Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3656 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ / О.С. Мігунова, Г.Б. Гладун // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 603-606. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859914819097853952 |
|---|---|
| author | Мігунова, О.С. Гладун, Г.Б. |
| author_facet | Мігунова, О.С. Гладун, Г.Б. |
| citation_txt | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ / О.С. Мігунова, Г.Б. Гладун // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 603-606. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:04:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 603
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ
ГАВРИЛО ІВАНОВИЧ ТАНФІЛЬЄВ — ВИДАТНИЙ
ВІТЧИЗНЯНИЙ ГЕОБОТАНІК І ГЕОГРАФ
(до 150�річчя від дня народження)
У 2007 році виповнюється 150 років від дня народ%
ження Гаврила Івановича Танфільєва, одного з най%
визначніших вітчизняних натуралістів, котрий зали%
шив значну спадщину у багатьох галузях знань, на%
самперед у геоботаніці і фізичній географії. Протя%
гом своєї наукової діяльності вчений приділяв вели%
ку увагу вивченню лісової рослинності, особливо її
зв'язкам із кліматом та ґрунтами.
Г.І. Танфільєв народився 22 лютого (6 березня)
1857 року у м. Ревелі (нині Таллінн) у родині митно%
го службовця. У 1884 році він закінчив природниче
відділення фізико%математичного факультету Пе%
тербурзького університету й улаштувався на роботу в
Департамент землеробства Міністерства державного
майна.
У 1887 році Гаврило Іванович здійснив перше
наукове відрядження, присвячене дослідженню бо%
літ Петербурзької губернії. Особливу увагу Танфі%
льєв приділяв вивченню боліт і торфовищ Полісся.
Він опублікував праці «Болота и торфяники По%
лесья» (1895) і «Геоботанический очерк Полесья»
(1899), які стали класичними зразками географічно%
го опису боліт і торфовищ. У них дослідник дово%
дить, що на Поліссі переважають не сфагнові, а
трав'яні болота й торфовища, які порівняно легко
піддаються осушенню. Учений одним із перших ви%
користав широко відомий у наш час для вивчення
торфовищ метод пилкового аналізу.
Історія науки
© О.С. МІГУНОВА,
Г.Б. ГЛАДУН, 2007
У 1892 році Г.І. Танфільєв був відряджений у тундру тиманських самоїдів
(нині Ненецький національний округ), де детально описав рослинність та особ%
ливості ландшафту різних видів тундри, визначив загальноприйняті на той час ти%
пи тундри (плямиста, торф'яно%купинна, торф'яно%горбиста та кам'яниста), з'ясу%
вав причини появи лісів у тундрі по берегах річок.
Як геоботанік Г.І. Танфільєв вивчав розподіл рослин залежно від комплексу
зовнішніх умов, зокрема клімату. У магістерській дисертації «Пределы лесов на
юге России» він охарактеризував пристосування степових рослин до особливос%
тей посушливого клімату, що дає змогу їм успішно боротися з посухою. Причина,
яка визначає північну межу поширення дуба в Росії, за Танфільєвим, полягає у
низькій весняній температурі ґрунту на півночі, внаслідок чого на початку поси%
леної вегетації дерев у них не може встановитися рівновага між надходженням і
витратою води.
Кандидатська дисертація Гаврила Івановича — «К вопросу о флоре чернозе%
ма» — була присвячена вивченню зв'язків між ґрунтовим і рослинним покривом.
Танфільєв дійшов висновку, що не клімат, а хімічні властивості ґрунтів і підґрунтя
визначають появу на чорноземі його своєрідної рослинності. «Флору чернозема
нужно считать флорой известковых почв» — стверджував учений. У 1889 році,
працючи у складі експедиції В.В. Докучаєва, Гаврило Іванович супроводжував йо%
го у поїздках по Константиноградському і Кобеляцькому повітах Полтавської гу%
бернії. Під час цих поїздок він відзначив, що піонерами лісу в степах є степові ча%
гарники, які часто утворюють облямівку лісових ділянок. Танфільєв висловив
свою думку щодо причин безлісся степів; сформулював основні положення
хіміко%едафічної теорії безлісся степів, стверджуючи, що степові ґрунти внаслідок
малої кількості опадів містять багато отрутних солей (хлористих і сірчанокислих),
котрі перешкоджають розвитку лісу.
У 1891 році майже вся чорноземна смуга Росії потерпала від небувалої посу%
хи, що вразила 29 губерній і призвела до великого неврожаю та голоду. Г.І.
Танфільєв брав активну участь у роботах Особливої експедиції, організованої за
ініціативою В.В. Докучаєва з метою вжиття заходів щодо подолання наслідків і
подальшого запобігання посухам. У цей час Гаврило Іванович розробив загаль%
ноприйнятий тепер у практиці ґрунтових досліджень метод скипання (польового
визначення карбонатів у ґрунті за допомогою соляної кислоти). У працях експе%
диції опубліковані дві класичні статті Танфільєва з питань степознавства: «Преде%
лы лесов на юге России» (1894) і «Ботанико%географические исследования в степ%
ной полосе» (1898). У період Особливої експедиції Г.І. Танфільєв зробив численні
описи степової рослинності у різні періоди вегетації, обстежив ряд природних
лісостепових дібров і штучних насаджень лісу в степу.
Узагальнюючи результати дослідів і спостережень, Г.І. Танфільєв брав участь
у розробці рекомендацій із визначення найпридатніших ділянок степів для
залісення деревними і чагарниковими породами, які найкраще зростають в умо%
вах степової смуги, типів полезахисних лісосмуг, найбільш придатних для тієї чи
іншої місцевості. Відповідно до висновків ученого, степовий характер місцевості
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4604
виражений тим яскравіше, чим менше вилужені ґрунти, чим ближче до поверхні
перебуває шар, в якому соляною кислотою легко виявити вуглекислі солі. Однак
у розробці цього питання Гаврило Іванович перебільшував роль материнської по%
роди й недооцінював — клімату, приписуючи йому лише регулюючий вплив на
процеси ґрунтоутворення. Г.І. Танфільєв склав карту поширення лісів на півдні
Росії, на яку були нанесені різні типи природних лісів, а також штучні лісові на%
садження. Ця карта стала основою для складання детальніших геоботанічних карт
Європейської Росії.
Восени 1895 року Г.І. Танфільєва затверджують на посаді приват%доцента Пе%
тербурзького університету, де він читав курс ботанічної географії Росії. Того ж ро%
ку його прийняли на службу до Петербурзького ботанічного саду, в якому він пра%
цював спочатку консерватором, а від 1899%го — головним ботаніком.
Природним розвитком поглядів Г.І. Танфільєва було створення ним учення про
доісторичні степи. У праці «Доисторические степи Европейской России» (1896) він
стверджував, що у пізньольодовиковий період північніше сучасних степів, на без%
чорноземних лесових просторах, тягнулися доісторичні степи. Їхня смуга у наш
час зайнята широколистяними лісами на порівняно бідних на гумус ґрунтах. «Ко%
лись, — відзначає Г.І. Танфільєв, — область степів у Європейській Росії була наба%
гато більше сучасної, а самі степи — ще більш безлісними, ніж тепер».
Учення Танфільєва про післяльодовикові доісторичні степи мало величезне
значення. Воно сприяло тому, що географічні зони Російської рівнини почали
вивчати по%новому, розглядали їх у постійному розвитку. У цій же праці Гаврило
Іванович описав класичну схему розподілу деревної рослинності лісостепової
смуги залежно від геологічної будови, топографії та ґрунтів. На правих піднесених
берегах річкової долини тягнеться смуга широколистяних нагірних дібров на гли%
нистих ґрунтах, у заплавній долині — заплавні діброви, а на болотистих місцях —
вільшняки, на лівій надлучній піщаній терасі — соснові бори. Цю схему, «схему
Танфільєва», згодом доповнив Г.Ф. Морозов.
Упродовж 1899—1902 років Гаврило Іванович досліджував природу Бараби й
Кулундинського степу. На його думку, несприятливі гідротермічні умови Західно%
го Сибіру є основною причиною відсутності тут широколистяних видів дерев. Він
виявив у Західному Сибіру березовий передстеп, або лісостеп, аналогічний дубо%
вому лісостепу в Європейській Росії. В усіх своїх роботах учений широко застосо%
вував едафічний принцип, стверджуючи, що найважливішим компонентом ланд%
шафту є ґрунти і підґрунтя, зміни яких неминуче спричинюють трансформації не
лише рослинного покриву, а й ландшафтів і географічних зон.
Дослідження боліт і тундри, участь в Особливій експедиції В.В. Докучаєва, а
також у роботах зі складання «Почвенной карты Европейской России» дали Г.І.
Танфільєву надзвичайно багатий матеріал для фізико%географічного районування
країни. Складена ним схема поділу Європейської Росії на фізико%географічні об%
ласті є першою вдалою спробою районування такої величезної території і стала
основою всіх подальших подібних робіт. Вагомим внеском Гаврила Івановича у
розвиток учення про зони природи є його класична праця «Главнейшие черты
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 605
растительности России» (1903), в якій дано опис рослинності країни за окремими
географічними зонами.
Г.І. Танфільєв відіграв дуже важливу роль в історії вітчизняної геоботаніки.
Він з винятковою повнотою розкрив вплив комплексу зовнішніх умов на особли%
вості розвитку не лише окремих рослин, а й фітоценозів та геоботанічних зон.
Вивчаючи взаємодії рослин і ґрунтів, попередники Гаврила Івановича більше ува%
ги приділяли дослідженню впливу рослин на ґрунт. Танфільєв же цілком слушно
вважав, що між рослинами та ґрунтом існують складні взаємозв'язки; не лише
рослини впливають на ґрунт, а й ґрунти — на характер рослинності, обумовлюючи
наявність у даній місцевості певних особливостей ландшафтного і навіть зональ%
ного характеру. Г.І. Танфільєва можна вважати одним із засновників наукового
луківництва у Росії. У багатьох його працях наводяться описи природних лук
країни.
Через загострення у 1903 році туберкульозного процесу Гаврилу Івановичу до%
велося серйозно подумати про від'їзд із Петербурга. Навесні 1905 року він переїхав
до Одеси, де обійняв посаду професора географії Новоросійського університету.
Там він пропрацював до останніх днів свого життя — 23 роки. Першою великою
працею, написаною Г.І. Танфільєвим в Одесі, була його докторська дисертація
«Пределы лесов в полярной России» (1911). 18 березня 1912 року Гаврило Івано%
вич успішно її захистив у Петербурзькому університеті й був визнаний гідним уче%
ного звання доктора географії. Упродовж 1916—1928 років він підготував п'яти%
томний курс «География России».
Помер Гаврило Іванович 4 вересня 1928 року в м. Одесі. Його ім'ям названо
острів у групі Курильських островів.
Роботи самобутнього і яскравого вченого, яким був Г.І. Танфільєв, що охоп%
люють широкі проблеми природознавства та географії, зберігають своє значення
й у наші дні. Вивчаючи генезис і розвиток географічних зон, Танфільєв завжди
приділяв особливу увагу дослідженню зв'язків, які існують між окремими компо%
нентами ландшафту. Він навчив нас дивитися на болота, степи, тундру, на всі ге%
ографічні зони як на складні природні комплекси; завжди й усюди, навіть у вузь%
ких спеціальних темах, дослідник залишався натуралістом у найширшому ро%
зумінні цього слова. Теоретичні і практичні праці Гаврила Івановича Танфільєва
дають право віднести видатного вченого до фундаторів і класиків вітчизняної ге%
оботаніки.
О.С. МІГУНОВА, Г.Б. ГЛАДУН
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4606
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3656 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-4123 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:04:40Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мігунова, О.С. Гладун, Г.Б. 2009-07-09T10:42:04Z 2009-07-09T10:42:04Z 2007 Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ / О.С. Мігунова, Г.Б. Гладун // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 603-606. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3656 uk Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України Історія науки Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ Article published earlier |
| spellingShingle | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ Мігунова, О.С. Гладун, Г.Б. Історія науки |
| title | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ |
| title_full | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ |
| title_fullStr | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ |
| title_full_unstemmed | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ |
| title_short | Гаврило Іванович Танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ |
| title_sort | гаврило іванович танфільєв — видатний вітчизняний геоботанік і географ |
| topic | Історія науки |
| topic_facet | Історія науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3656 |
| work_keys_str_mv | AT mígunovaos gavriloívanovičtanfílʹêvvidatniivítčiznâniigeobotaníkígeograf AT gladungb gavriloívanovičtanfílʹêvvidatniivítčiznâniigeobotaníkígeograf |