Заперечення як основа вибору прізвища
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура слова |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37159 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Заперечення як основа вибору прізвища / М. Баган // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 148-151. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860171671302832128 |
|---|---|
| author | Баган, М. |
| author_facet | Баган, М. |
| citation_txt | Заперечення як основа вибору прізвища / М. Баган // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 148-151. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T17:58:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
Мирослава Баган
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВА
ВИБОРУ ПРІЗВИЩА
Українській мові властиві словотвірні типи прізвищ із за-
перечними префіксами не- та без-. Такі оцінні прізвища є і в
інших слов’янських народів, пор.: рос. Немоляев, Непомня-
щий, Немешаев, Безденежных, Беззатеев, пол. Niegrzeczny,
Niewiadomski, Niezgoda, Niedbał, чеськ. Nedbal, Bezzemek. У
неслов’янських мовах це явище трапляється значно рідше. Зо-
крема, у німецькій мові дослідники фіксують лише поодино-
кі випадки заперечних антропонімів Unare, Unforant, Unnid,
Unflat. Відповідно постає питання, чому українці облюбува-
ли заперечну модель номінації осіб? З одного боку, запере-
чення здавна кваліфікують як зручний спосіб пізнання та ви-
ділення об’єктів. За словами відомого російського філософа
С. Л. Фрáнка, «пізнавати — означає виокремлювати, вловлюва-
ти як виокремленість; а форма виокремленості виростає насам-
перед із заперечення». З другого боку, мислителі констатують
неповноту й «незавершеність» заперечних назв, оскільки запе-
речення лише відкидає певну ознаку, але «не цікавиться аль-
тернативою», тобто воно зручне для виокремлення об’єкта, але
недостатнє для його вичерпної характеристики. А втім, цікаво
з’ясувати причини активного використання заперечення у тво-
ренні українських прізвищ. Спробуймо довести, що українські
прізвища постали не внаслідок негативістського ставлення на-
у СВіті
ВЛаСниХ наЗВ
У світі власних назв 149
ших пращурів до буття, а на ґрунті зовсім інших світоглядних
настанов.
Передусім потрібно вказати, що витоки заперечної номіна-
ції осіб дуже давні. Відомо, що ще за часів язичництва новона-
родженим давали заперечні імена-обереги, щоб відвернути від
них увагу злих сил, пор.: Немил, Нелюб, Некрас, Ненаш, Несин,
Нехорош. На початку ХІV ст. ці імена почали використовувати
менше, й вони поступово вийшли з ужитку. Проте їх залиш-
ки збереглися в українських прізвищах на зразок Некраса, Не-
хорошко, Ненашко. Отже, первісно використання заперечення
в номінаціях осіб було зумовлене «хитрим» наміром відвести
увагу ймовірних недоброзичливців від дитини.
Багато прізвищ із заперечними префіксами постали на осно-
ві характеризаційних назв осіб, так званих прізвиськ. Людину
виділяли за якоюсь специфічною ознакою. Наприклад, впада-
ло в око, що вона не виконує якихось звичних, природних або
важливих дій. Тому велика група прізвищ вказує саме на не-
виконання людиною певної дії. Їх утворено або безафіксним
способом (Нехода, Нерода, Нетеса, Недвига, Нетяга, Нетя-
ма, Невтира), або префіксально-суфіксальним за допомогою
заперечного префікса та суфікса -к-(-о) (Незнайко, Нестайко,
Нетребко, Нецілуйко, Нежерко, Непійко). Цю характеризацій-
ну ознаку відбивають також прізвища Негрій, Нечуй, Неграй,
Недбай, Неруш, Нечіпай та ін., які виникли на основі форми
заперечного імператива.
Деякі українські прізвища є наслідком зрощення цілих запе-
речних речень заборонного характеру: Непийвода, Непийпиво,
Нетулихата, Неїжмак, Неїжборщ, Неїжкаша, Несійгречка,
Нечуйвітер, Незовибатько, Небийбатька, Недампаска, Нездій-
минога, Нежурбіда, Незаймишапко. Безперечно, вони також
указують на певні специфічні ознаки або вчинки своїх первин-
них носіїв. Водночас важливою психологічною передумовою
поширення такого нестандартного способу виокремлення осіб,
на нашу думку, є природна схильність українців до нестандарт-
них — дотепних, емоційних — характеристик. Ці ознаки, зо-
крема емоціоналізм, артистизм натури, прагнення до «декора-
тивності», до широкого жесту, імпозантості відзначав в україн-
ському характері відомий український славіст Дмитро Чижев-
Культура слова №74’ 2011150
ський. Названі риси української вдачі, ймовірно, виявилися не
лише в мистецьких здобутках нашого народу, а й у любові до
нестандартної номінації осіб.
Широко представлені в українській антропоніміці прізви-
ща, що утворилися з прізвиськ, які вказували на відсутність у
їхніх носіїв певної зовнішньої чи внутрішньої ознаки. Серед
них є такі, що сформовані за допомогою одного заперечного
префікса (Небрат, Неродич, Несало, Немузика, Несвадьба) і
такі, що утворені префіксально-суфіксальним способом (Без-
палько, Безручко, Безвушко, Безбородько, Безштанько, Без-
хатько). Продуктивний тип становлять антропоніми, що по-
стали внаслідок субстантивації заперечних прикметників, пор.:
Недужий, Немудрий, Несмачний, Незлий, Нетихий, Невеселий,
Невідомий, Нелюбий, Нерівний, Нерідний, Нескромний, Неуми-
тий, Непокупний, Несварливий, Безверхий, Безвухий, Безуглий,
Безпалий, Безбабний, Безбожний, Безрідний, Бездумний, Без-
кишкий, Безкровний, Безсмертний.
Як бачимо, заперечення — дуже зручний засіб для виділен-
ня специфічної ознаки людини, зокрема, яких-небудь відхилень
від стереотипних уявлень народу про зовнішній вигляд, пове-
дінку, родинне та суспільне життя. Деякі прізвища відобража-
ють недотримання їхніми носіями певних народних звичаїв,
пор.: Безмогоричний, Безвесільний, Безкоровайний, Невінчаний,
Несвячений, Нескоромний. Нетипові, ненормативні з погляду
громади особливості буття людей назавжди закріплювалися за
ними у формі прізвиськ, що згодом стали прізвищами.
Припускаємо, що однією з причин продуктивності таких
найменувань людей є їхня емоційно-оцінна маркованість. За
свідченнями дослідників української ментальності, українців
вирізняє емоційне ставлення до світу та розвинене почуття
гумору. Характеристика людей через заперечення якраз умож-
ливлює формування емоційно й оцінно маркованих прізвиськ.
Зокрема, зневажливо-насмішкувате забарвлення часто мають
українські назви осіб, утворені способом нульової суфіксації
від прикметникових та дієслівних основ на основі заперечення
статичної чи динамічної ознаки суб’єкта, пор.: незграба, не-
здара, нероба, нечеса, нечема, нетяма, нетіпаха, невмивака,
неотеса, неслух, неук. Поблажливо-насмішкувате ставлення
У світі власних назв 151
до позначуваних осіб передають характеризаційні номінації,
утворені за допомогою частки-префікса не- та суфікса -к-, що
вказують на нездатність людини до певних дій, пор.: незнайко,
невмійко, невстигайко, недбайко. Відтінок комізму наявний у
називанні осіб за допомогою заперечного прийменника-пре-
фікса без- та суфіксів -к- або -енк-: безпалько, безручко, безвуш-
ко, безштанько, безбородько, безбатченко, безхатченко, без-
шапченко. Тобто заперечення зручне й для емоційно-оцінного
означення людей. Закономірно, що емоційні українці закріпи-
ли за своїми односельцями саме емоційно й оцінно марковані
заперечні прізвиська, що згодом набули статусу прізвищ.
Попри колоритність українських прізвищ із заперечними
префіксами та розмаїття їхніх словотвірних типів, у контексті
всього корпусу української антропоніміки їх частка відносно
незначна. Наприклад, В. О. Горпинич у словнику «Прізвища
степової України», що охоплює 70 тис. антропонімів, у ме-
жах одного населеного пункту фіксує приблизно 1-3 типи та-
ких прізвищ.
Отже, прізвища, побудовані на основі заперечення, хоч і ста-
новлять специфічну ознаку українського мовотворення, проте
їх кількість не така велика, щоб можна було вважати запереч-
ну мотивацію засадничою для мислення українців та їхньої ін-
терпретації світу. Її вибір здебільшого зумовлений бажанням
дотепно й оригінально схарактеризувати людину або наголо-
сити на її певних відхиленнях від загальноприйнятих норм по-
ведінки.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37159 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:58:41Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Баган, М. 2012-09-07T12:34:27Z 2012-09-07T12:34:27Z 2011 Заперечення як основа вибору прізвища / М. Баган // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 148-151. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37159 uk Інститут української мови НАН України Культура слова У світі власних назв Заперечення як основа вибору прізвища Article published earlier |
| spellingShingle | Заперечення як основа вибору прізвища Баган, М. У світі власних назв |
| title | Заперечення як основа вибору прізвища |
| title_full | Заперечення як основа вибору прізвища |
| title_fullStr | Заперечення як основа вибору прізвища |
| title_full_unstemmed | Заперечення як основа вибору прізвища |
| title_short | Заперечення як основа вибору прізвища |
| title_sort | заперечення як основа вибору прізвища |
| topic | У світі власних назв |
| topic_facet | У світі власних назв |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37159 |
| work_keys_str_mv | AT baganm zaperečennââkosnovaviboruprízviŝa |