Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства
Розглянуто проблемні теоретико-методологічні питання сучасного бібліотекознавства, зокрема визначення дисциплінарного статусу, методології, об’єкта і предмета, розвитку прикладних теорій бібліотечної науки межі ХХ і ХХІ століть. Охарактеризовано методики і процедури фахових досліджень, термінологічн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/367 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства / О. Воскобойнікова-Гузєва // Бібл. вісн. — 2007. — N 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859718808211554304 |
|---|---|
| author | Воскобойнікова-Гузєва, О. |
| author_facet | Воскобойнікова-Гузєва, О. |
| citation_txt | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства / О. Воскобойнікова-Гузєва // Бібл. вісн. — 2007. — N 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Розглянуто проблемні теоретико-методологічні питання сучасного бібліотекознавства, зокрема визначення дисциплінарного статусу, методології, об’єкта і предмета, розвитку прикладних теорій бібліотечної науки межі ХХ і ХХІ століть. Охарактеризовано методики і процедури фахових досліджень, термінологічну, інституціональну та комунікаційну складові бібліотекознавства. Обґрунтовано тезу про якісно новий етап розвитку вітчизняного бібліотекознавства як самостійної науки документально-комунікаційного циклу, а диференціація та відповідне ускладнення структури розглядаються як підтвердження розвитку системи бібліотекознавчого знання.
|
| first_indexed | 2025-12-01T09:00:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2 3
ібліотекознавство – це наука про ретрос-
пективу, сьогодення і перспективу бібліо-
течної дійсності, дійсності у масштабному
розумінні інформації і знання, доступного та необ-
меженого у часі і просторі. Певне відставання у
розробці теоретико-методологічних питань сучас-
ного бібліотекознавства від науково-прикладних
здобутків бібліотечно-інформаційної галузі цілком
закономірне, оскільки технологічні, методичні та
організаційні проблеми входження бібліотек як
рівноправних науково-інформаційних партнерів у
суспільство, що стрімко розвивається, вимагає
концентрації фахових зусиль саме у конкретно-
практичному напрямі. Настав час осмислити з те-
оретичної та методологічної точок зору здобутки
бібліотечної науки. Формат наукової статті дозво-
ляє лише окреслити перелік проблемних питань та
намітити напрями їх вирішення. Одразу зазначи-
мо, що розглядаємо напрацювання сучасної укра-
їнської бібліотечної науки в контексті розвитку
пострадянського бібліотекознавства, враховуємо
досвід наших російських і білоруських колег.
Почнемо із взаємопов’язаних питань визначення
дисциплінарного статусу, методології, об’єкта і
предмета у пострадянському бібліотекознавстві
межі ХХ і ХХІ століть. До кінця 80-х років ХХ ст.
бібліотекознавство визначалось як наукова дис-
ципліна, яка вивчає мету, принципи, зміст та фор-
ми суспільного використання творів друку 1, що
дещо звужувало та не відображало наявного спект-
ра прикладних теорій бібліотечної науки того часу.
90-ті роки дали значний імпульс для розвитку
як окремих досліджень, так і загальних методо-
логічних підходів, що наприкінці ХХ ст. позначи-
лося і на оновленому визначенні бібліотекознав-
ства як наукової дисципліни, яка вивчає бібліоте-
ку як соціальну систему, її структуру, функції і
діяльність 2.
Сьогодні, на початку ХХІ ст. бібліотекознав-
ство розглядається як комплексна соціогумані-
тарна наука, яка вивчає закономірності форму-
вання, розвитку і функціонування бібліотек, іс-
торію та зміст документних джерел 3 та особли-
Äèñêóñ³éí³ ïèòàííÿ ðîçâèòêó
òåî𳿠³ ìåòîäîëî㳿 á³áë³îòåêîçíàâñòâà
У статті розглянуто проблемні теоретико-методологічні питання сучасного бібліотекознавства, зокрема визначення дисциплі-
нарного статусу, методології, об’єкта і предмета, розвитку прикладних теорій бібліотечної науки межі ХХ і ХХІ століть. Оха-
рактеризовано методики і процедури фахових досліджень, термінологічну, інституціональну та комунікаційну складові бібліо-
текознавства. Обґрунтовано тезу про якісно новий етап розвитку вітчизняного бібліотекознавства як самостійної науки доку-
ментально-комунікаційного циклу, а диференціація та відповідне ускладнення структури розглядаються як підтвердження роз-
витку системи бібліотекознавчого знання.
К л ю ч о в і с л о в а: бібліотекознавство, методика, методологія, дослідження, система документної комунікації.
УДК 02:001.8 «19/20»
Олена ВОСКОБОЙНІКОВА-ГУЗЄВА,
директор Інституту бібліотекознавства НБУВ,
ст. наук. співробітник, канд. іст. наук
1 Книговедение: энциклопедический словарь. – М.,
1982. – С. 69.
2 Книга: энциклопедия. – М., 1999. – С. 93.
3 Енциклопедія Сучасної України. – К., 2003. – Т. 2.
Б – Біо. – С. 729.
Б
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Îëåíà ÂÎÑÊÎÁÎÉͲÊÎÂÀ-ÃÓǪÂÀ
4
вості еволюції бібліотечно-інформаційних ре-
сурсів, їх формування та використання 4.
Значного розвитку за цей час отримали методо-
логія та уявлення про об’єкт і предмет бібліотеч-
ної науки – гостродискусійне питання, яке акту-
альне й сьогодні [1–3; 12–15; 19; 21; 23; 25].
Термін «методологія» (грец. methodos – шлях
дослідження або пізнання, logos – поняття, вчен-
ня) означає сукупність способів, прийомів та опе-
рацій практичного або теоретичного засвоєння
дійсності, тобто шлях пізнання.
У філософії та наукознавстві вирізняють такі
рівні методології:
• загальнофілософський;
• загальнонауковий;
• конкретно-науковий;
• рівень методів і техніки дослідження.
Як зазначається у роботах філософів та науко-
знавців [11; 26 та ін.], одним із завдань методоло-
гії конкретної науки є аналіз взаємодії методів різ-
них наук, їх конкретизація відповідно до об’єкта і
предмета власної науки. Поряд із філософським
рівнем методології, бібліотекознавство широко ви-
користовує загальнонауковий рівень, покладає в
основу фахових досліджень загальнонаукові під-
ходи (системний і діяльнісний, історичний, аналі-
тико-синтетичний, комплексний та ін.), а також
методи наукового пізнання.
Бібліотечній практиці, поряд із функціональ-
ною диференціацією (прикладні теорії фондо-
знавства, каталогізації та систематизації, обслуго-
вування користувачів та ін.), притаманні різні ас-
пекти діяльності: інформаційні, документознав-
чі, психологічні, соціологічні, педагогічні, етич-
ні, методичні, економічні, правові, управлінські
тощо. Їх наукове вивчення потребує використан-
ня теоретичних і методологічних досягнень ба-
гатьох наук, тому бібліотекознавство використо-
вує в дослідницьких цілях методи суміжних, а
подекуди і віддалених, з огляду на предмет до-
слідження наук (математичних, економічних, хі-
мічних тощо).
Ще Анатолій Миколайович Ванєєв (класик ра-
дянської бібліотечної науки ХХ ст.) визначав ме-
тодологію бібліотекознавства як «вчення про
принципи побудови, форми і засоби наукового
пізнання бібліотечної науки» [3, с. 163]. Дане
визначення дозволяє виявити і співвідношення
понять «теорія» та «методологія», різниця поля-
гає у тому, що – теорія вивчає сам об’єкт бібліо-
течної науки, виявляє закони його розвитку, а ме-
тодологія аналізує шляхи вивчення об’єкта та
його закономірності. Однак між теорією і методо-
логією існує тісний взаємозв’язок, який полягає,
перш за все, у тому, що від теоретичного визна-
чення об’єкта і предмета бібліотекознавства зале-
жить і методологічний підхід до їх пізнання. Ос-
кільки у переважній більшості наукових концеп-
цій об’єктом бібліотекознавства визначається
система, треба зазначити, що предметом бібліоте-
кознавства стає співвідношення та зв’язки еле-
ментів системного об’єкта бібліотекознавства
між собою, а також системи у цілому із зовніш-
нім середовищем.
При цьому, питання про об’єкт і предмет зали-
шається одним із дискусійних питань бібліотечної
науки [2; 12; 14; 19; 23], і у межах даної публікації
ми його лише відзначимо як актуальний і перспек-
тивний напрям фахових дискусій і теоретичних
досліджень.
Дозволимо собі невеликий екскурс. На початку
80-х років ХХ ст. результатом дискусії радянсь-
ких бібліотекознавців на сторінках журналу «Біб-
ліотекар» стало уявлення про системний об’єкт
бібліотекознавства. Це поняття утвердилося у
бібліотекознавчій літературі і стало загально-
прийнятим. Проте в питанні щодо структури сис-
темного об’єкта бібліотекознавства єдності по-
глядів не було досягнуто. На сьогодні визначен-
ня системного об’єкта бібліотекознавства як
системи «книга – бібліотека – читач» (концепція
А. Я. Черняка) (див. А. М. Ванєєв «Об объекте и
предмете библиотековедения» [2]) об’єктивно не
відповідає реальній практиці функціонування
будь-якої бібліотечно-інформаційної системи.
Надзвичайно цікавою залишається концепція
А. В. Соколова (1981), відповідно до якої системним
об’єктом бібліотекознавства є система докумен-
тальної комунікації суспільства, тобто історично
сформована система фіксації, зберігання, оброб-
ки та поширення у просторі і часі творів писем-
ності та друку. При цьому бібліотекознавство
вивчає не всю цю систему у цілому, а лише біблі-
отечний її аспект [23, с. 193]. Предмет бібліоте-
кознавства, який раніше визначався багатьма фа-
хівцями як «бібліотечний процес», полягає, на
думку А. В. Соколова, у вивченні закономірнос-
тей розвитку системи документальної комуніка-
ції залежно від суспільного використання творів
писемності та друку, «вивченні в спеціальному
«бібліотечному» аспекті, відповідно до потреб
4 Українська архівна енциклопедія. А – Г. Робочий зо-
шит. – К., 2006 . – С. 142.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Äèñêóñ³éí³ ïèòàííÿ ðîçâèòêó òåî𳿠³ ìåòîäîëî㳿 á³áë³îòåêîçíàâñòâà
5
подальшого розвитку бібліотечної справи, з ме-
тою розкриття внутрішніх механізмів її функціо-
нування» [23, с. 195].
Загальновідома концепція Ю. М. Столярова
(1981) визначила в якості об’єкта бібліотекознав-
ства бібліотеку як чотириелементну структуру
«книга – бібліотекар – читач – матеріально-технічна
база» (в подальшому була уточнена як «документ
– персонал – користувач – матеріально-технічна
база»). Таке визначення об’єкта не стало специ-
фічним для бібліотекознавства в цілому (адже пе-
рераховані елементи характерні і для архіву, і для
музею, і для книжкового магазину), але дало під-
стави розглядати бібліотеку як складову докумен-
таційної системи (з чим не можливо не погодити-
ся), і, відповідно, бібліотекознавство як частину
документознавства (з чим погодитися не можли-
во). Безсумнівно, такий підхід не задовольняє су-
часну бібліотекознавчу науку.
Ми підтримуємо думку багатьох російських і ук-
раїнських бібліотекознавців (Ю. П. Мелентьєвої,
К. В. Ніканорової, Л. А. Дубровіної, О. С. Онищен-
ка, М. С. Слободяника, Л. Г. Петрової, А. С. Чачко
та інших) про те, що сьогодні, коли бібліотека це
не тільки «книга – бібліотекар – читач – матеріально-
технічна база», але й інформаційні технології,
технології управління, соціальні зв’язки бібліоте-
ки, професійні комунікації і багато іншого, тому
потребує переосмислення теорія і методологія її
дослідження. Отже, бібліотека являє собою склад-
ну систему, здатну до саморозвитку та самооргані-
зації, і розуміється як складний багатофункціо-
нальний соціальний інститут, що має нелінійний
розвиток, як інтенсивний (під впливом широкого
соціального середовища, результатів суміжних на-
ук та галузей знання), так і екстенсивний (під
впливом внутрішніх сил). І таким чином, на думку
доктора педагогічних наук Ю. П. Мелентьєвої,
об’єктом бібліотекознавства стає еволюція бібліо-
теки у часі і просторі [12].
Науково-практичне втілення вищевикладеного
спостерігаємо в останнє десятиріччя ХХ ст., яке
позначилося значним піднесенням бібліотекознав-
ства у контексті загального соціального і куль-
турного розвитку, впровадженням інформаційних
технологій у всі сфери діяльності, зокрема і бібліо-
течно-інформаційну. В Україні було розроблено
концепції основних типів бібліотек: національної
(Л. Г. Петрова); наукової (М. С. Слободяник); уні-
версальної регіонального рівня (О. В. Башун);
галузевої науково-педагогічної (П. І. Рогова);
публічної (Н. Г. Ашаренкова); дитячої (Н. О. Но-
вікова); визначено нову парадигму розвитку біб-
ліотечної освіти (В. О. Ільганаєва) 5. Перспекти-
ви розвитку бібліотечної справи у ХХІ ст. пред-
ставлено в концепціях бібліотеки як комплексно-
го науково-інформаційного центру (О. С. Они-
щенко, В. М. Горовий); бібліотеки суспільства
знань (Л. Й. Костенко); моделі економічного роз-
витку сучасної бібліотеки (Л. Г. Петрова) 6. Знач-
ний доробок українських дослідників і в історич-
ному бібліотекознавстві, на засадах історичного
об’єктивізму проаналізовано розвиток бібліотеч-
ної справи в Україні в загальнонаціональному
(Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко), регіонально-
му та галузевому аспектах (цілий ряд досліджень
бібліотек різних систем і відомств), представлено
понад сторічний досвід вивчення читача в україн-
ському бібліотекознавстві (Т. В. Новальська) 7.
5 Петрова Л. Г. Проблемы совершенствования орга-
низационной структуры государственной националь-
ной библиотеки на примере Украины: Автореф. дис. ...
канд. пед. наук. – М., 1991. – 16 с.; Слободяник М. С.
Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій /
Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 1995. –
268 с.; Башун О. В. Трансформація універсальної біблі-
отеки як культурно-інформаційного центру регіону:
Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 2001. – 17 с.; Ро-
гова П. І. Педагогічні бібліотеки України (ІІ пол. ХІХ –
20-ті роки ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. –
К., 2004. – 20 с.; Ашаренкова Н. Г. Вітчизняна публічна
бібліотека в історичній ретроспективі: пошуки шляхів
оновлення // Вісник ДАККіМ. – 2000. – № 2. – С. 93–98
та ін.; Новікова Н. О. Культурно-просвітня діяльність
ббліотек для дітей: інновації, дослідження // Бібліотеч-
ний вісник – 2004. – № 1. – C. 10–14 та ін.; Ільганаєва В. О.
Бібліотечна освіта: Нова парадигма розвитку / Нац. б-ка
України ім. В. І. Вернадського. – К., 1996. – 253 с.
6 Горовий В. М. Соціальні інформаційні бази і розвиток
бібліотечного інформаційного потенціалу (1991–2006
рр.): Автореф. дис. ... докт. іст. наук. – К., 2006. – 35 с.;
Костенко Л. Й. Бібліотека суспільства знань: концепту-
альна модель // Бібліотекознавство. Документознавство.
Інформологія. – 2006. – № 1. – С. 23–28.
7 Онищенко О., Дубровіна Л. Бібліотечна справа в Ук-
раїні наприкінці ХІХ – у 10-х роках ХХ ст. // Бібліотеч-
ний вісник. – 2005. – № 2. – С. 3–13; Вони ж. Бібліотеч-
на справа в Україні: 1917–1931 рр. // Там само. – № 3. –
С. 3–16; Вони ж. Бібліотечна справа в Україні у ХХ ст.:
30–50-ті роки // Там само. – № 4. – С. 3–22; Вони ж. Роз-
виток бібліотечної справи в Україні наприкінці 1950-х
– у 80-х роках ХХ ст. // Там само. – 2006. – № 3. –
С. 24–38; Новальська Т. Український читач у бібліотеко-
знавчих дослідженнях (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.):
Моногр. – К., 2005. – 252 с.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Îëåíà ÂÎÑÊÎÁÎÉͲÊÎÂÀ-ÃÓǪÂÀ
6
Рівень методології проведених досліджень, ши-
рота хронологічного та тематичного охоплення за-
хищених у цей період дисертаційних робіт, опуб-
ліковані монографії і статті, проведені міжнародні
та всеукраїнські наукові конференції свідчать про
якісно новий етап розвитку вітчизняного бібліоте-
кознавства як самостійної науки документально-
комунікаційного циклу.
Розвиток методології бібліотекознавства взаємо-
пов’язаний із дослідженням та розвитком іншого
компоненту статусу галузевої науки – її структу-
рою. Не заглиблюючись у ретроспективу поглядів
радянських бібліотекознавців на дану проблему
[19, с. 88–128], відзначимо лише ряд сучасних
ключових моментів: наявність загальнотеоретич-
ного та прикладного рівнів відповідає статусу са-
мостійної наукової дисципліни; структура бібліо-
текознавства як наукової дисципліни не ототож-
нюється зі структурою начальних програм і кур-
сів; диференціація та відповідне ускладнення
структури є доказом розвитку системи бібліоте-
кознавчого знання.
На сьогодні бібліотекознавство як комплексна
соціогуманітарна наука за структурою має загаль-
нотеоретичний і теоретико-прикладний рівні, ви-
вчає та розробляє теорію, методологію, організа-
ційні питання бібліотечної справи та її історію [4;
13; 17].
Загальнотеоретичний рівень містить: власне тео-
рію бібліотекознавства (систему знання про бібліо-
теку як соціальний інститут, ідеї, концепції, мо-
делі, закони, понятійний апарат, типологію, класи-
фікації тощо); методологію (логіка, методи, прин-
ципи і способи бібліотекознавчого пізнання); істо-
рію (вивчення виникнення і розвитку бібліотеко-
знавства в контексті суспільних трансформацій).
Загальна теорія дає цілісну картину уявлень про
тенденції і перспективи розвитку бібліотечної
справи і становить наукову базу для спеціальних
(прикладних) бібліотекознавчих теорій, які стосу-
ються конкретних галузей бібліотечної справи. До
них належать теорії: комплектування (формуван-
ня) документних фондів; бібліотечно-бібліогра-
фічної класифікації; каталогізації і систематизації
(зокрема і машиночитаної); фондознавства і ре-
сурсознавства; автоматизації бібліотечно-бібліо-
графічних процесів; комп’ютеризації бібліотек,
створення і розвитку бібліотечних комп’ютерних
мереж, інтернет/інтранет/екстранет-ресурсів у
бібліотеках; бібліотечно-інформаційного сервісу
(зокрема і віддаленого); управління бібліотечними
процесами (менеджмент і маркетинг бібліотечної
діяльності); історії бібліотек, окремих колекцій та
документних зібрань тощо. Окреме місце в класи-
фікації бібліотекознавства посідає порівняльне
бібліотекознавство, яке здійснює зіставний аналіз
бібліотечної теорії практики різних країн світу і
виявлення загальних та специфічних закономір-
ностей їх розвитку.
Бібліотекознавство історично пов’язане з бібліо-
графознавством і книгознавством, а також із дже-
релознавством, архівознавством, документознав-
ством, музеєзнавством, палеографією, археографі-
єю, інформатикою, книговидавничою та книгороз-
повсюджувальною справою.
Комплексність бібліотекознавчої проблематики
зумовлює зв’язок бібліотекознавства з багатьма
науками, внаслідок чого створюються інтегратив-
ні бібліотекознавчі дисципліни, такі як бібліотечні
педагогіка і психологія, етика і естетика, статисти-
ка і економіка. Зі середини ХХ ст. активно розви-
ваються соціологічні дослідження різних аспектів
діяльності бібліотек, зокрема соціологія читання
та формування читацького контингенту – бібліо-
течна соціологія.
Історичне бібліотекознавство як спеціальна га-
лузь історичної науки характеризується активіза-
цією досліджень наприкінці ХХ ст., що пов’язано
зі зняттям ідеологічного «вето» на історичні ас-
пекти розвитку бібліотек та бібліотечної справи в
Україні. Дослідження історичного спрямування
помітно домінували в загальній проблематиці віт-
чизняних бібліотекознавчих розробок цього періо-
ду, в комплексі зі здобутками історичного книго-
знавства і бібліографознавства їх результати допов-
нюють цілісну картину історії культури, освіти,
науки в Україні, спеціальні методики та прийоми
збагачують методологічний арсенал історичної на-
уки [9; 22].
Як і інші суспільні науки, бібліотекознавство
знаходиться під впливом основних тенденцій
розвитку сучасної науки: інтеграції, поєднання
наук, створення комплексних дисциплін поряд із
подальшою диференціацією знання. Таким чи-
ном, бібліотекознавство збагачується як новими
ідеями та фактами, так і новими методами до-
слідження.
Розглянемо базові підходи та методики, які за-
стосовуються в бібліотекознавчих дослідженнях. З
огляду на комплексність здійснюваних останніми
роками робіт бібліотекознавцями використовуєть-
ся весь спектр дослідницьких методик соціогума-
нітаристики. Залучаються як загальнонаукові (сис-
темний, історичний, проблемно-хронологічний,
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Äèñêóñ³éí³ ïèòàííÿ ðîçâèòêó òåî𳿠³ ìåòîäîëî㳿 á³áë³îòåêîçíàâñòâà
7
структурно-функціональний та порівняльний ме-
тоди) і притаманні суміжним галузям знання, так і
спеціальні підходи та методи (бібліотекознавчого і
фондознавчого аналізу, фондової реконструкції і
моделювання та ін.), які ґрунтуються на принци-
пах історизму та наукової об’єктивності, актуаліз-
му та розвитку.
У дослідженнях історико-бібліотекознавчого
напряму застосовується сукупність методів істо-
ричного дослідження: історико-порівняльний,
хронологічний, конкретно-історичний, історико-
книгознавчий тощо. Активно використовуються
суміжногалузеві методики та прийоми історіогра-
фічного, джерелознавчого, археографічного, видо-
вого та інформаційного аналізу документів; бібліо-
графічної реконструкції та книгознавчого аналізу
видавничої діяльності; класифікаційного аналізу
об’єктів і суб’єктів бібліотечної діяльності; рекон-
струкції історії книжкових фондів та бібліотечних
зібрань; статистично-аналітичного аналізу пер-
винної документації тощо.
Використання історико-порівняльного й конк-
ретно-історичного методів дає можливість просте-
жити генезис проблем бібліотечної діяльності;
цільового і прогнозно-аналітичного підходів –
дозволяє обґрунтовувати стратегію і перспективи
розвитку бібліотек (структури, функцій, напрямів
діяльності). Методи класифікаційного аналізу за-
лучаються дослідниками для здійснення типоло-
гічної характеристики бібліотек, вивчення складу
документальних джерел фондів; проблемно-хро-
нологічного – для осмислення культуротворчих
процесів у контексті соціально-історичних реалій
певної епохи.
Для реалізації дослідницьких завдань фахівці
використовують спеціальні методи і прийоми, які
базуються на загальноприйнятих методах науково-
го дослідження, але тісно пов’язані з практикою
бібліотечної справи. Зокрема, для вирішення
проблем оптимізації організаційної структури
фондів використовують прийоми бібліотекознав-
чого, фондознавчого та бібліографічного аналізу;
для дослідження проблем удосконалення системи
науково-інформаційного обслуговування – методи
експертної оцінки, інтерв’ювання та анкетування;
розвитку сервісу віддалених інформаційних ре-
сурсів – моделювання і моніторингу; дослідження
суб’єкт-суб’єктної взаємодії в процесі бібліотеч-
но-інформаційної діяльності неможливе без спо-
стереження, опитування та експерименту.
Широко використовуються у бібліотекознавчих
дослідженнях і методи вивчення документів
(первинної та вторинної інформації), зокрема ін-
формаційний та джерелознавчий аналіз, контент-
аналіз тощо. Методи експертної оцінки застосо-
вуються для визначення якості об’єкта дослі-
дження та прогнозування розвитку бібліотечної
справи.
Кожне бібліотекознавче дослідження базується
на застосуванні методів термінологічного аналізу
та операціоналізації понять.
Взагалі, з огляду на дослідження статусу бібліо-
текознавства термінологічна складова є надзви-
чайно важливою. До проблеми формування тер-
мінології бібліотечної галузі зверталося багато
вчених 8, наукові розробки яких можна розмежува-
ти за трьома напрямами – дискусійним, лексико-
графічним та стандартизаційним, найпопулярні-
шим з яких є дискусійний, що базується на до-
слідженні окремих термінів або тематичних груп
термінів. Багато термінів із суміжних галузей
знань, які почали вживатися у бібліотечній теорії
і практиці (бібліографознавства, книгознавства,
інформатики, архівознавства, документознав-
ства), отримують у бібліотекознавстві специфічне
наповнення, стають елементами структури і точ-
кою перетину різних зв’язків терміносистеми біб-
ліотекознавства («документ», «інформаційний
доступ», «інформаційні ресурси», «користувач»,
«бібліотечно-інформаційні мережі», «електронні
видання» тощо). Термінологія бібліотекознавства
характеризується власним термінологічним фон-
дом завдяки наявності терміноелемента «бібліо».
Цей термін у поєднанні з термінами інших наук
створив цілі групи нових термінів («бібліофілосо-
фія», «бібліопсихологія», «бібліопедагогіка»,
«бібліосоціологія», «бібліоекономіка», «бібліоте-
рапія» тощо).
Сучасний період розвитку бібліотекознавства в
Україні вимагає здійснення систематичного аналі-
зу словниково-термінологічних видань бібліотек
та інформаційних центрів зарубіжних країн, про-
ведення порівняльних досліджень галузевих тер-
мінологічних систем різними мовами, участі віт-
чизняних фахівців у міжнародних програмах і
8 Ці питання ґрунтовно висвітлено у ряді дисертацій-
них робіт: Солоіденко Г. І. Розвиток бібліотечної термі-
нології в Україні у другій половині ХХ століття: Авто-
реф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 2006. – 20 с.; Сташ-
ко М. В. Формування української бібліотечно-бібліо-
графічної термінології: Автореф. дис. ... канд. філол.
наук. – К., 1999. – 19 с.; Суслова М. И. Терминологичес-
кая система библиотековедения: Автореф. дис. ... канд.
пед. наук. – М., 1977. – 16 с.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Îëåíà ÂÎÑÊÎÁÎÉͲÊÎÂÀ-ÃÓǪÂÀ
8
проектах, підготовки на цьому підґрунті повного
сучасного словника бібліотечної термінології (од-
но- та багатомовного).
Інституціональна та комунікаційна
складові бібліотекознавства
Інституціональна мережа бібліотекознавства як
сфери наукової діяльності включає соціальні інс-
титути, які забезпечують: виробництво наукового
знання (дослідницькі центри, механізми фінансо-
вої, кадрової, матеріально-технічної підтримки),
формування та поповнення наукового співтовари-
ства (ВНЗ, кафедри, наукові школи), наукові кому-
нікації (журнали, інші видання, суспільні об’єд-
нання, канали неформального спілкування), вико-
ристання наукового знання в інших сферах діяль-
ності (практиці, системах управління та освіти).
Розвиток соціальних інститутів, які забезпечують
формування фахового наукового знання, періодич-
но аналізується спеціалістами галузі в різних ас-
пектах [5; 6; 21; 22], проте комплесне ґрунтовне
вивчення цього питання ще не здійснено.
Більш дослідженою є ланка комунікаційна, ос-
кільки переважна більшість наукових конферен-
цій, семінарів і тренінгів міжнародного, всеукраїн-
ського та міжвідомчого значення, так само, як і дія-
льність суспільних об’єднань активно висвітлю-
ються у фахових виданнях та мережі інтернет. На-
укові комунікації бібліотечно-інформаційної сфе-
ри аналізувалися як з точки зору структури і зміс-
ту, так і конкретних перспектив використання 9.
Бібліотечна періодика, особливості і тенденції її
розвитку неодноразово ставали питанням окремо-
го обговорення науковців і практиків, предметом
спеціальних досліджень 10.
Зазначимо лише, що у другій половині ХХ ст.
довгий час єдиним часописом українського бібліо-
текознавства та бібліографознавства був періо-
дичний збірник «Бібліотекознавство і бібліогра-
фія» (1964–1992). У роки незалежності започатко-
вані у 20-ті роки ХХ ст. традиції висвітлення най-
важливіших бібліотекознавчих, бібліографознав-
чих та книгознавчих питань продовжено сучасни-
ми фаховими журналами України «Бібліотечний
вісник» (1993), «Бібліотечна планета» (1998),
«Вісник Книжкової палати» (1996), «Світ дитя-
чих бібліотек» (2002), «Бібліотечний форум Ук-
раїни» (2003), «Бібліотекознавство. Документо-
знавство. Інформологія» (2004). Теоретико-мето-
дологічні, організаційні та методичні проблеми
бібліотекознавства та суміжних наук розгляда-
ються у збірниках наукових статей «Наукові праці
Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-
надського», «Записки Львівської наукової бібліо-
теки ім. В. Стефаника», «Вісник Харківської
державної академії культури», «Рукописна та
книжкова спадщина України», «Библиотеки на-
циональных академий наук: Проблемы функцио-
нирования, тенденции развития», «Бібліотечна
наука, освіта, професія у демократичній Україні»
та ін.
Висновки
Аналіз здійснених в Україні за останнє двадця-
тиріччя дисертаційних досліджень, відомчих на-
уково-дослідних робіт, численних наукових пуб-
лікацій у галузі бібліотекознавства дозволяє кон-
статувати той факт, що методологія бібліотеко-
знавчих досліджень знаходиться на якісно новому
рівні, і це, відповідно, позначається на дисциплі-
нарному статусі наукової дисципліни, визначенні
об’єкта і предмета бібліотекознавства, виборі
напрямів, методик і процедур фахових дослі-
джень, розвитку термінологічної, інституціональ-
ної та комунікаційної складових бібліотекознав-
ства. Теоретико-методологічні питання сучасного
бібліотекознавства потребують комплексного ці-
леспрямованого вивчення шляхом проведення
фахових досліджень, дискусій на сторінках бібліо-
течної періодики, обговорення на наукових захо-
дах.
Література
1. Библиотековедческие исследования: Методология
и методика. – М.: Книга, 1978. – 248 с.
2. Ванеев А. Н. Об объекте и предмете библиотекове-
дения // Библиотечное дело. Теория. Методика. Практи-
ка / СПбГУКИ. – СПб.: Профессия, 2004. – С. 33–39.
3. Ванеев А. Н. Современный уровень и нерешенные
9 Воскобойнікова-Гузєва О. Наукові комунікації бібліо-
течно-інформаційної галузі: тенденції розвитку // Со-
ціокультурні комунікації в інформаційному суспіль-
стві: Матеріали міжнар. наук. конф. / ХДАК. – Х., 2003.
– С. 168–169; Вона ж. Сучасні засоби професійних ін-
формаційних комунікацій // Бібліотечний вісник. –
2004. – № 2. – С. 22–26.
10 Бейліс Л. І. Українська бібліотечна періодика
1991–2005 років: основні тенденції розвитку: Автореф.
дис. ... канд. іст. наук. – К., 2006. – 18 с.; Воскобойніко-
ва-Гузєва О. Бібліотечна періодика та її вплив на фор-
мування бібліотечної професії // Бібліотечний вісник. –
2002. – № 6. – С. 30–35; Воскобойнікова-Гузєва О. В.,
Солонська Н. Г. Бібліотечна періодика // Енциклопедія
Сучасної України. – Т. 2. Б – Біо. – К., 2003. – С. 731.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Äèñêóñ³éí³ ïèòàííÿ ðîçâèòêó òåî𳿠³ ìåòîäîëî㳿 á³áë³îòåêîçíàâñòâà
9
проблемы методологии и методики библиотечных ис-
следований // Библиотечное дело. Теория. Методика.
Практика / СПбГУКИ. – СПб.: Профессия, 2004. –
С. 162–177.
4. Воскобойнікова-Гузєва О. В. Бібліотекознавство //
Українська архівна енциклопедія. А – Г. Робочий зошит.
– К., 2006 . – С. 142–144.
5. Воскобойнікова-Гузєва О. В. Бібліотекознавство в
контексті розвитку інформаційних технологій // Доку-
ментознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна ді-
яльність: проблеми освіти, науки, практики: Матеріали
міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2004. – С. 68–70.
6. Воскобойникова-Гузева Е. В. Библиотековедческие
исследования НБУВ в контексте инновационного разви-
тия научных библиотек // Библиотеки национальных
академий наук: проблемы функционирования, тенден-
ции развития: Науч.-практ. и теорет. сб. / Междунар. ас-
социация академий наук. – К., 2005. – Вып. 3. –
С. 17–24.
7. Горовой В. Н. Библиотеки как информационные
центры постиндустриального общества // Библиотеки
национальных академий наук: проблемы функциониро-
вания, тенденции развития: Науч.-практ. и теор. сб. /
Междунар. ассоциация академий наук. – К., 2005. –
Вып. 3. – С. 9–17.
8. Горовий В. М. Соціальні інформаційні бази і розви-
ток бібліотечного інформаційного потенціалу
(1991–2006 рр.): Автореф. дис. ... докт. іст. наук. – К.,
2006. – 35 с.
9. Дубровіна Л. А. Методологічні засади історичних
досліджень в бібліотекознавстві та документознавстві:
базові принципи і поняття // Бібліотекознавство. Доку-
ментознавство. Інформологія. – 2005. – № 1. – С. 22–29.
10. Костенко Л. Й. Бібліотека суспільства знань: кон-
цептуальна модель // Бібліотекознавство. Документо-
знавство. Інформологія. – 2006. – № 1. – С. 23–28.
11. Краевский В. В. Методология научного исследова-
ния. – СПб.: СПбГУП, 2001. – 148 с.
12. Мелентьева Ю. П. Объект современного библио-
тековедения // Библиотековедение. – 2004. – № 6. –
С. 26–31.
13. Мотульский Р. С. Общее библиотековедение:
Учебное пособие для вузов. – М.: ЛИБЕРИЯ, 2004. –
224 с.
14. Никонорова Е. В. Вектор развития современной
библиотечной науки // Библиотековедение. – 2003. –
№ 6. – С. 22–28.
15. Новальська Т. Теоретична база бібліотекознавства
в історичному аспекті // Наук. праці Нац. б-ки Украї-
ни ім. В. І. Вернадського. – Вип. 14. – С. 291–301.
16. Новальська Т. Український читач у бібліотеко-
знавчих дослідженнях (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.):
Моногр. – К., 2005. – 252 с.
17. Онищенко О. С. Бібліотекознавство // Енцикло-
педія Сучасної України. – Т. 2. – К., 2003. – С. 729–730.
18. Петрова Л. Бібліотека в умовах суспільно-еко-
номічних змін: Моногр. – К., 2003. – 301 с.
19. Российское библиотековедение: ХХ век. Направ-
ления развития, проблемы и итоги. Опыт монографи-
ческого исследования / Рос. гос. б-ка; Сост. и предисл.
Ю. П. Мелентьевой; Науч. ред. Л. М. Инькова. – М.:
ФАИР-ПРЕСС, Пашков дом, 2003. – 432 с.
20. Слободяник М. С. Наукова бібліотека: еволюція
структури і функцій / Нац. б-ка України ім. В. І. Вер-
надського. – К., 1995. – 268 с.
21. Слободяник М. С. Бібліотечна наука в Україні: до
підсумків десятирічного розвитку // Бібл. планета. –
2002. – № 1. – С. 6–13.
22. Слободяник М. С., Зворський С. Л. Історичні дос-
лідження в сучасному українському бібліотекознавстві:
тенденції і перспективи // Бібліотекознавство. Докумен-
тознавство. Інформологія. – 2004. – № 3. – С. 13–19.
23. Соколов А. В. Ретроспектива – 60: Труды профес-
сора Аркадия Соколова для библиотекарей и информа-
тиков. – СПб.: Независимая Гуманитарная Академия. –
1994. – 466 с.
24. Столяров Ю. Н. Библиотека: Структурно-функци-
ональный подход. – М.: Книга, 1981. – 256 с.
25. Столяров Ю. Н. Место библиотековедения в сис-
теме наук наконец-то установлено // Научные и техни-
ческие библиотеки. – 2003. – № 3. – С. 37–40.
26. Фаренік С. А. Логіка і методологія наукового дос-
лідження / Укр. академ. держ. управління при Прези-
дентові України. – К.: Видавництво УАДУ, 2000. –
338 с.
27. Чачко А. С. Современная библиотека в процессе
трансформаций: Моногр. – К., 2003. – 140 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-367 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:00:28Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Воскобойнікова-Гузєва, О. 2008-04-16T12:29:34Z 2008-04-16T12:29:34Z 2007 Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства / О. Воскобойнікова-Гузєва // Бібл. вісн. — 2007. — N 2. — С. 3-9. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/367 02:001.8 «19/20» Розглянуто проблемні теоретико-методологічні питання сучасного бібліотекознавства, зокрема визначення дисциплінарного статусу, методології, об’єкта і предмета, розвитку прикладних теорій бібліотечної науки межі ХХ і ХХІ століть. Охарактеризовано методики і процедури фахових досліджень, термінологічну, інституціональну та комунікаційну складові бібліотекознавства. Обґрунтовано тезу про якісно новий етап розвитку вітчизняного бібліотекознавства як самостійної науки документально-комунікаційного циклу, а диференціація та відповідне ускладнення структури розглядаються як підтвердження розвитку системи бібліотекознавчого знання. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Загальні питання Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства Discussion problems of development of library sciences theory and technique Article published earlier |
| spellingShingle | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства Воскобойнікова-Гузєва, О. Загальні питання |
| title | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства |
| title_alt | Discussion problems of development of library sciences theory and technique |
| title_full | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства |
| title_fullStr | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства |
| title_full_unstemmed | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства |
| title_short | Дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства |
| title_sort | дискусійні питання розвитку теорії і методології бібліотекознавства |
| topic | Загальні питання |
| topic_facet | Загальні питання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/367 |
| work_keys_str_mv | AT voskoboiníkovaguzêvao diskusíinípitannârozvitkuteorííímetodologííbíblíotekoznavstva AT voskoboiníkovaguzêvao discussionproblemsofdevelopmentoflibrarysciencestheoryandtechnique |