Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Культура слова
Дата:2010
Автор: Мирончук, О.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2010
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37124
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 154-156. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859613726813978624
author Мирончук, О.
author_facet Мирончук, О.
citation_txt Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 154-156. — укр.
collection DSpace DC
container_title Культура слова
first_indexed 2025-11-28T14:58:17Z
format Article
fulltext Культура слова №73’ 2010154 БОГОСЛІВ’Я (ТЕОЛОГІЯ), А НЕ БОГОСЛОВ’Я, БОГОСЛОВІЄ, БОГОСЛОВІЯ У церковно-релігійному середовищі активно вживається лексема, яка позначає ‘сукупність церковних учень про Бога й догмати релігії’. Відомо кілька фонетико-граматичних варіан- тів цього слова з різною частотою вживання: богослів’я (тео- логія), богослов’я, богословіє, богословія. Друковані видання часто послуговуються словоформою богослов’я, яку фіксує СУМ, ілюструючи її єдиним прикладом з «Нарисів стародавньої історії УРСР» із двома значеннями: «БОГОСЛОВ’Я, я, с. 1. Сукупність церковних учень про бога й догмати релігії. Церковний, релігійний характер середньовічної культури позначився і на розвитку науки. Розвивались... гума- нітарні дисципліни і передусім богослов’я (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 504). 2. заст. Назва старшого класу духовної семінарії» (СУМ, І, 210). Такий порядок відображають і нові тлумачні словники сучасної української мови. Рідше вживаний варіант богословіє подає митрополит Іла- ріон (Огієнко) у своєму «Етимологічно-семантичному слов- нику української мови», вказуючи на існування таких самих граматичних форм (іменники середнього роду) у болгарській і сербській мовах і наголошуючи, що «споконвіку це слово було в нас с[ереднього] р[оду]: богословіє» (Огієнко: ЕССУМ, І, 163). Іноді можна почути варіант богословія, поширений у мо- ві української діаспори та під її впливом і на території наШі КонСуЛЬтаЦіЇ Наші консультації 155 сучасної України. Граматична форма жіночого роду богословія трапляється, починаючи з ХVІІ століття, під впливом грецько- го θεολογια (Огієнко: ЕССУМ, І, 163). Проте названі словоформи не відповідають фонетичним за- конам та граматичному ладу сучасної української мови. Про це свідчить також і мовна практика. Так, у сучасних текстах церковно-релігійного стилю набула поширення словоформа бо- гослів’я, наприклад: Пастирське богослів’я, на відміну від інших дисциплін, займається діяльністю самого священнослу- жителя; Богослів’я — це вчення про Бога, про Його ставлен- ня до світу, до космосу, до людини і про ставлення людини до Бога та ін. Доказом норма тивності слова богослів’я (іменник середнього роду) є правила чергування звуків о — і під впливом граматичної аналогії форми родового відмінка (слово — слів). Крім того, компонент -слів’я входить до морфемної структу- ри і є словотвірною моделлю таких лексем, як славослів’я (Під час співу великого славослів’я священик проносить Хрест че- рез увесь храм і кладе його на аналої…), молитвослів’я (Та- кож абітурієнт повинен добре володіти українською та церковнослов’янською мовами, щоб вільно читати Святе Пись- мо та богослужбові тексти; знати напам’ять основні ранкові та вечірні молитви, а також молитвослів’я, обов’язкові для щоденного вжитку православним християнином (архиманд- рит Олексій [Мензатюк]), марнослів’я (Серед головних не- дуг духовного життя святий Єфрем Сирін називає також марнослів’я), пустослів’я (Зазвичай ніщо так не розладнує до- брого настрою, як сміхи, жарти та пустослів’я), десятислів’я (Вся сила десятислів’я вміщується в одному цьому імені — любов (Г. Сковорода), многослів’я (І. Франко вказав на недоліки цього оповідання, в якому «патріотичне многослів’я закриває брак дійсної психології і життєвої правди»), благослів’я (До просвіти, за Дионисієм Ареопагітом і за церковним, духовним, подвижним слідом, перший ступінь — очищення, а після очи- щення входять у просвіту, від просвіти — у звершення і конеч- не верховне благослів’я… (І. Вишенський) та ін. Іноді замість слова богослів’я вживають слово теологія, яке походить від грецького θεολογια ‛наука про богів, дослідження про богів’, утвореного з основи θεος ‛Бог’ і -λογια ‛наука’, Культура слова №73’ 2010156 пов’язаного з λογος ‛слово’ (ЕСУМ, V, 546-547) і є абсолютним синонімом до слова богослів’я. Помилково вважають, що слово богослів’я утворене від бо- гослов. Проте ці слова — окремі запозичення з грецької мови. Так, слово богослов — калька з грецького θεολογος (θεος — Бог, λογος — слово, наука) (Огієнко: ЕССУМ, І, 162). Богослів’я, або теологія, — запозичення з латинської мови; латинське сло- во theologia ‛теологія’ походить від грецького θεολογια ‛наука про богів, дослідження про богів’. У відмінковій парадигмі слова богослов не відбувається чергування фонем о//і. Це пояснюється тим, що у цьому слові після фонеми л у старослов’янській і староукраїнській мові стояло етимологічне о, а не редукований ъ. Тому, після занепа- ду зредукованого в кінці слова (після фонеми в), етимологічне о не зазнало ніяких фонетичних змін. Олександр Мирончук ВЕДУЧИЙ ЧИ ПРОВАДНИК? Ще у 70-х роках ХХ століття Б. Антоненко-Давидович на- голошував на тому, як «псують милозвучність, стрункість, про- стоту й утруднюють вимовляння незграбні способи живосилом застосувати в українському реченні невластиву форму актив- ного дієприкметника» (Антоненко-Давидович Б. Як ми говори- мо. — К., 1970. — С. 186). Минуло майже півстоліття, а проблема уникнення слово- форм на -учий, -ючий, від яких «фрази звучать важко, неприрод- но, штучно» (Цит. праця. — С. 185), не втратила актуальності. Ми й досі намагаємося відмежуватися від них, уникати кальок і відшукувати питомі українські відповідники щодо активних дієприкметників (ріжучий, діючий, лікуючий, регулюючий), і віддієслівних іменників (ведучий, завідуючий, початкуючий, відпочиваючий). Багато таких слів уже безболісно заступили природніші, милозвучніші — українські: діючий — чинний; всеохоплюючий — всеохопний, регулюючий — регулювальний, моделюючий — моделювальний, стягуючий — стягувальний, корегуючий — корегувальний, завідуючий — завідувач, почат-
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37124
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0201-419X
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-28T14:58:17Z
publishDate 2010
publisher Інститут української мови НАН України
record_format dspace
spelling Мирончук, О.
2012-09-05T19:31:17Z
2012-09-05T19:31:17Z
2010
Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 73. — С. 154-156. — укр.
0201-419X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37124
uk
Інститут української мови НАН України
Культура слова
Наші консультації
Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
Article
published earlier
spellingShingle Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
Мирончук, О.
Наші консультації
title Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
title_full Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
title_fullStr Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
title_full_unstemmed Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
title_short Богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
title_sort богослів’я (теологія), а не богослов’я, богословіє, богословія
topic Наші консультації
topic_facet Наші консультації
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37124
work_keys_str_mv AT mirončuko bogoslívâteologíâanebogoslovâbogoslovíêbogoslovíâ