Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання
Вважаючи звук невід'ємною частиною концептосфери людини, лінгвісти приділяють значну увагу дослідженню звукопозначень у мові. Особливий інтерес викликають праці, де лексичний матеріал розглядається з точки зору теорії семантичного поля, оскільки польовий підхід на сьогодні ? найбільш перспектив...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2006 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36588 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання / О. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 85-88 — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859707190665805824 |
|---|---|
| author | Бабакова, О. |
| author_facet | Бабакова, О. |
| citation_txt | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання / О. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 85-88 — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Вважаючи звук невід'ємною частиною концептосфери людини, лінгвісти приділяють значну увагу дослідженню звукопозначень у мові. Особливий інтерес викликають праці, де лексичний матеріал розглядається з точки зору теорії семантичного поля, оскільки польовий підхід на сьогодні ? найбільш перспективний напрям вивчення лексичної системи мови.
Считая звук неотъемлемой частью концептосферы человека, лингвисты уделяют значительное внимание исследованию звукообозначений в языке. Особенный интерес вызывают труды, где лексический материал рассматривается с точки зрения теории семантического поля, поскольку полевой подход на сегодня - наиболее перспективное направление изучения лексической системы языка.
|
| first_indexed | 2025-12-01T03:52:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
85
Бабакова О.
ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ СПРИЙНЯТТЯ ЗВУКІВ,
ВІДОБРАЖЕНИХ УКРАЇНСЬКИМИ ДІЄСЛОВАМИ ЗВУЧАННЯ
Вважаючи звук невід’ємною частиною концептосфери людини, лінгвісти приділяють значну увагу до-
слідженню звукопозначень у мові. Особливий інтерес викликають праці, де лексичний матеріал розгляда-
ється з точки зору теорії семантичного поля, оскільки польовий підхід на сьогодні − найбільш перспектив-
ний напрям вивчення лексичної системи мови. Звукономінативна лексика активно досліджується в російсь-
кій мові (відомі роботи Р.Г. Карунц „Семантична структура дієслів звучання в сучасній російській мові”(7),
Н.П. Сидорової „Системна організація лексико-семантичної групи дієслів звучання та їхній взаємозв’язок з
іншими дієслівними групами”(13), М.В. Попової „Функціонально-семантичне поле „звук“ у сучасній росій-
ській мові” (12)). Лексика на позначення звучання була об’єктом різних аспектів досліджень російських лін-
гвістів Л.М. Васильєва, О.Л. Голубєвої, І.О. Сколотової, О.Д. Кузнецової, М.О. Шелякіна, Л.В. Філіппової,
І.В. Івлієвої, Г.В. Горбаневської тощо. Останнім часом з’явилися праці, присвячені звукономінативній лек-
сиці англійської, німецької, фінської та ін. мов.
В українській мові лексико-семантичне поле звучання ще не було об’єктом спеціального дослідження.
Враховуючи те, що акустичне середовище має важливе значення для орієнтації людини в навколишньому
світі, а також те, що звукономінативна лексика відіграє важливу роль в експлікації картини світу, вивчення
лексичних одиниць української мови, що репрезентують звучання, на сьогодні є актуальним.
Складовою частиною звукового семантичного поля є лексико-семантична група дієслів звучання. На-
звані дієслова об’єднані спільною категоріально-лексичною семою „видавати або утворювати звуки”. У
статті дієслова звукової семантики аналізуються з точки зору відображення ними специфіки сприйняття
звуків довкілля „етнічною людиною”.
Лінгвісти звертають увагу на подвійну природу дієслів звучання: з одного боку, звукономінативні діє-
слова характеризуються яскравою денотативно орієнтованою семантикою, оскільки тісно прив’язані до сві-
ту речей, які породжують звуки, та до їхніх об’єктивних характеристик − висоти тону, гучності, тембру
тощо. З іншого боку, не менш важливу роль в оформленні значення дієслів звучання відіграє концептуальна
(сигніфікативна) складова, бо способи членування світу звуків залежать не тільки від об’єктивних характе-
ристик звукових одиниць (акустичних параметрів, причин виникнення звука й под.), але й тією чи іншою
мірою визначаються етноспецифічною картиною світу, втіленою в певній мові [1, с.4]. Дослідники наголо-
шують, що навколишній світ різними людьми сприймається неоднозначно і це фіксується в мові: „лексичне
значення слова, на думку когнітивістів, являє собою інтерпретацію фрагмента світу людини, тобто хоч і є
антропоцентричним за своєю природою, не стільки відображає об’єктивні ознаки предмета, скільки фіксує
значущі з точки зору досвіду культурної взаємодії інтерактивні властивості“[8, с.41]. Підтвердженням цьо-
му є неоднакове сприйняття звучання певними етнічними групами людей.
Бєликова О.Є., досліджуючи дієслова звучання фінської мови, звертає увагу на те, що фінни сприйма-
ють звуки, які видає чайка та ластівка, як немелодійні, неприємні. У них вони асоціюються зі звуками, що
утворюються при відмиканні іржавого замка чи терті плуга об каміння, і позначаються дієсловами, що від-
повідають українським скрипіти, скреготати [1, с.4-5]. Носії ж української мови звучання названих птахів
сприймають як нейтральне чи навіть приємне: ластівка щебече; чайка кигиче, ячить. „Щебече, як ластів-
ка”, − говорять про лагідну й приємну мову. Пісня чайки у сприйнятті українців − тужлива, жалібна: Чайка
скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче... (Т. Шевченко).
Зв’язок між людиною та навколишнім світом відбивається в народних прислів’ях, образних виразах,
фразеологічній системі мови, метафоричних конструкціях. Такий мовний матеріал акумулює соціально-
історичну, інтелектуальну, емоційну інформацію національного характеру. На думку дослідників, „мова в
багатстві своїх форм і значень містить ключі до таємниць розумового універсуму певної культури, до пі-
знання способу мислення народу, особливостей менталітету її носіїв. Самореалізуючись у численних актах
мовної словотворчості, етнічна людина задає певні параметри квантування ментально-культурного просто-
ру мови, характер яких детермінується особливостями її сприйняття та оцінки світу“ [4, с.14]. Наприклад,
слова баран, вівця у свідомості українців, росіян сприймаються як синоніми нерозумності, тупості, а діє-
слова, що репрезентують звучання цих тварин, у складі порівняльної конструкції бекає (мекає) як вівця (ба-
ран) негативно характеризують мовлення людини як малограмотне, неаргументоване. Разом з тим, за до-
слідженнями вчених, для народів Близького Сходу, а потім для всього семітського й пізніше всього мусу-
льманського світу вівця й баран асоціювалися з образом вожака овечого стада, служили символом та емб-
лемою почесті, достатку, багатства, і тому образ барана викликав повагу на Давньому Сході. Уже в Старо-
му Заповіті є спроби перетворити образ барана і овець у символ: баранами називаються вожді (правители,
князі) і слово їхнє − зразок мудрості, вівцями (в позитивному плані) йменуються цілі народи (Иезекииль
39:18, Даниил 8:3). Вівці та барани відіграли неабияку роль і в історії Англії (згадаємо період розквіту краї-
ни як виробника сукна з овечої шерсті). Позитивно трактуються образи барана та вівці (а також їхнє звуко-
вираження) і в казахській мові, оскільки казахи – етнічні кочівники і прекрасні скотарі. Казахська народна
традиція приписує священні риси баранам і верблюдам [16].
Як стверджують лінгвісти, „національно-культурна специфіка мови відображається в першу чергу в
експресивній частині її словникового складу (прислів’ях, приказках) і, звичайно, в оцінній лексиці, яка ви-
никає в результаті образності та переносного значення “ [3, с.117]. У зв’язку з цим актуальним є дослі-
дження метафоричних значень дієслів звукової семантики.
Негативно сприймаються людиною високі протяжні та жалібні звуки хижаків або собаки, що познача-
ються лексемою вити. Символічний вплив таких звуків на людину відображено в народному прислів’ї: У
Бабакова О..
ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ СПРИЙНЯТТЯ ЗВУКІВ, ВІДОБРАЖЕНИХ УКРАЇНСЬКИМИ ДІЄСЛОВАМИ
ЗВУЧАННЯ
86
лісі вовки виють, а в хаті страшно (Нар. тв.). Звучання, репрезентоване дієсловом вити в зооморфних ме-
тафорах, здебільшого асоціюється з тугою, самітністю, відчаєм людини: хоч вов́ком вий. Уживається для
вираження безвихідного, скрутного становища, великого відчаю, досади і т. ін. через неможливість що-
небудь змінити [250]; Вию псом на мертвiм полi бою, Стережу сей попiл i кiстки…(Є. Маланюк); Сніги
тепер в серці і вовки виють (М. Коцюбинський) .
Про те, що вказане звучання неприємне людині, свідчить семантика стійких народних порівнянь, фра-
зеологізмів з дієсловом вити: виє, як вовк; виє, як голодний вовк; виє, як собака; виє, як собака на місяць –
іронічно або зневажливо про людину, яка сумно й протяжно співає чи плаче [2, с.22]; виє, як собака у слив-
ках; виє, як собака на вітер −’негарний спів’ [5, с.225]; З вовками жити, по-вовчому вити і Між вовками
по-вовчи (по-вовчому) й вий. Буває, що людина змушена пристосовуватися до оточуючих, чинити так, як
ті, в товариство яких вона потрапила [10, с.59]. Отже, хоч метафоричні конструкції, в яких уживається лек-
сема вити, мають різні варіанти значень, та спільною для них є пейоративна оцінка ситуації.
Як не дивно, але дієслова, що репрезентують звукові сигнали собаки, − тварини, яка вже протягом бага-
тьох тисячоліть вірно й безкорисливо служить людині, негативно оцінюють людське мовлення чи спів: Га-
вкає, як собака – зневажливо про того, хто робить кому-небудь зауваження, або взагалі говорить щось не-
приємне [2, с.24]; Гавкає, як собака на прив’язі – зневажливо про того, хто говорить зозла [2, с.24]; Гиркає,
як сучка з-під воріт – зневажливо про людину, яка подає голос, боронячи неправого, сильнішого [2, с.25];
Співає басом як собака часом [5, с.225]. Це парадоксальне явище Г.М. Доброльожа пояснює так: „На нашу
думку, є декілька причин негативного сприйняття образу собаки. По-перше, із собакою господар проводив
значно більше часу, ніж з іншими свійськими тваринами, і тому досконало знав та міг передбачити найто-
нші нюанси поведінки собаки. По-друге, неймовірній „популярності“ собаки сприяв його гучний голос (га-
вкіт, гарчання, виття, скигління), який можна було по-різному, залежно від конкретної ситуації, інтерпрету-
вати. По-третє, собака уже сама по собі дуже цікава і різностороння тварина, яка вміє захистити і розважи-
ти, охороняти і бешкетувати, принести здобич і вкусити…“[5, с.223]. Слід зазначити, що синоніми скаву-
чати, скімлити, скиглити, які передають протяжні, здебільшого жалібні звуки собак та інших тварин, роз-
вивають синонімічні переносні значення׃ всі вони оцінюють мовлення людини як нудне, надокучливе, на-
бридливе: скавучати ― 3. перен., розм. Набридати кому-небудь скаргами, докорами; плакатися [14: Т.9,
с.238], скімлити ― Надоїдливо скаржитися на кого, - що-небудь [14: Т.9, с.269], скиглити ― 3. перен.,
розм. Набридливо скаржитися, жалітися на що-небудь, плакатися [14: Т.9, с.261]: Тадик скімлив у куточку,
як зінське щеня (Григорій Тютюнник). Отже, негативне сприйняття звуків собаки в народній свідомості
пов’язане з багатьма факторами, одним з яких є те, що собака, хоч і домашня тварина, приручена, „своя“,
все ж вона потенційно небезпечна і в будь-який момент може виявити звірячі інстинкти, хижий норов.
Кіт в українському фольклорі асоціюється з охоронцем малого дитинчати і його звучання сприймаєть-
ся як символ домівки, затишку, спокою, безпеки, миру в домі : Ой на кота воркота, На дитину дрімота;
Як буде кіт воркотати, То дитятко буде спати (Колисанка).
Переносне значення дієслів звукової семантики каркати, крякати відбиває символічне переосмислен-
ня впливу звуків на людину: Каркати. Те саме, що крякати 1, 2.[14: Т.4, с.106]. Крякати –2. перен., розм..
Віщувати, накликати нещастя, невдачу [14: Т.4, с.379]: Випущений з Оношкової гармати снаряд вогнисто
кресонув у лобову броню і, напевно, занурився в ріллю далеченько правобіч.
-Кут, Альохо! − зболено гукнув Оношко до навідника, хоч не заведено в їхній обслузі "каркати" під ру-
ку. Але досада й безнадія розпирали груди Оношку, і він мусив викричати їх (М. Іщенко). Цікавою щодо
цього є думка звукосимволістів, які вважають, що природа виробила в людини рефлекс реагувати на звуки,
як на явища, що супроводжуються цими звуками. На низькі, шумні та голосні звуки людина реагує, як на
тривожні, небезпечні, жахливі явища і навпаки – на високі, тихі, мелодійні звуки – як на приємні, безпечні
явища. „Скажімо, від ворона та пугача ніякої шкоди людині – одна тільки користь. Але в людському повір’ї
„ворон біду накаркає“, а пугач і взагалі жахливий птах, і в будь-якій казці від нього тільки зло. За що ж їх
не люблять? А за те, що крики їхні – звуки низькі, голосні, немелодійні. Звуки страху й небезпеки“ [6, с.
137].
Символічно сприймаються в свідомості українців і звуки, що позначаються лексемою кувати − перен.,
нар.-поет. Віщувати (довгі роки, щастя тощо) [14, Т.4, с.383]: „Зозуле, зозуле, скільки мені років?“ − і вона
почала кувати тобі літа, кувала довго й сумно (Є. Гуцало). Н.А. Пастух, досліджуючи образ зозулі в украї-
нському фольклорі, вказує на поліфонію семантичних значень голосу пташки − пісня зозулі трактується в
народі то як весела, то як сумна. „Таке тлумачення може пояснюватись і амбівалентною семантикою образу
загалом, і суто природною особливістю акустичних проявів пташки: голос самця – відоме монотонне ку-ку,
голос самки – схожий на сміх.“ [11, с.9]. Дослідниця звертає увагу на особливості сприйняття крику зозулі в
природному просторі − „чужому“ для людини і в „своєму“: „Тлумачення крику пташки в природному їй
просторі (ліс, луг тощо) може мати як позитивний, так і негативний характер, діючи переважно за форму-
лою: у якому стані N почує зозулю перший раз, – у такому проведе цілий рік. Так, якщо зозуля кує на голий
(безлистий) ліс, відповідно рік буде неврожайним, поганим; коли зозуля кує людині, що має в той час
гроші, – вони будуть цілий рік…
Наближення пташки до “свого” простору (село, вулиця, дім), як правило, нічого доброго не віщує.
Пташка має яскраві конотації інородності, тому вторгнення “чужої” істоти у “свій” простір завжди несе
зміст хаосу. “Сказане” зозулею обов’язково пов’язане з ключовими моментами життя – із пророкуванням
років самого життя, із віщуванням терміну смерті, одруження, народження, а також із природно-аграрною
інформацією, яка врешті теж розцінюється як життєво важлива“ [11, с.9,10]: Летіла зозуля з поля на долину,
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
87
Та й сіла кувати на мою калину, Зозуле, зозуле, десь горе чуєш, Біля моєї хати на калині куєш? Зозуля кува-
ла, правдоньку казала, Що моєї неньки на світі не стало (Нар. творчість).
Негативне сприйняття людиною різких, високих звуків, утворених тертям, стисканням предметів спри-
чинило виникнення метафор рипіти ― 2. розм. Говорити різким, неприємним голосом [14: Т.8, с.538],
скрипіти —2. перен., розм. Говорити різким, неприємним голосом; [14: Т.9, с.320]: Отже, діти, — скрипів
тягучий безбарвний голос Огнєва, — з цього дня вашим доглядачем буде пан капітан Котляревський Іван
Петрович … (Б. Левін).
Цікавим є дослідження метафоричних смислів лексеми свистіти, здійснене Н.О. Мішанкіною (9). Пер-
винне значення свистіти − видавати, утворювати свист − різкий високий звук, утворюваний сильним види-
ханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка, дудки і т. ін.) [14: Т.9, с.75]. До-
слідниця вказує на такі потенційні компоненти дієслова звучання, як інтенсивність, що виявляється в мета-
форичних варіантах свиснути у вухо (вдарити), свиснути гроші (вкрасти); деструктивність (що він вам ще
насвистів?); неосмисленість (просвистіти гроші). Про символічне значення свисту говорить звичай, за
яким забороняється свистіти в домі, інакше можна „висвистіти“ тих, хто там живе, або втратити достаток,
гроші тощо: Не годиться свистiти в хатi. Мусив би знати звичай батькiвський (О. Гончар).
Цей тип звучання осмислюється не тільки як беззмістовний, а й як такий, що лишає змісту, робить пус-
тим. Одним із фактів на користь гіпотези про символічне значення свисту може служити міфологічний об-
раз Солов’я-розбійника, атрибутом якого є свист, який має руйнівну силу. Цей символічний смисл, як вва-
жає Н.О. Мішанкіна, ґрунтується на вже названому компоненті − деструктивності. Дослідниця доходить ви-
сновку, що вся сукупність метафоричних смислів та оцінок дозволяє говорити про негативне сприйняття
цього типу звучання носіями російської мови [9, с.57].
В українських народних казках і легендах за умови, коли лексема свистіти (свиснути) вживається із
суб’єктом, який позначає негативного персонажа, у ній також актуалізується потенційна сема деструктив-
ності: Чорт як свиснув раз, листя з дерева посипалося. Свиснув удруге — попадали дрібні гіллячки. А як
свиснув утретє — обломилося велике гілля (Нар. казка); Ну, змій вже вкрай злякався Івана-Побивана. Але
ще каже: — Ану, давай, хто сильніше засвище. Змій як свисне, аж дерева пригнулись (Нар. казка); Увечері
всі бачили, як до тої могили летів змій, страшенно сиплячи іскрами. Та як свиснув − осипалось листя з
дерев (Легенди та перекази); На річці Смородині заступив йому дорогу Соловій і свиснув так, що під Іллею
кінь спіткнувся (Билина).
Сема „робити пустим“ виявляється актуальною в метафорах віт́ер свистить у кишен́ях. У кого-небудь
зовсім немає грошей [15] , ві́тер свистить у голові. Хто-небудь легковажний, несерйозний [15]. Поєднання
дієслова звучання свистіти із суб’єктом вітер указує на відсутність, „вивітрення“ в першому випадку гро-
шей, у другому − розуму, здорового глузду в людини. В українській та російській мовах виявлено подібні
потенційні компоненти в семантиці дієслова свистіти, які актуалізуються при метафоричному вживанні.
Етнічний характер сприйняття звуків виразніше проявляється в семантиці тих дієслів, що передають
звукові сигнали тварин, ніж у тих, які вживаються для номінації предметного звучання. При оцінюванні
звуків тварин враховуються не тільки акустичні параметри звукового сигналу, а й прототипові риси твари-
ни, ступінь агресивності, розмір, фізична сила, поведінка, значущість для людини, позитивна чи негативна
інтерпретація образу тварини в певному лінгвокультурному ареалі тощо.
Сприйняття звучання предметів залежить переважно від його акустичних параметрів: ступеня гучнос-
ті, висоти, інтенсивності тощо, хоч, безумовно, етнокультурні особливості відбиваються і в семантиці вка-
заних лексем.
Досить часто значення звукономінативних одиниць зумовлюється етноспецифічною картиною світу,
втіленою в певній мові, культурним досвідом певного народу, значущістю суб’єкта звуковираження для но-
сіїв мови тощо. Урахування національно-культурного компоненту репрезентації звукономінативної сфери
має важливе значення для перекладацької практики, а також при вивченні української мови як іноземної.
Джерела та література
1. Беликова А.Е. Семантика глаголов звучания в финском языке: Дис. канд. филол. наук : 10.02.22. − Пет-
розаводск, 2004. − 238 c.
2. Гартоване слово. Постійні порівняння в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Серія „Пам’ятки мовної
культури Нижньої Наддніпрянщини“. – Випуск ІІІ / Зібрав і впорядкував Віктор Чабаненко. – Запорі-
жжя, 1995. – 164с.
3. Голодов А.Г. Зооморфные метафоры в разговорно окрашенной специальной лексике и проблемы их
перевода // Вестник ВГУ, Серия “Лингвистика и межкультурная коммуникация”. − 2005. − № 2. −
С.117-123.
4. Голубовська І.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: Автореф. дис... д-ра філол. наук:
10.02.15 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. − К., 2004. − 38 с.
5. Доброльожа Г.М. Образна парадигма фразеологізмів з компонентом "собака" // Вісн. Житомир. держ.
пед. ун-ту. − 2004. − N 14. − С. 223-227.
6. Журавлев А.П. Звук и смысл. −М.: Просвещение, 1981. − 160с.
7. Карунц Р.Г. Семантическая структура глаголов звучания в современном русском языке: Автореф. дис...
канд. филол. наук: 10.02.01 / Москов. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина – М., 1975. – 26 с.
8. Космеда Т.А., Гажева І. Д. Аспекти й методика вивчення слова у контексті зміни лінгвістичних пара-
дигм // Мовознавство. − 1999. − №1. − С.39-46.
9. Мишанкина Н.А. Информационный потенциал слова: когнитивный аспект // Открытое и дистанцион-
ное образование. − Вып. №1 (9), 2003. − С. 51 - 57.
Бабакова О..
ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ СПРИЙНЯТТЯ ЗВУКІВ, ВІДОБРАЖЕНИХ УКРАЇНСЬКИМИ ДІЄСЛОВАМИ
ЗВУЧАННЯ
88
10. Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумач-
ний словник. – К.:Рад.шк.,1991. – 400с.
11. Пастух Н.А. Зооморфні образи в українському фольклорі. Образ зозулі: Автореф. дис... канд. філол. на-
ук: 10.01.07 / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. − Л., 2001. − 19с.
12. Попова М.В. Функционально-семантическое поле „звук“ в современном русском языке: Дис... канд.
филол. наук : 10.02.01. − Ростов-на-Дону, 2002. − 153с.
13. Сидорова Н.П. Системная организация лексико-семантической группы глаголов звучания и их взаимо-
связи с другими глагольными группами: Дис… канд. филол. наук: 10.02.01. − М., 1978.− 211 с.
14. Словник української мови : В 11 т. – К.: Наук. думка, 1970-1980
15. „Словники України“ on-line В.А. Широков, О.М. Костишин, О.Г. Рабулець, І.В. Шевченко,
Н.М. Сидорчук // Internet − http://ulif.org.ua/ulp/dict_all/index.php
16. Шингарева М. Концепт “овца/баран” в языковых картинах мира казахов, англичан и русских // Internet
−www.natek.freenet.kz/new%20texts/Shingareva.doc
Асанов Б.И., Бабичева В.В.
ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ СРЕДСТВ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
СПОРТА НА ВОСПИТАНИЕ МЕЖЛИЧНОСТНОГО ОБЩЕНИЯ СТУДЕНТОВ
Цель: Оптимизация педагогических воздействий средствами физической культуры и спорта на комму-
никативные связи студентов.
Актуальность: В XXI веке появилась проблема самореализации коммуникативных способностей в об-
щении из-за полной компьютеризации и индивидуализации социума. В результате этого происходит поиск
новых путей межличностного общения и взаимодействия.
Новизна: В работе впервые сделана попытка исследования влияния средств физической культуры и
спорта на этическое и эстетическое межличностное воспитание студентов.
Велики воспитательные возможности физической культуры и спорта. Эти виды деятельности эмоцио-
нальны, коллективны, общественно значимы, формируют положительный опыт поведения в социуме.
Спорт давно уже занял одно из ведущих мест в международном общении.
Неудивительно, что международные спортивные связи выросли в нашу эпоху до глобальных размеров,
а такие формы спортивного движения, как «Спорт для всех» и олимпийское движение, стали широчайшими
международными течениями современности. Следует отметить, что в настоящее время Международный
олимпийский комитет объединяет около 200 национальных олимпийских комитетов. А студенты и моло-
дёжь – это будущее международных отношений нашего государства.
Занимаясь спортом, молодой человек испытывает большие психофизические нагрузки. В преодолении
возникающих при этом трудностей создаются условия для воспитания воли. Участие в спортивной дея-
тельности является хорошей школой воспитания у подрастающего поколения самостоятельности, общест-
венной активности. В процессе участия в общественно полезной работе спортивный актив учится искусству
управления, улучшает межличностное общение и профессиональное взаимодействие студентов.
Трудно сочетать занятия спортом с учёбой. Поэтому воспитание организованности, дисциплины, при-
учение к строгому режиму занимает важное место в работе со студентами. Для успеха физического воспи-
тания важна также сознательная деятельность занимающихся в процессе решения каждой задачи, постав-
ленной преподавателем. При постановке каждой конкретной задачи надо по возможности доводить до соз-
нания занимающихся её значение. Одна из существенных сторон педагогического мастерства преподавате-
ля физического воспитания заключается в умении возбуждать живой интерес к выполнению каждого зада-
ния. Эффективность процесса физического воспитания в значительной мере зависит насколько занимаю-
щиеся приучены анализировать свои действия. Это достигается применением таких методов, как словесный
разбор, анализ и самоанализ выполняемых действий.
Однако в спорте возникают и отрицательные явления. Это происходит, когда спорт превращается в са-
моцель, а учебные, трудовые, общественные обязанности отходят на второй план. В таких случаях воспита-
тельное значение спорта резко снижается. Нечестность, нарушение норм спортивной этики в быту и на тре-
нировках у студентов при условии, если в спортивной деятельности ослабленно воспитательное воздейст-
вие, если к студентам не предъявляются необходимые требования. Без целеустремлённой повседневной
воспитательной работы со стороны тренера и коллектива, без требовательности и внимания к студенту
нельзя добиться ощутимых успехов в формировании идейных и моральных качеств у физкультурника и
студента.
Итак, воспитание – сложный и многогранный процесс. Он требует понимания каждым педагогом-
тренером общественно обусловленных целей воспитания; умения конкретизировать эти цели применитель-
но к возрасту и уровню воспитанности студентов; определять задачи и содержание воспитания и выбирать
наиболее рациональные методы решения воспитательных задач; постоянно анализировать результаты своей
воспитательной деятельности и вовремя предупреждать отрицательные явления [3].
Принципы воспитания – это исходные положения, в которых выражены основные требования к на-
правлению, содержанию, методам и организации воспитательной работы, отношениям между участниками
воспитательного процесса межличностного общения и профессионального взаимодействия студентов.
Принципы педагогического воспитания, являясь руководящими положениями для преподавателя, тре-
нера, определяются задачами формирования человека, основываются на педагогической этике о воспитании
http://ulif.org.ua/ulp/dict_all/index.php
http://www.natek.freenet.kz/new%20texts/Shingareva.doc
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36588 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T03:52:17Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бабакова, О. 2012-07-26T20:39:38Z 2012-07-26T20:39:38Z 2006 Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання / О. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 85-88 — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36588 Вважаючи звук невід'ємною частиною концептосфери людини, лінгвісти приділяють значну увагу дослідженню звукопозначень у мові. Особливий інтерес викликають праці, де лексичний матеріал розглядається з точки зору теорії семантичного поля, оскільки польовий підхід на сьогодні ? найбільш перспективний напрям вивчення лексичної системи мови. Считая звук неотъемлемой частью концептосферы человека, лингвисты уделяют значительное внимание исследованию звукообозначений в языке. Особенный интерес вызывают труды, где лексический материал рассматривается с точки зрения теории семантического поля, поскольку полевой подход на сегодня - наиболее перспективное направление изучения лексической системы языка. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання Article published earlier |
| spellingShingle | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання Бабакова, О. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання |
| title_full | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання |
| title_fullStr | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання |
| title_full_unstemmed | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання |
| title_short | Етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання |
| title_sort | етнокультурний аспект сприйняття звуків, відображених українськими дієсловами звучання |
| topic | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36588 |
| work_keys_str_mv | AT babakovao etnokulʹturniiaspektspriinâttâzvukívvídobraženihukraínsʹkimidíêslovamizvučannâ |