Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37106 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859676175611199488 |
|---|---|
| author | Статєєва, В. |
| author_facet | Статєєва, В. |
| citation_txt | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-11-30T16:22:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
Культура слова №73’ 201054
Валентина Статєєва
ЛІНА КОСТЕНКО
Й УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ
КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.
Поява збірок Ліни Костенко «Проміння землі» (1957),
«Вітрила» (1958), «Мандрів ки серця» (1961) засвідчила, що
в літературу прийшла сильна творча особистість.
Похвальні відгуки про поетичну мову Ліни Костенко висло-
вили вже перші її поціно вувачі — авторитетні майстри слова
М. Бажан, Л. Первомайський, Б. Антоненко-Давидович.
У діаспорній «Енциклопедії українознавства», що вперше
з’явилася за кордоном протягом 1955–1984 років, була вміщена
стаття про Ліну Костенко. У ній відзначено, що «індивідуалізм
і естетизм поезії Костенко стали відразу помітним явищем»,
«виявився свіжий ліричний талант Костенко з нахилом до
філософічної медитації, ориґінальної образности й вишуканої
ритміки» (Костенко Ліна // Енциклопедія українознавства: в 11 т. /
Перевидання в Україні. — Львів, 1994. — Т. 3. — С. 1147).
Високі оцінки мови Ліни Костенко знаходимо в працях
українських мовознавців та літературознавців.
Академік Іван Дзюба в статті «Неопалима книга» (1987)
писав про мову роману «Маруся Чурай»: «Ліна Костенко бере
з історії не минуле, а вічне. Звідси, зокрема, й висока пито-
ма вага кожного слова; поетична мова раз у раз згущується
в афоризми — достоїнства мудрості, доступної небагатьом,
а не просто дотепності, досяжної для всякого жвавого розуму...
Вона [мова роману] проста і вишукана водночас, багатюща
і строга. Та головне — «соборна»: з державним тактом поєднує
загальнолітературну нормативну основу й діалектні барви та
новотвори, залучає й активізує форми староукраїнської книжної
і канцелярської (для стильових ефектів урочистості чи іронії). І ще-
дро черпає з народно-розмовної образності...» (Дзюба Іван. «Нео-
палима книга» // Дзюба Іван. З криниці літ: у 3 т. — К., 2006. —
Т 1. — С. 540-541).
У літературному портреті «Ліна Костенко» (2007) І. Дзюба
високо оцінив мову історичного роману «Берестечко». За сло-
Мовосвіт Ліни Костенко 55
вами вченого, роман порушує складні проблеми, він резонує
з усією національною долею України, адже «увібрав у себе все
болісне переживання цієї національної долі самою поетесою...»
Саме значущістю проблем, представлених у романі, зумовлені
і «велика «думна» й чуттєва осяжність і насиченість» моноло-
гу Б. Хмельницького. І. Дзюба підкреслив, що масштабності
зображених у цьому творі проблем дорівнює і масштабність
слова. «Звідси і вагомість кожного рядка, кожного слова, та́ при-
страсність спо́віді, що робить її незаперечною; та щільність
поетичної мови, що й сама стає творчим началом, продукуючи
мало не суцільну афористичність і викликаючи з лексичного
небуття небувалі словоформи, розпечатуючи скарби народної
мови» (Дзюба Іван. Ліна Костенко // Дзюба Іван. З криниці літ:
у 3 т. — К., 2007. — Т 3. — С. 538).
В. Брюховецький, автор нарису про Ліну Костенко в «Ук-
раїнській літературній енциклопедії», наголосив, що поезії Ліни
Костенко властиві «потужна інтелектуальна напруга, тяжіння
до афористичної влучності вислову», що поетеса надзвичайно
тонко відчуває багатозначність і силу поетичного слова (Брю-
ховецький В. С. Костенко Ліна Василівна // УЛЕ: в 5 т. — К.,
1995. — Т. 3. — С. 16).
М. Слабошпицький зазначив: «Творчість Ліни Костенко —
це афористично точний вислів, рідкісна стилістична прозорість
і лірична одухотвореність...» (Слабошпицький М. Ліна Костен-
ко // Історія української літератури ХХ ст.: у 2 кн. / За ред. чл.-
кор. НАН України В. Г. Дончика. — К., 1998. — Кн. 2: Друга
половина ХХ століття. — С. 121).
«Тексти Ліни Костенко вражають читача синтезом інте-
лектуалізму і емоційності. Надзвичайно різноманітний словник
поетеси, в якому семантика і стильове навантаження загальних
та власних назв дають характерний часовий зріз літературної
мови», — зауважує С. Я. Єрмоленко в розвідці «Мого народу
гілочка тернова» (Єрмоленко С. Я. «Мого народу гілочка терно-
ва» (Про поетичне слово Ліни Костенко) // Культура слова. —
К., 2000. — Вип. 55-56. — С. 3-4; далі — Єрмоленко). На
думку дослідниці, рідне слово в Ліни Костенко належить до
мірил вічності. В одному з творів поетеса представила мову
свого народу в образі тернової гілочки. Про глибоку сутність
Культура слова №73’ 201056
цього проникливого художнього засобу С. Я. Єрмоленко пише:
«Мого народу гілочка тернова» — у цьому вислові сконден-
сована думка і про непросту долю українського слова, і про
терновий шлях людини-творця. Один епітет, один вислів здатен
умістити глибокий зміст філософської і водночас поетичної
думки» (Єрмоленко, 13).
Божий дар — високий рівень інтелекту, освіченості, поетич-
ний талант та мовну геніальність — Ліна Костенко подесяте-
рила у постійній і копіткій роботі над собою, над своїм словом,
що вже оцінено в понад 100 мовознавчих дослідженнях, зокре-
ма й дисертаційних, із лінгвостилістики, поетики, ономастики,
лексикології.
Мовний талант Ліни Костенко, глибина її індивідуальної
поетики, безумовно, потребують і лексикографічного опрацю-
вання. Українська лексикографія до кінця 80-х років ХХ ст. не
уводила твори Ліни Костенко в свою джерельну базу. Тому
навіть у найбільших словниках того періоду — УРС в шести
томах, СУМ в 11 томах (1970-1980) мова Ліни Костенко не
представлена.
Неувага лексикографів до слова Ліни Костенко в 60-80-х ро-
ках ХХ ст. була зумовлена кількома чинниками. Перша причина
криється в специфіці словництва. Загальновідомо, що словники
завжди відстають від життя. Словникова робота дуже копітка,
довготривала. Поки розписується джерельна база, поки укла-
дається, видається словник, життя йде вперед, з’являються
нові джерела — нові письменники, нові художні твори, пуб-
ліцистика, наукові праці тощо. Нові слова не встигають по-
трапити до цих словників. Тому реальне мовне життя народу
(літературне і діалектне) завжди багатше, ніж найповніший
словник. Щодо Ліни Костенко, то тут зіграла роль ще й друга
причина — ідеологічна. Ліна Костенко була, як відомо, яскравим
представником шістдесятників — українського національно-
культурного руху 60-х років ХХ ст. Її називають предтечею
шістдесятництва, оскільки перші збірки поетеси з’явились до
60-х років, засвідчивши виразну національну позицію авторки,
потужність таланту, зокрема й мовного.
Секретар ЦК КПУ А. Д. Скаба́ у 60-ті роки в доповіді на
Республіканській нараді активу творчої інтелігенції та ідео-
Мовосвіт Ліни Костенко 57
логічних працівників України 8 квітня 1963 року називає ім’я
Ліни Костенко серед трійки молодих поетів, яких запідозрено
у формалізмі й ідейній нечіткості: «Формалістичні викрутаси
із словом неодмінно приводять до викривлення і затуманен-
ня ідейно-художнього змісту творів. А що справа стоїть саме
так, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського,
І. Драча, Л. Костенко» (Літературна Україна. — 1963. — 9 квіт-
ня). Оскільки Ліна Костенко не бажала «виправлятися», то її
поезії підпадають під особливу політичну цензуру: їх рідше
публікують, а згодом настає 16-річна негласна, але жорстка за-
борона — збірки поезій «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора»
були зняті з видавництва, історичний роман у віршах «Маруся
Чурай» затримано на ряд років. Після збірки «Мандрівки сер-
ця» (1961 р.) наступна книжка — «Над берегами вічної ріки» —
з’явилася тільки 1977 року.
У кінці 80-х років ХХ ст., уже в часи перебудови, ставлен-
ня до творчості Ліни Костенко в Україні змінилося: у 1987
році її нагороджено Державною премією ім. Т. Г. Шевченка;
інтенсифікуються літературознавчі та мовознавчі студії її твор-
чості, до мови поетеси звертаються лексикографи.
Сьогодні слово Ліни Костенко вже увічнене в багатьох слов-
никах.
Створено спеціальний словник мови поетеси, проте непов-
ний: він уміщує тільки авторські неологізми. Зокрема, «Корот-
кий словник авторських лексичних новотворів у поезії Ліни
Костенко» опублікувала І. В. Цапук (Цапук І. В. Короткий
словник авторських лексичних новотворів у поезії Ліни Кос-
тенко // Словотворчість шістдесятників. Ліна Костенко, Микола
Вінграновський: Збірник наук. праць // Лексикографічна серія.
«Українська індивідуально-авторська неографія». Вип. 3. —
Острог, 2010. — С. 106-120). Словник налічує понад 190
новотворів, відібраних згідно з лексикографічним критерієм.
Для уявлення про характер цієї лексикографічної праці наведе-
мо кілька словникових статей: Антиві́к, ім. ч. р. Не знав, не знав
звіздар гостробородий,/ що в антисвіті є антизірки,/ що у наро-
дах є антинароди,/ що у століттях є антивіки (С. 106). Ві́тер-
голодра́нець, ім. ч. р. Кошлатий вітер-голодранець/ в полях
розхристує туман (С. 108). Дібро́вість, ім. ж. р. Дніпро́вість,
Культура слова №73’ 201058
ім. ж. р. У присмакові доброї дібровості/ пшеничний присмак
скошеного дня./ На крутосхилах срібної дніпровості/ сідлає
вічність чорного коня (С. 109). Комарюва́ти, дієсл. Ні пройти,
ані проїхать —/ сіра віхола, як віхоть./ Ні вікна, ані зорі, —/
комарюють комарі (С. 111). Моїсенький, займ. Така ж моя,
така ж моїсенька (С. 112). Огнедиха́тий, прикм. ... І підлетів
до хати/ зелений кінь — страшний, огнедихатий (С. 114). По-
Лицю-Дощ, ім. ч. р. ... він мав ім’я нечуване у світі:/ По-Лицю-
Дощ, По-Лицю-Дощ, По-Лицю-Дощ... (С. 115). Слово-брила,
ім. с. р. Слово-філігра́нь, ім. с. р. ... Ти знаєш слово-брилу/ і
слово-філігрань (С. 117) та ін.
Уперше індивідуальні новотвори Ліни Костенко були пред-
ставлені у вигляді словника в монографії Г. М. Вокальчук
(Вокальчук Г. М. Короткий словник авторських неологізмів
в українській поезії ХХ століття // Вокальчук Г. М. Авторський
неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний
аспект). — Рівне, 2004. — С. 94-524). Проте це був не окре-
мий словник Ліни Костенко, а частина зведеного «Коротко-
го словника авторських неологізмів в українській поезії ХХ
століття», який містив понад 6300 одиниць, відібраних із творів
українських поетів ХХ століття — В. Барки, А. Малишка,
М. Семенка, П. Тичини, В. Стуса, І. Драча, М. Рильського,
Ліни Костенко, Юрія Клена, І. Калинця, М. Зерова, Яра Славу-
тича, М. Вінграновського, Д. Павличка, Б.-І. Антонича, П. Сав-
ченка, Є. Маланюка (Словотворчість шістдесятників. Ліна Ко-
стенко, Микола Вінграновський: Збірник наук. праць // Лек-
сикографічна серія. «Українська індивідуально-авторська нео-
графія». Вип. 3. — Острог, 2010. — С. 106, посил. 1).
Індивідуальні неологізми Ліни Костенко ввійшли також до
зведеного «Короткого словника неологічної лексики Ліни Ко-
стенко і Миколи Вінграновського» (Цапук І. В., Вокальчук Г. М.,
Браун А. І., Максимчук В. В. Короткий словник неологічної лекси-
ки Ліни Костенко і Миколи Вінграновського // Словотворчість
шістдесятників. Ліна Костенко, Микола Вінграновський: Збір-
ник наук. праць // Лексикографічна серія. «Українська індиві-
дуально-авторська неографія». Вип. 3. — Острог, 2010. —
С. 138-169). У реєстрі словника — 404 новотвори, з них 190 —
авторські новотвори Ліни Костенко.
Мовосвіт Ліни Костенко 59
Нині слово Ліни Костенко зафіксоване і в авторитетних ака-
демічних виданнях. Так, у «Фразеологічному словнику укра-
їнської мови» у 2 книгах (К., 1999) подано 63 ілюстрації з творів
Ліни Костенко до фразем: без ліку: Тут землі щедрі. Тут річок
без ліку; пилом припадати: Боже, він не слуха! Його робітня
пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнава-
лах пропада!; (аж) вуха в’януть: Та вуха ж в’януть на таку
олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась; (аж) міниться в лиці:
А як (Гелена) міниться в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в
мене у руці; (аж) у роті чорно: Живе (Буонарроті) у Римі. Має
свій куток. Згорбатів у труді, посивів у скорботі, а людям чор-
но в роті од пліток; до решти: Сивий волос почав укидатися.
Дотліває душа до решти. А куди ж від себе податися? та ін.
«Словник синонімів української мови» у двох томах (К.,
1999-2000) фіксує 29 ілюстрацій із творів Ліни Костенко до
таких синонімічних рядів: безсмертник, сухоцвіт, імортель:
Цвітуть безсмертники й волошки, і материнка, і чебрець.
Та більш, ніж квітів на могилах, в могилах сховано сердець;
ганьба, сором, стид, осудо́вище...: То ще й від тебе лжа
і осудо́вище? То ще і ти обманюєш мене?!; коха́на, мила, люба,
лада...: Введи у дім дружину собі, ладу; латунний, мосяжний...:
Світає. Душно. Всипища, макітри, ліхтар мосяжний, тьмя-
ний від комах; лахмі́ття, руб’я... вереття: А це — Сисой, що
хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті..; ма́йстер,
віртуоз, митець..: Втонули в часі імена митців, і те ім’я, що
мало буть крилатим; обпа́лювати, обсмалювати..: Хай спека
обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... —
Я — жниця довічна. Працюю терпляче; писе́мність, письмен-
ство, письмо: Живий народ, що мав своє письмо! Чи, може,
в них [скіфів] така була писемність, що ми її вчитати не втне-
мо?; підозріва́ти, запідо́зрювати, сумніватися..: А потім щось
завершить не дали. А потім запідозріли в крамолі. А потім
зацькували, довели... І що, митцю лишилося від долі?; похи́лий,
скісний, коси́й, ско́систий (діал.): Пашить медами скосиста
гора; сумни́й, смутний, печальний..: Мені відкрилась істина пе-
чальна: життя зникає, як ріка Почайна; шелестіти, шарудіти..,
шемріти: Раптом звідкись зітхання далеке до Мандрівника до-
неслось... Чи то шемріють, може, смереки? та ін.
Культура слова №73’ 201060
Найширше слово Ліни Костенко залучено до таких лек-
сикографічних праць:
1. «Словник епітетів української мови» С. П. Бибик,
С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт (К., 1998), який умістив 199
епітетів поетеси, серед яких багато оригінальних — левино-
жовті береги, самотня битва, світлий біль, чорноокі вишні,
обгоріла віра, козацький вітер, золотисте вухо, самовільний геть-
ман, врочистий грім, кучерява гроза, одухотворена гроза, бі-
лявий день, скошений день, атомний дощ, срібен дощик, зґвал-
тована душа, поснулі душі, головата епоха, бляшаний звук,
шукана ошукана земля, стозорі зорі, смарагдово-руді ліси, за-
кохане літо, мельхіорове літо, затуркана мова, трагічна мова,
оскубана мрія, прискіплива печаль, недострелений птах, дер-
жавна рука, магнетичні руки, полив’яний світанок, зацьковані
слова, забрехуще слово, густі слова, білий сміх, підстрелене
сонце, пелехатий сонях, зоряна тиша, сутеніюча трава, голод-
на туга, чаїна туга, волохаті страшні часи, туге щастя та ін.
2. «Фрагмент словника поетичної сполучуваності» Любові
Пустовіт (Пустовіт Любов. Фрагмент словника поетичної
сполучуваності // Пустовіт Любов. Словник української поезії
другої половини ХХ століття: семантико-функціональний ас-
пект: Монографія / Упорядники В. І. Матюша, П. А. Ма тюша,
І. Л. Михно. — К., 2009. — С. 190-218) займає тільки 28 дру-
кованих сторінок, проте налічує 92 авторські слововживання
Ліни Костенко: у берегів потріскались уста (С. 190), лишився
клубочок болю (С. 191), останні айстри горілиць зайнялися бо-
лем (С. 191); Вітер блискавку виструга (С. 191); Десь блискав-
ки — як бліци репортера (С. 192); Тихі привиди верб обминають
стежку з колін (С. 192); Горбаті верби льодяними клішнями
скляні бурульки струшують з борід (С. 192); Весна підніме ке-
лихи тюльпанів (С. 192); Нап’юся ще солодкого настою тих
молодих вишневих вечорів (С. 192); Блакитні вії хата підійма
(С. 193); Над жовтим вогнищем кульбаб (С. 195); Колише
хмара втомлені громи (С. 197); Не раз хитнула доля тереза-
ми (С. 199); Суха, порепана дорога повзе, як спраглий кроко-
дил (С. 200); Дощі отруєні стронцієм (С. 200); Я чую дощ. Він
тихо плаче правду (С. 200); [Думка] плакала віршами (С. 201);
Думки сколошкані як рій (С. 201); Гарна жінка, прихилена
Мовосвіт Ліни Костенко 61
вітром любові до його плеча (С. 202); Жінки дорогу слізьми
перемили (С. 202); Жінка ж — тільки жінка. Смаглява, золо-
та віолончель (С. 202); Життя — це оббирання реп’яхів, що
пазурами уп’ялися в душу (С. 202); Землі і неба шалений шлюб
(С. 204); Під зорепадом жолудів (С. 205); Було в ній каміння —
як ото бегемотячих спин (С. 205); Колосочки проти сонця
жмуряться (С. 206); Крик замерз у неї на вустах (С. 208); Під
горою стояла вагітна, як поле, мати (С. 213); А вікна сплять,
засклив мороз їм сльози (С. 217) та ін.
3. «Поетичне слововживання складних прикметників та діє-
прикметників. Словник» О. М. Рудь (Суми, 2001). Тут представ-
лено 3680 прикметникових і дієприкметникових слововживань,
90 ілюстрацій з них узято з творів Ліни Костенко. Необхідно
підкреслити, що з 90 епітетів Ліни Костенко, засвідчених
у словнику О. М. Рудь, 14 увійшли у згаданий вище «Слов-
ник епітетів», а 76 в ньому не зафіксовані: стобарвний блиск,
ясноока мати, давнеколишні сни, одноколінний брат, стору-
кий велетень, скіфо-амазонські війни, кровоточивий граніт,
неосяжно-голубі далі, двоєлика дитина, високольотні думи,
мокрі-мокрі жоржини, повногруде звірятко, доброзичливі зві-
рі, старовидні кручі, сутозлоті липи, ожиново-пташиний ліс,
пружинно-спіральні негідники, чіткохвостий нездара, само-
чинна ніжність, вишневогуба Румунія, пустоширокий степ,
дволикий талант та ін.
Усі дослідники наголошують на такій яскравій рисі мовосвіту
Ліни Костенко, як афористичність. Авторські афористичні ви-
слови поетеси вже стали предметом опису українських лек-
сикографів.
«Антологія афоризмів», упорядкована Ларисою Олексієнко
(Донецьк, 2004), вплела українських авторів, зокрема і нових,
у контекст світової афористичної думки. Тут зафіксовано 36
афоризмів Ліни Костенко, серед яких і такі перлини: В ди-
тинстві відкриваєш материк, Котрий назветься потім —
Батьківщина (С. 36); Не треба думати мізерно, Безсмертя
є ще де-не-де... (С. 40); Я б просила у цьому сторіччі хоч би той
магазинний мінімум: люди, будьте взаємно ввічливі (С. 62); Де
воля спить, її ще й приколишуть (С. 79); Народ шукає в геніях
себе (С. 89); Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на
Культура слова №73’ 201062
світі тепло тільки там (С. 115); Душа — єдина на землі дер-
жава, де є свобода чиста, як озон. Кордон душі проходить
над світами, а там нема демаркаційних зон (С. 132); Ще не
було епохи для поетів, Але були поети для епох (С. 140); Нехай
тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста (С. 141);
Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожить
як належить (С. 151); Якщо платити злочином за злочин, то
як же й жити... на землі? (С. 188); Історія проситься в сни
нащадків (С. 212); Коли в людини є народ, тоді вона уже лю-
дина (С. 264); Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм
відбирає мову (С. 289); Клаптенята паперу — то смертельні
плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим со-
бою (С. 392); Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить
(С. 401); Шукайте посмішку Джоконди, Вона ніколи не мине...
(С. 408); Ми — атомні заложники прогресу (С. 441); Я знаю
грамоту свободи — її підписують мечі! (С. 448); З-за ґрат сво-
боду краще видно (С. 488); Страшні слова, коли вони мовчать
(С. 504); Єдиний, хто не втомлюється, — час (С. 595) та ін.
Для зіставлення цікаво відзначити, що в статті Н. В. Буц
«Лексико-семантична класифікація афоризмів у картині світу
Ліни Костенко» проаналізовано 176 афоризмів Ліни Костен-
ко, відібраних зі збірки «Вибране» (К., 1989), романів «Ма-
руся Чурай» та «Берестечко» (Буц Н. В. Лексико-семантична
класифікація афоризмів у картині світу Ліни Костенко // Куль-
тура народов Причерноморья. — 2004. — № 49. — Т. 1. — С. 216-
219).
Помітне слово Ліни Костенко в «Граматичному словнику
української мови: сполучники» Катерини Городенської (Київ-
Херсон, 2007). Тут вміщено 26 ілюстрацій до сполучників: а:
Мені потрібне слово, а не слава (С. 11); але: Усе іде, але не все
минає над берегами вічної ріки (С. 30); зате: Це лиш слова. Зате
вони безсмертні (С. 68); і, й: Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук (С. 76); В життя приходиш чис-
тий і красивий, з життя ідеш заморений і сивий (С. 78); мов:
Слова росли із ґрунту, мов жита (С. 107); Хати, ... мов п’явки,
вп’ялись у мокру землю (С. 107); Верба — мов чорний покруч
ікебани (С. 108); А діти грушу так обсіли, мов груша ними
і вродила (С. 111); наче: Голос — наче блямба (С. 123); така
Мовосвіт Ліни Костенко 63
я світла, наче вранішня зірка (С. 125); ніж: сміятись краще все-
таки, ніж плакать (С. 185); щоб, щоби: Чи й справді необхідно,
щоб жінка була мужня (С. 288).
«Словник антонімів» Л. М. Полюги (К., 2004) уміщує 22
цитування, «Словник-довідник з українського літературного
слововживання» С. І. Головащука (К., 2004) — 16 ілюстрацій
з творів Ліни Костенко. Прикметно, що в першому виданні праці
С. І. Головащука «Словник-довідник з правопису та слововжи-
вання» (К., 1989) у списку цитованих авторів є й Ліна Костен-
ко. Ми відшукали тільки 1 ілюстрацію з творів Ліни Костенко
у першому виданні праці С. Г. Головащука: Вони в житті не
сердилися й разу. І діти гарні, й любий чоловік. Але як що вва-
жали за образу — вони мовчали страшно і навік (С. 785). Мож-
ливо, довідник С. І. Головащука 1989 року можна вважати пер-
шою академічною лексикографічною працею, в якій зафіксовано
слово Ліни Костенко.
Поодинокі ілюстрації з творів Ліни Костенко подано у та-
ких виданнях: «Словник фразеологічних антонімів української
мови» В. С. Калашника, Ж. В. Колоїз (К., 2004), «Знаки
української етнокультури. Словник-довідник» В. Жайворонка
(К., 2006), «Культура мови на щодень» за ред. С. Я. Єрмоленко
(К., 2000) тощо. Загалом у низці словників кін. ХХ — поч. ХХІ ст.
на паперових та електронних носіях виявлено 768 ілюстрацій з
творів Ліни Костенко.
У підсумку можна зазначити, що поетичне слово Ліни Ко-
стенко стало об’єктом української лексикографії тільки з кінця
80-х років ХХ ст., воно вже увійшло до багатьох академічних
та інших видань, у тому числі створено спеціальний словник
індивідуальних новотворів поетеси. Залучення високохудожніх
висловів Ліни Костенко до найбільших національних тлумачних
загальномовних словників сприятиме, по-перше, оновленню
реєстру цих словників не тільки кількісно, а й якісно, а по-друге,
репрезентуватиме національну мову українського народу й сам на-
род перед світовою спільнотою в реальному повнокровному духов-
ному образі. Для укладання максимально об’ємної джерельної
бази для сучасних тлумачних словників української мови важливо
спрямувати зусилля мовознавців на створення: а) повного слов-
ника мови Ліни Костенко; б) словника афоризмів Ліни Костенко;
Культура слова №73’ 201064
в) словника поетизмів Ліни Костенко (індивідуально-авторських
мовних засобів — епітетів, метафор, порівнянь тощо).
Наталя Сидяченко
ПРО ОСОБЛИВОСТІ
МОВОТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО
Характерна особливість мовотворчості Ліни Костенко,
найулюбленіший художній прийомом поетеси, що творить се-
мантику тексту, — контраст. Так, у збірці «Над берегами вічної
ріки» більшість віршових текстів представляють ситуації,
у яких стикаються контрастні події, явища, характери. Скажімо,
у вірші «Зонька» поетеса зобразила один із випадків вияву
наївності і підступності, притаманних як людям, так і тва-
ринам:
Маленький хлопчик пас
верблюда.
То був життя його пре-
люд.
Верблюд довірливий, як
люди.
І терпеливий — як вер-
блюд…
Ох, Зонька, Зонька, тигр —
це краще.
А вовку хитрість в голові.
Підкрався, хижий, скімлив,
лащивсь.
Вищить, качається в траві.
Тварина добра, не ледача,
На все дивився зверху
вниз.
Цікавість — хиба його
вдачі,
Тому і вовк його загриз.
Отак він Зоньку заморочив.
Цікаво Зоньці: що воно?
Верблюд схилився — вовк доско-
чив…
Все так недавно, так давно!
(«Зонька»)
Поетеса зіставляє велике й мале: вкладаючи у вуста Міке-
ланджело Буанаротті зізнання про те, що він у мистецтві пі-
знав лиш ази; описуючи концерт Ліста перед купцями у Києві;
порівнюючи злодія і Прометея, Ікара і ратая, Дантеса і Пуш-
кіна, ореол і бублик; зображає контраст старого і нового:
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37106 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T16:22:07Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Статєєва, В. 2012-09-05T18:43:02Z 2012-09-05T18:43:02Z 2010 Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. / В. Статєєва // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 54-64. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37106 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Ліни Костенко Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. Статєєва, В. Мовосвіт Ліни Костенко |
| title | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. |
| title_full | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. |
| title_fullStr | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. |
| title_full_unstemmed | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. |
| title_short | Ліна Костенко й українська лексикографія кінця ХХ — початку ХХІ ст. |
| title_sort | ліна костенко й українська лексикографія кінця хх — початку ххі ст. |
| topic | Мовосвіт Ліни Костенко |
| topic_facet | Мовосвіт Ліни Костенко |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37106 |
| work_keys_str_mv | AT statêêvav línakostenkoiukraínsʹkaleksikografíâkíncâhhpočatkuhhíst |