Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37105 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко / Н. Мех // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 49-53. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860124957612179456 |
|---|---|
| author | Мех, Н. |
| author_facet | Мех, Н. |
| citation_txt | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко / Н. Мех // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 49-53. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T17:41:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Мовосвіт Ліни Костенко 49
бадилини; солов’ї, пташині менестрелі, всю ніч доводять яблуні
до сліз. Звичні в метафорах Л. Костенко також слова-поняття,
пов’язані з українською історією та культурою: дубовий Не-
стор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз; Там
досі моляться Стрибогу високі в сонці ясени; важкого сонця
древня булава; мисник днів — мальовані тарелі тощо.
Метафори Л. Костенко — один із основних засобів транс-
формації буденних понять у високу інтелектуальну поезію, у світ
культури, упорядкований, організований та інтерпретований
відповідно до духовних потреб нації. У них виявляються такі
риси мовотворчості письменниці, як шляхетна простота й ін-
телектуалізм, емоційність і філософічність, поетична віртуоз-
ність і висока естетичність.
Наталія Мех
ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГЕМА ЛОГОС
У ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ ЛІНИ КОСТЕНКО
Лінгвокультурологема ЛОГОС — це певна абстракція, «кон-
стантна форма», що перебуває на вищій сходинці в ієрархії
смислових утворень ідеальної концептосфери. У поетичному
світі Ліни Костенко вона репрезентована макрополями Мова та
Творчість, змодельованими на основі концептуального аналізу
поетичних контекстів.
У кожному конкретному художньому тексті чи в сукупності
текстів, які становлять функціональний різновид літературної
мови, виявляється спільна ознака — естетизація слова, одним
із інструментів пізнання якої є методи лексико-семантичного,
поняттєво-семантичного поля, метод наскрізних (ключових)
слів. Подібно до того, як лексичні номінації слово, мова, дум-
ка функціонують у текстах-інтерпретаціях художньо-літератур-
ного мистецтва, ці назви становлять невіддільну частину пое-
тичного словника.
Саме в мові поезії простежуємо авторські рефлексії над
природою слова, його значенням. Поетична мова становить
Культура слова №73’ 201050
певну творчу лабораторію, в якій загальновживані стилістично
нейтральні назви набувають конотацій, «обертонів» смислу.
Знання, яке несе в собі мова поезії, втілюється в поняття-
символи, що потребують інтерпретації, переходу до загальних
понять, які стають виразниками висловлених ідей, відбивають
особливості ідіостилів, характеризують мовно-естетичний ка-
нон певної історичної доби в розвитку художнього стилю.
Вияв специфіки вербалізації лінгвокультурологеми ЛО-
ГОС у поетичному дискурсі Ліни Костенко спричинює увагу
до елементів знання, зафіксованих у досліджуваних поетичних
текстах. Це передусім стосується розуміння сприймання слова
(мови) та його зв’язку з творчістю. Контексти слововживання
детермінують ті чи ті компоненти виявленої семантичної струк-
тури лексем. Цьому сприяють також поетичні дефініції, в яких
розкривається лінгвокультурологічне тло, що визначає зміст
вербалізованих складників лінгвокультурологеми ЛОГОС.
У поетичному дискурсі відзначаємо актуалізацію лексеми
слово, яка узагальнює зміст як конкретного висловлення, так
і символічний зміст поняття «мова». Синонімічність лексем
слово і мова в поетичних контекстах, з одного боку, ґрунтується
на переносному, метонімічному слововживанні, а з другого, —
на тяжінні поетичних дефініцій цих понять до конкретно-
чуттєвих образів:
Бо тільки Слово — пам’яті спаленність.
Живий народ, що мав своє письмо!
Чи, може, в них така була писемність,
що ми її вчитати не втнемо?
Сколоти? Лоти? Вихідці з Дворіччя?
Висока віть з пракореня слов’ян?
Які були тут мови і наріччя?
В яких садах співалось солов’ям?
(«Скіфська одіссея»)
У поетичному словнику Ліни Костенко звичні загально-
вживані фразеологізми з лексемою слово, а також епітетні сло-
восполучення, у яких традиційні епітети чергуються з інди-
відуально-авторською характеристикою цього поетизму.
В аналізованих поетичних текстах розрізняємо кілька зна-
чень іменника слово:
Мовосвіт Ліни Костенко 51
• ‘вислів, фраза’, наприклад: На голови, де, наче солов’ї,/ своє
гніздо щодня звивають будні,/ упав романс, як він любив її/ і гово-
рив слова їй незабутні («Пелюстки старовинного романсу»);
• ‘потенційна нескінченність сенсів’, наприклад: Так захо-
тілося простору/ і щоб ніяких травм/ І чогось такого просто-
го/ як проростання трав/ І чогось такого дивного/ як музика/
без блазенств/ І слова/ хоча б єдиного!/ що має безсмертний
сенс («Так захотілося простору…»); От він заліг та й думає
бровами,/ Бо сенс у слово ще не вмів убгать:/ — Мільйони літ
між мною і між вами,/ Але який солодкий дим багать! («Біля
стоянки первісних людей…»);
• ‘мова, мовлення’, наприклад: Постояв трохи, слів не гово-
рив,/ Поусміхався дивними очима./ І ніч у зламах врубелівських
крил/ Стояла довго в нього за плечима… («Учора в дощ зайшов
до мене Блок»).
Семантичну мiсткiсть слова, а особливо поетичного, не
завжди усвідомлює читач, сприймаючи її інтуїтивно. Словом
так гнучко модифікуються всiлякi вiдтiнки переносного зна-
чення, що воно здається безмежним у своїх можливостях. Збе-
рігаючи основне значення, лексема майже в кожному разі вжи-
вання постає в новому, особливому, вiдмiнному значенні, на-
буваючи в контексті різних смислових вiдтiнкiв.
Аналізуючи лінгвокультурологему ЛОГОС з погляду роз-
гортання її значеннєвої динаміки, зокрема макрополе Творчість
у художній мові Ліни Костенко, не можемо оминути знакові
для цього аспекту дослідження контексти, пор.:
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Культура слова №73’ 201052
Одне з найважливіших положень містичного богослов’я —
культ мовчання, втіленого в ісихазмі (‘східно-християнське міс-
тико-аскетичне вчення про єднання людини з Богом через очи-
щення серця сльозами та зосередження свідомості на само-
му собі’ (Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів:
тлумачення, словотворення та слововживання. — Х., 2006. —
С. 261). Мовчання розглядається не як антитеза слову, а як засіб
утілення глибинної, невисловленої сутності буття. Слово в іси-
хазмі виступає у своїй сакральній функції засобу спілкування
зі світом трансцедентного. Воно не адресоване вухам чи очам
людини, а сприймається як засіб «душевної» бесіди з Богом,
яка може відбуватися лише в мовчазному спілкуванні:
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Справжнє внутрішнє мовчання у найглибшому значенні
цього слова, є те саме, що й усепрониклива молитва Святого
Духа в нас. Як стверджує прп. Ісаак Сирін: «Коли Дух починає
перебувати в комусь, той не перестає молитися, тому що Дух
постійно молиться в ньому».
Все більше на землі поетів,
вірніше —
тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
Але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання —
таке,
що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
(«Все більше на землі поетів»).
Так чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ, велелюдний.
Ви поезія, вірші?
Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.
Мовосвіт Ліни Костенко 53
Наведені вище контексти фіксують усталені зв’язки між сло-
вами слово—поезія—поет—вірші, а також фіксують дихотомію
слово—мовчання, характерні для поетичної творчості Ліни Ко-
стенко.
Дихотомія слово—мовчання має й варіацію слово—тиша,
пор.: Ледь-ледь торкаю слово аквареллю —/ прив’ялий ранок,
тиша, парапет./ З кленового туманного тунелю/ Виходить
Рильський, майже силует.
Асоціативно-образний ряд слово—мовчання—тиша новим
конкретно-чуттєвим змістом наповнює порівняння слова з мо-
литвою:
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Вiдзначимо також контексти, в яких слово виступає головним
компонентом розгорненої образної конструкції з порівнянням.
Слово — це суб’єкт порівняння, що осмислюється через сему
‘світло’: Світали ночі, вечоріли дні./ Не раз хитнула доля тере-
зами./ Слова як сонце сходили в мені./ Несказане лишилось не-
сказанним. Концептуальність індивідуально-авторського обра-
зу підтверджує інший контекст, в якому таке зіставлення пере-
ходить у внутрішню форму дієслівної метафори: Мені снилась
бабуся. Що вона ще жива. Підійшла як у церкві. Засвітила
слова. Цей образ асоціюється з чимось чистим, неторканим,
світлим, з тим дитячим поглядом на реалії, який позбавлений
фальші та бруду, позбавлений зверхності та цинізму. Проти-
лежний до нього образ крижаного, гордого слова, пор: Чи були
ми занадто гордими,/ Що й слова були крижані?/ Та й лиши-
лась вона кросвордом, —/ може, ніжність, а може, й ні («Десь
проходила ніжність між нами»).
Аналіз поетичних текстів Ліни Костенко засвідчує ширшу,
ніж зафіксована в загальномовному словнику та філософських,
енциклопедичних словниках, семантику вербалізованого концеп-
ту слово, а саме: ‘слово — потенційна нескінченність сенсів’.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37105 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:41:34Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мех, Н. 2012-09-05T18:40:57Z 2012-09-05T18:40:57Z 2010 Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко / Н. Мех // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 49-53. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37105 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Ліни Костенко Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко Article published earlier |
| spellingShingle | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко Мех, Н. Мовосвіт Ліни Костенко |
| title | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко |
| title_full | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко |
| title_fullStr | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко |
| title_full_unstemmed | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко |
| title_short | Лінгвокультурологема ЛОГОС у поетичному світі Ліни Костенко |
| title_sort | лінгвокультурологема логос у поетичному світі ліни костенко |
| topic | Мовосвіт Ліни Костенко |
| topic_facet | Мовосвіт Ліни Костенко |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37105 |
| work_keys_str_mv | AT mehn língvokulʹturologemalogosupoetičnomusvítílínikostenko |