«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника)
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37138 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) / Н. Мех // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 18-22. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37138 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-371382025-02-23T17:02:45Z «Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) Мех, Н. Мовосвіт Бориса Олійника 2011 Article «Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) / Н. Мех // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 18-22. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37138 uk Культура слова application/pdf Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мовосвіт Бориса Олійника Мовосвіт Бориса Олійника |
| spellingShingle |
Мовосвіт Бориса Олійника Мовосвіт Бориса Олійника Мех, Н. «Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мех, Н. |
| author_facet |
Мех, Н. |
| author_sort |
Мех, Н. |
| title |
«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) |
| title_short |
«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) |
| title_full |
«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) |
| title_fullStr |
«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) |
| title_full_unstemmed |
«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) |
| title_sort |
«над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії бориса олійника) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Мовосвіт Бориса Олійника |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37138 |
| citation_txt |
«Над усім було спочатку слово» (образ слова у поезії Бориса Олійника) / Н. Мех // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 18-22. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mehn nadusímbulospočatkuslovoobrazslovaupoezííborisaolíjnika |
| first_indexed |
2025-11-24T03:20:58Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:20:58Z |
| _version_ |
1849640310494199808 |
| fulltext |
Культура слова №74’ 201118
небеснім леті/ З вічним батьком проминуть село/ І спинитись
у легенді («Тиша»); Де ти, батьку? — кличу вічно./ Тільки пріз-
вище на братській/ Символічний…/ символічно («Сиве сонце
моє»); А я уже за тебе, батьку, старший («Берег вічності»).
Вживання у цих поезіях архетипного слова крило, а також
архетипних слів дерево/древо життя, зоря тощо в їхній фі-
лософсько-символічній глибині засвідчують закоріненість по-
етичного слова Бориса Олійника в прадавні шари нашої історії
та мови.
Не оминув Борис Олійник і вчителів воєнної пори, часто
скалічених війною фронтовиків (писав директор лівою рукою),
які учили зерна віднайти в полові й певною мірою заміняли за-
гиблих батьків. Поет увіковічив їх проникливими словами:
Схиляю перед вами прапори,
До ваших милиць припадаю низько,
Учителі воєнної пори,
В шинелях геніальні Сухомлинські.
(«Про вчителів воєнної пори»)
Поезії про війну, пам’ять про полеглих — невід’ємна час-
тина поетичної творчості Бориса Олійника. Мова його поезій
на цю тему збагачує мову української поетичної мови, розши-
рює її словесні можливості. Це словесно-художній пам’ятник
фронтовикам і тим, хто відійшов у вічність.
«Ми все у пам’ять записали, тривкішу від сучасних перфо-
карт» — так каже про це поет від імені свого покоління.
Наталія Мех
«НАД УСІМ БУЛО СПОЧАТКУ СЛОВО»
(образ слова у поезіях Бориса Олійника)
У сучасній лінгвостилістиці помітно зріс інтерес до вивчен-
ня словника поетичної мови ХХ ст. Серед когорти українських
письменників, творчість яких стала знаковою для української
історії, культури, мови на перетині ХХ-ХХІ століть, особливе
місце посідає Борис Олійник. Активна життєва позиція май-
стра слова відобразилася у його творах, дала змогу виокреми-
Мовосвіт Бориса Олійника 19
ти словник його поетичної мови в особливу лінгвостилістичну
категорію. Аналіз структурних елементів поетичної системи
митця є внеском у вивчення індивідуальних мовних картин сві-
ту. Для ідіостилю Б. Олійника показовим є мовний образ слова.
Вивчаючи поетичну творчість Бориса Олійника, зокрема,
аналізуючи семантику таких ключових слів, як слово, мова,
думка, дума, пісня, варто зауважити, що в індивідуально-ав-
торському словнику митця переважає лексема слово. Вона ха-
рактеризується і частотою вживання, і відтінками значення, які
репрезентовані в поетичних текстах Бориса Олійника.
Лексема слово у творах поета реалізується з такими основ-
ними значеннями:
1. Слово ‘вислів, фраза’: Як ми сіяли щедро словами: «На-
роду! Народ!..»/ Говорила ти мало./ Робила багато. І — гарно./
Доки ми пересіємо,/ виполеш мовчки осот («Сиве сонце моє»);
Учитель замислено глянув в зеніт/ і тихо сказав, а почув увесь
світ:/ «Як рід і Вітчизна — всього лиш слова,/ то що вам гово-
рять... Бєлград і Москва?» («Урок»).
Сполучуваність іменника слово з дієсловами казати або
чути, слухати та ін. розмежовує відтінки лексичного значення.
Характерним для таких контекстів є те, що при уживанні імен-
ника слово в заперечній конструкції його значення трансфор-
мується до ‘мова, мовлення’.
2. Слово — ‘мова, мовлення’: І я повернуся у пору мою сві-
танкову,/ Відчувши в долоні пелюстку руки./ І вперше промов-
лю колись не промовлене слово,/ І вернуться в осінь з тієї вес-
ни ластівки («Отак вітерцем перейти за леваду шовкову...»); А
кохання найгрізнішими указами/ Ні зів’яти, ні вхолонуть — не
примусити./ А єдиних слів, на жаль, було не сказано.../ А для
чого ті слова, як плаче музика? («Музика»); О рід людський, —
єретику в основі,/ Ти досягнув у сумнівах вінця:/ Хто перший
мовив слово про творця,/ Той, власне, і створив його... у слові!
(«У дзеркалі слова»).
Іноді в поетичному контексті поряд із лексемою слово, а
також словами, значення яких пов’язане із семою ‘говорити’,
трапляються лексичні одиниці, семантично протиставлені зна-
ченню цих лексем, реалізуючись, зокрема, за допомогою семи
‘мовчати’. Така стилістична особливість вербалізується у низці
Культура слова №74’ 201120
семантично протилежних значень слів, вжитих у поезії: Ста-
рий темнів од жаху і печалі./ Свіча в кутку сичала, як змія./
«Спочатку — Слово.../ Але ж ти мовчало,/ Покіль тебе не
проглаголив... я?!» («У дзеркалі слова»).
3. Слово — ‘поетична творчість’: Та є у поезії вища мета,/
Не звітна і владі небес:/ «Зозуля йому відкувала літа,/ А він
уже в Слові воскрес» («Вічне»); Творець творця!/ Владики пур-
пурові/ Перед тобою меркнуть, як зола./ Та й вічність би себе
не осягла,/ Аби її ти не осяг у слові! («У дзеркалі слова»).
Особливе місце у творчості поета посідає образ українсько-
го вічного слова, рідного слова, тобто творчість рідною мовою.
Рядки з творів Бориса Олійника яскраво репрезентують значен-
ня ‘рідна мова’, пор.: Облітали люди й стилі,/ Як під сіверком
полова./ Набиралося на силі/ Триста з гаком рідне слово,/ Що
султанів попелило/ І сміялось чорноброво... («Пахнуть сонцем
дині спілі»); Сину полтавських тополь, що тримають півкулю
ефіру,/ Сивий сівач ланів українського вічного слова, —/ Шану
воздавши, проте не сотворим із тебе кумира:/ В коло любові
береш./ Адже коло — спіралі основа («При гончарному крузі»).
Відтінок значення слова — ‘поетична творчість’ — виявля-
ється насамперед в епітетних словосполученнях.
Iндивiдуальне слововживання Бориса Олійника демонструє
семантика прикметникових означень, якi протиставляються за
характером оцiнки (позитивної, негативної та нейтральної). До
епiтетiв iз позитивним емоцiйно-оцiнним змiстом належать:
мамине слово, рідне слово, непокірне слово, єдине слово (вжиті
в однині); тихі слова, красиві слова, пекучі слова (вжиті у мно-
жині). До епітетів із негативним емоцiйно-оцiнним змiстом —
невгодні слова, незігріті слова, мертві слова. Нейтральна лек-
сика представлена низкою словосполучень, у яких реалізова-
на загальномовна семантика: не промовлене слово, своє слово,
одне слово, твоє слово, кожне слово (вжиті в однині); єдині сло-
ва, ті слова, останні слова, деякі слова, усі слова, вельми нехитрі
слова, гнучкі слова, неточні слова, притерті слова, прибережені
слова (вжиті у множині). У поетичних контекстах Б. Олійника
домінують епітети саме з загальномовною семантикою.
Індивідуальна образність мови Бориса Олійника визначає
типові для метафор, порівнянь асоціації слова з вогнем, напри-
Мовосвіт Бориса Олійника 21
клад: І присягнись: до скону берегти/ Вогонь ласкавий мамино-
го слова,/ В якому ти відкрив світобудову,/ І людству квіткою
одкрився ти («Заклинання вогню»); Ярим, віщим огнем в го-
робину югу/ Освітило слова до єства, до ядра:/ «Чорний кінь
умирає на білім снігу…»,/ Чорний кінь на снігу вмира («Кінь»).
Показові для індивідуально-авторського стилю Б. Олійника
синтаксичні конструкції, в яких іменник слово виконує різні се-
мантико-синтаксичні функції:
1) конструкції, в яких слово виступає у ролі активного
суб’єкта дії: І всі такі сумирно-іграшкові,/ Що вже йому хоті-
лося, аби/ Хоча б одне не підкорилось слово,/ Вернувши в юні
літа голубі («У дзеркалі слова»); Чи не досить, поете? Війна
рокова/ Сорок літ, як в траншеях дріма./ І в солдатських лис-
тах вигасають слова,/ Та й самих адресатів нема («Синів-
ське»);
2) конструкції, в яких слово виступає об’єктом, на який
спрямована дія: А ще жаль мені буде, люди:/ моїх уст, що ніко-
ли вже не виліплять слово./ Ой жаль, жаль («Хоч гопки скач,
хоч сядь та плач...»); З низів./ А сяє вище рай-дуги./ Бо кожне
слово гніву і любові/ Сповна життям оплачував («У дзеркалі
слова»); І тоді ватаг перед обідом/ Кинув прибережені слова,/
Що зоставсь лише один привал/ До рясних садів Семіраміди
(«Дорога»).
Зазначимо, що в поезіях Б. Олійника конструкцій, у яких
лексема слово є пасивним об’єктом, приблизно така кількість,
як і конструкцій, де слово виконує функцію активного суб’єкта дії.
На контекстуальні значення лексеми слово впливає розта-
шування семантично близьких слів у тексті. Так, часто у поезі-
ях Бориса Олійника поряд функціонують слово і дума, слово і
мова: — І не вмирав! — на горі височенній/ Миру і людям явився
Шевченко,/ Сам — як гора вікова./ — Нет, он не умер! — по-
встав Чернишевський. /../ Били їх думи у дзвони свячені/ Спіль-
но, хоч різні — слова («Доля»).
У поетичних текстах Б. Олійника лексема слово є головним
компонентом розгорненої образної конструкції з порівнянням,
тобто слово — це суб’єкт, а сполучникова частина — об’єкт по-
рівняння. Наприклад: Він говорив у маренні неквапно,/ Надсилу
отверзаючи уста./ І кожне слово падало, мов крапля/ Тяжкої
Культура слова №74’ 201122
крові, яра і густа («Дума про місто»); Знічев’я свистом викли-
ка Пегаса,/ Склада в куплет, мов кубики, рядки./ І легко вилі-
тають з-під руки/ Слова гнучкі і... мертві, як пластмаса («У
дзеркалі слова»); І гупнуло глухо у двері,/ Та так, що, як сірі
зайці,/ Притерті слова із паперу/ Чкурнули в усі кінці («Доля»).
Порівняльні конструкції створюють динамічні словесні обра-
зи, стилістична маркованість яких увиразнюється на тлі ста-
тичних епітетних словосполучень та іменникових метафор.
В індивідуально-авторському словникові Бориса Олійника
лексемі слово належить чільне місце. У традиційному поетич-
ному словнику української мови вона має усталені зв’язки із
лексемами пісня, думка, дума, мова. Синкретизм цих словес-
них образів зумовлює «розмитість» меж їхньої семантичної
структури. Семантико-синтаксичні зв’язки та функціонування
лексеми слово у конкретних поетичних текстах дає підставу
для такого визначення: слово — «високопоетична натхненна
творчість». Відтак семантика лексичної одиниці слово у по-
етичних творах значно глибша, ніж представлена у загально-
мовних словниках.
Жанна Марфіна
«Я ВСЕ ВІДДАМ
ЗА ОДНЕ НЕДОСПІВАНЕ «МАМО»
(міфопоетика слова-образу мати
у поезії Б. Олійника)
Українська поезія багата на мовні образи, які за глибиною
відображення дійсності та діапазоном асоціативних зв’язків на-
бувають статусу поетично вагомих, символічних, міфологізо-
ваних. Один із таких — мати, у внутрішній формі якого наявні
ментальні образні стереотипи, джерелом яких є уявлення про
світ, людину, що збереглися від часів створення слов’янських
повір’їв та ліричних народних пісень, ускладнених індивіду-
ально-авторськими асоціаціями. Усі вони — компоненти націо-
нальної поетичної картини світу.
|