Про правові наслідки мовних непорозумінь
Saved in:
| Published in: | Культура слова |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37190 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про правові наслідки мовних непорозумінь / Л. Ажнюк // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 129-134. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860268701229514752 |
|---|---|
| author | Ажнюк, Л. |
| author_facet | Ажнюк, Л. |
| citation_txt | Про правові наслідки мовних непорозумінь / Л. Ажнюк // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 129-134. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура слова |
| first_indexed | 2025-12-07T19:03:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
мова і час 129
Леся Ажнюк
про правові наСлідКи мовних
непорозумінь
Із погляду права мовні явища можуть бути джерелом по-
тенційних соціальних конфліктів, які часто є наслідком вну-
трішніх, природних процесів самої мови. Не всі мовні непоро-
зуміння, які супроводжують мовленнєву комунікацію, стають
об’єктом правових суперечок. Але за певних комунікативних
обставин навколо мовних конфліктів розгортаються неабиякі
правові баталії. Ціна питання й суспільна вага правових рішень
у таких суперечках буває дуже високою. Це насамперед стосу-
ється мовних конфліктів, предметом правового розгляду яких
є офіційні тексти законів, договорів, нормативних і правових
актів різного рівня, а також факти публічного мовлення поса-
дових осіб.
В останні десятиліття структура мовленнєвої комунікації
зазнала істотних змін. Зросла питома вага й соціальне значення
офіційного й публічного мовлення у світі інформаційних тех-
нологій. Та попри своє основне призначення — регламентува-
ти й гармонізувати суспільне життя, офіційні тексти й публічне
мовлення іноді демонструють конфліктні ситуації, які потре-
бують юридичних оцінок і висновків. Лінгвістичного аналізу
потребують мовні явища, які потрапляють у сферу дії ряду за-
конів: про розпалювання міжнаціональної, міжконфесійної та
соціальної ворожнечі; про захист честі, гідності й ділової ре-
путації особи; про захист інших немайнових прав особи (пра-
ва на ім’я) тощо. Об’єктом права мовні одиниці також стають
при тлумаченні юридичних текстів різних рівнів (від законів у
Конституційному суді до договорів і угод).
Лінгвістична експертиза передбачає різнорівневий аналіз
мовних явищ за шкалою комунікативної успішності, а лінгвіс-
тичні висновки повинні бути описані метамовою права.
Особливі вимоги до мови офіційного стилю зумовлені трьо-
ма визначальними факторами: його суспільною значущістю,
публічністю і високим ступенем потенційної суспільної кон-
фліктності.
Культура слова №75’ 2011130
Мова в потенційно конфліктогенній офіційній сфері повин-
на бути відшліфована до дрібниць: вдало дібрані мовні оди-
ниці, логічний синтаксичний зв’язок, чіткість, однозначність
слів, словосполучень і всього тексту. В офіційній сфері діють
не лише природні (нормативні й узусні) регулятори, а й правові
чинники. Вони накладають додаткові обмеження на лексичні й
граматичні мовні параметри і значною мірою визначають саму
комунікативну стратегію мовця та пов’язані з нею тактичні
ходи й прийоми. З іншого боку, ознака «офіційності» мови іс-
тотно впливає на реципієнтні очікування його адресата, який
дедалі активніше готовий захищати свої порушені права в су-
довому порядку. Сьогодні внутрішні суспільні конфлікти часто
відбиваються в мові і стають предметом судових суперечок.
Лінгво-правові конфлікти за джерелами виникнення можна
диференціювати на такі групи:
• конфлікти на ґрунті міжмовних взаємин: зокрема, пов’язані
з державним статусом мови й функціонуванням мов нацмен-
шин та з проблемами міжмовного перекладу;
• мовні конфлікти, пов’язані з порушенням немайнових прав
особи: захист честі, гідності й ділової репутації; розпалюван-
ня міжетнічної та міжконфесійної ворожнечі; шантаж і по-
грози; порушення мовного етикету (інвективні вислови, інші
вияви мовної поведінки, які суперечать нормам суспільної мо-
ралі); захист конституційного права на ім’я;
• комунікативні конфлікти, пов’язані з неоднозначним тлу-
маченням змісту мовних одиниць, що закладені в самій сис-
темі мови (т. зв. комунікативні невдачі): різночитання право-
вих текстів (законів, договорів, угод тощо), мовна маніпуляція
(виборчі технології, піар-технології, реклама).
Часто мовні конфлікти пов’язані з різночитанням імен, які
в документальних записах мають різні форми вираження. Ця
проблема виникає через спорідненість мов. Неврегульованим
залишається правопис власних назв, особливо запозичених.
Власні назви виконують функцію індивідуалізації та ідентифі-
кації. Їх послідовна реалізація можлива за умови дотримання
чітко прописаної орфографічної норми. Відхилення від право-
писної норми в документальних записах власних назв унемож-
ливлює юридичну ідентифікацію позначуваних ними об’єктів
мова і час 131
(насамперед, топонімів і власних імен людей). Це призводить
до правових конфліктів, пов’язаних, зокрема, з порушенням
права особи на ім’я, закріпленого Конституцією України як од-
ного з немайнових прав особи.
Різнобій у написанні онімів — це наслідок неоднакової
транслітерації, транскрибування, етимологічної реконструкції
тощо. Неодноразові міжмовні перетворення прізвища або осо-
бового імені (з української мови на російську й навпаки), які
були звичайним явищем у 40-80-ті роки ХХ ст., змінювали до-
кументальний запис прізвища до невпізнання: Миколаєнко ста-
вав Ніколаєнком, Пилипець — Філіпцем, Панас — Афанасієм
тощо. Плоди таких міжмовних метаморфоз українці пожина-
ють сьогодні. «Трансформації» прізвищ та імен у документах,
що засвідчують особу, завдають суб’єктові не лише морально-
етичних збитків, а й призводять до порушення його майнових
прав (неможливість отримати законну спадщину, втрата трудо-
вого стажу, а отже й пенсійних нарахувань). Недостатня мовна
компетенція працівників РАЦСів, паспортних столів, відділень
Пенсійного фонду, нотаріусів та інших посадовців і сьогодні
призводить до подібних правових конфліктів. Відомі непо-
одинокі випадки, коли людина, записи прізвища якої україн-
ською і російською мовами в різних документах відповідають
правилам міжмовної транслітерації (укр. Спиридонов — рос.
Спиридонов), змушена в правовому порядку доводити їх іден-
тичність (працівник пенсійного фонду вважає, що українською
мовою це прізвище має писатися Спірідонов).
Мовні конфлікти часто пов’язані із захистом честі й наці-
ональної гідності особи. Лінгвістична експертиза покликана
засвідчити вживання або невживання у тексті інвективних ви-
словів на адресу певної особи.
Поняття честь і гідність — це близькі за значенням слова,
які активно вживаються у словосполученнях: захист честі й
гідності, приниження честі й гідності тощо. У юриспруден-
ції ці поняття трактують як немайнові блага особи, право на
захист яких є невід’ємним і гарантується державою. Стаття 3
Конституції України проголошує: «Людина, її життя, здоров’я,
честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю».
Культура слова №75’ 2011132
Честь у правовій сфері — це «відображення якостей осо-
би в суспільній свідомості, що супроводжується позитивною
оцінкою». Поняття гідність позначає і відповідність особи та
вчинків суспільним моральним нормам, і відчуття власної цін-
ності як людини (людська гідність), як особи (особиста гідність),
як представника певної соціальної спільноти (професійна гід-
ність) або цінності самої цієї спільноти (національна гідність).
Часто в правових мовних конфліктах вживаються вислови:
непристойна форма, непристойна лексика, нецензурна лекси-
ка, ненормативна лексика, інвективна лексика, знижена лек-
сика та ін.
Поняття «непристойна форма» охоплює знижену лексику,
просторіччя, суржик, уживання яких засуджується з погляду
суспільної моралі. «Знижена лексика» не завжди відображає
намір мовця образити чи принизити адресата, а швидше відо-
бражає культурний рівень та емоційний стан самого мовця і є
для нього засобом самоствердження. З іншого боку, викорис-
тання стилістично зниженої лексики (елементів просторіччя,
сленгу, жаргону, вульгаризмів тощо) адресат, який має інший
рівень мовної і загальної культури, може сприймати як образу
особистої гідності, оскільки при цьому мовець фактично ста-
вить співрозмовника/слухача на «свій» культурний рівень, що
може бути неприйнятним.
Для адресата, зазвичай, більшу вагу має не інформативна
семантика вислову, а його сугестивна прагматика, зумовлена
внутрішньою формою вислову і його компонентів. Із погляду
адресата форма вислову дозволяє робити припущення про ту
чи ту комунікативну інтенцію автора. З погляду ж самого авто-
ра такі припущення хоч і правомірні, але зовсім не доказові.
Фактор внутрішньої форми в юрислінгвістичній інвекто-
логії є одним із центральних і заслуговує на особливу увагу.
Внутрішня форма, з одного боку, — це комунікативна реаль-
ність, яку автор використовує для досягнення тих чи тих праг-
матичних цілей. Адресат теж у цьому разі може наполягати на
відповідальності автора за її використання. Очевидним є й те,
що за різних комунікативних обставин сприйняття адресатом
тих самих мовленнєвих засобів може істотно відрізнятися.
мова і час 133
Об’єктом лінгвістичної експертизи часто стає суржик, який
має виразну соціальну і національну маркованість. Будучи
тривалий час чи не головним об’єктом заохочуваного владою
українського гумору, це явище водночас ставало й об’єктом
відповідної суспільної оцінки. Сьогодні «сценічний суржик»
часто сприймають як образу своєї національної гідності. Більш
насторожено сприймає адресат суржик з вуст посадовців, по-
літиків.
Правовий захист екології офіційного мовлення перебуває у
сфері компетенції нового прикладного напрямку соціолінгвіс-
тики — юрислінгвістики. Зразкова, правильна, чиста мова —
це культурний феномен, який потребує постійного захисту, як і
будь-які пам’ятки культури. Мовна норма — це результат три-
валого мовного розвитку. За певних комунікативних обставин
вона потребує правового захисту. Суб’єкт офіційного мовлен-
ня — це користувач мовних норм. Він не може претендувати на
право розпоряджатися ними на власний розсуд.
У багатьох європейських країнах закони, які регулюють
функціонування мов у статусі офіційних, окремо наголошують
на якісних параметрах офіційного мовлення.
Так, у законі Словацької республіки № 270 (1995 р.) «Про
державну мову» зокрема зазначено, що «Під державною мо-
вою … розуміється словацька мова в кодифікованій формі…».
«Будь-яке втручання в кодифіковану форму державної мови,
що суперечить її закономірностям, є неприпустиме».
У ст. 3. закону про польську мову (жовтень 1999) серед захо-
дів, спрямованих на її підтримку, наголошено на використанні
мови в кодифікованій формі й на протистоянні її вульгаризації.
Не рідше, ніж раз на рік, спеціально створена рада з мовних пи-
тань подає звіт про захист польської мови до Сейму й Сенату.
Закон Азербайджанської республіки «Про державну мову»
(вересень 2002) констатує, що державна мова в усіх сферах об-
слуговування й у рекламі має уживатися відповідно до її норм.
Орфографічні й орфоепічні норми затверджуються відповідни-
ми органами виконавчої влади. Юридичні, фізичні й посадові
особи мають їх дотримуватися.
У федеральному законі РФ «Про державну мову» (червень
2005) зазначено, що при використанні російської мови як дер-
Культура слова №75’ 2011134
жавної мови РФ не допускається використання слів і висловів,
які не відповідають нормам сучасної російської літературної
мови, окрім іншомовних слів, які не мають загальновживаних
аналогів у російській мові. У декількох зареєстрованих в укра-
їнському парламенті проектах нового закону про мову пропо-
нуються аналогічні заходи щодо забезпечення якісного рівня
державної української мови. Прикметно, що авторами цих за-
конопроектів є представниками різних політичних сил — КПУ,
ПР, БЮТ. Проте питання законодавчого врегулювання якості
офіційної мови й пов’язане з ним питання професійної відпо-
відності посадовців із недостатнім рівнем мовної компетенції
на сьогодні залишаються в Україні невирішеними. Автор праці
«Введение в этнолингвистику» О. С. Гердт серед основних на-
прямків, до яких зводиться будь-яка мовна політика тієї чи тієї
держави виділяє також «кодифікацію, нормалізацію й подаль-
ше вдосконалення норм офіційної мови». Законодавче унорму-
вання офіційного мовлення ставить мовні норми в один ряд із
правовими, етичними та іншими нормами, які співіснують у
суспільстві.
Богдан Ажнюк
мовне заКонодавСтво: переКлад
Ключових термінів
Нинішній різнобій у принципах і практиці відтворення ан-
глійських імен має низку об’єктивних і суб’єктивних причин.
Серед них важливу роль відіграє часткова українсько-англій-
ська двомовність певних соціальних прошарків (працівників
ЗМІ, зокрема електронних ЗМІ, офісних працівників, підліт-
ків), що справляють відчутний вплив на усну писемну мовну
практику.
Явища глобалізації і боротьба за панування в інформацій-
ному просторі також накладають свій відбиток на міжмовні
перетворення. Це видно на прикладі програм дистанційного
навчання, газетно-журнальних видань, аудіо-, відео- та книж-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37190 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:03:40Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ажнюк, Л. 2012-09-07T19:19:11Z 2012-09-07T19:19:11Z 2011 Про правові наслідки мовних непорозумінь / Л. Ажнюк // Культура слова. — 2011. — Вип. 75. — С. 129-134. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37190 uk Інститут української мови НАН України Культура слова Мова і час Про правові наслідки мовних непорозумінь Article published earlier |
| spellingShingle | Про правові наслідки мовних непорозумінь Ажнюк, Л. Мова і час |
| title | Про правові наслідки мовних непорозумінь |
| title_full | Про правові наслідки мовних непорозумінь |
| title_fullStr | Про правові наслідки мовних непорозумінь |
| title_full_unstemmed | Про правові наслідки мовних непорозумінь |
| title_short | Про правові наслідки мовних непорозумінь |
| title_sort | про правові наслідки мовних непорозумінь |
| topic | Мова і час |
| topic_facet | Мова і час |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37190 |
| work_keys_str_mv | AT ažnûkl propravovínaslídkimovnihneporozumínʹ |