобувають характерного вира-
зу на фоні цивілізаційного ареалу, де відбувається бурхливий розвиток постіндустріальної моделі з її най-
визою техногенною фазою. На фоні такого процесу чіткими контурами виступає ареал етнонаціональних
систем, що апріорі чинять спротив постіндустріальній трансформації і зберігають цінності, що є
відмінними від західних цінностей постіндустріалізму. На стику даних систем формуються новітні попу-
ляції – етноекономічні системи, в яких глобальні відтворювальні інтернаціоналізовані процеси, проходячи
крізь велику поліхромну етнонаціональну систему, опиняються під впливом останньої, і таким чином,
відбувається відтворення не тільки товарної маси, послуг, але і якості життя зі збереженням його самобут-
ності на індустріально-технологічній основі. Значущість виділення подібних ареалів полягає в тому, що во-
ни визначають зони гармонізації міжцивілізаційного розвитку, виступають в якості осередків глобальної
стабілізації.
Геофінансова карта відображає формування особливих потоків у геоекономічному просторі, в тому
числі і віртуальних, які практично відірвалися від відтворювальних систем, раніш органічно пов’язаними з
ними. На сьогодні утворюється система міжнародних фінансових інститутів, що оперують світових дохо-
дом. При цьому держави укладають з подібними структурами угоди, що ґрунтуються на трансляцію у
“світовий дохід” прибутку від вкладених інвестицій в акціонерний капітал (оминаючи національний), що
потім трансформується у позичкові кошти (кредити). В цьому випадку перелив національного доходу
здійснюється міжвідомчим правовим актом, в якому є задіяною і міжнародна структура. Відірвавшись від
промислового, фінансовий капітал створює засади для проведення спекулятивних операцій глобального
масштабу і тим самим породжує такі локальні деформації, яких неможливо позбутися за допомогою тра-
диційних засобів міжнародного регулювання. Глобальна система ще потребує розробки геоекономічного
інструментарію, що дозволяв би прогнозувати поведінку цих потоків, визначати межі їх дії, що органічно
пов’язувались би з інтересами стійкого функціонування глобальної відтворювальної системи.
Митна карта є однією з складових частин геоекономічного атласу світу, що відображає інтерпретацію
митної діяльності (систему державних митних установ). На ній є наочно представленою розстановка мит-
них переходів (служб, пунктів) як в традиційній системі міждержавного розподілу праці, так і в нових гло-
бальних (геоекономічних і геофінансових) координатах, що визначаються міжанклавним (міжфірмових)
розподілом праці, появою на світовій карті економічних кордонів, які не співпадають з державними. Струк-
тури, що діють в межах економічних кордонів (“країни-системи”, ТНК, консорціуми, ІВЯ) часто виступа-
ють в якості глобальних підприємців і оперують з новітніми товарними формами – товаром-групою, това-
ром-об’єктом, товаром-програмою і реалізують їх не на державних, а на економічних кордонах, торговель-
них “інтернет-майданчиках” тощо.
Облік митною службою цих нових процесів забезпечить не тільки гармонізацію і впорядкованість су-
часних форм зовнішньоекономічної діяльності, але і буде слугувати потужними джерелом поповнення на-
ціональних бюджетних ресурсів. Рухомість економічних кордонів в умовах глобальної трансформації
світової відтворювальної системи висуває на порядок денний необхідність нового підходу щодо мобільного
облаштування митної інфраструктури, наприклад, на базі блочно-модульного будівництва.
Військово-стратегічна карта. У своїй новітній ролі військова компонента виступає в якості захисту
ІВЯ, що тиняються. Її вектор (ареал) змінюється вслід за зміною геоекономічної конфігурації національних
інтересів. На сьогодні на військово-стратегічній карті атласу, що розглядається, це є показовим з-за наяв-
ності фактів переміщення військових структур – баз, опорних пунктів сил швидкого реагування, військових
структур по контролю за стратегічними комунікаціями, портовими спорудами, магістральними
Кальченко Т.В.
ГЛОБАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР І НОВІТНЯ КАРТОГРАФІЯ СВІТУ
26
розв’язками, системою газо- та нафтогонів по фарватеру просування ІВЯ.
У геоекономічному просторі військова компонента може відігравати достатньо самостійну роль, кон-
тролюючи певні ареали, куди спрямовуються національні інтереси, і в цьому плані спостерігається спад-
ковість її геополітичних функцій. Прикладом такого пов’язаного руху військової компоненти – просування
НАТО на Схід. Тут європейські ІВЯ втягуються на пострадянський простір. Вслід за цим, просувається і
європейська мілітаристська складова. Така ж ситуація спостерігається і в Азійсько-Тихоокеанському
регіоні (АТР), де постіндустіральні аклави (новітні техногенні зони геоекономічного простору у вигляді но-
вих малих індустріальних країн – НІС), виходячи на Східноазійський фланг, тягнуть за собою і військову
компоненту, яка неминуче є присутньою в якості протидіючого фактору “місцевим” геоекономічним
інтересам. [9, c.111-112]
Фінансування військової компоненти, що відслідковує просування ІВЯ, здійснюється в основному за
рахунок транснаціональних корпорацій, що увійшли до складу даних ядер, що значною ступінню перекла-
дає фінансовий тягар з держави на ТНК.
Товарно-вартісна карта. На ній інтернаціоналізація втілюється в експортно-імпортних операціях, що
опосередковують всю систему геоекономічного подрібнення світового простору, в межах якого переплели-
ся різноманітні форми розподілу праці. Тут світовий ринок виступає у складному багатоярусному вигляді.
На його різних поверхах (ярусах) формується власна кон’юнктура: від стратегічної (стратегічний поверх
товарного обертання) до традиційної (традиційний поверх з його чутливою повсякденною ринковою
кон’юнктурою).
В цілому світовий ринок з точки зору геоекономічного підходу можна представити і як динамічну сис-
тему взаємопов’язаних одиничних товарних ринків. Така система є зануреною у відповідне ринкове середо-
вище, що утворюється особливими ринками (ринком кредитів, валюти, нерухомості, робочої сили тощо). В
цій системі знаходяться цілі ланцюжки, в якості ланок яких виступають одиничні ринки. В свою чергу, в
цих ланцюжках є основні ринки, що виступають джерелом цінових імпульсів, які проходять по ланцюжках
і формують кон’юнктуру всього загального ланцюгу. В сукупності ці ланцюжки формують цінову кри-
сталічну решітку світових ринків, де можна відслідкувати швидкість і зони розповсюдження цінових
імпульсів, спротив проходженню цих імпульсів в ринкових ланцюгах тощо. Тут же відбувається і процес
прогнозування реакції контрактних цін на ситуацію ринків “середовища” (фінансового, валютного).
Договірна карта відображає стимули і мотивації до формування наднаціонального шару ор-
ганізаційних структур (потоків, рівнів), що є відмінним від національного і закріплюється у глобальних
нормативно-правових домовленостях, меморандумах. В той же час на цій карті відображаються гострі су-
перечності, які є пов’язаними з колізіями національних норм з міжнародними. За мірою ж становлення
держав в якості глобальних підприємців, процес глобального правового регулювання відіграє все більшу
роль. Досліджуємий процес має два аспекти. Перший. Держава, оперуючи в глобальній економічній сис-
темі, створює відповідні умови для власних господарських суб’єктів. Другий. Світова спільнота нама-
гається приборкати підприємницькі інстинкти, що вирвалися за національні кордони, знівелювати ситу-
ацію, за якої маргиналізуються певні регіони світу. При цьому їх населення випадає з поля інтересів ІВЯ.
Національні економіки можуть опинитися у кризовому стані, коли невійськовими заходами відбирається
національних дохід цілих народів і держав. Ось чому на договірній карті геоекономічного атласу найбільш
сильно відчувається непридатність сучасного набору міжнародних інститутів і багатьох правових норм, що
обслуговують аж ніяк не геоекономічні аспекти розвитку. Відповідно назріла гостра необхідність у форму-
ванні нових міжнародних організацій на геоекономічній основі. Серйозно постає питання про створення
геоекономічного трибуналу, що міг би гарантувати захист від геоекономічного нападу, забезпечити жерт-
вам геоекономічних війн відшкодування збитків через систему геоекономічних контрибуцій.
Ресурсна (сировинна) карта. Сучасна модель споживання ресурсів у багатьох аспектах визначає темпи
і спрямованість глобального розвитку. Вичерпаність природних ресурсів, гонитва за світовим прибутком,
манія розвитку, що диктуються мілітаристським, геополітичим менталітетом і мисленням, лежать в основі
нераціонального використання інтелектуальних, фінансових, трудових та інших ресурсів. Все це є харак-
терним для техногенної фази сучасного розвитку – постіндустріалізму. Геоекономіка висвітлює нову роль
ресурсів у світових відтворювальних циклах. Країни, що володіють тими чи іншими ресурсами, повинні
стати визнаними учасниками світових ІВЯ, тобто тими, що беруть участь на законних засадах у формуванні
і перерозподілі світового доходу, що реалізується в межах ІВЯ. Ось чому на ресурсній карті геоеко-
номічного атласу наносяться контури сировинних, енергетичних, людських ресурсів, що були задіяними у
глобальних відтворювальних процесах. Поряд з цим на геоекономічній карті повинні бути відображеними
ареали розвіданих запасів, а також ресурси біологічного походження. Формування ресурсної карти допо-
може вийти на нові концептуальні розробки таких міжнародно-правових норм, які по-новому визначать
роль і місце національної ресурсної бази у функціонуванні діючих і зароджуючихся ІВЯ, оптимум відно-
шення національної сировинної бази до формування і розподілення світового доходу. При цьому мова по-
винна йти не тільки про традиційну ресурсну базу, скільки про інтернаціоналізовані сировинні компоненти
– каталізатори високих технологій.
Екологічна карта дозволяє передбачати зародження осередків екологічних катастроф, влітаючи еко-
логічну компоненту до національних доктрин розвитку. Ареали таких зон повинні бути нанесеними на гос-
подарчу карту світу, на яку слід звертати увагу в процесі прийняття довготермінових стратегічних рішень.
Висновки. Таким чином геоекономічний атлас світу є концептуально-логічно узагальненою моделлю
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
27
світу, що дозволяє одержати в реальному часіконсолідовану картину глобальної системи, що постійно зна-
ходиться у русі і змінює власні обриси. Це дає можливість приймати стратегічно вірні і важливі рішення
шляхом моделювання розвитку подій. Саме геоекономічний атлас світу виступає на сьогодні найваж-
ливішим засобом геоекономічної стратегії. Маючи уяву про чітко окреслені міжнародні та економічні кор-
дони, національні інтереси, контури стратегічних альянсів, економічні угруповання національна економіка
може реалізувати власні стратегічні цілі. Створення геоекономічного атласу на сьогодні є актуальним зав-
данням будь-якої національної економічної системи, запорука успішної реалізації стратегічного вектору
розвитку країни.
Джерела та література
1. Анилионис Г.П., Н.А.Зотова. Глобальный мир: единый и разделенный. Эволюция теорий глобализации.
– М.:Междунар.отношения, 2005. – 676 с.
2. Глобализация: Контуры XXI века: Реф. сб./РАН. ИНИОН. Центр научно-информ. исслед. глобальных и
региональных пробл. Отд. Восточной Европы; Редкол. вып.: Игрицкий Ю.Н. – отв. ред., Малиновский
П.В. – отв. ред. и др. – М., 2004. – Ч.I. – 264 с. (Сер.: Глобальные проблемы современности).
3. Кочетов Е.Г. Геоэкономика. Освоение мирового экономического протранства: Учебник для вузов. –
М.:Норма, 2006. – 528 с.
4. Петренко Е.Л. Глобальное управление: Учебно-методическое пособие. – М.:Изд.-во РАГС, 2006. – 80 с.
5. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М.: ЗАО «Издательство Экономика»,
2003. –411 с.
6. Cox R.W. Global “perestroika”//Approaches to world order./Ed. by Cox R.W. with Sinclair T.J. – Cambridge,
1996. – P.296-313.
7. Engelhard Ph. La Troisieme Guerre mondiale est commencee. – Paris.: Arlea, 1997. – 284 p.
8. Robertson R., Knondker H. Discourses of globslization: Prelimenary considerstions// International Sociology.
– London, 1999. – Vol. 13, #1. – P.25-40.
9. Waters M. Globalization. – London; New York: Routledge, 1996. – XIV, 185 p.
Каменев В.В.
НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К СОВЕРШЕНСТВОВАНИЮ
МЕХАНИЗМОВ ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ
Эффективное функционирование экономики возможно при условии прогнозирования и планирования
ее развития и эффективной системы управления народным хозяйством. В рыночной экономике чаще прибе-
гают к термину «регулирование», ибо государство стремится больше пользоваться косвенными рычагами
воздействия, вместо прямых административных, для создания большей степени свободы деятельности
субъектов хозяйствования.
На практике каждая из функций государственного регулирования реализуется посредством соответст-
вующих действий каждой из ветвей власти, которые классифицируются по формам и методам.
Форма представляет собой общее направление, основные принципы воздействия со стороны субъекта
в лице соответствующего государственного органа на рассматриваемый объект. Метод – это способ позна-
ния и преобразования объекта на основе определенных правил и теоретических принципов, применяемых
при регулировании (метод от греч. Слова methodos – путь, способ познания, исследования). Для каждой из
форм может быть применено несколько методов, что определяется их точностью, доступностью, степенью
апробированности и рядом других условий. В конечном счете, все они направлены на то, чтобы сориенти-
ровать макроэкономическое развитие и поведение в микроэкономике в направлении выбранного варианта
движения. Основные требования к данному механизму:
- адекватность объективным условиям и состоянию развития экономики на соответствующем историче-
ском этапе;
- системность, т.е. все элементы регулирования должны быть увязаны между собой;
- комплексность (механизм регулирования охватывает с разумной степенью «погружения» все экономи-
ческие и социальные процессы).
Применяемые формы государственного регулирования обычно классифицируются по следующим трем
группам:
Законодательная (правовая)
Финансово-кредитная, включающая бюджетно-налоговую и кредитно-денежную формы.
Административная, которая делится на административно-экономическую и организационно-админист-
ративную формы.
Каждая из форм используется как в отдельности, так и в различных сочетаниях. Их выбор зависит не
только от экономического состояния, но и от политической организации общества, традиций, целей и ре-
шаемых задач на каждом конкретном историческом этапе развития.
По степени значимости приоритет чаще всего отдается законодательной (правовой) форме. Она пред-
ставляет собой совокупность законов, механизмов их разработки, принятия и реализации, с помощью кото-
рых устанавливаются основные принципы государственного и общественного устройства, права и обязан-
ности хозяйствующих субъектов, граждан и другие важнейшие положения, являющиеся базовыми при
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36558 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:04:54Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кальченко, Т.В. 2012-07-26T19:24:09Z 2012-07-26T19:24:09Z 2006 Глобальний економічний простір і новітня картографія світу / Т.В. Кальченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 23-27 — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36558 Стратегічне планування у геоекономічному просторі є не просто процесом визначення оптимального рівня інтернаціоналізації з використанням переваг міжнародного (міжнаціонального) розподілу праці. Національна зовнішньоекономічна стратегія на сьогодні не повинна обмежуватися формуванням зовнішньоторговельних доктрин, а орієнтуватися на траєкторії глобальних інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (ІВЯ), що проходять крізь різні економічні системи, враховувати мотиви, за якими ІВЯ "виривають" ті чи інші анклави для участі в цих ядрах (циклах). Не кон'юнктура світових ринків, а стратегія у геоекономічному просторі визначає успіх та життєспроможність цілих національних анклавів. Стратегическое планирование в геоэкономическом пространстве является не просто процессом определения оптимального уровня интернационализации с использованием преимуществ международного (межнационального) разделения труда. Национальная внешнеэкономическая стратегия на сегодня не должна ограничиваться формированием внешнеторговых доктрин, а ориентироваться на траектории глобальных интернационализированных воспроизводительных ядер (ИВЯ), которые проходят сквозь разные экономические системы, учитывать мотивы, за которыми ИВЯ "вырывают" те или другие анклавы для участия в этих ядрах (циклах). Не конъюнктура мировых рынков, а стратегия в геоэкономическом пространстве определяет успех и жизнеспособность целых национальных анклавов. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Глобальний економічний простір і новітня картографія світу Article published earlier |
| spellingShingle | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу Кальченко, Т.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу |
| title_full | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу |
| title_fullStr | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу |
| title_full_unstemmed | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу |
| title_short | Глобальний економічний простір і новітня картографія світу |
| title_sort | глобальний економічний простір і новітня картографія світу |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36558 |
| work_keys_str_mv | AT kalʹčenkotv globalʹniiekonomíčniiprostírínovítnâkartografíâsvítu |