Учитель
Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна. Наука і культура |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37087 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Учитель / Г. Усатенко // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 258-261. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859551201635336192 |
|---|---|
| author | Усатенко, Г. |
| author_facet | Усатенко, Г. |
| citation_txt | Учитель / Г. Усатенко // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 258-261. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна. Наука і культура |
| description | Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди.
|
| first_indexed | 2025-11-26T05:43:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ó×ÈÒÅËÜ
Ñ
падщина Лідії Францівни є не�
звичайною і вочевидь непов�
торною. Це був Учитель. Тому
їй не обов’язково було писати педа�
гогічні фоліанти. І вона це розуміла.
Всі ми, учні Лідії Францівни і колеги,
є результатом її педагогічних прин�
ципів та зусиль, яким вона присвятила
своє життя в університеті і поза ним.
Стрижнем педагогічних прин�
ципів Л.Ф.Дунаєвської можна визна�
чити збереження та формування
національної душі та цінність особис�
тості. Ці принципи тісно переплітали�
ся, а то й були зумовлені справою,
якій вона присвятила своє життя:
творення фольклористики як науки
та навчальної дисципліни у сучасній
Україні.
Адже фольклор — це та особли�
ва форма людської життєдіяльності,
яка поєднує в собі і глибинні психічні
процеси, і національну ідентичність, і
вияв душі людської.
З�поміж різних інших аспектів
педагогічних принципів, на яких би
можна було зосередити увагу, — за�
снування кафедри фольклористики,
спеціалізація музичної фольклорис�
тики, методика викладання курсу
українського фольклору, формуван�
ня навчальної програми відділення
фольклористики, видання корпусу
підручників та посібників для сту�
дентів�фольклористів, змістове та ме�
тодичне наповнення фольклористич�
них практик тощо, — мені б хотілося
зосередити увагу на двох: виданні
корпусу українських народних казок
(«Золота книга казок», «З живого
джерела», «Семиліточка» та інші) та
створення школи фольклористики,
навчанні своїх учнів науці жити
«людиною серед людей».
На початку 90�х Лідія Францівна
перейнялася справою видання казок.
Кожна із збірок включала в себе як
інваріанти відомих казок («Котиго�
рошко», «Яйце�райце»…), так і відомі
скоріше тільки фахівцям. Значимістю
цієї справи є те, що в активний вжи�
ток було введено чималий масив но�
вих казок. Особливо привертають
увагу Чарівні казки, що виділені
в окремий розділ у Золотій книзі ка(
зок. Бо досі широковідомими були
переважно казки про тварин і так
звані соціально�побутові. Видання
казок стало значимою подією з на�
укової точки зору (наукові коментарі,
паспортизація, теоретичні та істори�
ко�фольклористичні огляди упоряд�
кованих у виданні текстів тощо),
і важливим педагогічним здобутком.
Українські діти і дорослі отримали
в дарунок багатство народної пам’яті,
світогляду, моралі, краси і повноти
душі та слова. Отримали дарунок та
науку і всі діти учнів та колег Лідії
Францівни. Українська модель
світовідчуття та світосприйняття за�
кладена тими казками нашим дітям.
Українське слово, українська культу�
ра, що постає через ці казки, стає тим
духовним грунтом, на який можуть
спиратися і спираються наші діти —
міські діти — зростаючи та формую�
чись. Ми пам’ятаємо, що у педа�
гогічній системі Василя Сухомлин�
ського також відводилося значне міс�
258 ÃÀËÈÍÀ ÓÑÀÒÅÍÊÎ
це казці як згустку життєвого
досвіду, філософії буття і передба�
чення. Василь Сухомлинський, сам
пишучи казки, вважав цей жанр іде�
альним способом формування моло�
дої душі, найкоротшим шляхом між
дитиною і її народом. У передмові до
«Золотої книги казок» Лідія Фран�
цівна писала, що кожен із нас прий�
шов у цей світ із особливої країни —
з дитинства. А казка теж звідти — з
дитинства людства і з дитинства на�
шого народу.
Навряд чи професор Лідія Фран�
цівна Дунаєвська обрала цей жанр
усної народної творчості як предмет
наукових студій під впливом педа�
гогіки Сухомлинського. Однак саме
цей жанр дав змогу українському
Учителю Лідії Францівні Дунаєвській
прийти до дітей, до своїх учнів, до су�
часної фольклористики.
Акцентую увагу саме на понятті
сучасної фольклористичної науки і
національної душі. Присвятивши
своє життя фольклору, Лідія
Францівна дуже добре розуміла, що
є етнографічна попса, що є справж�
ній фольклор і справжній патріотизм.
Вона не маніфестувала свою велику
українську душу і свій патріотизм ви�
шиванками, хустками чи дукатами.
Робота для України була справою її
життя.
ÑÒÎвÍÊÈ ÏÀÌ’ßÒ² 259
˳ä³ÿ Äóíàºâñüêà òà ¿¿ ó÷í³ — Ãàëèíà Óñàòåíêî, Òàðàñ Ïîëêîâåíêî, ³òàë³é Äçþáà
На кафедрі для студентів�фольк�
лористів читається курс етнографії
та суміжних з нею дисциплін. Однак
і науковими студіями, і виданими каз�
ками, збудованим вертепом на ка�
федрі, і своїм естетичним смаком
професор Дунаєвська утверджувала
сучасну українську національну
культуру, а не етнографічний коло�
рит. І це особливо важливо для нас
нині, в час новітніх проблем станов�
лення українства в демократичній
Україні. Вона як істинний вчитель за�
вжди знала і відчувала новітні тен�
денції і у світовій, і у вітчизняній
науці. Була активною в різноманітних
культурних і мистецьких заходах, на
радіо і телебаченні, скрізь, де могло
прозвучати слово про українську
національну культуру. І тим самим
навчала не лише студентів, дітей, а й
піднімала планку нам, її учням та ко�
легам�викладачам.
Лідія Францівна володіла даром
гуртувати навколо себе студентів,
визначати їх наукову та житейську
долю. Ростити і потім всіляко підтри�
мувати своїх учнів, які згодом ставали
колегами, які ніколи не поривали
зв’язків зі своїм Учителем.
Лідія Францівна вражаюче точно
і влучно рекомендувала теми для кур�
сових, дипломних, кандидатських
робіт. Ще на першому курсі, далеко�
го 85�го року, рекомендуючи мені
літературу для курсової з пісенної
260 ÃÀËÈÍÀ ÓÑÀÒÅÍÊÎ
Êîëåãè, äðóç³, ä³òè
символіки іронічно порадила: «Добре,
роби, тільки не дуже тою символікою
захоплюйся. Бо то небезпечно». Вона
ніколи не була науковим керівни�
ком�диктатором, ніколи не ламала че�
рез коліно, а уміла віднайти слово за�
хоплення тими малими знахідками,
з якими учні приходили до неї, і вод�
ночас змусити переписати, зробити
значно краще і професійніше.
А скільки моїх однокурсників —
Олена Івановська, Жанна Янковська,
Сергій Кулинич — або курсу Леоніда
Шурка саме Лідія Францівна привела
до роботи в науці. «Чого б тобі не писа�
ти!? Ти ж можеш! У тебе є матеріал!
Роби!» І робили, і захищалися, і розрос�
талася наша когорта фольклористів. І в
сучасній Україні саме зусиллями цієї
тендітної маленької жінки, яка завжди
посміхалася і говорила доволі тихим го�
лосом, сформувалася фольклористич�
на наука, сформувалося середовище
носіїв української культури, які вже у
свою чергу навчають нові покоління
національній культурі.
Скільки наших складних хитрос�
плетінь доль уміщалося у її безмежній
добротою і величчю душі! Вона знала
про життя переважної більшості
своїх студентів, не кажучи вже про
те, що всіх знала на ім’я; вона знала
всі дні народження наші і наших
дітей; знала, кому що краще подару�
вати і кому в який момент подзвони�
ти, з ким поговорити душевно, а кого
присоромити і, так би мовити, насва�
рити. Кожен з нас бодай раз у житті
звертався до неї по допомогу (науко�
ву, виробничу, житейську, душевну),
і ніколи нікому вона не відмовила.
Допомагала всім, на що мала сили
і навіть більше. Боліла душею од лю�
дської злоби і брехні. Її оцінка людини,
зокрема для мене, часто була визна�
чальною. У цьому, власне, і є мораль�
ність Вчителя. Її педагогічний принцип,
який і я намагаюсь передавати і переда�
ватиму і своїм дітям, і своїм студентам.
Не знаю, чи Бог дасть здобутися на
Учнів. Вона ж стала для мене Учителем
на все життя.
Ãàëèíà ÓÑÀÒÅÍÊÎ, êàíäèäàò ô³ëîëîã³÷íèõ íàóê, äîöåíò
ÍÅÇÀÁÓÒÍ²É ÎÁÐÀÇ
Í
е сумніваюсь, що висловлю
думку багатьох, коли скажу,
що все найсвітліше і найкра�
ще в нашому і в моєму зокрема житті
пов’язане з навчанням у Київському
університеті імені Т.Шевченка
(1982–1988 рр.). Це були найщас�
ливіші роки. І значною мірою завдя�
чую цим Лідії Францівні Дунаєвській,
моїй улюбленій викладачці, людині,
яка визначила мою життєву долю
і долі багатьох моїх друзів. Вона була
ідеалом нашої юності — ідеалом на�
уковця, педагога, викладача і людини,
до якої ми всі тягнулися, яку щиро
любили. Я весь час прагнула спілку�
ватися з нею, і завжди цього не вис�
тачало, бо вона постійно кудись
поспішала. Але навіть ці короткі роз�
мови щоразу давали великий заряд
ÑÒÎвÍÊÈ ÏÀÌ’ßÒ² 261
555
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37087 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0206-8001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T05:43:32Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Усатенко, Г. 2012-09-05T10:52:57Z 2012-09-05T10:52:57Z 2009 Учитель / Г. Усатенко // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 258-261. — укp. 0206-8001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37087 Спогади про Лідію Францівну Дунаєвську, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та її завідувача, дослідницю народної епіки, зокрема казки і легенди. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Україна. Наука і культура Сторінки пам’яті Учитель Article published earlier |
| spellingShingle | Учитель Усатенко, Г. Сторінки пам’яті |
| title | Учитель |
| title_full | Учитель |
| title_fullStr | Учитель |
| title_full_unstemmed | Учитель |
| title_short | Учитель |
| title_sort | учитель |
| topic | Сторінки пам’яті |
| topic_facet | Сторінки пам’яті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37087 |
| work_keys_str_mv | AT usatenkog učitelʹ |