Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура слова |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37121 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка / З. Висоцька // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 138-144. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37121 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Висоцька, З. 2012-09-05T19:22:04Z 2012-09-05T19:22:04Z 2010 Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка / З. Висоцька // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 138-144. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37121 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мова і час Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка |
| spellingShingle |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка Висоцька, З. Мова і час |
| title_short |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка |
| title_full |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка |
| title_fullStr |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка |
| title_full_unstemmed |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка |
| title_sort |
назви суб’єктів діяльності в економічних працях івана франка |
| author |
Висоцька, З. |
| author_facet |
Висоцька, З. |
| topic |
Мова і час |
| topic_facet |
Мова і час |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура слова |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37121 |
| citation_txt |
Назви суб’єктів діяльності в економічних працях Івана Франка / З. Висоцька // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 138-144. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT visocʹkaz nazvisubêktívdíâlʹnostívekonomíčnihpracâhívanafranka |
| first_indexed |
2025-11-26T04:14:01Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:14:01Z |
| _version_ |
1850611245168721920 |
| fulltext |
Культура слова №73’ 2010138
Зоряна Висоцька
НАЗВИ СУБ’ЄКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ
В ЕКОНОМІЧНИХ ПРАЦЯХ ІВАНА ФРАНКА
Сучасний науковий стиль у єдності усіх його жанрів і різ-
новидів, з його розгалуженою системою різногалузевої термі-
нології, багатством і гнучкістю синтаксичної структури, струн-
кістю логічних побудов продуктивно обслуговує всі сфери
інтелектуальної діяльності людини.
Інтенсивний розвиток економіки й економічної науки, що
спостерігається в останні десятиліття, актуалізував потребу до-
слідження та кодифікації відповідної фахової лексики, зо-
крема вивчення історичного шляху становлення української
економічної термінології. З цього погляду наукові праці І. Я. Фран-
ка мають незаперечну цінність, оскільки вони: а) репрезенту-
ють науково-популярний підстиль початку ХХ ст. (у зв’язку
з цим згадаємо, що наприкінці XІX — на початку ХХ століття
між власне науковими і науково-популярними текстами не було
чіткого розмежування, що й визначило особливості й характер
викладення інформації в економічних працях Івана Франка) та
б) доступні для широкого кола сучасних читачів.
Серед численних тематичних груп лексики, що їх вичле-
новуємо в економічних працях Івана Франка, на окрему ува-
гу дослідників заслуговує лексико-тематична група «назви
субۥєктів діяльності». У ній вичленовуємо дві основні підгрупи:
«назви осіб за належністю до суспільних класів», тобто •
назви людей, об’єднаних за ознакою суспільного станови-
моВа і чаС
Мова і час 139
ща, за спільністю інтересів, за роллю в організації праці —
капіталіст, шляхтич, поміщик, робітник, селянин та ін.;
«назви осіб за видом діяльності» — • цісар, міністр, страж-
ник, надзорець,наглядач, оліярник, зецер, ткач та ін.
Соціальне розшарування сучасного І. Франкові суспільства
відбивають уживані в його економічних працях лексеми ро-
бітник, капіталіст, трудівник, шляхта, селянин / селяни, про-
летарій, дідич (історичне: літ., «поміщик» — СУМ, IV, 111) та ін.
Наприклад: Капіталіст звичайно платить навіть більше, ніж
робітник конче потребує на прогодування і утримання себе са-
мого (Тут і далі цитуємо за виданням: Франко І. Зібрання творів
у п’ятдесяти томах: Наукові праці. — Т. 44, кн. 1. Економічні
праці (1878-1887). — К., 1984. — С. 73); За цей час робітник
виробляє нову вартість, що відповідає 10, 12, 14 або 16-годинній
праці, а вартість плати, яку він одержав, ледве дорівнює, при-
пустимо, п’ятигодинній праці; отже, капіталіст одержав
завдяки йому вартість неоплаченої праці протягом 5, 7, 9 або
11 годин, і це становить його прибуток (С. 76); натомість
сервітути підданські на добрах домінікальних лишаються
ненарушені, тільки що селяни мусять за їх уживання платити
дідичам певну винадгороду (С. 96); Лихва, що душить селяни-
на, це також не що інше, як лише форма, в якій виявляється
опанування праці з боку капіталу (С. 71); Він [робітник] вит-
ворив надвишку вартості понад вартість своєї плати, тота
надвишка — се зиск капіталіста, вона побільшує його капітал
(С. 32).
Знаковим у наукових творах І. Франка є протиставлення по-
нять капіталісти — робітники, селяни. Контраст між ними автор
використовує не лише для показу реального соціального розша-
рування суспільства, а й для посилення відчуття антагонізму:
І як же тут повірити нашим «вищим сферам», які начебто
піклуються про добро робітників і про поліпшення їхньої долі,
але досі не подбали навіть про пізнання цієї долі і, друкуючи
брехливу балаканину капіталістів, обманюють самі себе і увесь
світ! (С. 59); [робітник] не маючи власності ані у вигляді землі,
ані в капіталі, змушений найматися до капіталістів, тобто
продавати їм свою працю за ціну, яка має йому вистачити на
покриття коштів для свого утримання (С. 67); Селянин, який
Культура слова №73’ 2010140
має декілька моргів ґрунту, правда, має землю, тобто капітал,
однак він не капіталіст, бо ця земля без його власної праці не
може його прогодувати; він мусить оросити її потом свого
чола (С. 68). Оцінний констраст у наведених авторських харак-
теристиках поміщиків, капіталістів з одного боку, і робітників,
селян — з другого, виявляють такі висловлювання, як, напри-
клад, брехлива балаканина капіталістів, обманюють самі себе
і увесь світ — оросити її потом свого чола.
Означення, які І. Франко вживає щодо назв осіб, мають різне
функціональне навантаження. У тематичній підгрупі лексики
«назви осіб за належністю до суспільних класів» вони вказу-
ють на:
національну чи регіональну ідентичність: • В 1790 р. шлях-
та галицька вірила твердо, що мужики будуть своїм па-
нам із доброї волі на віки вічні робити панщину (С. 92);
не можна замикати очей на те, що цісар мав інтенцію
дарувати галицьким селянам панщину (С. 99);
походження: • Причина тому — з одного боку, недостаточ-
не наше знакомство з робітниками містовими, а з друго-
го боку — далеко більша трудність обрахунку і аналізи, як
у сільських та маломіських робітників (С. 7);
характер зайнятості: • Не тяжко, впрочім, угадати, що пер-
ша, найліпше плачена купа — се іменно ті легкороби: писарі,
надзирателі, машиністи; друга купа — се робітники
сталі (певняки), а третя, найбільша і найбідніша, — се
поденні зарібники (С. 47).
Одна з найактивніших одиниць у тематичній підгрупі «наз-
ви осіб за належністю до суспільних класів» — робітник
(робітники). Частотність вживання дозволяє виділити її з-по-
між інших одиниць названого вище номінативного ряду. Пор.:
робітники мусять купувати там усе, чого їм треба, даючи,
розуміється, за товар, пліхший від міського, більшу від міської
ціну (С. 50); Думаю, що зовсім без пересади мож зрівняти доход
зецера з доходом сільського робітника (С. 11); Дітей і дурнів
легко зловити на таку полову; але людей, що задумуються,
і робітника, який щоденно відчуває свою гірку долю і мусить
дивитись на знущання над ним свого «пана», на таке базікання
напевно не зловлять (С. 66) та ін.
Мова і час 141
Більшість контекстів із словом робітник / робітники від-
бивають співчутливе ставлення І. Франка до «робучого лю-
ду». Зокрема, про це свідчать епітети бідний, знедолений, діє-
слівна сполука мусить працювати, змушений найматися,
також авторське слововживання рід білих негрів, пор.: йому
[робітникові] дають стільки, щоб він міг так-сяк утримати
ще й сім’ю, а це для того, щоб не припинився рід білих негрів,
бо це було б невигідно для капіталу (С. 73); робітником можна
назвати лише того, хто, не маючи власності ані у вигляді землі,
ані в капіталі, змушений найматися до капіталістів (С. 67);
Робітник мусить працювати на поміщиків, фабрикантів,
купців, крамарів, на військо і на різних дармоїдів, а сам одержує
за це шматок чорного хліба! (С. 76).
Нейтральними щодо виявлення авторського ставлення, ав-
торської оцінки робітників, натомість показовими щодо показу
сучасної І. Франкові картини розшарування робітників за га-
лузями промисловості, сферами зайнятості є означення сільський,
фабричний, промисловий: Коли б сказати про такий заробок
сільському робітникові, він би здивувався (С. 9); поки що нам
важко дати яку-небудь відповідь на всі ці питання, важко хоч
би приблизно подати загальну картину життя всіх фабричних
робітників у Галичині (С. 52); Беручи одно пересічне число,
виходило б, що кождий промисловий робітник в Галичині бере
денно по 60 кр(ейцерів) (С. 46).
У мові аналізованих економічних праць численна також те-
матична підгрупа «назви осіб за видом діяльності». Її формують
назви учасників професійно-виробничої сфери, серед яких
виокремлюємо: а) назви посад; б) назви осіб за професійною
належністю; в) назви осіб за родом діяльності; г) назви осіб за
функційними обов’язками.
У тематичній підгрупі лексики «назви посад» ключовими
є слова міністр, цісар. Їх актуальність пов’язана з соціополі-
тичною ситуацією в Галичині XІX ст.: цісар у відручнім письмі
до міністра скарбу з 7 лютого 1853 упімнув уряд до прискорення
справи індемнізаційної (С. 103); ліберали не могли й не можуть
дарувати цісареві Фердінандові того, що він дарував селянам
панщину! (С. 99).
Культура слова №73’ 2010142
Активні в економічних працях Івана Франка також номінації
надзорець і стражник (застаріле: у дореволюційній Росії —
нижчий поліцейський чин у сільській місцевості). Їх уживання
в описах державотворчої діяльності надає мові офіційності:
Але сюди вчислено вже й надзорців, машиністів і пр., котрі
часто не працюють самі, а тільки наглядають, заряджують і
записують (С. 46); стражники — люди присяглі; їм, значиться,
є віра, хоч частенько стражники, маючи на кого яку злість,
можуть йому безневинно досолити (С. 83). У сучасних лекси-
кографічних джерелах слово надзорець («службовець, що здій-
снює нагляд, спостереження за ким-, чим-небудь» (ВТССУМ, 554)
стилістично марковане як діалектне і смислово ототожнюється
із лексемою наглядач (ВТССУМ, 558). Отже, обидві номінації —
надзорець / наглядач — співвідносні, стилістично рівнозначні:
платня постійних робітників також подана в розмірі 50
центів на день, тобто дорівнює платні наглядачів, тоді як
насправді наглядачі, як «очі і вуха пана», бувають далеко
краще оплачувані, ніж звичайні робітники (С. 61).
До тематичної підгрупи лексики «назви осіб за професійною
належністю» зараховуємо номінації зецер (друкар-складач),
друкар, машиніст, ткач, оліярник, кравець, мірошник, муляр та
ін. Наприклад: Для того натепер станемо на тім, що подамо
невеличкий образок з життя львівського робітника-зецера
(котрий у друкарні складає письмо) (С. 7); Були там між
іншими доходи комарнянського оліярника — вони виносили 95
р[инських] на рік, — потреби комарнянського ткача, виносячі
несповна 70 р[инських] на рік (без помешкання і топлива)
(С. 49); Капіталісти відразу схаменуться і скажуть своїм
мулярам: «хочеш 2 злотих на день? (С. 73). Згадувані назви
професій конкретизують рід діяльності осіб, які належали до
суспільного класу робітників.
У наведеному номінативному ряді заслуговує на увагу сло-
во зецер. З одного боку, ця лексема — незрозуміла для сучас-
ного мовця, з іншого — Іван Франко виділяє номіновану цим
словом професію, надає їй особливого, дещо вищого статусу
з-поміж інших, підкреслюючи, що вона пов’язана не тільки
з механічною працею, але й із розумовою діяльністю: Та й пла-
та зецерів стосунково далеко ліпша, як прочих робітників, бо
Мова і час 143
тут вимагається не простої механічної сили, а якого-такого
(бодай нижчого) образування, що і в платі мусить становити
різницю (С. 8); Правда, робота складання і тут так добре од-
ностайна, як деінде, але вже само складання і потреба уваж-
ного читання складаної книжки познакомлює зецера мимо
його волі з різними науковими та політичними питаннями, бу-
дить його думку, виробляє сяке або таке переконання (С. 8).
У парадигмі назв осіб за видом діяльності вичленовуємо
також тематичну підгрупу лексики «назви осіб за родом ді-
яльності». До неї зараховуємо іменники фабрикант, промисло-
вець, ремісник, землероб (рільник), крамар та ін.: Фабриканти,
промисловці, ремісники на зазив палат майже ніколи не пода-
ють правдивих даних про те, скільки виробу у них виробляється,
скільки держать робітників, скільки мають доходу (С. 44);
Робітник мусить працювати на поміщиків, фабрикантів,
купців, крамарів, на військо і на різних дармоїдів, а сам одержує
за це шматок чорного хліба! (С. 76); Слюсарській корпорації,
яка зверталася до виділу в час відсутності голови, відповіли:
«Ми не маємо довір’я до місцевих ремісників — вони не ма-
ють навіть відповідних знарядь» (С. 20).
Ужиті в нейтрально-характеристичному плані лексеми зем-
лероб, рільник виконують ідентифікаційну функцію: Експро-
прійований капіталістом землероб стає найманим робітни-
ком — пролетарієм! (С. 71); Такі рільники мусили самі окуп-
ляти увільнення своїх грунтів і вкладати окуп до фонду
індемнізаційного (С. 108).
Змістове й прагматичне навантаження назв осіб за функцій-
ними обов’язками у наукових текстах (зокрема й економічних
працях Івана Франка) умотивоване тим, що вони допомагають
читачеві відтворити і зрозуміти реалії тогочасного суспільства:
Так само орендарі емфітевтичні сталися необмеженими вла-
стителями посіданих грунтів, їх річну аренду скапіталізовано,
і той капітал вони мусили сплатити (С. 108); на самих
контрибуентів податкових спадає, як побачимо дальше, ще
менший процент (С. 139).
Здійснений розгляд назв осіб, зафіксованих в економічних
працях Івана Франка, не тільки дає уявлення про специфіку
Культура слова №73’ 2010144
українського наукового стилю кінця ХІХ — початку ХХ ст, але
й становить значний науковий інтерес як матеріал для вивчен-
ня історії літературної мови.
Ольга П’ятецька
ПАРОНІМИ В ПРОФЕСІЙНІЙ
МОВІ ЕКОНОМІСТА
Мовна культура — це основна ознака та складова культу-
ри людини в цілому, запорука не лише фахової досконалості
та професіоналізму, а й зростання творчого потенціалу осо-
бистості. Проблема якісної мовної освіти в нашій державі
й дотепер залишається актуальною, оскільки врешті-решт
маємо усвідомити, що «допоки ігноруватиметься роль мовного
виховання, нам не домогтися високого рівня загальної культу-
ри суспільства» (Бабич Н. Д. Культура фахового мовлення. —
Чернівці, 2006. — С. 7).
У зв’язку зі змінами, що відбулися за останні десятиліття
в політичному й соціально-економічному житті України, зростає
інтерес до аналізу та досліджень професійної лексики, до скла-
ду якої постійно надходить велика кількість іншомовних слів,
формується нова власне українська лексика на позначення
різних понять і процесів, водночас збагачується система галу-
зевої термінології різних наукових дисциплін: економіки, пра-
вознавства, інформатики тощо.
Одна із важливих умов опанування професійної мови та
формування професійної компетентності майбутніх фахівців —
це стилістично та семантично точне слововживання. Саме не-
знання чи нерозуміння лексичного значення слова стає причи-
ною численних помилок в усній та писемній мові, зокрема
й уживанні паронімів — слів, подібних за морфологічною
будовою та звуковим складом, але різних за значенням. Звуко-
ва близькість і незначна різниця у вимові паронімів спричиняє
труднощі в їх засвоєнні та призводить до «неприпустимого
вживання їх один замість одного, що затемнює зміст вислов-
лювання» (Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні
|