Ліричний портрет з незавершеним фіналом
Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди....
Saved in:
| Published in: | Україна. Наука і культура |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37086 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ліричний портрет з незавершеним фіналом / Ю. Ковалів // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 255-257. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859607614734729216 |
|---|---|
| author | Ковалів, Ю. |
| author_facet | Ковалів, Ю. |
| citation_txt | Ліричний портрет з незавершеним фіналом / Ю. Ковалів // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 255-257. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна. Наука і культура |
| description | Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди.
|
| first_indexed | 2025-11-28T06:20:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
завжди давала шанс відчути свою
унікальність, бо поважала в кожному
людину. А ми, мов малі діти, дозволяли
собі слабкості, бо вірили в силу її хисту,
в її авторитет, під цим покровом було і
спокійно, і надійно. Втративши цю опо�
ру, ми пережили непрості часи до�
рослішання, часи хаосу і випробування
на людські якості, на професіоналізм, на
вірність кафедральним традиціям.
Кожного ранку на кафедрі нас зі
світлини вітають очі Лідії Францівни.
Її духовна присутність відчувається
повсякчасно: і в години вирішення
виробничих проблем, коли йдеться
про запровадження нових навчаль�
них планів, пошуку тематики цікавих
навчальних курсів і спецкурсів, коли
відбувається обговорення дисертацій
та коригування їхніх тем, коли трива�
ють пошуки експонатів для Мистець�
кої зали Інституту філології чи підго�
товки до конференції; і в миті успіху:
індивідуального чи кафедрального
(вихід друком посібника чи збірника
наукових статей, захист на Спе�
ціалізованій раді дисертації з фольк�
лористики чи творчий здобуток «Рок�
соланії», або ж просто вдала лекція,
де студенти упевнилися іще раз у
своєму покликанні й переконалися,
що фольклористика — не наука про
архаїку, а актуальна сфера гу�
манітарних знань, що дає змогу
відхилити завісу власної ідентич�
ності: хто я, якого роду�племені. Без
сумніву, цю присутність відчуває ко�
жен сьогодні, зараз. І як не вірити ме�
тафізичним теоріям, як ставити під
сумнів народні уявлення про Вирій та
про можливість повороту людського
духу? Безсмертність людині дає Лю�
бов. Саме любов була головним
життєвим, професійним і творчим
рушієм Лідії Францівни. Вона любила
Людину і людяність у ній. Для неї ко�
жен студент, нехай найбільший
ледар, був передусім «людською дити�
ною», яку гріх образити словом чи не
допомогти ділом. Вона опікувалася до�
лею кожного. Дбала про те, щоб
сільські діти, якими в більшості своїй є
студенти�фольклористи, «побачили
світу», змогли поїхати з творчими висту�
пами за кордон і українською піснею
розбудити повагу й любов до України.
Îëåíà ²ÂÀÍÎÂÑÜÊÀ, äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê
˲ÐÈ×ÍÈÉ ÏÎÐÒÐÅÒ
Ç ÍÅÇÀÂÅÐØÅÍÈÌ Ô²ÍÀËÎÌ
Ï
ригадується січневий Київ
1965 року, коли в його за�
сніжені, морозні обійми по�
трапили молоді, ще нікому не відомі
поети і прозаїки, школярі, які зважи�
лися піти у принадний простір літера�
тури. Вона покликала їх свіжим віт�
ром шістдесятництва, яскравими де�
бютами Ліни Костенко, Івана Драча,
Миколи Вінграновського, Василя Си�
моненка та ін., вірою у світлі, здава�
лося, нічим не затьмарені обрії твор�
чих злетів. Юних талантів гуртував
кабінет по роботі з молодими автора�
ÑÒÎвÍÊÈ ÏÀÌ’ßÒ² 255
555
ми при СПУ, зокрема чуйний до пер�
ших спроб пера Володимир П’янов,
який заохочував молодь пізнавати
плоди з таємничого дерева знання
літератури. Серед учасників такого
зібрання впадала у вічі тендітна чор�
нява дівчина з довгою косою і глибо�
кими очима. Серед однолітків, часто
охоплених розбурханими емоціями,
поводилася стримано, а коли довело�
ся читати власні вірші, то декламува�
ла їх тихим голосом, полонила при�
сутніх потоками проникливих меди�
тацій, що западали в душу. Вчувалася
природна культура поетичного мов�
лення, смак слова, яке вигравало
у гравійованих строфах, іноді спала�
хувало блиском невимушеної мета�
фори. Здавалося, її не цікавили га�
ласливі диспути про письменство,
в які щонекрок устрявали молоді та�
ланти. Спільну мову вона знайшла
з русявою Валентиною Отрощенко,
вірші якої вражали свіжою ліричною
тропікою, закоріненою у традиційну
образну систему, болем за вистраж�
даним життям конкретної людини.
Обидві поетки не трималися осто�
ронь, знаходили собі близьких по
духу — серед них був невгамовний
М.Саченко із Шевченкового краю,
який умів відрізняти фальш від істи�
ни, знався на справжній поезії, зок�
рема на тій, що не потрапляла до дру�
ку, поширювалася у списках, як�от
вірші В.Симоненка або М.Холодного.
Слухаючи їх, чорнявка майже не вис�
ловлювала своїх думок, але на її виду
256 ÞÐ²É ÊÎÂÀ˲Â
Ïàâëî Òè÷èíà ³ þí³ ïîåòè
відбивалося переживання високої
лірики. Учасникам семінару творчої
молоді та його організаторам здава�
лося, що перед юною поеткою, яка
була наділена яскравою Божою
іскрою, відкривається неабияка літе�
ратурна перспектива. Звали чорняв�
ку Лідія Говорецька. Пізніше її знали
як Лідію Францівну Дунаєвську —
поважного доктора філологічних
наук, професора кафедри фолькло�
ристики Київського національного
університету імені Тараса Шевченка
та її завідувача, дослідниці народної
епіки, зокрема казки і легенди.
Очолена нею кафедра перетво�
рилася на затишну оселю, студенти й
аспіранти завжди вбачали у ній чуй�
ного наставника, наука збагатилася
фаховими студіями з усної народної
творчості, а фольклористика — від�
родженням фольклористичної шко�
ли, яку Лідія Францівна утверджува�
ла в новому форматі, всупереч без�
перестанним перешкодам. Постійно
заклопотана вагомими справами,
вона майже ніколи не згадувала про
душевні травми, про непрості ро�
динні ситуації, ніхто не чув з її уст
жодних нарікань на долю. У такій
одержимості помітний був глухий
відгомін непогамовного шістдесят�
ництва з його романтичними порива�
ми, обпаленими суворою дійсністю.
На його теренах, очевидно, в роки
навчання в Київському університеті
імені Т.Г.Шевченка, де серед сту�
дентства другої половини 60�х виру�
вало літературне життя, формувала�
ся Київська школа поетів — на про�
тивагу офіційному стандартизуванню
«радянського спеца», шлях Лідії Гово�
рецької, спрямований у лірику, знаг�
ла обірвався. Згодом його компенсу�
вала наука, ставши визначальним
сенсом життя. Проте в очах Лідії
Францівни Дунаєвської завжди чаїв�
ся смуток, бо вона й надалі лишалася
поеткою, нереалізованою у пуб�
лікаціях, зате її лірична вдача накла�
далася на будь�які речі, до яких вона
бралася, на стосунки з людьми, які
відчували прихований доторк поезії.
На щастя, чимало її віршів збереглося
в рукописах. Вони чекають свого
часу оприлюднення, часу повернен�
ня Лідії Говорецької в літературу,
стежину до якої вона почала торува�
ти в далекі 60�і. Хотілося б сподівати�
ся, що він не за горами.
Þð³é ÊÎÂÀ˲Â,
äîêòîð ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê
ÑÒÎвÍÊÈ ÏÀÌ’ßÒ² 257
Þíà ïîåòåñà ˳ä³ÿ Ãîâîðåöüêà
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37086 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0206-8001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T06:20:54Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковалів, Ю. 2012-09-05T10:50:42Z 2012-09-05T10:50:42Z 2009 Ліричний портрет з незавершеним фіналом / Ю. Ковалів // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 255-257. — укp. 0206-8001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37086 Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Україна. Наука і культура Сторінки пам’яті Ліричний портрет з незавершеним фіналом Article published earlier |
| spellingShingle | Ліричний портрет з незавершеним фіналом Ковалів, Ю. Сторінки пам’яті |
| title | Ліричний портрет з незавершеним фіналом |
| title_full | Ліричний портрет з незавершеним фіналом |
| title_fullStr | Ліричний портрет з незавершеним фіналом |
| title_full_unstemmed | Ліричний портрет з незавершеним фіналом |
| title_short | Ліричний портрет з незавершеним фіналом |
| title_sort | ліричний портрет з незавершеним фіналом |
| topic | Сторінки пам’яті |
| topic_facet | Сторінки пам’яті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37086 |
| work_keys_str_mv | AT kovalívû líričniiportretznezaveršenimfínalom |