«А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського)
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37177 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) / Л. Кравець // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 39-45. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860251280188899328 |
|---|---|
| author | Кравець, Л. |
| author_facet | Кравець, Л. |
| citation_txt | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) / Л. Кравець // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 39-45. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T18:43:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
мовосвіт миколи вінграновського 39
Лариса Кравець
«а тут животворЯще Слово
мого народу і моє!» (метафора
м. вінграновСьКого)
Поетична мова М. Вінграновського — це глибоко індивіду-
алізований емоційно-інтуїтивний вияв національного менталі-
тету. У ній чітко проступають риси світоглядної основи укра-
їнців — кордоцентризму. Проте ця сердечність не мляво-роз-
чулена, а афективно-волюнтативна, тобто пройнята емоціями
і почуттями та врегульована вольовими діями. Вектор її спря-
мовано у «простір раціональний, що вимагає зосередженості
розуму, жадає сприйняття в інтелектуальному вимірі» (Сали-
га Ю.Т. Поет — це слово. Це його життя // Вінграновський М.
С. Вибрані твори: У 3 т. — Тернопіль, 2004. — Т. 1. — С. 9).
Таким кордоцентризмом позначені індивідуально-авторські по-
етичні інтерпретації історичних подій, зображення природи, ви-
раження інтимних почуттів і навіть трактування космічної теми.
Реалізують його в поетичній мові митця різні мовні одиниці.
М. Вінграновський тонко відчуває народне слово й май-
стерно стимулює його внутрішню форму. Робить це митець
за допомогою і словотворчих засобів (Мій світе, світку, сві-
тотенько,/ Мій світонько, світище мій!..; сніговіється даль-
хитавиця), і тавтології (спечалений печаллю; любов моя люба;
гається над гаєм; я сам самую), і шляхом гармонізації звучан-
ня та семантичного наповнення слів (На сіножать сніги сні-
жать; Солодкий сон оси і сливи,/ Й сови у присмерку сплачі;
як плавба/ Легкої хмари, як левкої) тощо. Та чи не найчастіше
настрої душі поет передає в метафорах.
Метафори М. Вінграновського гранично індивідуалізовані,
образно абстраговані, багатозначні, іноді алогічні й не мають
однозначної інтерпретації, водночас деякі з них ґрунтуються на
архетипних моделях і виражають особливості індивідуально-
авторського світогляду в традиційних формах. Міфопоетична
основа таких метафор не завжди очевидна, але вияв національ-
ної психології в них дуже виразний і прозорий (Ільницький М. М.
На перехрестях віку: у 3 кн. — К., 2008. — Кн. І. — С. 143).
Культура слова №75’ 201140
З усіх типів метафоризації М. Вінграновський найчасті-
ше застосовує антропоморфізацію. Антропоморфна метафора
пов’язана з первісним міфологічним світоглядом, збереженим
донині у глибинах етногенетичної пам’яті, в архетипах. Здавна
людина бачила в різноманітних проявах природи аналог влас-
ного життя і несвідомо переносила на предмети і явища до-
вкілля свої відчуття, намагаючись пізнати не стільки зовнішній
світ, скільки внутрішній. Дійсність поставала невідчуженою
від людини й описувалася у зв’язку з якоюсь певною людською
властивістю. Цей тип метафори, реалізуючись у багатьох різно-
видах, визначав розвиток культур упродовж тривалого періоду.
Символістська естетика рубежу ХІХ-ХХ ст., відповідно
до принципів «філософії життя», культивувала взаємопро-
никнення людини і всесвіту, що в поетичній формі висловив
О. Олесь: Душа моя/ Скрізь в повітрі розлилася…/ Степом, не-
бом пройнялася./ Світ в мені і в світі я. «Поетичну формулу
«Світ в мені і в світі я», — зазначає Л. О. Ставицька, — без
перебільшення можна вважати провідним постулатом модер-
ної естетики, яка, з одного боку, відчуває конфлікт між безмеж-
ністю Всесвіту й обмеженістю окремого людського існування,
а з другого, — душевно-тілесну субстанцію людського існуван-
ня відкриває для проникнення зовнішньої, зримої реальності,
в першу чергу, явищ природи, що уособлюють складники ду-
ховного емоційного єства людини» (Ставицька Л. О. Естетика
слова в українській поезії 10-30 рр. ХХ ст. — К., 2000. —
С. 46). Така позиція модерністів простимулювала в словесно-
художній творчості ХХ ст. образно-метафоричну взаємодію
концептосфер людина — природа, що виявилося в активному
продукуванні метафор за антропоморфними, а також природо-
морфними моделями.
Поет проектує фізіологічні, психічні та фізичні властивос-
ті людини на різні об’єкти, але переважно на природу. Під час
вербалізації такої метафори митець використовує мовні знаки
частин і органів тіла, фізіологічних процесів, розладів у роботі
організму та їх виявів, фізичних дій людини, почуттів і емоцій
та їх виявів, пізнавальних психічних явищ і процесів тощо.
М. Вінграновський зіставляє з людиною найчастіше росли-
ни (І соняха обличчя згорене/ Прошелестіло у низи; Погуцали під
мовосвіт миколи вінграновського 41
гору дві смереки; Очерет навстоячки щось пише,/ Навпомацки
по шепітній воді), рідше — птахи й комахи (Оті білі гуси в
червоних чоботях,/ В червоних чоботях, в хустинах рябеньких;
Джмелі спросоння — буц! — лобами!/ Попадали, ревуть в тра-
ві; І метелик з метеликом/ в піжмурки грають на мить), атмос-
ферні явища (На крило небокраю сіла хмара/ в червоній хусти-
ні/ І задумалась, тиха, над краєм землі; Розплющив очі вітер на
цибулю; І говорить гроза з грозою; Шепоче дощ про тебе у тра-
ві,/ Ріку читає сірими очима; Його надибала роса/ І всілась над
ним росо), елементи земної поверхні (Іван-гора над яром спину
горбе,/ Несе під гору все моє «люблю»; …лиш Десна/ Вустами
темними/ Свій берег п’є і хоче; Степ з лиманом лягли —
ждуть вітрило зорі), час, часові відтинки (Сидів і довго ду-
мав над собою/ Блакитний вечір вдома навесні; Безмежний час
щось прикидав собі,/ На палець міряв небо при дорозі), пори
року (ходило літо; прощалось літо; на вухо літу коник сюрко-
тить), небесні світила (Вийшла з дому зоря й піднімає вітрило;
синьо посміхається зоря; Й на золотому ковзані/ Чумацьким
Возом править місяць) та ін.
Деякі з цих образних структур сформувались на основі ме-
тафоричних архетипів і відбивають найдавніші особливості
світогляду українців. Наприклад, до таких належить уявлення
про зорю як красиву жінку, про час як людину, про місяць як
чоловіка тощо. У цих метафорах не тільки проступає етномен-
тальна специфіка, а й виявляється одна із характерних рис іді-
остилю митця — розкривати через антропоморфізацію приро-
ди внутрішній стан людини.
Олюднена природа М. Вінграновського наскрізь психо-
логізована, перейнята всіма тими відчуттями й емоційними
станами, що й людина. «Це не просто вигадливі метафори, це
конкретне переживання, розгорнуте в пластичний образ і пере-
несене на ліс, поле, степ… Ця асоціативна щедрість дає мож-
ливість картину природи сприйняти як психологічний стан»
(М. Ільницький, 442). Поет майстерно переходить від окремої
деталі до загального образу, досягаючи масштабності виражен-
ня внутрішнього стану людини. Наприклад, у поезії «Вечірнє»
вечеряють не тільки натомлені люди в селах, а й …тихий ту-
Культура слова №75’ 201142
ман пригорнувши до себе,/ Вечеряє поле піснями з долин,/ Над
селами й полем вечеряє небо,/ Вмокаючи в ріки хлібини хмарин./
І серце вечеря своїм сподіванням,/ І думка-порадниця мріями
свіжими,/ Вечеряють очі просторами ніжними,/ І губи вече-
ряють чистим мовчанням. Ці метафори виражають душевну
рівновагу вдоволеної життям людини.
Почуття М. Вінграновський осмислює також у руслі загаль-
ної для української поезії ХХ ст. тенденції екстеріоризації, тоб-
то представленні як чогось окремого від людини, але водночас
такого, що перебуває з нею в певних (дружніх або ворожих)
відносинах. Поет аналогізує почуття або з людиною (І за руку
старе щастя/ Веде щастя молоденьке,/ Веде щастя попід
гору/ Від лиману полинами; …і з тобою/ Ще не вітається пе-
чаль), або з рослиною (Сосна печалі виросте у серці,/ Голками
вп’ється у відкритість ран; Під корневищами страждань сво-
їх і муки; Ці білі квіти суму на подушці…). Стан душі ліричного
героя автор передає і в такий оригінальний спосіб: Душа моя в
цвітінні, і немає./ Нема цвітіння — більшого нема!..; я розцвів.
Зрідка трапляються у поезіях митця метафори, які відобра-
жають уявлення про почуття як рідке тіло: І перший мукою спо-
їв мене земною; По водах любощів…; Краплина щастя, виказа-
на болем; …в бурях океану/ Твою жорстокість пити і любов.
Вони також мають міфологічне походження, проте не доміну-
ють ні в творчості М. Вінграновського, ні в українській поезії
ХХ ст.
Беручи за основу архетипну метафору, поет часто асоціа-
тивно ускладнює її. Наприклад, в індивідуально-авторській
метафорі І ту проламану любов’ю в серці греблю/ Ти не доніс…
початкова аналогізація любові з водою вербально не виражена,
а експоновані лише наслідки повені — проламана гребля. У та-
кий спосіб автор виражає почуття, які переповнюють людину і
з якими важко впоратися. Водночас розкодування цієї метафо-
ри непросте, воно потребує роботи і уяви, і думки.
Початкова асоціативна ланка опущена і в метафорі жит-
тя лежало тихо, як посів. Проте ужитий у порівнянні мовний
знак посів актуалізує асоціативні зв’язки із зерном, насінням,
які містять ідею неперервності життя і плодючості.
мовосвіт миколи вінграновського 43
Застосовує М. Вінграновський і контамінацію базових моде-
лей, що також асоціативно ускладнює метафору. Зокрема, кон-
тамінувавши моделі вода → небо та вода → мрія, поет створив
метафору плескав небо мрій своїх. Ключовими концептуальни-
ми ознаками води, неба і мрії в цій метафорі стали чистота,
приємність, мінливість, динамізм, а також уявлення про небо
як щось високе, важкодосяжне, але бажане. Продовжила лан-
цюг авторських асоціацій архетипна модель дорога → життя,
репрезентована лексемою шлях: Я плескав небо мрій своїх/ На
твій дівочий шлях… Ця метафора профілює високі чисті по-
чуття ліричного героя до коханої дівчини.
Ще одним популярним способом метафоризації в поезіях
М. Вінграновського є зооморфізація, під час якої властивості
тварин проектуються на різні об’єкти. Із тваринами митець
найчастіше аналогізує явища природи (Погойдувавсь повіль-
ною ходою/ Верблюд хмарини з сонцем на горбі; І хмара рі-
жеться кривавими рогами/ В безнебнім небі чорними шляхами;
…сонця жовту скибу/ Орють хмар незаймані воли), рослини
(Під рябими кущами вухатими; …листопадний мокрий лист/
В краплисту шибку писком тулиться).
Зооморфні метафори М. Вінграновського також асоціатив-
но ускладнені: Лягла зима, і білі солов’ї/ Затьохкали холодними
вустами. Наведений приклад — це метафора-загадка, тому що
об’єкт метафорирації (хуртовини) вербально не виражений, а
реконструюється із контексту. Наявна в цій метафорі і певна
алогічність: солов’ї затьохкали …вустами, що засвідчує емо-
ційно-інтуїтивний характер художнього мислення поета.
Серед зооморфних метафор митця є й такі, що ґрунтуються
на метафоричних архетипах. До них, наприклад, належить мо-
дель лебеді → білі хмари. М. Вінграновський модифікував її,
аналогізувавши хмару із гусеням та снігуром: Гусеня хмарини
плутається в житі,/ Малинові пера губить із крила; І під крила-
ми хмар-снігурів/ Сонця зимнього жевріє глід. Метафоризовані
когнітивні структури звичайних птахів поставлені в один ряд
із традиційно опоетизовуваними лебедями. У цьому виявилася
ще одна характерна риса ідіостилю митця — підносити мізер-
не, буденне, «трансформувати повсякденність у високу прав-
Культура слова №75’ 201144
ду поезії» (Салига Ю. Т. Поет — це слово. Це його життя //
Вінграновський М. С. Вибрані твори: у 3 т. — Тернопіль, 2004. —
Т. 1. — С. 31).
Сформовані на архетипах образи тварин у проективних тек-
стах, і в міфологічних, фольклорних, і в поетичних, здебільшо-
го акцентують особистість. У зв’язку із образом людини вони
часто профілюють різні інстинктивні пориви та емоційні стани.
Тому аналогізація з тваринами психічного стану цілком вмоти-
вована психологічними чинниками та поетичною традицією:
Прилетіли коні — ударили в скроні./ Прилетіли в серпні — уда-
рили в серце./ Ударили в долю, захмеліли з болю,/ Захмеліли з
болю, наіржались вволю./ Отакі-то коні — сльози на долоні.
М. Ільницький зазначає: «Неважко збагнути, звідки йде замі-
на думок, почуттів — кіньми: йде вона від степових обширів
рідного поетові краю, де перелоги історії і спогади дитинства
збиті кінськими копитами…» (М. Ільницький, 444).
Емоційно-насиченими в поетичній мові митця є також ко-
льори. Поет звертається до кольору, щоб увиразнити свої лі-
ричні почуття, ставлення до природи. Найулюбленіший колір
М. Вінграновського — синій: синій сон у небесному морі; си-
ньокрилий дим; сонні соняшники сині; синє літо; тінь конва-
лій синьоголосна; синьо посміхається зоря; смолою синьою
перекипало літо. У психологічному аспекті цей колір виражає
різні стани, але найчастіше спокій, а також одухотвореність,
мрійливість та ін.: У синьому небі я висіяв ліс,/ У синьому небі,
любов моя люба,/ Я висіяв ліс із дубів та беріз,/ У синьому небі
з берези і дуба./ У синьому морі я висіяв сни,/ У синьому морі
на синьому глеї/ Я висіяв сни із твоєї весни,/ У синьому морі з
весни із твоєї.
Звертається поет також до інших кольорів, використовуючи
їх і з метою виділення відповідної ознаки предмета, і для пси-
хологізації природи, і для емоційно-асоціативного вираження
почуттів: І сірих брів дві золоті примани/ На переніссі тіпались
крильми; Червоно та біло у жовтому житі/ Зацвів та опався
знервований мак; у білих льолях сплять лілеї; лілова тінь вес-
ни, грози вишневі очі; білий цвіт поколінь. За допомогою слів
з колірною семантикою М. Вінграновський передає також змі-
ни внутрішнього стану ліричного героя: Червоний светр, білий
мовосвіт миколи вінграновського 45
сміх я обійняв за плечі./ Лимонний вітер задмухав понаддніпро-
вий вечір…/ Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях…/
Темнавий вітер, темні губи й темні трави травня. У цьому
ряду асоціацій навіть прикметник червоний втрачає пряме зна-
чення й виражає почуття.
Отже, індивідуально-авторські метафори М. Вінграновського
глибоко закорінені в мові і культурі українського народу, відо-
бражають специфіку його світогляду. Водночас вони демон-
струють своєрідність таланту митця, його виразно індивіду-
альне сприйняття світу, тому що постали в результаті взаємодії
індивідуального й загальнонародного, емоційного і раціональ-
ного чинників у свідомості письменника.
Уляна Міщук
«щоб на чолі народу СвітивСЯ знаК
і від мого життЯ» (образ народу
в мовотворчоСті м. вінграновСьКого)
Коли вбачаємо у поезії довершеність форм і філігранність
фрази, — це ще не все її єство. Тільки занурена в народну душу,
народне світовідчування, вона стає справді собою. Таким є і
поетичне слово Миколи Вінграновського. За промовлене слово
поет відчував велику відповідальність, він ним жив як одкро-
венням і боявся помилитися у його виборі.
Далека від приземленості, буденної простоти поезія
М. Вінграновського творить ту висоту, що окреслює виміри ду-
ховні. А де духовність — там і любов до народу, з якого виріс,
з якого почерпнув магію слова.
У мовно-мисленнєвій діяльності автора чільне місце нале-
жить мегаобразові України. Йому підпорядкований цілий ряд
центральних та периферійних образів, взаємопов’язаних між
собою.
Приміром, образ рідного краю, який репрезентує ЛСП
«Україна», знаходить мовну реалізацію у таких словах та сло-
восполученнях: Батьківщина, Вітчизна, доля Вітчизни: Tоді
ти стала мною, Батьківщино,/ А я тобою на світанні став…;
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37177 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:43:46Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кравець, Л. 2012-09-07T18:45:49Z 2012-09-07T18:45:49Z 2011 «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) / Л. Кравець // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 39-45. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37177 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Миколи Вінграновського «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) Article published earlier |
| spellingShingle | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) Кравець, Л. Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| title | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) |
| title_full | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) |
| title_fullStr | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) |
| title_full_unstemmed | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) |
| title_short | «А тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора М. Вінграновського) |
| title_sort | «а тут животворяще слово мого народу і моє!» (метафора м. вінграновського) |
| topic | Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| topic_facet | Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37177 |
| work_keys_str_mv | AT kravecʹl atutživotvorâŝeslovomogonaroduímoêmetaforamvíngranovsʹkogo |