Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37103 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко / О. Задорожна // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 39-43. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37103 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Задорожна, О. 2012-09-05T18:36:39Z 2012-09-05T18:36:39Z 2010 Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко / О. Задорожна // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 39-43. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37103 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Ліни Костенко Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко |
| spellingShingle |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко Задорожна, О. Мовосвіт Ліни Костенко |
| title_short |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко |
| title_full |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко |
| title_fullStr |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко |
| title_full_unstemmed |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко |
| title_sort |
історичний час у мовотворчості ліни костенко |
| author |
Задорожна, О. |
| author_facet |
Задорожна, О. |
| topic |
Мовосвіт Ліни Костенко |
| topic_facet |
Мовосвіт Ліни Костенко |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37103 |
| citation_txt |
Історичний час у мовотворчості Ліни Костенко / О. Задорожна // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 39-43. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zadorožnao ístoričniičasumovotvorčostílínikostenko |
| first_indexed |
2025-11-24T05:28:13Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:28:13Z |
| _version_ |
1850842559172050944 |
| fulltext |
Мовосвіт Ліни Костенко 39
вами, як багном; Її пісні — як перло многоцінне, як дивен
скарб серед земних марнот.
Мовно-естетичними знаками українського націоментального
простору в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» виступають
номінації земля, вода, зорі, сонце, хмари, ніч та ін., які в конкрет-
них текстових умовах розгортаються за допомогою порівнянь,
наприклад: Земля у росах, як в парчі; А вечір темний. Хмари,
як повісма; Свята вода — як бузинова гуща.
Традиційний засіб локальної характеристики художнього
національного простору — лексема хата. У спогадах Марусі,
пов’язаних із дитинством, номінація хата наповнена лірично-
інтимною конотацією, інтертекстуальним казково-оповідним
змістом, які ство рює порівняння: і хата, як старенька рука-
вичка, —/ в ній кіт живе, цвіркун живе і дід.
У світовідчуттях дорослої Марусі після втрати близьких
людей хата — це мовний знак смутку: А десь окремо, як болю-
ча згадка,/ стоїть за зиму нахолола хатка./ Над Ворсклою, під
тими яворами,/ де вже ніхто не світить вечорами.
Таким чином, порівняння виступають однією з виразних
ознак поетики роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Вони
розширюють межі художнього опису, увиразнюють авторську
оповідь, надаючи їм додаткових семантичних і стилістичних
відтінків. Естетично ускладнюючи художній образ, порівняння
водночас забезпечують його цілісність.
Олександра Задорожна
ІСТОРИЧНИЙ ЧАС
У МОВОТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО
У реальному життєвому процесі, який відбувається в те-
перішньому часі, людина опирається на матеріальні й духовні
надбання попередніх поколінь. Ставлення до історичного часу —
одна із суттєвих характеристик самосвідомості людини, ре-
зультат особистого досвіду. Творча уява майстрів слова часто
апелює до подій і фактів, які нині стали надбанням історії, щоб
пробудити у читача почуття гордості чи болю за минувши-
Культура слова №73’ 201040
ну своєї країни, наголосити на доленосних моментах у житті
соціуму, пояснити вчинки окремих історичних осіб тощо. Осо-
бливо колоритно історичний час описує Ліна Костенко.
За словником української мови історія — багатознач-
на лексема, що об’єднує 7 лексико-семантичних варіантів
(ЛСВ): «1. Закономірний, послідовний розвиток дійсності;
зміни в дійсності, у процесі життя. 2. Процес розвитку, зміна
чого-небудь; події в процесі життя народу, його певної частини
тощо. 3. Сукупність фактів і подій, які належать до минулого.
4. Наука про загальний розвиток того чи іншого народу, країни
або всього суспільства. 5. Наука, що вивчає процес розвитку,
послідовні зміни якої-небудь галузі, природи, культури, знан-
ня. 6. Оповідання, розповідь про кого-, що-небудь. 7. Подія,
пригода, випадок. // Події, факти тощо, пов’язані з ким-, чим-
небудь» (СУМ, ІV, 52). У поетичному дискурсі Л. Костенко
лексема історія здебільшого функціонує у значенні ‘наука про
загальний розвиток того чи іншого народу, країни або всього
суспільства’: Але з усмішки, з потиску рук, з брехні, убитої на-
повал, історія — найскладніша з наук — обчислює ЗОРЯНИЙ
ІНТЕГРАЛ (Цитуємо за виданням: Костенко Л. Вибране: Пое-
зії. — К., 1989. — С. 157; далі — В). Оскільки більшість ЛСВ
слова історія дуже близькі, то в поетичному контексті іноді
важко встановити, який саме варіант реалізований, наприклад,
при взаємопроникненні першого, третього і четвертого зна-
чень, як-от: Бо як вони свій епос не створили, чи нам його не
трапилось гортать, — то що ж лишилось? Піднімати брили.
Історію по золоту читать (Цитуємо за виданням: Костенко Л.
Сад нетанучих скульптур. — К., 1987. — С. 85; далі — СНС).
У творах Л. Костенко на історичну тематику засвідчено
контекстуальні синоніми до лексеми історія. Це такі слова
і словосполучення:
• пам’ять, пам’ять історична, пам’ять сторіч: Чий сон,
чий син одстрілювався, падав? Чиє життя урвалось − і нема!
І тільки верб зеленим водоспадом стара фортеця пам’ять
обніма (В, 391); Тут десь урвалась пам’ять історична. Зате
вона навіки золота (СНС, 86); Як тісно в пам’яті сторіч! Як
рідко зводяться титани! (СНС, 167);
Мовосвіт Ліни Костенко 41
• давнина: Це, може, правда, може, півлегенди, що має при-
смак крові й полину. Так що такі й подібні прецеденти вос-
ходять ще в глибоку давнину (СНС, 79).
Сему ‘належність до далекого минулого’ актуалізує прик-
метник древній: І тільки храми, древні храми стоять по груди
в кропиві (В, 242). Згущення цієї семи відбувається у прислівнику
з давніх-давен: І в пута тяжкі клинописні закована з давніх-
давен, в степу оживає пісня давно занімілих племен (В, 349).
Лексема історія — складник багатьох семантичних конструк-
цій, у яких вона набуває нових відтінків значення. Філософське
осмислення плинності часу, минущості подій, їх історизму,
руху по спіралі втілене в метафорі стоїть історія на старті:
Звичайні норми починають старіти, тривожний пошук зво-
диться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком
в космічний стадіон (В, 100). Цей образ початку контрастує
з метафорою кінця в контексті Дозиметром не виміряєш дози
тотального спустошення душі. Історія лягає під бульдозери.
Сучасний світ штампує фетиші (В, 263). Негативний ореол
сучасності виникає внаслідок зображеного поетесою регресу
людської моралі, домінування матеріального над духовним,
а жертвою деградації одвічних цінностей показана історія.
Часова глибина — це відстань, у якій часто-густо важко
встановити хронометраж подій. У поетовій уяві цей факт
означує образ кросворд: Які тут не прокочувались орди! Яка
пройшла по землях цих біда! Мечем і кров’ю писані кросворди
ніхто уже повік не розгада (СНС, 72).
Час у Ліни Костенко — це й ріка, пор. трансформовану ме-
тафору втонути в часі, що вживається замість книжного вис-
лову канути в Лету: Втонули в часі імена митців, і те ім’я,
що мало буть крилатим (СНС, 75).
Історія світу в поезії Ліни Костенко репрезентована ком-
плексом прийомів. В одних контекстах це номінування відо-
мих в історії осіб (Мене прийняв і прихистив мій вік король
Франсіск, мій друг і покровитель (СНС, 161). В інших — озна-
чення древніх держав і цивілізацій (В країні древньої Колхіди,
де п’ється радісне вино. А я ж вважала, що це — міфи. А я ж
вважала, це — давно! (В, 258); Козацька тверджа, давній Чи-
гирине, уламок слави серед цих полів! (В, 390). Ще в інших —
Культура слова №73’ 201042
опис історичних фактів (Послів приймали закордонних. Царівен
видавали за моря. Також дочка царя Ассаргадона була жоною
скіфського царя (СНС, 76); Це був народ такої сили й гарту,
що їх ніхто подужати не міг. Трясли Ефес, ходили на Урарту,
від них погиб і цар лідійський Гіг (СНС, 78); Коли відьом палили
при народі, коли наук не знали ще ладом, — кажу, давно, кажу,
у Вишгороді підсудна Анна стала пред судом (В, 382), культур-
них традицій, як-от: Шанують предків. А зберуться разом —
у них тут пам’ять замість вівтаря. Згадають рід до сьомо-
го коліна. В них Рід, як бог, у нього сонця лик. Вони з вогню,
у них душа нетлінна. У них і серп — як місяць молодик. У них
зірчаті пряники жертовні. Вони без маку не спечуть коржа.
Тут і діжа в них, наче місяць вповні. У них і місяць сходить, як
діжа (СНС, 106-107).
У поезії Ліни Костенко прочитується загальнокультурна, нау-
кова, світоглядна ерудиція авторки. Окремі реалії, образи видат-
них постатей світової історії, культури, численні образні алюзії
до фольклору, світової літератури у її текстах відіграють смис-
лову, психологізувальну, функціонально-композиційну роль.
Якою ж постає історія ХХ століття у поезіях Ліни Костенко?
Образ двадцятого століття має негативну конотацію, котра
виражена не лише експліцитно, а й імпліцитно: Ескіз до портре-
та епохи. Секс-бомба. Приміряє атомні сережки. На скронях
вінок з колючого дроту. Крок — рок. Починала з фокстроту
(В, 548); Усі вже звикли: геніїв немає. Поснулим душам звеле-
но хропти (В, 207); А люди питають: — Де геніальні повісті?
Де думка епохи, весела й печальна? — Поїхала у закритому
поїзді. Похована на цвинтарі мовчання (В, 142).
Поетеса з болем та жалем говорить про трагедію Чорнобиля
та аналізує наслідки цієї події: зруйновані родові гнізда, самот-
ня старість упертих старожилів, уражена радіацією природа:
Роса — як смертний піт на травах і горіхах, Але найбільше
стронцію у стріхах. Хто це сказав, що стріхи — традиційні?
У нас і стріхи вже радіаційні (В, 544).
Осмислення ХХ століття як складного періоду в історії
України і людства вербалізоване у соціально маркованих пе-
рифразах-публіцистизмах, як-от: Епоха несприятлива —
ламає іще в колисці геніям хребти (В, 207); Крути шарманку,
Мовосвіт Ліни Костенко 43
пожалій нас трохи. У нас ще є і зорі он, і клен. Великі вуха
нашої епохи нехай хоч мить побудуть без антен! (В, 115); Іде
епоха моя головата кудись від етики до синтетики. Ближ-
чий мені старий Гайявата, ніж всі досягнення кібернетики
(В, 181); В епоху спорту і синтетики людей велика рясно-
та. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста
(В, 66); Як тій дитині зватися Богданком, коли епоха зветься
НТР? (В, 549).
Творча уява поетеси створює ідеальний образ сторінки
праісторії України — Скіфії. Вона протиставлена сучасному
соціуму. Для вербалізації життєустрою наших предків поетеса
використовує:
• лексеми на позначення просторових реалій та позитивних
особистісних характеристик людей: А навкруги — природа пер-
возданна. І люди щедрі й добрі, як вона (СНС, 106);
• номінації роду занять і знарядь праці скіфів: Тут шанують
труд. І рух дадуть і кругові, і кросну. Кують залізо із місцевих
руд. І мають славу дуже розголосну. Тут процвітало різне ре-
месло. Були будинки з каменю й саману (СНС, 91);
• слова для найменування вірувань та уявлень: Звуть моло-
дого місяцем і князем. У них дівчина сходить, як зоря (СНС,
106).
Отже, для моделювання образу історія Л. Костенко активно
використовує філософську, публіцистичну, наукову, народно-
поетичну, побутову лексику. Знакове також творення ліричних
та ліро-епічних текстів історико-філософської тематики, у яких
ословлено ознаки певної історичної доби, прочитується загаль-
нокультурна, наукова і світоглядна ерудиція поетеси.
Лариса Кравець
«І ДЕСЬ НАД ГРАНЯМИ СВІДОМОСТІ Є ТЕ,
ЧОГО ІЩЕ НЕМА» (метафора Ліни Костенко)
В одному зі своїх інтерв’ю газеті «День» О. Пахльовсь-
ка сказала: «поезія починається ще ДО слова — і лише тоді
народжується СЛОВО» (Пахльовська О. «Інтелектуальна та
|