Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко»
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37100 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» / С. Богдан // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 23-29. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37100 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Богдан, С. 2012-09-05T18:29:35Z 2012-09-05T18:29:35Z 2010 Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» / С. Богдан // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 23-29. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37100 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Ліни Костенко Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» |
| spellingShingle |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» Богдан, С. Мовосвіт Ліни Костенко |
| title_short |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» |
| title_full |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» |
| title_fullStr |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» |
| title_full_unstemmed |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» |
| title_sort |
моделювання гетеростереотипних домінант у романі ліни костенко «берестечко» |
| author |
Богдан, С. |
| author_facet |
Богдан, С. |
| topic |
Мовосвіт Ліни Костенко |
| topic_facet |
Мовосвіт Ліни Костенко |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37100 |
| citation_txt |
Моделювання гетеростереотипних домінант у романі Ліни Костенко «Берестечко» / С. Богдан // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 23-29. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bogdans modelûvannâgeterostereotipnihdomínanturomanílínikostenkoberestečko |
| first_indexed |
2025-11-24T16:58:48Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:58:48Z |
| _version_ |
1850490069119401984 |
| fulltext |
Мовосвіт Ліни Костенко 23
Світлана Богдан
МОДЕЛЮВАННЯ ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПНИХ
ДОМІНАНТ У РОМАНІ ЛІНИ КОСТЕНКО
«БЕРЕСТЕЧКО»
Мовна поведінка учасників спілкування (комунікантів) при-
вертає увагу дослідників як можливість пізнати типологічні
ознаки поведінки, властиві етносу загалом та його окремим
мовцям. Одне із джерел таких студій — писемні тексти різних
функціональних стилів, зокрема художні, завдяки яким мож-
на реконструювати особливості мовної поведінки різних типів
комунікантів у тих чи тих часових і просторових обставинах.
Унікальність таких реконструкцій безсумнівна, оскільки дає
змогу врахувати особливості індивідуально-авторського мо-
делювання мовної поведінки персонажів у певному тексті.
Зрозуміло, що такі твори органічно поєднуватимуть, умовно
кажучи, поведінкові моделі потенційні та моделі потенційно
реальні: кожен художній текст конструюється як вторинна мо-
делювальна система. Об’єктивність авторського моделювання
залежить від багатьох чинників, головними з яких вважаємо
ступінь обізнаності письменника з традиційною культурою,
історією, стереотипами мовного спілкування й поведінки етно-
су на певному історичному зрізі.
Комунікативний вимір історичного роману Ліни Костен-
ко «Берестечко» умовно окреслений часом «до» і «після» Бе-
рестечківської битви, а його семантичний простір розгортається
у двох основних площинах: український світ, тобто «свій»,
і неукраїнський — «чужий», здебільшого представлений еле-
ментами поведінкових стереотипів інших народів, які мали
контакти з українцями в цей історичний період: татар, турків,
поляків, росіян, литовців (до речі, у тексті роману етнонімів по-
ляки, литовці й росіяни немає, натомість уживані найменування,
співвіднесені з тогочасним мовним українським простором —
ляхи, литвини, московити). Стереотипні вияви комунікативної
поведінки виступають елементом етнічних стереотипів: авто-
і гетеростереотипів, «своїх» і «чужих» — відповідно.
Культура слова №73’ 201024
Українська мовна поведінка представлена в романі Ліни
Костенко в репліках, висловленнях представників українського
народу, а також окремих історичних осіб — Богдана Хмель-
ницького, його побратимів, членів родини. Прикметно, що від-
творення домінант мовної поведінки всіх персонажів змодельо-
вано здебільшого через внутрішні монологи й автокомунікацію
головного персонажа, що осмислює причини Берестеч ківської
поразки (і українських поразок загалом) та конструює модель
перемоги над ними.
Так само в узагальненому й персоніфікованому вимірах,
щоправда, з виразним тяжінням до першого, змодельований
«чужий» мовноповедінковий простір.
У психології обстоюється думка, що «чужі» (гетеросте-
реотипні) ознаки традиційно утворюють «сукупність оцінних
суджень про інші народи представниками певної етнічної спіль-
ноти» (Баронин А. С. Этнопсихология. — К., 2000. — С. 88).
Гетеростереотипи можуть бути як позитивними, так і негатив-
ними, залежно від історичного досвіду взаємодії цих народів.
Формування гетеростереотипів відбувається найчастіше
двома способами: 1) через наявні стереотипні уявлення власно-
го народу про інший етнос; 2) на основі власного досвіду без-
посереднього спілкування з представниками певного етносу чи
опосередкованих спостережень за ними.
Гетеростереотипні ознаки в сукупності створюють менталь-
нісний образ певного етносу. Цей образ моделюється на основі
трьох основних компонентів: емоційного (емотивного), когні-
тивного (вербального) і поведінкового (конативного). Най-
вагомішими етнопсихологи вважають другий і третій компо-
ненти, що відображають словесні й поведінкові домінанти сте-
реотипних уявлень.
У романі «Берестечко» узагальнені характеристики поведін-
ки різних етносів найчастіше конструйовано в контекстах із
семантичним паралелізмом, у зіставних площи нах чужі — свої /
свої — чужі: Усі держави б’ються між собою./ Ми ж за дер-
жаву билися свою (Тут і далі цитуємо за виданням: Костен-
ко Ліна. Берестечко: історичний роман. — К., 1999. — С. 69);
У них там Боголюбський,/ у них тверські та клязьминські./
Романова знайшли десь, одмили од грязі./ А в мене за плечи-
Мовосвіт Ліни Костенко 25
ма король Данило Галицький!/ А в мене за плечима всі Київські
князі! (С. 79). Відповідно до засад автостереотипізації такі
зіставлення виявляють переваги власного народу над іншим із
конкретизацією певних переваг.
Нерідко гетеростереотипний образ чужих формують вжиті
в переносному значенні елементи невербальної комунікації.
Завдяки цьому контексти набувають виразної експресії, напри-
клад: І кожен тягне тебе, душогуб, —/ за руки — Річ Посполи-
та з царем,/ азіати — за п’яти,/ Литва — за чуб (С. 13); А цар
стромляє мені у спину/ свої двойлезі каправі очі (С. 14).
Негативні оцінки поведінки чужих військ фіксуємо в описі
учасників Берестечківської битви. Найвиразніше це реалізовано
в зміні граматичного статусу означального займенника всі на
стилістично маркований все, який надає текстові зниженої
тональності: Зівсюди все під Берестечко пхалось./ Охочий світ
служити королям (С. 71).
Відзначаємо двоїстість мовноетикетної поведінки комуні-
кантів із чужого стану, і навіть спільників, союзників українців
у боротьбі. Почасти такі характеристики обмежені спочатку
констатацією специфіки їхньої поведінки за відсутності дис-
тантно зміщених коментарів, наприклад: Не сидів я в кайда-
нах/ І не били мене нагаями./ Хан зустрів мене [Хмельниць-
кого. — С. Б.] чемно/ Відібрали шаблю й пістолі (С. 10); НЕ
ЖАЛІВ МЕНІ ХАН/ НІ ВИНА, НІ КУМИСУ, НІ МЕДУ. / М’ЯКО
СПАТИ БУЛО (С. 11). Однак така удавана «гостинність» —
це лише вичікувальна позиція хана. Вона симптоматична,
бо передує наростанню комунікативного конфлікту («тиша
перед бурею»), індикаторами якого виступають елементи
проксеміки: Та дві ситі сокири блищали при вході намету./
Та дивилася в серце сталева татарська клюга (С. 12), які
семантично співвіднесені з ситуацією небезпеки. І цілком
передбачувано невдовзі хан змінює «милість» на гнів — «роз-
джохався хан» (С. 12) (розджохатися — «означає розлютити-
ся» (Словарь української мови: в 4 т. — К., 1997. — Т. ІV. —
С. 41), називаючи Хмельницького «проклятим ґяуром» і «ко-
зацьким макогоном» за те, що він начебто «одурив» його. Ці
два стилістично знижені найменування, як відомо, належать
до стереотипних лайливих оцінок чужих у різних етносів.
Культура слова №73’ 201026
Гяур — «від араб. кафір — невірний, у мусульман зневажли-
ве назвисько всіх іновірців» (Словник іншомовних слів. —
К., 2000. — С. 149), а отже, може стосуватися будь-якого ет-
носу. Номен макогін має виразну семантико-комунікативну
співвіднесеність лише з українцями (утворений, очевидно, за
подібністю зачіски козаків і форми макогона — «дерев’яного
стрижня із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтира-
ють мак» (СУМ, ІV, 603). Слово вжите в переносному значенні
зі стилістично негативним забарвленням.
Устами гетьмана диференційовано поведінку хана і татар,
при цьому ханова зрада не проектується на весь народ. А отже,
всупереч законам формування етнічних стереотипів у романі
виразно поляризовані особистісні поведінкові моделі окремих
представників етносу й ті, що притаманні народу загалом. Пор.
поєднання виняткової (якщо побіг, то він уже біжить (С. 16) та
типової ознаки (хан-здобичник (С. 103), гаремник, цар гірський,
бабій (С. 18) ознаки в поведінці хана, кваліфікацію татар, що
були добрими воїнами (С. 102), їх типологічну ознаку (Татари —
ні; Народ не зрадить зроду./ Їх за два дні сім тисяч полягло/
Або нагайці. Пригорща народу/ А понад них вірніших не було
(С. 16).
Здебільшого стереотипний образ чужих у творі узагальне-
но. Парадоксальність ситуації виявляється в тому, що всі чужі
мали формально статус сусідів, що гіпотетично програмувало
особливий тип міжособистісної та міжетнічної поведінки —
‘добросусідський’. Натомість у реаліях сусіди України виявля-
лися здебільшого ласими до нашесть (С. 111). А тому узагаль-
нений портрет чужих має поведінкову стереотипну домінанту,
представлену описовою деперсоніфікованою конструкцією —
‘ті, що забирають’. На переконання Хмельницького, це ті, що
в українців «Забрали все»: землю, свободу і навіть честь. Ще
емоційніше ставлення до сусідів-завойовників відображено
в негативно окреслених порівняннях і метафорах: повзуть,
нема од них одгону./ Як свині, риють до моїх границь./ Лиш
з України виметеш корону,/ а цар вже в душу скипетром —
пихиць! (С. 39).
Північного сусіда в романі Ліни Костенко представлено
цілим спектром оцінних лексем, об’єднаних на основі семи
Мовосвіт Ліни Костенко 27
‘завойовницькі наміри’ (хижий і великий, дрімучий злидень,
любить не своє).
Москва асоціюється в романі з чорною прірвою «з хижою
десницею», смурною «од крові, смут своїх і свар», яка «гото-
ва світ накрити, як спідницею/ Матрьоха накриває самовар»
(С. 146). У номінаціях і порівняннях семантично закодовано
імперську, завойовницьку сутність сусідньої держави, пор.:
Дрімучий світ. Ні слова, ні науки./ Все загребуще, нарване,
хмільне. Орел — двоглавий. Юрій — довгорукий./ Хай Україну
чаша ця мине! (С. 146).
Поведінка московитів узагальнено актуалізована у мето-
німічному вислові, основу якого становить елемент невербаль-
ної комунікації — поклін: БУЛО, ПРИЇДЕ, ОД ЦАРЯ ВДОС-
ТОЄН,/ все до Москви схиляє на поклін (С. 111).
Зниженість властива також оцінкам західних сусідів: А ко-
роль же привів все рушення оте посполите! — зажирущу псю
крев і гостровану гонором злість (С. 10).
Одна з передумов формування окремих негативних гете-
ростереотипів — неоднаковість поведінки чужинців щодо
свого етносу і щодо українців, пор.: Своїх — то з честю по-
ховають./ А наших — просто загребуть (С. 30). Контраст
визначає експресивність контекстів про вияв любові різних
народів до своєї Батьківщини: Всі люблять Польщу в гонорі
і в слові./ Всяк московит Московію трубить./ Лиш нам чомусь
відмовлено у праві/ свою вітчизну над усе любить (С. 93).
У характеристиці вельмож «триклятих» (С. 89) Хмель-
ницький акцентує увагу на недотриманні законів і порушенні
узвичаєних поведінкових норм: Для них законів не було й нема;
То спалять скирту. То націлять жерла./ То серед ночі зчинять
га-ла-ла (С. 90).
Нерідко гетьман вдається до коментарів і мотивації власної
поведінки в спілкуванні з тими чи тими союзниками, як-от із
польськими королями, які не завжди дослухалися до його по-
рад (це такий король, що краще носить шапку, ніж корону
(С. 76). Але на противагу їм уже зраджений, Хмельницький під
Зборовом подав усе-таки руку допомоги полякам: спрацювала,
очевидно, комунікативна «звичка», яку він, щоправда, називає
«спадком всіх неволь» (С. 77). Можливо, тому, що він «не хотів
принизити короля!» (С. 78), тобто виявив шляхетність.
Культура слова №73’ 201028
Прогнозована поведінкова вдячність короля в такій ситуації
повертається до гетьмана зневагою і зверхністю, що загалом ха-
рактерно для міждержавної комунікації (і не лише часів Хмель-
ницького): король «був король», тобто його поведінка цілком
відповідала узвичаєній — владній («дивився вже згори униз»).
Сам погляд демонстрував асиметрію комунікації і вищість
адресанта над співрозмовником. Це гіпотетично мало визначи-
ти й зміну поведінки Хмельницького: Я мусив гнуть коліно/
Воно не гнулось (С. 78). І всупереч особистісним поведінковим
стереотипам змінює поведінку: Я його зігнув (С. 78). Щоправда,
така «поступливість» мала й позитиви. Хмельницькому було
даровано прозріння: моделі поведінки до друзів, спільників
і до ворогів, зрадників ні за яких умов не можуть бути тотож-
ними. Імпліцитно ці відчуття передає прихована усмішка зне-
ваги: Я усміхався білими губами,/ Душа стояла високо над вами
(С. 78).
Гетеростереотипні ознаки українців у сприйнятті інших
етносів окреслено за допомогою зневажливих номінацій хло-
пи, мужики, темні (С. 122); усім чужі, для світу незначущі
(С. 121); От ми такі і є в очах всії Європи —/ козакко, чернь,
поспільство для ярма./ Ізгої, бидло, мужики і хлопи,/ в яких
для світу речників нема (С. 85).
Українці ж, на противагу чужинцям, ніколи не порушува-
ли добросусідських взаємин, що відображено риторичним за-
питанням (Чи ми чинили утиски/ сусідам, їхній мові? (С. 122).
Натомість кожен сусід у різні історичні періоди зазіхав на
українські землі. Чужинецька поведінка щодо українців мето-
німічно окреслена як поведінка «вогню й меча» (С. 122). Ди-
сонуючи зі статусом лицарів (А ще зветеся лицарі, бундючні
павичі (С. 123), вона змусила Хмельницького порушити ук-
раїнські автостереотипи, що й призвело до кровопролиття, на-
званого в романі біблійним символом — Армаґедон (С. 123).
Тобто, зміна типологічної етнічної поведінки українців тлума-
читься як спровокована, виняткова. Щоправда, устами Хмель-
ницького утверджено істину: Взаємна кривда — то взаємний
гріх (С. 124). А тому нема виправдання ні своїм, ні чужим,
зрештою, гетьман не виправдовує і своєї поведінки. Не менш
болісні й неприйнятні для нього взаємні образи, відображені
Мовосвіт Ліни Костенко 29
в різновекторних негативних гетеростереотипних найменуван-
нях: Бо їхні темні нас вважають ґоями,/ а наші темні обзи-
вають їх (С. 124). Хмельницький позбавлений етноцентризму,
що передбачає «сприйняття й інтерпретацію комунікативної
поведінки інших крізь призму своєї культури; етнічні стерео-
типи і упередження, що виявляються в оцінці відмінностей між
етносами за принципом «ми — кращі, вони — гірші» (Баце-
вич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації. — К.,
2007. — С. 52-53). Не вивищуючи свій народ, він усе-таки пе-
реконаний, що його народ не гірший за інші: Я знаю свій народ.
Кляну його пороки. / Але за нього Господа молю! (С. 124).
Позитивні акценти в гетеростереотипах поставлено на тих
рисах, яких бракує, на думку Хмельницького, українському
народові, як-от: А в світі ж є народи,/ своїм великим знаючі
ціну (С. 100).
Отже, гетеростереотипні ознаки в романі Ліни Костенко
«Берестечко» відтворюють ту систему уявлень про інші ет-
носи, що формувалася в період непростих історичних обста-
вин після Берестечківської битви і є закономірним наслідком
міжетнічних взаємин українців із найближчими сусідами. По-
разку під Берестечком поетеса моделює на показі етнічних
стереотипів, що знайшли конкретний вияв у мовній поведінці
персонажів.
|