«Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського)
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37178 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) / У. Міщук // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 45-49. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860016484633280512 |
|---|---|
| author | Міщук, У. |
| author_facet | Міщук, У. |
| citation_txt | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) / У. Міщук // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 45-49. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T16:44:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
мовосвіт миколи вінграновського 45
сміх я обійняв за плечі./ Лимонний вітер задмухав понаддніпро-
вий вечір…/ Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях…/
Темнавий вітер, темні губи й темні трави травня. У цьому
ряду асоціацій навіть прикметник червоний втрачає пряме зна-
чення й виражає почуття.
Отже, індивідуально-авторські метафори М. Вінграновського
глибоко закорінені в мові і культурі українського народу, відо-
бражають специфіку його світогляду. Водночас вони демон-
струють своєрідність таланту митця, його виразно індивіду-
альне сприйняття світу, тому що постали в результаті взаємодії
індивідуального й загальнонародного, емоційного і раціональ-
ного чинників у свідомості письменника.
Уляна Міщук
«щоб на чолі народу СвітивСЯ знаК
і від мого життЯ» (образ народу
в мовотворчоСті м. вінграновСьКого)
Коли вбачаємо у поезії довершеність форм і філігранність
фрази, — це ще не все її єство. Тільки занурена в народну душу,
народне світовідчування, вона стає справді собою. Таким є і
поетичне слово Миколи Вінграновського. За промовлене слово
поет відчував велику відповідальність, він ним жив як одкро-
венням і боявся помилитися у його виборі.
Далека від приземленості, буденної простоти поезія
М. Вінграновського творить ту висоту, що окреслює виміри ду-
ховні. А де духовність — там і любов до народу, з якого виріс,
з якого почерпнув магію слова.
У мовно-мисленнєвій діяльності автора чільне місце нале-
жить мегаобразові України. Йому підпорядкований цілий ряд
центральних та периферійних образів, взаємопов’язаних між
собою.
Приміром, образ рідного краю, який репрезентує ЛСП
«Україна», знаходить мовну реалізацію у таких словах та сло-
восполученнях: Батьківщина, Вітчизна, доля Вітчизни: Tоді
ти стала мною, Батьківщино,/ А я тобою на світанні став…;
Культура слова №75’ 201146
Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,/ Tам губи я торкнув твої,
Вітчизно; Крізь час, і простір, і крізь дерева,/ освітлені ніч-
чю,/ Летить на мене доля моєї Вітчизни. Серед мовних репре-
зентантів образу рідного краю у творчості М. Вінграновського
вирізняється лексема-демінутив Вкраїночка: Красо моя!
Вкраїночко моя!/ Ну, що мені робити — я не знаю!.
Прикметною рисою творчості поета є використання ар-
хетипних словосполук-символів, одним із яких є поріг землі
(отчий поріг) як невід’ємний референт ЛСП «Україна»: До по-
рога моєї землі/ Поспішай, моя доле строга.
Стрижневою темою, що пронизує творчість поета, є тема
долі народу. У цьому контексті простежуємо особливості худож-
нього слова митця на вербально-семантичному, когнітивному та
прагмалінгвістичному рівнях вивчення мовної особистості.
Етнокультурне сприйняття дійсності М. Вінграновським
часто породжує несподівані асоціації, закорінені в національ-
ній традиції. Олюднений простір, без якого поет не мислить
себе, на вербально-семантичному рівні здебільшого репре-
зентований власними назвами — українськими ойконімами.
Серед найчастотніших виділяємо: Київ, Канів, Трояни, Холодна
Балка, Чернівці, Чернігів, Сквира, Сучава. Наприклад: Поїду з
Києва. Важке, підтале серце/ На води і на зорі понесу… (Тут і
далі цитуємо за виданням: Вінграновський М. С. Вибрані тво-
ри: У 3 т. — Т. 1: Поезії. — Тернопіль: Богдан, 2004. — 400 с.);
Може, я долю свою заспіваю/ Десь попід Каневом у житах;
Над Чернівцями вороняччя,/ Над Чернівцями голуби…
Духовними орієнтирами М. Вінграновського є домінантні
номени Київ і Дніпро, які неодноразово простежуємо у творах
поета: Останній міст проплив удалині,/ Колеса змащено ро-
сою голубою —/ І Київ на Богдановім коні/ Пливе навстріч дні-
провою водою…; Попід Дніпром, біля чола Тараса,/ До моря
Чорного, а потім і під морем/ На ліктях, на колінах твій поет/
Повзе до тебе, чуєш, батьківщино?!; Привіт тобі, ріко моєї
долі!../ Ні, я себе не можу уявить/ Без тебе, Дніпре, як і без
тополі,/ Що в серці моїм змалку тополить. Такі ключові сло-
ва формують образи просторової осяжності, духовні символи
українського народу.
мовосвіт миколи вінграновського 47
Лексикон Миколи Вінграновського також збагачують наці-
онально марковані номени-власні назви на зразок Стожари,
Чумацький Віз: В полі вітер шука порожнини,/ Котить небом
Чумацький Віз…; Пахне сіном з Чумацького Возу,/ Що мені си-
виною сія; Вологий запах, запах паші/ В сухому сяєві Стожар.
Лінгвальним пріоритетом творчості М. Вінграновського є
поняття народ як основа державотворення і носій духовних,
культурних традицій. Народ у поетичних текстах автора постає
передусім як національна та етнічна єдність: Бо хочу я, щоб
на чолі народу/ Світився знак і від мого життя; Немеркнучий
Дніпре! В якім переброді/ Народ переходить в майбутні сві-
ти?; Щасливий день мій, бо я серцем знаю,/ В який народ мій
перший плід впаде!; Та і тоді не прокленем ми долю,/ Не зре-
чемось себе, поранених синів,/ Коли й побачимо в кривавищі за
волю,/ Що наш народ вже тереном зацвів.
Показовим для ідіостилю М. Вінграновського є вживання
лексеми народ у поєднанні з присвійним займенником мій, що
надає текстові не тільки інтимного, сакрального звучання, а й
утверджує ідею державності: Народе мій! Поки ще небо/ Лягає
на ніч у Дніпро — Я на сторожі коло тебе/ Поставлю атом і
добро; І розвидняється на світі… Недаремно Моїм народом
поросли віки!; Народе мій, як добре те,/ Що ти у мене є на
світі.
Ключова лексема народ — це невід’ємний компонент інди-
відуально-авторських метафор та афоризмів: У просторі віків,
любові і свободи Народ — Віки, Свобода і Любов; Бо він народ.
Бо він глагол життя. Він зміна змін. Йому нема заміни; Що
справді робимо ми/ Для щастя народу Дніпра.
Ідіолект М. Вінграновського вирізняється з-поміж інших
зразків художньої творчості використанням суфіксів-демінути-
вів та прикладкових назв, які підкреслюють особливе автор-
ське ставлення до висловленого: Та не дай Боже, та не дай
нікому,/ Як оцьому народоньку молодому!..; Щоб не мучивсь
так, не страждав отак/ Цей народ-козак. Історичні реалії
спонукають автора до негативно оцінних означень до лексе-
ми народ, пор.: народ згорблений, босий, піврукий, півногий,
кукурудзяний: І за народом згорбленим та босим/ Пильнує
без’язике небуття; Народ піврукий і півногий/ Пита — кого?
Культура слова №75’ 201148
чого? — пита; Кривавсь, мій гніве, чорно, тлусто,/ Кривавсь
вогнем своїх щедрот/ І дмухай в світ, і дмухай в людство,/ В
мій кукурудзяний народ!
Синівська любов до народу проступає у М. Вінграновського
цілими ампліфікаційними рядами пейоративної лексики: Бо не
спрочуєшся, як збрешешся ти раптом,/ І станеш підспівайлом
стягачів…/ І станеш ти новітнім байстрюком/ Із випеченим
серцем в чорносилі,/ І житимеш ти ситим мертвяком…;
Упало б щастячко на сліпоту і неміч/ Отих рабів німих…/
Самому заніміть/ На гнівній палі правди понад сміттям!
Поет возвеличує свій народ насамперед через визначних
особистостей національної історії та культури: Тарас, Самійло
Кішка, Сагайдачний, Ярослав, Хорив, княгиня Ольга: «Бо з кня-
зя Ярослава і Данила/ З Хмельницького і з мене виріс ти; Tам
Самійло Кішка й Сагайдачний,/ Tам Небаба чорний і гіркий.
Звернення до відомих історичних діячів сповнене великою
поетичною силою, зумовлене відчуттям особистої причетності
до національної долі: Останній міст проплив удалині,/ Колеса
змащено росою голубою —/ І Київ на Богдановім коні/ Пливе
навстріч дніпровою водою; Бо з князя Ярослава і Данила/ З
Хмельницького і з мене виріс ти.
Помітну роль у творчості поета займають прецедентні тек-
сти, прецедентні знаки, алюзії, ремінісценції, квазіцитати і т. ін.
Ідейну і змістову навантаженість у структурі поетичних
текстів М. Вінграновського становить звернення до творчос-
ті Т. Шевченка. Саме вона мала великий вплив на формуван-
ня мовної особистості автора: Той Сон — вітрило нації. Той
син — Безсмертя нації на всі літа і всевіч. Жоден із митців
не залишається поза цим впливом, який творить національ-
ну субстанцію і визначає духовні позиції письменника. Світ
Шевченка в поезії М. Вінграновського піднесений над реаль-
ністю і водночас закорінений у реальність.
Чітку громадянську позицію висловлюють поетичні рядки
М. Вінграновського, що вирізняються не лише інформативною
цінністю, але й емоційною напругою: Народе мій, як добре
те, що ти у мене є на світі. Тут вбачаємо аналогію із віршем
В. Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу» або ж
мовосвіт миколи вінграновського 49
Є. Маланюка «Друге посланіє» (Ти не загинеш, мій народе,
Пісняр, мудрець і гречкосій).
Сильна енергетична наповненість поетичного світу М. Він-
грановського досягається зверненням до елементів народного
світобачення. Індивідуальність автора виявляється у неорди-
нарному використанні народнопісенних надбань як першо-
елементів культури. За допомогою народнопісенного слова
поет об’єктивує свої почуття. Таємничість авторського слова
із глибоким вмістом народних світовідчувань простежуємо в
поезії для дітей «Котик, котик», яка перегукується з народною
колисковою. Порівняймо: Котик, котик,/ золотий животик,/
а хвостик залізний — не ходи нам пізно! і Ой, котику, коти-
ку,/ Мальований хвостику,/ Не ходи кругом хати,/ Не збуди
нам дитяти (Закувала зозуленька Антологія української на-
родної творчості: Пісні, прислів’я, загадки, скоромовки. — К.:
Веселка, 1989. — С. 272).
Етнічний складник мовотворчості поета демонструє не
лише стилізацію під фольклор, а вказує на первісне світовід-
чуття, з яким жили давні українці, і сучасне сприйняття дій-
сності.
Урбанізованому світові міста протиставлений автентичний
світ природи, національної символіки. Кольорова гама пере-
дає складні переливи почуттів, творить неповторні мотиви: І
квітів жовто-синя повінь/ Біжить навшпиньках до Дніпра;
Жовтавим безневинним гроном/ Вона ще йшла жовтаво, без
вини,/ І сині сльози билися червоно…
Небуденне авторське мислення, оперте на кращі зразки
української культури, свідчить не лише про оригінальність ви-
словленої думки як окремої номінації, образу, сконструйованої
алюзії, ремінісценції чи цитати з тексту народної культури, —
воно сприймається як автентичний національний дискурс.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37178 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:44:58Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Міщук, У. 2012-09-07T18:48:02Z 2012-09-07T18:48:02Z 2011 «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) / У. Міщук // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 45-49. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37178 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мовосвіт Миколи Вінграновського «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) Article published earlier |
| spellingShingle | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) Міщук, У. Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| title | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_full | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_fullStr | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_full_unstemmed | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_short | «Щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості М. Вінграновського) |
| title_sort | «щоб на чолі народу світився знак і від мого життя» (образ народу в мовотворчості м. вінграновського) |
| topic | Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| topic_facet | Мовосвіт Миколи Вінграновського |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37178 |
| work_keys_str_mv | AT míŝuku ŝobnačolínarodusvítivsâznakívídmogožittâobraznaroduvmovotvorčostímvíngranovsʹkogo |