Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках
Проаналізовано передумови, хід та наслідки депортації українського населення з Польщі у 1944–1947 рр. на матеріалах документів Управління у справах евакуації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді міністрів УРСР. Вперше реконструйовано етносоціальний портрет депортованих...
Saved in:
| Published in: | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37016 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках / Я. Кондрач // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 186-194. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37016 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кондрач, Я. 2012-08-29T20:33:25Z 2012-08-29T20:33:25Z 2011 Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках / Я. Кондрач // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 186-194. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2223-120X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37016 Проаналізовано передумови, хід та наслідки депортації українського населення з Польщі у 1944–1947 рр. на матеріалах документів Управління у справах евакуації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді міністрів УРСР. Вперше реконструйовано етносоціальний портрет депортованих холмщаків. Analyzed conditions, course and consequences of deportation of the Ukrainian population from Poland in 1944–1947 years on materials management documents for evacuation of the Ukrainian, Polish, Czech, Slovak population at the Council of Ministers of the USSR, the first reconstructed ethno-social portrait kholmschakiv deported. uk Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Студії Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках Ethnodemographic processes in kholmshchyna in 1944–1947 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках |
| spellingShingle |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках Кондрач, Я. Студії |
| title_short |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках |
| title_full |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках |
| title_fullStr |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках |
| title_full_unstemmed |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках |
| title_sort |
етнодемографічні процеси на холмщині в 1944-1947 роках |
| author |
Кондрач, Я. |
| author_facet |
Кондрач, Я. |
| topic |
Студії |
| topic_facet |
Студії |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ethnodemographic processes in kholmshchyna in 1944–1947 |
| description |
Проаналізовано передумови, хід та наслідки депортації українського населення з Польщі у 1944–1947 рр. на матеріалах документів Управління у справах евакуації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді міністрів УРСР. Вперше реконструйовано етносоціальний портрет депортованих холмщаків.
Analyzed conditions, course and consequences of deportation of the Ukrainian population from Poland in 1944–1947 years on materials management documents for evacuation of the Ukrainian, Polish, Czech, Slovak population at the Council of Ministers of the USSR, the first reconstructed ethno-social portrait kholmschakiv deported.
|
| issn |
2223-120X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37016 |
| citation_txt |
Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944-1947 роках / Я. Кондрач // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 186-194. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kondračâ etnodemografíčníprocesinaholmŝinív19441947rokah AT kondračâ ethnodemographicprocessesinkholmshchynain19441947 |
| first_indexed |
2025-11-24T21:03:08Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:03:08Z |
| _version_ |
1850497064912289792 |
| fulltext |
Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість186
Ярослав Кондрач
ЕтнодЕмографічні процЕси на Холмщині
в 1944−1947 рокаХ
Проаналізовано передумови, хід та наслідки депортації українського населення
з Польщі у 1944–1947 рр. на матеріалах документів Управління у справах евакуації
українського, польського, чеського, словацького населення при раді міністрів УрСр.
Вперше реконструйовано етносоціальний портрет депортованих холмщаків.
ключові слова: депортація, Холмщина, поляки, українці, СРСР, УПА.
Yaroslav Kondrach
ethnodemographic processes in kholmshchyna
in 1944–1947
Analyzed conditions, course and consequences of deportation of the Ukrainian
population from Poland in 1944–1947 years on materials management documents for
evacuation of the Ukrainian, Polish, Czech, Slovak population at the Council of Ministers
of the USSR, the first reconstructed ethno-social portrait kholmschakiv deported.
key words: deportation, Kholmshchyna, Polish, Ukrainian, USSR, UPA.
Джерельна база цього повідомлення – документи Управління у справах еваку-
ації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді Міністрів
УРСР, що зберігаються у Державному архіві Львівської області. До серпня 1999 р.
вони перебували у відомчому архіві Міністерства праці і соціальної політики Укра-
їни, й інформація про них була недоступною для істориків. Нині їх опрацьовують
і скеровують у вільний доступ.
У політичному сьогоденні ще не забулася одна з найтяжчих сторінок історії –
депортація в 1944–1947 рр. українського населення з рідних теренів – Холмщини,
Підляшшя, Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння. Політика польської
окупаційної влади в українському питанні на Холмщині та Підляшші потребує
ґрунтовнішого дослідження, незважаючи на численні розвідки як українських,
так і польських науковців1.
1 Див.: Макар Ю. Холмщина і Підляшшя в першій половині XX ст. / Ю. Макар. − Львів,
2003. – 88 с.; Горний М. Українська інтелігенція Холмщини і Підляшшя у XX ст. / М. Гор-
ний. – Львів, 2002. – 162 с.; Україна−Польща: важкі питання. – Варшава, 1998−2004. –
Т. 1−9.
Необхідно зазначити, що Польська держава, відновивши своє буття в лис-
топаді 1918 р., анексувавши в 1919 р. Холмщину і Підляшшя в міжвоєнні роки
на державному рівні, всупереч власній Конституції і міжнародним угодам, про-
водила постійне знищення всього українського. Саме на Холмщині і Підляшші,
як на простягнутих на захід українських землях, проводилася активна державна
політика колонізації та асиміляції всіх виявів національно-політичного, культур-
ного та економічного розвитку українців Холмщини і Підляшшя. Докладалися всі
зусилля, щоби позбавити українців власної інтелігенції та загалом національної
ідентичності. Одними із перших кроків польської влади на Холмщині і Підляшші
були арешти українських активістів, закриття українських шкіл, сільських чита-
лень, заборона діяльності доброчинного товариства “Рідна хата”, перебирання під
державну юрисдикцію церковних земель, передаючи їх та залишки державних
земель (понад 17 тис. га) новим польським поселенцям-осадникам.
Відразу, в 1919 р., польська влада закрила Турковицький (на Грубешівщині)
і Радочницький (на Білгорайщині) жіночі та Рогізнянський (на Красноставщині)
чоловічий монастирі, залишивши лише Яблочинський чоловічий монастир на
Підляшші. Цього ж року римо-католики зайняли старовинний собор на Даниловій
горі в Холмі. Вони реконструювали його, знявши руські бані, іконостас, художній
розпис стін та вівтаря, і освятили як римо-католицький костел; водночас знищили
підземні крипти з домовинами єпископів і настоятелів собору, зруйнували право-
славний цвинтар при соборі2.
За даними відомого українського історика, холмщака за походженням, Івана
Крип’якевича, в 424 місцевостях Холмщини було 460 православних церков, з яких
у міжвоєнний період зруйновано – 217, переобладнано під костели – 194, всього
залишилося лише 49 церков3. Серед зруйнованих виявилися старовинні – Х−ХVІ ст.
Перед початком Першої світової війни в Холмській губернії співвідношення між
православними і католиками (іншими словами – між українцями і поляками) змі-
нилося на користь других. За підрахунками І. Крип’якевича, православних налічу-
валося трохи більше 327 тис. (36,5 %) католиків – близько 405 тис. (45,1 %)4.
Після відновлення Польської держави перепис 1921 р. показав різке змен-
шення чисельності православних на Холмщині. Так у Люблінському воєводстві,
до якого відійшла більша частина українських етнічних земель, православне на-
селення (українці) становило 14,4 %, а католицьке (поляки) – 70,8 % від загальної
чисельності мешканців5.
Офіційна Варшава докладала всіх зусиль, щоб обмежити участь українців
у представницьких органах влади, і вже на 1930 р. у польському сеймі не було
жодного холмського українця. На Холмщині і Підляшші не видавали українських
2 Крип’якевич І. З історії Холмського собору / І. Крип’якевич // Холмська земля. – 1943. –
Ч. 18. – 2 травня.
3 Крип’якевич І. Церкви Холмщини і Підляшшя / І. Крип’якевич // Холмський Народний
Православний Календар на 1944 р. – Холм, 1943. – С. 45−49.
4 Крип’якевич І. Холмщина. / І. Крип’якевич – Львів, 1915. – С. 25−26.
5 Холмський церковно-народний календар. – Холм; Варшава, 1940. – С. 47.
187Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944−1947 роках
газет, а з 1930 р. – обмежена доставка українських газет та книжок із Галичини та
Волині. З метою ізоляції Холмщини від Галичини, де було дещо більше свободи в
церковно-релігійному житті та національній діяльності, створено т. зв. Сокальський
кордон, який мав перешкоджати культурним і політичним зв’язкам із Галичиною.
З 1933 р. діяв закон, згідно з яким українську мову можна було використовувати
лише в усному мовленні, а школярам учителі забороняли на перервах між собою
розмовляти рідною мовою. Українців звільняли навіть із найнижчих урядових
посад, змушуючи приймати римо-католицизм6.
У 1931 на Xолмщині на 1 км2 припадало 57 мешканців. Густота населення
залежна від якості ґрунтів, найвища вона на чорноземній Грубешівщині і Тома-
шівщині (понад 70), найнижча на піскуватій Білгорайщині (близько 50). У містах
проживало на 1931р. 19 % (1964 р. – 23 %) населення. Вони були торгівельно-
ремісничо-адміністративними. Найбільшим містом був Холм (1931 р. – 38 600); інші
(у дужках – чисельність мешканців на 1931 р. у тис.): Грубешів (12,6), Томашів (9,6),
Замосць (24,7); вже за межами української етнографічної території – Красностав
(14,6) і Білгорай (13,8). Xолмщина з етнічного погляду стала мішаним українсько-
польським краєм. Переважали українці до 1945 р. лише у вузькій смузі над Бугом,
зокрема на південному сході Грубешівщини, але не становили більшості в жодному
повіті. Національно-віросповідна структура населення була 1931 р. такою (у тис.,
у дужках – у %): українці 149 (21,3), “калакути” − 60 (8,8), поляки − 427 (59,3),
євреї − 70 (9,7), німці −13 (0,9)7.
З початком німецької окупації, восени 1939 р., полонізацію зупинено. За ак-
тивної участі вихідців із Галичини та Волині на Холмщині та Підляшші разом із
церковним життям оживилося і національно-культурне. Відкривалися українські
школи, культурні і громадські установи, чого раніше не дозволяли робити поляки.
У Холмі почали діяти українська гімназія, де навчалося близько 900 учнів, духо-
вна семінарія, технічна і реміснича школи, професійний український драматичний
театр під керівництвом Назара Ободзинського. У Грубешеві відкриті вчительська
семінарія і торговельна школа; у Володаві й Білій Підляській – торговельні школи.
Надійшли у продаж українські газети, підручники, твори українських класиків, за-
лунала українська пісня. У всіх повітових центрах виникли Українські Допомогові
Комітети, які опікувалися хворими, бідними, сиротами, допомагали в організації
українського шкільництва8. Щоправда, у 1942–1943 рр. німецька адміністрація
заборонила діяльність більшості громадських структур. Розгорнуто справжню
війну проти підпілля ОУН–УПА.
Утиски українців продовжувалися і після вступу на Холмщину і Підляшшя в
липні 1944 р. Червоної армії. Рятуючись від переслідування та загибелі, українці зму-
шені були покидати в 1944–1946 рр. рідні землі згідно з “Договором про переселення”
6 Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння.
Дослідження, документи, спогади. – Львів, 2003. – С. 101−108.
7 Там само. − С. 68−72.
8 Крип’якевич І. З минулого Холмщини / І. Крип’якевич // Календар-альманах на 1943 р. −
Краків; Львів, 1942. − С. 43−48.
Ярослав Кондрач188
між Польським Комітетом Національного Визволення та урядом УРСР від 9 вересня
1944 р. Згідно з Договором, переселення проводилось зі середини жовтня 1944 р. по
грудень 1946 р. Оскільки в Договорі задекларовано “добровільність” переселення,
то українці не поспішали з виїздом у невідомі місця півдня і сходу України або про-
сто відмовлялися виїжджати. Щоби примусити їх переселитися з етнічних земель,
польські озброєні загони з відома офіційної влади нападали на села, грабували і
вбивали людей, палили їхні оселі9. А це активізувало акції відплати УПА.
Невдовзі опублікована угода про переселення стала несподіванкою і для
українців, і для поляків, які сподівалися, що перемога Радянського Союзу та його
союзників над Німеччиною автоматично поверне Польщі кордони 1939 р. Українці
ж сподівалися на повернення автохтонних земель за Сяном і Бугом. Із пропози-
цією про повернення цих земель 20 липня 1944 р. Микита Хрущов звернувся до
Сталіна. Він пропонував утворити Холмську область, до якої увійшли б Холм,
Грубешів, Томашів, Замосць тощо (територія 12 310 км2, населення 797 039 осіб) і
Дрогобицьку область із Пшевурськом, Перемишлем, Ярославом, Сяном, Ліском та
ін. (територія – 6136 км2, населення – 509 448)10. Однак ця пропозиція залишилася
без відповіді, бо все було вирішено в Тегерані 1943 р. У процесі виконання угоди
1944 р. добровільних зголошень на в’їзд в Україну виявилося мінімум.
Вже після закінчення війни серед білого дня у неділю, 6 червня 1945 р., був
здійснений напад бандитів, одягнених у польську військову форму, на село Вер-
ховини Красноставського повіту, розташоване на віддалі 12 км від Холма, де без
жодного пострілу закатовано, зарізано ножами, заколото багнетами 194 українці,
поміж якими було 65 дітей. Проводирем убивць був учитель місцевої школи Я. Ка-
зановський, який водив їх і показував, де мешкають українці, яких тут же вбивали.
Це діялось уже в народній Польщі. Так поляки очищували терени Холмщини і
Підляшшя від українців, мотивуючи свої дії боротьбою з УПА11.
За подібним сценарієм відбувалися події в селі Сичин Холмського повіту, де
ще залишалася частина мешканців, яка не встигла виїхати на залізничну станцію.
Перед самим Великоднем 1945 р., після обіду, в село на возах, заїхала велика гру-
па озброєних поляків, які ходили по хатах і вбивали всіх, хто не зумів сховатися:
людей похилого віку, жінок, дітей, які нічого не вчинили проти поляків і самої
Польщі12. Зрозуміло, що такі дії польських силових структур змусили українців
організувати збройний спротив.
На 1 жовтня 1945 р. депортація закінчувалась у таких повітах: Холмський −
евакуйовано 8 283 господарства або 31 250 осіб, тобто 97,7 %; залишилось еваку-
ювати 194 господарства або 828 осіб. Білгорайський − евакуйовано 4 260 госпо-
дарств або 16 343 особи, тобто 94,4 %; залишилось евакуювати 250 господарств
9 Горний М. Трагедія українських сіл Холмщини 1943–1944 рр. / М. Горний. − Львів,
2007. − С. 82−89.
10 Інформаційний бюлетень. Об’єднання товариств депортованих українців “ОТДУ”. –
2004. – 9 вересня. – № 12.
11 Літопис УПА. − Т. 39: Холмщина і Підляшшя. Документи і матеріали / [відп. ред. По-
тічний П., Шпак С., Штендера Є.]. − Торонто; Львів, 2003. − С. 9−15.
12 Процюк В. Книга пам’яті 1944–2004 / В. Процюк. – Львів, 2004. − С. 42−47.
189Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944−1947 роках
або 1 364 особи. Томашівський − евакуйовано 7 076 господарств або 24 931 особу,
тобто 84,4 %; залишилось евакуювати 1 300 господарств або 4 153 особи. Ново-
санчинський − евакуйовано 3 982 господарств або 18 448 осіб, тобто 78,5 %; зали-
шилось евакуювати 1 090 господарств або 4 892 особи. Горлицький − евакуйовано
2 867 господарств або 12 804 особи, тобто 71,6 %; залишилось евакуювати 1 840
господарств або 6 808 осіб. Грубешівський − евакуйовано 10 041 господарство
або 35 073 особи, тобто 71 %; залишилось евакуювати 2 043 господарства або
7 559 осіб13.
У 1944–1946 рр. із Холмщини і Підляшшя депортовано близько 183 тис. укра-
їнців. Їх скерували переважно на південь України: в Дніпропетровську, Донецьку,
Запорізьку, Миколаївську, Одеську та Херсонську області. Оскільки виселенцям
було важко пристосуватися до степового клімату і колгоспного ладу, а крім цього,
в цих областях тоді панував голод, то вони залишали привезене зі собою майно і
самотужки, з великими труднощами, поверталися ближче до дому − на захід України:
у Волинську, Рівненську, Львівську, Тернопільську області, які ближчі їм у кліма-
тичному, релігійному і мовному плані. Тут вони частково проживають і нині14.
При виселенні українців у СРСР радянські переписувачі оформляли докумен-
ти, основу яких складали посімейні списки та описи майна. Спочатку заповнювали
анкети. Посімейні списки мали такі графи: номер за порядком; прізвище, ім’я, по
батькові; рік і місце народження усіх членів сім’ї, починаючи з голови двору; стать,
родинне відношення до голови двору; область, до якої переселялися; зрідка – дата
переселення. Цінна інформація міститься в описах майна: прізвище, ім’я, по бать-
кові голови двору; населений пункт; кубатура житлових і господарських будівель
і їх вартість; кількість землі; загальна вартість залишеного майна. Так, вартість
залишеного майна українцем Бігуном Іваном Максимовичем (с. Василів Вели-
кий Грубешівського повіту Люблінського воєводства) становила 17 185 крб. При
переселенні було залишено: житловий будинок − 200 м, сарай – 150 м, складські
приміщення − 250 м, будівлі поза садибою − 40 м, будівельного матеріалу − 5 м,
землі − 6 га, зокрема орної − 6 га15.
Але треба зазначити, що переписувачі не надто переймалися проблемами
переселенців і спалені будівлі не заносили у списки. Так, в описі майна цієї особи
записана тимчасова (побудована після пожежі) будівля, а не спалена поляками під
час нападу 22 березня 1944 р. велика хата. Земля, скільки її б не було в господарстві,
13 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. Р–3229. – Оп. 1. − Спр. 24. −
Арк. 1−266; Оп. 1. − Спр. 25. − Арк. 1−559; Оп. 5. − Спр. 58. − Арк. 1−217; Оп. 5. –
Спр. 63. – Арк. 874–998; Оп. 8. − Спр. 41. − Арк. 1−150; Оп. 8. − Спр. 42. − Арк. 1−122;
Оп. 8. − Спр. 44. − Арк. 1−26; Оп. 9. − Спр. 45. − Арк. 227−233.
14 Див.: Українці Закерзоння. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції та
спогади з нагоди 60-річчя депортації автохтонних українців з Польщі, м. Бучач, 29–30
вересня 2005 р. − Львів, 2007.
15 ДАЛО. – Ф. Р–3229. – Оп. 1. − Спр. 24. − Арк. 1−266; Оп. 1. − Спр. 25. − Арк. 1−559;
Оп. 5. − Спр. 58. − Арк. 1−217; Оп. 5. – Спр. 63. – Арк. 874–998; Оп. 8. − Спр. 41. −
Арк. 1−150; Оп. 8. − Спр. 42. − Арк. 1−122; Оп. 8. − Спр. 44. − Арк. 1−26; Оп. 9. −
Спр. 45. − Арк. 227−233.
Ярослав Кондрач190
в загальну вартість майна не входила, хоч її і записували, і оцінці не підлягала. У
той же час кожне плодове дерево оцінювалось у 20–30 крб16.
У переписі майна був очевидний суб’єктивізм, оскільки одні й ті ж будівлі
в різних повітах оцінювали по-різному. За відсутності житлових і господарських
будівель (спалених поляками) оцінці підлягали лише сад і залишені посіви. Сума тут
була теж невеликою − від 100 до 700−800 крб. Досить дорого оцінювали ліс, який
закріплявся за тим чи іншим господарством (за умови порядності і скрупульозності
переписувачів). Переважно, вартість залишеного майна в описах коливалася від
1 до 20−25 тис. крб. за тодішніми цінами. Ніхто депортованим не відшкодовував
фактичної вартості їхнього майна17.
Як свідчать документи Управління у справах евакуації українського, поль-
ського, чеського, словацького населення при Раді міністрів УРСР з Державного
архіву Львівської області, в 1945−1946 рр. із Холма до України переселено близько
653 особи. З цієї кількості – 289 (44%) чоловіки, а 364 (56%) репрезентували жі-
ноцтво. Загальна кількість родин, яких депортували, становила – 223. Звичайно,
що у громаді були й багатодітні сім’ї (18 родин), а саме: Пукало, Борис, Козак,
Чулюк, Костюк, Красун, Дирко, Юзюк, Князюк, Бабійчук, Пален, Гарашуко, Лірун,
Колубський, Чепель, Сталняк, Щира, Рабовак, тобто майже кожна десята сім’я
переселенців мала по троє або й більше дітей18.
Що стосується поділу громади за професійною ознакою, то вона представлена
так: робітники – 23%, хлібороби – 5%, інтелігенція – 5%, а решта – безробітні, учні,
пенсіонери, домогосподині тощо. Якщо розглянути міську громаду за соціально-
фаховим зрізом детальніше, то встановимо низку нових фактів, які демонструють
важливу роль і місце українства в соціально-економічному та культурно-освітньому
житті довоєнного і воєнного Холма.
На підставі офіційних документів можемо також простежити географію пере-
селення українців із Холма − в основному це були південно-східні українські області:
Одеська – 261 особа (40 %), Миколаївська – 29, Запорізька − 37, Дніпропетровська −
67, Херсонська − 22. Західні області: Волинська − 105, Рівненська − 62 особи. На
долю решти областей, а саме: Київської, Кіровоградської, Харківської, Львівської,
Житомирської та ін. – біля 10 % від загальної кількості депортованих19.
Що стосується містечка Володави, то з нього переселено 137 мешканців. Із них
жінок – 77 (56%), а чоловіків, відповідно, – 60 (44%). Загальна кількість родин –
52. У цих родинах було 49 (36%) дітей. Очевидно, були й багатодітні сім’ї (Кураш,
16 Надбужанщина, Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Під-
ляшшя. Історично-мемуарний збірник. − Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1989. −
Т. 2. – С. 699−702.
17 Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. Документи, матеріали,
спогади. У 3 т. − Т. 2: 1946–1947 рр. – Львів, 1998. – 540 с.
18 Державний архів Львівської області (ДАЛО). – Ф. Р–3229. – Оп. 1. − Спр. 24. −
Арк. 1−266; Оп. 1. − Спр. 25. − Арк. 1−559; Оп. 5. − Спр. 58. − Арк. 1−217; Оп. 5. –
Спр. 63. – Арк. 874–998; Оп. 8. − Спр. 41. − Арк. 1−150; Оп. 8. − Спр. 42. − Арк. 1−122;
Оп. 8. − Спр. 44. − Арк. 1−26; Оп. 9. − Спр. 45. − Арк. 227−233.
19 Там само.
191Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944−1947 роках
Шиманські, Шульгами, Ставоракаші, Саган, Домброви). За професійним поділом
громада поділялася так: кухарка – Марія Каліш; міліціонер – Василь Матейчук;
швець – Мусій Кураш; вчителі – Людвіга Краєвська, Микола Мікольський, Іван
Антонюк; тесля – Петро Курилович; медик – Андрій Слебік; священики – Іван
Яцюк, Володимир Пастернак, Філіп Середа, Іван Данілевич; машиністка − Люд-
мила Бакмінська; пекар – Антон Денисюк; маляр − Павло Купчинець; бондар −
Михайло Домбров; бетонщик – Володимир Лисак; пасічник − Сава Фидельський;
шофер – Василь Шуляк; торгові робітники – Александр Притчук, Кузьма Приступа,
Філіп Сай; швець – Микола Алексюк; рахівник – Сава Мазурок; робітник – Андрій
Ковальський; службовець – Степан Дидич, Лідія Галійчук; служитель культу-
ри − Василь Куковський; хлібороби – Федір Шиманський, Олексій Протас, Петро
Протас, Степан Шульгам, Михайло Фущук, Дмитро Адамюк, Станіслав Кухарчук,
Елізавета Кульчинець, Роман Саган, Данило Мелянчук, Філіп Бабичук, Степан
Куковський, Роза Конашек, Текля Лопатюк, Прокоп Вибач20.
Мешканців Володави в основному виселяли в західні українські області: Тер-
нопільська – 53, Волинська – 30, Рівненська – 6, Станіславська – 3, Львівська – 1.
Решта мешканців – в інші регіони, а саме: Дніпропетровську – 14, Одеську – 9,
Херсонську – 5, Полтавську – 5, Запорізьку – 3, Дніпропетровську – 14, Микола-
ївську – 6, Харківську – 2.
Натомість із Замостя було депортовано 294 мешканці: чоловіків – 125 (41 %),
а жінок – 169 (59 %). Загалом ця громада складалася з 97 родин. Чисельність ді-
тей в них – 120 (40 %). Що стосується поділу громади за професійною ознакою,
то тут простежується така ж тенденція, як у Холмі і Володаві: вчитель, священик,
хлібороб, робітник тощо. На відміну від мешканців Володави, жителів Замостя роз-
селили здебільшого в південно-східних областях: Миколаївській – 133, Одеській –
75, Запорізькій – 20, Херсонській – 19. У західні області, а це зокрема: у Львівську
переселили 28 осіб, Рівненську – 10, Волинську – 2, Вінницьку – 2.
З міста Томашева було виселено – 577 осіб. З них чоловіків – 237 (41%),
а жінок, відповідно, – 340 (59%). Щодо географічного розселення переселен-
ців міста Томашева, то вони, на відміну від попередніх міст, були депортовані
практично в одну область, а саме – Запорізьку (понад 90%). Решта – рівномір-
но в інші області України (Львівську, Дрогобицьку, Одеську, Дніпропетровську,
Ворошиловоградську)21.
Тисячі автохтонних українців, яким вдалося залишитися на Холмщині, в
1947 р. були насильно виселені на західні і північні понімецькі землі Польщі в
результаті військової операції – акції “Вісла”. Вона почалася 28 квітня 1947 р. Для
її проведення задіяно п’ять дивізій піхоти Війська Польського, дивізія внутрішньої
безпеки та додатково три полки моторизовані і саперні, загалом сім дивізій війська
20 ДАЛО. – Ф. Р–3229. – Оп. 1. − Спр. 24. − Арк. 1−266; Оп. 1. − Спр. 25. − Арк. 1−559;
Оп. 5. − Спр. 58. − Арк. 1−217; Оп. 5. – Спр. 63. – Арк. 874–998; Оп. 8. − Спр. 41. −
Арк. 1−150.
21 ДАЛО. – Ф. Р–3229. – Оп. 1. − Спр. 24. − Арк. 1−266; Оп. 1. − Спр. 25. − Арк. 1−559;
Оп. 5. − Спр. 58. − Арк. 1−217; Оп. 5. – Спр. 63. – Арк. 874–998; Оп. 8. − Спр. 41. −
Арк. 1−150. Оп. 9. − Спр. 45. − Арк. 227−233.
Ярослав Кондрач192
(приблизно 20 тис. осіб). Війську допомагали сотні місцевої поліції та управління
безпеки. В офіційній пропаганді причиною депортації українців вказано боротьбу
з українським підпіллям УПА. Але дії УПА були лише приводом для виселення,
а насправді основною метою акції “Вісла” було повне очищення від автохтонних
українців територій, на яких вони тисячоліттями проживали, та їх асиміляція серед
поляків у місцях виселення22.
Група Війська Польського почала депортацію в Люблінському воєводстві
10 червня 1947 р., тобто після її закінчення, зокрема в Ліському, Сяніцькому й
Перемиському повітах. Депортація охопила шість повітів: Біла Підляська, Біл-
горай, Володава, Грубешів, Томашів-Люблінський і Холм. Необхідно зауважити,
що відділи УПА дислокувалися постійно тільки у двох із них – Грубешівському
й Томашівському, а в інших було лише українське населення. При цьому питання
чисельності жертв депортації з Люблінського воєводства залишається відкритим
через значні розбіжності в різних державних статистиках23.
Депортація відбувалася чітко за інструкцією, згідно з якою о четвертій го-
дині ночі військо оточувало призначене для виселення село і вранці повідомляло
мешканців про виселення. Люди мали лише декілька (зокрема три) годин, щоб
зібрати все нажите майно, яке мало поміститися на возі. Потім колона мешканців
під військовим конвоєм їхала до збірного пункту. Під час виселення були випадки
побиття і навіть убивств українців військовими та поліцією. У збірних пунктах
накопичувалося по кілька тисяч людей, які по декілька днів перебували просто
неба під військовою охороною. Тут складали детальні списки виселенців, прово-
дили арешти ворожих та непевних елементів, до яких відносили й інтелігенцію,
духовенство, діячів культури, свідоміших й активніших селян та підозрюваних у
нелояльності. Зі збірних пунктів депортованих українців направляли в пункти за-
вантаження на п’ятьох залізничних станціях: Белжець, Буг Володавський, Холм,
Вербковичі, Звіринець24.
Всі транспорти з Холмщини і Підляшшя під конвоєм їхали до Любліна, а
звідти – на захід чи північ на розподільчі пункти − Ольштин, Щецін, Познань,
Вроцлав, а пізніше – на місце поселення. Транспортування та поселення здій-
снювалося під суворим наглядом управління громадської безпеки. Останній
транспорт із депортованими холмщаками (з Білгорайщини) відійшов 8 серпня зі
станції Звіринець, і прибув на місце призначення (до Білогарда) на п’ятий день −
12 серпня. Зі статистичних даних опрацьованих Генеральним штабом ВП, які
стосуються виселення, випливає, що з Білопідляського повіту виселено 9 266 осіб
(30 ешелонів), з Білгорайського – 203 (1 ешелон), Холмського – 3 133 (10 ешелонів),
Володавського – 6 543 (24 ешелони), Замостянського – 230 (2 ешелони) 25.
22 Макар Ю. Акція “Вісла”: характер та наслідки для українців Польщі / Ю. Макар //
Pamientny rok 1947. – Rzeszów, 2001. − S. 190−193.
23 Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. Документи, матеріали,
спогади. У трьох томах. − Т. 2: 1946–1947 рр. – Львів, 1998. – 540 с.
24 Процюк В. Книга пам’яті 1944–2004 / В. Процюк. – Львів, 2004. − С. 53−57.
25 Misiło E. Akcja “Wisła” / E. Misiło. – Warszawa, 1993. – S. 426−428.
193Етнодемографічні процеси на Холмщині в 1944−1947 роках
Хоча Операційну групу “Вісла” офіційно розпущено ще 29 липня 1947 р.,
акцію “Вісла” на Холмщині поновлено 22–30 вересня 1947 р., з депортацією ще
176 родин (614 осіб). Усього в 1947 р. було депортовано на понімецькі землі з
Люблінського воєводства близько 45 тис. осіб26.
Згідно з інструкцією, українське населення для швидшої асиміляції мало бути
розпорошене і складати в місцях поселення не більше 10 % від кількості поляків.
Траплялися випадки, що мешканці одного і того ж села опинялися в регіонах, від-
далених на сотні кілометрів. Депортованих поселяли на відстані не менше 50 км від
сухопутних кордонів та 30 км від морських кордонів Польщі та обласних центрів.
Українці не мали права повертатися на рідні землі, навіть тоді, коли їхні госпо-
дарства не були заселені польськими осадниками. Згідно з декретом від 27 липня
1949 р., вони втрачали право власності на залишені господарства і майно. Ті, що
поверталися нелегально, були арештовані. Українці, арештовані на рідних землях
чи на заході, потрапляли до табору Явожно. У Явожно (біля Катовіц) на місці філі-
алу колишнього гітлерівського концентраційного табору Аушвіц, біля Освєнціма,
поляки створили т. зв. “Центральний табір праці”, де в 1947–1949 рр. утримували
близько 4 тис. (3 936) українців, по між ними 823 жінки і понад 100 дітей віком
до 17 років. Тут була ув’язнена майже вся українська інтелігенція. Від катувань,
тортур, холоду, голоду, хвороб і важкої праці в таборі загинуло 160 осіб. Внаслідок
фізичних знущань над інтернованими, значна їх частина вийшла на волю з піді-
рваним здоров’ям. У середині 1950-х років загорожу і бараки Явожного з мурами
знесли, ніби їх не було, і в колишній комуністичній Польщі суворо заборонили
про них навіть згадувати27.
На місцях поселення українці були позбавлені можливості навчати своїх
дітей української мови, не мали доступу до книг і преси рідною мовою. Їм забо-
роняли культурно-освітню діяльність. Вони перебували під постійним поліційно-
адміністративним контролем без права переміщення в інші місця поселення. Опе-
рація “Вісла” принесла втрати, наслідки яких відчуваються і до сьогодні: фізичні
й моральні страждання тисяч людей, вигнаних із власних господарств, безпово-
ротне знищення багатої, а подекуди унікальної матеріальної і духовної культури
Холмщини.
Як відомо, сейм демократичної Польщі не засудив акцію “Вісла”, не визнав
злочинним ув’язнення українців у Явожно і не реабілітував їх. Не визнано проти-
законність декрету від 27 липня 1949 р., яким позбавлено українців – громадян
Польщі – їхньої землі і майна. Пам’ять про депортацію великої гілки автохтонного
українського народу залишиться як тогочасний докір польській владі.
26 Сергійчук В. Трагедія українців Польщі / В. Сергійчук. − Тернопіль, 1997. –
С. 236−238.
27 Волинь і Холмщина 1938−1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлун-
ня. Дослідження, документи, спогади. – Львів, 2003. − С. 121−128.
Ярослав Кондрач194
|