Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Series: | Культура слова |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37183 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику / Л. Мялковська // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 79-87. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37183 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-371832025-02-23T17:35:13Z Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику Мялковська, Л. Слово в художньому творі 2011 Article Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику / Л. Мялковська // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 79-87. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37183 uk Культура слова application/pdf Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Мялковська, Л. Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Мялковська, Л. |
| author_facet |
Мялковська, Л. |
| author_sort |
Мялковська, Л. |
| title |
Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику |
| title_short |
Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику |
| title_full |
Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику |
| title_fullStr |
Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику |
| title_full_unstemmed |
Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику |
| title_sort |
лексика і. нечуя-левицького в загальномовному словнику |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37183 |
| citation_txt |
Лексика І. Нечуя-Левицького в загальномовному словнику / Л. Мялковська // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 79-87. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT mâlkovsʹkal leksikaínečuâlevicʹkogovzagalʹnomovnomuslovniku |
| first_indexed |
2025-11-24T05:28:17Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:28:17Z |
| _version_ |
1849648320010518528 |
| fulltext |
Слово в художньому творі 79
Людмила Мялковська
леКСиКа і. нечуЯ-левицьКого
в загальномовному СловниКу
Іван Семенович Нечуй-Левицький — знакова постать в
історії української культури, літератури і літературної мови
другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Іван Огієнко називав
його письменником «з широким мовним розмахом європей-
ського зразка», який «однаково вільно веде й розмову дійових
осіб, і малює широкі картини природи чи психічні глибокі пе-
реживання» (Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія укра-
їнської літературної мови. — К., 2004. — С. 241). Закономірно,
що увагу дослідників привертають насамперед особливості
індивідуального стилю художника слова. Але мовотворчість
І. Нечуя-Левицького — й важливий об’єкт вивчення історії
української літературної мови, формування її лексичної норми.
Простежити цей процес можна на прикладі використання тек-
стів письменника як ілюстративного матеріалу в загальномов-
ному нормативному словнику. Адже «Кожний загальномовний
словник — це селекція та інтеграція, відбір такої лексики і
таких текстів-ілюстрацій, які конструюють загальну споруду
літературної мови» (Єрмоленко С.Я. «Не міряй ти безмірного
безкраїм» // Мовознавство. — 1991. — № 2. — С. 9).
Ставлячи за мету визначити внесок І. Нечуя-Левицького в
розвиток української літературної мови, спробуємо відповісти
на питання, по-перше, яка лексика із творів письменника по-
трапила в загальномовний словник, по-друге, як часто конкрет-
не слововживання автора допомагає лексикографічному опра-
цюванню реєстрових слів.
Насамперед відзначимо, що мова І. Нечуя-Левицького ста-
новить значну частину ілюстративного матеріалу найбільшого
загальномовного словника. Щоб унаочнити вагу ідіолекту пись-
менника у Словнику української мови в 11-ти томах (далі —
СУМ), наведемо такі кількісні дані: том І репрезентує — 1197
цитат із мови автора, том ІІ — 784, том IV — 1110.
Проблема «вплив мови письменника на літературну мову»
пов’язана також з аналізом мовних засобів, що підтверджу-
Культура слова №75’ 201180
ють тематичну різноманітність художніх текстів І. Нечуя-
Левицького. У зв’язку з цим наші спостереження передусім
стосуються іншомовної, книжної лексики, яку в СУМ репре-
зентує слововживання письменника. Так, серед слів іншомов-
ного походження зафіксовано такі групи лексики:
• назви суспільно-політичного характеру: губернія, банк,
консисторія, канцелярія, генерал-губернатор, директор, ди-
пломат, економ, інтелігенція, аристократ, аристократія,
буржуа, бюрократія, вольтер’янець, масон, герцог, емір, ли-
цар, асигнація, комерція, деспотизм, лібералізм, містицизм;
• назви, що пов’язані зі сферою мистецтва: архітектура,
мозаїка, гравюра, базиліка, балет, вальс, кадриль, інструмент,
арфа, гітара, литаври, камертон, акорд, арія, гімн, кантата,
куплет, концерт, композитор, альтовий, бас, баритон, дис-
кант, декадентство;
• назви, пов’язані зі сферою освіти, культури: інститут,
гімназія, консерваторія, бібліотека, музей, клас, курс, лекція,
бакалавр, аудитор, кандидат, екскурсант, арифметика, гра-
матика, історія;
• побутові назви: альбом, гардероб, консоль, канделябр, кри-
шталь, ізумруд, боа, корсет, вуаль, декольте, еполети, мантія,
мантилья, браслет, діадема, атлас, гарус, бісер, клуб, кіоск,
магазин, десерт, лікер, вино, візит, моціон;
• назви, пов’язані зі сферою релігії: ангел, апостол, аскет,
аналой, вівтар, єлей, ігумен, ікона, іконостас, крилас;
• назви, пов’язані зі сферою медицини: бром, бацила, кон-
вульсія;
• назви, що стосуються військових звань, дій: капітан, гу-
сар, маневр;
• назви, що характеризують людину за її манерами та пове-
дінкою: грація, жестикуляція, іронія, а також назви, що стосу-
ються внутрішнього стану людини: апатія, меланхолія, елегія,
екстаз.
Незначну групу утворює офіційно-ділова лексика: адрес,
копія, документ, кореспонденція.
Як видно з переліку лексичних груп, письменника цікави-
ли різні сфери людської діяльності, реальне життя сучасників,
конкретне українське суспільство в його певний історичний пе-
Слово в художньому творі 81
ріод. Відповідні поняття пов’язані з осмисленням суспільних
настроїв, поглядів, характерними оцінками інтелектуального,
психічного розвитку особистості, знанням писемно-літератур-
ної мовної практики.
Привертає увагу й граматичне оформлення понять, що ста-
новлять «словник у словнику». Це іменники з формантом -ість
на зразок аристократичність, демократичність. У СУМ на-
звані слова проілюстровано тим самим прикладом, у якому
іменники виконують синтаксичну роль однорідних членів
речення, але називають протилежні за змістом поняття, пор.:
Ватя і сама не знала, чи лізти через перелаз, чи ні: ..аристо-
кратичність і демократичність несподівано почали таки
добру борню в Ватиній думці перед тим перелазом (СУМ, І,
59; СУМ, ІІ, 239). Поряд із цими абстрактними назвами, які
стосуються передусім сфери характеристики поведінки, вчин-
ків, дій людини, словник фіксує показове для слововжитку
письменника слово моральність, напр.: Коцюбенко, побувавши
в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко по-
стеріг тайну, як можна розмножитись на писарській службі
(СУМ, V, 800). Авторський стиль актуалізує також абстрактні
номінації, іменники культурність, естетичність. Позитивну
оцінну семантику названих лексем досить повно розкривають
такі ілюстрації І. Нечуя-Левицького: — Європа вийшла з тем-
ряви й дійшла до високої культурності через науки (СУМ, IV,
396); — Але що там не говоріть, а се картина дуже гарна. Я
розумію її естетичність і дуже рада, що приїхала до сього
млина,— говорила Ватя (СУМ, ІІ, 489).
У мовній практиці письменника відзначаємо активне вжи-
вання книжної за походженням лексики — іменників на -іст
(-ист). Це назви на позначення послідовників певних учень та
напрямків (комуніст, енциклопедист), назви осіб за властивос-
тями характеру (кар’єрист). Принагідно зауважимо, що слова
комуніст та енциклопедист у загальномовному словнику ма-
ють різний статус. Так, друге значення лексеми комуніст ‘при-
хильник комунізму’ супроводжує стилістична ремарка заста-
ріле. Очевидно, саме таке значення слова може бути актуалізо-
ване в новітньому лексиконі й підтверджене слововживанням
І. Нечуя-Левицького: — Я догадуюсь що це якийсь соціаліст,
Культура слова №75’ 201182
комуніст (СУМ, IV, 255). Щодо лексеми енциклопедист, то
в СУМ вона супроводжується стилістичною позначкою книж-
не. Конкретне слововживання у творі І. Нечуя-Левицького
відбиває відповідний стилістичний колорит названого слова:
Платон Петрович був освічений і начитаний, як і його батько,
котрий.. сповняв свою бібліотеку творами енциклопедистів
(СУМ, ІІ, 481). Як бачимо, наведений ілюстративний матеріал
орієнтує на нейтральну оцінну семантику слів комуніст, ен-
циклопедист, тоді як наступний контекст засвідчує негативну
оцінність назви кар’єрист: Фесенкова голова була вільна од уся-
ких ідей, окрім тих, які панували в вищих кружках [гуртках]...
Він підладжувався під погляди тих кружків, бо був кар’єрист
(СУМ, ІV, 105).
За спостереженнями О. Г. Муромцевої, «найбільш типовим
явищем у функціонуванні суфікса -іст (-ист) у другій половині
ХІХ — на початку ХХ ст. було встановлення співвідносності
його з іменниками з суфіксом -ізм (-изм), що мали значення
суспільно-політичного напрямку, вчення, абстрагованої якісної
ознаки» (Муромцева О. Г. Розвиток лексики української літера-
турної мови в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. — Х.,
1985. — С. 41). Відповідно і словотвірні моделі із суфіксом -іст,
що їх активізує художня мова письменника, мають таке спів-
відношення, пор.: енциклопедист ← енциклопедизм, комуніст
← комунізм, кар’єрист ← кар’єризм. Дещо інше семантичне
співвідношення мають назви осіб за місцем їх навчання та на-
зви осіб за відношенням до певної сфери діяльності, напр.: ака-
деміст ← академія, гебраїст ← гебраїстика. Характерно, що і
перше, і друге слово загальномовний словник подає з єдиними
ілюстраціями — цитатами з текстів І. Нечуя-Левицького, пор.:
[Швець:] А вгадайте, хто найрозумніший у Києві: чи семіна-
рист, чи академіст (СУМ, І, 25); — Що ж з тебе такий пога-
ний гебраїст? А попробуй по-грецьки! — говорив митрополит
(СУМ, ІІ, 45).
За уживаною у творах І. Нечуя-Левицького лексикою спо-
стерігаємо не тільки характерні тенденції українського слово-
творення: лексична семантика зафіксованих назв допомагає
відтворити узагальнений соціальний портрет людини — сучас-
ника письменника.
Слово в художньому творі 83
Семантичну групу іменників на позначення особи доповню-
ють і розширюють назви людей за професією. У мові І. Нечуя-
Левицького такі лексеми здебільшого мають парні утворення
чоловічого і жіночого роду, наприклад, артист — артистка,
актор — акторка. Текстову реалізацію семантики лексичних
одиниць артист, актор, що перебувають між собою в синоні-
мічних відношеннях (пор. артист ‘той, хто публічно виконує
твори мистецтва (актор, музикант, співак та ін.)’, актор ‘вико-
навець (професіонал) у театральних виставах’), простежуємо в
таких ілюстраціях: Йому заманулось піти в оперу й послухати
якогось приїжджого артиста (СУМ, I, 63); Вискочив і я по тій
кладці на ганок, а за мною актор з обголеними щоками (СУМ,
I, 30). Так само і синонімічні назви артистка, акторка у тлу-
мачному словнику проілюстровано відповідними авторськими
міні-текстами: Молодий голос артистки заспівав коротенькі
пісні Вебера, Шуберта й Шумана (СУМ, I, 63); Вона сміялась
чудним сміхом, як сміються акторки на сцені (СУМ, I, 30).
Серед назв тих професій і занять, які традиційно вважа-
ються «жіночими» та не мають особових назв чоловічого
роду, мовна практика І. Нечуя-Левицького репрезентує слово
гувернантка, напр.: Настусю вчили вдома дорогі гувернант-
ки та усякі вчительки (СУМ, ІІ, 188). Словник фіксує також
назву мадам, яка семантично співвідноситься з наведеною
вище лексемою. Відповідно до стилістичної норми слово ма-
дам в значенні «гувернантка» супроводжується позначками
дореволюційне, розмовне. Конкретне слововживання І. Нечуя-
Левицького засвідчує наявність синонімічних відношень між
словами гувернантка, мадам, пор.: Панни познайомились і за-
вели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли тан-
цювати, показуючи, як вчила їх мадам (СУМ, ІV, 592).
До групи іменників жіночого роду, яка досить повно пред-
ставлена в мові І. Нечуя-Левицького, зараховуємо лексему ком-
паньйонка. Це слово письменник вживає на означення особи,
що виконує певне коло завдань та обов’язків, напр.: — Пустив
я твою компаньйонку чи економку додому на тиждень, а вона
от і забарилась (СУМ, IV, 249). Наведена ілюстрація із тек-
стів письменника певною мірою нейтралізує відмінність між
значеннями слів компаньйонка й економка, які виконують роль
Культура слова №75’ 201184
контекстуальних синонімів. Однак у СУМ зазначені реєстро-
ві слова різняться своєю семантикою. Так, наприклад, лексе-
ма компаньйонка має значення «жін. до компаньйон» (пор.:
Компаньйон. 1. Товариш, співучасник чого-небудь. 3. заст.
Той, кого найняли в багатий дім розважати панів або викону-
вати їх доручення (СУМ, IV, 249); економка — ‘жінка, що вела
домашнє господарство в кого-небудь’ і супроводжується позна-
чкою дореволюційне: — Я хочу стати за няньку або за еко-
номку (СУМ, IІ, 459).
Для називання персонажів — жінок за особливостями їх-
нього світогляду І. Нечуй-Левицький послуговується словами
буддистка, консерватистка. Семантику названих іменників,
мотивовану значенням відповідних абстрактних понять (пор.
буддизм ‘релігія, що виникла в Індії в VI ст. до н.е. і була на-
звана за іменем свого легендарного засновника Будди’ (СУМ,
І, 246); консерватизм ‘прихильність до старого, віджилого, об-
стоювання його; консервативні погляди, переконання’ (СУМ,
ІV, 263)), а також різний статус цих слів у стилістичній систе-
мі сучасної літературної мови зафіксовано і в словнику: — Чи
ти пак знаєш, що я буддистка? (СУМ, I, 246); Вона консер-
ватистка, навіть обскурантка, ненавидить нові ідеї (СУМ,
ІV, 263). Очевидно, стилістична маркованість слова консерва-
тистка, позначеного ремаркою рідко, стосується сучасного
слововживання, пор. нейтральну назву відповідного поняття
консерваторка в сучасній мові.
Іменники жіночого роду із суфіксом -к(а) слугують
І. Нечую-Левицькому у його портретних характеристиках пер-
сонажів. Якщо до назви брюнетка автор звертається для зобра-
ження зовнішнього портрета людини, то функціонування назви
вакханка в текстах письменника підпорядковується зображен-
ню внутрішнього портрета героїні, пор.: — А які ж вам більше
припадають до вподоби: чи блондинки, чи брюнетки? (СУМ,
I, 242); Очі закохані, веселі: в їх запалився вогонь вакханки
(СУМ, I, 283). Переносне значення слова вакханка — ‘жінка,
нестримна у проявах своєї пристрасті’, яке фіксує СУМ, ілю-
стровано прикладом із творів І. Нечуя-Левицького, що цілком
умотивовано: в індивідуальному словнику письменника назви
Вакх і вакханка досить частотні й використовуються в порів-
Слово в художньому творі 85
няльно-образному значенні, напр.: Селаброс стояв гарний,
неначе Вакх, облитий матовим молочним світом з хмарного
білого неба… («Над Чорним морем»); В Бородавкіної вид за-
білів проти місяця, як вид в вакханки («Над Чорним морем»); І
йому [Николаідосу] уявилось, що перед ним виникла, ніби з зем-
лі, давня вакханка, освітлена жовтогарячим небом, з дикими
очима, що от-от незабаром знавісніє од кохання («Гастролі»);
Усі панії попростягали свої руки з чарками до його [Уласевича],
неначе вакханки напідпитку до Вакха в гаях давньої Еллади
(«Неоднаковими стежками»).
Знання словника світової культури, мислення художніми
образами з грецької міфології стимулює автора до побудови ав-
торських порівнянь, об’єктами яких є іншомовні запозичення.
Характерний для ідіостилю І. Нечуя-Левицького такий ху-
дожньо-зображальний засіб, як порівняння, широко репрезен-
тований у словникових ілюстраціях до тлумачень реєстрових
слів.
Показово, що серед уживаних І. Нечуєм-Левицьким іншо-
мовних слів, СУМ з позначкою *У порівн. подає здебільшого
назви, які використовуються для змалювання зовнішності лю-
дини. Напр.: Лице було бліде й лиснюче, неначе в морфіністки
(СУМ, IV, 807); На другім боці канапи червоніло повне, кругле
лице о. Хведора, неначе лице товстого свіжого амура, що ви-
шивають гарусом на подушках (СУМ, І, 40); Вона сподівалась
якогось чуда, підступила, неначе медіум спірит, до дверей й
загомоніла: — Вийди, мій милий! (СУМ, IV, 664).
Назва джентльмени, зафіксована в текстах І. Нечуя-
Левицького, так само виконує вторинну функцію художнього
зображення персонажів. Тільки з’являється вона в описі по-
зитивних вражень від освічених молодих людей, яким власти-
ва вишукана, витончена манера поведінки: Одначе всі паничі
були.. звичайні й делікатні, як аглицькі джентльмени (СУМ, ІІ,
262). Письменник вільно переходить від слів-понять книжних,
іншомовного походження, до розмовних номінацій, відтворю-
ючи оповідь з колоритом доброзичливої іронії. Наприклад, у
мові письменника таке книжне слово, як дипломати, вжива-
ється в порівняльній функції поряд із номінаціями побутових
реалій. При цьому книжність названого іменника нейтралізу-
Культура слова №75’ 201186
ється, пор.: Матушки в намітках, в синіх жупанах поважно
й якось сумно сиділи рядком попід стінами, неначе поважні
дипломати на конгресі (СУМ, ІІ, 281). Принагідно зауважимо,
що і слово конгрес, зафіксоване в індивідуальному словнику
І. Нечуя-Левицького, у СУМ ілюструється тим самим прикла-
дом. Проте наведену ілюстрацію навряд чи можна вважати корек-
тною, оскільки її подано до першого значення слова конгрес —
‘з’їзд, нарада з широким представництвом, переважно міжна-
родного характеру’ і без позначки * У порівн. (СУМ, IV, 257).
Подібну іронічну оцінку у сприйманні зовнішності люди-
ни простежуємо також у порівняннях із об’єктами — назвами
мумія, ківер, напр.: Вони [панни] були позавірчувані в шуби, ..
в кохти, у товсті хустки та хусточки, як єгипетські мумії
(СУМ, IV, 826); Клобук стримів на його голові, неначе великий
ківер на солдатові за часів Миколи І (СУМ, IV, 158).
Словник ідіолекту І. Нечуя-Левицького репрезентує й ви-
слів-порівняння як колос Родоський: так називає автор одного зі
своїх персонажів, напр.: На середину зали вийшло чоловік п’ять
студентів і між ними, як колос Родоський, Воздвиженський.
Зміст наведеного вислову розкриває відповідне тлумачен-
ня у Словнику української мови в 11-томах, пор.: Колόс. а, ч.
1. заст. Статуя, колона, обеліск величезних розмірів. Колос
Родоський — мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса
висотою біля 70 м, поставлена на о. Родосі; зруйнована земле-
трусом у 227 р. до н.е. (СУМ, IV, 233).
Як відомо, в історії української літературної мови виріз-
няються характерними мовними ознаками описи природи
І. Нечуя-Левицького, побудовані на порівняннях. У загально-
мовному словнику ця особливість ідіостилю письменника зна-
йшла відображення в ілюстративному матеріалі, який засвідчує
вживання іншомовної лексики на зразок бісер, галерея, міраж
у ролі об’єктів порівнянь, пор.: Зверху посипалась дрібна роса,
мов бісер (СУМ, І, 189); Легкі, білі хмарки двома довгими ряд-
ками стали по обидва боки до самої палати, наче довга гале-
рея (СУМ, ІІ, 19); Високий берег, оповитий прозорим туманом,
мрів в далечині, неначе поетичний міраж в прозорому синьому
небі (СУМ, IV, 745). Дослідники звертають увагу, що «в опи-
сах природи письменник часто послуговується порівнянням
Слово в художньому творі 87
ніби декорації в театрі» (С. Єрмоленко, 124). Саме це типове
для автора слововживання фіксує загальномовний словник.:
Картини мінялись, ніби декорації в театрі (СУМ, ІІ, 236).
Отже, іншомовна лексика, властива мовомисленню І. Нечуя-
Левицького, засвідчує широкі знання тогочасної культури, від-
дзеркаленої в мовних партіях і соціальних типах персонажів.
Авторський лексикон потужним струменем улився в словник
української літературної мови, виявляючи його характерні ча-
сові ознаки, а також незмінність, стабільність ядра лексичної
системи української літературної мови.
|