Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції
У статті проаналізовано роль ЗМІ у помаранчевій революції в Україні та їх подальший розвиток протягом 2004-2006 рр. Узагальнено бізнесові, концептуальні та організаційні зміни у медіа просторі України. Зауважено головні проблеми сучасного розвитку журналістики та моделі їх можливого вирішення. В ста...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2006 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36708 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції / В. Жугай // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 48-52. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860083062728032256 |
|---|---|
| author | Жугай, В. |
| author_facet | Жугай, В. |
| citation_txt | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції / В. Жугай // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 48-52. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | У статті проаналізовано роль ЗМІ у помаранчевій революції в Україні та їх подальший розвиток протягом 2004-2006 рр. Узагальнено бізнесові, концептуальні та організаційні зміни у медіа просторі України. Зауважено головні проблеми сучасного розвитку журналістики та моделі їх можливого вирішення.
В статье проанализирована роль СМИ в оранжевой революции в Украине и их последующее развитие в течение 2004-2006 гг. Обобщенно бизнесовые, концептуальные и организационные изменения в медиа пространстве Украины. Освещены главные проблемы современного развития журналистики и модели их возможного решения.
In the article the role of Mass Media in the Orange Revolution in Ukraine is analyzed, as well as their development during 2004-2005. The changes (transformations) in the field of Media business, as well as directions and tendencies in conceptual and organizational changes on the Ukrainian media space are summarized. Some basic issues of the modern development of journalism and models of their possible solving are underlined.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:17:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
Демченко С.В.
НОВІ КОРПОРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ КОМУНІКАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
48
Джерела та література
1. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. – М., 1997.
2. Засурский И.И. Реконструкция России. Масс – медиа и политика в 90–е годы. – М., 2001.
3. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент – аналізу. Моделі та практики. – К., 2003.
4. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессианалов. – М., 1999.
5. Різун В.В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності. Лекція перша. – К., 2000.
6. Різун В.В. Маси. Тексти лекцій. – К., 2003.
7. Современная журналистика. Под. ред. А.З. Москаленко. – К.,1999.
8. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. – М., 2000.
9. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. – Волгоград, 2000.
Жугай В.
ЗМІНИ У МЕДІА ПРОСТОРІ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Забезпечення права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим
обов’язком журналіста. Події помаранчевої революції наочно показали здатність ЗМІ мобілізувати
суспільство на опір сваволі та порушенню прав людини. Інформаційні програми „5 каналу” були одними з
небагатьох на українському телебаченні, які правдиво висвітлювали події в країні. Унаслідок впливу цього
та багатьох інших факторів, суспільство активно проявило свою незгоду з масовими порушеннями закону,
що призвело до мирної зміни влади у країні.
„5 канал” і його працівники, таким чином, виконали досить своєрідну роль у становленні нової якості
українського телебачення. Колектив каналу, проявивши громадянську мужність у формі голодування, став
детонатором громадянської непокори двох найпотужніших комерційних каналів „1+1”, „Інтер”, які також
відмовилися виконувати ганебні функції маніпуляторів.
Процеси розвитку та змін у медіа просторі будь-якої країни є своєрідними індикаторами стану еко-
номіки, демократії та рівня розвитку держави. Подане нижче дослідження дуже стисло характеризує стан та
метаморфози ЗМІ в Україні протягом періоду 2004–2006 років.
В Україні зареєстровано 20 235 друкованих видань. 1 200 телерадіокомпаній. 700 з них державні. За
різними джерелами у сфері ЗМІ у нашій країні працюють 30 – 50 тис. журналістів [ 1].
Більшість ЗМІ в Україні є недержавними. У державній власності зокрема залишилися всеукраїнські ви-
дання „Голос України” (друкований орган Верховної Ради України) та „Урядовий кур’єр” (газета Кабінету
Міністрів України). У кожному регіоні України є принаймні одна газета обласної виконавчої та законодав-
чої влади, 90% районних газет також залишаються у власності держави. Процес роздержавлення проходить
досить повільно. Він ускладнений нестачею коштів у редакцій, почасти небажанням влади позбуватися за-
собів пропаганди і самореклами. Великою мірою роздержавлення ЗМІ (особливо районних) гальмують
старші за віком журналісти, виховані радянською системою, які не вміють заробляти гроші самостійно, в
умовах ринку.
Серед найбільших за тиражем недержавних видань України газети „Факты”, „Київські відомості”,
„Сільські вісті”, „Україна молода”, „Без цензури”, „Сегодня”, „2000”, „Вечерние вести”, „День”. Елітарним,
малотиражним залишається часопис „Літературна Україна”. До якісних тижневиків належить „Дзеркало
тижня”. Але газета, яка ще недавно вважалася чи не найоб’єктивнішою в Україні, останнім часом, неприхо-
вано демонструє помітний крен симпатій до БЮТ, що унеможливлює неупереджене подання інформації.
Потужними накладами розповсюджуються російські видання „Комсомольськая правда в Украине”, „Труд”,
„Известия”, „Совершенно секретно”. Причиною такого успіху є почаcти зрусифікованість населення та
звичка старшого покоління до часописів радянського покоління, а також маргінально спрямований розва-
жальний контент цих видань. У постпомаранчевий період припинився вихід часопису „Президентський
вісник”, який видавався на кошти платників податків. Якщо до листопада 2004 року опозиційними в Ук-
раїні вважалися видання „Україна молода”, „Без цензури”, „Правда Украины” „5 канал”, ТРК „Ера”, то те-
пер до нових опозиційних ЗМІ належать нещодавно прокучмівські газети „Сегодня”, „2000”. Нинішню
владу також гостро критикують часописи „Вечерние вести”, „Свобода” (які неприховано пропагують ідеї
БЮТ), газета „Комуніст” (яку видає Компартія України). Більш помірковану позицію займає газета „Фак-
ты” (що входить до медіа холдингу Віктора Пінчука).
Серед електронних медіа опозиційними є телеканали: „КРТ”, „ТРК Україна”, „НТН”, які є власністю
активістів і симпатиків „Партії Регіонів”.
Політолог Дмитро Видрін вважає, що в Україні крізь кожне видання або телеканал визирають
„фінансові вуха тієї або іншої політичної сили”. „В Україні реалізувалася мрія Леніна про те, щоб уся преса
стала партійною”, – каже політолог [2].
Натомість комітет „Рівність можливостей” стверджує, що в українських теленовинах майже не залиши-
лося маніпулятивних технологій [ 3 ].
На нашу думку, певне маніпулювання свідомістю реципієнтів здійснює Савік Шустер у програмі „Сво-
бода слова” на телеканалі ICTV. Певну упередженість він проявляє зокрема у запрошенні гостей на кшталт
Володимира Жириновського та Костянтина Затуліна. Крім того він дозволяє під час програми названим
особам висловлювати непарламентські вислови на адресу держави Україна. До речі, МЗС України оголоси-
ло вищеназваних осіб „Персонами нон грата”. Своєрідною п’ятою колоною в українському медіа просторі є
49
і програма російського громадянина Дмитра Киселева „Итоги” на каналі ICTV.
На журнальному ринку України бурхливо розвиваються розважальні видання. Зокрема „Лиза”, „Отдох-
ни”, „Натали”, “Cool” і т.п. Більшість з них російськомовні. На жаль, світові журнальні бренди в Україні та-
кож видаються російською мовою. Наприклад „National Geographic”. До загальнополітичних журналів на-
лежать „Кореспондент”, „Профіль”, „Експерт”, „Комментарии”. На жаль, більше не виходить „ПІК” (проект
покійних Олександра Кривенка та Зіновія Кулика). Досить слабким, порівняно з російським аналогом, є
„Журналіст України” – видання спілки журналістів. Втратили популярність, тиражі або й зовсім припинили
існування колись добре відомі журнали „Україна”, „Знання та праця”, „Всесвіт”, „Жовтень”, „Перець”. До
елітарних видань, які читає вузьке коло симпатиків належать журнали „Сучасність”, „Критика”, „Ї”, „Теле-
критика”, „Медіакритика”, „Універсум”. Отже, журнальний ринок держави перебуває на стадії формування.
На ньому відчутно бракує україномовних видань.
У постпомаранчевий період на медіаринку України відбулися певні економічні зміни.
Зокрема швейцарська компанія „Рінгер” зареєструвала в Україні дочірнє підприємство „Free Media
Ukraine”. Найближчим часом названий інвестор видаватиме 16-полосну повноколірну газету тиражем 50
тис. екземплярів. Це буде щоденна розважальна газета для аудиторії віком 20 – 49 років. Крім газети ком-
панія планує продукувати в Україні журнали, телепрограми, Інтернет-портали.
Про початок діяльності на медіаринку України фірми „Ньюз корпорейшенз” заявив її власник
медіаманат Руперт Мердок після нещодавньої його зустрічі з Президентом України. Намір інвестувати
кошти у сферу медіа також висловив Рональд Лаудер. Він має намір інвестувати у розвиток телеканалу
„1+1” 15 – 20 млн. доларів.
Вже нині гравцями медіаполя в Україні є концерни „Бурда”, „Еді прес”, „Оркла медіа” підприємці
Джед Санден, Джон Кіссел. Прикладами успішних інвестицій у пректи ЗМІ є журнал „Кореспондент”, газе-
та „Високий замок”, радіостанція „Гала радіо”. Російський бізнесмен Борис Березовський відкрив в Україні
газету „Коммерсантъ в Украине”. Одним з прикладів іноземного інвестування в Україну є вихід газети „15
минут”, яка 100 000 накладом розповсюджується в Україні. Вона почала виходити 15 липня 2006 року.
Формат видання А–4, кольоровий друк, обсяг – 16 ст. Видання розповсюджується безкоштовно. Засновник
газети – американський бізнесмен Джед Санден.
За рейтинговими дослідженнями до п’ятірки найпотужніших телеканалів України входять: „Інтер”,
„1+1”, „Новий”, ICTV, СТБ. Після помаранчевої революції у державі відмінено ганебну практику викори-
стання „темників” (вказівок Адміністрації Президента щодо відбору сюжетів, висвітлення новин та комен-
тарів до них). 26 березня 2006 року Депутатами Верховної Ради обрано колишніх відомих тележурналістів
Андрія Шевченко (нині очолює Комітет ВР зі свободи слова), Ольгу Герасим’юк (фракція „Наша Україна”),
Ганну Герман від Партії регіонів.
Орієнтованість пересічного українського глядача на розважальний контент телеефіру засвідчує необ-
хідність виховання вищого рівня потреб і запитів у народу. Вважаємо, що українські якісні видання корегу-
ватимуть читацькі, глядацькі смаки i запити. Єдиним українським каналом, який в 2005 – 2006 роках
орієнтувався на телевiзiйнi iнформацiйно–аналiтичнi проекти світового рівня (як от ВВС, CNN, Al Jazira)
можна вважати ,,5 канал”.
Власне найрадикальніші концептуальні творчі та органiзацiйнi зміни протягом вказаного періоду
відбулися саме на цьому каналі.
Колектив „П’ятого” вирiшив створити перший в Українi iнформацiйний телевiзiйний канал. Такого ти-
пу телевiзiйного мовлення досi не функцiонувало на теренах СНД, за винятком ретрансльованих, „CNN”,
„Euronews”, “Al Jazira”, „ВВС”.
,,5 канал” запозичив окремi елементи структури „CNN”, ,,ВВС”, польського ,,ТVN 24”. Ефiр вказаного
каналу зовсiм не мiстить художнiх та анiмацiйних фiльмiв, розважальних та музичних програм. Натомiсть
упродовж доби канал транслює 34 випуски новин. Це – найвищий показник серед усiх телеканалiв України.
Вперше серед телеканалiв України на 5–му введено полiтекстове, паралельне до основного iнформування
глядача через бiжучий рядок, дiаграми тощо. Тобто одночасно зi сприйманням сюжету глядач має змогу
читати iнформацiї на бiжучому рядку, дивитись результати опитувань через стовпчики дiаграм та цифри,
ознайомлюватися з курсами валют, прогнозом погоди тощо.
,,5 канал” – явище особливе в українському просторi. Насамперед він відіграв вирiшальну роль у твер-
дому i послiдовному вiдстоюваннi свободи слова. Саме цей канал, а також телевiзiйний та радiоканал “Ера”
категорично вiдкинули будь-якi спроби диктату з боку тогочасного полiтичного режиму. Паралельно з по-
маранчевою революцією відбулася демонстрація солідарності i незалежності кращих українських жур-
налістів. Сьогодні навіть важко сказати, що у той час було на першому плані. Скоріш усього був тісний
взаємозв’язок між тим, що відбувалося на Майдані, i тим, як діяли тоді свідомі журналісти.
На нашу думку, саме ,,5 канал” досить стрімко наближається до якісної журналістики. Насамперед ува-
гою до найживотрепетнiших питань життя, вагомої iнформацiї. На цьому каналі знаходили оперативне
відображення найважливіші подiї, порушувалися наживо гострі проблеми. Причому, підтримуючи прогре-
сивні тенденції у тогочасному політичному житті, керівництво i журналісти каналу проявляли максимум
уваги усім без винятку політичним гравцям. Канал запрошував політиків різних орієнтацій i надавав їм сло-
во. Без будь-яких купюр у прямому ефірі могли говорити не тальки лідери „Нашої України” чи соціалістич-
ної партії, але й соцiалдемократiв об’єднаних, комуністів, регiоналiв i прогресивних соцiалiстiв. Це i є той
політичний плюралізм, який мас бути органічно притаманний якісній пресі.
Як свідчать заяви працiвникiв каналу, редакція орієнтується на поглиблення аналiтико–
публiцистичних, створення документальних проектів. Саме на цьому каналі з’явилися перші журналістські
Жугай В.
ЗМІНИ У МЕДІА ПРОСТОРІ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
50
розслідування.
Важливою новацією ,,5 каналу” є iнтерактинiсть. Телеглядачі мають змогу не тальки взяти участь у не
репрезентативних опитуваннях на каналі, а й зателефонувати безпосередньо у студію i звернутись із запи-
танням до гостей. ,,5 канал” лідирує i за кількістю запрошених на ефір політиків, посадовців, експертів. У
період з 1 травня по 26 липня 2005 року гостями названого каналу були 158 осіб. Зазвичай, у будні дні на
канал запрошують чотирьох гостей. Добір i виступи експертів відбуваються за принципом подання рiзно-
полюсних оцінок тій чи іншій подiї, надання ревних прав політичним опонентам у висловленні особистої
позицiї чи точки зору iнституцiї, яку вони представляють.
У 2005 році ОБСЄ нагородила „5 канал” премією у сферi журналістики та демократiї за чесне подання
новин в умовах цензури та тиску на журналістів під час минулорічних виборів Президента України.
Формування якісного телебачення в Українi тісно пов’язане із створенням суспільного телебачення.
Суспільне телебачення могло б стати i стане, як ми переконані, якісним телебаченням. Тому що
суспільному телебаченню мають бути властиві такі ознаки якісних медіа, як незалежність позиції, недопус-
тимість урядового тиску, неупередженість i точність у подачі iнформацiї із гармонійним поєднанням
iнформацiйних i аналітичних жанрів, почуття соціальної, громадянської, політичної вiдповiдальностi, дот-
римання етичних норм, відсутність крикливої сенсаційності i надміру реклами тощо.
Про суспільне (громадське) телебачення i радіомовлення дискусії в Українi ведуться ще з 90–х рокiв
минулого столiття. Ще у 1997 році Верховна Рада України приймає Закон України „Про систему
суспільного телебачення i радіомовлення України”. Зовсiм недавно, у жовтні 2005 року на засіданні Вер-
ховної Ради був внесений новий проект Закону України „Про суспільне телебачення”.
Для популяризації держави Україна та її демократичних здобутків дедалі важливішою стає супутникове
мовлення на інші країни. Позитивну роль у цьому напрямку відіграло зокрема українське телемовлення за
кордон з конкурсу „Євробачення”.
Основним мовником у радiоефiрi України є Національна радіокомпанія України. Три програми Ук-
раїнського радіо та Всесвітня служба радіомовлення України подають щодоби 94,5 годин мовлення. Ефiр
першої загальнонаціональної програми державної радiостанцiї України складають новини, аналітичні,
публіцистичні, дитячі та музичні передачі, ряд програм виробництва ТРК ,,Радіо Ера”. У програмному на-
повненні 1-ї загальнонаціональної програми домінують iнформацiйно-публiцистичнi, громадсько–
політичні, художні та освітні передачі розраховані на широке коло слухачів – людей різного віку, інтересів,
освіти. Важливе значення в Україні відіграє радіоканал „Культура” як можливий прототип Громадського
Радіо.
В Українi динамічно розвиваються комерційні радiостанцiї, які мовлять у ФМ-дiапазонi (ультракорот-
кохвильовому). Зареєстровано 57 ФМ-радiостанцiй. Особливістю ефіру цих станцій є їх підкреслено розва-
жальне спрямування. У структурі програми середньостатистичної української ФМ-радiостанцiї 5 % iнфор-
мацiйних блоків, 20% реклами, 45% музики та 30% вікторин, жартів, коментарів до музичних номерів,
вітань тощо. У ефірі ФМ–радіостанцій відчутно бракує серйозних, збалансованих iнформацiйно–
аналiтичних програм. Значущою проблемою ФМ-радіостанцій є використання ненормативної лексики ве-
дучими, масові прояви ігнорування державної мови.
Протилежністю програмним концепціям більшості вітчизняних ФМ-радiостанцiй є структура ефіру за-
кордонних радіостанцій, які працюють в радiоефiрi України: Українських служб ,,Бi–Бi–Сi”, ,,Голосу Аме-
рики”, ,Німецької хвилі”, ,,Радіо ,,Свобода”. Хоча у 2004 році радіо ,,Свобода” в Українi зазнало певних
драстичних змін у зв’язку з неоднозначною діяльністю екс–керiвника вказаного радіо Ганни Герман
(Стеців). Вказані радіостанції є вдалими прикладами успішного функціонування розмовного радіо (talk ra-
dio), яке виконує просвітницьку, опінієтворчу місію, а не тільки розважає.
Пропорційно до рівня розвитку високих технологій, у інформаційному полі держави дедалі вагоміше
місце посідають Інтернет-медіа: інформаційні веб–сайти, веб–логи (приватні сайти журналiстiв), iнфор-
мацiйнi портали. Мережею Інтернет в Україні активно користується 3,1 млн. осіб або 6.4 % населення, за-
реєстровано 32 122 сайти [4]. У сфері висвітлення загальнополітичних новин лідирують вебсайти Ук-
раїнська правда, Кореспондент, From UA, Forum, Обозреватель, Подробности. Ua. Дедалі динамічніше, у
формі так званих „Живих журналів”, в Україні розвиваються Веб–логи. Найбільше користувачів Інтерне-
ту – 5 5,03 % зафіксовано у Києві. Користувачі Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Львова, Одеси,
Харкова складають 30,2 % аудиторiї. Для порівняння, у період з 2001–2003 років (за результатами опиту-
вання Київського інституту соціології) в Українi нараховувалося близько 900 тисяч активних користувачів.
Користування технічними можливостями всесвітньої комп’ютерної мережі дає змогу швидкого доступу до
необхідних iнформацiйних ресурсів, інтерактивного обміну інформацією з редакціями електронних та дру-
кованими ЗМI, найоперативнішого iнформування про подiї, постійного оновлення iнформацiйних повідом-
лень, надання відомостей про подiї у реальному часі тощо.
Власні Інтернет–сайти мають усі найбільші телеканали, радiостанцiї, друковані видання України.
Спільними для усiх сайтiв є акцентування уваги на iнформацiї про подiї всередині України, доступ до
архіву Інтернет–видань, використання Інтернет–опитувань, ілюстрування матеріалів iнфографiчними
графіками, діаграмами тощо. Інтернет-видання функціонують без обов’язкової державної ресстрацiї. Це –
один з факторів, який сприяє вільнішому, ніж у інших ЗМІ, висловленню критичних думок. ,,Українська
правда” (у липні 2005 року), наприклад, присвятила серію матеріалів критиці поведінки сина Президента
України Віктора Ющенка. У часі помаранчевої революції, за відчутного вакууму правдивої iнформацiї про
подiї, Iнтернет–видання відіграли відчутну роль для формування поглядів громадськості, яка брала активну
51
участь у реформуванні держави. Проте більша, ніж у інших ЗМІ, свобода слова має i зворотній ефект.
Iнтернет-ЗМI часто використовуються як інструменти у політичній боротьбі для оприлюднення iнформацiї
наклепницького характеру. Проблемою електронних ЗМI є також не редаговані матеріали на форумах на-
віть найрейтинговiших видань. Ненормативна лексика, відверті образи на адресу ідейних та політичних
опонентів, вульгарні вислови тощо – це далеко не повний перелік вад текстів на форумах. Перевагами
Інтернет–ЗМI є найвища оперативність подання новин. Підготовка сюжету на радіо, телебаченні, навіть у
прямому ефірі потребує тривалішої попередньої підготовки i матеріальних затрат. Iнтернет–новини потра-
пляють на веб-сторiнки майже у реальному часі. Електронні сторінки iнформацiйних видань є найбільш
інтерактивним. Iнтернет–видання більше i оперативніше, ніж iншi видання, спілкуються зi своїми читача-
ми, користувачами через форуми, чати тощо. для формування потужного громадянського суспільства в Ук-
раїнi є дуже позитивним досвід проведення на веб–сайтах чатiв з відомими політиками, керівниками держа-
ви. Так редакція ,,Української правди” упродовж травня – серпня 2005 року провела чати з міністром
внутрішніх справ України Юрієм Луценком, міністром транспорту i зв’язку Євгеном Червоненком,
керівником державного управління справами Ігорем Тарасюком, держсекретарем Петром Порошенком,
бізнесменом Костянтином Григоришиним. Iнтернет-видання України можуть стати вагомою складовою
якісного сегменту медiа-простору держави, за умови дотримання норм журналістської етики їх продуцен-
тами навіть при збереженні нерегульованого законодавством, як i нині, статусу Інтернет-видань.
Відсутність правового регулювання українського Інтернету є водночас запорукою свободи слова в елек-
тронній мережі i сприятливим середовищем для розвитку iнформацiйних диверсій, низькопробних розваг
тощо. Вдосконалення Інтернету можливе при дотриманні його творцями етичних норм та загального зако-
нодавства про нерозповсюдження порнографії, расової дискримiнацiї, пропаганди насильства тощо.
Проблеми сучасної української журналістики багатогранно відображаються у дискусіях журналiстiв-
практикiв та теоретиків галузі. Розвиток преси залежить від рівня демократичності i заможності держави. У
свою чергу, процвітаючу державу творить високосвiдоме суспільство, яке не може існувати без якісних
ЗМІ. Непрофесіоналізм, помножений на непомірні амбіції, неадекватну самооцінку є небезпечним скрізь,
але втричі небезпечний у журналiстицi. Адже мас–медіа мають справу з конкретними людськими долями та
громадською думкою, на якій i за допомогою якої владнi інституції будують свої реальні досягнення, що
впливають на життя цілих поколінь.
Нові якісні медіа потребують багатомільйонних інвестицій, кореспондентських пунктів у головних
містах світу, доступу до iнформацiйних мереж провідних агенцій, найкращого технічного забезпечення i
матеріального заохочення для журналістів. Непересічною складовою, від якої залежатиме успiшність та
якiснiсть преси, є фундаментальне опанування журналістами методами збору i осмислення iнформацiї,
включно й соціологічними. Журналісти повинні володіти системним, соціологічним мисленням, знати спо-
соби одержання надійної i достовірної iнформацiї про суспільні процеси та їх об’єктивний аналіз через
можливостi практичного застосування соціології.
Журналістська освіта в Україні перебуває на стадії модернізації. Нині в нашій державі проліцензовано
30 вищих навчальних закладів, які мають право готувати журналістів. У часи СРСР їх було лише 2. Пози-
тивним моментом таких змін є те, що студенти-регiонали по закінченню навчання залишаться працювати
там, де й навчалися. А недолік полягає в тому, що в регіональних вузах дуже часто викладають люди, які не
мають анi найменшої квалiфiкацiї для цього. В результаті: на роботу у ЗМІ приходять люди з вулиці. Тому
тренінгів та інших форм перекваліфiкацiї журналістів потрібно проводити якомога більше. Адже в регіонах
не знають новітніх методів роботи журналіста, не усвідомлюють процесів, що відбуваються.
В Україні зареєстровано стільки газет i журналiв, скільки реально виходить у США та Китаї разом узя-
тих. 80 % нині зайнятих в медіа журналістів не мають фахової освіти, зате 80 % випускників жур-
налістських закладів працюють не в журналістиці [5]. Ситуація потребує достатньої кількості навчальних
закладів належного рівня для здобуття журналістської освіти. Перекваліфікація через короткотермінові
журналістські курси лише створює у людини ілюзію професійності. В умовах глобалізованого світу, нових
викликів епохи, важливим напрямком саморегуляції журналістської роботи є дотримання загальнолюдсь-
ких етичних норм. У журналістикознавстві зростає роль медіаетики як навчального курсу. Адже запити в
українських журналістів до себе, та в українського суспільства до них, на жаль, ще не надто високі.
Враховуючи потребу у використанні сучасних світових методів навчання та підвищення кваліфікації
журналістів, нині важливу роль в Україні відіграють міжнародні проекти „АЙРEKC Ю–медіа”, „Академія
Української преси”, „Топ медіа”, „ІМІ”, „Жорна”, „Фонд сприяння ЗМІ посольства США в Україні”.
Проблеми української якiсної преси є наслідком загальних проблем нашого суспільства, котрі поста-
ють на нинішньому етапі державотворення. Водночас ЗМI є могутнім засобом висвітлення частково
розв’язання цих загальносуспільних проблем.
Економічний, політичний, духовний рівні життя держави в процесі поступу вимагають інформаційного
забезпечення консолідації суспільства. Система ЗМI, перебуваючи на різних платформах полiтичного
спрямування, iдейно–понятiйного, морального орієнтування, покликана реалізовувати національні та за-
гальнолюдські цінності, політичний плюралізм, формувати настрої творення розвинутої держави під гасла-
ми національної iдеї та вселенського гуманізму.
Система журналістської освіти має значний потенціал впливу на рівень засобів масово iнформацiї.
Удосконалення підготовки фахівців у сфері ЗМІ сприятиме творенню в Україні сучасних, відповідних
світовим стандартам друкованих та електронних медіа.
Якісна преса в Українi має помiтну перспективу з огляду на високий інтелектуальний рівень пересічно-
го читача, значну зацікавленість у її розвиткові з боку усього суспільства в цілому.
Жугай В.
ЗМІНИ У МЕДІА ПРОСТОРІ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
52
Розвиток якiсних медіа в Українi, як i в усьому посткомуністичному світі, відбувається на тлі руйнівних
наслідків деформації свідомості громадян колишньої iмперiї, яка упродовж сімдесяти років проводила ко-
муністичний експеримент. Крім того, як у жодній іншій посткомуністичній країнi, окрім Бiлорусiї, в Ук-
раїнi склалася аномальна ситуація щодо маргінального становища української культури i насамперед мови.
Ні українська преса, ні тим паче українське телебачення не стали українськими.
Характерна особливість української преси полягає в тому, що в ній відчувається досить активна тен-
денція до утвердження якісних видань у регіонах.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що після помаранчевою революції преса в Україні стала
вільнішою та об’єктивнішою, покращилися умови для розвитку медіа бізнесу. Досить успішно проходить
залучення інвестицій у медіа. Покращено поліграфічний рівень друкованих видань У багатьох ЗМІ підпис-
ано редакційні угоди між власниками та редакційними колективами, що має забезпечити вищий рівень не-
залежності журналістів та видань. Разом з тим залишаються невирішеними проблеми створення громадсь-
кого ТБ і радіо; роздержавлення преси; подолання русифікації і нинішньої російської інформаційної інвазії;
реформування системи журналістської освіти, її матеріальне забезпечення; забезпечення реального захисту
прав журналістів.
У постпомаранчевий період відбулися значні метаморфози у медіа-просторі України. Зокрема:
ліквідовано ганебну практику використання „темників”; реорганізовано службу інформації на телеканалах
„1+1” та „Інтер”. Рівень висвітлення у ЗМІ парламентських виборів 2006 року значно покращився порівня-
но з практикою маніпулювання інформацією на попередніх виборах. Покращилися правові умови
функціонування преси в Україні. Триває суд над виконавцями убивства Георгія Гонгадзе, затримані убивці
Ігоря Александрова. Нового імпульсу надано рівню підготовки журналістів в Україні, завдяки міжнародним
організаціям. Так, громадська організація „Медіаперспективи” при відділенні журналістики УжНУ успішно
реалізовує проект створення студентської навчальної телестудії, завдяки фінансовій підтримці посольства
США в Україні. Назване відділення разом з Київським і Таврійським університетами бере участь у проекті
підтримуваному ЄС з впровадження Булонської системи навчання.
Одними з найважливіших напрямків подальшого розвитку мас–медіа в Україні залишаються удоскона-
лення журналістської освіти, створення системи підвищення кваліфікації діючих журналістів, реформуван-
ня низової ланки медіа в Україні: регіональних та районних газет; створення громадського телебачення; по-
кращення економічних передумов для успішного функціонування ЗМІ.
Джерела та література
1. http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/280.htm
2. http://www.telekritika.kiev.ua/news/146/0/17879/
3. http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/5995/pro_n_contra/6019.html
4. http://www.analitik.org.ua/publications/3f65de934c3db/3f65e07165e40/
5. http://old.telekritika.kiev.ua/arch/index.html?date=2003–03–13.
Ибрагимова В.Ф.
СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ МОДЕЛИ УКРАИНСКИХ ФАМИЛИЙ
ТЮРКСКОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ
В ономастике как в зеркале отражаются история народа, взаимосвязь с другими этносами, которые жи-
вут по соседству испокон веков. Любая онимическая система включает в себя имена, отражающие опреде-
ленный период исторического развития общества. Проблемой данного исследования являются конкретные
украинские фамилии тюркского происхождения, на примере которых показаны словообразовательные мо-
дели.
Цель данной статьи – анализ структурно-словообразовательных особенностей украинских фамилий
тюркского происхождения. Невозможно представить лексику какого-либо языка без имен собственных;
изучение истории языка должно включать и изучение их истории.
Исследование истории тюркских слов в славянских языках наталкивается на ряд трудностей. Во-
первых, письменные памятники дошли до нас от сравнительно позднего времени, и поэтому первая фикса-
ция слова в памятниках письменности часто отделена от времени его заимствования большим промежутком
времени. Во-вторых, языки, из которых заимствовались слова, обычно не имеют письменных памятников
или имеют памятники, относящиеся к более позднему времени. Для определения времени заимствования
приходится прибегать к реконструкции истории слова, как на славянской, так и на тюркской почве парал-
лельно.
Совпадение славянской и тюркской реконструированных форм приблизительно указывает на время пе-
рехода слова в славянские языки. Для более точной датировки заимствования особое значение получает
привлечение фактов исторической этнографии народов Восточной Европы. Эти данные важны для истории
языка, ибо слова с точно определенным временем заимствования помогают точнее установить время дейст-
вия отдельных фонетических процессов, словообразовательных, как в древнерусском и других славянских
языках, а также фонетических процессов в языках–источниках. В данном случае тюркские заимствования в
славянских языках (вместе с собственными именами в греческих, латинских, арабо-персидских и др. источ-
никах), могут служить единственным источником для общей лингвистической характеристики тюркских
http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/280.htm
http://www.telekritika.kiev.ua/news/146/0/17879/
http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/5995/pro_n_contra/6019.html
http://www.analitik.org.ua/publications/3f65de934c3db/3f65e07165e40/
http://old.telekritika.kiev.ua/arch/index.html?date=2003
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36708 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:17:49Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Жугай, В. 2012-08-02T14:27:26Z 2012-08-02T14:27:26Z 2006 Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції / В. Жугай // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 48-52. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36708 У статті проаналізовано роль ЗМІ у помаранчевій революції в Україні та їх подальший розвиток протягом 2004-2006 рр. Узагальнено бізнесові, концептуальні та організаційні зміни у медіа просторі України. Зауважено головні проблеми сучасного розвитку журналістики та моделі їх можливого вирішення. В статье проанализирована роль СМИ в оранжевой революции в Украине и их последующее развитие в течение 2004-2006 гг. Обобщенно бизнесовые, концептуальные и организационные изменения в медиа пространстве Украины. Освещены главные проблемы современного развития журналистики и модели их возможного решения. In the article the role of Mass Media in the Orange Revolution in Ukraine is analyzed, as well as their development during 2004-2005. The changes (transformations) in the field of Media business, as well as directions and tendencies in conceptual and organizational changes on the Ukrainian media space are summarized. Some basic issues of the modern development of journalism and models of their possible solving are underlined. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції Article published earlier |
| spellingShingle | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції Жугай, В. |
| title | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції |
| title_full | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції |
| title_fullStr | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції |
| title_full_unstemmed | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції |
| title_short | Зміни у медіа просторі України після помаранчевої революції |
| title_sort | зміни у медіа просторі україни після помаранчевої революції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36708 |
| work_keys_str_mv | AT žugaiv zmíniumedíaprostoríukraínipíslâpomarančevoírevolûcíí |