Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті
Розглянуто роль Чорноморського козацького війська у планах польського національно-визвольного руху середини XIX ст. У контексті цієї проблематики визначено місце Чорноморського козацького війська в загальній системі політичних лояльностей Російської імперії та підстави, на які спирались у своїх розр...
Saved in:
| Published in: | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37006 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті / Д. Білий // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 13-21. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859866525099360256 |
|---|---|
| author | Білий, Д. |
| author_facet | Білий, Д. |
| citation_txt | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті / Д. Білий // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 13-21. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| description | Розглянуто роль Чорноморського козацького війська у планах польського національно-визвольного руху середини XIX ст. У контексті цієї проблематики визначено місце Чорноморського козацького війська в загальній системі політичних лояльностей Російської імперії та підстави, на які спирались у своїх розрахунках представники польських визвольних організацій, розраховуючи на участь чорноморських козаків у загальному національно-визвольному русі європейських народів. У науковий обіг вводиться лист-заклик активістів польської антиімперської революційної організації "Готель Лямбер" до старшини і всього "Козацького чорноморського народу" стати разом у боротьбі за національне визволення від Російської імперії.
In the article the role of Black Sea Cossack troops in plans of Polish national liberation movement of mid 19th century are analyzed. The author shows the role of Black Sea Cossack troop in the hierarchy of political loyalty of Russian Empire. He tries to explain the reasons why Polish leaders of liberation organizations were counting on Black Sea Cossacks. Polish leaders wanted Black Sea Cossacks to take part in national liberation movement of European nations.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:48:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
13Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
Дмитро Білий
Українці кУбані та діяльність польських
повстанців на північномУ кавказі
в хіх столітті
Розглянуто роль Чорноморського козацького війська у планах польського
національно-визвольного руху середини XIX ст. У контексті цієї проблематики
визначено місце Чорноморського козацького війська в загальній системі політичних
лояльностей Російської імперії та підстави, на які спирались у своїх розрахунках
представники польських визвольних організацій, розраховуючи на участь чорно-
морських козаків у загальному національно-визвольному русі європейських наро-
дів. У науковий обіг вводиться лист-заклик активістів польської антиімперської
революційної організації “Готель лямбер” до старшини і всього “Козацького
чорноморського народу” стати разом у боротьбі за національне визволення від
Російської імперії.
ключові слова: козацьке військо, національно-визвольний рух, міфологе-
ми, Польща, Північний Кавказ, “Готель Лямбер”, Міхал Чайковський, Теофіл
Лапинський.
Dmytro BIlyI
Ukrainians of kUban’ and the activities
of the Polish insUrgents in the north caUcasUs
in the 19th centUry
In the article the role of Black Sea Cossack troops in plans of Polish national lib-
eration movement of mid 19th century are analyzed. The author shows the role of Black
Sea Cossack troop in the hierarchy of political loyalty of Russian Empire. He tries to
explain the reasons why Polish leaders of liberation organizations were counting on
Black Sea Cossacks. Polish leaders wanted Black Sea Cossacks to take part in national
liberation movement of European nations.
key words: Cossacks’ army, national liberation movement, mythological con-
cepts, Poland, Northern Caucasus, “Hotel Lambert”, Michael Chaikovskij, Theophil
Latyns’kij.
Певною мірою події 1918 р., що були пов’язані з масовим національно-
визвольним рухом та виникненням національних держав від Балтійського до
Чорного морів, можна розглядати як другу редакцію “Весни народів” 1848 р.
Те, що в 1918 р. нова “Весна народів” охопила набагато ширший географічний
простір, ніж попередня, багато в чому було передбачене учасниками польського
повстанського руху середини ХІХ ст., які доклали чимало зусиль, щоби сприяти
інтенсифікації національної свідомості та, відповідно, національно-визвольних
рухів серед народів Північного Кавказу.
У ХІХ ст. найбільше клопоту імперській колонізаційній політиці завдавали два
бунтівні та нестабільні регіони Російської імперії – Польща й Північний Кавказ.
Незважаючи на географічну віддаленість один від одного та суттєві відмінності
в культурах, релігіях, етнічному складі, діячі антиімперського опору як Польщі,
так і гірських народів Північного Кавказу намагалися об’єднати свої зусилля для
досягнення успіху в боротьбі. Зрозуміло, що головним ініціатором у цих процесах
були представники польських антиімперських організацій. Яке місце у цих планах
займало чорноморське козацтво, що, здавалось, беззастережно виконувало коло-
нізаторську місію на Кавказі? “Золотим віком козацтва” в імперській та сучасній
російській “некозацькій” міфологемах є ХІХ ст., коли воно дійсно відіграло досить
важливу роль у російській імперській колонізації Далекого Сходу та, передусім,
Північного Кавказу. Але наскільки козацькі війська, насамперед Чорноморське/
Кубанське, Лінійне та Донське були справді надійною та беззастережною опо-
рою імперії на Північному Кавказі? Яке місце вони займали в імперській єрархії
політичних лояльностей та чи були небезпідставними розрахунки представників
польських національно-визвольних організацій, що кавказькі козацькі війська
можуть в перспективі стати їхніми союзниками?
Складна міжнародна “велика гра” навколо Кавказу та Кавказької війни впли-
вала і на ставлення імперської влади до чорноморців. На Кавказі перетнулися
інтереси не тільки Російської імперії, Оттоманської Порти та Персії. Зовнішня по-
літика Британії щодо Російської імперії в середині ХІХ ст. визначалась контекстом
“Східного питання”, у якому визвольній війні гірських народів відводилася чимала
роль. Чорноморські, донські й лінійні козаки розглядалися як потенційно антаго-
ністичні відносно Російської імперії спільноти. Підтвердження цьому знаходилися
в численних спостереженнях іноземних мандрівників та емісарів, які бували на
Північному Кавказі в розпал Кавказької війни. Англієць Е. Спенсер, який багато
мандрував Кавказом у 30-х роках ХІХ ст., так характеризував відносини чорноморців
і російського уряду: “Незважаючи на служби, які він ніс, козак цих країв у жодному
разі не улюбленець росіян, які роблять вигляд, що турбота про нього нижче їх уваги
і ставляться до нього як до людини в чиїй відданості нема жодної впевненості, для
них він професійний розбійник, до того ж варвар, чия звитяга має характер більше
жорстокості дикуна, ніж хоробрості галантного солдата. Реальним фактом є те, що
не існує любові між ним і московітами старої Русі, вони ставляться один до одного
із взаємною підозрілістю; і їх ненависть така, що вони нечасто спілкуються без того,
щоб дійти до бійки. Козак, зі свого боку, називає росіянина нешляхетним, підступ-
ним негідником без будь-якої величі душі; як безпринципним, так і відразливим за
натурою. Так ми повинні мати думку, що якби козаки цієї частини імперії були б
достатньо могутніми, Росія могла б в якомусь майбутньому взяти до уваги їх від-
Дмитро Білий14
мову від союзу з нею. Серед усіх козаків Російської імперії чорноморські козаки
вважаються найхоробрішими як між друзями, так і між ворогами …”1.
Західноєвропейська візія етнічної картини та ситуації на Північно-Західному
Кавказі, очевидно, відрізнялась від офіційного російського дискурсу. Замість по-
лярності протистояння двох світів – “цивілізованого” імперського та “дикунського”
горського – Північний Кавказ, насправді, був простором, зі складною та заплута-
ною мозаїкою спільнот, взаємини між якими далеко не завжди визначали виключ-
но стратегії імперії. Чорноморія – територія Чорноморського козацького війська
(Правобережна Кубань), не була винятком у цій системі боротьби за збереження
своєї самобутності та особливого типу української козацької ідентичності. “З
30-х рр. ХІХ ст. українська міграційна хвиля в регіоні [Північному Кавказі – Д. Б.]
перевищила російську і в 50-х рр. ХІХ ст. українці перетворилися в головний ет-
нічний компонент, а Чорноморія стала українською етнічною територією”2.
Еліта Чорноморського козацького війська займала подвійну позицію: з одного
боку, намагаючись демонструвати позірну лояльність щодо імперського уряду, з
іншого – захистити окремий автономний статус Чорноморії. Григорій Філіпсон, на-
чальник Штабу Чорноморського козацького війська та замісник наказного отамана
Миколи Заводовського, згадував про останнього так: “Він був гарячим патріотом
свого краю, називав (у приватній бесіді) Чорноморію пригнобленою нацією і дбав
про те, щоб китайською стіною відокремити її від усієї Росії…”3.
На можливість підняти антиімперське повстання серед чорноморців розра-
ховували польські революціонери, об’єднані навколо організації “Готель Лямбер”,
яку очолював граф Адам Чарторийський (1770–1861). У 1848 р., у розпал “Весни
народів” один із учасників “Готелю Лямберу”, найвірогідніше – Міхал Чайковський
(1804–1886), узагалі надавав перспективі козацького руху загальноєвропейського
значення4. Міхал Чайковський разом з іншими поляками-українофілами входив до
“українського гуртка” при об’єднанні польських емігрантів “Готелі Лямбер” (від
назви паризької резиденції його голови – князя Адама Чарторийського, обраного в
січні 1831 р. президентом Національного уряду). Його представники вбачали від-
родження Речі Посполитої як федеративної демократичної держави, у відбудові якої
велику роль мав зіграти український та козацький національний антиімперський
рух. Після поразки Листопадового повстання 1830–1831 рр., та Краківського по-
встання 1846 р., придушення виступів у Львові 1848 р., для польських політичних
діячів стало зрозуміло, що без залучення до визвольного руху українських селян
1 Спенсер Э. Путешествия в Черкессию / Э. Спенсер. – Майкоп, 1994. – С. 59–60.
2 Кабузан В. Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы ХVІІІ
века – 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса /
В. Кабузан. – Москва, 2006. – С. 187–189.
3 Филипсон Г. Воспоминания. 1837–1847 // Осада Кавказа. Воспоминания участников
Кавказской войны ХІХ века / Г. Филипсон. – Санкт-Петербург, 2000. – С. 164.
4 Лисяк-Рудницький І. Козацький проект Міхала Чайковського // Лисяк-Рудницький І. Іс-
торичні есе. – Київ, 1994. – Т. 1. – С. 251–263.
15Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі…
та всіх сил, які потенційно були противниками Російської імперії, відновлення
Польської держави було неможливе5.
Важливим напрямом діяльності “Готелю Лямберу” стає агітація серед україн-
ського населення і козацьких військ та підтримка кавказьких горців у їх вій ні проти
Російської імперії. Секретаріат “Готелю Лямберу” – “Влада” – активно займався
налагоджуванням зв’язків із горцями Північно-Західного Кавказу та поляками, які
служили в Кавказькому корпусі. Планувалось утворити регулярну антиімперську
армію на Кавказі, основою якої могли би стати поляки-дезертири з російської
армії, горці та козаки. Особливо активно кавказькими питаннями займалося пред-
ставництво “Готелю Лямберу” у Стамбулі – “Східне Представництво”, яке очолив
Міхал Чайковський.
Першу польську місію до горців у 1844–1846 рр. здійснив член секретаріату
“Влада” Людвик Зверковський (Леноїр). У нього був налагоджений зв’язок із
натухайським князем Сефер-беєм (Зан-Уко). Планувалося налагодити також кон-
такт безпосередньо із Шамілем. Чарторийський був переконаний, що без союзу
із Шамілем спільний виступ із горцями, козаками і російськими заколотниками
неможливий. Л. Зверковський мав переконати горців у необхідності об’єднання,
дослідити можливості масового дезертирства поляків із Кавказького корпусу та
створення регулярної польської армії на Кавказі. Зустріч безпосередньо із Шамілем
не відбулася через важке поранення Л. Зверковського.
У червні 1846 р. на Кавказ прибув ще один емісар А. Чарторийського – Казимир
Гордон із такими ж завданнями. Але, незважаючи на намагання налагодити безпо-
середні контакти з імамом Шамілем, діяльність польських емісарів обмежувалася
Черкесією. Певною мірою це було зумовлене тим, що Лівобережна Кубань ме-
жувала із Чорноморією, українське населення якої розглядалося як потенційний
союзник у планах спільної польсько-української антиімперської акції.
Навесні 1846 р. під час перебування у Стамбулі голова “Східного
Представництва” Міхал Чайковський зустрівся з провідником однієї з найбільш мо-
гутніх та войовничих адигських спільнот убихів Хаджі Берзеком Карантухом, який
передав Чарторийському такий лист: “У нас із вами спільна мета в боротьбі наших
народів за незалежність. Тому я зобов’язуюсь приймати в себе поляків, дезертирів
із російської армії, а також інших і поводитись із ними добре. Я також зобов’язуюсь
провести в Черкесію генерала артилерії та інженерних військ Казимира Гордона
та піклуватись про нього… Ми будемо прислухатись до його порад і будемо його
вважати посланцем польського вождя”. Казимир Гордон разом з убихами брав
участь у боях із російськими військами і загинув на початку 1847 р.6.
У липні 1847 р. член секретаріату “Готелю Лямбер” Л. Бистьжоновський
повинен був очолити нову експедицію на Кавказ. Його план складався з двох
варіантів можливого розвитку подій. Перший, наскільки грандіозний, настільки
5 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів / Л. За-
шкільняк, М. Крикун. – Львів, 2002. – С. 298–299.
6 Лакоба С. Двуглавый орел и традиционная Абхазия / С. Лакоба. – [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://www.apsny.ru/print.php
Дмитро Білий16
ж і нереалістичний передбачав організацію загального повстання козаків і горців,
утворення регулярної частини з поляків та експедицію у глиб Росії; другий, на ви-
падок невдачі при залученні козаків до повстання, полягав у масштабних військових
діях об’єднаних сил поляків і горців проти російських фортів на Чорноморській
береговій лінії. Існувало ще декілька проектів, які передбачали спільні широко-
масштабні бойові дії поляків та військ Шаміля на Кавказі та Волзі (кавказькі горці
повинні були наступати від Каспійського узбережжя на Волгу, донські козаки – на
Москву, чорноморські козаки разом із поляками – на Україну)7. Згідно з планом
князя А. Чарторийського, на Кавказі могли бути утворені декілька держав – не-
залежний імамат Шаміля та дві козацькі держави (чорноморських та лінійних
козаків). Але ці плани не були реалізовані, бракувало грошей навіть на організацію
невеликої делегації до Шаміля.
У 1848 р., у розквіт “Весни народів”, було підготовлено три прокламації:
до донських та чорноморських козаків, а також до “Християн Подолья, Волині,
України”. Вони, очевидьно, були написані Міхалом Чайковським, козакофілом,
автором багатьох художніх творів на українську історичну тематику, в яких
обґрунтовував нерозривну єдність українців та поляків. Його політичний сві-
тогляд досить влучно схарактеризував історик польської літератури Зигмунт
Швейковський: “Чайковський завжди вважав себе поляком, але ідея незалежної
Польщі без сумніву була для нього другорядною справою. У його свідомості
вона нерозривно пов’язана з ідеєю вільної України, і без неї повністю втрача-
ла для нього привабливість і сенс. Русь Чайковський уявляв собі під владою
ідеалізованої Польщі. Влада, проте, обмежувалася польським королем, який
був далеким повелитилем для України. Провідною ідеєю Чайковського було
воскресіння Запорозької Січі, старої козацької України, у тій самій формі й
характері, що існували в добу польської незалежності [тобто за старої Речі
Посполитої]. Він вірив, що стара Україна була втіленням найвищих життєвих
ідеалів, тому її воскресіння вважав справою не локального, а радше європей-
ського і навіть світового значення... За цією “святою”, за цією “божественною”
Україною Чайковський тужив усе своє життя”8.
Зрозуміло, що Чорноморія була для Міхала Чайковського, як і для багатьох
інших, закоханих у козацьку романтику, живим втіленням міфічної “Козацької
України”. Стилістика прокламації до чорноморського козацтва цілком відповідає
стилістиці польської романтичної школи “Східних кресів” і власним політичним по-
глядам автора, який добре знав тогочасну українську розмовну мову Правобережної
України:
“До Панов Атаманов, Полковников, Сотников, Старшин и Панов Молодців
Козацкого Черноморского Народа.
7 Стеблій Ф. До генези ідеї української незалежності в 40-х рр. ХІХ ст. (Михайло Сві-
дзинський у пошуках шляхів визволення України) / Ф. Стеблій // Матеріали засідань Іс-
торичної та Археографічної комісії НТШ в Україні. Вип. 2. (1995–1997). – Львів, 1999. –
С. 392.
8 Цит. за: Лисяк-Рудницький І. Козацький проект Міхала Чайковського / І. Лисяк-Руд-
ницький // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. – Київ, 1994. – Т. 1. – С. 255.
17Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі…
Во имя Святого Бога – в имя волности и Свободы – в Имя Славы Козацкой.
Черноморцы, Славны Козаки, Кров с Крови, Кость с Кости Старого Запорожа
ридни братя мои, я до Вас промовляю с нашего Запорожа. Чиж Вы забулы Наш
Днипер, Пустыни Наших Святых, старою Сич, православной Кіев, и свободу под
Королем Польши, нашими Батьками и войсковую славу Хетьманщины. Чиж все
цее Вы забулы, Чыж Вам, як собакам, Московскому Царю по Вик виков служиты,
Чыж вже Вам вильным сынам Запорожцям, як рабам, по Вик виков в Московской
неволи житы и Мерты.
Ой нехай так не буде!
Ох чи нечуете Панове Молодци, як там из Полши свобода и честь войско-
ва и слава в хмарах гуде. Вже и на Украини нашой над Днипром, над Днипром
Соколы литають Короля Польши нашего Батька выглядають. Весь свит Французы,
Талянцы, Нимци, Славяне, вси Народы Запада, сталысь вильными и свободными
так, як Сын Божи Иисус Христусь сказав. Прійде мое Королевство и пришло.
Бисурмин Царградзкой дае вольность и свободу народам своего Царства. Тилко
идеен Московской Царь, пил Нимця, пил Татара, хоче над рабами пановаты и
Християнски народы в Сибирь гнаты, кнутом владаты. Не вами не нами того
Антыхриста поддерживаты.
Наставыте уши, як там гомоныть в Польши. Всим людям свобода и виль-
ность, по вик виков не буде ни Паншины, ни подданства, земля буде для всих, вси
будуть дидичами, як нешляхтыч буде храбрым и розумны, то буде и Хетманом и
Воеводом. А як Князь, яки и Граф буде дурньом, то и останеся в дурнях. Не буде
шляхты и нешляхты – вси люде будуть аднаки, вси братья меж собою вси диты
Польши. Православна вира буде шанована. Така воля Короля – така воля народа
Польскаго.
Нуте Панове Молодци кони сидлаты, та и до сабли, до списы ся браты.
Старшину котора с Вами піде пошануйте як батькив. А цею, котора запродалась
Московским Царям, выжените як паршивы собаки. И бижить на Москаля в помоч
Полши в помоч Украини. Нехай ся справдять слова Верныгори.
Козаки з Ляхами побратаються, як ридни братя Москаля выженуть, а
Кароль дасть всему народу вильность и свободу. Святы Бог Кароля и вес народ
поблагословыть, и буде шастье и все добре на Міру.
Нуте Панове Молодцы на конь и швыдко и жваво, як побіем Москаля, кто
схоче над Днипром житы, достане и землю и все що треба. Кто схоче над Кубань
ся вертати, то и так зробыть, а и там и там буде вилны и свободен, Пан для себе
и Пан у себе.
Братя наши, Рыцары наши, до нас прибываите – Билый Ангел повїе над
нами, вся Украина в рики спляше, и Святы Бог дасть нам славу, свободу и шастье
по вик виков”9.
Як зауважив кубанський історик Ф. Щербина: “1848 р. був роком особливого
агітаційного руху, спрямованого на Північний Кавказ”. Безпосередньо на Кавказі про-
9 Наводиться із збереженням орфографії. Biblioteka Czartoryskich (Krakow). –
Sygn. 5422 ІV. – S. 951–953.
Дмитро Білий18
кламації, написані українською, російською (для донських козаків) та французькою
мовами розповсюджував представник Чайковського Молодецький. Поява цих про-
кламацій занепокоїла російську адміністрацію. Російський посол у Константинополі
попереджав командувача Кавказькою лінією про необхідність проведення заходів
проти розповсюдження в Чорноморії прокламацій Міхала Чайковського10.
Галицький шляхтич Теофіл Лапинський (1826–1886), активний учасник поль-
ського національно-визвольного руку і ледь не всіх антиросійських воєн середини
ХІХ ст., угорської революції 1848 р., невтомний організатор повстань і заколотів,
непримиренний ворог російської імперії, “класичний кондотьєр” (О. Герцен) і
прихильник “Туранської” теорії Францішека Духінського про неслов’янське по-
ходження росіян, волонтер Теффік – бей, який три роки провоював на боці адигів
зі своїм загоном польських волонтерів вважав, що перспектива підняти антиімпер-
ське повстання серед чорноморських, донських і лінійних козаків цілком реальна:
“Вони [чорноморські козаки – Д. Б.] єдині серед козаків Росії, у яких переважає
слов’янська кров і які розмовляють не офіційною великоросійською, а своєю ста-
рою малоросійською або русинською мовою… Ці козаки ніколи не мали великої
прив’язаності до російського уряду, але в останній час [Т. Лапинський перебував на
Кавказі в 1857–1859 рр. – Д. Б.], коли російський уряд все більше і більше порушує
їх привілеї і коли, не зважаючи на надзвичайно роздратовані і якби вони мали у
своїх сусідів, адигів, будь-яку підтримку, вже не раз спалахнули би заворушення, і
це було б тим більше небезпечно для уряду, що на Дону є також багато незадоволе-
них. До того ж це старе плем’я козаків серед усіх козацьких племен користується
найбільшою повагою і вважається серед них головним. Окрім того їх контингенту
біля 20 000 чоловік, вони можуть скликати такий же сильний резерв”11.
Оцінка чорноморців Теофілом Лапинським – одне з не багатьох свідчень
противників періоду Кавказької війни. На його постаті варто зупинитися деталь-
ніше. Народився Т. Лапинський в Галичині в 1826 р., з молодих років брав участь
у польських підпільних організаціях, після придушення спроб повстань 1846 і
1848 рр. емігрував. Був активним учасником Угорської революції 1848–1849 рр.
У часи Кримської війни в ранзі полковника артилерії брав участь у бойових діях
європейських держав у складі польської дивізії генерала Замойського. Після за-
кінчення бойових дій у Криму, Т. Лапинський планує сформувати окремий поль-
ський експедиційний корпус і переправити його на Північно-Західний Кавказ на
підтримку адигам, щоб там створити дієву базу для антиімперської боротьби. З
невеликим загоном польських і угорських волонтерів зі старшинами – капітаном
Станкевичем, поручиком Араковським, підпоручиками Гришкевичем, Висоцьким
та Моравським Лапинський в 1857 р. висаджується на чорноморському узбережжі
Кавказу і намагається впродовж трьох років створити регулярну військову частину,
посилену артилерією, залучаючи до неї численний контингент поляків, які слу-
10 Щербина Ф. История Кубанского Казачьего Войска. История войны казаков с закубан-
скими горцами / Ф. Щербина. – Екатеринодар, 1913. – С. 541.
11 Лапинский Т. (Теффик-бей). Горцы Кавказа и их освободительная борьба против русь-
ких / Т. Лапинский. – Нальчик, 1995. – С. 43–44.
19Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі…
жили в російській армії. База загону (Легіону) Т. Лапинського була розташована
під прикриттям шести гармат в ущелині Адербій, поблизу Геленджику. Об’єднані
сили Легіону та черкеських бойових загонів довгий час протистояли спробам
російських військ закріпитись на Лівобережній Кубані і, навіть, декілька разів
атакували Катеринодар. Але не одержавши підтримки, в постійних виснажливих
боях особовий склад Легіону зменшився до 86 бійців. Російський десант зруйнував
базу Легіону і решта волонтерів та старшин покинула Кавказ12.
Змістовна книга Т. Лапинського “Горці Кавказу та їх визвольна боротьба проти
росіян”, яка поєднує як докладну розповідь автора про його участь у Кавказькій
війні, так і багато унікальної інформації про адигів Північно-Західного Кавказу
та особливості військових дій в цьому регіоні. Книга вийшла німецькою мовою в
1863 р. у Гамбурзі і досі є одним із найцінніших досліджень з історії Кавказької
війни, культури, соціальної структури та історії адигів. Останні роки життя
Т. Лапинський провів у Франції та Британії. Помер у 1886 р. у Львові13.
Роль, яка відводилась українцям Кубані/Чорноморії у планах польського
національно-визвольного руху, була основною для кардинальної зміни ситуації на
Північному Кавказі. Польські лідери розуміли, що без опертя на самостійницький
рух козацьких спільнот на Кавказі декомпозиція Російської імперії неможлива.
Підставами для таких планів були висновки, до яких доходили представники
польських національно-визвольних організацій під час перебування на Північному
Кавказі. Чорноморський аспект був надзвичайно важливою складовою “української
політики” князя А. Чарторийського, а чорноморське козацтво провідною силою,
яка могла відродити українське козацтво, лояльне до відродженої та оновленої
Речі Посполитої. Наскільки правильно було розраховувати на участь чорномор-
ських козаків в антиімперському русі? Попри декларовану відданість чорномор-
ських козаків Російській імперії, тиражовану імперським дискурсом, у 1860 р.
Чорноморське козацьке військо як окрема одиниця було ліквідоване, автономію
Чорноморії скасовано, а чорноморців планувалося переселити на Лівобережну
Кубань. Спротив чорноморської старшини та простих козаків цим заходам ледь
не призвів до збройного повстання чорноморців у 1861 р.14. У будь-якому випадку,
головні сподівання польських повстанців були на те, що могутній національно-
визвольний рух – “Весна народів”, який охопив усю Західну та Центрально-Східну
Європу в 40-х роках ХІХ ст., пошириться і на Російську імперію. Утім, цього в
ХІХ ст. не сталось. Як відомо, польський національно-визвольний рух, як і анти-
колоніальна боротьба кавказьких горців у ХІХ ст., зазнали поразки. “Весна народів”
так і не прийшла тоді до народів Російської імперії. Але події 1917–1920 рр., в
12 Щербина Ф. История Кубанского Казачьего Войска. История войны казаков с закубан-
скими горцами / Ф. Щербина. – Екатеринодар, 1913. – Т. 2. – С. 553–554.
13 Кушхов Х. Замечательная книга о Кавказе / Х. Кушхов // Лапинский Т. (Теффик-бей).
Горцы Кавказа и их освободительная борьба против русских. – Нальчик, 1995. – С. 7–8.
14 Короленко П. Переселение казаков за Кубань в 1861 г., с приложением документов и
записки полковника Шарапа / П. Короленко // Кубанский сборник на 1911 год: Труды
Кубан. обл. статист. комитета / [под ред. Л. Соколова]. – Екатеринодар, 1911. – Т. 16. –
С. 265–576.
Дмитро Білий20
умовах послаблення російського політичного режиму, коли на Кубані розгорнулися
державотворчі процеси за активної участі чорноморських/кубанських козаків до-
вели, що потенційні умови для антиімперського руху в середовищі чорноморського
козацтва були закладені ще в ХІХ ст.
21Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі…
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37006 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-120X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:48:38Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білий, Д. 2012-08-29T19:47:44Z 2012-08-29T19:47:44Z 2011 Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті / Д. Білий // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 13-21. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2223-120X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37006 Розглянуто роль Чорноморського козацького війська у планах польського національно-визвольного руху середини XIX ст. У контексті цієї проблематики визначено місце Чорноморського козацького війська в загальній системі політичних лояльностей Російської імперії та підстави, на які спирались у своїх розрахунках представники польських визвольних організацій, розраховуючи на участь чорноморських козаків у загальному національно-визвольному русі європейських народів. У науковий обіг вводиться лист-заклик активістів польської антиімперської революційної організації "Готель Лямбер" до старшини і всього "Козацького чорноморського народу" стати разом у боротьбі за національне визволення від Російської імперії. In the article the role of Black Sea Cossack troops in plans of Polish national liberation movement of mid 19th century are analyzed. The author shows the role of Black Sea Cossack troop in the hierarchy of political loyalty of Russian Empire. He tries to explain the reasons why Polish leaders of liberation organizations were counting on Black Sea Cossacks. Polish leaders wanted Black Sea Cossacks to take part in national liberation movement of European nations. uk Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Студії Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті Ukrainians of Kuban’ and the Activities of the Polish Insurgents in the North Caucasus in the 19th Century Article published earlier |
| spellingShingle | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті Білий, Д. Студії |
| title | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті |
| title_alt | Ukrainians of Kuban’ and the Activities of the Polish Insurgents in the North Caucasus in the 19th Century |
| title_full | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті |
| title_fullStr | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті |
| title_full_unstemmed | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті |
| title_short | Українці Кубані та діяльність польських повстанців на Північному Кавказі в ХІХ столітті |
| title_sort | українці кубані та діяльність польських повстанців на північному кавказі в хіх столітті |
| topic | Студії |
| topic_facet | Студії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37006 |
| work_keys_str_mv | AT bíliid ukraíncíkubanítadíâlʹnístʹpolʹsʹkihpovstancívnapívníčnomukavkazívhíhstolíttí AT bíliid ukrainiansofkubanandtheactivitiesofthepolishinsurgentsinthenorthcaucasusinthe19thcentury |