Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна. Наука і культура |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37080 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 206-217. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859642293167849472 |
|---|---|
| citation_txt | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 206-217. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна. Наука і культура |
| first_indexed | 2025-12-07T13:22:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 218
Родинам Білоконів, Біляшівських, Білошицьких, Білецьких, Білозорів, Білоусів, Білодідів, Біликів, Білинських,
Білякових, Баланів, Баглаїв, Барвінських, Борозен, Вершигор, Вільчинських, Волошиних, Гавронських,
Гавришів, Галаїв, Дриг, Зимних, Капелюшних, Капранських, Козловських, Митровок, Одаричів, Палащенків,
Плющів, Пархоменків, Порошенків, Паславських, Патрушевих, Пахльовських, Садових, Яворських,
доктору Андрію Вікторовичу Бєляєву
Три кола іранізмів в українському словнику
З тридцяти хронологічних шарів запозичених українською мовою слів іранізми –
шостий пласт [Тищенко 2006, 10-11; 2009д, 16]. У ньому розрізняють три кола.
1. Загальнослов’янські іранізми – слова, відомі в усіх слов'янських мовах, а
значить успадковані ще з праслов’янської доби слова: 1)*bogъ ‘бог’, 2)*divъ ‘демон’,
3) *rayъ ‘рай’, 4) *jaščerъ ‘дракон, змій’, 5) *vatra ‘вогонь, ватра’, 6) *xvala ‘хвала’,
7) *gatati ‘гадати’, 8) *kajati 'ганити' (пор. укр. каятися, каяття). Доведено, що їхні-
ми першоджерелами були давньоір. baγa 'благий, бог' ≠ dāeva 'злий дух' (в цьому і
полягала інновація іранців), авест. rā́y- ‘багатство, щастя’, aži- tar ‘дракон, змій’,
ātar ‘вогонь’, hvarәnah- ‘слава, розкіш, велич’, gāθa ‘реліґійний гімн’, gaθrem ‘са-
кральний спів’ [Мартынов, 48], kaēnā ‘покута’. Річ у тім, що ці поняття – не просто
іранізми. Вони виявилися авестизмами, починаючи з антитези благого бога і злих
духів.
2. Іранські запозичення вужчого центральнослов’янського кола мов (україн-
ська, білоруська, частково польська, словацька, чеська, верхньолужицька) поряд з
іранізмами ширшого вжитку (бачити, дбати, тривати, потвора) знову включають
слова й поняття з Авести: 9) кат, 10) раріг ‘лютий сокол’ (символ відваги), 11) пат-
рувати, 12) ошатний. Їхні першоджерела – авест. kaθa- ‘відплата (на страшному
суді)’; авест. vәrәθraγna- ‘сокіл Веретрагна’ (символ відваги); авест. pāθra- ‘нагля-
дати, стерегти’; авест. xšaθra ‘влада, панування’. У шістьох центральнослов'янських
мовах ці слова (невідомі російській і у південних слов'ян) доповнюють авестійську
сакральну лексику загальнослов’янського поширення.
3. Ще пізніші локальні іранські впливи включають 3 українсько-білоруські аналогії
(хата, темря, хупавий), 2 українсько-російські (темрява, овúн) і 1 українсько-
польську (укр. діал. [отýха] 'надія'). І знову українська мова зберегла частку Авести.
Важлива "семантична спадковість... існує між укр. хата ‘мазанка, землянка’, діалект-
но (Поділля) – ‘могила на кладовищі’ та іранським... авест. kata- ‘кімната,
___________________________________________
1 Костянтин Тищенко, доктор філологічних наук, професор Київського національного універ-
ситету імені Тараса Шевченка. Доповідь 14 травня 2009 р. на ІІ Міжнародній науковій конфе-
ренції "Актуальні проблеми історії стародавнього світу" (Історичний факультет КНУ).
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 219
льох, тимчасове місце зберігання мертвих тіл, морґ’. (...) З іраністичного погляду
[слово хата] відображає вторинну, місцеву іранську форму *xata < *kata-, а з по-
гляду порівняльно-історичної граматики слов'янських мов укр. хата було запозичене
тоді, коли іншомовне ă вже могло відображатися у вигляді а у слов’янських діалек-
тах” [Трубачев 2003, 42]. Крапку над і вчений мусив поставити, визнавши „старі
зв’язки південно-східнослов’янської, власне – української з іранською” (!).
Тобто, "місцева іранська" форма була засвоєна лише у тих "місцевих слов'янських"
говірках, які були праукраїнськими. Але навіть і цей пізній (порівняно з централь-
нослов'янськими) авестизм української мови походить з сарматського часу, тобто на
1000 років старший від міфічної "колиски на трьох братів". Поза Україною слово ха-
та відоме, але (крім Білорусі) – там це чужа, українська реалія.
Спеціально для плекальників праслов'янської культурної самодостатности (яких
тут же бере за живе духовна залежність від іранців) варто нагадати, що на заході
називають рай грецьким словом παράδεισος (пор. анг. paradise, фр. paradis, нім.
Paradies). Однак воно запозичене через грецьку з давньоіранського pairidaēza- ‘рай-
ський сад, квітник’ (це сучасне перське ferdous ‘рай’, звідки й прізвище поета Фер-
доусі – ‘райський’). Виходить, на понятті раю іранці таки розумілися, бо ціла Європа
цей духовний урок від них засвоїла. З лінґвістичної географії відомо, що окремі гру-
пи народів Європи одержали в минулому від іранців ще більше. Так, засвідчено
іранський вплив:
– на фіно-угорські мови (понад 200 запозичень, серед яких морд. azoro 'пан, Го-
сподь' [Joki, 85 з посиланням на Г. Паасонена], Azorin’e Pas 'Господь Бог'; сюди ж
комі озыр, удм. узыр, манс. ōtәr, мад. úr 'пан' [Лыткин, Гуляев, 203]; також фінс.
repo 'лис' < перс. rubah; jyvä 'ячмінь' < авест. yava- 'зерно' та ін. [Тищенко 2000 за
В. Абаєвим]);
– на ґерманські мови (нім. Roß, анґ. horse 'кінь', лтс. miezis 'ячмінь' < ір. maiz- 'сіяти';
лит. dúona 'хліб' < ір. dānā 'зерно'; лит. < осет. (v)urs 'жеребець'; ісл. refr 'лисиця' < перс.
rubah; ґерм. *paþa, нім. Pfad, анґ. path 'стежка' < авест. paθ 'путь, шлях' та ін.);
– на балтійські мови (лит. miežỹs, javaī 'хліб у зерні' < авест. yava- 'зерно'; лит.
sviestas 'масло вершкове' < авест. xšvid- 'молоко'; лит. balandis 'голуб' < осет.
baelon; дпрус. keutaris 'голуб', – перс. käbutar ‘тс.’; лит. kaktà 'лоб' < согд. čakt, пехл.
čakāt ‘тс.’) [Трубачев 1967].
Рис. 2. Аланський слід у
топонімії України на прикладі
пар топооснов з Л<Р
Рис. 1. Три кола іранізмів в
українському словнику
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 220
Після словникової мотивації – до карти
Вже й словникового "паспорту" вистачило б українцям як доказу того, що їхні
контакти з іранцями – чи не найдовші з-поміж слов'ян. Але, може, наша мова фор-
мувалася не тут, а деінде, як мариться нашим антипатикам? Виявляється, що й то-
понімія (збережена етнічною пам'яттю тих самих українців) також свідчить про нашу
прадавню історичну "прописку" саме у Наддніпрянщині. Це можна простежити (се-
ред десятків іранізмів) на назвах річок Сердоба, Дніпро, Артополот.
1. Найдавніша з трьох – назва р. Серд.оба Хк < sarta-āp ‘холодна річка’ з дав-
ньоіранським доскіфським формантом гідронімів -āр (пор. р. Об).
2. Дещо молодша Дніпро – це Δανάπρις скіфів ‘вода глибока’ з типовим для
скіфської мови коренем -dan ‘вода’ (пор. Дін, Дунай, Дністер).
3. Ще пізніша назва р. Артополот Пл, См (< *Artapord, – пор. давньоперське arta
'божество Арта', аланське αρδ 'бог' + осет. ford 'річка', а також на Полтавщині назву
територіально близької р. Богівки [Стрижак 1963, 83-84], тобто ‘річка божества’), де
слово ‘річка, потік’ *polat має ознаку сарматської вимови (-л- на місці давнього -р-),
але зберігає старе п-: пор. скіфс. Porata ‘р. Прут’.
Ці три назви відповідають трьом різним періодам перебування іранців серед
племен прадавньої України: давньоіранському (від ХV чи VIII ст. до н.е.), скіфському
(від V ст. до н.е.) і сармато-аланському (від ІІІ ст. до н.е.). Очевидно, що ці три пе-
ріоди сумірні (поки що в принципі, в тенденції) з хронологією названих трьох плас-
тів лексичних іранізмів (іранських запозичених слів) в українському словнику – зага-
льнослов'янського, центрально-слов'янського і локального староукраїнського.
Гідронім АртопоЛот – це не єдиний мовний слід історичної присутності іраномо-
вних кочовиків-сарматів на землях України. Є й інші пари географічних назв, де од-
на топооснова має звук Л там, де інша має Р (рис. 2). Самих річок на ім'я АртопоЛот
– дві (Пл, См)2. Їм відповідає річка ПРут Чв з назвою в "доаланському" звучанні – з
Р. Основа гідроніма ПатРайчик Кг – це "одноліток" назви с. ПатРинці Хм і "предок"
новішої сарматської основи у назві с. ПатЛаївка Пл. Житомирські МакаЛевичі Жт –
мають аланську вимову тієї ж основи, що й у МакаРевичі Вл. Назва чернігівського
села ПиЛятин Чг – це паронім полтавського ПиРятина Пл, рівненського ПиРятина
Рв, двох львівських ПиРатиних Лв 2, ще й ПиРятинщини Пл.
На карті ці назви – не більше, ніж етикетки географічних об'єктів, допоки знання з
іранської історичної фонетики не сполучаться зі сприйнятою картиною їхнього гео-
графічного розташування: і тоді стає помітно, що усі 5 назв з Л належать об'єктам на
північному сході України (у пунктирному овалі). Перший висновок – тут аланів було
більше. І трималися вони, мабуть, довше. У мозаїчному розселенні серед слов'ян на
решті терéнів України в основах назв збережене Р – а це мовний слід іранців, давні-
ших ніж сармато-алани. (У словнику: слов. хваЛа, сЛава – пор. дір. hvarәnah-, sraua-.)
Серед наведених українських топонімів тричі згадано Парфію (деталі нижче) і 6
разів – пиретей (храм іранців-вогнян). І це вже формує певне тематичне поле топо-
німічного контексту. А коли перший складник назви Артополот – це справді "божес-
тво Арта", то чи немає на карті імен інших іранських божеств?
Виявляється, є, і не одне. Це назва с. Стрибіж Жт ("Стрибогове"), Макошине,
Макишин Чг (пор. Макоша), Корсів Лв і низка однокореневих (Корсунь, Корсунці, –
пор. Хорс і сучасне перс. xoršid 'сонце'), кілька Горохуваток та інші.
___________________________________________________________________________________________________
2 Топоніми документовано вказівками на область України – Кв, Жт, Пл, а в разі потреби – на
район (Зіньків, Богодухів).
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 221
Горохуватка, Шпендівка, Шпандау
Річка ГОРОХУВАТКА тече в однойменному селі Кв (Кагарлик). Вона ж Горóхватка
(1974) і Хороковатка (1854) [СГУ, 151]. Але й інша річка ГОРОХУВАТКА Хк (Ізюм) у
XVIII ст. теж звалася CHOROCHOWATKA, тобто Хороховатка [СГУ, 151]. За звучан-
ням обидві старі форми гідронімів нагадують назву з Ґат (частина Авести): Ха-
рах(у)ватиш . Це – ім’я богині водойм Харахваті (пор. індійську Сарасваті) і назва
країни Арахозії (тепер Кандагар) [Шапошников, 31]. В такому разі ці схожі звукові
зміни в іменах двох просторово віддалених річок України – системні, бо стосуються
не окремих назв, а основи. Тоді, чого доброго, обидві річки були колись давніми
святинями Харахваті, іранської богині водойм. І зростає ймовірність того, що са-
ме на цю святиню вказує назва сусіднього до "київської" Горохуватки села
Шпендівка Кв (Кагарлик) – пор. іранське spenta ‘святий’ (у зросійщеному відтво-
ренні 1863 р. Спендовка [Похилевич]). Поблизу є с. Дремезна Кв (Обухів): пор.
ішкаш. remuzd 'сонце' [Абаев 1990, 81].
Не меншого подиву гідні топонімічні околиці сіл від основи Спент- значно далі
на заході. У Польщі під м. Плонськ існує село SZPONDowo, назва якого схожа на
українську Шпендівку. Ім'я сусіднього з ним села виявляється прямо пов'язаним за
значенням з цим Шпондовим, бо воно – PoŚWIĘTne 'Післясвяте' (колишнє святе)!
Остаточно вибиває ґрунт з-під засохлих скептиків німецька назва селища під Берлі-
ном SPANDau з сусiднiм ceлом SCHWANTE, озером HEILIGENsee і рiчкою Havel. Тоб-
то, про святість тут згадано тричі – іранською, слов'янською і німецькою мовами, та
ще й указано шлях до розгадки – у назві річки Havel (Гафель). Подив – це благосло-
венна ознака "коґнітивного дисонансу", свіжий вітер пізнання, провісник не менш
цікавого продовження подій.
Справді, наведені топонімічні факти – архіважливі, бо з них почина-
ються докорінні зміни в наших уявленнях про етнічні процеси в давній
Європі, – здавалося б, і без того добре документовані і давно вивчені.
Парфянська повінь
Пара топонімів "р. ПАТРАЙ-чик Кг ~ с. ПАТЛАЙ-івка Пл" на рис. 2 має видатну
основу, яка заслуговує на окремий розгляд. Надамо слово А. Гафурову: "Ані у гран-
діозній епопеї "Шах-наме" Фірдоусі, ані... у Саалібі, ані в арабо-перських джерелах
не трапляється назви Парфія чи парфянський. Парфянська мова зникла, поступив-
шися місцем мові Сасанідського Ірану, що отримала назву пахлаві (забан-е пахлаві
'пехлевійська мова'). Розкопки у Нисі, давній столиці Парфянського царства у Турк-
менії, виявили певну кількість документів, достатню для мовознавчих зіставлень. У
парфянській, наприклад, числівник "три" позначався словом хрē... При зіставленні
його з цим числівником в інших індоєвропейських мовах видно, що парфянський х
відповідає звуку t у латинському tres і слов'янському три, звуку d у німецькому drei і
θ в авестійському θrae. Давньоперською мовою назва Парфії – Parθava, а отже свою
державу парфяни мали звати приблизно *Пархава, а потім внаслідок метатези
*Пархава могло перетворитися на *Пахрава... Згодом слово *Пахрава захопив фо-
нетичний процес, що відбувався в іранських мовах, внаслідок якого звук р пере-
йшов у л. Колись предки сучасних персів і таджиків говорили не гул 'квітка', а вур і
замість сал 'рік' – саред [Бурхан]. Тому *Пахрава перетворилася на *Пахлава,
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 222
*Пахлав, і все, що стосувалося того періоду, таджицькою мовою стали називати
пахлаві, а перською пехлеві [Оранский]" [Гафуров, 91-92]. От у цьому ряду зву-
кових перетворень і знаходять своє місце обидва названі українські топоніми: назва
руч. ПаТРайчик може свідчити про те, що й давньоперська назва Парфії також за-
знала метатези (див. рис. 3), причому точно відомо, що ця топооснова давніша, ніж
у назві с. ПаТЛаївка з сарматським Л (ІІ ст. до н.е.). Далі до гідроніма від основи
ПаТР- долучається і ойконім: назва с. ПаТРинці Хм (рис. 2) ще збільшує імовірність
перської метатези.
Враховуючи відповідність ав. θ і слов. Т, мусимо з подивом визнати, що мешка-
нці села ПАРТинці (так само на Хмельниччині NB) живуть не тільки у селі "Парфян-
ському" (!), але предки мешканців села засвоїли топооснову ПАРТ- від давніх персів
(з Парθ-) до метатези, тобто у ще давніший час. На Парфію вказує і назва с. ПАР-
Фен См (Путивль), до 1950-х рр. ПАРФени, – але тут звук Ф виник через грецьке
посередництво (так само, як і в офіційно успадкованій назві Парфія – очевидно, що
через грецькі письмові джерела). З іншого боку, якщо ім'я Парфії самою парфянсь-
кою мовою було *ПАРХава, то до клубу нащадків парфянських поселень в Україні
має увійти і с. ПАРХимів Чг. Законсервованим на тисячі років повним слов'янським
відповідником самоназви парфянців *Пархава є стара назва села ПОРХОВА+ Тр,
"за бажанням трудящих" перероблена тепер на "Порохова".
Рис. 3. Видозміни іранської назви Парфії – Партава – в основах українських топонімів
Таким чином, українські назви дають підставу заповнити ще два рядки у віднов-
леній схемі історії розвитку іранських приголосних (*ПаθРава, *ПаθЛава?). Однак
не лише це. Виходить, кожний з тепер відомих науці, але тільки гіпотетично віднов-
лених етапів розвитку іранських фонем рельєфно і переконливо представлений у
реальних топонімах, збережених українцями в етнічній пам'яти упродовж двох тисяч
років (рис. 3). Вони вживали їх століттями, за які парфянці зникли, а перси позабу-
вали історію своїх мовних перетворень. Інакше кажучи, сучасна європейська наука
теоретично інтерполює втрачені етапи звукового розвитку іранських мов (реконст-
руйовані форми "під зірочкою"), – а воно у нас живе у щоденному спілкуванні, є собі
на карті у вигляді іранського мовного сліду й нікуди за 20-25 століть не поділося,
доводячи тяглість нашого історичного буття.
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 223
Висновок зі сказаного: топонімія України разом з етнічною пам'яттю українців
містять здавалося назавжди втрачені сторінки історії місцевих народів і мов. Ці на-
зви річок і сіл були дані їм персами, парфянцями й сарматами, групи яких стали та-
кож і нашими предками, влив-
шись до потоку етногенезу
українців. Останнє твердження
– не для красного слівця: до-
сить подивитися на малу частку
українських прізвищ (рис. 4), які
не просто продовжують у своїх
основах давньоіранський звуко-
вий матеріал, а несуть далі че-
рез віки мовний спогад про геть
забуті фонетичні процеси –
якісь там метатези, іранський
ламбдацизм, про участь в украї-
нському етногенезі трьох іран-
ських народів – персів, парфянців, аланів. Недарма ж О. Пріцак розрізняв поняття
"своїх" і "чужих" іранців. Свої – це відомі іраномовні степовики скіфи й сармати
(алани, яси). Чужі – це якісь інші іраномовні групи, пов'язані з сасанідським Іраном, –
як тепер з'ясовується, також і з Іраном Аршакидів і, чого доброго, Ахеменідів.
Дарій і Дараб
Відомо, що синонімами імені ахеменіда Дарія (Дар'явауша) 'Добровлад' [Гафу-
ров, 108] є форми Дар'юш і Дараб (див. далі) Недарма ж і дастур (маг), який 250
років тому продиктував Дюперону новоперський переклад Авести, звався Дараб
[Добльхофер, 121]. Тоді виходить, що в України можуть існувати топоніми, якось
причетні до відомостей Геродота про персько-скіфську війну Дарія І Ахеменіда:
● Дарабани Чв (Хотин): БІЛівці, НЕДОБОЇВці, ПереБИКівці, ЗаРОЖани, КАПЛівка; ●
Драбинівка Пл (Кобеляки): ^БЕРЕЖнівка; БІЛики, МОТРине, МІДЯНівка, ДРИЖина Гребля,
ПАВЛівка, ОЗЕРа, КУСТолові КУЩі; ● Драбинівка Пл (Н.Санжари): КУСТолове 2, БІЛОКОНі,
ГЕРГЕли, КОБи; ● Драбівка Чк (КОРСунь-Ш.): ВІЛЬХівчик, ПЕРЕМОЖИНці, МОРИНЦі, ПАВЛів-
ка, ГАРБУЗин; ● Драбівці Чк (ЗОЛОТоноша): БОГУСЛАВець, ст. ПАЛЬМИРА, КОВТУНівка <
Екбатани?, КОВТУН, СНІГурівка; ● Драбове-Барятинське 'Дарієве-Парфянське?' Чк (ДРА-
Бів): ^КОЗаче; БезПАЛЬче, БІЛОУСівка, ЗОЛОТоношка, ПАВЛівщина, КАРАБАНи, КОВТУНі-
вка !; ● Дрібнівщина См (См): ^ПЕЧИще, РОЩа < рож-; БАРВІНкове (*Парфен-?), МАЗНе,
САДки, БІЛОУСівка, ЗОЛОТарівка, ВІЛЬШанка, БІЛОВОДи, ПАВЛючки; ● Дрібці Чг (Короп):
^ГОРОХОВе; БОРЗЕНців, КАРИльське < кари 'читець Корану', РИЖки, СОХачі, РИБОТин,
РАЙгородок; ● Дробишеве Дц (Кр. Лиман) < Дарйавауш?: КАРАВАН, СОСНове, КАРПівка,
БІЛОГОРівка, НовоСАДове; ● Дробишів Чг (Новг.-Сів.): ^АРАПовичі, КОМАНЬ (половці); ДО-
МОТКАНів, Н-ПАВЛівське, РОГівка, РОЩА, ПЕЧЕНюги, ШЕПТаки, УЗРУЙ < Хосров (літопис
передає це ім'я у формі Хоздрой).
Перські Кияни – династія Киянідів?
З огляду на топонімічне підтвердження давно відомої з історії перської і парфян-
ської присутности над Дніпром, можна розглянути іранську гіпотезу походження назви
Рис. 4. Українські прізвища від етноніма парфян несуть
далі застиглі протиставлення аланського Л старому Р
(ламбдацизм), метатези й тяглість ініціалей П > Б
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 224
Києва, не менш реалістичну й історично виправдану, ніж від тюркс. kıy(a) 'берег мо-
ря' або кельтс. cille 'церква'. Спочатку звернімо увагу на відомі факти перської лек-
сики. Досі вживане чоловіче ім'я Дехкія значить 'сільський староста' (deh село +
kiya), воно близьке до імен Деххода і Дехкан (обидва означають 'землевласник',
букв. 'господар села'). З якими ж сусідніми лексемами пов'язаний апелятив кія ? Оз-
найомлення з відтвореною тут сторінкою перського словника (рис. 5) переконує в
неординарности виявленої групи мовних фактів:
1. Передусім, ми знаходимо тут факт існування реа-
льного іранського імені, справді схожого на літописне
ім'я Кия та ще і з гранично близьким до літописного
значенням "володар, пан, цар".
2. Прикметник від імені Кия киянí (!) 'царський' фор-
мально напрочуд близький до літописної і лише україн-
ської назви мешканців Києва – кияни.
3. Усі слова цієї групи застарілі: це ознака давности.
4. Набувають сенсу похідні назви, утворені від дина-
стійного імені як з присвійним суфік-сом -їв (це справді
відповідь на питання "чий?" – Кей-їв), так і з іншими сло-
в'янськими й тюркськими суфіксами (назва річки під Ки-
ївською горою Киян-ка – тоді "належна царю" (!), с. Кий-
данці ІФ, Кий-лі-в Кв та ін.
5. Авестійське слово з Ґат каві (= дір. кия) – це зно-
ву 'місцевий скіфський князь'!, причому свавільний і во-
рожий до сусідів [Абаев 1990, 55].
6. Також і молот-киянку (одне зі значень 'важкий ко-
вальський молот') можна пов'язати з авест. vazra- 'була-
ва' (зброя і символ влади).
Хто ж такі Кияніди ? Традиційно, леґендарна династія перських царів з "Шах-
наме" Фердоусі (також Кейяніди,Каяніди). Проте, "Крістенсен та інша група дослід-
ників Авести й національного епосу сасанідського часу стверджують, що історія Ки-
янідів реальна і вважати її леґендарною підстав немає. Падишахи цієї династії царю-
(и. с. м. – "ім'я власне чоловіче" (!). – К.Т.).
Рис. 5. Відомости про Киянідів: репродукція словникових статей з [ПРС, ІІ, 377]
Рис. 6. Кияніди [Мо'in,VI,1638]
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 225
вали у такій послідовности: 1 – Кейкобад (Кейгобад); 2 – Кейкавос, син Кейгобада;
3 – Кейхосров, син Сіявуша сина Кейгобада; 4 – Кеймехраб, син Кейваджі сина Кей-
манеша сина Кейгобада; 5 – Ґоштасб, син Лохрасба; 6 – Багман, син ЕСФАНДіяра
сина Ґоштасба; 7 – далі на троні була дружина чи донька Багмана, цариця Хумаї; 8
– Дараб І (як тепер відомо, Дарій. – К.Т.), син Хумаї; 9 – Дараб ІІ, що воював з Олек-
сандром і зазнав поразки, по якій династія Киянідів припинилася. – З цього переліку
видно, що двоє царів, останніх у списку династії Киянідів, відповідають двом царям ди-
настії Ахеменідів – Дарію І і Дарію ІІІ" [Мо'in,VI,1638], рис.6.
Додатковими арґументами автентичности є те, що ім'я сатрапа Гірканії "Віш-
тасп", виразно схоже на "Ґіштасб", фіґурує у незалежному джерелі (наскельних на-
писах) як ім'я батька Дарйавауша (Дарія) І, а через греків воно ж відоме як "Гістап"
(гр. Γυσταπης). Розбіжність у відліку царів Дарій ІІІ / Дараб ІІ дістає пояснення,
коли згадати, що царя з династії Ахеменідів Дарія ІІ вважали "байстрюком" (Nothos)
[Robert, II, 494], а тому могли й не згадували в епосі.
Цар Дарій І (522/486 рр. до н.е.) для Ахеменідів є засновником династії, а у спи-
ску Киянідів – він лише восьмий володар. Тобто, династія Киянідів виглядає значно
давнішою від Ахеменідів. Це справді сива давнина (було й поняття фаррах-е кайянік
'царська благодать' [Крымский, 107]), і тим більшу повагу викликає свідчення Не-
стора. На Близький Схід веде й вірменський варіант леґенди про Кия [Брайчевський,
85-86]. Грецькі історики Скилиця й Лев Диякон у Х ст. реґулярно вживають ім'я кня-
зя-киянина СВЯТослава в іранській формі СФЕНΔослав [Лев Диякон, 121], а його
син, киянин ЯРослав залишився в історії під язичницьким ім'ям, яке теж вказує на
іранське середовище ґабрів-вогнян. Так вимальовуються контури тисячолітніх кон-
тактів київських слов'ян з іранцями – не лише зі "своїми", але і з "чужими".
На рис. 6 зроблена спроба долучити до давнього
герба Києва 1490-х рр. (самостріла-куші), наданого
місту разом з магдебурзьким правом самоврядування,
пізнішу фігуру архангела Михайла з вогняною різкою
(пожалувану царем на поч. ХІХ ст.) та новий елемент
– молот-ваджру (як вказівку на ім'я міста). (В гераль-
диці забирати старе не прий-нято: можна лише дода-
вати нове.)
Матриця історичних форм назви Парфії.
Повертаючись до назви Парфії, варто нагадати,
що історичними продовженнями давньоіранського
приголосного П було Б, а потім – В (Apaesta >
Avesta). Тому до групи топонімів з імовірними основа-
ми від назви Парфії, вказаними у таблиці на рис. 3, у процесі студій були додані з
карти назви с. ПОРХОВА+ Тр, БОРЖава Зк; далі – БОРШна Чг, БОРЗна Чг, пот. ВО-
РОТище у Трускавці Лв, ВОРСКла < parth + осет. (пор. ВОРСівка Жт, БОРСКів Вн),
ВОРОХта ІФ, пот. ВОРОХтель ІФ, ВОРГол См, р. ВОРЗна Чг. Крім того, через перехід
Р > Л: ПОЛОХачів Жт, ПОЛОХівка Кв, ПОЛОШки См, ПОЛУЗір'я Пл, ПОЛОУЗівка Зп,
ПОЛОГи-ВЕРГуни Кв...
Рис. 7. Можливе місце ваджри
у гербі Києва
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 226
Рис. 8. Українські топоніми від 48 різночасових і різномовних варіантів назви 'Парфія'
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 227
Кінця їм не було видно, і тоді спало на думку, що впорядкувати цю масу нових
для дослідження фактів можна, послідовно врахувавши всі відомі етапи розвитку
кожного з 4 звуків основи Парθ-. Вони включали, отже: 1) для першого приголос-
ного – найдавніші форми з П, далі – з Б і В; 2) для голосної А не лише збереження
іранського А, але і тодішній відомий і реґулярний слов'янський відповідник його – О;
3) для приголосного Р – пізніший аланський варіант Л; 4) для давньперського θ –
парфянський Х; 5) цей щілинний θ/Х міг розміщуватися перед Р/Л, або після нього.
Організувавши у такий спосіб простір таблиці на рис. 6, тепер зручно було присту-
пити до розподілу топонімів за будь-яким із 48 (!) етномовних варіантів топооснови
Парθ-. Такий розподіл водночас давав загальне уявлення про тривалий історичний
період вжитку цієї топооснови у місцевих назвах Наддніпрянщини (від 20 до 23 сто-
літь), причому, водночас у кількох різних етномових середовищах (перси, парфянці,
скіфи, сармати – плюс греки й слов'яни).
1. Найцікавіші місця таблиці виділені сірим тлом. Якщо прийняти вказані вище
теоретичні положення історичної фонетики іранських мов, то основа *ВОЛθ-, як не
дивно для нефахівця, має бути закономірним наслідком еволюції дперс. ПАРθ- 'Па-
рфія'. Але ж волхви зі слов'янського перекладу Святого письма – це у грецькому
оригіналі μάγοι, та й у перекладах іншими європейськими мовами і magi, les rois
mages 'царі-маґи', і мали б бути з Персії. І от виявляється, що й слов'янське волхви
– таки "парФи" ! Недарма ж розташовані в сусідніх районах с. ВолФине См (БІЛО-
пілля) ~ Парфен См (Путивль). Виходить, Костянтин і Мефодій вжили в перекладі
звичайну назву магів, тоді ще загальнозрозумілу. Інакше й бути не могло! [Тищенко
2009г]. Ця приголомшлива і беззастережно переконлива етимологія отримана рап-
том і підтверджує і слушність, і перспективність залучення даних іранської історич-
ної фонетики до аналізу форм українських топонімів.
2. Також важливою є унікальна назва польського селища під Перемишлем
Bachlawa на р. Сян (змій, полоз NB). Польський топонім майже цілком збігається за
звучанням з груз. пахлава 'вид солодощів' (В. Ільченко, усне повідомлення) – ви-
Рис. 9. Парфянський цар (І ст. до н.е., Шамі). Ще одне полтавське обличчя... Волхви –
Балтазар, Мельхіор, Ґаспар, три маги з Персії аршакидів – його молодші сучасники...
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 228
ходить, букв. "парфянська". Неподалік SAK.OWCZYk, USTianowa, POLAńczyk,
Bereżnica, Jabłonki, g. PATRYJA NB, BYSTRe, _OLCHowa, _POSTOLow !
3. Знову Сян-полоз, як і в назвах ПОЛОЗова, ПідПОЛОЗівка, ПОЛОУЗівка і чис-
ленні Виповзки (у т.ч. в Росії – Выползки). В такому разі чи не це, нарешті, є розв'я-
зком історичного псевдоніма "Змій"? Змійові вали, Змій Горинич, р. Шевелуха (з
ґерм. 'змійка') біля Шпендівки й Горохуватки Кв (Кагарлик)?
4. Низка фактів таблиці дає підстави до висновку про те, що слов'янам було не-
просто відтворювати давньоперський приголосний, схожий на анґлійське θ (path,
tooth). В одних українських топоосновах йому відповідає Т (Партинці, Патринці), в
інших – Д (Барди, Бордюги), у третіх, через грецьке посередництво, – Ф (Парфен, з
нього далі Барвен-). Є приклади імовірних відповідників з С (Бурси, Ворсівка), а
найцікавіші – з кластерами звуків, якими предки могли імітувати той чужий, бо між-
зубний перський θ (Парська, Порскалівка, Борсків). Тоді чи не в цей ряд стає і гід-
ронім Ворскла (< Varθ-)?
Parthava ~ Полтава.
Парфія – це іраномовна країна на південь від Каспійського моря, зі столицею в
Нисі під теперішнім Ашгабатом. "Давньоперською мовою назва Парфії – Parθava...
Згодом [це] слово... захопив фонетичний процес, що відбувався в іранських мовах,
внаслідок якого звук р перейшов у л" [Гафуров, 92 за Оранським і Бурханом]. Оскі-
льки частина перської лексики зазнала впливу цього процесу ламбдацизму (згадані
вище гул, сал), Parθava могла закономірно перетворитися на Palθava, – це справді
відповідає збереженій назві Полтава. Зрозуміло, що тут ідеться не просто про зву-
кову відповідність назв, адже крім усього околиці Полтави дотепер рясніють вказів-
ками на Парфію і зороастризм, хоча відтоді й минуло вже понад 1700 років (деталі
див. [Тищенко 2009в]; всі дотичні до теми публікації розміщені в Інтернеті на сайті
www.langs.com.ua).
●3 м. Полтава < Palθava: р. ВОРСКла (< Varθ-?), АБАЗівка, КАРПусі, ПОРТнівка (<
Parθ-), КОСТочки (кусті), СОСНівка, ПАТЛАЇвка (метатеза від дперс. palθa- з сарматським л і
реальний відповідник реконструйованого дір. *Паθла-, пор. [Гафуров, 92]), ЯСенувате, ВІЛЬ-
Ховий Ріг (Валахш, Рага 'Тегеран'), ЩЕРБаки (джебр-), ГАВРилки (гавр-), ТРОСТянець 2, ВІ-
ЛЬШани 2, ПОЖАРна Балка, БОЖки, БОЖкове, БУРти, ВІЛЬХівщина, ОПІШняни (< Опош-, з
Апаест-?), БЕРШАЦЬке (Бершадь < барсам?), РозСОШенці (колишні авестійці).
Те саме видно й в околицях інших селищ з однокореневими назвами: ● с. Пол-
тава Хк (Шевченкове): ^МИРопілля; ХУДОЯРове (тадж. Худояр, перс. خدايار 'друг божий'),
БОГОДАРівка, РАЇвка (Рай 'Тегеран'), ДУВАНка; ● с. Полтава Лг (Сватове): ^РАЇвка, КОР-
Саківка, ЯБЛунівка; ПАТАЛАХІвка, БАГЛАЙ, РАЙгородка, СОСНовий, ДУВАНка 2, КО-
ЛОМИйчиха; ● с. Полтва Лв (Буськ): р. ПОЛТВа1, ЯБЛунівка (ґабр), ГОРБачі, ПереВОЛОЧна,
БОЛОЖинів^ ЗаБОЛОТне, БАЛУЧин; ● с. ПОЛСТВин < palθ- Чк (Канів): РАЙок, СУШки, ПО-
ТАШня, ПРОХорівка, ДАР'Ївка, ОЗЕРище, ТРОСТянець, КУРИлівка, ЯБЛунів, РЖавець < *орж-
; ● р. Полтва2 Хм (Теофіполь; Білогір'я): ГАВРИЛівка, СУШівці, МЕДисівка, ЛІДИхівка, ЛЮ-
Тарівка, КАРАБіївка, КАРПилівка, НЕМИРинці, МИХИРинці, БЕРЕЖинці; ТРОСТянка, ВІЛЬШа-
ниця, ПоГОРІЛЬці, СОСНівка 2, КОЗИН, ХОРОШів.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 3У статті не раз наведено формули топооколиць за методом топонімічних контекстів (лінійний
запис ділянок географічної карти). Після знака початку формули ● курсивом вказано назву
досліджуваного населеного пункту або річки (експлікандум) з прив'язкою до области й райо-
ну. Після двокрапки йде перелік назв навколишніх селищ того самого культурно-історичного
кола (експлікат) – спочатку сусідніх (з тієї ж сільської ради, під знаком^), а після крапки з
комою – дещо дальших, але тільки в межах адміністративного району. Подано сучасні форми
ойконімів – за [АТП] і гідронімів – за [СГУ]. Для інших країн прийнято меншу деталізацію – РФ
(Татарстан), Pl (Sieradz). Знак < читають "(походить) від"; + – стара назва; * – реконструйо-
вана форма. ТОПООСНОВИ написано капітальним шрифтом, ключові для розуміння назви
виділені (жирний шрифт, підкреслення, рамки).
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 229
Поливанівка, половці, половина.
Не забудьмо, що Полтава не була поселенням давніх слов'ян. У літопису вона
згадана тільки раз під 1171 роком як Лтава. Цей город лежав поза межами Переяс-
лавського князівства на річці Ворсколъ у глибині землі половецької. Хто ж там жив ?
Карта і прізвища зберігають історію зникнення звука Х у слабкій позиції перед Л
(перс. pählivān 'герой, борець' > тур. pehlivan, каз. палуан, стсл. бълъванъ [ЕСУМ, І,
226], c. Поливанівка Дп, Поливанів Яр Чв, прізвище рос. Поливанов [Баскаков
1979,34], або р.БаГлай Хм, с.БаГлаї Хм > р.Балай Од, с. Балайчук Од). В такому разі
дістає підставу гіпотеза *поХлов-инъ > полов-ина, з якою варто пов'язати два "ка-
мені спотикання" вітчизняної етимології – полов-ець і полов-ин-а. З історії обох
слів існує чимала література (вказана у [Фасмер; ЕСУМ]). Варто звернути увагу на
паралельне згадування у словниках основ полов- і булан- (половка, половуня, по-
ловуха, половуша, полуня "булана корова", половко "буланий віл"; білор. палавы
"половий (про масть тварин); буланий (про коня)"; чес. словац. plavý "бляклий, бу-
ланий" [ЕСУМ, V, 496]), при тому, що буланий має відповідники у всіх тюркських мо-
вах, у т.ч. з п-, як в алт., хак. пулан, чув. пăлан; є і родове ім'я Булан з паралельно-
го БулГан [Баскаков 1985, 44, 22]. Для всіх вихідним матеріалом можуть бути ірано-
мовні варіанти етноніма парфянців (пахл-, болх-). Тоді поле Половецьке – це "степ
парфянців" (до всього, засновник Парфянської держави Аршак був скіфом [Страбон,
316], див. також [Тищенко 2009ґ]).
Не виключено, що давнішими, лексично спорідненими з етнонімом половці є
імена племен, переможених ґотами у Наддніпрянщині – спори і спали [Вольфрам,
70]. О. Стрижак першим наблизив етнонім спалів до назви "м. Шпола невідомого
подження в оточенні таких поселень як Кримки, Лебедин, Сигнаївка, Товмач, кожна
з яких указує не тільки на значні історичні глибини місцевого осілого життя,
але й на етно-територіальні напрями дозаселення краю" [Стрижак 1991, 56]. Якісь
форми цієї основи могли далі еволюціонувати у Шпір-, Шпир-, Шпиль-.
Що до слов'янського полов.ина, відомого і фіннам (puoli), і мадярам (fél), то і
для них спільним джерелом також може бути основа паХла-: старі землевласницькі
традиції іранців навіть у степах відомі здавна, пор. у Страбона: "(Скіфи у Криму) пе-
редають свою землю у володіння тим, хто хоче її обробляти і задовольняються, як-
що отримують за це певну домовлену платню" [Страбон, 199]. Далі пор. по-
лов.инщина "оренда землі з віддачею половини врожаю власникові землі" [ЕСУМ,
IV, 497]. Зі свого боку, саме на землевласників-іранців в Україні вказують назви Ди-
канька Пл, Деконка Дп, Диханівка Чг, Диханівське Зп та ін. (пор. перс. дехкан,
тадж., узб. дехкон 'землевласник, іранець' [Гафуров, 143]). Викладене також під-
тверджує можливість виведення полов- < паХлав-.
Обеста.
Наведені на картосхемі (рис. 1) 38 давньоіранських запозичень в українському
словнику (у тому числі третина з Авести) [Тищенко 2008б, 60-75] дають підставу
сподіватися на збереження більшого сліду від тих потужних контактів. І це спонукає
до глибших студій топонімії України. Доленосним стало пов'язання назви сіверської
річки Обеста з самим ім'ям священної книги зороастрійців ("вогнян", іранських ша-
нувальників вогню). Справді, ім'я Авести (від давньоір. apaesta 'обґрунтоване вчен-
ня') неможливо не впізнати у гідронімі Обеста. Однак, окремо взятий, цей факт мо-
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 230
жна було вважати і випадковим збігом. Виразно схожі на нього топоніми лише зго-
дом були виявлені на великому просторі Європи від Росії (Апаст.ово у Татарстані) до
Італії (Ovasta), Нідерландів (Avest) i Швеції (Avesta) [Тищенко 2009б] (рис. 9).
Слід нагадати, що Авеста – це не лише святе письмо зороастризму, але й основ-
не джерело з іранської історії, суспільного й державного ладу, економіки давньо-
іранських племен і народів, включно зі скіфами. Збережені уривки знань античних
авторів про скіфів, їхню мову, культуру, суспільні інститути стають конкретно зрозу-
мілими лише у світлі порівняльних даних іраністики, передусім матеріалів Авести
[Бонгард-Левин, Грантовский, 283-284].
Рис. 10. Три історичні пері-
оди поширення топооснови
Апаст-/ Обест-/ Авест-
Найстаріша форма основи має
приголосний -П-, новіша -Б-,
найновіша -В-. Видно, що в
топонімії України збережено
слід двох історичних періодів
іранського духовного впливу;
це добре відповідає наведе-
ним фактам словника. У По-
волжі показано давні лексичні
запозичення з мови Авести:
мордовські azoro 'Ахура, пан',
Azorin'e Pavas 'Господь Бог' з
відповідниками в удмуртській
(uzir 'багатий', комі-зирянській
ozir 'тс.', мансі āter 'князь'.
Світлосірою заливкою пока-
зано ареал центральносло-
в'янської групи/ смуги мов.)
Рис. 10. Фронтальні студії
виявляють щораз більше
зороастрійських реалій
Розшукано ще одну основу
Опоч- (початок її – слов'янсь-
кий відповідник двох перших
складів дір. Apaesta). Додані
топоніми від основ Барсам-,
Фравеші-, Шпенд-, Пирят-
(знак π), Урван- (NB: біля
Олонця – УЛЬван- таки ж з
аланським Л!, там само Ры-
пушкалицы, пор. Репужинці
Чв, ІФ) – зі значеннями: 'бар-
сам; душа праведника; свя-
тий; пиретей (храм вогнян)';
душа людини; лат. repugnare
'відкидати (віру)'. Ці проміжні
схеми мають підготувати чи-
тача до сприйняття підсумко-
вих карт (рис. 14-16, 18)
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 231
З'ясувалося, що таке ж поширення у топонімії мають більш і менш істотні деталі
цього вчення (рис. 10) – однієї з найдавніших "реліґій пророків", що виросла з іран-
ської міфології [Бойс]. Тільки тоді, опинившись у силовому полі десятків (а потім і
сотень) тематично пов'язаних з ними назв, топоніми Обеста, Опечень починають
сприйматися як більш імовірний топонімічний слід давньої обізнаности з зороастри-
змом там, де ці назви збереглися, а отже й серед наших предків.
Рис. 12. Маг з барсамом у тіарі з навушниками-"каплями" (золота платівка з Амудар'їн-
ського скарбу, Британський музей). Заратустра (фреска з розкопок в м. Дура-Европос,
Ірак). На ритоні зі слонової кістки з Ольвії зображені парфяни (тоді вони жили й "на-
впроти Ольвії" – відразу за Чорним морем, де тепер турки...).
Барасонівка, Бершадь.
До кола зороастрійських назв належить і топооснова Барсан- 'барсам' (ритуа-
льний предмет маґа) (Барасанівка = Барасонівка/ Барсове Км, Бершадь Вн, пор.
Barzan 3 Іран, Barsum Азерб., Barsāna Індія, Barshom Єгипет). По цілій Європі ця то-
пооснова збереглася на краях ареалу поширення авестійських назв (правило пери-
ферійних архаїзмів): у Болгарії ● Берсин, в Албанії Bёrshin: поблизу Gabrricё і уніка-
льна назва Fraveshi (!) < пор. авест фраваші 'душа праведника'; в Румунії ● Bârsana
2, в Італії ● Barzan.iga (пор. там же GAVR.iago), у Франції під Бордо ● Barzan:
^Talmont, Givresac (пор. le havresac 'мішок з вівсом') і ● Berson: ^Gauriac; у Нідерла-
ндах ● Barchem (в околицях Avest !, Varssel, Varsseveld), навіть в Анґлії три села Bar-
sham біля узбережжя, у Німеччині Baarsen i ● Barsinghausen (неподалік Havelse,
Köthel, Garbsen, відома з історії місцевих слов'ян гавань Rarog < сокіл Веретрагна).
На півночі і сході Європи це назви: у Литві ● Barsoniškiai (неподалік Vanagiškiai 'Ве-
ретрагнине, Рарогове', Barvoniškies 'Парфянське'), в Росії ● Барснево, Барсаниха
(Новг.: Пальцево, Погорелово), ● ВЕРЕСИМовка (Новг.: Борзаниха, ОПЕЧенский По-
сад, ФАУСТово < *Апаст- на березі озера Пирос !!), – пор. укр. ВЕРЕСНя Кв, Жт, ВЕ-
РШНиця Жт, прізвище Вершигора, оз. ОПЕЧень Кв і кілька назв від основи Фаст-
(ідея В. Ставнюка). Барсам являв собою жмут трави (пор. і алб. bar 'трава', barišts
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 232
'зелень'). Трава символізувала минущість людського життя (пор. і у християнстві:
"Усяка плоть – трава, і вся краса її – як цвіт польовий..." (Ісаія 40,6; 1 Посл. Петра
1, 24) [Бойс, 12, прим. М. Бойс]). Сучасний барсам – це металева трубка, у навер-
шок якої перед молитвою дастур вкладає пучечок трави (рис. 12:3). В Україні така
назва збереглася у не раз перероблюваній топонімії Криму: ● Барасонів-
ка=Барасанівка/ тепер Барсове Км (Совєтський): ^НЕКРАСівка, Дмитрівка = ХЕЙРУС+ < ґотс.
heirus 'меч'; ВАРварівка. Також ● Бершадь Вн (рц): БИР.лі.вка < пир-, ПОТАШня < ав. аташ
'священний вогонь'; ЯЛАНЕЦЬ < пор. чес. jehlanec 'піраміда', ДЖУЛИНка (ці згадки можуть
свідчити про те, що частина зороастрійців прибула з Єгипту).
Рис.13. Атешгах-е Барзін [Гафуров, 132] (божниця парсів) під Баку. Ритуальне багаття на
святі Садех у Кермані. Сучасний маг з барсамом (пор. в Україні: СадІВЦІ, БілІВЦІ, БілЯ-
НИ, БілИЧІ, БілоУСИ, ЗАМНИУСИ, Білоголови, Білобожниця, Білоцерківці, Біла Церква...)
Пиретеї – в Україні ? Картосхема на початку статті (рис. 2) відображає серед
іншого протиставлення Л/Р в основі Пилят- ~ Пирят-, яка може бути співвіднесена
з грецькою назвою храму вогнян – пиретеєм. У XV книзі своєї "Географії" грецький
географ Страбон (64 р. до н.е. – 27 р. н.е.), свідок кінця доби еллінізму, наводить
подробиці життя персів у Каппадокії. Він, зокрема, пише: "У Каппадокії є великий
клан магів, яких звуть пирети, і багато храмів перських божеств... У персів є також
пиретеї – великі обгорожені священні ділянки. Посеред кожної є жертовник з ве-
ликою кількістю попелу, на жертовнику маги підтримують невгасимий вогонь (NB,
поняття. – К.Т.). Щодня заходячи до пиретею, маги промовляють там майже цілу
годину молитви, тримаючи перед вогнем в'язку лозин; на головах у них повстяні
тіари, навушники яких звисають обабіч по щоках, закриваючи вуста" [Страбон, ІІІ,
XV] (див. рис. 11:1 [Ртвеладзе, 29], про "навушники" ще буде далі). Згадана в'язка
лозин – це зороастрійський барсам.
Таким чином, у світлі цих відомостей Страбона топооснова Пирят- може бути
продовженням не ір. Пурат, ар. Фурат 'Євфрат', а грецького терміна 'пиретéйон' –
пор. гр. πύραιθοι 'перські шанувальники вогню' (вогняни), πυραιθεῖον 'храм
вогнян' [SGP, III, 768]. Про пиретів і пиретеї в Україні найімовірніше нагадують на-
зви селищ і міст Пирятин Пл, Рв; Пиратин Лв 2, Пирятинщина Пл, Пилятин Чг (зі
старим сарматським -л-), імовірно також Пиротчине См. У топонімії навколо них ви-
стачає свідчень давньої присутности зороастрійців: ● Пиратин Лв (Жовква): ^МІЛява
< о. Мілет, де греки контактували з персами Анатолії; КОСТиїв < кусті, БІЛани, ПАЛЬЧиши-
ни, ЖИГАЙли; ● Пиратин Лв (Радехів): КУСТин < кусті, НеМИЛів < Мілет, СУШне < Саоша
'месія'; ● Пирятин Пл (рц): БІЛОЦЕРКІВці, ПО.ВСТин < Авеста?, УСівка, САСИНівка <
сасаніди; ● Пирятинщина Пл (Гадяч): ^РУДка-Степ, ТриГУБщина (чи не "біла губа" є треть-
ою?: пор. с. Білогуби Пл); БІЛенченківка, БУХАЛове < Бухара, Кругле ОЗЕРо, ОБУХівка <
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 233
Бухара, зМАЖине < Мазда, ВЕСЕЛе, КИЇВське, СОСНівка, КИЯшківське, КРУГлик; ● Пирятин
Рв (Дубно): ^П.ОВЧа < Авеста?, МИЛЬча < Мілет; БІЛогородка, БІЛОбережжя, НаРАЇв <
Рай 'Рага, Тегеран', САДи 2, КОСТянець < кусті, ОЗЕРяни, СТУДянка, СОСНівка, ЯСИНівка; ●
Пилятин Чг (Козелець): Гло.МАЗДИ < Мазда, БІЛейки, ДЕШки < дагма, БОРСуків < перс?,
барсам?, ПАРХимів < Парфія, БІЛики, НаБІЛЬське, ОЗЕРне; ● Пиротчине См (Кролевець):
^ГРЕЧкине; АЛТИНівка < тат. алтин 'золото', імовірний переклад складу зард- 'золото' з імені
Зардошт 'Заратустра', тут же р. БІЛЬця = БІЛЬка [СГУ, 57], АРТюхове < ір. арт 'божество',
БІЛОгриве, (у XVII ст. і с. БѢЛка), ГУБАР.івщина < ґабр-?, Червона ГІРка < *Красна,
ПОГОРілівка, ГРИБаньове, ВЕСЕЛі ГОРи, З.АГОРівка, З.АЗІРки < Азор- (Ахура), ЯРове,
ЯРо.СЛАВ.ець < Ахура + слав- (звідси ж і язичницьке ім'я київського князя, хресне ім'я якого
не випадково ЮРій-Георгій).
Назви від основи Пир(я)т- є і в Росії, як-от ● Пырятинка Орл.: ПАЛЬКевичи, ВАРка,
СУХанка, КОРОБово, КАРПово < карб, карабан 'маг', ГАВРилово; ● Пирютино Тверс.: Греш-
никово, ЮРЯтино < Ахура, МОН.ЧЕРово < ім'я давньоір. Манучехр 'з роду Ману (давньоір.
божество)' [Гафуров, 204] (пор. і прізвище рос. Манучаров), ур. СТАРШевицы < Стърш-
'Ксеркс', КАРПово, ПАЛино, УСово; Пирютино і ● Пирочи Моск.: МАТЫРа < Мантран (ім'я
Заратустри), ● Барятино, ЗИМИно < ар. зіммі 'люди релігій Завіту', немусульмани; Пальные,
Поляны. Тоді ● Барятино Калуз.: ЗИНЕевка (пор. ЗІНове під Путивлем), МАЗино, БАРСуки.
Імовірно, від цієї зороастрійської реалії походять і прізвища Барятинский, Баратынс-
кий, Воротынцев. Аналогічні топооснови відомі й у Польщі: ● Boratyn під Ярославом
(Surochów); ● Boratyniec 2 під Сєдльце (Szerszenie, Sokóły); ● Boratyńszczyzna під
Білостоком (Surażkowo, Olszanka). В Україні це вже згадане Драбове-Барятинське Чк.
Як бачимо, ключові поняття зороастризму добре упізнавані у складі основ топо-
німів на карті: АВЕСТА-, БАРСАМ-, УРВАН-, ФРАВЕШІ-, ПИРЯТ- (рис. 10)...
Існують також ознаки трьох етапів поширення цих топооснов…
Зороастризм у Європі?
Який історичний процес міг розкидати його так далеко?
В околицях сіл з такими назвами виявлено численні топоніми від основ ГАБР-,
ГАВР-, ГАБЛ-, ГАВЕЛ- – і це виводить на проблему ґабрів.
Ґабри. Вивчаючи матеріал про недавню знахідку багдадської жаровні в околи-
цях села Обин (Åbyn) у шведській провінції Gästrikland за 130 км на північ від Сток-
Рис.14. Арабське завоювання Персії і втеча ґабрів. Парська божниця у Бомбеї
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 234
гольму, автор звернув увагу на виняткову збереженість звукового матеріалу імені
Авести у назві шведського міста Avesta і повідомив про це у публікації [Тищенко
2009а, 93 і вкл. І]. До Швеції бронзова жаровня подолала довгий шлях. Мабуть її
привезли Волгою варязькі купці. Кілька років тому цю річ знайшли школярі у щілині
між скелями. Виготовлена у Багдаді близько 800 р., жаровня заввишки 40 см була
призначена для опалення приміщення [Vikings, 13]. Тепер це один з експонатів му-
зею в адміністративному центрі району знахідки – місті Євле (пишеться Gävle
[jævle]). Нинішня відмінність у вимові назви міста виникла за останні століття, а на-
писання Gävle вказує на давнішу вимову "Ґявлє", що нагадує європейські топоніми
(у тому числі з сарматським -л-) від основи Ґабр-/ Габр- 'зороастрієць', – пор. на-
зви р. Havel у Німеччині, м. Габрово у Болгарії, Havlov i Habří у Чехії, Gavre, Havre у
Франції. В околицях цих міст і селищ було виявлено спільні для них топооснови
зороастрійської тематики, що й стало ключем для ідентифікації величезного
європейського масиву авестійських назв.
Про те, що ґабри тікали від ісламу, відомо давно (рис. 13:1). Ґабри (з перс. gabr
'зороастрієць' < ар. kāfir 'невірний') – перси, які чинили опір ісламізації по арабсько-
му завоюванню VII ст. і зберігали зороастрійську реліґію. Багато їх еміґрувало, зок-
рема до Індії (парси, рис. 13:2; їх там понад 100 тис.). В Ірані вони залишалися без-
правними до 1882 р., коли отримали рівні права з іншими персами. Зараз ґабрів бл.
30 тис. – переважно у провінціях Єзд і Керман [Robert, II, 776]. Але про їхнє поши-
рення у Європі в давні часи дотепер не було відомо нічого. Термін "ґабр/ джебр"
представлений в Україні, очевидно, у назвах від основи Щебр-/ Щерб- (пор. ЩЕБ-
Ри, ЩЕРБинівка См), у пристосуваннях з метатезою (перестановкою приголосних –
Граб-/ Греб-: Граби Жт, Гребля Кв), у формах з сарматським -л- (Чапл-: ЧАПЛі Дп,
Лв), у топонімах від основ Гавр-/ Явор-: ГАВРики См, ГАВРо+ Км, ЯВОРів Лв.
Як сказано, околиці сіл з цими назвами насичені іншими топонімічними ознаками
зороастрійського минулого. До них належать: імовірні продовження імені Авести (р. Обеста
См, Опішня Пл (пор. Опочня Тульс.), Опачичі і оз. Опечень Кв); ім'я Заратуштри, автора
найдавнішої частини Авести, її 17 Ґат – перс. Зардошт 'Заратустра' (рис. 11:2; пор. Золотоно-
ша, Золочів і навіть Алтинівка См з р. БІЛЬця ! NB); ім'я верховного зороастрійського бо-
жества (Ахура Мазда) в основах Юр-/ Яр- (ЮР'єве) і Маз(н)- (характерні околиці с. МАЗів Лв
(ЗОЛОЧів) {ЗАРВАНиця, ОПАКи (Апаста?, пор. Опачичі Кв), ГАВАРеччина !, Ремезівці < ішкаш.
remuzd 'сонце' [Абаев 1990, 81]}); імена інших іранських божеств Зурвана, Харахваті (За-
рваниця Лв, Тр, Горохуватка Кв, Хк); імені іранського месії Саоша (Сош-/ Сох-: Сошище
Тр, Сохужинці Хм); етнонім парфянців (ПАРФЕН, до 1960 р. Парфени См), з яких походила
іранська царська династія аршакідів; імені царя Валаша (Вологеза) [ВИ, ІІІ, 134-135], що
наказав бл. 484 р. записати збережений усною традицією текст Авести (Волош-/ Волох-:
численні ВОЛОШки); грецькі назви місць авестійського культу – пиретеїв (Пирятин Пл, Рв,
Пиратин Лв 2, Пиротчине См); назва ритуального пояса кусті (КУСТичі Вл); назва куль-
тового предмета барсама (жмут трави або лозин, який маґ тримає перед вогнем під час мо-
литов: БАРАСОНівка Км, також ТРАВкине Чг, ТРОСТянець 20 назв); назва жерців карабанів
(Карв-/ Карп-: КАРАБАНи Чк, Чг), назва жерців халдіїв (топооснова Холод-, а також с.
ХОВЗівка См, ХОВДіївка Чг, пор. ХОЛЗовка РФ (Курськ)); вказівки на білий одяг зороастрій-
ських магів-дастурів (БІЛичі, БІЛЯївки) та їхню білу пов'язку на вустах (численні БІЛОУСи,
також ЗАМНИуси Хк (!), – рис. 12:3); свята Садех (десятки сіл САДки, САДківці Вн, САД-
ковичі Лв – рис. 12:2, 17 [Kerman, 60-61]), ознаки культу сонця (топооснова Хорос-/ Хо-
рош-, пор. давньослов. Хорс, перс. хоршід 'сонце': ХОРОСна ІФ, ХОРОШів Хм; топооснова
Ремез-, пор. ішкашімське remuzd 'сонце' [Абаев 1990, 81]: РЕМЕЗівці Лв, ДЕРЕМЕЗна Кв;
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 235
також СОНЦЕве Лг, Дп, Дц, Кг, См). Така насиченість подробицями не мусить дивувати: хоча
ці назви давно відомі на побутовому рівні, але досі вони не мали наукового пояснення.
"Свої іранці" біля ґабрів. На "своїх іранців" – кимерійців, скіфів, сарматів
(аланів, ясів) – у тополандшафтах навколо сіл з назвами заратустріанської тематики
вказують відповідно топооснови Чемер-, Сак-, Сарн-, Вовн-/ Вільн- (кимерійці,
саки=скіфи, сармати, алани). Важливими ознаками є також: слід давнішого (VI
ст.) перебування в цих же краях ченців-єванґелізаторів сирійської церкви Якова
Барадеї (Яковлівка, Бородаївка [Тищенко 2008б, 416]), згадки повторного охре-
щення (Перехрестове, Хрещатик), єретиків (Каціри, Катеринівка), т. зв. Адамової
церкви V-VII ст., яка не визнавала хрещення дітей (чимало Адамівок [там само,
466]), назви від ар. зіммі 'люди вір Завіту', немусульмани (ЗИМне Вл, ЗИМ.ОГІР'я
Лг). Тут же помітна кількість назв від імені Михайло, мабуть через те, що
архістратига Михайла зображували з вогняним мечем, і це мало примирити з охре-
щенням учорашніх шанувальників вогню.
Інша підгрупа назв може вказувати на шлях і обставини прибуття ґабрів-
вигнанців з узбережжя – Берег-, Кий-, пор. тур. kıy(ı) 'берег'?, Ял- < гр. ялос
'берег', Кайнари Кв< ір. кенар 'берег, край', Ріпки < лат. ripa 'берег', також Поморя-
ни, Моринці; топооснова Весел- – імовірно < весло; на осередки зороастризму в
Азії (Рай-/Рог- з ранішого Рага 'Тегеран' – ось чому Рай.город, Мед- 'Мідія', Сасан-
< сасаніди, Холод- < Халдея, халдії?, Тарас- 'порт Тарсіс', Бухал-, Обух- < кит.
Бухо VІ ст. = Бухара [Ртвеладзе, 202]) і Африці (порт Кирена > Кирнички, Корнин;
порт Канопа > Конопниця). Ознайомившись з наведеною групою топооснов, уваж-
ний читач далі може сам переконатися в тому, що вони весь час повторюються на
карті навколо назв зороастрійського пласту.
Ґабр > Гавр-. В інших топонімах (а їх десятки) той самий корінь Ґабр- у сло-
в'янському середовищі еволюціонував у Гавр- (при цьому основу Гавр.он- з перс.
gäbr-ān 'ґабр-и' (мн.) цілком могла зазнати переосмислення на кельтському ґрунті, –
пор. кимр. gafr-an [gavran] 'козеня', див. нижче):
● Гавр.онці Пл (Диканька): ^МИХАЙЛівка; ГОРЯНщина, БОРОДаї, ЯКОВенщина, ГОРБа-
тівка; ● Гавр.онщина Кв (Макарів): Червона ГІРка, КОЗичанка, ПОЧЕПин, ЮРІВ 2, СОСНів-
ка, ЧорнОГОРодка, ЯСН.ОГОРодка; ● Гавро (Отрадне) Км (Севастоп.).
Отримавши в тюркомовному середовищі (печенігів, половців, татар) прикметни-
кові словотвірні суфікси -чи/-джи, -лі, корінь ґабр- увійшов до складу основ Гав-
ри-ші, *Гаври-лі, цілком самодостатніх для вжитку у степовиків упродовж століть:
● ГАВРи.ші (ґаври.джі 'ґаброве') Хк (Богодухів): ^ЗАМНИУСИ ! (що це може означати –
див. рис. 12:3 [Бойс, 160-7]), ПАВЛове (про павликан див. нижче), СУХини, КИЯНи,
Ск.ОС.ОГОРівка < ос 'яс, осетин' + Ахура, ЩЕРБаки, ПАЛЯНичники; ● ГАВРи.ки См (НеДРИ-
ГАйлів): ^КОЗельне NB та ін. У місцевому слов'янському середовищі сполуки "Ґабр +
чи/лі" з часом дістали звичайне словотвірне оформлення з суфіксами -івці, -енки, -
івка, -ове, -еве, -як.
Через якийсь час після прийняття християнства образ архангела Гавриїла (за
асоціацією з самодостатньою формою *Гаври.лі 'ґабрське') цілком міг заступити у
масовій свідомости чимраз дальші спогади про їхнє справжнє вогнянське минуле:
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 236
Рис. 15. Зороастрійський пласт топонімії України і Центральної Європи (див. рис. 16,17,19)
● Гаврилівка Кв (Києво-Св.): ^р. КОЗка – до с. КОЗаровичі (!); БІЛ.ОГОРодка, ГУРів-
щина < ахур, ЯСН.ОГОРодка, ЮРівка, ГОРеничі, ГОРенка, ШПИТЬки < ір. спента 'святий',
СВЯТошине, ГОРБовичі; ● Гаврилівка Пл (В.БАГАчка): ^ОГИРівка; СУРЖки, КОТЕЛівці, МИ-
ХАЙЛівка, КРАСН.ОГОРівка < кросн + Ахура, БІЛОЦЕРКІВКА; ● Гаврилівка Хк (Барвінко-
ве): ^ АФРИКанівка !, КОРБівка, ПОЛЯНа, БІЛИКів Колодязь <*кринич-?, ПАВЛівка 2; ● Га-
врилівка Хк (Борова): ^ЯСИНуВАТе; КРАСН.ОЯРське, БОГУславка, ГОРОХУВАТка < Харахва-
ті; ● Гаврилівка Хк (Н-водолага): ^БІЛОУСівка !, БІЛицьківка, КАРАВАНівка 2 < карабан;
СОСОНівка, ПЕЧІЇвка, ПАВЛІВКа; ● Гаврилівка Чг (Бобровиця): БІЛОЦЕРКІВЦІ, ТРАВКи-
не, ГОРБачі, ОС.ОКОРівка < ос 'яс, осетин' + Ахура (пор. вище С-к-ОС.ОГОРівка), ОЗЕРяни,
СУХиня, бУГЛаки < по + вуглі, ЯРоСЛАВка; ● Гаврилове См (С-Буда):^ ГАВРилова СЛОБода;
БІЛОУСівка !, КРАСНОЯРське, РІГ, ПОЛЯНка, КУСТине !, КУДО.ЯРове < тадж. xuda + Аhura,
КАРПеченкове, КРЕНидівка < Кирена.
Дриги. Слово дрига – інша цікава історична реалія, пов'язана зі світом Авести.
Відомо, що в історії Наддніпрянщини – це ятвязька назва київських слов'ян [Гаучас,
карта 1, леґенда], але разом з тим у зороастризмі дріґу – це 'праведний зороастрі-
єць' (!) [Бойс, 46]. На Лівобережжі є виразний слід цих слів у назвах с. ДРИЖина
Гребля Пл і м. НеДРИГайлів См (на карті Боплана 1650 р.– Drihalow). Це ще одна
вагома вказівка на іранський складник предків київських слов'ян і полян.
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 237
● р. ДРИГалів л. Сули Пл (= Drihalow, Drihalowy, 1785-1859, вона ж ДРИГайлиха) у м.
НеДРИГайлів; ● руч. ДРИЖава п. ОСТРа < Авест-? у с. КОЗари Чг (Носівка); ● р. ДРИЖи-
на у с. БЕЛЕїв ІФ (Долина), = DRYŻyna, DRYŻna; ● пот. ДРИХалів у с. Вел. РОЖин < Рага
'Тегеран' ІФ (КОСів), 1794: "po Potok GLĘBoki DRYCHalow zwany" [СГУ, 183]; ● ДРИГлів Жт
(Чуднів): ^Кихті; БУРКівці, ВІЛЬШанка, БЕЙЗИМІвка, КАРПівці, ВОЛОСівка, ДОВБиші,
ЯСН.ОГІРка, МОТРУНки, П'ЯТка, ЯСОПІЛЬ, РИЖів...
Ґабр > Коз-. У мозаїчному заселенні Наддніпрянщини були й кельтомовні се-
лища, що досліджено окремо [Тищенко 2006; 20081]. Тому цілком реальним є при-
пущення про те, що випадкова близькість назви ґабрів до кельтського слова gabr
'коза' могла породити непояснимо велику групу топонімів з основою Коз- (КОЗЛівка
См, КОЗЕЛець Чг, КОЗИЧанка Кв тощо) – як слов'янський переклад топооснови
Ґабр-, сприйнятої нібито як кельтська. На це вказують "нелогічні" форманти окре-
мих назв: ● КозЕВЕ Лв (Сколе): ^ОРЯВчик 3; ГРАБовець, ВОЛОСянка, ЯЛИНкувате, ЗаВАД-
ка, ЗИМІвка, ПОГАР, РоСОХач, СУХий Потік, С.МОЖе, НАГІРне, ГРЕБенів, ЯМЕЛЬниця < че-
мер; ● КозеРОГи Чг (Чг) 'ґабри з Раґи?' (Тегерану): ПАВЛівка; ● Коз.оВАТа Вл (Ратне) 'ґабри
з Ваті': ПІДГІР'я, АДАМівка, ДОШне, КОНище; ● КозоДУБ Дп (КРИНИЧки) 'ґабри з Дворіччя?'
(або охрещені? < ґотс. daupjan 'хрестити'): ^КОРОБчине; ПІДГІРне, СУХий Хутір, УЛЯНівка,
ТАРАСівка, МИХАЙЛівка 2, ПОЛЯНа, КАТЕРинівка 2, ПАВЛівка, ГУРівка, РОГівське, КОТЛярівка.
Таким чином, нове
явище VIII ст., позначе-
не перським словом gabr
(з ар. kafr 'невірний'),
імовірно, було витлума-
чене через давно відомі
у Наддніпрянщині звичні
кельтські слова із зна-
ченням 'коза, кóзи', ви-
падково близькі за зву-
чанням до перс. gabr.
Справді, давньоірланд-
ською 'коза' – gabor, да-
вньобретонською – gabr,
середньокорнською –
gaver; існував і ґалльсь-
кий топонім Gabromagus
'козине поле' [GPC, II,
1370]; сучасні валлійські
(кімрські) слова gafr (мн.
geifr) 'коза, кóзи' вимовляються тепер [gavr~geivr]. (Пор.і КОЗине болото на ХРЕ-
ЩАТИКу в Києві, поблизу КОПИРів Кінець (до нього ще буде нагода повернутися),
р. КИЯнка, ГЛИБочиця, г. _ХОРивиця, ЮРХовиця < Ахура?).
Чому коза – дереза ? Документально засвідчена тотожність схожої на етнонім
"дрига" основи назви р. ДРИХАлуй (1774: TREHAlui) і ДЕРЕХлуй, ДЕРЕГлуй у с.
Остриця Чв (Глибока) [СГУ, 183] < *Bothr-. Тоді можна формально пов'язати з цими
назвами гідроніми ДЕРЕГова Хк, ДЕРЕЗівка Хк і п'ять назв балок ДЕРЕЗуВАТа < дри-
ги з Ваті? (Один з потоків ґабрів імовірно ішов з колхидського порту Ваті, що й мог-
ло зумовити цілий пласт назв: у такий спосіб вони набувають осмислености: р. Гав-
Рис. 16. Північний край ареалу зороастрійських
назв у топонімії Росії
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 238
рувата, с. Бугрувата, Лозуватка, Розсохувате – 'колишні ґабри з Ваті; лази з Ваті; ті,
що вірили у Саошу, а тепер прибули з Ваті'.) Істотно, що окремі назви від основи
Дерез- теж мають синонімічні основи Дерег- і Дерк- (● б. Дерезувата ... л. ЛОЗової
< Лазика; 1894: ДЕРЕГоватая; ● б. Дерезувата ... п. ДЕРКулу NB) і не раз пов'язані з ос-
новами групи Габр-, як-от ● р. ДЕРЕЗА (= Нерушай < ір. роушан 'світлий, білий'?) п.
ГРАБовського лиману [СГУ, 386].
Дивовижною, хоч відразу й не помітною особливістю назв від основ Дерк-/
Держ- (з Дерег- 'дрига') є те, що у їхніх околицях регулярно десь прихована назва
з основою Коз-: ● Деркачі Жт (Овруч): БІЛка, КОЗулі, ПАВЛюківка; ● Деркачівка Пл
(Н.Санжари): КОЗуби, КУСТолове 2; ● Деркачівка См (НеДРИГайлів): ГАВРикове, КОЗель-
не, ОВЕЧа; ● Держаки Хм (Білогір'я): КОЗин, ЮРівка; ● Держанівка Вн (м. КОЗятин):
ГУРівці, БеЗІМЕНне, с. КОЗятин; ● б. Дерезувата ... п. КАЗенного Торця...
Що більше, це такі "кози", що в околицях інших ґабрських сіл, очевидно, не без
підстав перетворюються на козарів і козаків, як-от р. КОЗка у селах ГАВРИлівка і
КОЗ.АРовичі Кв (КСв), тобто, ці топонімічні контексти можуть вказувати на цілком
природну участь груп ґабрів в українському етногенезі:
● Дерезівка Зп (Вільнянськ): КОЗаче; ВИШНяки; ● Дерезувате Зп (Синельникове): КО-
Зачий Гай; ● Держанівка Чг (Носівка): КОЗари; ВИШНеве, КРИНИЦя, КОРОБчине; ●
Деркачівка Чк (ДРАБів): КОЗаче, КОЗоРІЗи < ріг-?^ КАРАБАНи; БІЛОУСівка, БезПАЛЬче,
ЗОЛОТОношка; ● Дергачі Хк (рц): КОЗача Лопань; ГАВРилівка, БІЛаші...
Таким чином, принаймні фольклорна "коза-дереза" – це, ймовірно, ґабр-дрига,
два слова-синоніми. Щось чуже і страшнувате, але не дуже... З іншого боку, загад-
ковий вираз КОЗАРлюга зі схвальною і шанобливою конотацією, який, всупереч
ЕСУМ, не хоче вкладатися у прокрустове ложе козацюги: в нього своя історія, – зга-
даймо і р. КОЗка, що тече від с. ГАВРилівка до КОЗарович Кв (КСв).
Однак це ще не все. Тюркською 'коза' – keçi, мадярською – kecske. І їхній корінь
може лежати в основі назв ● Кичинці Чк (Корсунь-Ш.): ДРАБівка !, НеХВОРОЩ <
farište 'янгол'; ● Кицівка Хк (Чугуїв): ЗаРОЖне, ГАВРиЛІвка, ЮРченкове; ● Кичук Од
(Миколаївка): ЖУРівка, ШАБЕЛЬники < жабер?; ● Кичк.ирі Жт (Радомишль):
^ЮРівка, КОЧЕРів !^ПОТАШня, ІРШа, БУГЛаки, ЖУРавЛИнка, РАЇвка. До Х ст. на
місці -и- вимовлялося -у-, отже, можливе Кичк.ирі < мад. kecske + úr. Тоді значення
останнього топоніма мало б бути 'ґабрські бояри' (те саме, що й Коз-ир-і NB ! 5,
пор. коз.уря (зменшувальна й пестлива назва козака) [Грінченко, ІІ, 266], [кóзора]
'старша масть'; р. КОЧ.УРівка у с. КОБРинове Чк (Тальне) < ґабр!). З іншого боку,
ця модель відповідає основі Кочу-бей- (8 назв + Коцу.пії.вка См, Коцю.бин- 4, але
ж і Козу.бі- 3!), Коч.урів Вн < мад. úr 'пан', Коц.юри Вл, Кот.юр.жи- < коц- + úr
+ ji, Кочерг- 4 (пор. прізв. Кочержинський), а також Кичк.ас (1701: Koczkas) – не
"малий яс", а "ґабр-ясин", – аналогічне за змістом до назви р. Качик.алон Км (Сева-
стоп.) в одному районі з с. Габро (тепер Плотинне) і р. Кача.
Карапани. Карапани у іранців – те саме, що халдеї у Вавілоні: це жерці, во-
рожбити, чаклуни. Авестійське карапан, карб – маґ, жрець-девохвалець; карапани
– арійська суспільна верства маґів, відунів, знахарів, які практикували шкідливу або
захисну маґію [Шапошников, 332, 16]; у тексті Авести згадано чорних маґів, злости-
вих карапанів, чорного маґа-карапана [Шапошников, 74, 79; 102; 159]. Пізніша на-
зва карапанів була карабани і карби, пор. прізвище Карабан, Корпан. Ось кілька ти-
пових топооколиць:
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 239
● Карабани Чг (Новгород-Сів.): ^ЯСНе, АРШуки < аршакиди?; ДОМОТКАНівка < ір.
*danava-xan 'річковий колодязь; колодязь біля великої річки' [Трубачев 1968, 207], ПОЛЯНсь-
ке, ДИМусове, ЯСНа ПОЛЯНа, РОГівка, УЗРУЙ < Хосров (літоп. Хоздрой); ● Карабани Чк
(ДРАБів < Дараб): БезПАЛЬЧе, БІЛОУСівка, ВЕРШина-ЗГАРська, ДЕМки, ЗОЛОТоношка^
КРИШТОПівка, ДЕРКачівка, ДРАБове-БАРЯТинське < Дараб + пиретей, ПАВЛівщина; ● Ка-
рабанове Од (Фрунзівка): ПАВЛівка 2, ПЕРЕХРЕСТове 2, ЖИГАЙлове.
Ще Ізм. І. Срезневський пояснював причину масового збереження у нас місце-
вих назв від прадавніх часів: "вони могли утриматися лише постійним знанням по-
значених ними місцевостей, відомих постійно близьким до них мешканцям". Репре-
сований дослідник литовського періоду історії України додає: "У середній Наддніп-
рянщині збереглося чимало міст зі старими літописними назвами, отже, спадково
збереглося і їхнє населення" [Клепатский, 449]. Це поготів слушно для вдесятеро
численніших назв, давніших від часів літописних, але літописом так і не згаданих:
вони дотривалих до наших днів у пам'яті нащадків тих, хто ці назви не лише вжи-
вав, але й розумів.
Навіщо реконструйовано топооснову *БІЛ.АХУРА? Вже на обмеженому
масиві топонімічних контекстів видно аналогії в будові груп назв, виділених
підкресленнями та рамками. За нестійкої усної передачі назв з гіпотетичної (це по-
значають зірочкою) сполуки *Біл.ахура тобто 'білий бог' в міру забуття її сенсу і пе-
рерозкладу морфем могли розвинутися народні пристосування, підживлювані уявою
аж до повної втрати мотивації. Назва гори Bieleboh справді існує на землях лужиць-
ких сербів у Німеччині біля с. KÖBLitz ! (неподалік є і COBLenz, i KOBLenz, і DREHSA –
готова 'дереза', сюди ж і Dresden). Основа *Біл.ахур- неминуче мала ставати
*Білогур-, звідки Біло.гор- > Білогір-, прізвище БілОКУР, нп БілОКУР.а-кине Лг,
БілОгор(од)- (знаменно, що всі три українські БілОгородки Кв, Рв, Хм – з голосним О
між Біл- і -гор-, а пізніші назви – без О: Білгород, Бєлгород).
Яскравим доказом слушности запропонованого пояснення стає назва Зи-
м.огір'я Лг: в разі прийняття викладеної гіпотези вона б мала походити від
*зим.ахур- < ар. зіммі 'люди завіту, немусульмани' + Ахура. До неї також існують
аналогії в Росії: Зимогорье Моск. (КОСТинино, ГРИБаново, БОРТнево), Зимогорье Новг. (КО-
СТково, КОБЫЛЬно 3, яЖЕЛБицы < джебр-?). Наведені далі топооколиці сіл України та-
кож цілком читабельні як мозаїчне відтворення подій:
● ЗимОГІР'я Лг (Слов'яносербськ): ГОВОРуха, РАЇвка, СУХоділ 2, ЗЕМляне (Зем- ~
Зим-), ХРИСТове, БЕРДянка; (на карті ще: ХОРОШе, КРИНИЧне, ЮР'ївка, БІЛе); пор. також ●
ОГІРцеве Хк (Вовчанськ): ^БУГРуВАТка; БІЛий Колодязь < криниц-?, ВОЛОХівське, ЗЕМля-
ний ЯР! (~Зимогір-), ВОЛОХівка, БІЛАЇвка, БЕДИН ! < Beh-Din (самоназва ґабрів: '(люди)
кращої віри') [Trousset, III, 189], ПАСЬківка, НЕСТЕРне, ЗЕМлянки...
Білозір. Говорячи про збережену в мордовській мові іранську релігійну формулу
Azorin'e Pas 'Господь Бог', Г. Паасонен зауважив, що вона має у своєму складі ще
ранню іранську (або й індоіранську) форму *asura (пор. авест. ahuro 'пан, господь')
+ пізніше pavas, pas з ір. baγa [Joki, 85; Трубачев 1967, 10-11]. У світлі сказаного з
групою топонімів від основи *Біл-огор- слід пов'язати й низку назв з доіранським -з-
на місці іранського -г-: це топоніми від основи *Біл.озор- (о > і, прізвище Білозір),
Біл.озер-, Біло.яр- (-з- > -й-). Цей здогад дістає підтвердження з історичних форм
гідронімів: р. Білозерка Хс – 1697: БѢлОЗУРка (!); р. Білозірка Хс (Верх. Рогачик) – ХІХ ст.:
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 240
БѢлОЗУРка (!!), 1769: БѢлОСЕРка, 1769: БѢлОСЕРской [СГУ, 56] < *asura (пор. також на-
зву БілОСАРайська Коса Дц села над Азовським морем).
● Біл.ОЗІР'я Чк (Чк): ЯСН.ОЗІР'я !, ДАХНівка, С.ОКИРна, ХРЕЩатик, ХУДяки < ір. xoda
'бог'; ● Білозірка Вн (Літин): ^СОСНи, ГОРОдище; БАГРинівці, ГАВРишівка, САДове; ● Бі-
лозірка Тр (Ланівці): ОРИШКівці < Аршак, БЕРЕЖанка, БОРСуки, Б,УГЛів, БІЛка 2, ВЛАШи-
нці, кОРЖКівці, ГРИБова, КОЗачки, КАРНачівка, Зелена КРИНИЦя, СНІГУРівка, ЯКИМівці,
КРАСН.ОЛУКа; ● Білозорина ІФ (Надвірна): ^МОЗОЛівка; ЯРемча, ЗГАРи, ГАВРилівка, КРА-
СНа; ● Білозерівка Вн (Липовець): ^ЩАСЛива; БІЛа, ШАНДЕРівка, МЕДівка, КОЗинці, БАР-
Тошівка, ЯСЕНки 2, ТРОЩа, РоСОШа; ● Білозерка См (Конотоп): ^ГАМАЛіївка < Амарна?,
ТОПОЛине; САХНи, САМБУР 2, ЖИГАЙлівка, ЧЕРВОНий ЯР, ЗЕМлянка, КРОСНа, ОЗЕРа, БЕ-
РЕЖне, ЮРівка, УЛЯНівка, ОЗАРичі < Azor-, БІЛОУСівка !, СОСНівка; ● Білозерка Хс (рц):
ДАР'Ївка, ЧорноБАЇвка, САДове, ЯСНа ПОЛЯНа, КРИНИЧне; ● Білий Яр Дц (КОСТянтинівка):
^БЕЗІМ'яне, ГОРБоКОНівка; БІЛОкузьминівка, БІЛА ГОРА, ПАВЛівка 4, РАЙське; ● Біло-
ярське См (НеДРИГайлів): ^ВІЛЬШана, ВЕСНОГІРське NB (чи не звідси й Вишн-? – пор.
Авешная, Вешенская РФ), НеМУДРуї, РУДка; МАЗНе, ОЗЕРне, ХОЛОДне, КУБРаки, КОРЕНеве,
ХОЛОДний ЯР, КОЗельне, ГАВРики, ГАВРишеве, САКуниха, БІЖ, ОМЕЛЬкове, КОСТянтинів;
● Білоярівка Дц (Амвросіївка): ^НижньоКРИНське, Сергієво-КРИНка; КАРПово-Надеждинка,
ГРАБське, КРИНИЧки, САДове, ПАВЛівське, Степано-КРИНка, КАТЕРинівка, МАНИч; ● Білярі
Од (Комінтернівське): Нові БІЛЯРі; КАЇРи, КАПРАНи, УЛЯНівка, ЯКОВа...
Білоконі. Та сама коренева морфема може зберігатися і в назві ● По-л-УЗІР'я <
po +(w)+ osur 'після Ахури' Пл (Н.САНЖАРи): ^БІЛо.КОНі ! < біл- + кон-? з авест. хан, сарм.
хон 'криниця!' (пор. [Топоров, Трубачев, 227], і тоді БІЛо.КОНі – авестійці з Кирен(аїк)и, про-
тиставлені у назвах РЯБо.КОНям – арабам з Кирени), Н.АЗАРенки; ЗаЧЕПИЛівка, МУШина
ГРЕБля, ДРАБинівка, КОБЕЛячок 2, КУСТолове 2, ВАРварівка, БРИЖани < ґабр-?, ГУБАРівка,
КОБи, СУХа Маячка; ● Біл.ОКОНі Пл (РЕШЕТилівка): ^ВАРвянське, ХОРУЖі; ПустоВАРи,
ДИКАНЬка, ЩЕРБаки, КуКОБівка, ТвердоХЛІБи, СЛІПки, МИХАЙЛівка, НАГІРне, РОЗСОХуВА-
Те, СУХ.ОРАБівка; ХРЕЩате, ЯЦенки;
Дані гідронімії дають повніше обґрунтування: ● р. Білоконівка (прит. Злодіївської,
Кам'янки, Вовчої, Самари, Дніпра), 1898: БѢло.КОН.овка [СГУ, 56] Дп (Покровське): КАТЕРи-
нівка, МИХАЙЛівка 2, ГАВРилівка 2, БІЛЯївка, ЯБЛунівка; ● б. Рябоконева (М.Тернівки, Са-
мари, Дніпра), також РыбаКОНова, мала у 1863 р. назву РябоКАНова !; поблизу ● яр Рябо-
конів (М.Тернівки, Самари, Дніпра) у нп РябоКОНовка, 1863: РибаКОНова, РябоКОНовъ
[СГУ, 481]. Серед українських прізвищ є і Лисокінь, і Сивокінь, але їхні основи серед
топонімів відсутні: очевидно, вони утворені за аналогією пізніше, на словотвірних
засадах дальшої розбудови української лексики. Назва ж с. Чорнокінці може вказу-
вати на тих самих маврів, що й Рябоконі.
Хоча не існує назв *Ряба Криниця, *Рябий Колодязь, але семантично тотожні з
ними гідроніми таки виявлено: ● пот. Рябого Зворина у с. Рекіти Зк (Міжгір'я) і поблизу ●
пот. Рущакова Зворина [СГУ, 481] (стсл. изворъ 'джерело'): НЕГРовець, КОСів Верх < осет.
коса 'з бідною рослинністю' [Абаев], СТУДений 2, ПриСЛІП, РЕПинне, КУЖ.БІЇ, СУХий.
Раніше було показано, що у топонімах основа Ряб-, очевидно, вказує на арабів; з
ними пов'язана і назва столиці омейядів Русафа, звідки може походити і група назв
в Україні Русава, – див. [Тищенко 2008а, 22].
Кросни > Красний > Червоний. За даними атласу Енкарта, в Росії де-не-де
ще збереглися назви, у яких для сучасних форм з прикметником красный засвідчені
прадавні форми зі словом кросный, тобто "хрещений" (тоді це з кимр. croes 'хрест'):
колишній Кросный Кут (Ростов) – тепер став Красный Кут, Кросны (Орел) – тепер
Красный, Кросная Речка (Хабаровськ) – стала Красная Речка. Це могло б пояснити й
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 241
численні назви Красна Гірка Хк, Чг, См, Красна Гора Дц – як продовження давніх
*Кросна Гора, тобто Хрестова, або Красні Окни Од – як *Кросні Окни тобто 'христи-
яни-стрільники (тюрк. ок стріла)' [Тищенко 2008б, 437]. (Пор. і слов. кросна –
ткальський пристрій з хрестовиною.)
Тепер розуміння цього матеріалу глибшає, адже і Красна Гора, і Красний Яр, і
Красне Озеро можуть продовжувати одну й ту саму прадавню модель основи
топонімів *кросн.ахур-, *кросн.азор- із змістом "похрещені зороастрійці". Слід гада-
ти, що єванґелізація і християнізація авестійських вигнанців мала проходити без
особливого опору, адже крах давньої віри був очевидний і усвідомлений (РозСОХи,
РозСОШенці – імовірні назви для сіл, предкам мешканців яких Саоша не допоміг).
Звідси ж було б зрозуміле й бажання замаскувати авестійське минуле, зробити його
якомога менше помітним у системі місцевих слов'янських топонімів.
Слід присутности арабів. Саме у хозарський час мала відбутися ісламізація
печенігів і половців, адже від Х ст. літопис знає їх уже як мусульман. Є чимало
археологічних свідчень арабських контактів з племенами степу у хозарський період.
Літопис не розрізняє печенігів, половців і арабів, називаючи їх усіх агарянами.
Оскільки відомо, що серед місцевих степових племен знання потрібної для читання
Корану арабської мови не було (а вони ж точно були мусульманами), то очевидно,
що всюди, де були печеніги чи половці, був так само й арабський мулла, – деталі
див. [Тищенко 2008а]. Топонімічний слід перебування арабів на європейській части-
ні Росії і на суміжних теренах досліджений у окремій публікації "Араби на півночі"
[Тищенко, 2009а]. Причина ж появи арабів у наших краях розкривається лише те-
пер: вони могли переслідувати тут переможених ще на півдні зороастрійців (у битві
під Кадисіє 636 р. і упродовж подальших 40 років арабського завоювання Ірану).
(Характеристика ґабрів як людей, що заперечують взяті на себе зобов'язання, збе-
реглася й в івриті, – див наприкінці статті.)
Котельва, Глоби. Незалежним арґументом відповідности відновленої топонімі-
чної картини історичним фактам стала просторова кореляція з назвами авестійської
тематики ойконімів від топооснов Котел-/Котл-, Глоб-/Глиб- (для яких у попере-
дній розвідці припущено їх походження від ар. qtl- 'битися, вбивати', qlb- 'повстава-
ти'), що й унаочнено там на картосхемі [Тищенко 2008а]. Серед цих назв є ключові
на зразок БІЛЬського городища Пл під Котельвою, або села Беле.котл.ово (Смол.)
'битва з "білявцями" (тобто зороастрійцями)', чи двох сіл Кацельня-Баярская 2
(Брест.) 'битва бояр'. Топонімічні околиці цих поселень читаються як стислі
літописні повідомлення:
1. Більськ Пл (КОТЕЛЬва): КОЗлівщина, Н.АЗАРенки, ПідВАРівка !, МИХАЙЛівка 2,
ЧАПАКівка < Кабк, ГЛОБівка, ЯЦенки; оскільки через вали Більського городища проведено межу
областей, то також См (Охтирка): ШАБАЛтаєве < джабр-, КОЗятин, КОЗачий ЯР !, ОЗЕРо, ОЗЕРа,
ЧУПАХівка < Кабк, НеПЛАТине < Парт-, О.БЕРТень, БОРЗівщина < *Борх-, ПЛАСТюки < *Plth-,
СОНЯЧне, РУБАНи, БУГРуВАТе, БУРячиха < гр. πυρος 'вогонь', БУРо-РУБАНівка !!,
Роз.СОХувате, МИХАЙленкове, КАРПилівка, ПАРАСКовеньки, ГОРЯЙстівка, САДки, МАНчичі,
ВІЛЬХове, СОСОНка, ПЕРЕМОГа, ПОПЕЛівщина, РИБОТень < слов. ропать 'мечеть', ЯСЕНове
(тут названі: ґабри, Ахура, варити, Михайло, Кавказ, qlb-, Яків; ґабри (двічі), ґабри Ахури,
Ахура (двічі), Кавказ, Парфія (чотири рази), сонце, гр. πυρος 'вогонь' (тричі), рубанка, Саоша,
Михайло, карб, ір. параст- 'віра', горіти, Садех, Мані, Валахш, сасаніди, перемога, попіл, араб-
ський рібат (військовий монастир), Ібн-Ясін).
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 242
2. Беле.КОТЛ.ово (РФ, Смоленськ): ^ЯРковичи, ЮРЫ, ГОРяны, КОПЫЛовка, КОЗятники,
КОСЬ.ково < козь-?, БЕЛое, БЕСищево, ВЕРДихово, ПРОВЕРЖенка < поверж-?, ферзь?,
Парф-?, БЕРДЕ.БЯКи Третьи (отже, десь поблизу є і Перші, і Другі...), МАВРинское, ЯСенок,
КРАСиловка, КОСТинское,
ЗИМницы, БАРСуки (тут на-
звані: Ахура (тричі), ґабри
(тричі), білівці, біс (адже
вогнян вважали язичника-
ми), переможені, Парфія?,
ім'я власне тат. birdi- + bek
'дарований міцним' [Гафу-
ров, 42-43], чи перс. barde
'полонений', полонені беки
(тобто бояри)?, маври (ара-
би), Ібн-Ясін, хрещення,
пояс-кусті, зіммі, перси).
3. КАЦЕЛЬня-Баярская
2 (Білорусь, Брест): ^НЕПЛі,
ЗбіРОГі, КАВЕРДзякі, САКі,
БЕРДычі, Навасады, Koby-
lany, Казловічы, Шэбрын,
Закій, Чарнаўчыцы, Чэрні,
К.осічы. Уважний читач
вже може самостійно зорі-
єнтуватися в більшости
основ наведених топоні-
мів: Дніпро, битва з лю-
дьми з Рагу (Тегерану),
перс. barde 'полонений', Кабарда (там, на Кавказі є слід зороастризму перед ісламом,
як-от у прізвищі давнього роду Наврузових), скіфи-саки, свято Садех, ґабри (тричі; пор.
і Щебри), ті, що під захистом "людей з берега" (за + кій), "чорнявці" – очевидно, про
ґабрів (двічі), осетини-яси. Цю мозаїку відомостей нескладно сполучити у звичайні фра-
зи, а можна просто перечитати.
Переконливий вихід у "відому історію": павликани, богумили, катари.
У сасанідський час в Ірані й на римсько-візантійських терéнах стали поширюватися
реліґійно-етичні вчення з характерними для того часу ідеями суспільної справедли-
вости, – що відображало й деякі давні іранські звичаї, декларовані у Авесті. Ці по-
ложення Авести з пізнішого маздакізму, що взаємодіяв з римськими сектами, згодом
стали прапором широких народних рухів в Ірані й суміжних країнах.Так само з
іранських уявлень походить ідеологія павликан і тондракитів у ранньосеред-
ньовічній Вірменії і Анатолії (VII-XII cт.), богумилів і катарів (альбіґойців, патавинів,
публіканців у Європі Х-ХІІІ ст.). Поширившись у Фракії (Болгарії), павликани згодом
частково розчинилися у богумилах, а частково перейшли до ісламу [Zanichelli, 1355].
Е. Ґрантовський наводить цікавий приклад таких зв'язків Сходу і Заходу – маловідомі в
літературі написи з Кирени у Північній Африці бл. 500 р., де серед пророків названі Зо-
роастр і Маздак разом з грецькими філософами й діячами раннього християнства [Хре-
стоматия, І, 190]. Для нас це є ключем до розуміння сполук на зразок Білокриниця, Бі-
локриниччя, Біла Криниця, а потім і Білий Колодязь – очевидно, це все про зороастрій-
Рис. 17. Балканський ареал назв від основи Габр-. Видно,
що це "перша лінія еміґрації" зороастрійців на захід: Візантія
виглядала гарантією від ісламу, жити за протоками здавало-
ся ще надійнішим. Чи самá пізня назва "Балкан" не зумов-
лена міґрацією авестійців з Бухари та Бактрії? (Балх, завойо-
ваний арабами 680 р.)
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 243
ців з Киренаїки. (Промовистий факт зв'язку понять 'волхви' і 'богумили' на Руси: волхв
(NB), який 989 р. очолив новгородців, що не бажали хреститися, звався Богомил !)
Рис. 18. Схожі на українські, характерні вусаті безбороді обличчя в іранському натовпі.
Хід зі смолоскипами на зороастрійському святі Садех у Кермані (Іран) (пор. топоніми в
Україні: Сади, Садове, Ґалаґанівка, Білівці, Біляни, Біличі, Більчаки, Білоголови)
Вперше описаний пласт зороастрійської топонімії Європи відкриває якісно нову іс-
торичну ретроспективу, адже завдяки йому виявлено розміщення заратустріанських
сіл у Європі поруч з пізнішими селами богумилів у Болгарії (3), Македонії (1), Чехії (7),
Польщі (5), у Франції поблизу м. Альбі (4 селища; це осередок руху альбіґойців-
катарів, з гр. κάθαρ- 'чистий' – чи не переосмислення паронімічного ар. kafar?) і на-
віть у Валенсії (Gabarda). Це переконливо пояснює справжні історичні корені цих ру-
хів, причиною яких вважали у середньовіччі і досі вважають маніхейство. Як виявля-
ється насправді, рухи богумилів і катарів – це частини єдиного європейського явища,
зумовленого втечею ґабрів від ісламізації у VIII столітті (рис. 18). Геніальним прозрін-
ням іраніста-авестолога В. Абаєва було його професійне передчуття саме цього зв'яз-
ку: "Подих зороастрійського дуалізму відчувається і в таких хритиянських сектах, як
павликани, богомили, катари, альбіґойці" [Абаев 1990, 86].
Таким чином, вийшовши на теперішній рубіж, студії ґабрської топонімії дістають
леґалізацію – як потрібна ланка в історичних знаннях (missing link), якої саме і бра-
кувало для пояснення причин і джерел єретичних рухів Х-ХІІІ ст. у Європі.
В Україні на катарів можуть вказувати численні назви від топооснови Катер(ин)-,
а часом і пряма згадка кацірів (єретиків), як-от у назвах с. Каціри Чг (Бахмач), оз.
Коцерь під Путивлем [Пономаренко, 60] або вже у видозміненій формі Коцюри Вл.
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 244
Проте значно численніші назви від основи Павл(ик)-, яка цілком могла бути
вказівкою на села павликан.
Вигнанці. Так було віднайдено цілий загублений розділ історії – масові ознаки
міґрації утікачів від експансії ісламу – зороастрійців (по-перськи – ґабрів з ар. kafir
'невірний'). На відміну від нас, наші слов'янські предки, як виглядає, добре знали,
про що йдеться – це видно з назв в Україні Вигнанка (Вн, Вл, Жт, Тр, Хм, Чв); Выга-
ношчы, Выхадцы в Білорусі; Выгоничи в Росії (Брянс.); Vyhnanice 2, Vyhnanov 2,
Hnanice 2 у Чехії; Wygnanka 5, Wygnanów 5, Wygnanowice, Wygnańczyce у Польщі
тощо. Тобто, судячи з топонімії, у хозарські часи слов'яни стали сторонніми свідками
драматичних подій – переслідувань загонами ісламізованих степовиків численних
груп ґабрів з Персії, утікачів від джигаду (пор. у кортежах назви від основ qlb-
'повставати', qtl- 'бити, вбивати').
Топонімічні контексти українських назв Вигнанка відображають події тих часів у такий
спосіб: ● Вигнанка Вн (НЕМИРів): ^ЯСЕНове; ДУБ.МАСЛівка < Доаб 'Дворіччя' + ар. Миср
'Єгипет' (пор. Дуплято-Масловка РФ Тамбов), ГРАБовець, ДЖУРинці < джабр-?/ Ахур-?,
ОЗЕРо, КОРОВАЙна < коровай = воропай 'араб', САМчинці < саманіди, РАЙгород, МЕДвежа
< Мідія?, ВІЛЬШанка, ЮРківці < Ахура, КОЗаківка; ● Вигнанка Вл (Любомль): ^ПОЧАПи;
ЯСне, КОЦЮРи < мад. kecsi 'коза' + ur 'пан'?/ каціри?, ГРАБове, АДАМчуки, ГОРОХовище,
БІЛИЧі, ЗаОЗЕРне, МОСИР < ар. Миср 'Єгипет', ПідГОРОДнє, ВІЛЬШанка, ВИЖГів, БЕРЕЖці,
ПЕХи < беки; ● Вигнанка Жт (Любар): ЮРівка, АВРАТин < Євфрат, МИХАЙЛівка, ГОРОПАЇ
< воропаї 'араби', ОЗЕРне, ЧОРТория 2; ● Вигнанка Хм (ГОРОДок): ^ХОПТинці < Копт 'Єги-
пет', КУМАНів < кумани 'половці'; СÁТАНів, ВАРівці, КАРАБ.чіїв, ЯРомирка 2, ЗаВАДинці, ВЕ-
СЕЛець, СÁТАНівська Слобідка, ЖАГЛівка, КРЕМінна 3, НЕМИРинці, ДАХНівка < дагма (зо-
роастрійська башта мовчання), ТРОСТянець, ЮРинці, СÁТАНівка; ● Горішня Вигнанка Тр
(ЧОРТків): ^ПереХОДИ; БІЛа, БІЛОБОЖНИЦЯ ! (ось що таке "біла церква", з якою пов'яза-
ні "білоцерківці"; рис. 13:2 [Бойс, 160-6]), БІЛий Потік, ДЖУРин < джабр-, К.ОСів, НАГІРнян-
ка, ПроБІЖна, РоСОХач, УЛАШківці < Валахш, СОСУлівка < сасан-, ШМАНЬківці 2. З атласу
Encarta відоме ще одне село: ● Вигнанка Чв (Заставна): ВИМУШів, БРІДок, ЯБЛунівка, ПО-
ГОРІЛівка, РЕПУЖенці < лат. repugnans 'єретик' від repugnare 'відкидати (віру)', ХРЕЩатик,
САМушин (саманіди), МУСОРівка < Миср 'Єгипет', ШУБРанець < джабр-?, ЮРківці < Ахура.
Інші характеристики тих самих? вигнанців з наведених контекстів: Недобоївці, Переможинці,
Моринці (з моря), Печище, Без-пальче... Матеріал суміжних земель не менш яскравий, як-от у
Білорусі: ● Выганошчы (під Пінськом): АЗАРычы, КОЗікі, ПАРАХонск, ТАЛЬМІНавічы...
Копирів Кінець над Подолом і капѐри. До згаданого вище топоніма КОПИ-
Рів Кінець (поблизу р. Киянки, Глибочиці й Хрещатика з КОЗиним болотом) причет-
ний [капѐр] (показово, що з напівзабутим значенням): "А що, ви капѐрі чи запорож-
ці?" (отже, вони були й сучасниками); далі – [капирíти] 'терпіти від негоди, пережи-
даючи щось чи чекаючи чогось' – "неясне" [ЕСУМ, ІІ, 371] (від негоди в нас терп-
лять явно нетутешні люди). Нова якість знань прийшла, коли під час бесіди на тему
статті В.І. Ільченко звернув увагу на півд.-зах. діалектне [кáпар]. ЕСУМ подає зна-
чення цього слова як 'збіднілий, зубожілий чоловік; бідність, занепад (у виразі в ка-
пар, на капар переходити "бідніти, занепадати")'; капарити 'бідувати, жити в
злиднях...; (знев.) куховарити'; [капарати] 'вести нужденне життя' [ЕСУМ, ІІ,
369]. От ми й зустрілися: це явно вони, знедолені ґабри. Довго жили вони серед
нас, позбавлені історичної перспективи, занепалі, нишком підтримуючи вогонь удо-
ма (начебто куховарили), і такими їх запам'ятали сусіди-українці – не лише у лекси-
ці, але й у фразеології (отже, на те був час).
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 245
Рис. 19. Атлантичне пасмо ґабрських назв (див. рис. 14)
1. Раптова зупинка ґабрських топонімів на заході досконало відповідає початку зе-
мель франків (у пунктирному прямокутнику). Через кілька десятиліть ця межа буде
зафіксована як Limes sorabicus 805 р. – перша межа осілости для слов'ян (і не помічених
хронікою східних етнічних груп, що жили між ними).
2. Обійшовши землі неприхильних до них франків морським шляхом, ґабри, як видно
з карти, висаджувалися на узбережжі, шукаючи близьких за мовою родичів-аланів (пор.
хаотичний розподіл форм Havre/ Gavre). Топоніми Barzan, Barchem !, Barsham ! – це з
очевидністю барсам, причому перша є саме в такій формі і в Ірані. Кільканадцять назв
Avesnes [avε:n] нагадують про Авесту (в Нідерландах Avest).
3. Барсам названий, здається, і в Басконії (Barásoain) – це, принаймні, відповідає тут
іншій зороастрійській реалії – загадковій назві листопада, тотожній з перською: баск.
azaro.a ~ перс. азар. Завжди виникало питання, як сюди проникла не арабська, а саме
іранська основа.
4. Симптоматична яскрава назва у Валенсії (історичній частині Каталонії) – Gabarda –
якраз у зв'язку з наявністю тут руху катарів (пор. там же BARCELona – за спостереженням
В.В. Ставнюка, хоча є і низка традиційних пояснень назви, CABRera 2, CABRils).
5. Традиційне пояснення назви міста Le Havre 'Гавр' від нід. hafen 'гавань' не витри-
мує критики, коли йдеться про назви сіл (від цієї ж основи) не на березі – Havre, Havron,
Havrenne, Havrincouort. Це мабуть-таки знову ґабри, причому, паралельні форми топоос-
нов з початковим G- – північні (Le Gavre, Gavrelle), а з H- засвоєні через чеське посеред-
ництво (Нabr, Havlov > Le Havre, Havron, Havrenne, Avre).
5. Характерний рейд арабів 732 р. не до теплого півдня Франції біля Рони, а до Луа-
ри, – адже саме там, за Луарою сховалися від них ґабри.
6. Заключний переконливий аргумент – очевидна з карти присутність ґабрів в околи-
цях м. Альбі й Каркасону, що унаочнює корені альбіґойського руху катарів.
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 246
Рис. 20. Ірансько-українські культурні паралелі: центральний символ Ноурузу на святко-
вому столі в Ірані (гірка пророслого збіжжя в оточенні крашанок, вареників і свічок;
фото 19.03.2007 р., Internet); типова сільська хата з області Мазендаран [Iran, 2]; пер-
ські сільські головні убори (пор. форму мазепѐнки і митри; малюнок з перського букваря)
Топооснова Капир- відома безвинятково в усьому виявленому ґабрському ареалі
Європи. Так, в Росії – Капыревщина Смол., Капорье Калуз., Копорье Ленінг. (див.
рис. 16), Копыряне Твер., у Білорусі – Капоранка Гом., у Чехії – Koporeč, у Бельгії –
Kaprijke, у Франції – Chevrière (3), Chevrier тощо, у Швеції – Kopparbo (єдина назва у
Швеції, формально – Мідне село, але неподалік від уже знайомого нам м. Авеста!), у
Косово – Koporiće (Koporić), в Албанії – Kaprre (пор. тут же Gabrricё), у Молдові –
Капырь і Копаран, у Болгарії – Копаран, у Туреччині – Koparan, у Греції – Kapparia, у
Македонії – Capari, в Італії – о. Капрі. Чимало таких назв і на схід від Ірану: у Тад-
жикистані – Капорель, у РФ Каптырево (Хакасія), у Пакистані – Капхарі, Капуре, в
Індії – Хапарі, Хапрі, Купарі, Копарпада.
Першоджерелом перс. gabr 'зороастрієць' є ар. kāfir(-un) 'невдячний, невіра, не-
честивий; невірний, безбожник, ґяур' (звідси й тур. kâfir 'невірний; немусульманин,
ґяур; шахрай, шельма'). Ар. kafara 'бути невірою, ґяуром' має в івриті відповідник
kapar 'заперечувати, не вірити (в бога)', kapran 'той, що заперечує взяті на себе зо-
бов'язання (борги тощо); невіра (про людину)' [ЕСУМ, ІІ, 371].
Каправий, капелюх, каплавухий. До розглядуваного кола назв належать і
каправий, каправоокий 'який має гнійні очі' [СУМ, IV, 96]; також і "пол. kaprawy у
зв'язку з його ізольованістю (у словнику. – К.Т.) і пізньою появою (з XVIII ст.) мож-
на розглядати як запозичення з української або словацької мови" [ЕСУМ, ІІ, 375].
Мабуть і [капаран] 'вид верхнього козацького одягу з відкидними рукавами NB'
[ЕСУМ, ІІ, 374; 369], і [капорщ] 'капусняк'. Поза сумнівом, також і капелюха 'зимова
хутряна шапка з навушниками' і капловухий – від каплі мн. 'навушники хутряної
шапки' (пор., з одного боку, опис тіари маґів-дастурів у Страбона, а з іншого – сере-
дньовічні шапки з навушниками, відомі чи не від ґабрів у Західній Європі); також і
каплиця2 'груба квасоля' – традиційно "неясне", – для останніх чотирьох слів вихід-
ною могла бути форма *капр 'ґабр' з сарматським -л-.
Ця група слів додає свій внесок до розуміння щораз нових топооснов (передбачуваність –
ознака переходу гіпотези в теорію): ● Кабарівці Тр (Зборів): ЯРославичі, БІЛОГОЛОВи,
ОСТАШівці, НИЩЕ; ● Капрани Од (Комінтернівське): БІЛЯРі, КОРСунці; ● Капранське Хк
(Краснокутськ): ^КОТЕЛевка !, КАПЛунівка; ● Каплинці (ПИРЯТИН): ^УСІВка !, БІЛОЦЕ-
РКівці; ● Каплівка Чв (Хотин): Дарабани !; ● Капелюх Лв (Жовква): ПИРАТИН !, БІЛАНи,
ЖИГАЙЛи, ПАЛЬЧИШини; ● Капулівка Дп (Нікополь): ^Катеринівка, КРИНИЧуВАе, ЛеБЕ-
ДИНське; ● Каплани Дц (Тельманове): ЗаМОЖНе, БІЛА КРИНИЦя, БІЛА Кам'янка...
ЗАБУТІ ҐАБРИ-ВИГНАНЦІ 247
Жебрувати й жевріти. Через очевидні злидні капѐри й кáпари мали бути й
жебраками, жебрали (=[жабруват]), білор. жаброваць, слц. žobrat'. Першоджерелом
виглядає все-таки gabr-, наближене до ар. jabr 'пригнічувати' (пор. звичні на сході
відповідники j ~ g: Jabra'il ~ Gabri'el, Jauhar ~ Gauhar). Так само від назви ґабрів
має походити ціла група слів від основи жевр- (жéвріти, жáвряти, жáврати, жеври-
во 'синє полум'я над тліючим вугіллям'), які є взагалі виключним надбанням україн-
ської мови (більше ніхто зі слов'ян цих слів не знає, отже досвід контактів був у нас
найдовшим). І ще – говіркові [жáвра] 'собака', [жаврáтий] 'крикливий': їх пов'язують
з рум. javră 'брехливий собака, дзявкало; (перен.) нікчема' [DRU, 255] – знову це
слово досі "етимологічно нез'ясоване" [ЕСУМ, ІІ, 184]. (Звідси веде слід до ойконіма
ЖАВРів Рв і прізвища ШАВРицькі.)
* * *
Зазнавши духовної катастрофи, ці зубожілі люди, хоч і сформовані гуманним,
піднесеним ученням, навряд чи були ще у стані впливати на світогляд місцевих сло-
в'ян. Але запозичення з Авести в українському словнику і народних звичаях – це не
раз повторені докази саме такого впливу: отже, він відбувся раніше.
Виразним слідом іранської авестійської традиції можна вважати свічки у христи-
янській відправі (про них ніде не сказано у Святому письмі християн), прадавній
звичай фарбувати яйця і готувати "вруно" або зелену "гірку" з пророслого збіжжя
("життя людське – трава") до Великодня (його іранським аналогом є Ноуруз на вес-
няне рівнодення 21 березня) (рис. 19:1). Технологія виготовлення повстяних сільсь-
ких головних уборів в Ірані, валяних на копилі з горщика, зумовлює інакше не пояс-
нимий розріз у мазепѐнці (рис. 19:3), назва ж митра говорить сама за себе: вона
іранська (дір. Митра, ір. Мехр 'божество сонця'). Також виявлені паралелі українсь-
ких вишивок до сасанідських іранських орнаментів (лоза, рожа, тюльпан, виноград,
дерево життя з птахами і звірями тощо) [ЕУЗ, ІІ, 699].
Так послідовне застосування у топонімічних дослідженнях контекстуального ме-
тоду дає змогу відновлювати щораз більше значень, моделей і подробиць
призабутої "мови топонімії". Метод, як на когось, і громіздкий, і клопітний. Проте, за
принципом своїм прозорий і, як видно з викладу, результативний. Багатовекторне
пояснення топонімічної системи уможливлює відчитання загублених сторінок історії
Наддніпрянщини як одвічної частини культурних світів – варварського язичницько-
го, елліністичного, римського, християнського, ісламського і, виявляється, ще й аве-
стійського. Предки українців були свідками усього цього.
Література
Абаев В.И. Избранные труды. Религия, фольклор, литература. – Владикавказ, 1990. (Удо-
ступнив К. Рахно.)
Абаев В.И. Осетинско-русский словарь. – Орджоникидзе, 1962.
АТП – Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. – К., 1973.
Баскаков Н.А. Русские фамилии тюркского происхождения. – М., 1979.
Баскаков Н.А. Тюркская лексика в "Слове о полку Игореве". – М., 1985.
Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. – М., 1988.
Бонгард-Левин Г.М., Грантовский Э.А. От Скифии до Индии. – М., 1983.
Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ. – К., 1963.
ВИ – Всемирная история: В 10 т. – М., 1955–1970.
Гаучас П. К вопросу о восточных и южных границах литовской этнической территории в Сред-
невековье//Балто-славянские исследования.1986. – М.,1988. – С.195-215 і карти 1,2 на вкл.
Гафуров А. Лев и кипарис. О восточных именах. – М., 1971.
Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. – К., 1907-1909.
КОСТЯНТИН ТИЩЕНКО 248
Добльхофер Э. Знаки и чудеса. – М., 1963.
EСУМ – Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К., 1982–2002...
ЕУЗ – Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевид. в Україні: У 3 т. – К.,1995.
Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской Земли. Литовский период. – Біла Церква, 2007.
Крымский А. История сасанидов. – М., 1905.
Лев Диякон. История. – М., 1988.
Лыткин В.И., Гуляев Е.С. Краткий этимологический словарь коми языка. – М., 1970.
Мартынов В.В. Язык в пространстве и времени. – М., 1983.
Плетнева С.А. Половцы. – М.. 1980.
Пономаренко П.В. Рукописні документи XVII ст. з фондів Державного історико-культурного
заповідника у м. Путивлі // Путивльський краєзнавчий збірник. Вип. 2. – Суми, 2005.
Похилевич Л. Сказания о населенных местностях земли Киевской (1863). – БЦ., 2004.
ПРС – Персидско-русский словарь: В 2 т. – М., 1970.
Ртвеладзе Э. Великий шелковый путь. Энциклопедический справочник. – Ташкент, 1999.
СГУ – Словник гідронімів України. – К., 1979.
Страбон. География в семнадцати книгах. – М., 2004.
Стрижак О.С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. – К.. 1991.
Стрижак О.С. Назви річок Полтавщини. – К., 1963.
Тищенко К. Арабський пласт топонімії України. – К., 2008а.
Тищенко К. Етномовна історія прадавньої України. – К., 2008б.
Тищенко К. Мовні контакти: свідки формування українців. – К., 2006.
Тищенко К.М. Араби на Півночі // Східний Світ. – №1, 2009а. – С. 88-108.
Тищенко K.M. Волхви – парфянські маги // Мови і культури у новій Європі: контакти і
самобутність. Збірник наук. доповідей. – К., 2009г. – С. 628-638.
Тищенко K.M. Забутий розділ дописемної історії на карті // Путивльський краєзнавчий збірник.
Вип. 5. – Суми, 2009б. – С. 4-22.
Тищенко K.M. Зороастрійський пласт топонімії Європи // Studia linguistica. Vol. 2. – K., 2009в. – C. 348-355.
Тищенко К.М. Іншомовні топоніми України. Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010.
Тищенко К.М. Італія і Україна: тисячолітні мовні контакти. – К., 2009д.
Тищенко К.М. Кельтські та іранські зв'язки топонімії Путивльщини // Путивльський краєзнавчий
збірник. Вип. 4. – Суми, 2008в.
Тищенко К.М. Половці, половина, поляни (тези) // ХІІІ сходознавчі читання А. Кримського (тези
доповідей). – К., 2009ґ. – С. 44-48.
Тищенко К.М. Ранні фінські запозичення з індоєвропейських мов // Етнічна історія народів Євро-
пи. Вип. 5. – 2000. – С.13-16.
Тищенко К.М. Східний світ у топонімії України (І-VI) // Східний світ. №3,4/2009; 1/2010.
Топоров В.Н., Трубачев О.Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. – М.. 1962.
Трубачев О.Н. Из славяно-иранских лексичечских отношений//Этимология 1965. – М., 1967.
Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной Украины. – М., 1968.
Трубачев О.Н. Этногенез и культура ранних славян. – М., 2003.
Хрестоматия по истории средних веков: В 2 т. – М., 1961.
Шапошников – Заратуштра. Учение огня. Гаты и молитвы / Предисловие и комментарии А. Ша-
пошникова. – М., 2007.
DRU – Dicţionar Romîn-Ucrainean. Румунсько-український словник. – Бухарест, 1963.
Encarta – Microsoft Encarta. Ineractive World Atlas 2000.
GPC – Geiriadur Prifysgol Cymru. A Dictionary of the Welsh language: In 4 vols. – Caerdydd, 1952-2002.
Iran – Tourist Guide of Iran. – Tehran, [1993].
Joki A. Uralier und Indogermanen. – Helsinki, 1973.
Kerman / Compiled by B. Izadpanah. – Kerman, 1999.
Mo’īn M. An Intermediate Persian Dictionary: In 6 vols. – Tehran, 1992.
Robert II – Le petit Robert 2. Dictionnaire universel des noms propres / Réd. A.Rei. –– Paris, 1988.
SGP – Słownik grecko-polski / Pod red. Z. Abramowiczówny: W 4 t. – Warszawa, 1958-1962.
Trousset – Nouveau Dictionnaire encyclopédique universel illustré: En 5 vols. / Dir. J. Trousset. – P, [1880].
Vikings / C. Orrling. – Borås, 1999.
Zanichelli – Enciclopedia Zanichelli 1996 / A cura di Edigeo. –– Bologna, 1995.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37080 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0206-8001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:22:57Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2012-09-05T10:33:26Z 2012-09-05T10:33:26Z 2009 Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 206-217. — укp. 0206-8001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37080 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Україна. Наука і культура Університетська мозаїка Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського Article published earlier |
| spellingShingle | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського Університетська мозаїка |
| title | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського |
| title_full | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського |
| title_fullStr | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського |
| title_full_unstemmed | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського |
| title_short | Ріка життя. Розповіді про Олександра Топачевського |
| title_sort | ріка життя. розповіді про олександра топачевського |
| topic | Університетська мозаїка |
| topic_facet | Університетська мозаїка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37080 |