Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему
Регіональне цільове програмування є інструментом прямого державного впливу на ринкову економіку тієї або іншої території, забезпечуючи сполучення принципів саморегулювання й цілеспрямованості в її розвитку. Програмно-цільовий метод господарського й територіального управління служить одним з найважли...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2006 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36802 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему / І.В. Гончаренко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 95. — С. 116-118. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859649542608125952 |
|---|---|
| author | Гончаренко, І.В. |
| author_facet | Гончаренко, І.В. |
| citation_txt | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему / І.В. Гончаренко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 95. — С. 116-118. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Регіональне цільове програмування є інструментом прямого державного впливу на ринкову економіку тієї або іншої території, забезпечуючи сполучення принципів саморегулювання й цілеспрямованості в її розвитку. Програмно-цільовий метод господарського й територіального управління служить одним з найважливіших заходів активного впливу держави на соціально-економічний комплекс регіонів.
Региональное целевое программирование является инструментом прямого государственного влияния на рыночную экономику той или другой территории, обеспечивая соединение принципов саморегулирования и целеустремленности в ее развитии. Программно-целевой метод хозяйственного и территориального управления служит одним из важнейших мероприятий активного влияния государства на социально-экономический комплекс регионов.
Regional target programming is the tool of direct state influence on market economy of this or that territory, providing connection of principles of self-regulation and purposefulness in its development. The method of economic and territorial management serves one of the major actions of active influence of the state on a social and economic complex of regions.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:31:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
Булюк О.В.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
116
Рис. 5. Географічна структура експорту насіння соняшнику
ІV Висновки. Сільгосппродукція залишається важливою складовою зовнішньої торгівлі області. У
2005р., за даними Держмитслужби України, підприємствами регіону було експортовано продукції рослин-
ництва на загальну суму 168,2 млн.дол.США, що на 49,9%, або на 56 млн.дол.США більше, ніж у 2004 році.
У загальнообласному експорті частка сільгосппродукції збільшилась на 1,6 в.п. і становила 18,8%.
Однак, основними завданнями області є підтримка виробництва продукції сільського господарства та
галузей, де ефективність напряму залежить від стану справ у сільському господарстві. Удосконалення по-
требують і існуючі взаємозв’язки переробників і виробників сільгоспсировини. Зважаючи на можливості
прийняття нових ставок імпорту по продукції переробних галузей з інших країн, основним завданням вітчи-
зняних підприємств повинно стати зниження собівартості продукції за рахунок створення власної сировин-
ної бази і зменшення транспортних витрат, що забезпечить їм виживання в умовах посиленої конкуренції і
більш жорстких стандартів на продукцію харчової промисловості.
Джерела та література
1. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. – Киев, 1994.
2. Кандиба А.М. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Аграрна наука, 2001. – 262
с.
3. Статистичний бюлетень. Економічне і соціальне становище Миколаївської області за 2004 рік.
4. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля. – К., 2004.
Гончаренко І.В.
ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД ЯК ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ
НА РЕГІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ
Вступ. Програми регіонального розвитку є однією з форм державного регулювання економічного роз-
витку регіонів. Цей метод далеко не новий. Можна згадати "програмну лихоманку" в 70–80-і роки, коли він
став чи не альтернативою плановим методам господарювання. Тоді цей феномен мав певні об'єктивні під-
стави. Великомасштабна економіка, вимагала нових форм і механізмів пріоритетного виділення й концент-
рації ресурсів, подолання відомчої роз'єднаності. Програмно–цільовий підхід міг би забезпечити генерацію
належних рішень. Крім того краще визначались потреби територій, галузей. Але тоді програми перетворю-
валися більше в політичні компанії, були більше схожі на плани й не опиралися на об'єктивні економічні
закони. В останні роки знову відродилося широке використання в менеджменті програмних методів.
Виклад основного матеріалу. Регіональне цільове програмування є інструментом прямого державного
впливу на ринкову економіку тієї або іншої території, забезпечуючи сполучення принципів саморегулю-
вання й цілеспрямованості в її розвитку. Програмно-цільовий метод господарського й територіального
управління служить одним з найважливіших заходів активного впливу держави на соціально–економічний
комплекс "проблемних" регіонів – депресивних, слабко розвинених, освоюваних, а також промислово роз-
винених, дозволяючи успішно вирішувати як поточні так і стратегічні завдання.
Комплексне планування регіонального розвитку проводиться у двох напрямках – загальнотериторіаль-
ному й програмно-територіальному. У цільових програмах використовується методичний підхід і загальні
принципи планомірності, пріоритетності національних інтересів, цілеспрямованість, комплексність, адрес-
ність. Незважаючи на те, що вони були властиві й плану, між ними, велика різниця. План – більше загаль-
ний, а програма – деталізований документ, що відповідає на питання не тільки, що робити , але і як робити,
у які строки, у якій послідовності й т.д. І програма, і план базуються на тих самих передпрограммних, пе-
редпланових розробках. Разом з тим регіональна програма, що повинна бути органічно пов'язана з терито-
ріальними й галузевими прогнозами, фокусується на рішенні обмеженого числа проблем або однієї з них, а
не всіх основних завдань економічного й соціального розвитку території, як це робиться в плані (прогнозі),
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
117
і цьому строго підпорядковуються всі її структурні елементи. Особливе значення в умовах формування но-
вих регіональних і насамперед бюджетних відносин мають регіональні програми із затвердженням на зага-
льнодержавному рівні. Такі програми відрізняються різко вираженим територіальним аспектом змісту,
складу учасників, джерел інформації й т.д. Недоліки часто організаційного й методичного характеру: немає
концептуального підходу. Плутаються цілі і завдання, як цільові установки висуваються завдання, засоби
досягнення. Значно розрізняються цілі в програмах однотипних "проблемних" регіонів наприклад, депреси-
вних). Пріоритетні напрямки відбираються виходячи з необхідності забезпечення в перспективі найбільш
сприятливого варіанта соціально-економічного розвитку.
Розглянемо деякі методологічні питання програмно-цільового управління. Насамперед відзначимо, що
дотепер у літературі спостерігається термінологічна плутанина: використаються терміни: "державна про-
грама", "комплексна програма", "цільова програма", "міжвідомча програма" й ін. з яких незрозуміло буває
їх відмінність між собою. Підґрунтя більшості з них – одержати фінансове забезпечення з боку держави.
Але буває, що фінансово-економічна сторона справи відіграє підлеглу роль, на перший план виходять полі-
тичні мотиви й амбіції влади. Недолік програм – неправильне цілеполагання, розмитість цілей, зайва полі-
тизованість або абстрактність.
Програма повинна бути спрямована на рішення проблеми, а правильно сформулювати проблему – зна-
чить створити передумови для концентрації коштів на рішення принципово розв'язуваних завдань. Важливо
відповісти при характеристиці проблеми, що претендує на програмний статус, на питання про її характер (
галузева, територіальна, державна проблема), відношення населення регіону до неї, можливості її рішення
різними засобами й необхідність використання саме пропонованих засобів програмного типу. Із цієї сторо-
ни виділення об'єкта програмного рішення – сама відповідальна дія. Нечіткість виділення в остаточному
підсумку стає однією з головних причин невдалої розробки й мало результативної реалізації програми. Го-
ловним критерієм правильності виділення об'єкта є адекватність цього об'єкта поставленій меті, оскільки
об'єкт – те, що повинно змінитися при досягненні програмної мети.
Одне з головних методичних завдань, розв'язуваних у ході підготовки програми – орієнтація всіх її роз-
робників на загальну схему роботи, що дозволить послідовно наближатися до реалізації мети. Кожен захід
також повинен передбачати варіантне рішення, обсяги, джерела й порядок фінансування, ураховувати зміну
загальних фінансових умов (динаміку цін, інфляції, дисконтних ставок), різноманітні фінансові інструменти
(банківський кредит, облігації, акціонерний капітал й ін.), відповідальність за реалізацію завдань і форми
контролю.
Пропонуючи ту або іншу регіональну проблему як об'єкт цільової програми варто чітко виділити ре-
зультат, вартість й ефект. Регіональна проблематика у зв'язку зі своєю соціально-економічною спрямованіс-
тю має певну специфіку, облік якої приводить до доцільності роздільно здійснювати оцінку програм. Мова
йде про те, щоб виявити, з одного боку, виправданість витрат, а, з іншого, – те, наскільки реалізація про-
грамних заходів буде забезпечувати досягнення очікуваних результатів.
Оскільки точний ефект розрахувати буває складно часто в таких випадках прибігають до експертних
оцінок. Але в цілому, мабуть, під ефективністю програми варто розуміти, по-перше, рішення поставлених
завдань саме на основі реалізації включених у програму завдань; по-друге, – ефективність запропонованих
у програмі спеціальних механізмів (стимулів, пільг); по-третє – ефективність (або економію) витрат у про-
грамному варіанті в порівнянні з періодом, коли подібна до програм не розроблялася й не виконувалася.
Результативність програми – це, по-перше, міра відповідності очікуваних результатів поставленій меті,
по-друге, – ступінь наближення до останнього, по-третє, – прямі й позитивні впливи на соціальну, демогра-
фічну, екологічну ситуацію в регіоні, а також на визначальні параметри її економічного розвитку. При оці-
нці результативності програми за другим критерієм важливо максимально коректно виразити якісно-
кількісні параметри програмної цілі, а в ряді випадків – і її завдань.
Найчастіше в програмі не пов'язані бувають різні її показники: обсяги робіт і послуг, строки виконання,
результати т.д., не буває визначено спосіб координації діяльності всіх виконавців, не проаналізовано вплив
фінансування. Мало уваги приділяється також і напрямкам ресурсного забезпечення: кадрового, матеріаль-
но–технічного постачання, науково–дослідного, проектного, інформаційного. При проектуванні системи
господарських заходів у регіональних програмах часто не аналізується розвиток і прогнозування місткості
ринку, попит та пропозиція продукції.
Якщо говорити про поточну ситуацію, то в сьогоднішніх регіональних програмах обов'язково повинні
бути розділи структурної перебудови економіки з урахуванням регіональної специфіки, особливості активі-
зації науково–технічного прогресу, інтенсифікації виробництва, ресурсозбереження.
Погано розроблені у теорії й на практиці питання оцінки ефективності програм. Загальна результатив-
ність розробки й реалізації регіональної програми – економічна, соціальна, науково-технічна, екологічна й
інша ефективність виражається конкретними показниками (абсолютними, відносними, натуральними) дося-
гнення програмної мети. Аналіз співвідношення результатів і витрат господарської діяльності відобража-
ється в загальному та окремих показниках економічної ефективності, показниках абсолютної й порівняль-
ної ефективності, скажемо національного доходу на душу населення, співвідношення фондів нагромаджен-
ня й споживання й ін. Окремі характеристики дають показники ресурсовикористання – фондовіддачі, мате-
ріаловіддачі, капіталовіддачи. З урахуванням вітчизняної й світової практики й адаптації до умов ринкової
економіки, залежно від типу програми для оцінки її ефективності звичайно рекомендуються використати
багато показників, у тому числі продуктивність праці, питомі капіталовкладення, строк окупності й ін.
До показників програмних результатів відносять також обсяги виробництва найважливіших видів кін-
цевої продукції (послуг, робіт), запровадження в дію виробничих потужностей й об'єктів невиробничої сфе-
Гончаренко І.В.
ПРОГРАМНО–ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД ЯК ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА РЕГІОНАЛЬНУ
ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ
118
ри, показники розвитку науки, техніки, ресурсів й імпортозаміщення й ін. У соціальних й екологічних про-
грамах застосовуються характеристики якісних змін у результаті здійснення програмних заходів – збіль-
шення тривалості життя, поліпшення структури харчування, оздоровлення навколишнього середовища й
т.д. Доцільність використання в програмах різних показників результативності очевидна. Однак, серед них
повинні бути присутнім обов'язково наскрізні показники, що дозволяють порівнювати різні програми між
собою й з показниками по країні; по-друге, варто включити й макроекономічні оцінки; по-третє, системи
встановлених показників необхідні для певних типів програм – економічних, соціальних, екологічних й ін.
Звичайно, в умовах ринку на перший план виходять кількісні оцінки підсумків комерційної діяльності, од-
нак для макроекономічного аналізу необхідне визначення національно-господарської ефективності. А тому,
наприклад, у регіонах не зовсім правильно буде обмежуватися тільки критеріями й показниками оборотнос-
ті капіталу, оскільки це не завжди може відображати національно-господарську ефективність. Наприклад,
такий підхід може гальмувати формування ефективної галузевої структури.
Серед найважливіших результатів будь-якої програми обов'язково варто враховувати вплив на сусідні й
інші регіони, забезпечення національної безпеки й стійкого розвитку країни, а виробничої програми – й со-
ціальні, ідеологічні наслідки. Проблеми, що підлягають програмній розробці, становлять лише невелику
частину безлічі проблем соціально-економічного розвитку регіону. Крім того й сам програмно–цільовий
підхід не є єдиним методом рішення регіональних соціальних питань, у зв'язку із чим важливо визначати
доцільність рішення тієї або іншої соціальної проблеми програмним методом.
Джерела та література
1. Управление проектами: Справ. пособие/ И.И. Мазур, В.Д, Шапиро, И.М. Каролинский и др.; Под ред.
И.И. Мазура, В.Д. Шапиро.– М.: Высш. школа, 2001.–875 с.
2. Управление проектами:Учеб.пособие для вузов/ И.И. Мазур, В.Д, Шапиро, Н.Г. Ольдерогге и др.; Под
общ.ред. И.И. Мазура. – М.: ЗАО "Изд-во экономика"", 2001. – 574 с.
Дзина М.А.
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕХАНИЗМА УПРАВЛЕНИЯ
КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬЮ ПРЕДПРИЯТИЯ
Постановка проблемы Современная рыночная среда предъявляет целый комплекс определенных тре-
бований к системе управления хозяйствующих субъектов, от которых в первую очередь зависит эффектив-
ность ведения бизнеса. Одним из основных требований является успешное взаимодействие элемента эко-
номической системы в условиях активных действий со стороны как внутренней, так и внешней конкурент-
ной окружающей среды.
Проблемы формирования эффективного механизма управления конкурентоспособностью субъектов
экономической системы не являются новыми. Они возникали на различных этапах мирового экономиче-
ского развития во многих странах мира. На сегодняшний момент в мировой практике разработаны методи-
ки конкурентного взаимодействия в рыночных условиях, однако простое их копирование для отечествен-
ной действительности является недостаточным.
Для Украины важность и сложность разработки механизма формирования управления конкурентоспо-
собностью заключается как в качестве объективно необходимого фактора усиления экспортного потенциа-
ла, так и для наиболее полного удовлетворения внутреннего спроса потребителей, а следовательно стабили-
зации экономики государства.
В связи с этим особенно актуальным становится анализ вопросов, связанных с управлением процесса-
ми конкурентных взаимодействий хозяйствующих субъектов в рыночных условиях. Поэтому анализ основ
формирования механизма управления конкурентоспособности предприятия является непременным услови-
ем обеспечения и/или укрепления конкурентных преимуществ предприятий и национальной экономики в
целом.
Целью данного научного поиска является выявление особенностей процесса формирования механизма
управления конкурентоспособностью предприятий на основе теоретических исследований общей теории
управления.
Для достижения указанной цели были поставлены и решены следующие основные задачи:
− проведен анализ изученности направлений рассмотрения категории «конкурентоспособность»;
− сформулировано понятие «управление конкурентоспособностью»;
− выявлены особенности механизма управления конкурентоспособностью предприятия;
− установлены и сформулированы основные этапы и структурные составляющие процесса формирования
механизма управления конкурентоспособностью предприятия.
Анализ последних публикаций и выделение нерешенных проблем. Проблеме управления конкурентоспо-
собностью и внедрения стратегического менеджмента в деятельность украинских предприятий посвящено
множество статей и научных конференций. Однако большинство руководителей украинских предприятий
или совершенно не воспринимают стратегическое управление как одно из эффективных средств управле-
ния конкурентоспособностью и считают расходы на него нецелесообразными, либо относятся к этому как к
текущим проблемам. В лучшем случае разрабатываются лишь элементы стратегии, а ведь отсутствие цело-
стной стратегии управления конкурентоспособностью предприятия приводит к тому, что, даже обладая со-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-36802 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:31:59Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гончаренко, І.В. 2012-08-02T19:58:09Z 2012-08-02T19:58:09Z 2006 Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему / І.В. Гончаренко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 95. — С. 116-118. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36802 Регіональне цільове програмування є інструментом прямого державного впливу на ринкову економіку тієї або іншої території, забезпечуючи сполучення принципів саморегулювання й цілеспрямованості в її розвитку. Програмно-цільовий метод господарського й територіального управління служить одним з найважливіших заходів активного впливу держави на соціально-економічний комплекс регіонів. Региональное целевое программирование является инструментом прямого государственного влияния на рыночную экономику той или другой территории, обеспечивая соединение принципов саморегулирования и целеустремленности в ее развитии. Программно-целевой метод хозяйственного и территориального управления служит одним из важнейших мероприятий активного влияния государства на социально-экономический комплекс регионов. Regional target programming is the tool of direct state influence on market economy of this or that territory, providing connection of principles of self-regulation and purposefulness in its development. The method of economic and territorial management serves one of the major actions of active influence of the state on a social and economic complex of regions. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему Article published earlier |
| spellingShingle | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему Гончаренко, І.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему |
| title_full | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему |
| title_fullStr | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему |
| title_full_unstemmed | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему |
| title_short | Програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему |
| title_sort | програмно-цільовий метод як форма державного впливу на регіональну економічну систему |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/36802 |
| work_keys_str_mv | AT gončarenkoív programnocílʹoviimetodâkformaderžavnogovplivunaregíonalʹnuekonomíčnusistemu |