Культура наукової мови

Рецензія на книгу: Типологія помилок у науковому тексті: Збірник наукових праць. — Черкаси, 2011. — 120 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Бибик, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української мови НАН України 2011
Schriftenreihe:Культура слова
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37170
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Культура наукової мови / С. Бибик // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 177-181. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37170
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-371702025-02-09T16:03:51Z Культура наукової мови Бибик, С. Рецензії Рецензія на книгу: Типологія помилок у науковому тексті: Збірник наукових праць. — Черкаси, 2011. — 120 с. 2011 Article Культура наукової мови / С. Бибик // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 177-181. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37170 uk Культура слова application/pdf Інститут української мови НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Бибик, С.
Культура наукової мови
Культура слова
description Рецензія на книгу: Типологія помилок у науковому тексті: Збірник наукових праць. — Черкаси, 2011. — 120 с.
format Article
author Бибик, С.
author_facet Бибик, С.
author_sort Бибик, С.
title Культура наукової мови
title_short Культура наукової мови
title_full Культура наукової мови
title_fullStr Культура наукової мови
title_full_unstemmed Культура наукової мови
title_sort культура наукової мови
publisher Інститут української мови НАН України
publishDate 2011
topic_facet Рецензії
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37170
citation_txt Культура наукової мови / С. Бибик // Культура слова. — 2011. — Вип. 74. — С. 177-181. — укр.
series Культура слова
work_keys_str_mv AT bibiks kulʹturanaukovoímovi
first_indexed 2025-11-27T19:25:42Z
last_indexed 2025-11-27T19:25:42Z
_version_ 1849972804738351104
fulltext Рецензії 177 ному і зрозумілому вигляді наведені в другій частині порад- ника. Зразки наукової, ділової документації стануть у пригоді студентам, науковцям, державним службовцям. Автори справедливо вважають, що «успіх у спілкуванні без- посередньо залежить від загальної мовної ерудиції, володіння професійним словником, уміння практично застосувати набуті знання». Насамкінець зазначимо, що науково-популярної мовознав- чої літератури ніколи не буде забагато. Розв’язувані проблеми мовної норми, популяризація лінгвістичних рекомендацій, зо- крема й через аналізований порадник, — це шлях до високої культури мови всього українського суспільства. Світлана Бибик КУЛЬТУРА НАУКОВОЇ МОВИ «Точність наукової мови — наскрізна якість усієї будови висловлення» М. П. Котюрова (Типологія помилок у науковому тексті: Збірник наукових праць. — Черкаси, 2011. — 120 с.) В українському мовознавстві науковий текст здебільшого постає як об’єкт опрацювання питань формування та унорму- вання національної терміносистеми, її динаміки на тлі соціаль- но-економічних та суспільно-політичних процесів, діахронії жанрово-стильової диференціації наукового викладу, лекси- кографічної реєстрації наукового інструментарію. З-поміж проблем наукового стилю — питання використання в ньому образних елементів, їхня функціональна параметризація, про- цеси детермінологізації наукової лексики в інших стильових та дискурсних умовах. Не так давно запропоновано інтерпре- тувати й оцінювати науковий твір з позицій поетики, естетики й індивідуалізації наукового мовомислення (детальніше див.: Українська лінгвостилістика ХХ — початку ХХІ ст.: система понять і бібліографічні джерела. — К., 2007. — С. 251-266). Культура слова №74’ 2011178 Власне стилістичний, суб’єктно-індивідуальний та культу- ромовний аспекти наукового тексту найбільш виразно пред- ставлено в українських монографічних виданнях А. П. Коваль, Н. Ф. Непийводи, Н. В. Зілінської, І. А. Синиці, П. О. Селігея. Російська (пермська) дослідницька школа репрезентує на- уковий текст із погляду вживання у ньому широкого кола сте- реотипних одиниць, специфічних лексичних та морфолого- синтаксичних форм, як поле реалізації авторської індивідуаль- ності вченого-дослідника, специфічного способу мовомислен- ня, а також як об’єкт історії літературної мови (М. М. Кожина, М. П. Котюрова, Н. В. Данилевська, Р. К. Терьошкіна та ін.). В останнє десятиліття в українському мовознавстві відкри- то перспективи вивчення наукового твору в аспекті девіатоло- гії: дослідження лінгвосоціопсихологічних передумов появи помилок у писемних та усних висловленнях, окреслення най- важливіших проблем культури наукової комунікації у різних соціолінгвальних умовах — дидактична, науково-дослідниць- ка, ужитково-побутова сфери, тобто з урахуванням аспектів жанрознавства. Нинішнього року викладачі кафедри методики навчання, стилістики і культури української мови Черкаського національ- ного університету ім. Богдана Хмельницького опублікували збірник наукових праць, присвячений одній із важливих про- блем навчання літературної мови, опанування її книжного різ- новиду як форми мовомислення й засобу осягнення знання й викладу власних думок, доведення позицій, поширення певної інформації. Рецензована праця — результат практичних спостережень щодо труднощів писемного та усного оформлення наукового тексту: його структури, категорійного апарату, синтаксичних конструкцій, досягнення змістової точності й стилістичної правильності висловлення, адекватності цитованого матеріалу, його змісту джерелу інформації. Використовуючи максими про наукову роботу, зібрані в цьому збірнику (О. О. Мануйкін), можна так представити його змістові частини. Часто автори надолужують довжиною те, чого не ви- стачає в них у глибину (Ш. Монтеск’є). Насамперед у збірнику Рецензії 179 узагальнено подано найосновніші лінгвістичні параметри на- укового стилю. Н. М. Остапенко акцентує увагу на функціях, сферах наукового стилю, його головних мовних ознаках і чіт- кості текстової структури. Правильна постановка питання свідчить про певну обізна- ність із предметом (Ф. Бекон). Цілком справедливо Т. В. Си- моненко ставить проблему опанування наукового стилю викла- ду в контекст пізнання наукової картини світу й мови як інстру- ментарію її структурування й осягнення, що потребує чіткості в оволодінні категорійним апаратом тієї чи тієї сфери науково- го життя соціуму й правильного його використання щодо гра- матичного оформлення, семантичного, логіко-композиційного застосування. Основні типи таких помилок: а) немовні: струк- турно-логічні анормативи, неповнота в осмисленні категорій- ного апарату («показова самостійність»), некомпетентність у послугуванні дефініціями, термінами, сплутування методів дослідження, «ігнорування науковою скромністю» (вживання займенника я, нагромадження структур із займенником ми); б) мовні (найтиповіші приклади помилок: сплутування паро- німів витікає — випливає, напрям — напрямок, запитання — питання; некодифіковані морфологічні форми слів — статтів замість статей, одна третина замість третина; ігнорування варіантності морфологічних форм слів та правил синтаксису наукової мови). Використання запозичених думок завжди супроводжується деякою незручністю, проте, щойно ми усвідомлюємо, як треба застосовувати їх, вони стають нашим набутком (Р. Емерсон). Безсумнівно, мова науки інтернаціональна, термінологічні но- вотвори, запозичення в ній неминучі, коли відбувається інтен- сивний обмін думками, ідеями, глобалізоване поширення інфор- мації. Тому В. В. Шляхова звертає особливу увагу на проблеми перекладу наукового тексту, адаптації термінології в українсько- мовній літературі, запозиченій через посередництво російської мови, на питання невмотивованого використання іншомовних понять, стилістичне шліфування висловлень, дотримання сло- вотвірних норм сучасної української літературної мови. Якщо думка надто слабка, щоб бути висловленою прос- то, — це ознака того, що її належить відкинути (Л. Вове- Культура слова №74’ 2011180 нарг). Силу, доступність, простоту й точність наукової мови ав- тори збірника пов’язують із проблемами правильності мовного оформлення тексту, його оптимальною структурою, представ- лення якої неможливе без використання мовних знаків. Тому в центрі видання — питання девіації в науковому дискурсі, зо- крема студентському. Так, Т. А. Шульга узагальнює ті класи- фікації помилок, які найбільш поширені у фаховій літературі, й зосереджує увагу на причинах їх появи: незнання значень слів, надуживання запозичень без належної оцінки суті по- нять, категорій, що вони позначають, незнання морфологічних, синтаксичних норм, слабкий рівень культури наукового ви- словлення, оволодіння науковим стилем літературної мови. У рецензованій праці багато уваги приділено питанням приклад- ного характеру, спрямованим на вдосконалення змісту, логіки, структури, еталонності, безпомилковості у висловленні думок, ідей у наукових текстах, в узагальнювальних, систематизуваль- них, дослідницьких працях (курсові, дипломні, кваліфікаційні роботи). На матеріалі студентської наукової практики система- тизовано помилки: синтаксичні (Н. П. Руденко), зовнішнього оформлення текстів (В. М. Руденко), орфографічні, граматичні (Л. П. Боть), пунктуаційні (І. С. Савченко). В науці краще читати найновіші праці, в літературі — найдавніші (Е. Булвер-Літтон). У цій праці є й такі публікації, що відображають питання історії редакторсько-видавничої справи — культури застосування наукового підходу до опра- цювання художніх текстів під час їхнього підготування до ви- ходу в світ. Ідеться про культуромовну діяльність видавництв «Веселка» (О. В. Іванченко) та «Сіяч» (Л. В. Фіть). Хоча ця частина збірника ніби порушує його змістову гармонію, але в підсумку вона стосується редакторської роботи над текстом, а отже, узагальнений у ній досвід може бути використаний і в ро- боті з науковою продукцією — щодо правильного оформлення висловлення, коментарів, приміток, покажчиків до тексту. До- казом цього є публікація О. М. Красовської про лінгвістичний аналіз наукового тексту на заняттях із практичної стилістики. Рецензований збірник має ще одну структурно-змістову особливість: усі його статті завершують міні-словнички тих слів та словосполучень, виразів, що викликають труднощі на- Рецензії 181 писання, вживання, граматичного оформлення. Щоправда, та- кий прикладний матеріал варто було б об’єднати, класифікува- ти й подати сконцентровано у кінці. На жаль, не уникли укладачі видання й деяких помилок, не- точностей (с. 11, 13, 87 та ін.). Українському читачеві запропоновано книжку, в якій зібрано найактуальніші питання унормування наукової мови. Оскіль- ки вона підготована на матеріалі мови науково-дослідницьких робіт студентства, то передовсім зорієнтована на формування культури писемної наукової комунікації за різними параметра- ми — мовними та немовними. Історико-культурологічний екс- курс у редакторську практику корисний для організації робо- ти над науковими текстами, що стали надбанням української культури, свого часу впливали на вироблення наукового стилю літературної мови, формування її книжного різновиду. Гадаємо, такий збірник прислужиться філологам, виклада- чам, студентам. Думки, висловлені його авторами, стимулюва- тимуть усіх, хто займається створенням наукових текстів, до розширення досліджень у цій сфері функціональної стилісти- ки, жанрознавства.