Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка
Стаття є спробою характеристики особливостей художньої структури української та російської поезії кінця ХІХ - початку ХХ ст.ст. Розглядаються абстрактні слова з точки зору їх виражальних можливостей і стилістичних функцій, які вони виконують у поезії К. Случевського й І. Франко. Статья является попы...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36721 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка / О.В. Юферева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 92. — С. 98-101. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860256718756249600 |
|---|---|
| author | Юферева, О.В. |
| author_facet | Юферева, О.В. |
| citation_txt | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка / О.В. Юферева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 92. — С. 98-101. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Стаття є спробою характеристики особливостей художньої структури української та російської поезії кінця ХІХ - початку ХХ ст.ст. Розглядаються абстрактні слова з точки зору їх виражальних можливостей і стилістичних функцій, які вони виконують у поезії К. Случевського й І. Франко.
Статья является попыткой характеристики особенностей художественной структуры украинской и росской поэзии конца ХІХ - начала ХХ вв. Рассматриваются абстрактные слова с точки зрения их выразительных возможностей и стилистических функций, которые они исполняют в поэзии К.Случевского и И. Франко.
The article is our attempt of description of the artistic structure of the Ukrainian and Russian poetry of the end of the XIX century - the early XX century. The author of the article considers abstract words from the point of view of their expressive potentialities and stylistic functions they fulfil in K. Sluchevskiy's and I. Franko's poetry.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:49:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ярулина М.С.
СОВРЕМЕННЫЕ ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ИННОВАЦИОННЫЕ И ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ПРИ
ОБУЧЕНИИ ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ
98
стических и даже регистра сферы обслуживания, как своим языком, так и структурой. У них отсутствует
фабульность, эмоциональность, но присутствует много терминологии, содержание которых основывается
вокруг фактов, теорий, принципов, процессов. Чтение аутентичного профессионально-ориентированного
текста должно быть средством получения информации с целью ее последующего использования в профес-
сиональной деятельности. Также тексты являются учебным материалом, который целесообразно использо-
вать как когнетивно-коммуникативную модель.
Когнитивно-коммуникативная модель формирования читательской компетенции создается на таких
методических принципах как: аутентичность, контекстуальная обусловленность, интенсивное использова-
ние фоновых знаний обучаемых, преодоление когнитивного разрыва, интерактивность [5].
Под принципом контекстуальной обусловленности подразумевается применение языка в рамках соот-
ветствия социально-культурного контекста.
Крымский полуостров является уникальным по своей культуре и многонациональному составу в рам-
ках которого формировались общие традиции, ценности и складывалось уважительное отношение к соци-
ально–этническому своеобразию.
Преподавателю иностранного языка необходимо не только научить читать, писать, говорить, но и зна-
комить с историей, культурой народа носителей языка, его духовными ценностями наряду с другими наро-
дами. Необходимо постоянное воспитание навыков межкультурного, межэтнического общения. Обучение и
воспитание должно предлагаться всем представителям культур, независимо от конфессий, языков, этносов.
Наш Крымский инженерно-педагогический университет является одним из таких высших учебных заведе-
ний, где особенно важно учитывать данное многообразие языков и культур. Роль преподавателя иностран-
ного языка учитывать в процессе обучения этническую историю и культуру каждого конкретного народа,
стараться находить то общее, что объединяет все этносы и показывать те различия, которыми мы интерес-
ны друг другу, ибо без знания нет понимания, уважения и терпимости к другим языкам, культурам, тради-
циям.
Из вышеизложенного следует, что успешное достижение современной цели обучения иностранным
языкам, направленной на формирование у студентов способности к межкультурному общению возможно
лишь внедрением в учебный процесс современных педагогических инновационных и информационных
технологий.
Источники и литература
1. English for specific purposes. – Oxford, 1996
2. Жиглова И.В. Метод сотрудничества в процессе личностно–направленного обучения иностранному языку //
Сборник научных трудов. – Херсон, 2002. –
3. С. 196–199
4. Guy R. Lefrancois. Psychology For Teaching. – Oxford, 1991
5. Earnest T. Goets, A. Alexander, Michael J. Ash. Educational Psychology A Classroom Perspective. – Oxford,
1992
6. Любич Д.Б. Лингвистичесие игры. СПБ: издательство Буковского, 1999
7. Fridike Klippel/ Keep talking/ Cambridge University Press, 1995
8. Барабанова Г.В. Когнітивно-комунікативна модель навчання професійно орієнтованого читання інозе-
мною мовою в немовному вузі – Іноземні мови – 1/2004. – С. 29–30
Юферева О.В.
АБСТРАКТНЕ СЛОВО В ПОЕЗІЇ К. Случевського та І. Франка
Абстрактне слово в поетичному тексті виражає найсуттєвіше, субстанціональне розуміння світу, свід-
чить про перевагу ідеологічного плану твору над предметним, наглядним. Тяжіння до формування концеп-
ції світу, його моделі значно підсилюється в поетичному творі, що апелює до абстрактних лексичних еле-
ментів. Тісно пов’язані із змістовною структурою тексту, вони чутливі до будь-яких змін у системі худож-
нього мислення поета. Беручи до уваги виражальний і стильовий потенціал абстрактних слів, особливу ак-
туальність набуває семантична типологія абстрактних понять, їх лексичних відповідників в українській та
російській поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст.ст. Наразі принципова спільність двох поетичних натур: під-
кріплення творчості високою освідченістю, ерудицією, зацікавленістю суто філософськими теоретичними
питаннями (і І.Франко, і К. Случевський захистили докторську дисертацію з філософії), – не могла не по-
значитися на характері поетичного висловлювання. Спостереження за своєрідністю функціонування цієї
одиниці в творчості різних періодів І.Франка, та порівняння з її особливостями в поезії К.Случевського на-
дає можливість зробити висновки щодо народження нових змістовних категорій та пристосування до них
поетичного словнику в умовах переорієнтації усталених духовних цінностей людства на рубежі ХІХ– ХХ
ст.
У російській поезії другій половині ХІХ ст. абстрактні слова не втрачають сильних позицій у структурі
поетичного тексту: розширюється використання понять з філософської, наукової сфер, формуються різні
рівні семантичної та стилістичної насиченості ідеотворчих лексем, зростає інтенсивність їх використання.
Таку саму тенденцію фіксуємо і в українській літературі. Якщо за часів Шевченка універсальні категорії ак-
99
тивно не вживалися в поетичній творчості [1, с.476], то вже у І.Франка утворюються семантичні групи абс-
трактних слів, що виражають найважливіші уявлення поета по людину і буття:
1. «Вічні» світові поняття, що відображають морально-етичні цінності: любов, надія, краса, добро, ду-
ша, ідеал.
2. Універсальні поняття, сконцентровані на психологічному стані людини або на розумінні метафізич-
них засад буття: гармонія, безмір, безінечність, самота, незриме, сфера, вічність, найвищеє, сумнів.
3. Термінологічні поняття: скептицизм, атом, метафізичний, молекулярний, планета.
Наведені слова, безумовно, неоднорідні за ступінню абстрагованості. Рівень узагальнення в поетично-
му тексті утворюється тісним зв’язком між різними семантичними компонентами, взаємодією з ключовими
образами, композиційною роллю. Наприклад, умоглядна категорія безкінечності й у І.Франка, й у
К.Случевського персоніфікується: із метафізичної, віддаленої від чуттєвого сприйняття, субстанції, стає
конкретним унаочненим образом: «Се безкінечність нам морга до віч» [5, с.14], «Да, бесконечности одной
не по нутру \ скоплять все мертвое и сохранять живое» [3, с.511].
Лексема «незриме», що успадкована з романтичного елегічного словнику, в поезіях І.Франка значно
відрізняється від класичного її використання: «незриме» втрачає містичну насиченість, а разом із тим, при-
глушується ідеальність і символічність цього образу. Про це свідчить перетворення форми «незримого» із
субстантива на прикметник, що виконує роль епітета і набуває конкретики від об’єкту, з яким взаємодіє.
Природа, пахощами вся облита,
І скрізь співав пташок незримих рій [5, с.163]
Втім – о диво! Щось живеє
ворухнулось! На незримій
нитці понад вхід печери
зі скали спускавсь павук [5, с.62]
Зустрічаємо також і зворотній процес у ліриці українського поета. Абстрактний епітет, сполучаючись
із узагальненим поняттям, посилює його концептуальність. Саме так розкривається мотив невдоволення,
нереалізованості всіх життєвих інтенцій, відчуття неповноцінності ліричним «Я», що загострюється в поезії
І. Франка із середини 1880–х рр.
Як загублену любов, несповнене бажання, невиспіваний спів, геройське по-
ривання,
Як все найвищеє, чим душу я кормлю... [4, с.126]
Убійство серця, духу і думок
Живих і ненароджених? [4, с.126]
Черепи стовчених мрій, кістяки неоправданих планів,
Зломки дрібних подань, трупи обманних надій...[5, с.343]
Цікаву паралель можна провести з творчістю російського поета-передсимволіста К. Случевського, в ко-
трій абстрактне слово займає особливе місце. В його поетичній системі наскрізне поняття «незримого» має
значення таємного, іраціонального, того, що виходить за межі об’єктивної дійсності.
В каждом чувстве сердца, в помысле моем
Ты живешь незримым, тайным бытием [3, с.12]
Есть в земном творении облики незримые,
Глазу незаметные, чудеса творящие. [3, 505]
К. Случевський не трансформує зміст романтичного мотиву, очевидно, зберігаючи глибинний зв’язок із
напрямком розвитку російської «поезії думки». Цим пояснюються і значно більша інтенсивність викорис-
тання слова «незримое», ніж у І. Франка. Але так само як і українській поет, вісімдесятник не зупиняється
на продовженні романтичної традиції. Він, скоріше, виступає її реформатором, не лише експериментуючи
із сталими художніми формами. К. Случевський наполегливо впроваджує нові змістовні елементи, сповнені
настроєм і баченням людини перехідного періоду. Наразі маємо відзначити промовисту відповідність між
творчістю українського та російського поетів. Йдеться про переосмислення вісімдесятником категорії ми-
нулого, ідеального романтичного часу. Його інтерпретація зближує художнє осмислення пов’язаності ми-
нулого із сучасністю, що зустрічається у І. Франка і здійснюється крізь призьму відношення людини і дійс-
ності, відображеного свідомістю або навіть певною дією ліричного «Я». Саме форма епітета дієприкметни-
кового походження і абстрактного іменника, а не його узагальнена семантика, висвітлює момент існування
надії, бажання, намірів, схоплюючи і процес їхнього згасання. Таким чином абстракція суб’єктивується, ви-
ражаючи індивідуальне преживання часу. Ця містка поетична формула виконує вирішальну роль у форму-
ванні перехідного світовідчуття: розгубленості, сумнівах, спустошеності.
Живых надежд и ожиданий
В ущелья темных берегов,
Несовершившихся желаний
И неисполнившихся снов… [3, с. 89]
Відштовхуючись від романтичного концепту, К. Случевський поглиблює аналіз сфери часу, спрямову-
ючи його у перехідний аспект межових станів передчасності або спізнення народження явища. Цікаво, що
Юферева О.В.
АБСТРАКТНЕ СЛОВО В ПОЕЗІЇ К. Случевського та І. Франка
100
стилістичне втілення цієї проблеми дуже нагадує манеру І.Франка, в якій абстрактні поняття уникають
умовності, відстороненості від руху життя, зливаючись з речами реального світу. Точність, пластичність
деталі матеріального світу у К.Случевського поєднується із домінуванням узагальненого змісту віршу через
дисгармонійність як основного принципу творчої системи поета [2, с.69].
Как вы мне любы, полевые
Глубокой осени цветы!
Несвоевременные грезы,
Не в срок возникшие мечты!.. [3, с. 547]
Можна стверджувати, що віднайдені понятійно–семантичні паралелі вказують на розвиток поезії І.
Франка і К.Случевського у подібному напрямку. Це позначається насамперед перехідним мисленням, вимо-
гаючого філософського аналізу абсолютного задуму буття, його метафізичної ідеї. У перехідності мислення
як спільної риси поетів переконує ще одна її ознака. Ця стильова тенденція порубіжжя резонуватиме в по-
езії протягом всього наступного ХХ ст. як в Росії, так і в Україні. Мова йде про сполучення поетизмів із
прозаічним словом. Логічний ізоморфізм понять у К.Случевського окреслений чіткіше через форму вислов-
лювання – сентенцію:
Что такое – убежденья?
Мыслей старые мозоли [3, с 225].
У Франка він проявлений слабше:
Минулості нестравлені останки,
Се мозолі душі по вічнім горю
Цілого чоловіцтва [4, с. 300].
Однак І.Франко, порушуючи стилістичну однорідність, тяжіє не лише до перехрещення значень або
стилістичної забарвленості слів, а до суміщення різнородових форм дискурсу. У такий спосіб до ліричного
тексту потрапляє дискурсивне слово, яке розширює лексичний діапазон категоріальної системи української
поезії. Надзвичайно яскравий приклад становить вірш «В пленері»: «матер’ялізму кайдани», «перспективи
метафізичних радощів раю», «рух молекулярний» [5, с. 33]. Подібні явища спостерігаються і в творах
«Честь творцеві тварі», «Душа безсмертна! Жить віковічно їй!». Прямих аналогій у поезії російського поета
цьому явищу немає. Щоправда К.Случевський руйнував обмеженість спектру предметів художнього зо-
браження, не виходячи за межі стилістичного дисонансу. Відтак, певні термінологіні лексеми в його творах
створюють іронічний ефект, а не сприяють формуванню базових концептів поетичної системи, як у І. Фра-
нка:
Ничто не скроется от опытного взора,
И все, чем оптика вооружила глаз,
Тебе известно, и ты смотришь в нас.
Профессор! Ты постиг все мудрости Европы, –
Вот оттого–то здесь, наморщив гладкий лоб,
Ты так мучительно уткнулся в микроскоп, –
А надобно бы лезть глядеть под телескопы…[3, с. 226]
К. Случевський у розвитку абстрактної лексики не оминає традиційної для російської поезії ХІХ ст.
моделі. У його творчості фіксується велика кількість слів, морфологічно виражених субстантивами, прак-
тично позбавлених референтної основи: «завершенье», «воплощенье», «стремленье», «представленье», «тя-
готенье». У І.Франка є група типологічно близьких абстрактних іменників, але частіше (окрім «безкінечно-
сті») вони вказують на узагальнену властивість певного об’єкту, у той час як у К.Случевського – познача-
ють власне об’єкт, сутність. Порівняємо: «Кожна думка – то наївність» [3, с. 37], «А в сфері духа є лиш різ-
нородність» [3, с. 33], «Мир чувств не раб законов тяготенья» [3, с. 510], «Зачем тут видимость, зачем тут
воплощенья?» [3, с. 526]. Іншу відмінність, зумовлену світоглядними установками, внутрішніми мовними
закономірностями, складає ідеотворча лексема «спокій» І. Франка, якій відповідає декілька споріднених ле-
ксем з різними семантичними відтінками у К.Случевського. «Покой» як вічність, як смерть, якої прагне
буття:
Покоя ищет мысль, покоя жаждет грудь,
Вселенная сама найти покой готова!
Но где же есть покой? Там, где закончен путь:
В законченном былом и в памяти былого [3, с. 66].
Для позначення психологічного стану – «спокойствие», значення зміни настрою або напрямку дії –
«успокоение». Три іпостасі цього процесу формують єдиний концепт, що зачіпає фундаментальну пробле-
му переходу від життя до смерті. Роздуми поета, хоча й спираються на первинно романтичну опозицію
«мислення – смерть», – унікальні тим, що спокій («покой») репрезентується як усвідомлена відмова від всіх
принад життя: почуттів, надій, болю.
Тогда как в чувствах столько острой боли,
Такая мощь безумной толчеи...
Успокоенье только в забытьи...
Спеши, спеши в спокойствие мышленья,
В нем нерушим довременный покой;
101
Там нет борьбы, не надобно прощенья,
Ты у себя – желанный и родной!.. [3, с. 574].
На відміну від російського поета, спокій у І.Франка асоціюється із сферою життя, з його протіканням,
коли на зміну праці і виснаження приходить відпочинок. Тому найчастіше спокій розуміється доволі чітко і
конкретно: це передусім психологічний стан, наближений до медитативного, це межа між сном і реальніс-
тю («Втомився я. Мов жар, горить все тіло»). Лише зрідка має значення забуття («В алеї нівчкою літньою»),
що зближує із розумінням К.Случевського поняття «спокою».
Відтінки значень слову «спокій» у І.Франка надає контекст, різноманітні стилістичні прийоми, ство-
рюючі спеціфічне емоційне забарвлення. Наприклад, анадиплозис посилений алітерацією у наступному
уривку зв’язує в єдину сюжетну конструкцію спокій, сон, плач, клен, тривогу. Все це сприяє створенню
трагічного пафосу, а поняття спокою набуває значення існування, буття, долі, що драматично скінчилася
для ліричного «Я»:
Я тільки сам замкнуть не можу очі:
Загиб спокій, і сон мина мене...[4, с. 163]
Цікаво, що контрасний спокою мотив руху, устремління розкривається однаково в порівнювальних по-
етичних системах. По–перше, і у К.Случевського, і у І.Франка він виступає як неконкретна тематична оди-
ниця, націлена на вираз внутрішнього світу ліричного «Я» у минулому.
... Як моя
Душа в безмірному просторі
Купалася, на ті прозорі
Луги летіла, де цвітуть
Безсмертні квіти...[4, с. 156]
Душа стремилась на простор,
Неслась могуществом порыва
Назло непрочному уму,
На звук какого–то порыва,
Бог весть зачем, Бог весть к чему! [3, с. 90]
В обох поетів сприйняття минулого реалізовано у формі абстактних слів «душа», «простір». Алегорія
згасаючого свята у вірші «О, где то время, что, бывало» К.Случевського перегукується із франковим пога-
санням «несказанно-солодких співів» із «В алеї нічкою літньою». Але поєднана з розмитою семантикою
оточуючих лексем, алегорія К. Случевського вказує на раціонально продуману концепцію стремлінь душі,
що втілює ідеологічні настанови поета. Образ «душі в безмерному просторі» І. Франка набагато емоційні-
ший, пронизаний психологічно-особистісним баченням ліричного «Я».
По-друге, рух передається у спосіб градації абстрактних понять, що створює ефект загострення центра-
льних проблемних полюсів тексту. Приміром, «Суцільна праця довга, утяжлива.../ всіх сил, всіх дум, чуття,
стремлінь людини/ жадає...» [5, с. 16] у І. Франка. У російського поета: «Шествует день, он на дальнем вос-
токе зажегся!/ Солнца лучи полны жизни, стремленья и красок,/ Каждый на смерть за великое дело обрек-
ся» [3, с. 78]. Абсолютність використаних абстракцій через нагнітання долає відчудженість, об’єднуючи за-
гальнолюдські цінності із цінностями поетичного світу І.Франка і К.Случевського.
І, по-третє, змістовне наповнення «устремління» також близьке у поетів: воно є невід’ємною прикме-
тою сприйняття життя, в якому немає остаточного вдоволення, лише безперервний рух уперед, у безкрай-
ність.
Таким чином, порівняльний аналіз абстрактної лексики І. Франка і К.Случевського, як виразників пев-
них властивостей художнього мислення поетів, дозволяє констатувати наявність у їхніх творах відповідних
семантичних одиниць на тлі поетичного засвоєння спільних субстанціональних філософських категорій.
Серед них відмічено не лише константні (вічність, душа, безкінечність), що вже набули відтінку семантич-
ного кліше у поезії порубіжжя, а й нові – поняття, які засвідчують появу нового світовідчуття. Перехідні
художньо-естетичні тенденції, зокрема стилістичні, однаково впливають на розвиток абстрактної лексики
як у І. Франка, так і у К. Случевського. Означена близькість у способах формулювання думки, певних твор-
чих пошуків окреслює чіткіше відмінність одне від одного, що засвідчує насамперед різні принципи худо-
жнього відтворення дійсності. Як бачимо, у К. Случевського переживання буття частіше раціонально об-
ґрунтовано, у І. Франка набуває життєвої «справжності», конкретики.
Джерела та література
1. Дзюба І. З криниці літ: У 3 т. – К.: Обереги: Гелікон, 2001. – Т.2. – 847 с.
2. Мирошникова О.В. Лирика К.К.Случевского (жанрово-композиционное своеобразие). – Дисс... на со-
иск. уч. ст. канд. филолог. наук. 10.01.02. – Л., 1983. – 215с.
3. Случевский К.К. Сочинения в стихах. – М. – СПб.: Летний сад, 2001. – 798 с.
4. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К., 1976. – Т. 2.
5. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К., 1976. – Т. 3.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36721 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:49:44Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Юферева, О.В. 2012-08-02T15:52:42Z 2012-08-02T15:52:42Z 2006 Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка / О.В. Юферева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 92. — С. 98-101. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36721 Стаття є спробою характеристики особливостей художньої структури української та російської поезії кінця ХІХ - початку ХХ ст.ст. Розглядаються абстрактні слова з точки зору їх виражальних можливостей і стилістичних функцій, які вони виконують у поезії К. Случевського й І. Франко. Статья является попыткой характеристики особенностей художественной структуры украинской и росской поэзии конца ХІХ - начала ХХ вв. Рассматриваются абстрактные слова с точки зрения их выразительных возможностей и стилистических функций, которые они исполняют в поэзии К.Случевского и И. Франко. The article is our attempt of description of the artistic structure of the Ukrainian and Russian poetry of the end of the XIX century - the early XX century. The author of the article considers abstract words from the point of view of their expressive potentialities and stylistic functions they fulfil in K. Sluchevskiy's and I. Franko's poetry. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка Article published earlier |
| spellingShingle | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка Юферева, О.В. |
| title | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка |
| title_full | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка |
| title_fullStr | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка |
| title_full_unstemmed | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка |
| title_short | Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка |
| title_sort | абстрактне слово в поезії к. случевського та і. франка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36721 |
| work_keys_str_mv | AT ûferevaov abstraktneslovovpoezííkslučevsʹkogotaífranka |