«Умирають майстри…»
Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди....
Saved in:
| Published in: | Україна. Наука і культура |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37085 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Умирають майстри…» / О. Івановська // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 252-255. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859720244150403072 |
|---|---|
| author | Івановська, О. |
| author_facet | Івановська, О. |
| citation_txt | «Умирають майстри…» / О. Івановська // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 252-255. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна. Наука і культура |
| description | Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди.
|
| first_indexed | 2025-12-01T09:46:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
були зайняті і од роси до роси носили
все мед до… вулика…»
Таким «вуликом» для Лідії Фран�
цівни був наш університет, Інститут
філології, нарешті її дітище — кафед�
ра фольклористики. Невтомна праця
і велика любов жінки�трудівниці
є тим ще не зовсім нами оціненим
і збагненним скарбом, що живитиме
не одне покоління філологів, фольк�
лористів, простих українців, які чита�
тимуть своїм онукам і правнукам
живе народне слово, котре із таким
материнським чуттям було зібрано
Лідією Францівною і повернено на�
шим землякам понад двадцятьма каз�
ковими збірками.
Життя триває… «Вулик» гуде… За
час, що минув, кафедра фольклорис�
тики випустила в світ ще кілька по�
колінь фахівців; розглянула та реко�
мендувала до захисту в Спеціалізо�
ваній вченій раді із захисту дисертацій
наукові праці, ідея написання та
керівництво якими належала професо�
ру Дунаєвській; сумлінно працювала
над написанням та публікацією науко�
вих та навчально�методичних праць.
Ці факти засвідчують міцність на�
укових підвалин та організаційного
генія її фундатора — професора
Дунаєвської, відповідальність про�
фесорсько�викладацького складу ка�
федри за неперервність «цехових»
традицій, впровадження в життя за�
думів та планів своєї натхненниці.
Ãðèãîð³é ÑÅÌÅÍÞÊ, äèðåêòîð ²íñòèòóòó ô³ëîëî㳿,
äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð
«ÓÌÈÐÀÞÒÜ ÌÀÉÑÒÐÈ…»
Î
сь уже вкотре, зайшовши до
першокурсників на першу
лекцію та ознайомивши з пред�
метом «фольклористика», я розповідаю
про свого Учителя як про Майстра
і вкотре ловлю себе на думці, що слова
Ліни Костенко:
Умирають майстри,
залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі
уже їм спинилась мить.
А підмайстри іще
не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить…
252 ÃÐÈÃÎÐ²É ÑÅÌÅÍÞÊ
Ãðèãîð³é Ñåìåíþê
555
сказані саме про Ліду Францівну. Бо
саме Лідія Францівна сьогодні нас
зібрала разом. Ви з’їхались з усієї
України на вшанування пам’яті її
душі, щоб іще і ще раз згадати вели�
кого Майстра філології — жінку�
трудівницю, жінку�науковця, жінку�
вчителя. Кожен у серці та в пам’яті
зберігає свій образ, власну історію
спілкування з нею… Я не помилюсь,
якщо скажу, що більшість людей,
котрі сидять сьогодні у цій залі, а ще
більше їх, розкиданих життям дале�
кими світами, вони думкою зараз
з нами, були навернені до науки або
ж прихилені серцем до народної
творчості саме Лідією Францівною.
Бо мала ця тендітна жінка велику
магічну силу вселяти віру в себе, в те,
що наука — це не винятковий дар,
який дається одиницям, а це, насам�
перед, невтомна праця.
Закінчивши філологічний фа�
культет та народивши сина, жодним
чином не плануючи свого життя
в університеті, а тим більше, в науці,
я випадково зустріла Лідію Франців�
ну, яку, як усі мої однокурсники, по�
любила з першої лекції і яка асоціювала�
ся зі світлом і простотою, у найвищому
сенсі цього слова, бо народнопоетична
творчість давалась усім легко тому, що
нашому викладачеві вдавалось творити
лекцію�феєрію, бо усе, почуте з уст
Дунаєвської, здавалось нам знаним, але
дивним чином забутим, а наш Учитель
повертала нам ці знання, повертала до
першовитоків власного «я», у дитин�
ство, до нас самих…
За 15 хвилин нашого спілкування
я вже була переконана, що й ас�
пірантура, і фольклористична діяль�
ність Ганни Барвінок — це справді
те, чим я хочу займатись наступні
роки. Лідія Францівна володіла май�
стерністю переконання, і таємниця цієї
майстерності мені розкрилася не так
давно: вся річ у тім, що треба самому
вірити в слово і без пафосу ставитись
до серйозних речей, і найперше — до
своєї персони. Саме так просто і щиро
ввела мене в світ науки мій Учитель.
Слова Галі Усатенко, сказані на роко�
винах, мені запали в душу: вона, на�
звавши нас учнями Дунаєвської, висло�
вила надію, що ми станемо гідними цьо�
го імені. Я думаю, що лише життя нас
або утвердить у цьому статусі, або ж
позбавить нас великого права назива�
тися учнями Дунаєвської.
Наукова школа Дунаєвської
у фольклористиці ще чекає на грун�
товне осмислення та вивчення. Проте
вже сьогодні можна констатувати, що
тематична поліфонія праць, які були
виконані під її орудою, засвідчує ши�
рокий спектр наукових зацікавлень
ÑÒÎвÍÊÈ ÏÀÌ’ßÒ² 253
Îëåíà ²âàíîâñüêà
Лідії Францівни та її прагнення запов�
нити якомога більше лакун науки про
народну творчість: в історіографії —
дисертаційні роботи з фольклористич�
ної діяльності П.Куліша (Ж.Янковська),
братів Рудченків (Ю.Лєбєдєв), О.Ши�
шацького�Ілліча (З.Кудрявцева),
М.Сумцова (О.Іванова), П.Іванова
(І.Неїло) тощо; у вивченні поетики
жанрів народнопоетичної творчості —
праці з української загадки (Н.Салтов�
ська), народних прикмет (І.Пасічнюк),
прози (Т.Полковенко, І.Неїло, Н.Рудако�
ва), апокрифічної легенди (О.Зайчен�
ко), колискової пісні (О.Марчун); у з’я�
суванні регіональних характеристик
фольклорних проявів певних етно�
графічних груп — «Регіональні особли�
вості народної прози Поділля» (Н.Смаг�
ло), «Поетика української весільної пісні
Придунав’я» (В.Телеуця). Серйозні
праці з теорії фольклору та праці, що
мають в основі своїй вивчення народної
традиційної ідеї, втіленої вербально
(дослідження Г.Усатенко, Н.Лисюк,
Н.Ярмоленко, Л.Федорчук), дали ваго�
мий імпульс для становлення методології
сучасної фольклористики. Отже, у син�
тезі підходів, напрямів, наукових по�
зицій, у взаємодії з великою кількістю
суміжних наук фольклористична школа
Дунаєвської напрацювала свої наукові
принципи і положення, що стали засад�
ничими. З урахуванням ознак сучасного
фольклорного процесу феномен фоль�
клору може бути визначений лише за
допомогою інтегрального наукового
інструментарію на основі структур�
но�семіотичного методу, сучасними
теоріями міжкультурної комунікації.
Саме із позицій пошуку традиційних
смислів у народнопоетичному творі вба�
чала професор Дунаєвська головний
сенс наукового відкриття, спрямовуючи
у інтегративне методологічне русло на�
укові пошуки своїх учнів. Тому сучасні
українські фольклористи — учні Лідії
Францівни — не лише розглядають
жанри фольклору в їх соціальному та
етнопсихологічному контекстах, а вив�
чають фольклорний текст як сукупність
лінгвістичних та екстралінгвістичних —
прагматичних, соціокультурних, психо�
логічних — факторів, виявляють його
специфіку в подієвому аспекті, зокрема
як цілеспрямовану соціальну дію.
Наш науковий керівник була, неза�
перечно, Майстром фольклористичного
цеху. Джерелом її майстерності була
любов до національної культури, до
свого народу, до науки, яка покликана
розбудити в кожному з нас українця,
утвердити в нашій свідомості такі
дефіцитні, приспані тривалою духовною
стагнацією цноти наших пращурів, як
національна гідність, милосердя, любов
до ближнього. Не лише 29 наукових
працівників, якими фактично здійснюва�
ла керівництво та консультування про�
фесор Дунаєвська, а й усі пошукувачі,
що приходили на кафедру фольклорис�
тики, відчували її безпосередню при�
четність до формулювання наукової
проблеми, до пошуків матеріалу. Вона
щедро дарувала ідеї, переймаючись
лише результатом: роботу зроблено.
Засновник кафедри фольклорис�
тики, її натхненник (бо ж недаремно
від колег з університету та інституту
ми раз у раз чули: «це на кафедрі
Дунаєвської») Лідія Францівна була тим
сволоком, який тримав над нами дах,
наше кафедральне небо, була гарантом
стабільності і гармонії нашого кафед�
рального мікросвіту. Науковий потенціал
кожного вона, безперечно, знала, проте
254 ÎËÅÍÀ ²ÂÀÍÎÂÑÜÊÀ
завжди давала шанс відчути свою
унікальність, бо поважала в кожному
людину. А ми, мов малі діти, дозволяли
собі слабкості, бо вірили в силу її хисту,
в її авторитет, під цим покровом було і
спокійно, і надійно. Втративши цю опо�
ру, ми пережили непрості часи до�
рослішання, часи хаосу і випробування
на людські якості, на професіоналізм, на
вірність кафедральним традиціям.
Кожного ранку на кафедрі нас зі
світлини вітають очі Лідії Францівни.
Її духовна присутність відчувається
повсякчасно: і в години вирішення
виробничих проблем, коли йдеться
про запровадження нових навчаль�
них планів, пошуку тематики цікавих
навчальних курсів і спецкурсів, коли
відбувається обговорення дисертацій
та коригування їхніх тем, коли трива�
ють пошуки експонатів для Мистець�
кої зали Інституту філології чи підго�
товки до конференції; і в миті успіху:
індивідуального чи кафедрального
(вихід друком посібника чи збірника
наукових статей, захист на Спе�
ціалізованій раді дисертації з фольк�
лористики чи творчий здобуток «Рок�
соланії», або ж просто вдала лекція,
де студенти упевнилися іще раз у
своєму покликанні й переконалися,
що фольклористика — не наука про
архаїку, а актуальна сфера гу�
манітарних знань, що дає змогу
відхилити завісу власної ідентич�
ності: хто я, якого роду�племені. Без
сумніву, цю присутність відчуває ко�
жен сьогодні, зараз. І як не вірити ме�
тафізичним теоріям, як ставити під
сумнів народні уявлення про Вирій та
про можливість повороту людського
духу? Безсмертність людині дає Лю�
бов. Саме любов була головним
життєвим, професійним і творчим
рушієм Лідії Францівни. Вона любила
Людину і людяність у ній. Для неї ко�
жен студент, нехай найбільший
ледар, був передусім «людською дити�
ною», яку гріх образити словом чи не
допомогти ділом. Вона опікувалася до�
лею кожного. Дбала про те, щоб
сільські діти, якими в більшості своїй є
студенти�фольклористи, «побачили
світу», змогли поїхати з творчими висту�
пами за кордон і українською піснею
розбудити повагу й любов до України.
Îëåíà ²ÂÀÍÎÂÑÜÊÀ, äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê
˲ÐÈ×ÍÈÉ ÏÎÐÒÐÅÒ
Ç ÍÅÇÀÂÅÐØÅÍÈÌ Ô²ÍÀËÎÌ
Ï
ригадується січневий Київ
1965 року, коли в його за�
сніжені, морозні обійми по�
трапили молоді, ще нікому не відомі
поети і прозаїки, школярі, які зважи�
лися піти у принадний простір літера�
тури. Вона покликала їх свіжим віт�
ром шістдесятництва, яскравими де�
бютами Ліни Костенко, Івана Драча,
Миколи Вінграновського, Василя Си�
моненка та ін., вірою у світлі, здава�
лося, нічим не затьмарені обрії твор�
чих злетів. Юних талантів гуртував
кабінет по роботі з молодими автора�
ÑÒÎвÍÊÈ ÏÀÌ’ßÒ² 255
555
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37085 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0206-8001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:46:33Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Івановська, О. 2012-09-05T10:48:16Z 2012-09-05T10:48:16Z 2009 «Умирають майстри…» / О. Івановська // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 252-255. — укp. 0206-8001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37085 Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Україна. Наука і культура Сторінки пам’яті «Умирають майстри…» Article published earlier |
| spellingShingle | «Умирають майстри…» Івановська, О. Сторінки пам’яті |
| title | «Умирають майстри…» |
| title_full | «Умирають майстри…» |
| title_fullStr | «Умирають майстри…» |
| title_full_unstemmed | «Умирають майстри…» |
| title_short | «Умирають майстри…» |
| title_sort | «умирають майстри…» |
| topic | Сторінки пам’яті |
| topic_facet | Сторінки пам’яті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37085 |
| work_keys_str_mv | AT ívanovsʹkao umiraûtʹmaistri |